18-33
КОМУНІКАТИВНИЙ ВИМІР У ПСИХОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ
Authors: Мусатов С.О.
Number of views: 319
Дослідження має на меті привернути увагу до важливості особливостей теоретико-методологічного і прикладного вивчення явищ людської комунікації. У ньому її суб’єкт постає і як індивідуальність, що вступає у пізнавально-відображальну взаємодію з природним і со¬ціальним контекстом буття, і як суб’єкт адаптивно-перетворювальних учинків креативного чи деструктивного характеру, і як особистість, здатна накопичувати досвід відносин із людьми та психологічно «виходити» за межі власного «Я», діючи нерідко альтруїстично у прагненні приєднати їх або приєднатись до них, щоб здійснити разом те значуще й масштабне перетворення, для якого необхідні спільні зусилля. У дослідженні при цьому ми виходили з того, що переплетення життєвих сценаріїв особистостей у ході комунікативного імпульсу не означає «втрати» ними себе, своєї індивідуальності. Навпаки, комунікабельність сприяє ціннісному збагаченню людьми один одного зокрема у «конвенційний» спосіб взаємовпливу життєвих концепцій, мотиваційно-ціннісних стратегій, рівня особистої толерантності. Отже, «комунікація», на відміну від використання в інших парадигмах як поняття, що фіксує процеси інформування, функціонує в комунікативній концепції психології як одна з основних категорій. Вона уособлює ті узагальнення, за допомогою яких суб’єкт відображає та впорядковує досвід, зокрема індивідуальний, взаємодії із світом та усвідомлює власне «Я» в ньому.
Ключові слова: особистість, індивідуальність, комунікація, комунікабельність особистості, комунікативний вимір.
The aim of the investigation was to attract the attention to the importance of theoretical-methodological and applied research of the phenomenon of human communication. Within this framework the subject of communication is considered to be individuality which comes into the reflective and cognitive interaction with the natural and social context of the being; subject of the adaptive or transformational, creative or destructive deeds; personality, which is able to cumulate the experience of interpersonal relations and to exceed the bounds of its own psychological “Self”, acting altruistically in aspiration to join them in order to fulfill mutually the great and significant transformation. In the article we postulate that the interlacing of the personalities’ life screenplays during the communicative impulse doesn’t mean the “loss” of their individuality. Other way sociability facilitates the personality’s value enrichment by means of the “conventional” influence on each other with life concepts, motivational-value strategies, and personal tolerance. So within the communicative conception in psychology the notion “communication” is used as a main category in contrast to other paradigms where it means informing. This notion embodies those generalizations, by which subject reflects and puts in order experience (including personal experience) of the interaction with the world and aware its own “Self”.
Key words: personality, individuality, communication, personal sociability, communicative dimension.
Исследование имело целью привлечь внимание к важности раскрытия особенностей теоретико-методологического и прикладного изучения явлений человеческой коммуникации. В нем ее субъект выступает и как индивидуальность, которая входит в познавательно-отражательное взаимодействие с природным и социальным контекстом бытия, и как субъект адаптивно-преобразовательных поступков креативного или деструктивного характера, и как личность, способная накапливать опыт отношений с людьми и психологически выходить за рамки собственного «Я», действуя часто альтруистически в стремлении присоединить их или присоединиться к ним, чтобы вместе осуществить то значимое и масштабное преобразование, для которого необходимы общие усилия. В исследовании, при этом, мы исходили из того, что переплетение жизненных сценариев личностей в ходе коммуникативного импульса не означает «потери» ими себя, своей индивидуальности. Наоборот, коммуникабельность способствует ценностному обогащению людьми друг друга, в частности «конвенциональным» способом взаимовлияния жизненных концепций, мотивационно-ценностных стратегий, уровня личностной толерантности. Таким образом, «коммуникация», в отличие от использования в других парадигмах как понятия, которое фиксирует информирование, в коммуникативной концепции психологии функционирует как одна из основных категорий. Она воплощает те обобщения, с помощью которых субъект отражает и упорядочивает опыт, в частности индивидуальный, взаимодействия с миром та осознает собственное «Я» в нем.
Ключевые слова: личность, индивидуальность, коммуникация, коммуникабельность личности, коммуникативное измерение.
Today
Yesterday
This week
This month
All days
