Russkaâ filologiâ

7-12

Authors: Е.А. Скоробогатова

Друга з циклу статей, що присвячені поетичній морфології та морфологічній поетиці Мандельштама. В ній розглянуті поетичні способи актуалізації категорії відмінка і співположення у віршовій мові одиниць, що відносяться до різних частин мови. Стверджується, що використання виразного потенціалу категорії відмінка є ознакою ідіостиля поета. Виокрем- люються характерні поетичні смисли, підґрунтям яких слугують особливості граматичної се- лекції митця. Ключові слова: ідіостиль, Осип Мандельштам, відмінок, морфологічна селекція, поетична морфологія. Вторая из цикла статей, посвященных поэтической морфологии и морфологической по- этике Осипа Мандельштама, рассматривает поэтические способы актуализации категории па- дежа и межчастеречные соположения. Утверждается, что к морфологическим приметам идио- стиля поэта относится активное использование выразительного потенциала этой категории. Поэт активно применяет обычное для поэтического языка однопадежное соположение граммем разных слов и довольно редкое в языке русской поэзии соположение разнопадежных форм одного слова. Выявляются характерные для лирики Мандельштама поэтические смыслы, основанные на особенностях падежной грамматической селекции. Описаны активные в поэзии Мандельштама межчастеречные соположения граммем, типичные для русской поэзии этого периода, особенно- стью поэтического идиостиля является формирование стилистических фигур на базе межчас- теречных соположений. Ключевые слова: идиостиль, Осип Мандельштам, категория падежа, морфологическая селекция, поэтическая морфология. The second of a series of articles devoted to the poetic morphology and morphological poetics of Osip Mandelstam’s works considers ways of actualization of poetic categories of case and juxtaposition of different parts of speech. It is claimed that active use of the expressive potential of this category is one of the morphological distinguishing features of the poet’s idiostyle. The poet actively uses one-case juxtaposition of grammemes of different words which is usual for the poetic language and juxtaposition of the different-case-forms of the same word which is quite rare in the language of the Russian poetry. Poetic meanings which are characteristic of the poetry of Mandel- stam and based on the features of case grammar selection are identified. Juxtaposition of grammemes of different parts of speech that are actively used in Mandelstam’s po- etry and that are typical of Russian poetry of this period are described. The distinguishing feature of the poetic idiostyle is the formation of stylistic figures based on the juxtaposition of the different parts of speech. Keywords: idiostyle, Osip Mandelstam, the category of case, morphological selection, poetic mor- phology.

24-29

Authors: Е.Д. Козлов

В статті розглядається лінгвокультурне моделювання такого типажу російської культу- ри, як «жінка-поет», який у культурній свідомості постає як варіант типажу «російський по- ет», простежується його динаміка в російській лінгвокультурі ХIX–XXI століть та на тлі його типової реалізації у російській поезії виявляються особливості інтерпретації цього лінгвокультурного типажу у творчості Юнни Моріц. Ключові слова: лінгвокультурний типаж, концепт, гендер, поет, жінка-поет, ок- казіональний онім, автономінація. В статье рассматривается лингвокультурное моделирование такого типажа русской культуры, как «женщина-поэт», который в культурном сознании выступает в качестве вариан- та типажа «русский поэт»; прослеживается его динамика в русской лингвокультуре ХIX–XXI веков и на фоне его типичной реализации в русской поэзии выявляются особенности интерпрета- ции данного лингвокультурного типажа в творчестве Юнны Мориц. Ключевые слова: лингвокультурный типаж, концепт, гендер, поэт, женщина-поэт, окка- зиональный оним, автономинация. The article comprises the observation of linguistic and cultural modeling of such Russian cultural character type as “female poet” and its dynamic development in Russian literature of ХIX–XXI centuries. Special features of interpretation of this linguistic and cultural character type in Junna Moric’s works are explored in comparison to its typical occurrence in Russian poetry. Following V.I. Karasik we under- stand linguistic and cultural character type as “an image recognizable for a particular culture” which is represented in a language. As a matter of fact, linguistic and cultural character type is a concept “denot- ing the personality which is typified”. Throughout XIX–XXI centuries a linguistic and cultural character type “woman-poet” appeared in Russian culture, this type emphasizes “mastery”, “the ability to create good poetry” and removes gen- der-based questions. We can observe several stages in the development of this linguistic and cultural character type. In the culture of XIX century woman-poets were considered to be peculiar in comparison with man-poets but secondary and staying in the background. The self-identification of woman-poets di- rectly depended on skeptical assessment of their contemporaries; therefore they avoided using the word “poet” for autonomination. The beginning of XX century marked the new stage in assessment of female poetry and in self-awareness of woman-poets who started rejecting their “special status”, “femininity”, and asserting themselves to be equal to man-poets. In Russian culture XX century and the beginning of the XXI century is characterized by the tradition of using the word “poet” for calling women who wrote poems and refusal to call them “poetesses”. The word “poet” was used to name true poets regardless of their gender. Junna Moric stands out against this background; in her works we observe the evolution of self- identification from the common thing for Russian linguistic culture of calling herself a “poet” to creation of an occasional onym for aoutonomination. This onym is formed with the help of the most productive Russian suffix of femininity -к-. The use of this suffix makes the word close to common words of feminine gander. The actualization of gender component in Junna Moric’s individual style marks out her self- identification in comparison with Russian linguistic and cultural tradition. Key words: linguistic and cultural character type, gender, concept, poet, female poet, occasional onym, autonomination

36-41

Authors: Ж.А. Юрьева

Аналізуються мовні засоби в дискурсі спору Обломова зi Штольцем в романі «Обломов» I.О.Гончарова. У дискурсі спору виділяються мовні одиниці, які можна розглядати як сигнали розвитку конфлікта.До них відносяться слова, порівняння – лексичні сигнали; типи інтонації – інтонаційні сигнали; засоби логіки – логічні сигнали. Розрізняються сильні, слабкі і сигнали серед- ньої інтенсивності. Слабкі сигнали свідчать про намір почати суперечку або про неприйняття ідеї опонента. Сигнали середньої інтенсивності свідчать про розвиток спору, а сильні сигнали – про спад конфлікту. Логіко-семантичний аналіз дискурсу спору дозволяє встановити його семан- тичну модель і динаміку лексичної структури. На основі дискурсу, аналізованого у цій роботі, встановлені: а) семантична модель, динаміку якої схематично можна представити «від питання із запереченням до емоційного вигуку», б) динаміка лексичної структури від номінативних оди- ниць в первинному значенні, стилістично нейтральних, до образливої вторинної номінації . Ключові слова: мовні засоби, дискурс, спір, конфлікт, семантична модель, лексична структура. Анализируются языковые средства в дискурсе спора Обломова со Штольцем в романе «Об- ломов» И.А. Гончарова. . В дискурсе спора выделяются языковые единицы, которые можно рас- сматривать как сигналы развития конфликта.К ним относятся слова, сравнения – лексические сигналы; типы интонации – интонационные сигналы; средства логики – логические сигналы. Раз- личаются сильные, слабые и сигналы средней интенсивности. Слабые сигналы свидетельствуют о намерении начать спор или о неприятии идеи оппонента. Сигналы средней интенсивности сви- детельствуют о развитии спора, а сильные сигналы – о спаде конфликта. Логико-семантический анализ дискурса спора позволяет установить его семантическую модель и динамику лексической структуры. На основе дискурса , анализируемого в данной работе, установлены: а) семантиче- ская модель, динамику которой схематически можно представить «от вопроса с возражением до эмоционального восклицания», б) динамика лексической структуры от номинативных единиц в первичном значении, стилистически нейтральных, до оскорбительной вторичной номинации. Ключевые слова: языковые средства, дискурс, спор, конфликт, семантическая модель, лексическая структура. Linguistic means in the discourse of the dispute between Oblomov and Shtolts in the novel "Ob- lomov" of I.A. Goncharov are analysed in this article. Every person enters into an interaction with other individuals as a unique individual with his perception of the world picture, level of proficiency in the lin- guistic means, tactics and strategies of communication. He takes appropriate communicative behavior depending on the context and situation of communication. The problem of the use of linguistic means in the discourse is important, and has always arisen interest among linguists: Arutyunova N.D., Bahtin M.M., Batsevich F.S., Dijk T.A. van. , J. Searle., Stepanov U.S., Susov I.P., Shevchenko I.S. and others. The aim of this article is to determine the linguistic means in the discourse of the dispute between Oblo- mov and Shtolts in the novel "Oblomov" of I.A.Goncharov. F.S. Batsevich believes that excluding the features of communicative behavior is impossible to make a speech and communicative personality passport. In "Introduction to linguistic pragmatics" the scientist highlights regulatives of communicative behavior: 1."principles of communication are the most common requirements for processes of interaction between the participants of communication within the boundaries of the communicative act; 2. rules of communication formed within the defined lingvoculture requirements to one of the participants in the communication; 3. conventions (lat. conventio – consent, agreement) of communication - formalized (implicit) conventions, customs or arrangements adopted within the boundaries of a particular linguistic culture to support cooperative communication” [1, 196]. Indeed, these elements perform a regulatory function and operate the criteria for speech communication. If these criteria are not fulfilled it leads to communication failure (deviation). It is interesting to consider the rules and conventions of communication. What rules is the perlocutionary effect of persuasion achieved by? In recent years a growing number of studies examining the structure and content of the linguistic personality in a work of fiction appears. Y.N.Karaulov believes that "the existence of an all-Russian lan- guage type (reference level structure), the base portion which is common view of the world, or world view for Russian people(level 1), and stable complex of communicative features that determine national- cultural motivation of verbal behavior (level 2), and allows us to speak about the Russian language per- sonality "[4, p. 42]. In connection with the foregoing it is necessary to consider and explore the commu- nicative behavior of the characters in a work of fiction. The features of verbal behavior in the discourse of the dispute on the basis of the novel "Oblo- mov" of Goncharov are considered. Ilya Ilyich Oblomov is a Russian landowner who lives in St. Pe- tersburg on income derived from the serfs. Andrew Shtolts is a new bourgeois businessman. Two friends lived in the same town, they are the same age. These cultural people received a decent education. They both studied at the guest house of his father Shtolts in Verhlev. At the beginning of the novel «Oblomov» I.A.Goncharov notes inner life of Oblomov and a certain urge to act, at least thought about it: "He ... al- ready began to create in his mind a plan of different changes and improvements in order management of his estate "[2, s. 2]. In the views of Shtolts we can see the true cult of labor. But gradually we see paraly- sis of will and unrestrained laziness in Oblomov. Shtolts tries to awake Oblomov to activity. Will these attempts lead to a positive effect? And these heroes, different in character and social status, are in the dispute. What features of the language appear in the dispute?In this dialogue you can select the following signals indicating irritation of debaters: 1. The question of objection with the interrogative pronoun "how" which is used in the meaning of bewilderment tinged with resentment: "How does not it matter?" 2. Oblomov uses a counter-question "How well ...?" with the intonation of surprise. 3. Phrases: " how much horror, you will lose a penny" in this context show that surprise of Ilya Ilyich rises. Intonation A reader guesses about intonation and linguistic competence helps to recognize surprise. 4. Offensive nomination serving to strengthen the conflict in the dispute is used as a method of sticking lables: "Oh, you are Oblomovs!" 5. Offensive comparison: "like a lump of pastry" is used for the purpose to make fun of someone. 6. absurdity "one of thread stocking, and other paper?" is used for the purpose to ridicule indif- ference of Oblomov to himself and show a negative attitude. 7. Estimated exclamation: "Oh, Ilya, Ilya ... Zakhar! ... Dress Ilya Ilyich!" demonstrates perse- verance and emotional lift of speaker in bringing its purpose. 8. Incomplete sentences with pauses: "You're that ... how is it that ... wait a minute ... let me think ... I'm not shaved..." tell us about uncertainty of Oblomov. He concedes Shtolst and agrees to travel. Basing on the observations we give a semantic and lexical scheme of the dispute. Semantic model: 1. Question with objection; 2. Answer argument; 3. Counter-question with surprise; 4. Offensive nomination, sticking labels; 5. Offensive comparison; 6. Absurdity, the impulse to action; 7. Emotional exclamation. The dynamics of lexical structure: 1. Neutral vocabulary, nominative units in the primary sense; 2. Secondary meanings of words with a slightly enhanced connotative macrocomponent;3. Offensive comparison; 4. Offensive secondary nomination. We summarize the observations and select the language means that we can call signals of the dispute. We will mark the type of signal in each case - weak, medium or strong intensity. It is logical to assume that a weak signal indicates an intention to protest not linking to begin the conflict. "How does not it matter?" - intonation signal indicating a loss. "How - what? ... After one: both ... and then the carriage! Money goes much horror, and I do not know where! "- intonation signal indicating surprise. The signal of the average intensity indicates the development of the dispute. "Oh, you are Oblomovs!" - lexical signal is offensive nomination. "Like a lump of pastry" - lexical signal is offensive comparison. Strong signals indicate sharpening dispute and conflict resolution. "One of thread stockings, and other paper" - a logic signal of recession of the conflict and out- come of the dispute, convincing arguments. We summarize foregoing. In the discourse of the dispute we allocate linguistic units which can be considered as signals of the conflict. The signals are words, comparisons - lexical signals; types of intonation - intonation signals; means of logic - logic signals. We differ strong, weak and the average intensity signals. Weak signals in- dicate the intention to start a debate or opposition to the idea of an opponent. Average intensity signals show the development of the dispute, and strong signals tell about the decline of the conflict. Logical- semantic analysis of the discourse of the dispute allows to set its semantic model and the dynamics of the lexical structure. On the basis of the discourse analyzed in this article we discover: a) semantic model, the dynamics of which can be schematically presented "from question of objection to emotional exclama- tions," b) dynamics of the lexical structure from the nominative units in the primary sense, stylistically neutral to offensive secondary nomination . Keywords: linguistic mеаns, discourse, dispute, controversy, semantic model, lexical structure

48-51

Authors: М. Ф. Гетманец

У статті висвітлюється на основі особистих спогадів маловідомий факт біографії Кос- тянтина Михайловича Симонова, що має важливе значення для розуміння не тільки особистості поета, а й політичної ситуації в суспільстві, що склалася після 20-го з'їзду КПРС. Як відомо, на з'їзді вперше після трьох десятиліть обожнення Сталіна з гострою критикою його виступив М. С. Хрущов. Його доповідь потрясла всі верстви радянського суспільства і посіяла сум'яття в рядах творчої інтелігенції, яка свідомо чи несвідомо протягом багатьох років створювала культ вождя. Болісно переживав те, що відбувалося, і Костянтин Симонов, який, з одного боку, як чес- на і щира людина вірив у ідеали партії та глибоко поважав Сталіна, а з іншого боку, приголомше- ний відкритою правдою злодіянь, що творилися, не міг в один момент перебудувати свої політичні позиції. Його син Олексій Кирилович у своїх спогадах справедливо писав про те, що «батько болісно звільнявся від Сталіна в собі». Тим часом саме Костянтин Симонов з'явився першим, хто взяв під сумнів політику партії в галузі літератури і мистецтва, піддавши публічній критиці сумнозвісні постанови ЦК 1946-48 років з питань ідеології. Це сталося на всесоюзній на- раді завідувачів кафедр літератури університетів та педагогічних інститутів в жовтні 1956 року. Критику підхопили представники різних республік, які наводили безліч прикладів партійного тиску на літературу, що не могло не налякати ЦК. Незабаром в усі партійні організації було на- правлено закритий лист ЦК, в якому різко засуджувалися настрої учасників наради як антира- дянські та анархо-ревізіоністські. Автор статті, який був присутній на конференції і слухав виступи Симонова та інших письменників, характеризує позицію Симонова і передає настрої літературознавців країни, солідарних з письменником. Після цих подій Симонов, кандидат в члени ЦК, який користувався великим авторитетом у Хрущова і не раз виконував за його дорученням сумнівні ідеологічні акції, поступово втрачав довіру, а в 1958 році був направлений в Середнь- оазійські республіки як спеціальний кореспондент газети «Правда», де пробув до 1960 року. Ключові слова: культ Сталіна, нарада завідуючих кафедр літератури, виступ Симонова, критика політики комуністичної партії. В статье освещается на основе личных воспоминаний малоизвестный факт биографии Константина Михайловича Симонова, имеющий важное значение для понимания не только лич- ности поэта, но и политической ситуации в обществе, сложившейся после 20-го съезда КПСС. Как известно, на съезде впервые после трёх десятилетий обожествления Сталина с острой критикой его выступил Н. С. Хрущёв. Его доклад потряс все слои советского общества и посеял смятение в рядах творческой интеллигенции, которая осознанно или неосознанно в течение мно- гих лет создавала культ вождя. Мучительно переживал происходящее и Константин Симонов, который, с одной стороны, как честный и искренний человек верил в идеалы партии и глубоко уважал Сталина, а с другой стороны, потрясённый открытой правдой творимых злодеяний, не мог в один момент перестроить свои политические позиции. Его сын Алексей Кириллович в своих воспоминаниях справедливо писал о том, что «отец мучительно освобождался от Сталина в се- бе». Между тем именно Константин Симонов явился первым, кто взял под сомнение политику партии в области литературы и искусства, подвергнув публичной критике печально знаменитые постановления ЦК 1946-48 годов по вопросам идеологии. Это произошло на всесоюзном совеща- нии заведующих кафедрами литературы университетов и педагогических институтов в октябре 1956 года. Критику подхватили представители разных республик, приводившие множество при- меров партийного давления на литературу, что не могло не напугать ЦК. Вскоре во все партий- ные организации было направлено закрытое письмо ЦК, в котором резко осуждались настроения участников совещания, требовавших свободы творчества, как анархо-ревизионистские. Автор статьи, присутствовавший на конференции, слушавший выступления Симонова и других писате- лей, характеризует позицию Симонова и передаёт настроение литературоведов страны, соли- дарных с писателем. После этих событий Симонов, кандидат в члены ЦК, пользовавшийся боль- шим авторитетом у Хрущёва и не раз выполнявший по его поручению сомнительные идеологиче- ские акции, постепенно терял доверие, а в 1958 году был направлен в Среднеазиатские республики в качестве специального корреспондента газеты «Правда», где пробыл до 1960 года. Ключевые слова: культ Сталина, совещание заведующих кафедрами литературы, выступ- ление Симонова, критика политики коммунистической партии. The article highlights on the basis of personal memories a little-known fact of biography by Kon- stantin Simonov, which is important for understanding not only the personality of the poet, but the politi- cal situation in a society that has developed after the 20th Congress KPSS. As you know, the Congress for the first time after three decades of deification of Stalin sharply criticized by N.S.Hruschov. His report shocked all strata of Soviet society and sowed confusion among the creative intelligentsia, which con- sciously or unconsciously for many years to create a cult leader. Painfully experienced event and Kon- stantin Simonov, who, on the one hand, as an honest and sincere person believed in the ideals of the party and deeply respected Stalin, on the other hand, shaken open truth perpetrated atrocities could not at one time to restructure their political positions. His son Alex K. in his memoirs rightly wrote that "father painfully freed from Stalin himself." Meanwhile, it is Konstantin Simonov was the first who took into question the policy of the party in the field of literature and art, exposing the public criticism of the infa- mous decree of the Central Committee's 1946-48 on ideology. It happened at the All-Union Conference of heads of departments of literature universities and pedagogical institutes in October 1956. Criticism was picked up by representatives of the various republics, a lot of examples of party pressure on the literature that could not scare the Central Committee. Soon all the party organizations were sent a secret letter from the Central Committee, in which he sharply condemned the mood of the meeting, demanding the freedom of creativity, as anarcho-revisionist. The author, who was present at the conference, Simon lis- tened to the speeches, and other writers, describes the position of Simon and conveys the mood of the country in literature, in solidarity with him. After these events, Simonov, a candidate member of the Cen- tral Committee, who enjoyed great prestige among Khrushchev and not just carrying on his behalf dubi- ous ideological campaign, gradually lost confidence, and in 1958 was sent to the Central Asian republics as a special correspondent of the newspaper "Pravda", where he stayed until 1960. Keywords: cult of Stalin, conference of heads of departments of literature, Simonov's speech, criticism of the Communist Party.

58-62

Authors: А. В. Тарарак

В статті робиться спроба усвідомити характер використання символіки та топосів, пов’язаних із ім’ям Наполеона, в творчості О. Мандельштама. Російський акмеїзм фактично обійшов його, та лише в цього поета в його пізніх, передсмертних віршах виникає наполеонівська символіка, але вона не має за мету міфологізувати особистість героя. Проаналізовані кілька ре- дакцій віршу, які свідчать, що поет був байдужим до наполеонівського міфу, якому віддали на- лежне поети-романтики та символісти. В його творчому світі наполеонівська символіка виникає спочатку як спроба співвіднести масштаб страждань ліричного героя із тим, що відчували воїни минулого в баталіях, які ввійшли в світову історію. Однак в процесі написання вірша О. Мандельштам знімає найменування конкретних, та поряд із цим символічних епосів, оскільки ані Ватерлоо, ані Аустерліц не можна порівняти з тією апокаліптичною трагедією, яку пережи- ває ліричний герой та яка очікує людину та людство. Ключові слова: європейський наполеонівський міф, «чорна» легенда, акмеїзм, тютчевсь- кий інтертекст, наполеонівські топоси. В статье предпринимается попытка осмыслить характер использования символики и топосов, связанных с именем Наполеона, в творчестве О. Мандельштама. Русский акмеизм его фактически обошел, и лишь у этого поэта в его поздних, предсмертных стихах возникает напо- леоновская символика, но она не служит для мифологизации личности героя. Проанализированы несколько редакций стихотворения, свидетельствующих о том, что поэт был равнодушен к на- полеоновскому мифу, которому дань отдали поэты-романтики и символисты. В его творческом мире наполеоновская символика поначалу возникает как попытка соотнести масштаб страда- ний лирического героя с тем, что испытывали воины прошлого в вошедших в мировую историю сражениях. Однако в ходе работы над стихотворением О. Мандельштам снимает наименование конкретных и, вместе с тем, символических топосов, поскольку ни Ватерлоо, ни Аутерлиц несо- поставимы с той апокалипсической трагедией, которую переживает лирический герой и кото- рая ожидает человека и человечество. Ключевые слова: европейский наполеоновский миф, «черная» легенда, акмеизм, тютчев- ский интертекст, наполеоновские топосы. In the article we made an effort to comprehend the character of symbolism and toposes usage in O. Mandelstam`s creation, which are connected with the name of Napoleon. Russian acmeism move- ment overlooked it in practice, and only this poet in his late, near-death poems is using Napoleonic sym- bolism, but it doesn`t work for the mythologize of hero person. Several versions of the poem are analyzed, they give evidence, that the poet was indifferent to the Napoleonic myth in distinction from the poets- romanticists and symbolists, who paid attention to it. The Napoleonic symbolism appeared at first in his creative world like an attempt to correlate the scale of the lyric hero`s sufferings with the scale of the suf- ferings of the foretime soldiers in the battles, which made the world history. O. Mandelstam took off dur- ing the work on the poem the titles of the concrete and at once symbolic toposes, because we cannot match Waterloo or Austerlitz with the apocalyptic tragedy, which the lyric hero survives and which is waiting for a man and for the mankind. Key words: European Napoleonic myth, «black» legend, acmeism, Tyutchev`s intertext, Napo- leonic toposes.

69-74

Authors: С. В. Лазаренко

Стаття присвячена вивченню видів зв’язності газетного тексту та встановленню основ- них прийомів роботи з ними при викладанні російської мови як іноземної. Доведений особливий статус газетного тексту, а саме: газетний текст визначено як гіпертекст, що утворений нелінійно організованою, відкритою для поповнення сукупністю семантично (тема, ідея, мо- дальність тощо) і / або структурно (композиція, особливості синтаксичної організації тощо) взаємозв’язаних текстів, що перебувають у різних взаємовідношеннях, що реципієнт встановлює самостійно і в довільно обраній послідовності. Зазначено, що гіпертекстовий статус газетного тексту обумовлює особливий характер зв’язності в ньому та особливі види її реалізації. Встанов- лено, що зв’язність газетного тексту реалізована двома видами – внутрішньотекстовою зв’язністю (міжфразна і заголовкова) і гіпертекстовою зв’язністю. Розкрита специфіка ре- алізації кожного з вказаних видів зв’язності. Зазначено, що специфіка кожного з виокремлених видів зв’язності газетного тексту обумовлює особливості роботи з ними. Наведені основні прий- оми роботи, що можливо використати при ознайомленні іноземців з видами зв’язності газетного тексту. При цьому визначені результати, які мають досягти студенти при виконанні кожного прийому. Ключові слова: газетний текст, гіпертекст, зв’язність. Статья посвящена изучению видов связности газетного текста и установлению основных приёмов работы с ними в процессе преподавания РКИ. Обоснован особый статус газетного тек- ста, а именно: газетный текст определён как гипертекст, образованный нелинейно организован- ной, открытой для пополнения совокупностью семантично (тема, идея, модальность и т.д.) и / или структурно (композиция, особенности синтаксической организации и т.д.) взаимосвязанных текстов, находящихся в разных взаимоотношениях, которые реципиент устанавливает само- стоятельно и в произвольно выбранной последовательности. Обозначено, что гипертекстовый статус газетного текста обуславливает особый характер связности в нём и особые виды её реа- лизации. Установлено, что связность газетного текста реализована двумя видами – внутритек- стовой связностью (межфразовая и заголовочная) и гипертекстовой связностью. Раскрыта спе- цифика реализации каждого из указанных видов связности. Указано, что специфика каждого из видов связности газетного текста обуславливает особенности работы с ними. Приведены ос- новные приёмы работы, которые можно использовать при ознакомлении иностранцев с видами связности газетного текста. При этом определены результаты, которых должны достичь сту- денты при выполнении каждого приёма. Ключевые слова: газетный текст, гипертекст, связность. The paper studies the types of connectivity newspaper text, and key techniques of working with them in the RFL. The special status of newspaper text is justified, namely newspaper text is defined as a hypertext formed by non-linearly organized, open to replenishment set of semantically (theme, idea, mo- dality, etc.) and / or structurally (composition, syntactic organization peculiarities, etc.) interconnected texts, that are in different relationships, established by the recipient independently and in randomly cho- sen sequence. Indicated, that hypertextual status of newspaper text determines the specific nature of the connectivity in it and special types of its implementation. It is found that the connectivity of newspaper text is implemented in two types - intratextual connectivity (inter-phrase and title type) and hypertextual connectivity. Specific character of each of these types of connectivity implementation is highlighted. Indi- cated, that the specificity of each of these types of connectivity newspaper text require special work with them. The main techniques of work that can be used when foreigners are studying types of connectivity of newspaper text are listed. Results that students must achieve in the performance of each technique, de- fined. Keywords: newspaper text, hypertext, connectivity.

8-15

Authors: А. Т. Гулак

У статті розглядаються стилістичні прийоми втілення образу персонажу в романі Л.Толстого «Війна і мир». Установлюється, що складна побудова образу Андрія Болконського здійснювалась через застосування нових прийомів психологічного аналізу і нових принципів словесного втілення особистості. Ключові слова: образ персонажа, експресивно-драматичні форми, внутрішній монолог, невласне пряма мова. В статье рассматриваются стилистические приемы воплощения образа персонажа в романе Л. Толстого «Война и мир». Утверждается, что сложное построение образа Андрея Болконского осуществлялось через применение новых приемов психологического анализа и новых принципов словесного воплощения личности. Ключевые слова: образ персонажа, экспрессивно-драматические формы, внутренний монолог, несобственно-прямая речь. The article deals with the stylistic devices of constructing of the character’s image in Leo Tolstoy’s novel «War and Peace». It is asserted that the constructing of the character’s image was accomplished by means of new methods of psychological analysis and new principles of verbal embodiment of an individual. Key words: character’s image, expressive and dramatic forms, inner monologue, quasi-direct speech.

20-24

Authors: Ю. В. Дорофеев

У статті розглядаються закономірності розвитку варіативності мови. На прикладі художніх текстів російськомовних українських письменників демонструється використання в художніх текстах номінативних засобів, що відображають приналежність носія мови до певного соціуму і регіону. Таке функціонування номінативних одиниць визначається як основа для закріплення варіативності. Ключові слова: текст, варіативність, номінативні одиниці. В статье рассматриваются закономерности развития вариативности языка. На примере художественных текстов русскоязычных украинских писателей демонстрируется использование в художественных текстах номинативных средств, отражающих принадлежность носителя языка к определенному социуму и региону. Такое функционирование номинативных единиц определяется как основа для закрепления вариативности. Ключевые слова: текст, вариативность, номинативные единицы. The article examines patterns of variation of language development. On the example of Russian literary texts demonstrates the use of Ukrainian writers in literary texts nominative means reflecting native speakers belonging to a particular region and the society. This behavior is determined by the nominative units as a basis for fixing variability. Keywords: text, variability, nominative units.

29-34

Authors: В. И. Мозговой

У статті розглядається специфіка передачі власних назв споріднених або контактних мов у правовому контексті порівняно з художньо-мовленнєвими вживаннями. Мовлення надає комуніканту практично безмежні можливості для лексико-семантичної «гри» й утворення конотацій в різних мовленнєвих формах, а офіційна фіксація повинна нівелювати конотативну варіантність, замінив її загальнонейтральною онімно-мовною одиницею зі зрозумілим для всіх адресним полем (забезпечити точне денотативне значення з ідентичною для будь-якого комуніканта інформацією про об’єкт номінації). В останньому випадку правова парадигма функціонально-семантичних трансформацій, що відбуваються при фіксації власної назви в документах, зумовлює рівень можливих міжмовних змін, які не повинні руйнувати адресно-інформативну функцію пропріальної одиниці при перекладі компонентів чи передачі її формально-граматичних особливостей засобами іншої мовної системи. У статті наводяться приклади правильного й неправильного формування ономастичної норми в офіційному контексті. Ключові слова: власна назва, атрибут права, функціонально-семантичні трансформації, онімна інформація, денотат, конотації. В статье рассматривается специфика передачи имен собственных родственных или контактных языков в правовом контексте по сравнению с художественно-речевыми употреблениями. Речь предоставляет коммуниканту практически безграничные возможности для лексико-семантической «игры» и образования коннотаций в разных речевых формах, а официальная фиксация должна нивелировать коннотативную вариантность, заменив ее обобщеннонейтральной онимно-языковой единицей с понятным для всех адресным полем (обеспечть точное денотативное значение с идентичной для любого коммуниканта информацией об объекте номинации), В последнем случае правовая парадигма функционально-семантических трансформаций, происходящих при фиксации имени собственного в документах, обуславливает уровень возможных межъязыковых изменений, которые не должны разрушать адресно-информативную функцию проприальной единицы при переводе компонентов или передаче ее формально-грамматических особенностей средствами другой языковой системы. В статье приводятся примеры правильного и неправильного формирования ономастической нормы в официальном контексте. Ключевые слова: семантика собственного имени, правовой контекст, перевод, передача, денотат, коннотации. In article specifics of transfer of proper names of related or contact languages in a legal context are compared to its use in fictional and spoken speech. The speech gives to a communicant almost boundless opportunities for lexical-semantic "game" and formation of connotations in different speech forms, and official fixing has to level connotive alternativeness, having replaced it generally with the neutral onym-language unit with an address field clear for everyone (to provide exact denotative value with identical information for any communicant about object of the nomination). In the latter case the legal paradigm of the functional and semantic transformations happening at fixing of a proper name in documents, causes level of possible interlingual changes which shouldn't destroy address and informative function of proper unit during the transfer of components or transfer of its formal and grammatical features by means of other language system. In article examples of the correct and wrong formation of onomastic norm in an official context are given. Key words: semantics of proper name, legal context, translation, transfer, denotatum, connotations.

37-41

Authors: И. А. Герасименко

Кольоропозначення як частина лексичної системи російської мови традиційно вважаються структурно-компактною, відносно закритою групою слів, що легко виокремлюється із загальної кількості ад'єктивів. Це зумовлено обмеженим списком зазначених одиниць, який складається, за останніми підрахунками, приблизно з 1300 загальновживаних назв, що зареєстровані в лексикографічних джерелах, і діалектних та архаїчних слів, що зафіксовані в наукових словниках й автори-тетних літературних контекстах. Однак матеріал дослідження свідчить про те, що для відображення кольору в мові фольклору використовується невелика кількість одиниць (за нашими спостереженнями 43 кольоропозначення та 34 лексеми з кольороосновами). У статті розглянуто лексичні засоби експлікації кольору в народнопоетичній творчості, проаналізовано структурно-семантичні групи кольоропозначень. До кольоропозначень ми відносимо прикметники, що позначають конкретні й неконкретні кольори та що функціонують як самостійні (прості, складні) лексеми, а також як складові описових конструкцій із компонентами цвет / цвета. Мета статті – надати групи кольоропозначень, за допомогою яких есплікується колір в народнопоетичному мовленні. Матеріалом дослідження послугували приклади зі збірників російських частушок, билин, казок, творів народної прози, поезії та драматургії об’ємом 1959 текстових фрагментів. Ключеві слова: кольоропозначення, мова народнопоетичної творчості, фольклор, експлікація кольору, колорооснова. Цветообозначения как часть лексической системы русского языка традиционно считаются достаточно компактной и легко выделяемой группой лексических единиц. Это обусловлено ограниченным списком данных единиц, состоящий, по последним данным, из около 1300 общеупотребительных, зарегистрированных в лексикографических источниках, названий и диалектных и архаичных слов, зафиксированных в словарях и авторитетных литературных контекстах. Однако материал исследования показывает, что для отображения цвета в языке фольклора используется значительно меньше таких единиц (по нашим подсчётам 43 ЦО и 34 лексемы с цветоосновами). В статье рассмотрены лексические средства экспликации цвета в языке народнопоэтического творчества, проанализированы структурно-семантические группы цветообозначений. К цветообозначениям мы относим имена прилагательные, которые обозначают конкретные и неконкретные цвета и которые функционируют как самостоятельные (простые, сложные) лексемы, а также как составляющие описательных конструкций с компонентами цвет / цвета. Цель статьи – представить группы ЦО, с помощью которых эксплицируется цвет в народнопоэтической речи. Материалом исследования послужили примеры из сборников русских частушек, былин, сказок, произведений народной прозы, поэзии и драматургии в объёме около 1950 текстовых фрагментов. Ключевые слова: цветообозначение, язык народнопоэтического творчества, фольклор, экспликацияя цвета, цветооснова. Colour terms as part of the Russian language lexical system are traditionally considered to be rather compact and easily singled out group of lexical units. It is conditioned by a restricted list of the given units which consists, according to the latest data, of about 1300 commonly used, registered in dictionaries naming units, and, dialectic, archaic words fixed in lexicographical sources and authoritative literature contexts. However, there search material shows that much less units (according to our calculations – 43 CT and 34 lexemes with colour stems) are used to represent colour in the language of folklore. The article studies lexical means of colour explication in the language of folklore, analyzes structural-semantic groups of colour terms. To colour terms we efer adjectives which mean specific and non-specific colours, and which function as independent (simple, complex) lexemes, as well as parts of descriptive constructions with the component colour / of the colour. The aim of the article is to represent the CT groups which help to explicate the colour in folklore. The research material includes the examples from the selections of Russian chastushki, byliny, fairy tales, folk prose, poetry and drama, and numbers about 1950 text fragments. Key words: colour term, the language of folklore, colour explication, colour stem

46-49

Authors: Д. В. Майданюк

Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки характеризується посиленим інтересом до мовних одиниць, що мають широкий асоціативний потенціал, роблять мову експресивною та емоційно забарвленою, і відображають складний процес взаємопов'язаного розвитку національної культури та мови. Вчені шукають раціональний підхід до слова не лише як до одиниці опису та засвоєння мови, але також і як до одиниці навчання для забезпечення взаєморозуміння в діалозі культур. У руслі позначеної тенденції в лінгвістиці сформувався самостійний напрямок – логоепістематіка, – в рамках якого зазначені одиниці іменуються логоепістемами і розглядаються в аспекті їх співвіднесення з проблемами і потребами методики викладання російської мови іноземцям. Ключові слова: лінгвокультурна компетенція, лінгвокультурологія, логоепістема. Современный этап развития лингвистической науки характеризуется усиленным интересом к языковым единицам, обладающим широким ассоциативным потенциалом, делающим речь экспрессивной и эмоционально окрашенной, и отражающим сложный процесс взаимосвязанного развития национальной культуры и языка. Учёные ищут рациональный подход к слову не только как к единице описания и усвоения языка, но также и как к единице обучения для обеспечения взаимопонимания в диалоге культур. В русле обозначенной тенденции в лингвистике сформировалось самостоятельное направление – логоэпистематика, – в рамках которого указанные единицы именуются логоэпистемами и рассматриваются в аспекте их соотнесения с проблемами и нуждами методики преподавания русского языка иностранцам. Ключевые слова: лингвокультурная компетенция, лингвокультурология, логоэпистема. Current stage of development of linguistic science is characterized by a growing interest in language units having a broad associative potential, which makes language expressive and emotive and reflects the complex process of interrelated development of national culture and language. Scientists are looking for a rational approach to the word, not only as to the unit of description and acquisition of language, but also as to a educational unit to achieve understanding in the dialogue of cultures. In the context of this trend independent direction, logoepistematics formed in linguistics. Under it these units were named logoepistemes and are discussed in terms of their correlation with the problems and needs of methods of teaching Russian as a foreign language. Key words: linguocultural competence, cultural linguistics, logoepisteme.

54-61

Authors: Г. Н. Манаенко

У статті ускладнене речення постулюється як синтаксична підсистема російської мови перехідного характеру. Специфіка цієї підсистеми визначається на основі її співвідношення з унутрішньолінгвістичним середовищем, в якості якого виступають синтаксичні підсистеми простого та складного речень. Семантична організація ускладненого речення зумовлена вираженням у ній другої пропозиції, що може бути диктумного, модусного чи логічного характеру. Відповідно будь-яка пропозиція як така, що повідомляється, може входити до диктуму речення. При цьому пропозиція розумієтсья як семантична структура, що відображує ситуацію, яку той, хто говорить, виділяє в події. Друга пропозиція, що представлена в диктумі речення, не одержує предикативного оформлення, що підкреслює її меншу комунікативну цінність для того, хто говорить. Способи представлення другої пропозиції формують різні типи ускладненого речення, сукупність яких визначає ускладнене речення як синтаксичну підсистему. Представленість у семантиці другої пропозиції веде до ускладнення його формальної та семантичної організації, що дозволяє подолати лінійність мовлення та надати тексту багатомірністі. Ключові слова: синтаксична підсистема, ускладнене речення, семантична структура, диктум, модус, пропозиція. В статье осложненное предложение постулируется в качестве синтаксической подсистемы русского языка переходного характера. Специфика данной подсистемы определяется на основе ее соотношения с внутрилингвистической средой, в качестве которой выступают синтаксические подсистемы простого и сложного предложений. Семантическая организация осложненного предложения обусловливается выражением в нем второй пропозиции, которая может быть диктумного, модусного или логического характера. Соответственно, любая пропозиция, будучи сообщаемой, может входить в диктум предложения. При этом пропозиция понимается как семантическая структура, отображающая ситуацию, которую говорящий выделяет в событии. Вторая пропозиция, представленная в диктуме предложения, не получает предикативного оформления, что подчеркивает ее меньшую коммуникативную ценность для говорящего. Способы представления второй пропозиции формируют различные типы осложняющих конструкций, совокупность которых определяет осложненное предложение как синтаксическую подсистему. Представление в семантике простого предложения второй пропозиции приводит к осложнению его формальной и семантической организации, что позволяет преодолевать линейность речи и придавать тексту многомерность. Ключевые слова: синтаксическая подсистема, осложненное предложение, семантическая структура, диктум, модус, пропозиция. The author postulates expanded sentences as transitional subsystems of the Russian language. The specificity of this subsystem is based on its relationship with intralinguistic environment which is represented by syntactic subsystem of simple and composite sentences. Semantic organization of an expanded sentence is determined by the expression of the second proposition, which can have dictum, modus or logical nature. Accordingly, any proposition may be included in a sentence's dictum. Proposition is understood as a semantic structure showing the situation, which is highlighted by a speaker. The second proposition represented in the dictum receives no predicative design that emphasizes its lesser communicative value for the speaker. Ways of representing the second proposition form various types of complicating structures, which together determine the expanded sentence as a syntactic subsystem. Representation of the second proposition in semantics of a simple sentence leads to more complex formal and semantic organization that allows to overcome the linearity of speech and make the text multidimensional. Keywords: syntax subsystem, expanded sentence, semantic structure, dictum, modus, proposition .

65-70

Authors: О. П. Пушкарь

В статті розглядаються прийоми мовної гри в художньому творі Сергія Довлатова «Заповідник». Проаналізовані випадки застосування таких прийомів, як римування, фонетичні та морфологічні деформації, непрямі номінації, порушення лексичної сполучуваності cлів, каламбури, оказіоналізми, прецедентні висловлювання, контраст, у довлатовському творі. Вказані основні комунікативні функції даних прийомів. Ключові слова: мовна гра,прийоми мовної гри, непрямі номінації, каламбур, комунікативні функціі. В статье рассматриваются приемы языковой игры в произведении Сергея Довлатова «Заповедник». Проанализированы случаи употребления таких приемов языковой игры, как рифмовка, фонетические и морфологические деформации, непрямые номинации, нарушение лексической сочетаемости слов, каламбуры, окказионализмы, прецедентные высказывания, контраст, в довлатовском тексте. Указаны основные коммуникативные функции данных приемов. Ключевые слова: языковая игра, приемы языковой игры, непрямые номинации, каламбур, коммуникативные функции. Methods of the language game in the narrative of Sergey Dovlatov “Заповедник” are considered in the article. Analyzed the occurrences of such methods as rhyming, phonetic and morphological deformation, indirect nominations, breach of lexical compatibility of words, puns, occasionalisms, precedent statements, contrast in Dovlatov’s text. Denoted the main communicative functions of these methods. Key words: language game, methods of the language game, indirect nominations, pun, communicative functions

75-78

Authors: Г. В. Токарев

У статті розглядається семантичні підстави, види, функції синонімів. Визначається сутність широкого і вузького підходу до синонімії. Ключові слова: лексикологія, семантика, синонім, функція, полісемія, тотожність. В статье рассматривается семантические основания, виды, функции синонимов. Определяется сущность широкого и узкого подхода к синонимии. Ключевые слова: лексикология, семантика, синоним, функция, полисемия, тождество. The article considers the semantic foundations, types, functions, and synonyms. Determined by the nature of broad and narrow approach to synonymy. Key words: lexicology, semantics, synonym, function, polysemy, identity.

86-90

Authors: Ю. А. Клипатская

В статье рассматривается проблема классификации дискурса, представлена характеристика музыкального дискурса как сферы коммуникации на примере рок-культуры, особенностью которой является генерирование ценностей в замкнутой группе. Определяется ключевой концепт ”общность интересов“ как ценностная составляющая дискурса. Сфера деятельности как признак дискурса требует его ситуативной интерпретации, поэтому важными являются социальные, психологические и культурные характеристики общения, а также особенности языковой личности. Коммуникация, под которой понимается живое общение её участников, связанных отношениями по поводу создания, воспроизведения и восприятия музыки, осуществляется с учётом целей, интенций языковой личности и характеризуется определённым коммуникативным кодом. При этом музыкальный дискурс находит отражение в письменном виде и приобретает форму текста. Ключевые слова: музыкальный дискурс, коммуникация, ключевой концепт, рок-культура, языковая личность. У статті розглядається проблема класифікації дискурсу, подана характеристика музичного дискурсу як сфери комунікації на прикладі рок-культури, особливістю якої є генерування цінностей в замкнутій групі. Визначається ключовий концепт “спільність інтересів” як ціннісна складова дискурсу. Сфера діяльності як ознака дискурсу вимагає його ситуативної інтерпретації, тому важливими є соціальні , психологічні та культурні характеристики спілкування, а також особливості мовної особистості. Комунікація, під якою розуміється живе спілкування її учасників, пов'язаних відносинами з приводу створення, відтворення і сприйняття музики, здійснюється з урахуванням цілей, інтенцій мовної особистості і характеризується певним комунікативним кодом. При цьому музичний дискурс знаходить відображення в письмовому вигляді і набуває форми тексту. Ключові слова: музичний дискурс, комунікація, рок-культура, ключовий концепт, мовна особистість. The problem of the discourse classification is investigated in the article. Characteristics of the musical discourse as the communication sphere (rock culture considered as an example), with its peculiar feature of values generation in a closed group, is analysed in the article. The key concept of "community of interests" as a value component of the discourse is defined in the article. The sphere of activity as a sign of the discourse requires its situational interpretation, so the social, psychological and cultural characteristics of communication as well as peculiarities of linguistic personality are important. Communication, thought as a live communication of the participants, united by creation, playing and perception of music, is done with the concern of the objectives and intentions of linguistic identity and it is characterized by a certain communicative code. So the musical discourse is transferred in a form of a written text. Key words: musical discourse, communication, a key concept, rock culture, linguistic personality

94-96

Authors: Н. И. Пустовалова

У статті на прикладі окремого твору розглядаються найважливіші словесно-образні засоби, що формують композиційно-семантичну структуру ліричних творів російського поета Арсенія Тарковського. Вивчається взаємодія тропів та її вплив на формування поетичного cмислу. Ключові слова: метафора, порівняння, образність, експресія, образність, гіпербола, експресія, антитеза. В статье на примере отдельного произведения рассматриваются важнейшие словесно-образные средства, формирующие композиционно-семантическую структуру лирических творений русского поэта Арсения Тарковского. Изучается взаимодействие тропов и его влияние на формирование поэтического смысла стихотворения. Ключевые слова: метафора, сравнение, образность, экспрессия, гипербола, антитеза. The article deals with the most important verbal and figurative means, forming a compositional semantic structure of lyrical works of the Russian poet Arseny Tarkovsky on the basis of the single work. The interrelation of tropes and its influence on the poetical image formation is studied. Key words: metaphor, comparison, imagery, expression, hyperbole, antithesis.

100-104

Authors: М. В. Пехарева

У статті встановлюються особливості ідіостилів, яким притаманна різна ступінь глибини тексту (текстової категорії, що відображає ступінь протиставлення мовних відносин відносинам розумовим, складність і варіативність сприйняття тексту). Матеріалом для дослідження послугували твори Андрія Макаревича і Бориса Гребенщикова, які розглянуті як тексти пісень в альбомах, що вийшли в 1986 - 1991 рр.. Дослідження виконано в межах функціонального підходу до тексту та його одиниць. Закономірності організації тексту, актуалізація системи мови досліджується не самостійно, а через співвідносні з ними види комунікативно-пізнавальної діяльності людини. Ключові слова: функціональний підхід, глибина тексту, парадигма, ідіостиль, парадигматична організація тексту. В статье устанавливаются особенности идиостилей, которым присуща разная степень глубины текста (текстовой категории, отражающей степень противопоставления языковых отношений отношениям мыслительным, сложность и вариативность восприятия текста). Материалом для исследования послужили произведения Андрея Макаревича и Бориса Гребенщикова, рассмотренные как тексты песен в альбомах, вышедших в 1986 – 1991 гг. Исследование выполнено в рамках функционального подхода к тексту и его единицам. Закономерности организации текста, актуализация системы языка исследуется не самостоятельно, а через соотносящиеся с ними виды коммуникативно-познавательной деятельности человека. Ключевые слова: функциональный подход, глубина текста, парадигма, идиостиль, парадигматическая организация теста. In the article the features of idiostyles, characterized by different text depth, are established. The text depth is the text category, that reflects the degree of opposition of the mental relations to language relations, difficulty and variability of the text perception. The research is based on Andrej Makarevich’s and Boris Grebenshikov’s compositions, used as lyrics in albums, released in the 1986 - 1991 years. The research was conducted within the functional approach to the text and its units. Laws of the texts’ organization, the actualization of the language system are studied not separately, but due to their correlation with types of human communicative and cognitive activity. Keywords: functional approach, the text depth, paradigm, idiostyle, paradigmatic organization of the test.

108-112

Authors: Е. А. Долгая, Л. В. Синявина

Стаття присвячена вивченню літературно-естетичної проблематики листів М.В. Станкевича. Автори статті відзначють, що в своїх літературно-критичних судженнях М.В Станкевич спирався на цілісну естетичну систему, сформовану під впливом представників російської філософської критики 30-х років ХIХ сторіччя. «Естетичним вчителем» став для критика Гофман, який втілив у своїй творчості естетичну проблематику епохи та мав певний вплив на формування у романтично настроєній молоді 30-х років уявлення про цілі та завдання мистецтва. М.В. Станкевич виступив проти літературного ідолопоклонства. Він пред’являв високі вимоги до художніх творів. Звідси його неприйняття хибного, фальшивого, вульгарного, банального. Характерними рисами М.В. Станкевича-критика є максималізм, високі моральні вимоги до творів художньої літератури та, відповідно, до літературних діячів. До особливостей його літературно-критичних висловлювань можна віднести їх високу емоційність, суб’єктивність та пристрасність. До цього слід додати, що листи М.В. Станкевича, які містять у собі його літературно-критичні висловлювання, характеризуються полемічною настроєністю, а також образною метафоричною мовою. Ключові слова: літературно-естетична проблематика, літературно-критичні висловлювання, літературно-критичні судження, полемічна настроєність, образна метафорична мова. Данная статья посвящена исследованию литературно-эстетической проблематики писем Н.В. Станкевича. Авторы статьи отмечают, что в своих литературно-критических суждениях Н.В. Станкевич опирался на целостную эстетическую систему, сформированную под влиянием представителей русской философской критики 30-х годов ХIХ века. «Эстетическим учителем» стал для критика Гофман, который воплотил в своем творчестве эстетическую проблематику эпохи и оказал определенное влияние на формирование у романтически настроенной молодежи 30-х годов представления о целях и задачах искусства. Н.В. Станкевич выступал против литературного идолопоклонства. Он предъявлял высокие требования к художественным произведениям. Отсюда его неприятие ложного, фальшивого, пошлого, банального. Характерными чертами Н.В. Станкевича-критика являются максимализм, высокие нравственные требования к произведениям художественной литературы и, соответственно, к литературным деятелям. К особенностям его литературно-критических высказываний можно отнести их повышенную эмоциональность, субъективность и пристрастность. К этому следует добавить, что письма Н.В. Станкевича, содержащие его литературно-критические высказывания, характеризуются полемической настроенностью, а также образным метафорическим языком. Ключевые слова: литературно-эстетическая проблематика, литературно-критические суждения, полемическая настроенность, образный метафорический язык. The article deals with the literary and aesthetic problems of letters written by N.V. Stankevich. The author of the article notes that in his literary-critical judgments, N.V. Stankevich relied on a coherent aesthetic system formed under the influence of representatives of Russian philosophical criticism of the 1830s. Hoffman became an “aesthetic teacher” for the critic. In his creative works he embodied aesthetic problems of the epoch and had some influence on the formation of the idea of goals and objectives of art in the romantically minded youth of the 1830s. N.V. Stankevich opposed literary idolatry. He placed high demands on artistic works. Hence his rejections of everything false, fake, vulgar, and banal. Maximalism, high moral requirements for works of fiction and, accordingly, to literary figures are typical of the critic N.V. Stankevich. High emotionality, subjectivity and bias are the peculiarities of his literary-critical statements. It is necessary to add that letters of N.V. Stankevich containing his literary-criticism are characterized by polemical mood, as well as figurative metaphorical language. Key words: literary and aesthetic problems, literary-critical judgments, polemical mood, figurative metaphorical language

120-125

Authors: Е. А. Маханьков

Статтю присвячено узагальненню результатів наукової рецепції малої прози Г. Газданова. Виділено сутнісні характеристики, властиві як великій, так і малій прозі письменника: автобіографічність творчості та екзистенціалістський тип художньої свідомості автора. Представлено основні наукові підсумки монографічних досліджень Л. Дієнеша, С. Кабалоті, О. Проскуріної, присвячених прозі Г. Газданова; підкреслено єдність думок учених стосовно мотивно-тематичної організації всього корпусу художніх текстів письменника. Встановлено переважну увагу літературознавців до наскрізних мотивів та основних тем творчості Г. Газданова. У роботі виділено як найбільш репродуковувані мотиви життя і смерті, вибору, перетворення, польоту, пам’яті, двійництва, удаваності земного існування. Висунуто гіпотезу щодо високої продуктивності розгляду мотивів малої прози письменника, узятих не окремо, а в комплексах, виділених за функціональною, семантичною, прагматичною та іншими ознаками. Актуалізовано проблему циклізації газдановських текстів, намічено перспективу їхнього осмислення як метатекстуального цілого. У статті представлено шляхи дослідження малої прози Г. Газданова в посткласичному літературному контексті. Ключові слова: Гайто Газданов, мала проза, мотив, тема, мотивний комплекс, динамічна цілісність. Статья посвящена обобщению результатов научной рецепции малой прозы Г. Газданова. Выделены сущностные характеристики, свойственные как крупной, так и малой прозе писателя: автобиографичность творчества и экзистенциалистский тип художественного сознания автора. Представлены основные научные итоги монографических исследований Л. Диенеша, С. Кабалоти, Е. Проскуриной, посвященных прозе Г. Газданова; подчеркнуто единство мнений ученых относительно мотивно-тематической организации всего корпуса художественных текстов писателя. Установлено преимущественное внимание литературоведов к сквозным мотивам и основным темам творчества Г. Газданова. В работе обозначены как наиболее репродуцируемые мотивы жизни и смерти, выбора, превращения, полета, памяти, двойничества, мнимости земного существования. Выдвинута гипотеза о продуктивности рассмотрения мотивов малой прозы писателя, взятых не по отдельности, а в комплексах, выделенных по функциональному, семантическому, прагматическому и другим признакам. Актуализирована проблема циклизации газдановских текстов, намечена перспектива их осмысления как метатекстуального целого. В статье представлены пути исследования малой прозы Г. Газданова в постклассическом литературном контексте. Ключевые слова: Гайто Газданов, малая проза, мотив, тема, мотивный комплекс, динамическая целостность. An article is devoted to the generalization of results of scientific reception of short G. Gazdanov’s prose. The essential characteristics inherent in both, large and small prose of the writer, are highlighted: the autobiographism of oeuvre and the existentialistic type of artistic consciousness of the author. The main results of scientific monographs of L. Dienesh, S. Kabaloti, E. Proskurina, devoted to a prose of G. Gazdanov, are submitted; the research emphasized the unity of views on motivic and thematic organization of the whole body of artistic texts of the writer. A primary attention of specialists in literature to cross-cutting motifs and the main topics of G. Gazdanov’s art are established. The work identified, as the most reproducible, motifs of life and death, choice, transformation, flight, memory, duality, imaginary earthly existence. Suggested the hypothesis of productive consideration of motifs in writer’s texts, taken not in isolation, but in complexes, assorted to functional, semantic, pragmatic and other characteristics. The prob-lem of cyclization of the author’s texts are actualized, the perspectives of comprehension of these texts as a metatextual unity are scheduled. In the article ways of researching of a G. Gazdanov’s short prose in the post-classical literary context are outlined. Keywords: Gaito Gazdanov, small prose, motif, theme, motivic complex, dynamic integrity.

130-135

Authors: Т. В. Надозирная

У статті досліджується дискурс масової культури в дилогії В. Пєлєвіна «Empire V» і «Batman Apollo». Найбільш очевидними є паралелі з літературою про вампірів і культовим американським фільмом «Матриця». Активне використання найбільш популярних культурних образів є характерною рисою пєлєвінської творчості. Вампір – один із головних героїв дилогії. Але, як показав аналіз, популярний образ – лише зручна та модна упаковка, що дозволяє авторові пояснити надлюдські здібності, можливості та вражаючі знання героя. Відсилання до вампірському коду виявляється фальшивим. Рама заклопотаний абсолютно не вампірськими проблемами – пошуками дійсного буття. Таким чином, відсилання до класичних зразків літератури про вампірів свідчить про прекрасне володіння автором історією питання, але породжують не подібність, а, навпроти, деконструкцию вампірічного дискурсу. Доволі очевидні і паралелі між «Empire V» і «Batman Apollo» та культовим фільмом «Матриця». Їх об'єднує тип героя, ідея альтернативного розвитку цивілізації, проблема пошуку дійсного буття і тому подібне. Але у «Матриці» проблема справжнього буття вирішена спрощено, в рамках масового коду. Романи Пєлєвіна набагато точніше передають філософське, зокрема постмодерністське, сприйняття реальності. Проте, як показує аналіз, в центрі уваги автора знаходиться не стільки гра з відомими масовими кодами, скільки проблема влади мови. Це дозволяє говорити про те, що Пєлєвін використовує стратегію «подвійного кодування», апелюючи одночасно до спеціалістів та широких читацьких мас. Ключові слова: масовий код, дискурс, влада мови, подвійне кодування. В статье исследуется дискурс массовой культуры в дилогии В. Пелевина «Empire V» и «Batman Apollo». Наиболее очевидными оказываются переклички с литературой о вампирах и культовым американским фильмом «Матрица». Активное использование наиболее популярных культурных образов является характерной чертой пелевинского творчества. Вампир – один из главных героев дилогии. Но, как показал анализ, популярный образ – лишь удобная и модная упаковка, позволяющая автору объяснить сверхчеловеческие способности, возможности и обширные знания героя. Отсылка к вампирскому коду оказывается ложной. Рама озабочен совершенно не вампирскими проблемами – поисками истинного бытия. Таким образом, отсылки к классическим образцам литературы о вампирах свидетельствуют о прекрасном владении автора историей вопроса, но порождают не подобие, а, напротив, деконструкцию вампирического дискурса. Вполне очевидны и параллели между «Empire V» и «Batman Apollo» и культовым фильмом «Матрица». Их объединяет тип героя, идея альтернативного развития цивилизации, проблема поиска истинного бытия и т.д. Но в «Матрице» проблема подлинного бытия решена упрощенно, в рамках массового кода. Романы Пелевина гораздо точнее передают философ-ское, в частности постмодернистское, восприятие реальности. Однако, как показывает анализ, в центре внимания автора находится не столько игра с известными массовыми кодами, сколько проблема власти языка. Это позволяет говорить о том, что Пелевин использует стратегию «двойного кодирования», апеллируя одновременно к специалистам и широким читательским массам. Ключевые слова: массовый код, дискурс, власть, язык, двойной код. The article investigates the discourse of mass culture in Pelevin's novels «Empire V» and «Batman Apollo». The most obvious are echoes of vampire literature and well known American film «The Matrix». Active using of the most popular art images is specific feature of Pelevin's art. The vampire is one from main characters in both Pelevin's novels. But, as analyze shows, popular character is convenient and fashion package that allows to explain superhuman abilities and extensive knowledge of the hero. Reference to vampire's code is false. Rama is worried by not vampire problems. He is searching the true being. So, all references to classical vampire literature show that author knows this theme perfectly, but he constructs not similarity but deconstruction of vampire discourse. Parallels between «Empire V» and «Batman Apollo» and «Matrix» are quite obviously. It’s connected by type of hero, idea of alternative civilization history, problem of true being and so on. But, in the «Matrix» the problem of true being is solved simplistically in the box of mass-code. In Pelevin's novels philosophical perception of reality is showed much more precisely, in particular postmodern perception of being. However, the analysis shows that the focus of the author is not a game with known mass codes but the problem of language power. This suggests that Pelevin uses a strategy of «dual coding», appealing to both professionals and the broad masses of readers. Key words: mass-code, discourse, power, language, dual code.