Naukovì zapiski Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu Lìteraturoznavstvo

11-18

Authors: Г. І. Атрошенко, Л. Д. Окропірідзе

Статтю присвячено дослідженню художніх образів-символів у вінку сонетів відомого українського поета Миколи Вінграновського. Мета статті – проаналізувати художню символіку «Вінка на березі юності». Синтез народнопоетичних вірувань та власного світовідчуття М. Вінграновського породили оригінальне тлумачення образів-символів; лише розуміючи їх значення, реципієнт зможе глибоко, ґрунтовно осягнути його вінок сонетів, дати йому належну оцінку. Увага акцентується на фольклорному наповненні та авторській інтерпретації художньої символіки «Вінка на березі юності». Подається розкодування образів-символів жанру вінка сонетів (вода, ріка, дорога, серце, душа, день), коли поет звертається до підсвідомості читача, де кожен із символів розкривається на кількох рівнях, що, в свою чергу, стає своєрідним ключем до сприйняття світу самим митцем. Ключові слова:образ-символ, традиції фольклору, вінок сонетів, ху-дожня символіка. Статья посвящена исследованию художественных образов-символов в венке сонетов известного украинского поэта Николая Винграновского. Цель статьи – проанализировать художественную символику «Венка на бе-регу юности». Синтез народнопоэтических верований и собственных мироощущений Н. Винграновского породили оригинальное толкование образов-символов; только понимая их значение, можно глубоко прочувствовать его венок сонетов, дать ему правильную оценку. Внимание акцентируется на фольклорном наполнении и авторской интерпретации художественной символики «Венка на берегу юности». Подается раскодировка образов-символов жанра венка сонетов (вода, река, дорога, сердце, душа, день), когда автор обращается к подсознанию читателя, где каждый из символов раскрывается на нескольких уровнях, что, в свою очередь, стает своеобразным ключом к восприятию мира самим поэтом. Ключевые слова: образ-символ, традиции фольклора, венок сонетов, художественная символика. The article studies the artistic images and symbols in the wreath of sonnets of the famous Ukrainian poet Mykola Vingranovskiy. The purpose of the article is to analyze the artistic symbolism of the «Wreath on the bank of youth». Synthesis of national poetic beliefs and M. Vingranovsky’s attitude spawned the original interpretation of images and symbols; only realizing their value, you can deeply feel his wreath of sonnets, give him the right evaluation. The attention is focused on the folklore filling and author’s interpretation of artistic symbolism. Decoding of images and symbols of genre of the wreath of sonnets is given (water, river, road, heart, soul, day), when the author refers to the subconscious mind of the reader, where each of the symbols is revealed on several levels, it, in its turn, becomes an original key to perception of the world by the poet himself. Key words: images and symbols, folklore traditions, wreath of sonnets, artistic symbols

31-40

Authors: В. А. Гусєв

Феномен читання належить до фундаментальних досягнень культури, його особлива роль у розвитку будь-якого розвиненого суспільства не викликає сумніву. Однак тих, хто вміє читати, стає більше, а читачів художньої літератури – менше. Класичні автори, якщо не брати до уваги програму читання школярів і студентів, ніколи не переважали в колі читання. Ставлення до класики завжди було чимось більш вагомим, ніж просто ставленням до творчості того чи іншого письменника, хоча б вже тому, що воно визначає культурну ідентичність. Проте останнім часом роль читання, особливо в такому його звичному розумінні, як читання класичної літератури і романів кращих сучасних письменників, знижується. Масове читання набуває іншої форми, все більше тяжіючи до тривіальної літератури, перетворюючись на засіб релаксації та втечі від реальності. Формули масової літератури сприяють створенню нескладних, але захоплюючих сюжетів, культивують у читачів віру в маленьке диво. Все це й призводить до того, що більшу частину книжкових прилавків займає популярна література, орієнтована на некваліфікованого читача з невибагливим смаком і переважно саме вона складає основу досугового читання. Ключові слова:масова література, елітарна література, читач, коло читання, формально-смислові особливості. Феномен чтения принадлежит к фундаментальным достижениям культуры, его особая роль в развитии любого развитого общества не вызывает сомнения. Однако тех, кто умеет читать, становится больше, а читателей художественной литературы – меньше. Классические авторы, если не брать во внимание программу чтения школьников и студентов, никогда не преобладали в круге чтения. Отношение к классике всегда было чем-то более весомым, чем просто отношением к творчеству того или иного писателя, хотя бы уже потому, что оно определяет культурную идентичность. Однако в последнее время роль чтения, особенно в таком его привычном понимании, как чтение классической литературы и романов лучших современных писателей, снижается. Массовое чтение приобретает другую форму, все более тяготея к тривиальной литературе, превращаясь в средство релаксации и бегства от реальности. Формулы массовой литературы способствуют созданию несложных, но захватывающих сюжетов, культивируют у читателей веру в маленькое чудо. Все это и приводит к тому, что большую часть книжных прилавков занимает популярная литература, ориентированная на неквалифицированного читателя с непритязательным вкусом и преимущественно именно она составляет основу досугового чтения. Ключевые слова: массовая литература, элитарная литература, читатель, круг чтения, формально-смысловые особенности. The phenomenon of reading is one the fundamental achievements of culture and its specific role in the development of any developed society is beyond any doubt. However, the number of those who can read is increasing but the number of fiction readers is decreasing. Classical authors, without taking into account the school and university reading programs, have never dominated in terms of reading. The attitude towards the classics was always something more important than simple attitude to the works of the writers, at least because it defines cultural identity. Recently, however, the role of reading, especially in such conventional sense as reading of classic literature and novels of the best contemporary writers, is reducing. Mass reading takes another form tending more to trivial literature, becoming a means of relaxation and escape from reality. The formulas of mass literature contribute to the creation of simple but captivating plots, and they cultivate the faith in small miracle in the readers’ minds. All these lead to the fact that the book shelves are occupied by the popular literature focused on unskilled reader with the undemanding taste and namely this literature is the basis of leisure reading. Key words: mass literature, elite literature, reading circle, formal and semantic features

48-55

Authors: Л. П. Копєйцева, В. М. Пилипчук

Стаття присвячена розгляду історичного роману Р. Іваничука крізь призму визначення поетикальних домінант письменника. Автори досліджують творчість митця з огляду визначення формотворчих категорій художнього тексту. У цьому спектрі з’ясовуються часопросторові координати роману-балади «Мальви», констатується, що художній часопростір залежить від вираження його автором, від взаємозв’язку реального світу й світу художнього і виявляється у декількох іпостасях (сюжетних, фабульних, історичних). Зроблено акцент на тому, що художній час у кожній частині твору різний, до того ж часові межі розширюються за рахунок ретроспекцій, що виявляються у двох формах – спомини персонажів та об’єктивна авторська оповідь Досліджуються дві антитетичні моделі світів: українського та татарсько-турецького; аргументовано, що кожен образ твору є носієм певного ідеологічного концепту, позитивної або ж негативної програми дій. Ключові слова:часопростір, формотворча категорія, часопросторові координати, сюжетні, фабульні, історичні іпостасі. Статья посвящена рассмотрению исторического романа Р. Иваничука сквозь призму определения поэтикальных доминант писателя. Авторы исследуют творчество писателя учитывая определение формообразующих категорий художественного текста. В этом спектре выясняются координаты времени и пространства в романе-балладе «Мальвы», констатируется, что художественное пространство зависит от выражения его автором, от взаимосвязи реального мира и мира художественного и проявляется в нескольких ипостасях (сюжетных, фабульных, исторических). Сделан акцент на том, что художественное время в каждой части произведения разное, к тому же временные рамки расширяются за счет ретроспекций, проявляющихся в двух формах – воспоминания персонажей и объективное авторское повествование. Исследуются две антитетичные модели миров: украинского и татарско-турецкого; аргументированно, что каждый образ произведения является носителем определенного идеологического концепта, положительной или отрицательной программы действий персонажей. Ключевые слова: пространство, формообразующая категория, пространственно-временные координаты, сюжетные, фабульные, исторические ипостаси. The article is devoted to the analysis of the historical novel by R. Ivanychuk through the prism of the definition of poetic dominants of the writer. The authors explore the creative works of the artist, give the definition of formative categories of literary text. In this spectrum timespace coordinates of the romance ballad «The Mallows» is determined, it is stated that art time space depends on the expression of its author’s interrelation with the real world and the world of art and it is found in several guises (story, fable, history). The accent is made on the fact that each time the artistic time of the work is different, besides the time limit is extended by memories, manifested in two forms – memories of the characters and the objective author’s story. Two antithetical models of the world: Ukrainian and Tatar-Turkish are studied. It is proved that each image is a carrier of a particular ideological concept, positive or negative action program. Key words:time space, formative category, timespace coordinates, story, fable, historical incarnation

69-78

Authors: Т. М. Марченко

В статті розглянуто основні засоби творення одного з центральних в російській літературі українських етнообразів – Запорізької Січі. Фрагменти твору, присвячені її зображенню, визнані критиками та літературознавцями найбільшою творчою удачею автора. Етнообраз містить історико-географічні, етнографічні, побутові, морально описові складові, є важливою часткою у відтворенні екзотичних уявлень про Україну в романтичній картині світу автора. Запорізька Січ – символ безграничної вольниці, потужної, стихійної воїнської сили. Автор статті дотримується характерних для сучасної ейдології та імагології підходів,згідно з якими поняття «етнообраз» корелює з терміном «національний образ світу». Він конструює не тільки індивідуальні риси, але й етнічну ідентичність зображуваного персонажа, ландшафту, явища, історичної епохи, подаючи деякі його ознаки як типові для певної країни, як характерні для цілого народу в ситуації міжкультур-ного діалогу і взаємного пізнання. Ключові слова: етнообраз, національний образ, історичний роман, романтизм, сюжет. В статье рассмотрены основные приёмы создания одного из центральных в русской литературе украинского этнообразов – Запорожской Сечи. Фрагменты произведения, посвящённые её изображению, признаны критиками и литературоведами наибольшей творческой удачей автора. Этнообраз содержит историко-географические, этнографические, бытовые, нравоописательные составляющие, является важной частью в воссоздании экзотических представлений об Украине в романтической картине мира автора. Запорожская Сечь – символ безграничной вольницы, мощной, стихийной воинской силы. Автор статьи придерживается принятых в современной эйдологии и имагологии подходов, согласно которым понятие «этнообраз» коррелирует с термином «национальный образ мира». Он конструирует не только индивидуальные черты, но и этническую идентичность изображаемого персонажа, ландшафта, явления, исторической эпохи, подавая некоторые его признаки как типичные для определённой страны, как характерные для целого народа в ситуации межкультурного диалога и взаимопознания. Ключевые слова: этнообраз, национальный образ, исторический роман, романтизм, сюжет. The author of the article analyses the principal methods of creation of Zaporozhskaya Sich, one of the main Ukrainian ethnological images in the Russian literature. The critics and scientists regard the novel fragments, which are dedicated to its representation, as the main creative success of the writer. The ethnological image contains historical, geographical, ethnological, moral and manner components. It is an important part of the process of reconstruction of exotic notions about Ukraine in the romantic world-view. Zaporozhskaya Sich is the symbol of the boundless outlaws, strong, primordial military force. The author of the article keeps to the opinion, which is accepted in modern science, that the notion «ethnological image» correlates with the notion of «national image of the world» It constructs not only individual features, but ethnological identity of the personage which is depicted as well as the landscape, the phenomenon, the historical epoch and demonstrates some of its traits as typical for the certain country and the whole nation in the situation of cross-cultural dialog and mutual cognition. Key words: ethnology image, national image, historical novel, romanticism, subject

86-95

Authors: А. А. Мунтян

В поетиці О. Поупа серед важливіших принципів неокласицизму значну роль відіграє уявлення про витонченість, елегантність, гармонічність ком-позиції та стилю. При цьому поет, делікатно експериментуючи з різноманітними поетичними формами, звертається й до саме ігровим поетичним жанрам, яким і є жанр іроікомічної поеми. Компромісний характер естетики О. Поупа полегшує задачу з’єднання неокласицистичних та рокайльних художніх прагнень, робить природнім та органічним звернення до жанру жартівливої іроікомічної поеми. Його «Викрадення локону» – результат майстерної поетичної гри, зразок витонченості та дотепності, іронії та фантазії. Ця стаття звернена до естетичної проблематики поеми та її художнім особливостям, що дозволяє виявити не тільки стильове, але й значення іронії у поемі з точки зору світобачення. Відношення поета до своїх героїв двоїсте, предмет іронічного «оспівування» – підкреслено незначний, романтичне розглядається як позерство, сама тематика зв’язана зі сферою скандальної світської пригоди. Все це говорить про безумовну причетність поеми О. Поупа до поетиці рококо. Ключові слова: поетика, рококо, жартівлива поема, художні форми, естетика, стиль, літературні особливості. В поэтике А. Поупа среди важнейших принципов неоклассицизма значительную роль играет представление об изяществе, элегантности, гармоничности композиции и стиля. При этом поэт, деликатно экспериментируя с различными поэтическими формами, обращается и к собственно игровым поэтическим жанрам, каким является жанр ироикомической поэмы. Компромиссный характер эстетики А. Поупа облегчает задачу соединения неоклассицистических и рокайльных художественных устремлений, делает естественным и органичным обращение к жанру шуточной ироикомической поэмы. Его «Похищение локона» – результат мастерской поэтической игры, образец изящества и остроумия, иронии и фантазии. Данная статья обращена к эстетической проблематике поэмы и ее художественным особенностям, что позволяет обнаружить не только стилевое, но и мировоззренческое значение иронии в поэме. Отношение поэта к своим героям двойственное, предмет иронического «воспевания» – подчеркнуто незначителен, романическое рассматривается как позерство, сама тематика связана со сферой скандального светского происшествия. Все это говорит о безусловной причастности поэмы А. Поупа к поэтике рококо. Ключевые слова: поэтика, рококо, шутливая поэма, художественные формы, эстетика, стиль, литературные особенности. Among the most important principles of neoclassicism in A. Pope’s poetics the significant role is played by the idea of grace, elegance, composition and style harmony. Thus the poet delicately experimenting with various poetic forms addresses such game poetic genres as the genre of the heroic-comic poem. Compromise character of A. Pope’s esthetics facilitates a problem of connection of the neoclassicism and the rocaille artistic aspirations, makes the appeal to a genre of the funny heroic-comic poem natural and organic. His «Rape of the Lock» is the result of masterful poetic game, an example of grace and wit, irony and imagination. This article deals with the esthetic problem of the poem and its artistic features that allow to find not only style, but also world view value of irony in the poem. The attitude of the poet towards the heroes is double-natured, the subject of ironic «chanting» is expressly insignificant, romance is considered as peacockery, the subject is connected with the sphere of scandalous secular incident. All these prover unconditional participation of A. Pope’s poem in rococo poetics. Key words: poetics, rococo, playful poem, artistic forms, esthetics, style, literary peculiarities

116-124

Authors: О. А. Огульчанська

У статті досліджується своєрідність хронотопу, що є важливим сюжетотвірним і характеротвірним чинником. Наголошується на поліфункціональності часопросторових координат. До спільних ознак «химерної прози» і творів, написаних у руслі «магічного реалізму» належать: деформація хронотопу, тяжіння персонажів до філософських роздумів, використання міфу (як прямого, так і трансформованого, творчо переосмисленого), співіснування на рівних правах реального світу і ірреального. Письменники використовують різні форми простору: закрите/відкрите, своє/чуже. Час у романах точно окреслений. Виділено хронотоп (мотив) дороги, який дозволяє акцентувати увагу на головних рисах характеру персонажа, підкреслити слабкі і сильні його сторони. Простежено зміщення часово-просторових координат, «тираня» меж між реальним і нереальним світом; фантастичні персонажі співіснують на рівних правах з реальними персонажами, що є однією з ознак «химерної прози». Ключові слова:внутрішній світ, роман, хронотоп, часово-просторові координати. В статье исследуется своеобразие хронотопа, который является важным сюжетообразующим и характерообразующим фактором. Акцентируется внимание на полифункциональности временно-пространственных координат. К общим признакам «химерной прозы» и произведений, написанных в русле «магического реализма» относятся: деформация хронотопа, тяготение персонажей к философским размышлениям, использование мифа (как прямого, так и трансформированного, переосмысленного), сосуществование на равных правах реального мира и ирреального. Писатели используют разные формы пространства: закрытое/открытое, своё/чужое. Время в романах точно очерчено. Выделен хронотоп (мотив) дороги, который позволяет акцентировать внимание на главных чертах характера персонажа, подчеркнуть слабые и сильные его стороны. Прослежено смещение временно-пространственных координат, «стирание» границ между реальным и нереальным миром; фантастические персонажи сосуществуют на равных правах с реальными персонажами, что является одним из признаков «химерной прозы». Ключевые слова: внутренний мир, роман, хронотоп, временно-пространственные координаты. The article focuses on the study of chronotop, which is importantplot and character forming factor. Multifunction of the temporal-spatial coordinates is emphasized. Common feature of «chimerical prose» and works which were written in terms of «magic realism» are: deformation of chronotope, characters’ inclination to philosophical reflection, the usage of myth (both direct and transformed, rethought), coexistence of the real and unreal world on equal rights. Writers use different forms of space: open/confide, one’s own/ someone else’s. Time was precisely delineated in novels. Chronotope (motive) of the road which allows to draw attention to the main character’s traits to emphasize his strengths and weaknesses was defined here. Displacement of time-space coordinates, blurring of distinction between the real and unreal world were investigated. Imaginary characters coexist with real characters as equals, which is one of the features of a «chimerical prose». Key words: novel, chronotop, the temporal-spatial coordinates

132-143

Authors: Є. А. Прасол

У статті проаналізовано роман Д. Мітчелла в контексті інтертекстуальних зв’язків з творчістю Х. Муракамі. Референційні звернення автора представляють складну взаємодію східного та західного дискурсів при конструюванні образу сучасної Японії. Особливості репрезентації Японії, а також «дублювання» письменником художніх кодів Х. Муракамі в центрі аналізу. Образ Японії в творах мистецтва та літератури часто оточений орієнталістськими стереотипами, які, як вказує Е. Саїд, були складені здебільшого в Європі і Північній Америці. У статті показані механізми руйнування усталених стереотипів у романі «Сон № 9» Девіда Мітчелла, який долає орієнталістський підхід при зображенні Японії, а загальним знаменником переосимлення стає інтертекстуальне поле творчості Муракамі. Японський світ культового японського автора просвічує на різних рівнях роману англійського письменника: гра слів, гра з читачем, розвиток таких «муракамовськіх» рис, як «легкість», «поверховість» і одночасне розкриття вічних тем і образів (пошук коханої, блукання в лабіринті власного «я», сон-життя, реальність-ілюзія). Для Мітчелла, який добре знає Японію і захоплюється нею, творчість Муракамі стає важливим інтертекстуальним ресурсом для розуміння сучасної Японії та японського національного характеру. Ключові слова: інтертекстуальність, транскультуральність, симулякр, культурні коди, репрезентація, образ Японії В статье проанализирован роман Д. Митчелла в контексте интертексту-альных связей с творчеством Х. Мураками. Референциальные обращения автора представляют сложное взаимодействие восточного и западного дискурсов в репрезентации образа современной Японии. В центре анализа – интертекстуальный контакт, насыщенный художественными кодами творчества Х. Мураками (имена с намеками, игровые аллюзии, завуалированности и т.д.), создающими новые смыслы. Образ Японии в произведениях искусства и литературы часто окружен ориенталистскими стереотипами, которые, как указывает Э. Саид, были созданы в основном в Европе и Северной Америке. В статье показаны механизмы разрушения устоявшихся стереотипов в романе «Сон№9» Девида Митчелла, который преодолевает ориенталистский подход, а общим знаменателем переосмысления становится интертекстуальное поле творчества Мураками. Японский мир культового японского автора просвечивает на разных уровнях романа английского писателя: игра слов, игра с читателем, развитие таких «муракамовских» черт, как «легкость», кажущаяся поверхностность и одновременное раскрытие вечных тем и образов (поиск возлюбленной, блуждание в лабиринте собственного «я», сон-жизнь, реальность-иллюзия). Для Митчелла, хорошо знающего и любящего Японию, творчество Мураками становится важным интертекстуальным ресурсом для понимания современной Японии и японского национального характера. Ключевые слова: интертекстуальность, транскультуральность, симулякр, культурные коды, репрезентация, образ Японии. The paper deals with analysis of D. Mitchell’s «Number9Dream» in terms of intertextual connections with H. Murakami’s works. Referential links present complex interactions between eastern and western discourses in the construction of a modern image of Japan. Specific features of representation of Japan as well as Mitchel’s «duplication» of H. Murakami’s cultural codes are in the center of the analysis. The image of Japan in art and literature is often surrounded by orientalist stereotypes which were created (as E. Said pointed out) mainly in Europe and North America. The paper shows the mechanisms of destruction of manyfolded stereotypes in Mitchell’s novel «Number9Deam», which overcomes the Orientalist approach to the representation of Japan, and the common denominator of the reconsideration is the intertextual field of Murakami’s works. Japanese world of the cult Japanese author is manifested at different levels of the novel by the English writer: word game, a game with the reader, the development of such «murakami» features as «lightness», the apparent superficiality and simultaneous disclosure of the eternal themes and images (search for the loved one, wandering in a maze of hero’s own «I», dream-life, reality-illusion). For Mitchell, who knows well and loves Japan, Murakami’s work is an important intertextual resource for understanding modern Japan and the Japanese national character. Key words: intertextuality, transculture, simulacrum, cultural codes, representation, the image of Japan

152-162

Authors: І. О. Скляр

Стаття продовжує цикл публікацій автора, в яких висвітлюється проблема психопоетики творчості В. Підмогильного. Осмислюється проблема обсервації «внутрішньої людини» у творчості митця, з’ясовується та обґрунтовується функціональність застосування ним прийомів сумарно-атрибутивної форми психологічного зображення в романній прозі. Несвідомі й напівсвідомі форми внутрішнього життя героїв романів В. Підмогильного розглядаються в дослідженні як психічні стани (сновидіння, марення і фантазії). Вони слугують переважно для підсилення емоційної сили зображення. У двох романах такі прийоми виконують різну функцію. Символічні сновидіння Степана Радченка («Місто») виражають його несвідомі бажання; прийом сну в «Невеличкій драмі» налаштовує читача на подальший розвиток сюжетної лінії навколо головної героїні (початок роману) й вказує на нову фазу її духовного й психологічного становлення (кінцівка роману). Ключові слова: «внутрішня людина», психічні стани, сумарно-атрибутивна форма психологічного зображення, сновидіння, марення, фантазії. Статья продолжает цикл публикаций автора, в которых освещается проблема психопоэтики творчества В. Пидмогильного. Осмысливается обсервация «внутреннего человека» в творчестве художника, выясняется и обосновывается функциональность применения им приемов суммарно-атрибутивной формы психологического изображения в романной прозе. Несознательные и полусознательные формы внутренней жизни героев романов В. Пидмогильного рассматриваются в исследовании как психические состояния (сновидения, бред и фантазии). Они служат преимущественно для усиления эмоциональной силы изображения. В двух романах такие приемы выполняют разные функции. Символические сновидения Степана Радченко («Город») выражают его несознательные желания; прием сна в «Небольшой драме» настраивает читателя на дальнейшее развитие сюжетной линии вокруг главной героини (начало романа) и указывает на новую фазу ее духовного и психологического становления (конец романа). Ключевые слова: «внутренний человек», психические состояния, суммарно-атрибутивная форма психологического изображения, сновидения, бред, фантазии. The article continues the cycle of the author’s publications in which the problem of psychopoetics in the works of V. Pidmohil’nyi is studied. The problem of the observation of the “internal person” in the creative activity of the artist is interpreted; the functionality of the means usage of the summative-attributive forms of the psychological representation in the novel prose is substantiated. Unconscious and semiconscious forms of the characters’ inner lives in V. Pidmohylny’s novels are considered in the research as mental states (dreams, delirium and fantasies). They primarily serve to enhance the emotional power of the images. In two novels such methods have different functions. Symbolic dreams of Stepan Radchenko (“The City”) express his unconscious desires; the method of dreams in “The little drama” sets the reader on the further development of the story line around the main character (the beginning of the novel) and points to a new phase of her spiritual and psychological development (the end of the novel). Key words: «internal person», mental conditions, summative-attributive forms of psychological representation, dreams, delirium, fantasies.

171-183

Authors: А. В. Тарарак

В статті ми намагаємося проаналізувати, як російська романтична поезія «другого» ряду, а також автори-мемуаристи інтерпретували поширені уявлення про Наполеона. Зображено, що в поезії він характеризувався в контексті міфу про героя, що підкорює народи, відтворювалося тематично-образне кліше, що є характерним для європейського прочитання переваг імператора. В мемуаристиці романтичний ореол завойовника є дещо зниженим, що пов’язано з іншим засобом виразу позиції автора, а також із подіями реальної дійсності, що сприяють руйнуванню міфу про непереможного героя. В мемуарах ми бачимо величезний інтерес до Наполеона, захоплення їм, а також була здійснена спроба визначити його роль в російській історії. Спостереження В.С. Норова, який є учасником кількох битв та чиє оповідання виконане в реалістичному ключі, позаяк підтверджують думку, що сам Наполеон багато зробив для того, щоб міф про нього, як про непереможного героя став якомога міцним. Ключові слова: міф, культурний герой, романтична ідеалізація, мемуаристика. В статье предпринята попытка рассмотреть, как русская романтическая поэзия «второго» ряда, а также авторы воспоминаний интерпретировали распространенные представления о Наполеоне. Показано, что в поэзии он характеризовался в контексте мифа о герое, покоряющем народы, воспроизводилось тематически-образное клише, свойственное европейскому истолкованию достоинств императора. В мемуаристике романтический ореол завоевателя несколько снижен, что связано с иным способом выражения позиции автора, а также с событиями реальной действительности, во многом способствовавших развенчанию мифа о непобедимом и блистательном герое. В воспоминаниях выражен огромный интерес к Наполеону, восхищение им, а также предпринята попытка осмыслить его роль в русской истории. Наблюдения В.С. Норова, участника ряда сражений, повествование которого выполнено в реалистическом ключе, косвенно подтверждают мысль о том, что сам Наполеон немало сделал для упрочения мифа о себе как о непобедимом герое. Ключевые слова: миф, культурный герой, романтическая идеализация, мемуаристика. We tried to consider in our article, how the expanded perceptions about Napoleon were interpreted by the Russian poetry of the «second» row and also by the authors of memoirs. We show, that Napoleon was described in the context of the hero conquering nations myth through which the topical-imaginative cliché usual for the European interpretation of emperor`s advantages was rendered. The romantic conqueror`s nimbus is slightly reduced in memoiristics. It depends on the other method of the author`s position expression and also on the reality events, which considerably uncrown the myth of the invincible hero. We can see interest and admiration in memoiristics about Napoleon. We also tried to comprehend his part in the Russian history. V.Norov was the participant of some battles and he wrote a narration in the realistic way. His remarks indirectly confirm the thought, that Napoleon himself did a lot to establish the myth about the invincible hero. Key words: myth, cultural hero, romantic idealization, memoiristics

194-202

Authors: Е. В. Хинкиладзе

У статті здійснено спробу осмислення проблематики книги М. Алданова «Ульмська ніч» як основу його поглядів на історію та як центр його історіософської концепції. Показано, що найважливіші ідеї цього трактату – це влада випадку, вибірна аксіоматика та ідея «краси-добра» – не лише пояснюють розумінням письменником логіки ходу історії, але поєднують усі частини його творчої спадщини. У цьому творі, що є класичною формою діалогу, розмова відбувається між двома вигаданими співбесідниками, за кожним з яких є власне сам автор. Вона дозволила М. Алданову показати два погляди, кожен з яких спрямовує до ключових моментів його уявлень про історію, втілених у творчості. Єдиний задум усіх творів письменника полягає у поясненні закономірностей найбільш важливих подій світової і російської історії саме їх відсутністю. Справжня єдність обґрунтовується думкою провідного значення випадку в історії, боротьба з яким або здійснення ситуацій з його волі призводять до тих або інших історичних подій. Ключові слова: діалог, історіософська концепція, виборна аксіоматика, випадок, ідея «краси-добра». В статье предпринимается попытка осмыслить проблематику книги М. Алданова «Ульмская ночь» как основу его взглядов на историю, как центр его историософской концепции. Показано, что важнейшие идеи этого трактата – власть случая, выборная аксиоматика и идея «красоты-добра» – не только объясняют пониманием писателем логики хода истории, но и скрепляют воедино все части его творческого наследия. В этом произведении, написанном в классической форме диалога, разговор ведется между двумя вымышленными собеседниками, за каждым из которых стоит автор. Она позволила М. Алданову представить две точки зрения, каждая из которых выводит к ключевым моментам его представлений об истории, воплощенным в творчестве. Единый замысел всех произведений писателя состоял в том, чтобы закономерности наиболее важных событий мировой и русской истории объяснить их отсутствием. Подлинное единство обеспечено мыслью о том, что в истории главенствующее положение занимает случай, борьба с которым или действие по его воле ведут к тем или иным историческим событиям. Ключевые слова: диалог, историософская концепция, выборная аксиоматика, случай, идея «красоты-добра». An attempt to comprehend the problems of M.Aldanov’s book «Ul’mska noch» as the basis of his views on history and as the center of his historical and philosophical conception is made in the article. It has been proved that the major ideas of this treatise are the matter of case, the axiomatics and the idea «beautygood» not only explains the author’s understanding of the logic march of history, but combines all the parts of his oeuvre. In this work which is written in the classic form of a dialogue, a talk takes place between two invented interlocutors each of them represents the author’s views. This work allowed M.Aldanov to represent two different points of view, each of them shows the key moments of his understanding of history. The unique idea of all author’s works consisted in the explanation of the absence of laws in the most essential events of world and the Russian history. The real unity is grounded on his opinion that the matter of case plays the key role in history and the fight against it results in the occurrence of all the historical events. Keywords: dialog, historical and philosophical conception, axiomatis, case, the idea of «beauty-good».

212-219

Authors: И. В. Шпак

У даній статті здійснюється спроба порівняти образ «класичного детектива» з «noir hero», де як noir hero розглядається центральний персонаж норвезького автора детективного роману Ю. Несбе Харі Холе. Відзначається, що noir hero це насамперед герой hard – boiled детективного роману американської школи. У статті також простежуються причини трансформації детективного роману і появи нового героя-детектива. Також мова йде про те, що деякі дослідники детективної літератури бачать «крутого» детектива як західного героя, який функціонує в міському середовищі, де акцент зміщується від пошуку розгадки, від з’ясування імені вбивці до відстеження розвитку характеру головного героя, до аналізу соціальних питань, опису реального світу і взаємодії героя з його соціальним і фізичним оточенням. Відмічається, що література відгукується на всі зміни, які відбуваються в суспільстві. Це дає можливість з’явитись новому літературному герою, або ж трансформуватись вже існуючому. Ключові слова: детективна історія, детективний роман, класичний детектив, крутий детектив. В данной статье автор предпринимает попытку сравнить образ «классического детектива» с «noir hero», где как noir hero рассматривается центральный персонаж норвежского автора детективного романа Ю. Несбё Хари Холе. Отмечается, что noir hero это прежде всего герой hard-boiled детективного романа американской школы. В статье также прослеживаются причины трансформации детективного романа и появление нового героя-детектива. Также речь идет о том, что некоторые исследователи детективной литературы видят «крутого» детектива как западного героя, который функционирует в городской среде, где акцент смещается от поиска разгадки, от выяснения имени убийцы к отслеживанию развития характера главного героя, к анализу социальных вопросов, описанию реального мира и взаимодействию героя с его социальным и физическим окружением. Ключевые слова: детективная история, детективный роман, классический детектив, крутой детектив In this article, the author attempts to compare the image of «the classical detective» with «noir hero», where Hary Hole, the main character of Norwegian writer of detective novels Jo Nesbo, is considered to be the noir hero. It is mentioned that the noir hero is primarily the hero of hard-boiled detective novels belonging to the American school. The article also attempts to trace the causes of transformation of the detective novel and the emergence of the new detective. The article also refers to the fact that some researchers of the detective fiction see the hard-boiled detective as the western hero who works in urban environment, where the focus has shifted from finding clues and the name of the killer to observing the development of the main character, to the analysis of social issues, description of the real world and the interaction of the hero with his social and physical environment. It is also mentioned that literature responds to all the changes that occur in society, thus giving a rise to a new literary hero, or transforming the existing one. Key words: detective story, detective novel, classical detective story, hardboiled detective