Psychology and Personality

5-30

Authors: Седих К. В., Моргун В. Ф.

Колектив кафедри психології від її заснування до сьогодення. Психологічну підготовку майбутніх учителів із 1936 р. у Полтаві проводили фахівці у складі кафедри педагогіки і психології. Післявоєнна історія розвитку психології на Полтавщині пов’язана з іменами психологів Полтавського педагогічного інституту: учениці ленінградської (Б.Г. Ананьєва) і київської (Г.С. Костюка) психологічних шкіл, кандидата педагогічних наук (з психології), доцента Тамари Іванівни Гавакової, кандидата педагогічних наук (з психології), доцента Нінелі Степанівни Литвиненко, старших викладачів Мотрі Іванівни Шенгур і Людмили Олександрівни Ткач.

45-66

Authors: Тітов І.Г.

У статті на підставі об’єднання уявлення про системно-структурну організацію психічних утворень з ідеєю про множинність детермінаційних впливів та процесуальність розвитку психіки робиться спроба обґрунтувати структурно-Тенетичний принцип. Доцільність введення цього принципу зумовлена появою в предметному полі постнекласичної психології складних систем, які характеризуються унікальністю, відкритістю та саморозвитком. Вказано на те, що структурно-Тенетичний принцип орієнтує на розкриття (через співвідношення із різними рівнями причинності) процесуальних аспектів структурно-функціональної організації та самоорганізації цілісних психічних феноменів. Ключові слова: постнекласична раціональність, система, якість, системоутворювальний фактор, розвиток, детермінація, синергетика, структурно-Тенетичний принцип. В статье на сновании объединения представлений о системно-структурной организации психических образований с идеей о множественности детерминационных влияний и процессуальности развития психики предпринимается попытка обосновать структурно-генетический принцип. Целесообразность введения этого принципа обусловлена появлением в предметном поле постнеклассической психологии сложных систем, характеризующихся уникальностью, открытостью и саморазвитием. Показано, что структурно-генетический принцип ориентирует на раскрытие (через соотношение с разными уровнями причинности) процессуальных аспектов структурно-функциональной организации и самоорганизации целостных психических феноменов. Ключевые слова: постнеклассическая рациональность, система, качество, системообразующий фактор, развитие, детерминация, синергетика, структурно-генетический принцип. The article discusses methodological problems of post-non-classic psychology. An attempt to ground the structure-genetic principle, based on the ideas of system- structure organization of psychic formations, continuality of psychic’s development, and its multidetermination, was made. The necessity of providing of such principle is caused by the appearance within the problem field of post-non-classic psychology of complex, unique, open, and self-developing systems. Some problems of system approach in the epistemology of science are analyzed. It has been underlined that integral characteristic, which constitutes system nature of the object, was its quality (functional entity of object’s substantial treats, its internal and external definition, its similarity or difference from other objects). In psychology the specific laws of elements structuring and their functional unifying into ordered entity could be described within cognitive and personological approaches. The criteria of the development in psychology as well as its main stages, forms, and general mechanisms are discussed. It is grounded that the process of any development, including psychological one, being necessary implicit form of system’s existence, could be considered by itself as a complex, organized, multidimentional, and multilevel diachronic entity. From the position of synergy the flowing of determinants’ system is postulated. The conclusion of the necessity of complex methodical approach to the research of integral psychic phenomena is made. Thus, it has been shown, that structure-genetic principle reveals (through correlation with the different levels of causality) continual aspects of structure- functional organization an self-organization of system psychic phenomena. Key words: post-non-classic rationality, system, quality, system-forming factor, development, determination, synergy, structure-genetic principle.

86-99

Authors: Перетятько Л.Г.

Розглядається проблема впливу двомовності на розвиток особистості молодшого школяра та його пізнавальну сферу. Аналізується зв’язок білінгвального навчання з академічними успіхами дітей. Пропонується організоване засвоєння іншомовного спілкування в цілому розглядати як чинник психічного розвитку дитини. Ключові слова: координований білінгвізм, субодинативний білінгвізм, лінгвокультура, мовна свідомість,білінгв як мовна особистість. Рассматривается проблема влияния двуязычности на развитие личности младшего школьника и его познавательную сферу. Анализируется взаимосвязь билингвального обучения с академическими успехами детей. Предлагается организованное освоение иноязычного общения в целом рассматривать как фактор психического развития ребенка. Ключевые слова: координированный билингвизм, субодинативный билингвизм, лингвокультура, языковое сознание, билингв как языковая личность. The problem of influence of bilingualism on the development of junior schoolchildren’s personality and his/her cognitive sphere is discussed. The question of child’s mastering of other culture through the unifying of the system of meanings and signs of the native culture are revealed. The correlation of the thinking and language, which displays in the phenomenon of direct and indirect bilingualism, is described. The role of dominant thinking mechanism in the children’s development and mastering of another language is analyzed. Also, the influence of balanced and unbalanced bilingualism on the education of such pupils is described. The peculiarities of child’s coordinated and subordinated bilingualism as well as the phenomenon of interference while the mastering of second language are analyzed. The role of the level of formation of bilingual person’s language skills while the skills of mastering of two-language system are forming and improving is grounded. The question of necessity and usefulness of bilingual consciousness’ forming was set. This consciousness includes two linguistic world images which line up and intercorrelate with each other. The connection between bilingualism and pupils’ academic success are analyzed. The results of the empirical research of the psychological peculiarities of bilingual and monolingual children are represented. The organized mastering of the other language is proposed to be a factor of child’s mental development. Key words: coordinated bilingualism, subordinated bilingualism, lingual culture, language consciousness, language personality.

112-129

Authors: Шелюг O.A.

У статті розглянуто провідні теоретичні концепції феномену посттравматичного росту, що розроблені на сьогодні в західній психології. Проаналізовано прояви ПТР на різних рівнях та в різних сферах досвіду. Здійснено спробу інтегрувати існуючі уявлення про механізми та чинники ПТР у межах холістичного підходу до посттравматичного росту як біопсихосоціального феномену. Окреслено можливі подальші шляхи розробки даної наукової проблеми. Ключові слова: психологічна травма, посттравматичний ріст, посттравматичний стресовий розлад, біопсихосоціальний підхід. В статье рассмотрены ведущие теоретические концепции феномена посттравматического роста, разработанные на сегодняшний день в западной психологии. Проанализированы проявления ПТР на разных уровнях и в разных сферах опыта. Осуществлена попытка интеграции существующих представлений о механизмах и факторах ПТР в рамках холистического похода к посттравматическому росту как биопсихосоциальному феномену. Начертаны возможные дальнейшие пути разработки данной научной проблемы. Ключевые слова: психологическая травма, посттравматический рост, посттравматическое стрессовое расстройство, биопсихосоциальный подход. Traumatic stress is a widespread phenomenon in the contemporary world due to the emergency of different war, epidemiological and ecological challenges in modern societies. Psychological science has contributed much to the studies of the negative consequences of traumatic experiences, i.e. posttraumatic stress disorder. However, the huge body of empirical research suggests that some personal gain following adversity, e. posttraumatic growth appears to me more common in the aftermath of trauma. Although the idea of personal growth through suffering was cultivated for ages in literature and philosophy, it became a focus of academic interest only within the past two decades. In this paper a brief overview of the main current theoretical models of the phenomenon of posttraumatic growth is suggested: the functional- descriptive model of R. Tedeschi and L. Calhoun, the person-centered model of S. Joseph and biopsychosocial-evolutionary model of M. Christopher. R. Tedeschi and L. Calhoun describe trauma as a “seismic” shattering of the pretrauma schema that challenges core beliefs, goals and ways of managing distress. This dramatic shift leads to the ruminative activity, automatic in the immediate aftermath of trauma and more effortful later. Such cognitive activity is directed at rebuilding the pretrauma schema and often results in narrative development, part of which may be the search for meaning. S. Joseph suggests the model based on theoretical assumptions of C. Rogers. In the person-centered theory posttraumatic stress is understood as a normal psychological manifestation of the process of breakdown and disorganization of the self-structure aimed at the congruent reintegration of self with experience. In case if this process results in moving beyond person’s pretrauma levels offunctioning, we talk about PTG. Posttraumatic growth is characterized by accommodation of the new information related to trauma and developing the revised worldview. PTG is also a meaning making process, and in theories of growth meaning is understood rather as significance than as comprehensibility. Thus, one of the cognitive outcomes of the processing of the trauma related information might be growth that indicates the person’s movement toward becoming fully functioning. M. Christopher argues that the trauma response is an evolutionary inherited mechanism for metalearning, which shatters and reconstitutes the metaschema (i.e. concepts of self, society and nature), in which learning normally takes place. Taking into account mentioned theoretical perspectives and up-to- date empirical data, we analyzed PTG manifestations in different domains of experience as well as on different levels ofpersonality functioning. The posttraumatic growth is evident in cognitive, emotional, interpersonal and broader sociocultural functioning of trauma survivors. The core resulting element of PTG is rebuilt metaschema, reconstructed concepts of self and society, pointing out that PTG largely regards to axiological personality dimension. Despite recognizing all the variety of outcomes of PTG, most of the theorists focus on some particular level to explain the mechanisms of possible reactions to traumatic experience. Nevertheless, the theories listed above offer different but complementary levels of analysis that gives an opportunity to build a common theoretical platform. An integration of current research based on biopsychosocial- evolutionary view was originally proposed by M. Christopher. This theoretical framework facilitates revealing evolutionary inherited mechanisms of biological response to traumatic stress and explaining complicated two-way connections between different levels of posttraumatic experience. We consider a holistic approach to PTG as a unitary multidimensional phenomenon to be one of the basic assumptions in further theorizing about factors, correlates, structure and mechanisms of posttraumatic growth. Finally, we suggest possible directions of future research that may contribute to developing comprehensive and precisely operationalized theoretical model of PTG. Keywords: psychological trauma, posttraumatic growth, posttraumatic stress disorder, biopsychosocial approach.

142-153

Authors: Мирошник О.Г.

У статті наведено результати аналізу структурно-функціональних аспектів рефлексії педагога, обґрунтовано програма розвитку рефлексивних процесів вчителя за допомогою технік рефлепрактики. Ключові слова: рефлексія, рефлексивність, рефлексивна позиція вчителя, рефлепрактика, рефлексивний тренінг. В статье приведены результаты анализа структурно-функциональных аспектов рефлекси педагога, обоснована программа развития рефлексивних процессов учителя с помощью техник рефлепрактики. Ключевые слова: рефлексия, рефлексивность, рефлексивная позиція учителя, рефлепрактика, рефлексивний тренінг. Article discusses the results of structural-functional aspects of pedagogue’s reflection as an important quality for pedagogical activity. The specific of the reflection as the mechanism, treat, and peculiar of thinking, which provides pedagogue’s self-changes and self-development, is analyzed. The role of reflection as a quality, which allows to reveal the consciousness content, its meaning-creating activity, was grounded. The generative and transformative functions of refection were outlined. Also, reflection could be defined as one of the mechanism of pedagogue’s professional identity functioning. It displays in reflective positions, oriented on the awareness of experiences and actions of the subjects of pedagogical interaction. It has been defined, that pedagogical reflection is the state of psychological readiness for personal changes, which contribute the organization of dialogical interaction with pupils. The role of problem-conflict pedagogical situations in the activation and transformation of teacher’s reflexive processes was defined. It has been postulated, that teacher’s reflexive position within the system of personal attitudes to the professional activities as to the goal, could be characterized with self-control, self-analysis, and self-esteem as a mean of professional activity. The program of teacher’s reflexive processes development by means of reflexive practice as well as the stages of its holding was grounded. The peculiarities of psychodrama’s influence on teacher’s spontaneous activity, creativity and role mobility were described. Key words: reflection, reflexivity, teacher’s reflexive position. reflexive practice, reflexive training.

161-172

Authors: Болтівець С.І.

Психологія вчинку : Шляхами творчості В.А. Роменця : зб. ст. / упоряд. П.А. М’ясоїд; відп. ред. А.В. Фурман. - К. : Либідь, 2012. - 296 с. Вихід у знаному й шанованому в наукових колах видавництві «Либідь» нової книги «Психологія вчинку: Шляхами творчості В.А.Роменця» є подією неперехідного значення, оскільки це - спадкоємна віха в оприлюдненні багатотомної «Історії психології» видатного українського історика психології Володимира Андрійовича Роменця (1926¬1998) - академіка АПН України, доктора психологічних наук, професора Київського університету імені Тараса Шевченка, лауреата премій імені Михайла Максимовича, Георгія Челпанова Психологічного інституту РАО і АПН України.

175-178

Authors: Редакційна колегія

6 лютого 2014 р. на 83-му році пішов із земного життя видатний психолог, доктор психологічних наук, професор і засновник факультету психології Науково-дослідного університету «Вища школа економіки» (м. Москва), дійсний член Російської Академії освіти, почесний член Американської Академії мистецтв і наук