The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series «Medicine»

5-13

Authors: Alexander Martynenko, Gianfranco Raimondi, Nikita Budreiko, Liudmila Maliarova

Intrioution. The heart rate variability (HRV) is based on measuring (time) intervals between R-peaks (of RR-intervals) of an electrocardiogram (ECG) and plotting a rhythmogram on their basis with its subsequent analysis by various mathematical methods that are classified as Time Domain (TD), Frequency Domain (FD) and Nonlinear (NM) [1, 2]. Diversity of methods and approaches to analysis of HRV is stemming from complexity and nonlinearity of the phenomenon itself, as well as from greater diversity of physiological reactions of an organism, both in normal and pathological states. Therefore, it appears relevant and important to incorporate currently existing HRV indicators and norms into a unified Fuzzy Logic (FL) methodology, which in turn will allow to integrally assess each metric and HRV results as a whole. Objective. We propose a Fuzzy Logic algorithm for incorporating into a single view of each metric, – Time Domain, Frequency Domain, Nonlinear Methods and HRV as a whole. Materials and methods. We define by FL the extent of belonging to normal state both for each distinct HRV metric – TD, FD and NM, and for a patient's HRV in general. Membership functions of any HRV index and defuzzification rules for FL scores was defined. In order to implement the proposed algorithm, specified parameters of mean values of HRV (М) indicators and their standard deviation (σ) have been found in scientific publications on HRV [1, 3, 7, 8, 9, 10]. We use for FL algorithm demonstration a long-term HRV records by Massachusetts Institute of Technology - Boston’s Beth Israel Hospital (MIT-BIH) from [11], a free-access, on-line archive of physiological signals for Normal Sinus Rhythm (NSR) RR Interval, Congestive Heart Failure (CHF) RR Interval and Atrial Fibrillation (AF) Databases [12]. Conclusion. In this article, we have presented a comprehensive view of HRV by Fuzzy Logic technology and thoroughly examined the peculiarities of its application and interpretation. Of all considered examples of FL analysis, the worst result is demonstrated by a patient from the AF group, while the best one belongs to a patient from the NSR group. Difference in FL Scores between these patients from NSR and CHF groups is almost 4 times, while between patients from NSR and АF groups it is almost 6 times. It appears especially important to implement such a design in portable medical devices for quick and easy interpretation of numerous parameters measured by them.

24-34

Authors: Petro Bodnar

Вступ. Тромбоз зустрічається в 15 % онкологічних хворих, більша частина цих тромбозів локалізується в венозній системі нижніх кінцівок. Крім біологічних та хімічних факторів, які підсилюють тромбоутворення, ключову роль відіграють зміни в м’язах нижніх кінцівок. Порушення гемодинамічних та метаболічних процесів в м’язах нижніх кінцівок веде до морфологічних змін та підвищує ризик тромбоутворення в онкологічних хворих. Мета дослідження. Дослідити морфологічні зміни м’язів нижніх кінцівок та оцінити їхню роль в формуванні тромбозів у пацієнтів хворих на рак. Матеріали та методи. Проведено гістологічне дослідження 90 пацієнтів, які були розділені на чотири групи в залежності від локалізації онкологічного процесу та причини смерті. Перша група А – 34 пацієнта хворих на рак ободової кишки, друга група Б – 20 пацієнтів хворих на рак підшлункової залози. Пацієнти з цих груп померли внаслідок тромбоемболії. Група В – 19 пацієнтів, та група Г – 17 пацієнтів – люди, причиною смерті яких не була тромбоемболія. Проведено аналіз біоматеріалу за допомогою гістологічного та поляризаційних методів дослідження. Додатково було виконано електронну мікроскопію отриманих біопсійних матеріалів. У всіх досліджених було визначено кількість ендотеліоцитів цитратної крові за методикою J. Hladovez. Результати дослідження та їх обговорення. Під час дослідження було виявлено велику кількість морфологічних змін в судинах та м’язових волокнах. Отримані дані свідчать про те, що у хворих на рак підшлункової залози або ободової кишки є значні зміни в ендотеліальній оболонці венул та аретеріол. Всі клітини мають ознаки інтерстиціального набряку, зміни в органелах та ознаки порушення гемодинаміки. В окремих ділянках зафіксована повна атрофія окремих м’язових волокон та компенсаторна гіпертрофія інших. Дослідження показали ділянки гомогенізації саркоплазми і міоцитоліз. Висновки. При захворюванні на рак підшлункової залози та/або ободової кишки відбувається значне пошкодження ендотелію судин нижніх кінцівок, відбуваються дистрфічно-атрофічні зміни в м’язах з порушеннях їх функції. Клітини страждають через інтерстиціальний та периваскулярний набряк, виникають контрактурні зміни, міоцитоліз. Морфологічні зміни ведуть до порушення функції клітин, міоцитолізу та ремоделювання м’язових волокон. Результатом є підвищення ризику тромбоутворення з подальшою міграцією тромбу та можливим ризиком тромбоемболії легеневої артерії.

42-50

Authors: Madona Gogiya

Вступ. Механічна травма є провідною причиною інвалідності та передчасної смерті працездатного населення у більшості країн світу. Ушкодження органів живота та заочеревинного простору (абдомінальна травма) значно обтяжують перебіг травми та є однією з частих причин смерті постраждалих. Мета дослідження – проаналізувати структуру та результати лікування постраждалих з абдомінальною травмою. Матеріали та методи. На базі відділення політравми Комунального неприбуткового підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені О. І. Мещанінова» Харківської міської ради здійснено аналіз структури ушкоджень та результати лікування 240 постраждалих з абдомінальною травмою з визначенням основних причин летальних наслідків. Результати. Більшість постраждалих з абдомінальною травмою були чоловіками (78,7 %) молодого віку (від 18 до 44 р.) (72,5 %). Причиною травми у 95 (39,6 %) постраждалих були дорожньо-транспортні пригоди, у 58 (24,2 %) – кататравма; у 65 (27,1 %) – побутова травма. В черевній порожнині найчастіше були ушкоджені селезінка та/або печінка – 66,7 % постраждалих. У 26,3 % пацієнтів виявлено ушкодження тонкої або товстої кишки, в окремих випадках виявлялась травма шлунку та жовчного міхура. У 37 (15,4 %) постраждалих виявлялись ушкодження брижі та у 32 (13,3 %) – ушкодження сальнику. Серед органів заочеревинного простору найчастіше виявлялась травма нирок – 46 (19,2 %), в 27 (11,2 %) випадках виявлено травму підшлункової залози та в 13 (5,4 %) – сечового міхура, у 63 (26,7 %) постраждалих виявлено заочеревинну гематому. У 178 (74,2 %) постраждалих діагностовано поєднану травму: торакальну – у 129 (53,8 %), скелетну – у 96 (40 %), черепно-мозкову – у 84 (35 %) постраждалих. Поєднані ушкодження однієї анатомо-функціональної області діагностовано у 80 (33,3 %), двох – у 67 (27,9 %) та трьох – у 31 (12,9 %) постраждалих. Протягом лікування у стаціонарі померли 34 (14,2 %) постраждалих, з них 12 (35 %) протягом першого тижня після травми. Тривалість стаціонарного лікування постраждалих, що були виписані, складала 15,0 [12,0; 25,0] ліжко/дня. Причинами летальності та тривалої госпіталізації (більш 14 діб) у більшості випадків були серцево-судинні, респіраторні, гнійно-септичні та ниркові ускладнення. Висновок. У 44,5 % постраждалих з абдомінальною травмою виявляються ушкодження двох та більше органів черевної порожнини та/або заочеревинного простору, в 74,2 % випадках виявляються поєднані ушкодження інших анатомо-функціональних областей: торакальну травму виявлено у 53,8 %, скелетну травму – у 40 % та/або черепно-мозкова травму –у 35,0 % постраждалих. Летальність при абдомінальній травмі складає 14,2 %, причому протягом першого тижня після травми гине 35 % постраждалих. Зі збільшенням кількості поєднаних ушкоджень летальність прогресивно зростає – від 4,8 % при ізольованій травмі до 41,9 % при поєднаній торакальній, скелетній та черепно-мозковій травмі. Відносний ризик смерті достовірно зростає при величині ISS від 30 балів та більше (RR = 5,011; 95 % ДІ – 2,781–9,029) з найбільшим впливом важкої торакальної травми (RR = 4,884; 95 % ДІ – 2,778–8,584) та важкої черепно-мозкової травми (RR = 3,032; 95 % ДІ – 1,619–5,677). Переважання поєднаних ушкоджень при абдомінальній травмі та їх роль у розвитку фатальних наслідків потребує мультидисциплінарного підходу до діагностики та визначення пріоритетних напрямків лікування

58-67

Authors: Marianna Nemesh, Olga Palamarchuk, Oksana Kentesh

Вступ. При великому спектрі антропометричних методів «золотого стандарту» для визначення надмірної ваги та ожиріння немає. Найбільш поширеними в практиці лікаря є визначення об’єму талії, стегон та індексу маси тіла. В деяких випадках недостатньо спиратися тільки на результати антропометричних методів для оцінки стану організму людини. З метою якіснішої оцінки морфо-функціональних особливостей організму їх варто розглядати в поєднанні з лабораторними або діагностичними методами. Мета. Визначення зв’язку між показниками центральної гемодинаміки та показниками, отриманих біоімпендансним та антропометричним методами з метою прогнозування змін центральної гемодинаміки в чоловіків з надмірною вагою при подальшому розвитку ожиріння. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 49 чоловіків віком від 18–25 років. Показники компонентного складу тіла вимірювалися за допомогою вагів-аналізаторів Tanita BC-601. Додатково визначалися індекс маси тіла, показники об’єму талії та співвідношення об’єму талії до стегон. Показники серцево-судинної системи ми визначали за допомогою реографічного комплексу «РЕОКОМ», методом тетраполярної реографії за Кубічеком. Результати дослідження були опрацьовані статистично з використанням кореляційного та мультифакторного регресійного аналізу. Результати. За результатами мультифакторного регресійного аналізу виявилося, що об'єм талії та вміст вісцерального жиру мали зв’язки з показниками серцевого індексу та індексу роботи лівого шлуночка (p < 0,05). Показник об'єму талії та вміст вісцерального жиру мали негативні кореляційні зв'язки із загальним периферичним опором (r = -0,351 та r = -0,34, p < 0,01). Висновки. За результати мультифакторного та кореляційного аналізу встановлено, що у чоловіків з надмірною масою тіла подальше її збільшення з розвитком ожиріння є фактором ризику щодо змін показників центральної гемодинаміки.

77-82

Authors: Nataliia Tkachenko , Viktoria Sinelnik , Olena Protsenko

ступ. Значна поширеність захворювань серцево-судинної системи, а також їх комбінація з декількома захворюваннями, сприяє прогресивному збільшенню пацієнтів з різними коморбідними станами, особливо серед ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Метою дослідження було визначення особливостей структурно-функціональних показників серця при поєднаному перебігу гіпертонічної хвороби та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, а також встановлення відмінностей від показників хворих з ізольованим перебігом гіпертонічної хвороби. Матеріали та методи дослідження. Було проведено комплексне обстеження 105 ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у віці від 52 до 69 років. Перша група – 52 пацієнта з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та друга – 53 пацієнта з ізольованим перебігом гіпертонічної хвороби. Всім хворим було проведено доплерехокардіографію та оцінені наступні параметри: кінцевий діастолічний розмір лівого шлуночку (мм), кінцевий систолічний розмір лівого шлуночку (мм), товщина задньої стінки лівого шлуночку (мм), товщина міжшлуночкової перетинки (мм), діаметр лівого передсердя, фракція викиду лівого шлуночку (%), градієнт максимального тиску Е, градієнт максимального тиску А. Визначали розмір лівого передсердя та правого передсердя (мм), градієнт максимального тиску в аорті, градієнт максимального тиску в легеневій артерії, градієнт максимальної швидкості в легеневій артерії, градієнт максимальної швидкості в аорті. При порівнянні використовували U-критерій Манна-Уітні. Результати. При оцінці систолічної та діастолічної функції серця встановлено, що у хворих першої групи відзначалося статистично достовірне підвищення показників кінцевого діастолічного розміру лівого шлуночку, кінцевого систолічного розміру лівого шлуночку, товщини задньої стінки лівого шлуночку, товщини міжшлуночкової перетинки. Виявлено статистично достовірне підвищення показника діаметру лівого передсердя. Градієнт максимального тиску E, градієнт максимального тиску А, градієнт максимальної швидкості в аорті та градієнт максимального тиску в легеневій артерії у хворих першої групи статистично достовірно підвищені порівняно з показниками другої групи. Не виявлено статистично достовірної різниці між показниками хворих першої та другої груп, а саме градієнтом максимального тиску в аорті та діаметром правого передсердя, р > 0,05. Висновки. При порівнянні структурно-функціональних показників серця встановлено, що майже всі показники систолічної, діастолічної та насосної функції серця статистично достовірно підвищені (р < 0,05) у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС при поєднаному перебігу гіпертонічної хвороби та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби порівняно з ізольованим перебігом гіпертонічної хвороби, за винятком лише градієнта максимального тиску в аорті та діаметром правого передсердя.

92-100

Authors: Yuliya Ovcharenko , Olena Salyenkova

Вступ. Уявлення про етіологію та патогенез андрогенетичної алопеції (АГА) сформувало сучасні терапевтичні стратегії лікування цієї трихопатії. Однак значна поширеність цієї патології, лімітовані терапевтичні успіхи, розбіжності у відповіді на стандартну терапію у пацієнтів чоловічої та жіночої статі зумовили інтерес до більш поглибленого вивчення та пошук нових ланок етіопатогенезу АГА. Мета. За допомогою огляду наукових публікацій за останні роки щодо АГА у пацієнтів чоловічої та жіночої статі проаналізувати та сформулювати сучасну концепцію етіології та патогенезу цього захворювання з метою подальшого пошуку нових методів лікування. Матеріали та методи. Проводився пошук та аналіз наукових публікацій за запитами «андрогенетична алопеція, етіологія, патогенез», пошук здійснювався за допомогою Google Scholar, та розглядалися статті, що було опубліковано з 2016 року. Результати. Агресивний вплив андрогенів на волосяний фолікул в андроген-залежних зонах волосистої частини голови в умовах генетичної схильності розглядається як найбільш вивчена та доведена концепція етіопатогенезу АГА. Однак дослідження останніх років виявили також неандрогенні кофактори, серед яких зокрема потенційно цікавим для подальшого вивчення є патологічний каскад подій «оксидативний стрес- мікрозапалення- фіброз», що виявляються на різних стадіях прогресування хвороби. Розширено знання про явище апоптозу, як важливого фактору у порушенні динаміки волосяного циклу. Менеджмент періфолікулярного мікрозапалення та апоптозу може дозволити контролювати процеси послідовної мініатюризації волосся та давати виражений клінічний результат у процесі лікування АГА. Таким чином неандрогенні механізми патофізіології АГА потребують подальшого вивчення. Висновки. Нові дані щодо причин виникнення та механізму розвитку андрогенетичної алопеції у жінок та чоловіків розширили існуючі дотепер уявлення про ці процеси. Необхідність доповнювати знання з цієї теми зумовлює значний науковий інтерес та є дуже актуальними, адже новітні дані можуть бути використані щодо удосконалення лікування.