37-48
«ВСЯК ДОМ МНЕ ЧУЖД, ВСЯК ХРАМ МНЕ ПУСТ...» «ДОМ У СТАРОГО ПИМЕНА» М. ЦВЕТАЕВОЙ КАК СВИДЕТЕЛЬСТВО РАННЕГО ОТТОРЖЕНИЯ ПОЭТА ОТ БЕЗДУХОВНОГО БЫТА
Authors: Д. С. Бураго
Number of views: 394
У статті досліджується психологічна колізія відторгнення свідомості юної Цвєтаєвої від цінностей, символічно персоніфікованих в образі її діда, знаменитого історика Д. І. Іловайського, і всього його сімейного укладу, побудованого на гнобленні особистості і культі матеріального добробуту. Стаття також присвячена темі блукання Марини Цвєтаєвої, яке часто акцентується, і провина при цьому, як звичайно, накладається на обставини: революцію, еміграцію або байдужість близьких. Мета статті – дослідити коріння самовідторгнения Марини Цвєтаєвої від тепла та доброти навколишнього світу.
В мемуарах «Дім у Старого Пімена» відображено становлення особистості майбутнього Поета, чиє раннє дитинство пройшло в домі самотнього і черствого діда, – відхід в себе став захистом в маргінальності. В соціології дослідження маргінальності зосереджено на виключених із соціуму групах (європейська традиція) або на конфлікті, який виникає під час переходу особистості з однієї соціальної групи в іншу (американська традиція). Радянська ж традиція передбачала миттєве перевиховання подібного індивіда та його соціалізацію. Але молода Цвєтаєва не являла собою «групу» і в «іншу групу» також не переходила, і тому перевиховати її було справою неможливою – така доля того, хто почув покликання Аполона (Пушкін). Таким чином, поет – соціопат, який віддаляється в пустелю за духовним прозрінням.
Літературознавча методологія, яка дозволяє вникнути в цей стан, – це біографічний метод, який потребує доповнення методологією лінгвопоетики та лінгвістики змінених станів свідомості.
Автор статті підтверджує правильність екзистенціалізма, яка полягає в тому, що людина є вільною лише поза всіляких групп та об’єднань. Міфотворчість М. Цвєтаєвої не будується на системі натяків: це прямий голос Рока, який чує тільки поет.
Актуальність статті полягає в детальному аналізі психології творчості і способів розкриття її перед студентами, а також в поглибленому розкриті розуміння проблеми «Поет та суспільство».
В статье исследуется психологическая коллизия отторжения сознания юной Цветаевой от ценностей, символически персонифицируемых в образе ее деда, знаменитого историка Д. И. Иловайского, и всего его домашнего уклада, построенного на угнетении личности и культе материального благосостояния. Статья также посвящена теме скитальчества Марины Цветаевой, которое акцентируется часто, и вина при этом обычно возлагается на обстоятельства: революцию, эмиграцию или равнодушие близких. Цель статьи – исследование корней странного самоотторжения Марины Цветаевой от тепла и доброты окружающего мира.
В мемуарах «Дом у Старого Пимена» отражено становление личности будущего Поэта, чье ранее детство прошло в доме Иловайского, «нечеловечески одинокого» и черствого, – уход в себя стал защитой в некой маргинальности. В социологии исследование маргинальности сосредоточено на исключенных из социума группах (европейская традиция) или на конфликте, возникающем при переходе личности из одной социальной группы в другую (американская традиция). Советская же традиция предполагала немедленное перевоспитание заблудшего индивида и его социализацию. Но юная Цветаева не составляла собою «группу» и в «другую группу» тоже не переходила, и перевоспитывать ее было делом невозможным – таков удел того, кто услышал зов Аполлона (Пушкин). Т. е., строго говоря, поэт – социопат, удаляюшийся в пустыню за духовным прозрением.
Литературоведческая методология, позволяющая вникнуть в это состояние, – это биографический метод, требующий дополнения методологией лингвопоэтики и лингвистики измененных состояний сознания.
Автор статьи подтверждает правоту экзистенциализма, состоящую в том, что человек свободен лишь вне всяких групп и объединений. Мифотворчество М. Цветаевой не строится на системе намеков: это прямой голос Рока, который слышит только поэт.
Актуальность статьи состоит в детальном анализе психологии творчества и способов раскрытия ее перед учащимися, а также углубленном раскрытии понимания проблемы «Поэт и общество».
The article deals with the psychological collision of rejection of consciousness of the young M. Tsvetayeva from the values, symbolically personified in the image of her grandfather, the famous historian D. Ilovaisky and of all his mode of family life, based on the oppression of personality and on the cult of material wealth. The article is also dedicated to the subject of M. Tsvetayeva’s wanderings, which is often accentuated and the guilt for it is laid upon the circumstances: the revolution, emigration, relatives’ indifference. The aim of the article is to study the roots of that strange self-rejection of the poet from the warmth and kindness of the surrounding world.
The memoirs “The house of the Оld Pimen” reflect the evolution of the future poet, whose early childhood had been spent in the house of Ilovaisky “lonely and hard-hearted” – the escape into the depth of her inner world was a kind of protection in marginality. Sociology studies marginality either on the basis of excluded from the society groups (European tradition) or on the conflict concerning the transition of person from one social group to the other (American tradition). Soviet tradition presumed immediate re-education of the wayward individual and his/her socialization. But Tsvetayeva did not belong to any social group. Her re-education was impossible. Strictly speaking – a poet is a sociopath, who has withdrawn into a desert in search of spiritual insight.
Methodology of critical literature analysis gives the opportunity to understand this state – it is a biographic method, which requires additional methds of linguopoetics and linguistics of changed states of consciousness.
The author of the article proves what philosophy of Existence thinks concerning the freedom of personality on condition of belonging to neither group of society.
The article is of great help for students by providing the detailed analysis of the psychology of creative writing and the ways of its revealing. It gives a deep consideration of the problem “Poet and society”.