Teoria ta metodika fizicnogo vihovanna

3-16

Authors: О. М. Худолій, О. В. Іващенко

Мета дослідження — обґрунтувати концепцію побудови процесу навчання і розвитку рухових здібностей у дітей і підлітків на основі моделювання окремих компонентів навчального процесу. Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи дослідження: моделювання, системний підхід, методи теоретичного аналізу та узагальнення для виявлення сутності, провідних тенденцій оптимізації навчального процесу та визначення теоретичних передумов і методологічних підходів його подальшого удосконалення; педагогічне тестування, методи реєстрації сенсомоторних реакцій, методи реєстрації стану серцево-судинної системи, спостереження і педагогічний експеримент для визначення модельних характеристик дітей і підлітків, режимів тренувальних навантажень; методи математичного аналізу (логістична і асимптотична функції) для визначення закономірностей розміщення засобів переважної спрямованості у період розвитку рухових здібностей, навчання фізичним вправам і підготовки до змагань; математичні методи планування багатофакторних експериментів для вивчення закономірностей розвитку рухових здібностей, процесу навчання і підготовки до змагань. Отриманий експериментальний матеріал підлягав статистичній обробці з використанням пакетів прикладних програм статистичної обробки даних (MS Excel, Statistika 6.0) Результати дослідження. Встановлено, що на основі моделей рухової підготовленості дітей і підлітків здійснюється підбір основних, підвідних і підготовчих вправ, а також етапний контроль за рівнем рухової підготовленості. На основі моделей тренувальних навантажень визначаються: величина і спрямованість навантаження; співвідношення засобів фізичної і технічної підготовки; терміни використання навантажень різної спрямованості; терміни для розвитку сили і підвищення працездатності; терміни оперативного і поточного контролю. На основі моделей процесу навчання визначаються: терміни для навчання умінням управляти рухами, навчання фізичним вправам; порядок рішення завдань навчання і підбору навчальних завдань; принципові настанови до програмування навчального процесу дітей і підлітків; терміни оперативного і поточного контролю.

28-33

Authors: Ю. О. Павлова

Стаття присвячена проблемам розробки та впровадження методики для оцінювання рівня рухової активності дітей різного віку. Проаналізовано чинники, які впливають на рухову активність дітей та на основі отриманих результатів розроблено відповідну модель. Складовими моделі визначено рухову активність в освітньому середовищі, демографічні, соціальні, психологічні та медичні чинники. Відповідно до запропонованої моделі апробовано методику для оцінювання рівня рухової активності дітей. Участь у дослідженні взяли 305 школярів, які навчалися у шостому та восьмому класах. Для 49% восьмикласників та 57% шестикласників характерний середній рівень рухової активності. Хлопці відрізняються вищим рівнем фізичної активності порівняно із дівчатами. Загалом серед восьмикласниць у 8,4 рази менше осіб із високим рівнем фізичної активності, порівняно із ученицями шостого класу. Розроблена методика може бути використана при дослідженні здоров’я та здорового способу життя школярів та при оцінюванні ефективності впровадження профілактичних програм.

43-47

Authors: О. М. Худолій, О. В. Іващенко, С. О. Черненко

Мета дослідження — визначити чинники, що впливають на ефективність навчання фізичним вправам дівчаток молодших класів. Методи й організація дослідження. В дослідженні використані такі методи дослідження як аналіз наукової та методичної літератури, педагогічні спостереження, тестування рухової підготовленості, ймовірнісний підхід до оцінки процесу навчання, методи математичної статистики. Висновки. Нормовані коефіцієнти канонічної дискримінантної функції дозволили визначити що змінні № 1 «Зріст» (-0,710), № 4 «Біг 300 метрів, с» (0,624), № 12—14 «Рівень навченості, вправам 1, 2, 3» (0,375; 0,650; -0,403), № 7 «Підтягування у змішаному висі на канаті, рази» (0,317) найбільший зв’язок з першою функцією. Перша функція дозволяє за зазначеними показниками відділити дівчаток другого класу від дів­чаток третього і четвертого класу. З найбільшим вкладом у другу канонічну функцію входять змінні № 13—14 «Рівень навченості, вправам 2, 3» (-1,067; 1,220), № 8 «Човниковий біг, с» (0,540)№7 «Підтягування у змішаному висі на канаті, рази» (-0,421). Друга функція дозволяє за зазначеними показниками відділити дівчаток третього класу від дів­чаток четвертого класу. Вищевикладене свідчить, що в класифікації стану рухової підготовленості дівчаток молодших класів провідну роль відіграє рівень навченності вправам, рівень розвитку координаційних і силових здібностей. У класифікації рухової підготовленості дівчаток молодших класів провідне місце займає рівень навченості фізичним вправам. Розвиток рухових здібностей є ефективним, якщо вони стають складовою засвоєних рухових навичок.