Vìsnik Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu ìmenì G.S. Skovorodi. Fìlosofìâ

14-22

Authors: О.М. Роговський

Стаття присвячена виявленню своєрідності і особливостей розуміння свободи в релігійно-філософської думці Сходу, а також порівняльному аналізу її трактовок у західної і східної традиціях, який виявляє їх значну різницю також і в розумінні сутності етичних понять добра , зла і особистості. Своєрідність східного (індуїстського) розуміння свободи пов’язано із її асоціальністю, прагненням до звільнення від залежностей, бажань і інтровертно-психологічною орієнтацією. Статья посвящена выявлению своеобразия и особенностей понимания свободы в религиозно-философской мысли Востока, а также сравнительному анализу еѐ трактовок в западной и восточной традициях, который выявил их значительные различия также и в понимании сущности этических понятий добра, зла и личности. Своеобразие восточного (индуистского) понимания свободы связано с еѐ асоциальностью, стремлением к освобождению от зависимостей, желаний и интровертно-психологической ориентацией. The article is devoted to the revealing of specificity and features of understanding of freedom in eastern religious philosophical thoughts and comparative analysis of her interpretation in western and eastern traditions, which reveals its important differences as well in essence understanding of an ethical notions freedom, good, evil and personality. Western understanding of freedom is related to struggle for existence and power, politics, satisfaction of desires. On the contrary, the specificity of eastern (Hindu) understanding of freedom is related to her asociality and aspiration to releasing from dependencies, desires and introvertalpsychological orientation. The eastern (vedic) tradition freedom problem come to achievement a perfect state of unreflecting of reality and an apofatic understanding of individuality. It’s examines ethical notions good, happiness only together with its opposites that represents in notion «play» of godlike forces(«lila») in Upanishades, that human perceives as «good» and «evil». It’s asserts an active freedom by means of the spiritual logic renunciation and finding, receiving in Bhagavadgita. It’s makes a comparative analysis and eduction of a differences between freedom understanding in existentialism, intuitionalism, pragmatism and eastern philosophical thoughts, which represents S. Vivekananda, B. Sh. Radgnish and so on. Inner releasing from illusory ego in sankhia philosophy has analogue with treatment by J-P Sartre of human essence as Absence and Presence of unreal (possible.) as well as notions «Atman» and «pure consciousness»(Bergson) is coincides in understanding of liberation as a «purification». As a whole, modern eastern thought is more advanced and radical, than western thought on the problem of freedom, state, authority, property, family and religion, as well as on the matter of inner liberation of personality. Thus basic value notions of East is similar to western notions and the same time is alternative as regards to western rationalism and pragmatism.

34-42

Authors: М.В. Єгупов

Спорт є істотним атрибутом соціокультурної, інформаційної, аксіологічної, ідеологічної і виховної сфер кожного розвиненого суспільства сучасності. Однак така самоочевидність буттєвості спорту відсепаровує на периферію уваги аспект змістовного стрижня і суспільного покликання цього цивілізаційного феномена. Прояснення зазначених аспектів сприятиме адекватному розумінню інструментального потенціалу спорту і успішному подоланню негативних тенденцій, які притаманні цій сфері суспільного буття. Спорт является существенным атрибутом социокультурной, информационной, аксиологической, идеологической и воспитательной сфер каждого развитого общества современности. Однако такая самоочевидность бытийственности спорта выталкивает на периферию внимания аспект содержательного стержня и общественного призвания этого цивилизационного феномена. Прояснение указанных аспектов будет способствовать адекватному пониманию инструментального потенциала спорта и успешному преодолению негативных тенденций, которые присущи этой сфере общественной жизни. Nowadays, sport is an essential attribute of social and cultural, informational, axiological, ideological and educational spheres in every developed society. However, this aspect separates meaningful rod and social vocation of civilization phenomenon at the periphery of our attention. Clarification of these aspects will contribute to an adequate understanding of the potential that is inherent in the sport and the successful overcoming of negative tendencies inherent in this area of public life. Modern sports subculture largely corresponds to the canons of humanity because it is in many cases limits the possibility of full personal development. In addition, technocratism, which aims to achieve athletic performance at any price, now has a dominant position – especially in high performance sport. As a result – the technocratic style of thinking replaces humanistic world view on the periphery. In the basement of this world view is the ideal of a fully developed personality and high moral standards. Officially, no one questions the authority of humanistic values, but the inertia of contemporary forms of sports activity gives it only a formal declaratory status.

54-65

Authors: В.Г. Шапоренко

Стан антропологічного дискурсу в сучасній (постнекласичній) філософії науки набув особливого значення з огляду на загальну тенденцію до відродження людиномірності наукового знання в його духовно-практичних і смисложиттєво-ціннісних вимірах. Тема є методологічним складником дискусій про взаємозумовлені тенденції розвитку наукового пізнання, засади процесів інтеграції знань і міждисциплінарного синтезу, гуманізації та гуманітаризації науки, формування сучасної гуманітарно- наукової парадигми знання, вдосконалення новітньої наукової картини світу і т.ін. В статті розглядаються актуальні проблеми існування людини у складному плинному багатовимірному світі з позиції сучасних наукових досліджень. Особлива увага приділена синергетичному розумінню складного світу людини з погляду психосинергетики, психології, когнітивістики, соціального знання; аналізуються нелінійні процеси у сучасній постнекласичній науці, презентується синергетичне бачення сучасних наукових об’єктів – живого, соціальних мереж, віртуальності тощо; розглядаються когнітивні складники сучасного трансформативного навчання, трансверсальних компетенцій як навичок ХХІ століття, сутність та зміст когнітивних технологій в освіті як адаптивних стратегій людини в складному світі. Состояние антропологического дискурса в современной (постнеклассической) философии науки приобрел особое значение, учитывая общую тенденцию к возрождению людиномирности научного знания в его духовно-практических и смысложизненных ценностных измерениях. Тема методологическим частью дискуссий о взаимообусловлены тенденции развития научного познания, принципы процессов интеграции знаний и междисциплинарного синтеза, гуманизации и гуманитаризации науки, формирования современной гуманитарно-научной парадигмы знания, совершенствования новейшей научной картины мира и т.д. В статье рассматриваются актуальные проблемы существования человека в сложном изменяющемся многомерном мире с позиции современных научных исследований. Особое внимание уделено синергетическому пониманию сложного мира человека с точки зрения психосинергетики, психологии, когнитивистики, социального знания; анализируются нелинейные процессы в современной постнеклассической науке, презентуется синергетическое видение современных научных объектов – живого, социальных сетей, виртуальности и т. п; рассматриваются когнитивные составляющие современного трансформативного обучения, трансверсальных компетенций как навыков ХХІ века, сущность и содержание когнитивных технологий в образовании как адаптивных стратегий человека в сложном мире. The article considers the anthropological discourse in contemporary (Postnonclassical) philosophy of science was of particular importance in view of the general trend towards the revival lyudynomirnosti scientific knowledge in its spiritual and practical life purport and value terms. The theme is a methodological discussion component of interdependent trends of scientific knowledge, the principles of Integration of knowledge and interdisciplinary synthesis, humanization and humanization of science, the formation of modern humanitarian and scientific paradigm of knowledge, improve the modern scientific world, etc. The article considers actual problems of human existence in a complex Plandome multidimensional world from the perspective of modern scientific research. Special attention is paid to the synergetic understanding of the complex world of man from the point of view of psychoenergetic, psychology, cognitive science, social knowledge; analyzes nonlinear processes in a modern postnonclassical science, presented a synergetic vision of modern scientific objects, living things, social networking, virtuality, etc.; considers the cognitive components of the modern transformative learning, transversal competences as skills twenty-first century, the nature and content of cognitive technologies in education as adaptive strategies of man in a complex world.

75-81

Authors: О.В. Єськова

У даній статті надані світоглядні основи християнської етики та окреслені її базисні принципи. Самими основами християнської етики є дві заповіді сформульовані в Новому Заповіті, що є квінтесенцією десяти заповідей Старого Заповіту, які також є аксіологічними принципами християнської етики як і заповіді Блаженства, висловлені в Нагірній проповіді. Загальним Законом християнської етики є Бог воплощенний – Ісус Христос, який є як трансцендентним мірилом і аксіологічним зразком так і самим джерелом законів етики які непорушні та трансцендентні як і Він Сам. Сама ж християнська етика є не тільки системою теоретичних принципів, а певним способом життя належним християнам. Особливим місцем в християнській етиці є вчення о семи смертних гріхах і їх вплив на душу і тіло людини. Практичним застосуванням етики є і аскетика, як боротьба з пристрастями і розвиток чесноти. В данной статье предоставлены мировоззренческие основы христианской этики и очерчены ее базисные принципы. Самими основами христианской этики являются две заповедях сформулированных в Новом Завете, являющимися квинтэссенцией десяти заповедей Ветхого завета, которые также являются аксиологическими принципами христианской этики также как и заповеди Блаженства высказанные в Нагорной проповеди. Всеобщим Законом христианской этики является Бог воплощенный- Иисус Христос, который есть как трансцендентным мерилом и аксиологическим образцом так и самими источником законов этики которые незыблимы и трансцендентны как и Он сам. Сама же христианская этика является не только лишь системой теоретических принципов, а определенным способом жизни подобающий христианам. Особым местом в христианской этике стоит учение о семи смертных грехах и их влияние на душу и тело человека. Практическим применением этики является и аскетика, как борьба со страстями и развитие добродетели. This article provides the world outlook of Christian ethics, which are based on the analysis of Christian ethics researchers. The article outlines the main basic principles of Christian ethics through the prism of philosophical anthropology, in contrast to which Christian ethics is not so much a system of theoretical principles as a certain way of life appropriate to Christians. This way of life must be based on the two commandments formulated in the New Testament, which are the quintessence of the Ten Commandments of the Old Testament, which are also the axiological principles of Christian ethics as well as the Beatitudes stated in the Sermon on the Mount. The Universal Law of Christian ethics is God incarnate-Jesus Christ, who is both a transcendental measure and an axiological model and the very source of laws of ethics that are unshakable and transcendental like Himself. All moral demands of Christian ethics are based on the saving actions of God, and therefore can only be understood in the context of the history of salvation. The work of salvation, carried out by Christ, not only precedes moral obligations, but also makes possible their very fulfillment. All manifestations of moral life are inseparable from religion in its cult and pious aspects, and these are the means by which moral life expresses itself. Christian ethics also raises questions of criteria of good and evil, the meaning of life, truth, the appointment of a person, raises the problems of justice, due and others. Also the manifestation of Christian ethics is asceticism, as struggle with passions and the development of virtue, both in a single person and in society as a whole. A special place in Christian ethics is the doctrine of the seven deadly sins and their influence on the soul and body of man.

93-105

Authors: А.В. Білецька

Стаття досліджує особливість та суперечливість соціально-політичної трансформації суспільства, історичні, політичні, етнічні та культурні тенденції розвитку націотворення і державності в Україні. Аналізуються складнощі перехідних процесів, які, з одного боку, зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, а з іншого – розбудова громадянського суспільства передбачає роздержавлення соціальних інститутів, зменшення державного впливу на них. Досліджуються механізми стабілізації і деструктивності у процесах національного державотворення. Статья исследует особенность и противоречивость социально-политической трансформации общества, исторические, политические, этнические и культурные тенденции развития нации и государственности в Украине. Анализируются сложности переходных процессов, которые, с одной стороны, предопределяют укрепление регулирующей роли государства, а с другой – развитие гражданского общества, предусматривает разгосударствление социальных институтов, уменьшение государственного влияния на них. Исследуются механизмы стабилизации и деструктивности в процессах построения национального государства. Feature article explores the contradictions and the social and political transformation of society, the historical, political, ethnic and cultural trends of the nation and the state in Ukraine. Analyzes the complexity of transition processes, which, on the one hand to explain the strengthening of the regulatory role of the state, but on the other – the development of civil society, provides for privatization of social institutions, the reduction of state influence on them. We study the phenomenon of ideology in the context of the phenomenon of totalitarianism and the destructiveness of stabilization mechanisms in the processes of nation-building. The person is under the powerful influence various spheres of the psyche. While man exists as a gregarious being, consciousness it is absolutely not necessary, because its life is governed by the collective, that is at the level posado system of rituals and ancestral traditions. The man who is at the level of the mythological, archetypal images, does not separate himself from the family and community do not perceive themselves as distinctive, peculiar individual and unique being, capable of creativity and freedom and, especially, not able to understand itself as politically responsible, empowered individuals (i.e., citizen). Therefore, the richer, more developed is the inner world of man, the farther it is removed for limited local framework of collective mythological unconscious, moving to the level of personal consciousness, identification with himself. Ethnic groups, which established the national state, made up in this situation, the combination of the tribal community and the political and legal unity. Nation in this case acts as the people of the state as the bearer of supra-national state sovereignty. The nation as a political and civil community acquires its identity not in ethnic-cultural similarities, but in practice citizens, regardless of their social class. Thus the carrier of state sovereignty becomes every person, not only a certain social stratum. Man as a citizen aware of their own intrinsic worth and value of their state due to the possibility of personal fulfillment, which provides thus the United society. The nation as a higher stage of existence of the ethnic group, it changes the shape of people's thinking with mythological political.

116-128

Authors: О.В. Шапаренко

Численні виклики посилюють стан невизначеності та зумовлюють актуальність проблеми формування громадянськості в Україні. В статті простежуються західно- європейські та вітчизняні філософські традиції з проблем виховання майбутніх громадян (у контексті розвитку уявлень про громадянське суспільство, демократію, державу). Автор робить спробу знайти філософські джерела трактуванню формування громадянськості в сучасних умовах невизначеності, яке вбачає синтез суспільно- орієнтованого й особистісно-орієнтованого підходів, підвалини яких ми знаходимо у філософських роботах Локка (пристосування й тим самим закріплення вже закладених у соціумі стереотипів та традицій) й Руссо (взаємодія як процес нескінченного руху, самооновлення суспільства, саморозвитку й самовдосконалення людини). Многочисленные вызовы усиливают состояние неопределенности и обусловливают актуальность проблемы формирования гражданственности в Украине. В статье прослеживаются западно-европейские и отечественные философские традиции по проблемам воспитания будущих граждан (в контексте развития представлений о гражданском обществе, демократии, государстве). Автор предпринимает попытку найти философские источники трактовке формирования гражданственности в современных условиях неопределенности, которая включает в себя синтез общественно- ориентированного и личностно-ориентированного подходов, основы которых мы находим в философских работах Локка (приспособление и тем самым закрепление уже заложенных в социуме стереотипов и традиций) и Руссо (взаимодействие как процесс бесконечного движения, самообновления общества, саморазвития и самосовершенствования человека). Numerous challenges reinforce the state of uncertainty and the pressing problems of formation of civic consciousness in Ukraine. It is obvious that the Ukrainian society, which has been developing under conditions of uncertainty, needs educated, moral, active people who are able to make decisions in situations of choice, mobile, dynamic, constructive, capable of collaboration, ready for cross-cultural interaction, with a sense of responsibility for the future of the country. The article traces the Western European and native traditions of philosophical problems of education of future citizens (in the context of ideas about civil society, democracy, state). The author attempts to find sources of philosophical interpretation of civic consciousness in modern conditions of uncertainty. The study of the genesis of civil society leads to the conclusion that the formation of a citizen of the new formation in Ukraine should update the understanding of the individual and the community. Its main subject should be neither purely individual, nor collective, but a person with others, as the full image of a person is revealed only in the interaction with other persons. Formation of civic consciousness under current conditions in Ukraine suggests synthesis of socially-oriented and person-centered approaches, the foundations of which can be found in the philosophical works of Locke (adaptation and thereby consolidation of the already embedded in society stereotypes and traditions) and Rousseau (interaction as a process of endless motion, selfrenewal of the society, and self-improvement of a person). In the difference between these two positions lies the difference between focused rational thinking and value-rational thinking that leads to the difference between social-oriented and person-oriented education. The task of Ukrainian civic education is education of the conscious personality that combines hard work, high morality, tolerance with responsibility for their actions, free critical thinking and autonomy with loyalty, acceptance of public institutions, freedom and social solidarity with love for the motherland and respect for the interests of the state. Therefore, Ukraine vitally needs further democratic reforms that are taking place in society, state and education.

138-149

Authors: М.В. Михайліченко

Проаналізовано проблеми становлення приватних вищих навчальних закладів в Україні в умовах становлення її незалежності; визначено шляхи впливу держави на демократизацію управління навчально-виховним процесом у горизонті системи національної освіти; мейнстрим передачі державної влади суб’єктам приватної освіти складається з трьох сегментів, а саме: 1) вироблення стратегії освітньої політики держави з врахуванням організаційного потенціалу і за участю системи приватної освіти; 2) суттєвої лібералізації державного регулювання приватною освітою; 3)децентралізації оперативного управління приватними ВНЗ. Підкреслюється, що українські приватні вищі навчальні заклади досі не мають відповідного статусу в системі державної освітньої політики. Їх стан сьогодні визначається подвійною юридичною природою: вони одночасно виступають і як суб’єкти підприємницької діяльності, і як навчальні заклади. Звідси діяльність приватних вишів регламентована безліччю законодавчих актів, які інколи суперечать один одному. У якості загального висновку зазначається, що дискримінація недержавних навчальних закладів не зробить сильнішими державні ВНЗ, а лише понизить градус конкурентності на вже нині не надто динамічному освітньому полі, знеохотить університети державної форми власності ставати більш підприємливими і менш залежними від державних субсидій. Українські університети не можуть уникати прийняття і реалізації головних тенденцій розвитку освіти ХХІ століття, навіть якщо профільне міністерство ще продовжує орієнтуватися на окремі категорії століття ХХ. Проанализированы проблемы становления частных высших учебных заведений в Украине в условиях становления ее независимости; определены пути влияния государства на демократизацию управления учебно-воспитательным процессом в горизонте системы национального образования; мэйнстрим передачи государственной власти субъектам частного образования состоит из трех сегментов, а именно: 1) выработка стратегии образовательной политики государства с учетом организационного потенциала и при участии системы частного образования; 2) существенной либерализации государственной регуляции частным образованием; 3) децентрализации оперативного управления частными ВУЗами. This article analyses the problem of establishing private higher educational institutions in Ukraine at the time when Ukraine’s independence is being developed. The study figures out ways of state’s influence on democratization of managing an educational process in the system of national education. The mainstream of delegating the state power to subjects of private education consists of three foci such as 1) working out a strategy of state’s educational policy taking into consideration the organizational potential and with the participation of the system of private education; 2) a substantial liberalization of government control of private education; 3) decentralization of operational administration of private higher educational establishments. We underline that Ukrainian private higher educational establishments do not have the corresponding status in the system of state education policy yet. Currently they have a double legal nature that is they are both subjects of entrepreneurial activity and educational institutions. Hence the activity of private higher educational establishments is regulated by a variety of legislative acts which contradict each other. We come to the conclusion that the state does not make state higher educational establishments more powerful by discriminating non-governmental educational establishments. This can lower the degree of competition in education which is not dynamic yet and cannot urge state universities to become more entrepreneurial and less dependent on government subsidies. Ukrainian universities cannot avoid accepting and realizing main tendencies of the development of education of the 21st century even though the relevant ministry still focuses on specific categories of the 20th century

163-171

Authors: О.М. Яшина

У статті висвітлюються актуальні питання сучасного художньо-естетичного навчання та виховання. Зокрема розглядається процес формування ціннісних орієнтирів та власного внутрішнього світу особистості, її загальнокультурна компетентність, виховання естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень. Акцентується увага на стрижневих життєвих орієнтирах, свідомості творчо розвиненої індивідуальності. Визначається безпосереднє ставлення особистості до мистецтва, народних традицій, культурного життя суспільства та навколишнього світу. В основі статті визначені завдання художньо-естетичного виховання в освіті, які інтегрують навчальні, виховні й розвиваючі аспекти з урахуванням критеріїв вихованості учнів. В статье освещаются актуальные вопросы современного художественно- эстетического обучения и воспитания. В частности рассматривается процесс формирования ценностных ориентиров и собственного внутреннего мира личности, ее общекультурная компетентность, воспитания эстетического отношения к действитель- ности и искусству, мировоззренческих представлений. Акцентируется внимание на стержневых жизненных ориентирах сознания творчески развитой индивидуальности. Определяется непосредственное отношение личности к искусству, народным традициям, культурной жизни общества и окружающему миру. В основе статьи определены задачи художественно-эстетического воспитания в образовании, которые интегрируют учебные, воспитательные и развивающие аспекты с учетом критериев воспитанности учащихся. The article highlights current issues of contemporary artistic and aesthetic education and upbringing. In the modern theory of aesthetic education and educational practice, considerable attention is paid to the development of such concepts as aesthetic experience and aesthetic consciousness, artistic and aesthetic education, aesthetic values and ideals. In the process of artistic and aesthetic education, the individual builds his worldview, which contributes to the spiritual and moral self-improvement, the renewal of dialogical culture, the formation of universal and self-identical values. The educational need is to make it possible for an individual to feel being a high-grade participant of the artistic processes taking place in the society on the basis of the artistic and aesthetic worldview formation. Artistic and aesthetic education helps in developing a common vision of the world, involves a person into the world treasury of art and culture and achieving the main goal – the formation of an integral, creatively developed individuality that lives according to the laws of beauty. In particular, the formation of value identities and personal inner world of an individual, his general cultural competence, upbringing of his aesthetic relation to reality, art and world outlooks are considered. The attention is focused on the core life guides and the consciousness of creatively developed individuality. The direct individual attitude to art, national traditions, cultural life of a society and interaction with the world around is defined. Art contributes to the personal artistic and aesthetic development and stimulates the individual's readiness for participation in various forms of cultural social life. Using art as the main factor of aesthetic education, a teacher takes into account the age features of schoolchildren. The article is based on the artistic and aesthetic upbringing tasks, integrating educational, training and developmental aspects, taking into account the criteria of student intelligence and intercultural communication experience. Art and aesthetic education is universal: all directions can be used for developing tastes, interests, intensify creative search, which facilitates the transfer of acquired knowledge into beliefs.

180-190

Authors: Гао Вейчжень

Стаття присвячена виявленню генезису та атрибутивних властивостей соціального інституту глобальної освіти, що виникає завдяки функціонуванню соціального інституту науки і утворює з ним і ринком соціальну інфраструктуру планетарного соціального організму; сутністю його є окультурений потік смислогенезу породжений соціальним інститутом науки; він перебуває у ентропійному стані, заповнює собою простір підсвідомості людини і потребує для свого залучення у життєдіяльність планетарної спільноти специфічну інфраструктуру – соціальну систему глобальної освіти; його властивості обумовлюють властивості, зміст і форму соціальної системи глобальної освіти, що фундаменталізується за рахунок напрацювання наукою глобального знання про планетарний світ, індивідуалізується, оскільки завдяки ІТ- технологіям стає більш гнучкою і доступною для окремої людини, набуває планетарного масштабу. Статья посвящена выявлению генезиса и атрибутивных свойств социального института глобального образования, которое возникает благодаря функционированию социального института науки и образует с ним и рынком социальную инфраструктуру планетарного социального организма; сущностью его есть окультуреный поток смыслогенеза, порожденный социальным институтом науки; он находится в ентропійному состоянии, заполняет собой пространство подсознания человека и требует для своего включения в жизнедеятельность планетарного сообщества специфическую инфра- структуру – социальную систему глобального образования; его свойства обусловливают свойства, содержание и форму социальной системы глобального образования, что фундаментализируется за счет наработки наукой глобального знания о планетарном мире, индивидуализируется и благодаря ИТ-технологиям становится гибче и доступной для отдельного человека, приобретает планетарный масштаб. The article is devoted to revealing the genesis and attribute properties of the social institution of global education, which arises from the functioning of the social institute of science and forms with it the social infrastructure of the planetary social organism; Its essence is the cultivated flow of seed generation, generated by the social institution of science; It is in the state of the entropy, fills the human subconscious space and requires for its inclusion in the life of the planetary community a specific infrastructure - the social system of global education; Its properties determine the properties, content and form of the social system of global education, which is fundamentalized by the science of global knowledge about the planetary world, is individualized and thanks to IT technologies becomes more flexible and accessible to an individuality, acquires a planetary scale. It is proved that the operation of the social institution of global education in the structure of global social organism reacts at least four entities: first, with two other social institutions of infrastructure planetary integrity – science and market, which are based on primary (genotypic) information; second – with two synthetic institutions that emerged in the course of life of the world community – culture and management, functioning of which is provided by the flow of secondary (phenotype) information. The first two are the terms or means of forming global education and the other two – means autoregulation of the institute of global education, and together they are means of forming of planetary formation of personality. Prospects of increment of scientific knowledge in the study of this problem the author sees in studying the place and role of each of the above mentioned elements of the structure of global social institution of education (universal archetypes, fractals), studying communications system of generating, structuring, interaction, transformation, conflict, operation, development management, conflicting and correction, linking it with the social system of global education and the mechanism of interaction between them, finally, its interaction with the system of geoculture that is time of the twenty-first century with a system of self-regulation of global social organism.

198-211

Authors: Чжань Сінь

Суспільне виховання є цілеспрямованим, свідомим процесом розвитку особи завдяки управління обставинами, в яких вона діє. Цей процес є невід’ємною стороною людської еволюції, адже остання передбачає не лише виробництво і відтворення матеріальних умов життя людей, але і відтворення самих індивідів: як порізно, так і в їх суспільних спільнотах і зв’язках, відтворення їх як живих носіїв цих умов. Таке бачення надає нам передусім традиція філософії марксизму, представлена нині постмарксизмом. Також варто доповнювати її елементами філософії комунітаризму. Іншим важливим аспектом опертя на соціальні умови успішної освіти є пріоритетне врахування викладачем потреб студента. Однією з базових ідей Болонської реформи є поступовий перехід від розбудови освіти навколо проблем і потреб викладання (teaching) до орієнтації утворення на потреби навчання (learning). Корені акценту на свободі навчання (learning freedom), який ставить Болонський процес, можна шукати в гумбольдтовій моделі університету. Болонський процес має позитиви і негативи. Позитив – в тому, що студент, вибираючи дисципліни, несе більшу відповідальність і має більший інтерес до предмета свого вибору. Негатив – в тому, що масовізація освіти, залежність змісту викладання від масового попиту неодмінно зменшить глибину і якість освіти в менш популярних напрямах – зокрема, у фундаментальних науках і гуманітарних дисциплінах. Специфіка українського контексту полягає в тому, що країна ще не пройшла дуже важливого етапу розвитку європейської освіти – а саме етапу гумбольдтового університету. Саме цінності виховання дають можливість пов’язувати між собою суспільні завдання (у тому числі громадянської освіти та забезпечення народного господарства майбутніми фахівцями) та власне педагогічні завдання. При цьому слід шукати такі виховні цінності, які мають незаперечну власну моральну значущість, а, крім того, функціональну значущість щодо освіти і суспільства. Однією з пріоритетних таких цінностей є рідна мова. Общественное воспитание является целенаправленным, сознательным процессом развития личности благодаря управлению обстоятельствами, в которых она действует. Этот процесс является неотъемлемой стороной человеческой эволюции, ведь последняя предусматривает не только производство и воссоздание материальных условий жизни людей, но и воссоздание самих индивидов: как порознь, так и в их общественных сообществах и связях, воссоздание их как живых носителей этих условий. Такое виденье предоставляет нам прежде всего традиция философии марксизма, представленная в настоящее время постмарксизмом. Также стоит дополнять ее элементами философии коммунитаризма. Другим важным аспектом опоры на социальные условия успешного образования является приоритетное учитывание преподавателем потребностей студента. Одной из базовых идей Болонской реформы является постепенный переход от развития образования вокруг проблем и потребностей преподавания (teaching) к ориентации образования на потребности обучения (learning). Корни акцента на свободе обучения (learning freedom), который ставит Болонський процесс, можно искать в гумбольдтовской модели университета. Болонський процесс имеет позитивы и негативы. Позитив – в том, что студент, выбирая дисциплины, несет большую ответственность и имеет больший интерес к предмету своего выбора. Негатив – в том, что массовизация образования, зависимость содержания преподавания от массового спроса непременно уменьшит глубину и качество образования в менее популярных направлениях – в частности, в фундаментальных науках и гуманитарных дисциплинах. Специфика украинского контекста заключается в том, что страна еще не прошла очень важного этапа развития европейского образования – а именно этапа гумбольдтовского университета. Именно ценности воспитания дают возможность связывать между собой общественные задания (в том числе гражданского образования и обеспечения народного хозяйства будущими специалистами) и собственно педагогические задания. При этом следует искать такие воспитательные ценности, которые имеют неопровержимую собственную моральную значимость, а, кроме того, функциональную значимость относительно образования и общества. Одной из приоритетных таких ценностей есть родной язык. Public education is the purposeful, conscious process of development of person due to management of the circumstances in that person operates. This process is the inalienable side of human evolution, in fact the last envisages not only a production and recreation of material terms of life of people but also recreation of individuals: both separately and in their public associations and copulas, so recreation of them as living carriers of these terms. Such vision gives to us foremost the tradition of philosophy of marxism, presented now by post-marxism. Also it should be accomplish with elements of the philosophy of communitarism. Other important aspect of acknowledgment on the social terms of successful education is the priority of taking into account by the teacher the necessities of student. One of base ideas of Bologna reform is a gradual transition from development of education around the problems of the professor’s necessities (teaching) to the orientation on the formation of the necessities of students (learning). Roots of accent on freedom of studies (learning freedom), that puts Bologna process, it is possible to search in an Wilhelm von Humboldt’s model of university. Bologna process has positives and negatives. Positive is that a student, choosing disciplines, bears the greater responsibility and has greater interest in the subject of his/her choice. Negative is that education becomes mass, dependence of maintenance of teaching on mass demand certainly will decrease a depth and quality of education in less popular directions – in particular, in fundamental sciences and humanitarian disciplines. The specific of the Ukrainian context consists in fact that a country did not yet pass the very important stage of development of European education – namely the stage of Humboldt’s university. Exactly the values of education give an opportunity to link inter se public tasks (including civil education and providing of national economy with future specialists) and actually pedagogical tasks. Thus it follows to search such educator values that have irrefutable own moral meaningfulness, and, in addition, functional meaningfulness in relation to education and society. One of priority such values is the native language.

8-17

Authors: М.Б. Столяр

Авторка вважає, що антитоталітарний дискурс сміхової культури в СРСР та ПНР було наповнено специфічним змістом в наслідок наступних чинників: 1) більш суттєвої сакралізації ідеології в СРСР в наслідок якої навіть в межах політичного анекдоту залишалися постаті, що практично не зазнали десакралізації (наприклад, образ Леніна); 2) наявності у межах сміхової культури ПНР опозиції релігійного та псевдо- сакрального; 3) більшої статичності ідеологічної сфери у ПНР; 4) меншої свободи слова у СРСР; 5) космополітичного змісту сміхової культури СРСР та 6) яскраво вираженої національної самоідентифікації людини в межах польської сміхової культури. Автор считает, что антитоталитарный дискурс смеховой культуры в СССР и ПНР был наполнен специфическим содержанием по причине следующих факторов: 1) более сущностной сакрализации идеологии в СССР, в результате чего даже в пределах политического анекдота оставались фигуры, которые практически не подверглись десакрализации (например, образ Ленина); 2) наличия в пределах смеховой культуры ПНР оппозиции религиозного и псевдо-сакрального; 3) большей статичности идеологической сферы в ПНР; 4) меньшей свободы слова в СССР; 5) космополитического содержания смеховой культуры СССР и 6) ярко выраженной национальной самоидентификации человека в пределах польской смеховой культуры. The author proposes a comparative analysis of the laugh culture of USSR (Union of Soviet Socialist Republics) and PPR (Polish People’s Republic) based upon the exploration of the political anecdote of the 1970–1980-s. The aim of the article is pointing out the definite differences between the dynamics of societies and avoiding the possible post-totalitarian reminiscences in the modern world. Making an explication of the methodology of her study M. Stoliar refuses of choosing the only one paradigm of explanation of laugh and laugh culture. The author underlines the importance of the principle of the interaction of different methodological styles, which, as ukrainian philosopher S. Proleev states, is determined by the heterogeneous nature of the laugh. At the same time M. Stoliar proposes her own approach of understanding the soviet laugh culture. This culture can be interpreted as the «profanation of the ideological profanation» because it profanes the marxist, leninist and stalinist ideology which represents the profanation of different religious ideas. Understanding the soviet laugh culture in this way, M. Stoliar points out the peculiarities of polish laugh culture through analysis of the corresponding political anecdotes. To her opinion, anti-ideological content of laugh culture manifested itself in USSR and PPR differently in the cause of the following factors: 1) a very high level of sacralization of the ideology in USSR (even in the soviet political anecdotes we find the images which practically aren’t desacralized (e. g. the image of Lenin)); 2) a presence of the true sacral which appears to be the opposition to the pseudosacral as the ideological in the laugh culture of PPR; 3) a high level of statics of the ideological sphere in PPR; 4) a low level of freedom of speech in USSR; 5) a cosmopolitan character of the laugh culture in USSR; 6) a great expression of the tradition of national identification in the polish laugh culture.

24-35

Authors: А.В. Царенок

Одним із численних доказів органічного зв’язку аскетичних естетики й етики виступає великий вплив учення про метанойю (покаяння) на естетичні погляди проповідників духовного подвижництва. Аналізуючи відповідні роздуми візантійських теологів, автор статті вказує на конкретний вияв цього впливу, а саме – на недвозначний заклик аскетики християнського Сходу підтримувати належний психоемоційний стан, уникати порушень покаянного настрою, стримувати активність власної уяви та виявляти граничну обережність під час можливих з’явлень надприродного. Одним из многочисленных доказательств органической связи аскетических эстетики и этики выступает большое влияние учения про метанойю (покаяние) на эстетические взгляды проповедников духовного подвижничества. Анализируя соответствующие размышления византийских теологов, автор статьи указывает на конкретное проявление этого влияния. А именно – на недвусмысленный призыв аскетики христианского Востока поддерживать надлежащее психоэмоциональное состояние, избегать нарушений покаянного настроения, сдерживать активность собственного воображения и проявлять особую осторожность во время возможных явлений сверхъестественного. Having analyzed the ideas of the Byzantine theologians, the author of the article underlines the strong and quite natural connection between ascetic aesthetics and ascetic ethics. It’s proved that Christian East doctrine of metanoia (repentance) influenced the development of aesthetics of the asceticism to a great degree: it causes the ascetic recommendation to support the necessary person’s psychoemotional state. In particular, true ascetics must avoid loss of mood, which corresponds the spiritual life – the true search of God and of both good and beautiful being. That’s why the asceticism doesn’t approve of practice of joking and laughing. At the same time, there is no place for pessimism in ascetic culture. Besides, the ascetics consider permissible joking as a good mean of relaxation for people, whose souls are not perfect yet, of resolving of the conflicts and of struggling against the evil. Moreover, the influence of the doctrine of metanoia causes the ascetic and aesthetical demand to control one’s imagination (for its activity is able to turn the praying into meditation, practice of which doesn’t correspond the ascetic tradition of Christian East) and to control oneself in case of mystic appearance of different beautiful images (for they may be produced by the evil). According to the Orthodox doctrine of asceticism, the true ascetic does not consider himself to be worthy of enjoying of the pleasant mystic visions. This quality, which corresponds the psychoemotional state of metanoia, helps person to resist temptations and to improve its inner world.

45-52

Authors: Р. Драпушко

Аналізуються напрями туристичної діяльності України в період здобуття та розбудови незалежної держави; автор підкреслює високий туристичний (природний, культурний, історичний і т.д.) потенціал України, налаштованість українців на взаємодію і взаємне пізнання з іншими народами та культурами; серед основних напрямів виокремлюється та аналізується водний туризм, спортивний туризм, рекреаційний туризм і т.п., що у свою чергу дає змогу надавати оздоровчо-лікувальні послуги найрізноманітнішого характеру і взв'язку з цим, охоплювати великий сегмент потенційних споживачів Анализируются направления туристической деятельности Украины в период получения и развития независимого государства; автор подчеркивает высокий туристический (природный, культурный, исторический и т.д.) потенциал Украины, настрой украинцев на взаимодействие и взаимное познание с другими народами и культурами; среди основных направлений выделяется и анализируется водный туризм, спортивный туризм, рекреационный туризм и т.п., в свою очередь позволяет предоставлять оздоровительно-лечебные услуги разного характера и в связи с этим, охватывать большой сегмент потенциальных потребителей. The article analyzes the trends of tourism in Ukraine during process of gaining and building an independent state; the author emphasizes the high tourist (natural, cultural, historical, etc.) potential of Ukraine, readiness of Ukrainians for cooperation and mutual knowledge with other peoples and cultures; Among the main areas authors singles out and analyzes water tourism, sports tourism, recreational tourism, etc., which in turn makes it possible to provide health and medical services of diversified nature and in connection with this, to cover a large segment of potential consumers. Ecological tourism is a type of tourism that is carried out in an environment preserved by human with the aim of understanding the nature and recreation. It is based on natural resources, love of nature, the desire to understand it in order to protect and increase biological diversity. The tourist activity in cities of our country is becoming more common. There is a growing proportion of urban areas, where tourism has now become a basic point of funding local budget. In recent years the number of such cities is constantly increasing. But to support the development of this type of tourism there is a need to attract both local and state authorities. For successful implementation of these tasks there is a need for appropriate legislation regulating the tourism business, providing significant financial resources for the functioning of the tourism industry, development and expansion of relationships with other countries in area of tourism. In addition, for the effective functioning of tourism it is necessary to make reasonable choice of perspective directions of development of tourism, which must be based on their profitability, social and cultural significance.

61-67

Authors: Е.М. Алієв

Стаття присвячена поняттю української ментальності та основним його рисам, а також робиться порівняльний аналіз українських та зарубіжних кінострічок з приводу образу українців в кіно. Робиться аналіз, що формування національного менталітету пов'язано з рядом історичних, соціальних, геополітичних, культурних і природних факторів. Було визначено, що специфіку української ментальності, як першооснови культури виділялося мова, національний характер і природно-кліматичні умови. Також в ході аналізу кінострічок було зроблено висновок, що в різний час за різними режисерами образ українців мінявся, адже образ українців та взагалі тема ментальності українців дуже стає популярною не лише серед українських а й серед зарубіжних режисерів. Хоча, що українці як персонажі, що в голлівудському, що в європейському кіно, - рідкісні гості. Україна і саме не дуже сильно намагається показувати українців наші традиції, звичаї та нашу культуру, роблячи більший акцент на західні образи та сюжети, які будуть цікавити в першу чергу не самих українців, а західну аудиторію. Проте зрозуміти які ж на справді українці, можливо лише, приїхавши до України. Статья посвящена понятию украинский менталитет и его основные черты, а также делается сравнительный анализ украинских и зарубежных кинолент по поводу образа украинцев в кино. Делается анализ, что формирование национального менталитета связано с рядом исторических, социальных, геополитических, культурных и природных факторов. Было определено, что специфика украинской ментальности, как первоосновы культуры выделялось язык, национальный характер и природно-климатические условия. Также в ходе анализа кинолент был сделан вывод, что в разные времена за разных режиссеров образ украинцев менялся, ведь образ украинцев и вообще тема украинская ментальность становится очень популярной, не только среди украинских, но и среди зарубежных режиссеров. Украинцы как персонажи, что в голливудском, что в европейском кино, - редкие гости. Украина и сама не очень сильно старается показывать украинцев наши традиции, обычаи и нашу культуру, делая больший акцент на западные образы и сюжеты, которые будут интересовать в первую очередь не самих украинцев, а западную аудиторию. Однако понять какие же на самом деле украинцы, возможно лишь, приехав в Украину. The article is sanctified to the concept Ukrainian mentalityand his basic lines, and also the comparative analysis of the Ukrainian and foreign films is done concerning character of Ukrainians in the cinema. The analysis that the formation of the national mentality associated with a number of historical, social, geopolitical, cultural and natural factors. It was determined that the specifics of Ukrainian mentality, as a fundamental principle of culture, distinguished language, national character and climatic conditions. Our state is young enough and Ambon, that is why our cinema is almost known worldwide. Luckily the words "Ukraine" or "Ukrainians" in recent years, more and more often mentioned in world film industry. Also during the analysis of films was drawn conclusion, thatin different times for different stage-directors character of Ukrainians changed, because the image of the Ukrainians and the general theme of Ukrainian mentality is becoming very popular, not only among the Ukrainian, but also among foreign directors. Although that Ukrainians like characters that in Hollywood, European cinema, are rare. Ukraine and it is not very hard to show Ukrainians our traditions, customs and our culture, putting a greater emphasis on Western images and stories that will interest first of all not Ukrainians, but the western audience. However, to understand what actually the Ukrainians may have only arrived in Ukraine.

80-89

Authors: О.О. Дольська

В статті проаналізовано сучасні підходи когнітивно-педагогічного характеру. Цей ряд доповнюється коннективізмом – теорією навчання у цифрову епоху. Саме до неї звертаються при створенні дистанційних курсів. Пропонується таксономію Б. Блума, на яку спираються при створенні дистанційних курсів, розглянути крізь призму компетенцій нової парадигми освіти – парадигми розуміння. В статье проанализированы современные подходы когнитивно-педагогического характера. Этот ряд дополняется коннективизмом – теорией обучения в цифровую эпоху. Именно к ней обращаются при создании дистанционных курсов. Также предлагается рассмотреть таксономию Б. Блума, без обращения к которой невозможно создавать курс, сквозь призму компетенций новой парадигмы образования – парадигмы понимания. The modern approaches of cognitive and pedagogical nature were discussed in the article. This series is complemented by Connectivism - learning theory in the digital age. It was her turn to create distance learning courses. It’s proposed to review the taxonomy B. Bloom’s also, without reference to which it is impossible to create a course, through the prism of competence of a new educational paradigm - a paradigm of understanding. They believe that new technologies, the possibility of network nature of Kiberspace can affect the organization not only mastering information and its subsequent processing. Modern pedagogical concept is to combine and integrate such phenomenon as networks, chaos theory and self-organization. Chaos is such a phenomenon that is identified in breach of predictability. Since the identity of the learner can not verify all the knowledge in practice, she "goes" on the experience of others, which makes it possible to acquire knowledge by collecting expertise in carrier networks. Training is to include themselves in the network for Connectivism. The question of targets, which should focus teacher, is also materials by teaching. One of the main tasks course development is the establishment of goals whose achievement will be resolved this course. This layer of recommendations based on the work of B. Bloom, entitled "B. Bloom’s taxonomy." This hierarchical system of educational goals, which consists of three areas: Cognitive Domain - cognitive (cognitive), Affective Domain - affective (emotional values), Psychomotor Domain - psychomotor. B. Bloom puts in the first place the phenomenon of action. Why action is so important for a new paradigm of education? Competence is seen as an organic unity of knowledge and skills that are essential for decision-making in a changing world. Be competent - is to be able to mobilize in this situation, knowledge and experience. Competence is shown when knowledge in a particular situation moving into action.

100-113

Authors: М.О. Колотило

У статті здійснюється дослідження впливу рис національної ментальності українців на реалії функціонування сучасної системи вищої освіти, а також потенційні можливості її подальшого розвитку в контексті процесу інтернаціоналізації. З’ясовано, що національні ментальні риси, втілюючись в ментальності студентів, професійній ментальності викладачів, адміністрації вищих навчальних закладів, формують відповідну вітчизняну освітню культуру, котра й визначає якість імплементації світових освітніх інновацій на національний ґрунт. В статье исследуется влияние черт национальной ментальности украинцев на реалии функционирования современной системы высшего образования, а также потенциальные возможности ее дальнейшего развития в контексте процесса интернационализации. Выяснено, что национальные ментальные черты, воплощаясь в ментальности студентов, профессиональной ментальности преподавателей, администрации высших учебных заведений, чиновников от образования, формируют соответствующую образовательную культуру, которая и определяет качество имплементации мировых образовательных инноваций на национальную почву. Предложено толкование ментальности как совокупности психологических предрасположенностей индивида или социальных групп действовать, мыслить, воспринимать и познавать мир определенным образом. Также концептуализовано основные черты ментальности, к числу которых относятся: стабильность во времени; бинарность структуры (взаимодействие осознанного и бессознательного аспектов); праксеологичнисть, поскольку ментальность проявляется в определенной области деятельности личности. В результате анализа выявлено, что позитивные сценарии дальнейшего развития сферы высшего образования формируются за счет таких черт ментальности как толерантность и терпимость к Другому, трудолюбие, упорство в достижении намеченного, в то время как факторами «препятствия» выступают излишний индивидуализм, страх принятия нового и неизвестного, настороженность по отношению к успехам других, недостаток государственного инстинкта и прочее. The article presents the study of the influence of traits of the national mentality of the Ukrainians to the realities of the contemporary higher education system, as well as potential opportunities for its further development in the context of the internationalization process. Clarified that the national mental traits, embodied in the mentality of the students, mentality of teachers, administrations of higher educational institutions, officials from education, form the corresponding national educational culture, which determines the quality of the implementation of the global education innovation at the national soil. Proposed interpretation of mentality as a set of psychological predispositions of the personality or social group to act, think, perceive the world in a certain way. Also it conceptualizes the basic features of mentality, including: stability in time, the binary structure, that reveals the fact unboundedness of mentality merely to the sphere of the conscious, but also a penetration into the unconscious, practicality, because the mentality manifests itself in a specific area of humans activity. The analysis revealed that a positive scenarios of further development of higher education are formed due to such features of mentality as tolerance and tolerant of others, diligence, perseverance in achieving, while the constraints are excessive individualism, fear of the adoption of the new and unknown, caution against the success of others, lack of state instinct, and so on.

123-131

Authors: І.Г. Мухіна

У статті розкриваються проблеми гуманізації пострадянської системи культури і освіти. Звертається увага на специфіку формування національної культурно-освітнього простору в контексті світових глобалізаційних процесів. Аналізуються цільові орієнтири освіти, які сприяють розвитку і самовдосконалення особистості. Робиться спроба виділити аксиологические аспекти нової парадигми освіти, спрямовані на створення нової системи цінностей. В статье раскрываются проблемы гуманизации постсоветской системы культуры и образования. Обращается внимание на специфику формирования национального культурно-образовательного пространства в контексте мировых глобализационных процессов. Анализируются целевые ориентиры образования, которые способствуют развитию и самосовершенствованию личности. Делается попытка выделить аксиологические аспекты новой парадигмы образования, направленные на создание новой системы ценностей. In this article the problems of the humanization of the post-soviet system of culture and education are disclosed. We pay attention to the peculiarities of the formation of the national culture-educational space in the movement of the global processes. The destination key point of the modern education which favours the development and the person’s self perfection is analysed. We try to separate out the axiological aspects of the new paradigm of education, concentrating on the formation of the new value system. The first landmark is aimed at creating conditions for the acquisition of professional activities, give the skills to attract a person to socially useful work in accordance with its aspirations and capabilities. The second landmark education advocates education of citizens socially active, creative, responsible members of society, who are guided by a system of universal and national values and ideals, which are capable of creative and innovative transformation in production and social relations, to participate in management. The third target guideline of education should be to the satisfaction of needs of industry for skilled workers who meet the requirements of social and scientific progress, have a broad general education and professional world, occupational mobility. Actualizes the problem of generating ideological atmosphere that can influence the process effectively, but not repressive.In the context of the formation of the post-Soviet cultural and educational space there is a need for democratization and humanization of education and culture, actualized the need for understanding the personality of their national and civic identity. Analysis of the dominant values of modern education and culture system allows the author to highlight a number of fundamental problems that need to allow all post-Soviet society. Valuable part of the modernization of the educational space is to cultivate the national elite, the formation of a political nation, the socialization of the young generation, as well as justification of the national idea and its broadcast by all media. The new educational paradigm "knowledge society" provides access to information and knowledge, the expansion of the personal participation of citizens in the production of a variety of changes in all spheres of life, therefore, education should be to create conditions under which people will be creative and willing to change. The conclusion is that the cultural and educational environment should create conditions for the development and self-development, and education should be linked with the mastery of socially significant experience embodied in the knowledge and skills of creative activity, sensuous forms of spiritual and practical development of the world. Cultural-educational space should reflect the need for social connection of traditional national values with innovative values of global culture.

142-152

Authors: К.О. Стецюра

У статті зроблено спробу здійснити синтез надбань медіаосвіти та історично складених традицій української педагогіки попередньої епохи з метою виявити концептуальні засади змішаного навчання. Авторський підхід ґрунтується на необхідності врахування медіакультурного контексту для досягнення поставленої мети. Основоположним в інтерпретації концептуальних засад змішаного навчання стала ідея партисипативності, яка вказує на можливості спільного отримання, створення та перетворення текстів як освітніх продуктів, а відповідно і навчання через практику як об’єднуючу ідею сучасної освіти. В статье сделана попытка осуществить синтез достижений медиаобразования и исторически сложившихся традиций украинской педагогики предыдущей эпохи с целью выявить концептуальные основы смешанного обучения. Авторский подход основывается на необходимости учета медиакультурного контекста для достижения поставленной цели. Основополагающим в интерпретации концептуальных основ смешанного обучения стала идея партисипативности, которая указывает на возможности совместного получения, создания и преобразования текстов как образовательных продуктов, а соответственно и обучение через практику как объединяющую идею современного образования. This article attempts to make a synthesis of historical heritage of Ukrainian pedagogy traditions of previous era and media education to identify the conceptual basis of blended learning. The author's approach is based on the need to incorporate media cultural context to achieve the goal. Determined three fundamental ideas on which, according to the author, philosophy of blended learning has to be oriented. The output is the availability of knowledge and the "dialogue of cultures" as defining pedagogical practice in terms of media cultural polyphony and heterogeneity. Along with the idea of education ability to think concretely is actualized and in the context of media cultural pressure and manipulation - to think critically and to form a critical personal autonomy. As a result, defined creativity as self individual priority of educational guideline in the conditions of distortive effects of media culture. Fundamental opinion in the author's interpretation of the principles of blended learning concept was the idea of participatory, pointing to the possibility of joint acquisition, creation and transformation of texts as educational products, and therefore learning through practice as a unifying idea of modern education.

162-169

Authors: Т.С. Литвиненко

Розглядається творча спадщина німецького педагога Ф.Фребеля. Проаналізовано наукові джерела з основних аспектів фребелівських ідей з теорії та практики дошкільного виховання. Досліджується роль філософсько-педагогічних поглядів вченого у розбудові дошкільної освіти світу. Визначається принцип природовідповідності виховання у філософській інтерпретації педагогічних поглядів Ф.Фребеля. В умовах гуманізації та демократизації педагогічного процесу в філософії виховання Ф.Фребеля можуть бути пріоритетними такі ідеї як гуманне ставлення до дітей, розвивальний та демократичний характер виховання, врахування індивідуальності дитини та ін. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку пов’язані з вивченням джерельної бази щодо визначення педагогічних умов впровадження елементів системи Ф.Фребеля в дошкільну освіту України відповідно до соціокультурних умов сьогодення. Рассматривается творческое наследие немецкого педагога Ф.Фребеля. Проанализированы научные источники основных аспектов идей Ф.Фребеля в теории и практике дошкольного воспитания. Исследуется роль философско-педагогических взглядов ученого в развитии дошкольного образования мира. Определяется принцип природосообразности воспитания в философской интерпретации педагогических взглядов Ф.Фребеля. В условиях гуманизации и демократизации педагогического процесса в философии воспитания Ф.Фребеля могут быть приоритетными такие идеи как гуманное отношение к детям, развивающий и демократический характер воспитания, учитывание индивидуальности ребенка и др. Перспективы дальнейших исследований в этом направлении связаны с изучением источников по определению педагогических условий внедрения элементов системы Ф.Фребеля в дошкольном образовании Украины в соответствии с социокультурными условиями современности. The article considers the creative heritage of German pedagogue F.Froebel. It analyzes scientific sources on major aspects of Froebel ideas of the theory and practice of preschool education. The author explores the role of philosophical and pedagogical views of the scientist in the development of preschool education in the world. The article determines a principle of compliance with nature in terms of philosophical interpretation Froebel’s educational views. In terms of humanization and democratization of the educational process in the philosophy of education of Froebel can be prioritized such ideas as the humane treatment of children, developmental and democratic nature of education, taking into account the individuality of the child, etc. Prospects for further research in this area are related to the study of sources base to identify pedagogical conditions of introduction of Froebel system elements into pre-school education in Ukraine under modern social and cultural conditions. Conformity to nature is an educational law, derived by the pedagogue from the assertion as to the unity and identity of the nature and human development laws. A child, as well as an adult, was considered by F. Fröbel as the carrier of godhead, a developing being. However, a child develops while self-realizing, his or her growth and development comprise the process of developing abilities and potential. The driving force of the above development is an internal trigger. Since a child is an integral body, his or her education must be holistic and consistent. This is the basis of the conformity to natural law according to F. Fröbel.

182-188

Authors: І. Силадій

Помітні виклики в системі сучасної вітчизняної освіти спричинені позитивними і негативними процесами українського державотворення. До позитивних слід насамперед зарахувати утвердження ринкових та демократичних відносин, становлення громадянського суспільства і політичної нації, відродження національної культури тощо. До негативних належать кризові процеси в економіці, зростання безробіття, падіння життєвого рівня, зростання злочинності та ін. Сучасна сфера освіти перебуває під впливом соціальних та економічних чинників, тому освітня політика не повинна відокремлюватися від національного, економічного і соціального розвитку держави. Освіта має плануватися і впроваджуватися в рамках цих змін. Українська освіта, яка лише набула власних національних контурів, потребує суттєвої модернізації, особливо в контексті її входження у європейський простір. Як керований процес така модернізація передбачає наявність чіткої освітньої політики, здатної усунути зовнішні й внутрішні загрози щодо розвитку вітчизняної системи освіти. Заметные вызовы в системе современного отечественного образования вызванные положительными и отрицательными процессами украинского государства. К положительным следует прежде всего отнести утверждения рыночных и демократических отношений, становления гражданского общества и политической нации, возрождения национальной культуры и тому подобное. К негативным относятся кризисные процессы в экономике, рост безработицы, падение жизненного уровня, рост преступности и др. Современная сфера образования находится под влиянием социальных и экономических факторов, поэтому образовательная политика не должна отделяться от национального, экономического и социального развития государства. Образование должно планироваться и внедряться в рамках этих изменений. Украинское образование, которое только приобрело собственных национальных контуров, требует существенной модернизации, особенно в контексте ее вхождения в европейское пространство. Как управляемый процесс такая модернизация предполагает наличие четкой образовательной политики, способной устранить внешние и внутренние угрозы по развитию отечественной системы образования. Заметные вызовы в системе современного отечественного образования вызванные положительными и отрицательными процессами украинского государства. К положительным следует прежде всего отнести утверждения рыночных и демократических отношений, становления гражданского общества и политической нации, возрождения национальной культуры и тому подобное. К негативным относятся кризисные процессы в экономике, рост безработицы, падение жизненного уровня, рост преступности и др. Современная сфера образования находится под влиянием социальных и экономических факторов, поэтому образовательная политика не должна отделяться от национального, экономического и социального развития государства. Образование должно планироваться и внедряться в рамках этих изменений. Украинское образование, которое только приобрело собственных национальных контуров, требует существенной модернизации, особенно в контексте ее вхождения в европейское пространство. Как управляемый процесс такая модернизация предполагает наличие четкой образовательной политики, способной устранить внешние и внутренние угрозы по развитию отечественной системы образования. Notable challenges in modern national education system are caused by positive and negative processes of Ukrainian state building. Among the positive the one should first consider market and democratic relations of civil society and political nation, revival of national culture, etc. Among negative there are crisis processes in the economy, rise of unemployment, fall of living standards, rise of crime and so on. All these factors pose a threat to the process of nationbuilding. Society and education are a single, interconnected system. Modernization of education is a socially determined controlled process. Its content and orientation are determined by the existing political mechanisms of interaction of different interests (class, corporate, professional, etc.), the nature of their manifestations in educational policy, in its main subjects, primarily the state. Education plays a key role in the state-building system, and therefore all the positive and negative trends immediately affect the system of education. Modern education sector is influenced by social and economic factors so educational policy should not be separated from the national economic and social state development. Education should be planned and implemented as part of these changes. Ukrainian education, which only came into its own national contours, requires substantial upgrading, especially in the context of its entry into the European space. As a controlled process such upgrade provides a clear educational policy, able to eliminate external and internal threats for the development of the national education system.

201-211

Authors: О. Поліщук

Встановлено, що на сучасному етапі розвитку мережі вносять кардинальні зміни у всі сфери суспільного життя, а відповідно мають вплив і на формування колективної дії. Прикладом цього є всесвітня павутина, комп’ютерні навчальні програми, інтерактивні інсталяції у мистецтві, комп’ютерна анімація, цифрові відео й фотографія, що презентують новий соціальний простір, який виявляється у нових способах світобачення й світорозуміння його людиною, у нових технологіях, формах, засобах діяльності тощо. Відмічено,що мережева взаємодія є демократичною й прозорою. Учасник мережевої взаємодії є діюча, активна особистість довкола якої формується коаліція та союз, що в апріорі утворюють колективну дію. Обґрунтовано, що мережа – це завжди взаємодія між індивідами спрямована на організацію групи з метою формування колективної дії для вирішення тих чи інших проблем. У цьому випадку під мережею розуміється група з трьох та більше осіб, що співпрацюють з метою досягнення не лише власних, а й колективних цілей. Розглянуто місце довіри у мережевій взаємодії і те яке вона має значення для колективної дії. Відмічено, що довіра може виникнути лише на основі спільних цінностей, зіставленого сприйняття соціального світу, своїх власних та інших соціальних практик, усвідомлення можливості їхнього узгодження. Установлено, что на современном этапе развития сети вносят кардинальные изменения во все сферы общественной жизни, а соответственно влияют и на формирование коллективного действия. Примером этого является всемирная паутина, компьютерные обучающие программы, интерактивные инсталляции в искусстве, компьютерная анимация, цифровые видео и фотография, представляющих новое социальное пространство, которое оказывается в новых способах мировоззрения и миропонимания его человеком, в новых технологиях, формах, средствах деятельности и тому подобное. Отмечено, что сетевое взаимодействие является демократической и прозрачной. Участник сетевого взаимодействия является действующая, активная личность вокруг которой формируется коалиция и союз, что в априори образуют коллективное действие. Обосновано, что сеть – это всегда взаимодействие между индивидами направлена на организацию группы с целью формирования коллективного действия для решения тех или иных проблем. В этом случае под сетью понимается группа из трех и более человек, которые сотрудничают с целью достижения не только собственных, но и коллективных целей. Рассмотрено место доверия в сетевом взаимодействии и то какое она имеет значение для коллективного действия. Отмечено, что доверие может возникнуть только на основе общих ценностей, сопоставленного восприятия социального мира, своих собственных и других социальных практик, осознание возможности их согласования. It is established that at the present stage of development the networks bring cardinal changes in all spheres of public life, and consequently have influence on the formation of collective action. An example of this is the World Wide Web, computer tutorials, interactive installations in art, computer animation, digital video and photography that present new social space, which is found in new ways of world outlook and worldview by the person, in new technologies, forms, tools, activities, etc. It is mentioned that network interaction is democratic and transparent. The participant of the network interaction is an active personality who forms around himself or herself the coalition and the union that a priori forms collective action. It is proved that the network is always interaction between individuals aimed at the organization of groups for the purpose of forming collective action to settle certain problems. In this case, the network is defined as a group of three or more people that collaborate to achieve both personal and collective goals. The place of trust in the network interaction and what it matters for collective action has been studied. It is noted that trust can arise only on the basis of common values, compared perception of the social world, own and other social practices, realizing the opportunity of their harmonization.

9-22

Authors: В.М. Петрушов, В.І. Павлов, Є.Д. Коротенко

У статті обґрунтовано точку зору М.Фуко про те, що мова на протязі історії людства не є сталим інтерпретатором знання й різним історичним епістемам (прихованим структурам свідомості, які обумовлюють існування певних ідей) притаманні власні мовні закономірності, які ґрунтуються на підставах мовної опозиції «синхронія – діахронія». Саме ці закономірності вважаються її історичними a priori, що змінюються від однієї історичної доби до іншої, але в межах цієї епістеми в цілому залишаються незмінними. Доведено, що складність розуміння сутності фукіанського археологічного аналізу викликана тим, що він не відповідає формальним критеріям науки. Знання, накопичені археологією, не є систематизованими; вони являють собою сукупність елементів, сформованих дискурсивною практикою. Отже, археологія знаходить точку опори не в трансцендентальній об’єктивності, а в самому знанні, де суб’єкт є локалізованим і не може виступити головною фігурою. Показано, що Фуко, розробляючи концепцію археології знання, відходить від загальновизнаної схеми «свідомість – пізнання – наука», замінюючи її іншою схемою «дискурсивна практика – знання – наука». В статье обоснована точка зрения М.Фуко о том, что язык на протяжении истории человечества не является неизменным интерпретатором знания и разным историческим эпистемам (скрытым структурам сознания, обеспечивающим существование определенных идей) присущи собственные языковые законо- мерности, базирующиеся на основаниях языковой оппозиции «синхрония – диахрония». Именно эти закономерности считаются ее историческими a priori, которые изменяются от одной исторической эпохи к другой, но в пределах данной эпистемы в целом остаются неизменными. Доказано, что сложность понимания сущности фукианского археологического анализа вызвана тем, что он не соответствует формальным критериям науки. Знания, накопленные археологией, не являются систематизированными; они представляют собой совокупность элементов, сформированных дискурсивной практикой. Археология находит точку опоры не в трансцендентальной объективности, а в самом знании, где субъект является локализованным и не выступает в качестве главной фигуры. Показано, что Фуко, разрабатывая концепцию археологии знания, отходит от общепризнанной схемы «сознание – познание – наука», заменяя ее на схему «дискурсивная практика – знание – наука». The article reveals philosophical essence of M. Foucault’s structural method, by which the researcher argues isomorphism of many sets of social relations – from economic to legal and religious ones. It is shown that this isomorphism is based on comparison of various communicative sign systems, each of which implies a certain code (set of rules (reference code) or a kind of sign system endowed with structure). Isomorphism among several sign communication systems is possible only within certain "epistemological field" where one language is capable of being translated by the other such code. M. Foucault substantiated the view that language throughout the history of mankind is not a sustainable interpreter of knowledge, but different historical epistemes (hidden structures of consciousness, which stipulate existence of certain ideas) own inherent laws of language, based on grounds of "synchrony-diachrony" language opposition. These very laws are considered to be historical a priori, which vary from one historical era to another, but considered all round remain unchanged within one episteme. It is proved that complexity of understanding the essence of M. Foucault’s archaeological analysis is due to the fact that it does not meet formal criteria of science. Knowledge gained in archeology is not structured; it represents a set of elements formed by discursive practice. So, archeology takes its foothold not on the transcendental objectivity, but on knowledge itself, where object is localized and does not perform the main figure. It is shown that Foucault, developing the concept of archeology of knowledge, departs from generally accepted scheme "consciousness – cognition – science", replacing it by another scheme "discursive practice – knowledge – science".

31-39

Authors: І.І. Севрук

У статті надано аналіз ідей М. Фуко щодо «дисципліни» та «дисциплінарних технік» як технологій влади. Розкрито взаємо- зв’язок дисциплінарних інститутів та дисциплінарних механізмів влади. Розкрито значення дисциплінарних технік для формування у суспільстві норм, цінностей, стандартів, що унормовують та впорядковують суспільне життя. Стосунки влади пронизують усю систему суспільних взаємин, вони іманентні будь-яким соціальним стосункам, це «чисельні співвідно- шення сил, що утворюються та розгортаються у виробництві, сім’ї, малих групах, інститутах». Влада – це стратегія, це механізми, маневри, тактики, техніки, дії. Універсальною технологією влади є дисципліна, вона не тотожна жодному соціальному інституту. Дисципліна – це тип влади, спосіб її здійснення, пов’язаний із цілим набором інструментів, технік, методів, рівнів застосування, цілей. Дисципліна включає дисциплінарні технології та дисциплінарні інститути, дисциплінарний простір та час, жорстоко унормовані рольові та статусні розподіли. Вона здійснює вплив на людську чуттєвість, ментальність та тілесність, людське свідоме та безсвідоме. Дисципліна як технологія влади охоплює практично всі виміри існування людини в суспільстві, вона спрямована на формування людини певного – унормованого – типу. В статье анализируются идеи М. Фуко о «дисциплине» и «дисциплинарных техниках» как технологиях власти. Раскрывается взаимосвязь дисциплинарных институтов и дисциплинарных механизмов власти. Раскрыто значение дисциплинарных техник в формировании в обществе норм, ценностей, стандартов, которые нормируют и упорядочивают общественную жизнь. Отношения власти пронизывают всю систему социальных отношений, они имманентны любым социальным отношениям, это «многочисленные соотношения сил, которые возникают и раскрываются на производстве, в семье, в малых группах, институтах». Власть – это стратегия, это механизмы, маневры, тактики, техники, действия. Универсальной технологией власти является дисциплина, она не тождественна ни одному социальному институту. Дисциплина – это тип власти, способ ее осуществления, связанный с целым набором инструментов, техник, методов, уровней использования, целей. Дисциплина включает дисциплинарные технологии и дисципли- нарные институты, дисциплинарные пространство и время, жестко нормируемые ролевые и статусные разделения. Она осуществляет свое воздействие на человеческую чувственность, ментальность и телесность, человеческое сознательное и бессознательное. Дисциплина как технология власти охватывает практически все измерения существования человека в обществе, она направлена на формирование человека определенного – нормированного – типа. The article analyzes the ideas of Foucault on the "discipline" and "disciplinary methods" as a technology of power. The relationship of the disciplinary institutions and the disciplinary mechanisms of power is revealed. It demonstrates the significance of the disciplinary methods in creating social norms, values and standards, which normalize and regulate the public life. The power relations pervade the entire system of the social relations, they are immanent to all social relations, they are "multiple correlation of forces that occur and are disclosed at work, in the family, in small groups, institutions." Power is the strategy, mechanisms, maneuvers, tactics, methods, action. The universal power technology is discipline; it is not identical to any social institution. The discipline is the type of power, the way of its implementation, connected with a set of tools, techniques, methods, levels of use and targets. The discipline involves disciplinary technologies and disciplinary institutions, disciplinary space and time, strictly observed role and status differences. It exerts its effect on the human sensibility, mentality and corporeality, the human consciousness and unconsciousness. The discipline as the technology of power covers practically all dimensions of human existence in the society; it is aimed at the formation of a specific standard-type person.

47-60

Authors: О.В. Качмар

У статті розглядаються концептуальні проблеми філософсько- психологічного дослідження агресії як цілісного феномену людського буття і обгрунтовується дуалістична природа агресії. Виходячи з амбівалентності значення агресії в людському бутті, амбівалентності, яка обумовлена антропо–онтологічно, визначаються основні смисли дуалістичної природи агресії. Комплементарно окреслюються смислові контури та характеристики поняття «агресія». В статье рассматриваются концептуальные проблемы философско- психологического исследования агрессии как целостного феномена человеческого бытия и обосновывается дуалистическая природа агрессии. Исходя из амбивалентности значение агрессии в человеческом бытии, амбивалентности, которая обусловлена антропо- онтологически, определяются основные смыслы дуалистической природы агрессии. Комплементарно определяются смысловые контуры и характеристики понятия «агрессия». In the article the conceptual problems of philosophical and psychological study of aggression as a holistic phenomenon of human existence and justified dualistic nature of aggression. Based on the ambivalence meaning in human existence aggression, ambivalence, which is caused by anthropo-ontologically, defines the basic meanings of the dualistic nature of aggression. А standard image of aggression is that of an animal in the wild trying to take over some other animal’s territory or attacking it to eat it. In human contexts, aggression often invokes anger, uncontrolled range, and belligerence. However, this negative concept, when it is specifically connected to males qua males or to workers in certain professions (sales, management, law, philosophy, politics) often takes on positive associations. In a civilized society, physical aggression is likely to land one in a jail or a mental institution. But males and workers in certain professions are not required to physically attack or eat their customers and coworkers to be considered aggressive. In these contexts, aggression is thought to be related to more positive concepts such as power, activity, ambition, authority, competence, and effectiveness – concepts that are related to success in these professions. And exhibition of these positive concepts is considered evidence that one is, or has been, aggressive. It is outlined complementary the lines of meaning and characteristics of concept «aggression», highlighting the problem human destructiveness. Due to the eccentricity of the human condition in the world «I» always split: it is fighting two major, necessary but oppositely directed forces – positive, constructive, and that creates and negative, destructive, which generating fundamental irresolvable conflict, causing enormous variety and complexity of human behavior, positivity and negativity is determined advantage of one of the forces. As for the prospects of philosophical and anthropological studies of aggression, we associate with heuristic potential «Anthropology limits», which provides opportunities to avoid the one-dimensional perception of aggression as an exceptional manifestation of human destructiveness, and in its relationship with transgression, human capacity for transcendence.

67-74

Authors: М.Д. Култаєва

У статті розглядаються проблеми миру і війни у констеляціях мультикультурності, що виникла внаслідок глобалізації. Домагання на визнання різних культур може поєднуватись з виправданням насилля з позиції агресивного етноцентризма, де домінують смисли негативної свободи і накопичується агресія. Акцентування позитивної свободи навпаки передбачає ствердження етики миру як практичної філософії, спрямованої на формування миролюбства і постконвенціонального патріотизму, які є складовою демократії у добу глобалізації. В основу етики миру покладена його екзистенціальна ідея, яка доповнює вимогу толерантності через надання їй не тільки універсального етичного значення, а й закріплюючи за нею можливості репрезентації у комунікативному просторі національної традиції. В статье рассматриваются проблемы мира и войны в констелляциях мультикультурности, которая возникла в результате глобализации. Притязание на признание различных культур может сочетаться с оправданием насилия с позиции агрессивного этноцентризма, где доминируют смыслы негативной свободы и накапливается агрессия. Акцентирование позитивной свободы наоборот предусматривает утверждение этики мира как практической философии, направленной на формирование миролюбия и постконвенционального патриотизма, которые в эпоху глобализации являются состав- ляющей демократии. В основу этики мира положена его экзистенциальная идея, которая дополняет требование толерант- ности путем предоставления ей не только универсального нравственного значения, но и закрепляя за ней возможности репрезентации в коммуникативном пространстве национальной традиции. The article is devoted to the representation of the senses of phenomena of peace and war in the constellations of the modern multiculturalism and globalization. The basic ideas of U. Beck, F. Honneth and P. Sloterdijk are implicated for clearing contemporary contexts of peace and war as the foundation for the conceptualization their claims in the multicultural realities in the hypothetic world-society and in empirical realities of the national organized social life with the typical pathologies of individual freedom, that is needing some pedagogical and psychological correction to be able make possible the peaceful life in the societies with the multiply identities. The ideas of P. Sloterdijk of the banking of the aggression and wrath can be applied for clearing of the different ways to cumulate the war potential from the ethnocentric attitude with the aggressive articulation of the claims for recognition, which must be transformed into the communicative freedom as the general condition for establishment of the democratic culture of freedom presuming the compatibility of the internal peace senses with the external ones, what can be considered as the matter of the educational practice and policy and is significant for the post-conventional patriotism. The concept of the positive freedom is the necessary presumption for the responsible peace ethic and its educational application in the multicultural realities. The claims of recognitions must be provided into the educational practice and policy only under condition of the peaceful coexisting of the different cultures, which subjects may be prepared to live in the cultural varieties. It was showed, that the national cultural traditions have a lot of the propositions to activate the existential senses of the freedom ethic represented in the multicultural reality.

93-105

Authors: О.В. Яковлева

Запровадження багатомовності нового типу є освітньою реформою, яка відповідає викликам часу. Однак ця реформа має проводитись з урахуванням масштабу системи вищої освіти й реального терміну отримання перших результатів. Скасування вимоги для здобувачів вченого звання доцента та професора щодо володіння англійською мовою на рівні В2 є недостатньо обґрунтованим. З одного боку, поспішною, непідготовленою, а тому невдалою була спроба декретного введення цієї вимоги. З іншого боку, шкідливим і ретроградним по своїй суті видається рішення щодо відмови від високих кваліфікаційних вимог підвищення мовної компетентності взагалі. Багатомовність є різнопрофільним, поліаспектним, полівалентним феноменом, який за сучасних умов, у ситуації підвищеної соціально-політичної динаміки набуває здатності до збільшеного вмісту соціальних, політичних, геополітичних і деяких інших конотацій. Багатомовність прийнято розглядати як невід’ємну ознаку свідомості особистості й міжособистісного спілкування, притаманну частині людей і людству споконвіку. Кожному відтінкові історичного часу й кожному етапу історичного розвитку відповідає свій варіант багатомовності. Доречно сфокусуватися не на скасуванні вимоги володіння англійською на рівні В2 у викладачів ВНЗ, а на відтермінуванні часу для його остаточного введення – наприклад, з 1 січня 2020 р. Поштовхом до позитивного сприйняття цієї реформи має бути стратегія особистого успіху викладача, а не примусово-дозвільна політика. Багатомовність нового типу у системі ВНЗ – це імператив часу, що визначається євроінтеграцією України та процесами глобалізації. За умови успішного вирішення питання багатомовності, ВНЗ подадуть приклад для наслідування суспільства загалом. Введение многоязычия нового типа является образовательной реформой, которая отвечает вызовам времени. Однако, эта реформа должна проводиться с учетом масштаба системы высшего образования и реального срока получения первых результатов. Отмена требования для соискателей ученого звания доцента и профессора по владению английским языком на уровне В2 является недостаточно обоснованной. С одной стороны, поспешной, неподготовленной, а потому неудачной была попытка декретного введения этого требования. С другой стороны, вредным и ретроградным по своей сути представляется решение об отказе от высоких квалификационных требований повышения языковой компетентности вообще. Многоязычие является разнопрофильным, полиаспектным, поливалентным феноменом, который в современных условиях, в ситуации повышенной социально- политической динамики приобретает свойство увеличенного содержания социальных, политических, геополитических и других коннотаций. Многоязычие принято рассматривать как необходимый признак сознания личности и межличностного общения, присущую части людей и человечеству испокон веков. Каждому отрезку исторического времени и каждому этапу исторического развития соответствует свой вариант многоязычия. Уместно сфокусироваться не на отмене требования обладать знаниями английского уровне В2 для преподавателей вузов, а на отсрочку времени для его окончательного ввода – например, с 1 января 2020. Толчком к положительному восприятию этой реформы должна быть стратегия личного успеха преподавателя, а не принудительно-разрешительная политика. Многоязычие нового типа в системе вузов – это императив времени, определяемый евроинтеграцией Украины и процессами глобализации. При условии успешного решения вопроса многоязычия, вузы подадут пример для подражания всего общества. Implementation of multilingualism is a new type of educational reform that meets the challenges. However, this reform should be appropriate to the scale of higher education and to the real time for receiving the first results. Cancellation of the requirement for applicants rank of associate professor and professor of English on B2 is not justified. On the one hand, hasty, unprepared, and therefore failed attempt was a result of maternity introduction of this requirement. On the other hand, harmful and inherently retrograde seemed to be a decision on the rejection of high qualification requirement to increase linguistic competence at all. Multilingualism is divers, poly-aspect, polyvalent phenomenon that in the current situation of high social and political dynamics acquires the ability to enlarge content of social, political, geopolitical and some other connotations. Multilingualism taken regarded as an integral feature of personality consciousness and interpersonal communication, an inherent part of individuals and mankind for centuries. Each tint historical time and each stage of historical development has its own version of multilingualism. It is appropriate to focus not on the abolition of B2, but on the postponing its final input - for example, from January 1, 2020. Impetus to the positive perception of the reform strategy should be personal success of the teacher, not force-licensing policy. Multilingualism of a new type in the system of higher education is the imperative of time that is determined by Ukraine's European integration and globalization. If the multilingualism implementation were successful, universities served an example for the nation as a whole. Implementation of multilingualism is a new type of educational reform that meets the challenges. However, this reform should be appropriate to the scale of higher education and to the real time for receiving the first results. Cancellation of the requirement for applicants rank of associate professor and professor of English on B2 is not justified. On the one hand, hasty, unprepared, and therefore failed attempt was a result of maternity introduction of this requirement. On the other hand, harmful and inherently retrograde seemed to be a decision on the rejection of high qualification requirement to increase linguistic competence at all. Multilingualism is divers, poly-aspect, polyvalent phenomenon that in the current situation of high social and political dynamics acquires the ability to enlarge content of social, political, geopolitical and some other connotations. Multilingualism taken regarded as an integral feature of personality consciousness and interpersonal communication, an inherent part of individuals and mankind for centuries. Just as it seems impossible to have private language used solely for someone own consumption, meanwhile for other people it were unclear, as well it would be confusing impossible existence of such individual multilingualism, which could not perceive, identify, evaluate someone else who would take on the role of interlocutor. Compared to the first half of the twentieth century, there are now largely replaced the motives of increased interest in nature of multilingualism, its functional features and social role, as well as contextual nature of phenomena that accompany it. In addition to the purely scientific linguistic, sociolinguistic, philosophical and political circumstances there are displayed extra-linguistic circumstances caused by specific contemporary historical moment. In addition, modified cornerstone principles of understanding the phenomenon are diversified conceptual approaches to interpretation, shifted the emphasis in the understanding of its social role and importance as one of the important tools of modern communication environment. Taking in account the phenomenon of social rising of multilingualism we should put on the agenda the scientific philosophical and educational thinking and discussion of the issue of multilingualism as a regulatory factor in education and training in higher education. It can be considered as one component of a broader problem of the block, the focus of which is the phenomenon of multilingualism as an element of social development in general. Multilingualism is one of those objects that can be qualified as objects of vague conceptual boundaries. On the one hand, determines their "blur", on the other hand, requires understanding and describing the format not only individual humanities, but also interdisciplinary study. Such objects can not be considered outside the scope of philosophical understanding of human consciousness (both individual and collective). Multilingualism is a product of human activity, therefore in the process of analysis would be counterproductive attempts aside mind, reduce it. One of the distinguishing features of multilingualism that makes diversity typical for it, is that it could not be reduced and limited to any one area of human activity. Each historical time and each stage of social development has its own version of multilingualism. It is appropriate to focus not on the abolition of B2, but on the postponing its final input – for example, from January 1, 2020. Impetus to the positive perception of the reform strategy should be personal success of the teacher, not forcelicensing policy. Multilingualism of a new type in the system of higher education is the imperative of time that is determined by Ukraine's European integration and globalization. If the multilingualism implementation were successful, universities served an example for the society as a whole.

121-126

Authors: Н.В. Радіонова

В статті розкривається значення європейських цінностей у конституюванні модерного культурного і освітнього просторів в Україні у Х1Х столітті на основі старої і новітньої ідеї Європи на основі методології Н. Лумана та Н. Еліаса, що зрештою призвело до регіоналізації інтерпретаційних схем транскультурних смислів ідеї Європи та європейських цінностей. Особливо це торкається ідеї свободи та ідеї справедливості, які по-різному артикулюються в контекстах до модерної та модерної культури, відповідно як негативна та позитивна свобода, у модусі якої формується розуміння справедливості, позбавлене ресентиментальних реакцій. Вимога формування пост конвенціональної моралі, необхідної для конструктивного засвоєння європейських цінностей з артикуляцією людської гідності, визначає головну інтенціональність сковородинівської традиції, яка відкриває перспективу духовного оновлення українського суспільства. В статье раскрывается роль европейских ценностей в конструировании модерного культурного и образовательного пространств в Украине XIX-го столетия на основе старой и новой идеи Европы на основе методологии Н. Лумана и Н. Эллиаса, что в свою очередь привело к регеонализации интерпретационных схем транскультурных смыслов идеи Европы и европейских ценностей. Особенно это касается идеи свободы и справедливости, которые по- разному артикулируются в контекстах домодерной и модерной культуры, соответственно как негативная и позитивная свобода, в модусе которой формируется понимание справедливости, лишенное ресентиментальних реакций. Требование формирования посткон- венциональной морали, необходимой для конструктивного усвоения европейских ценностей с артикуляцией человеческого достоинства, определяет главную интенциональность сковородиновской традиции, которая открывает перспективу духовного обновления украинского общества. The meaning of European values in modern cultural and educational spaces creating in Ukraine in the XIXth century on the base of old and new idea of Europe based on Niklas Luhmann and Norbert Elias methodologies which in its turn led to the regionalization of interpretative schemes of transcultural meanings of the idea of Europe and European values is revealed in the article. Especially it concerns the idea of freedom and the idea of justice which are articulated differently in the contexts of pre-modern and modern cultures as positive and negative freedom accordingly in modus of which understanding of justice deprived of resentment reactions is formed. .European University idea develops academic freedom, which is based on respect to human dignity, pluralism of opinions, world out-looks, religions. Demand of postconventional morality forming which is necessary for constructive assimilation of European values with human dignity articulation, defines main intentionality of Skovoroda tradition, which opens the prospect of Ukrainian society spiritual renewal. The translator of the first as well as of the second number of meaning as well known is philosophy. In this regard, the focus should be on variety of philosophical experience forms and its representations, which structures cultural as well as educational spaces, new approach to which is determined also by calls of modern cultural globalization, historical backgrounds of which were formed in Ukraine in the ХІХ th century on the territory of Slobozhanshchina, where during that time multicultural society of modern format was structuring.

138-146

Authors: Т.І. Чаркіна

Проблема мирного співіснування різних культур є необхідною умовою мирного розвитку цивілізації, її виживання. Вирішення даної проблеми неможливе без застосування нових наукових підходів, концепцій. Переорієнтація вивчення історії з «макрорівня» на «мікрорівень» є важливим кроком у розвитку суспільства. Адже, в таких умовах кожна етнічна, культурна та релігійна група сприймається як рівнозначна та рівноправна. У статті визначено сутність полікультурності, проблеми формування полікультурних компетенцій у закладах освіти, представлено розуміння поняття в сучасній психолого-педагогічній літературі, означено теоретичні аспекти формування даних компетенцій в навчальному процесі. Запропоновані підходи до формування полікультурних компетенцій є теоретичною базою для створення освітнього середовища, яке сприяло б розкриттю та розвитку всіх можливостей особистості в освітньому просторі, активізації полікультурної поведінки учасників навчального- виховного процесу. Проблема мирного сосуществования разных культур - необходимое условие мирного развития цивилизации, ее выживания. Решение этой проблемы невозможно без применения новых научных подходов, концепций. Переориентация изучения истории с «макроуровня» на «микроуровень» - важный шаг в развитии общества. Потому что, в таких условиях каждая этническая, культурная и религиозная группа воспринимается как равнозначная и равноправная. В статье определены сущность поликультурности, проблемы формирования поликультурных компетенций в заведениях образования, представлено понимание понятия в современной психолого-педагогической литературе, отмечены теоретические аспекты формирования данных компетенций в учебном процессе. Предложенные подходы к формированию поликультурных компетенций являются теоретической базой для создания образовательной среды, которое способствовало бы раскрытию и развитию всех возможностей личности в образовательном пространстве, активизации поликультурного поведения участников учебного-воспитательного процесса. condition of peaceful development of civilization, its survival. The solution of this problem is impossible without the application of new scientific approaches and concepts. The re-orientation of the study of history from «macro» to «micro-level» is an important step in the development of society. In such terms, every ethnic, cultural and religious group is perceived as equivalent and equal in rights. In the article is given the definition of multiculturalness, problems of multicultural compenenses forming. There is a certain establishment of education, understanding of psycological and pedagogical concepts. The theoretical aspects of these competenses are marked in an educational process.Offered approach of multicultural competenses forming are a theoretical base for educational environment creation, that would assist opening and development of all personality possibilities in the educational space, the activation of participants multicultural behavior in educational and behavioral process.

154-160

Authors: А.В. Шадріна

Здійснено філософсько-педагогічний аналіз системи громадянського виховання в сучасних українських реаліях. Доведено, що громадянське виховання є істотною й невід’ємною частиною системи виховання школяра в сучасній Україні. Проаналізовано фактор миру й миротворчості як провідний чинник системи громадянського виховання. Уточнено питання про ефективність громадянського виховання як засобу педагогічної соціалізації. Осуществлён философско-педагогический анализ системы гражданского воспитания в современных украинских реалиях. Доказано, что гражданское воспитание является существенной и неотъемлемой частью системы воспитания школьника в современной Украине. Проанализирован фактор мира и миротворчества как ведущее звено в системе гражданского воспитания. Уточнён вопрос об эффективности гражданского воспитания как средства педагогической социализации. In the article the philosophical-pedagogical analysis of the system of civil education in modern Ukrainian realities is carried out. It is proved that the civil education is the important and imprescriptible part of the schoolchildren’ educational system in modern Ukraine. The factor of peace and peacekeeping as the leading squad in the civil educational system is analyzed. A question is specified about efficiency of the civil education as means of pedagogical socialization. In the modern national philosophical and pedagogical scientific paradigm the civic education is usually defined as a purposeful process that directs the teacher and the pupil to achieve the goal of a perfect prediction of the results of the process. The factor of the civic education in modern Ukrainian realities, particularly when the Donbass ATO is bloody, becomes extremely important for modern research scientists, educators and philosophers. Through the implementation of tasks referred to in Article civic education students should know and understand the socio-political, economic, moral and spiritual values of the country and be able to defend, protect, multiply these values by a factor of peace and peacemaking. The forms and methods of civic education formed a close connection with the practical participation of students in public and political life of the class, schools, etc., in particular, one of them is the education of today's students in the spirit of peace and peacemaking.

170-178

Authors: Дроботенко М.О.

У статті розглядається проблема інституалізації освітніх репрезентацій популярної філософії. Філософське осмислення феномену сучасних філософських практик здатне прояснити трансформації, що пов’язані з дидактичним самовизначенням філософії, поглибленням її світоглядного та функціонального потенціалу у сучасних соціокультурних контекстах. Через розробку альтернативних моделей освіти для дорослих, «філософії для ув’язнених» філософія може здійснювати орієнтаційну функцію у суспільстві, сприяти особистісному розвитку кожного індивіда. Аналіз здійснюється на прикладі зарубіжних освітніх проектів філософії у місцях позбавлення волі. В статье рассматривается проблема институализации образовательных репрезентаций популярной философии. Философское осмысление феномена современных философских практик способно прояснить трансформации, связанные с дидактическим самоопределением философии, углублением ее мировоззренческого и функционального потенциала в современных социокультурных контекстах. Через разработку альтернативных моделей образования для взрослых, «философии для заключенных» философия может осуществлять ориентационную функцию в обществе, способствовать личностному развитию каждого индивида. Анализ осуществляется на примере зарубежных образовательных проектов философии в местах лишения свободы. The article focuses on the problem of institutionalization of educational representations of popular philosophy. The philosophical understanding of the phenomenon of modern philosophical practitioner is able to clarify the transformations associated with didactic self-determination of philosophy, with deepening its ideological and functional capacity in modern social and cultural contexts. Through the development of alternative models of education for adults and “philosophy for prisoners” philosophy can make orientational function in society, promote personal development of each individual. The analysis is based on the example of foreign educational philosophy projects in prisons. By defining features of such practices it should be noted that they do not have a single training or educational programs. However, this component of being developed in compliance with the general principles such as practical orientation, promotional and educational principles, orientation on performing the philosophical therapy. Philosophizing in prisons makes it possible to understand the social values and attitudes. This helps to resist alienation and rejection of social norms and institutions. The philosophical dialogue organized in prisons, has a dual function: it creates a therapeutic environment for its members and it is therapeutic itself, providing an alternative way of thinking about morality issues, personal identity and self-determination of the society.

190-198

Authors: Є.В. Мороз

У статті феномен правової культури розглядається у площині філософсько-педагогічної рефлексії. Розглянуті здобутки історико- філософського, філософсько-правового та філософсько- педагогічного досвіду розробки проблем правової культури та правового виховання. В статті підкреслено гуманістичний потенціал інтерсуб’єктивного підходу до осягнення освітньої складової правової культури в комунікативній перспективі. В статье феномен правовой культуры рассматривается в плоскости философско-педагогической рефлексии. Рассмотрены достижения историко-философского, философско-правового и философско- педагогического опыта разработки проблем правовой культуры и правового воспитания. В статье подчеркнут гуманистический потенциал интерсубъективного подхода к достижению образовательной составляющей правовой культуры в коммуникативной перспективе. In the article the phenomenon of legal culture is considered in the plane of philosophical-pedagogical reflection. It considers achievements of the historical-philosophical, philosophical-legal and philosophicalpedagogical experience in the development of legal culture and legal education. The article emphasized humanistic potential inters subjective approach to understanding the educational component of the legal culture in a communicative perspective. In the article the phenomenon of legal culture is considered in the plane of philosophical-pedagogical reflection. It considers achievements of the historical-philosophical, philosophical-legal and philosophical-pedagogical experience in the development of legal culture and legal education. The article emphasized humanistic potential inters subjective approach to understanding the educational component of the legal culture in a communicative perspective. The condition for the appearance of legal culture is the knowledge of the idea of justice, that is, education of legal culture linked with the knowledge of the idea of justice. People with desire for knowledge of this idea, the self-education of the "soul" develops the capacity for reasonable judgment and aesthetic sense of justice in political Affairs and private. The analysis of modern concepts of legal culture captures a wide field of contradictory tendencies the realization of this phenomenon. The pursuit of understanding of the legal culture in all its forms, which emerged in classical philosophy, manifests itself in the conceptual constructions of several types. The methodological setting emancipatory pedagogy and communicative philosophy allows you to find link between the existential and the normative-axiological facets of legal culture, to actualize its humanistic potential, to bring together the philosophical and methodological position of the lawyer and educator, comprehend the process of education of legal culture in all its complexity and contradictions, the specific historical, national-cultural and personal variability. Given the fact of self-worth and self-sufficiency of the individual, perspective is the study of people the formation potential legal culture in the context of communication philosophy.

211-222

Authors: Б.Г. Бондарчук

Для того, щоб розкрити онтологічні координати мови у формальному підході потрібно розділити цей процес на дві частини, які безумовно між собою нерозривно пов’язані. У нашому дослідженні є різниця між мовою як елементом світу і мовою як елементом концепції. Проте такого подвоєння не уникнути, а тому в онтологічні координати мають потрапити обидва аспекти розгляду. У мові відсутня центрованість і наявна характерна периферійність. Це спричиняє проблему локалізації. Першою онтологічною координатою – координатою знаходження мови – є те, що вона завжди присутня наче тінь у різних сферах людського існування, де встановлюються стосунки. Координатою пошуку мови є те, що вона, крім концептуальної локалізації, своїм другим завданням має встановлення режиму доступу до того місця, яке задане певними методологічними параметрами, оскільки останні у цьому стосунку виступають правилами вступу. Пошуки цієї координати мови завжди звужують дослідницьке поле певною зоною чи сектором дійсності з метою кращого прояснення мовної діяльності, або сутності мови. Особливо після лінгвістичного повороту можна спостерігати наділення мови пріоритетом у формуванні стосунків. У випадку формального підходу до мови ми маємо специфічну логіку руху від питань методу до питань онтології. Тут мовотворчість, яку представляє митець, визначається не його психічними станами чи особливістю історичної ситуації, не якимись загалом зовнішніми для літературної діяльності факторами, а цілковито внутрішнім станом самої мови. Для того, чтобы раскрыть онтологические координаты языка в формальном подходе нужно разделить этот процесс на две части, которые безусловно между собой неразрывно связаны. В нашем исследовании это разница между языком как элементом мира и языком как элементом концепции. Однако, такое удвоение неизбежно, а потому в онтологические координаты должны попасть оба аспекта рассмотрения. В языке отсутствует центрированность и налична характерная периферийность. Это приводит к проблеме локализации. Первой онтологической координатой – координатой нахождения языка – является то, что он всегда присутствует как тень в различных сферах человеческого существования, где устанавливаются отношения. Координатой поиска языка является то, что он, кроме концептуальной локализации, своим вторым заданием имеет установление режима доступа к тому месту, которое задано определенными методологическими параметрами, поскольку последние в этом отношении выступают правилами вхождения. Поиски этой координаты языка всегда сужают исследовательское поле определенной зоной или сектором действительности с целью лучшего прояснения речевой деятельности, или сущности языка. Особенно после лингвистического поворота можно наблюдать наделение языка приоритетом в формировании отношений. В случае формального подхода к языку мы прослеживаем специфическую логику движения от вопросов метода к вопросам онтологии. Здесь языковое творчество, которое представляет художник, определяется не его психическими состояниями или особенностью ситуации, не какими-то вообще внешними для литературной деятельности факторами, а полностью внутренним состоянием самого языка. To reveal the ontological coordinates of language in the formal approach one should divide the process into two parts, which are undoubtedly among themselves inextricably linked. In our study, there is a difference between language as part of the world and language as part of the concept. However, this doubling is inevitable, and therefore ontological coordinates have to get both aspects of consideration. The language is no centric available and characterized, but also so to speak peripheralism. This leads to the problem of localization. The first ontological coordinate – coordinate of language finding – is that language is always present as a shadow in different spheres of human existence, where relations are established. Coordinates of language search is that language, in addition to the conceptual localization its second objective is a regime of access to the place that given certain methodological parameters, as they act as the rules of entry. Quest for these coordinates of language always narrows the research field to certain area or sector of reality in order to better clarify the language activity, or the nature of language. Especially after the linguistic turn one can observe empowering of the language priority in forming of the human relationships. For the formal approach to language, we have a specific logic of the movement, initially from the method issues and then to the issues of ontology. This linguistic creativity, which is represented by the artist, is not determined by his mental state or feature of his historical situation, not by some other general external factors for literary activities, but wholly by an entirely internal state of the language.

14-23

Authors: В.О. Береза

У статті відзначається, що політична культура відіграє провідну роль у політичній соціалізації особистості, внаслідок якої відбувається формування політичної свідомості та засвоєння й відтворення людиною зразків політичної поведінки. Своєю чергою набуті політичні погляди, цінності, орієнтації, норми дозволяють індивіду належним чином адаптуватися до наявної політичної системи і стати дійсним суб’єктом політичного життя. Отже, під час соціалізації в людини формується культура особистої участі в процесі здійснення влади та реалізуються цінності політичної культури. А ціннісно-нормативний вимір політичної соціалізації проявляється як діяльнісне внормування правового статусу особистості. В статье отмечается, что политическая культура играет ведущую роль в политической социализации личности, в результате которой происходит формирование политического сознания и усвоения и воспроизведения человеком образцов политического поведения. В свою очередь приобретенные политические взгляды, ценности, ориентации, нормы позволяют индивиду должным образом адаптироваться к существующей политической системы и стать действительным субъектом политической жизни. Таким образом, при социализации человека формируется культура непосредственного участия в процессе осуществления власти и реализуются ценности политической культуры. А ценностно-нормативное измерение политической социализации проявляется как деятельностное упорядочения правового статуса личности. The article states that political culture plays a leading role in political socialization of the individual, which results in formation of political consciousness and learning and using samples of political behavior by human beings. In turn, acquired political views, values, orientations, norms allow the individual to properly adapt to the existing political system and become true subject in the political life. Thus, during socialization, human forms a culture of personal involvement in the exercise of power and realizes values of political culture. A value-normative dimension of political socialization appears as an active regulation of legal status of a personality. The political culture of society is a complex and multifaceted phenomenon, dynamic and simultaneously stable in historical, spatial and temporal dimension. Given this, the issue of political culture attracts the attention of many modern researchers. Indeed, conscious formation of political culture as an art of common civilized living of people in the state – taking care of all modern societies, is an important condition for its prosperity. The democratic system cannot establish itself and be effective without a political culture of the population. Democracy involves the transformation of a human being into a source of power, the supreme arbiter of the country and international politics. Although in a democratic state, not every individual has impact on policymaking, it is a conscious choice and activity of most people that affect account in public policy of interests of different groups, competence and responsibility of the ruling elite. Usually only a high level of political culture, which for centuries was formed during historical and cultural development and has a strong social and axiological foundation, is able to provide the society with stable and effective mechanisms of political socialization of a personality.Political culture has fundamental, social and formative character. Accordingly, the level and nature of the political culture of a particular society affects the possibilities of political socialization of a personality in it. However, it is in the process of political socialization of the individual that certain value-semantic foundation for political and cultural nature is acquired. Interdependence of political culture and political socialization is worth noting. The higher the political culture of a society, the more attention it pays to the process of political socialization. However, the opposite statement can be considered just: the higher the degree of political socialization in the society, the higher is the level of political culture. After all, people with high level of political socialization actively participate in the political life of society, ensuring the development of public relations. Thus the notion of "political culture" and "political socialization" are interconnected. The political culture of a society is the semantic component of political socialization. As a result of political socialization, subject of adapting to political culture and is able to develop it. As a result of political socialization, through the formation of political consciousness of the individual, which includes political values, orientations, attitudes, norms, and learning and subsequent use of samples of political behavior is the use of political culture. Implementation of the functions of political culture of political socialization of a personality is due to such is components, as political values, norms, stereotypes, ideals, behavior patterns and so on. The article calls attention to the spiritual and moral aspects of political culture and their role in the process of political socialization, especially through the formation of civic orientation. In the political sphere, morality is embodied in the political norms and values, aimed to preserve the state, increasing its power and prosperity of citizens. At the individual level, the political nature of morality appears as patriotism and responsibility of the individual for compliance with social norms, rules and more. In other words, civic orientation of the individual appears in accepting morals of certain social order and a sense of responsibility in society, subjecting to certain social norms based on apprehension of subject's rights and obligations, on his civil values, sense of responsibility and moral submissions. Civic orientation of the individual develops in a system of spiritual culture of society. The main mechanism of the origin and development of social behavior forms are primarily internalization of norms, patterns, demands, ideals and values of society. Thus, civil orientation is a special kind of political morality of personality. In the process of socialization human being masters the spiritual component of the political culture that provides individual's activities aimed at implementation of civic values. Together with acquired political views and beliefs, they constitute a precious human experience.

37-48

Authors: Ю.Ю. Бродецкая

Акцент исследования сосредоточен на анализе феномена целостности и экзистенциональных аспектах его реализации. Событийность выступает тем пространством, в рамках и под воздействием которого формируется целостность индивиду- ального и социального бытия. При этом, фундаментальным условием развертывания феномена становятся индивидуальные установки, задающие характер и направленность совместного сосуществования. Речь идет о потребности «быть» реализующей свой перспективный потенциал в установке на познание окружающего мира. Само познание становится практикой реали- зации духовного потенциала человека, формирования его целостной картины мира. Познание бытия или бытийное познание, по сути, есть вектор продуктивного развития личности зарождающийся в топосе единения коммунитас, исходной моделью которого выступает семья. Автор обращается к потенциалу данного социального института и тем проблемам, которые возникая в рамках фено- мена семьи, инвестируются в социальное пространство. Акцент дослідження зосереджений на аналізі феномена цілісності та екзистенційних аспектах його реалізації. Спів-буттєвість виступає тим простором, в рамках і під впливом якого формується цілісність індивідуального і соціального буття При цьому, фундаментальною умовою розгортання феномена стають індивідуальні установи, які визначають характер і спрямованість спільного співіснування. Йдеться про потребу «бути», яка реалізує свій перспективний потенціал в установці на пізнання навколишнього світу. Саме пізнання стає практикою реалізації духовного потенціалу людини, формування його цілісної картини світу. Пізнання буття або буттєве пізнання, по суті, є вектор продуктивного розвитку особистості, який зароджується в топосі єднання коммунітас, вихідною моделлю якого виступає сім'я. Автор звертається до потенціалу даного соціального інституту і тих проблем, які виникаючи в рамках феномену сім'ї, інвестуються в соціальний простір, порушуючи його гармонію. The study focused on an analysis of the phenomenon of integrity and existential aspects of its implementation. Co-existence is a space which is formed by the integrity of the individual and social life. Being "invisible", "dissolved" in the context of rapidly produced, aggressive economic and political relations, confrontation and enforcement structures, the community keeps vibrantly value existential aspects of human life – love, friendship, unity, harmony, produces an experience of creation. Therefore, when the force of desire is exhausted, when a person satiated by total consumerism and mass, when a person is aware of his lostness and loneliness, when the potential of social creativity is exhausted, communitas experience is the space where the door is always open. The commonality retains the status of a mode of relationship, where the individual is able to recreate its own integrity, to discover and develop their potential by broadcasting it on social environment. At the same time, a fundamental condition for the phenomenon realization is the individual needs that determine the nature and direction of co-existence. This is the "to be" the need that implements a promising potential in the installation on cognition the surrounding world. Cognition of is becoming the practice realization of human spiritual potential, forming a holistic picture the world. Cognition of being or being-cognition, in fact, is a vector of productive development of the personality. It originates in the topos of unity communitas original model which is the family. The uniqueness of family relations is that it is here that starts the mechanism of formation of the integrity of the individual and social – the experience of communitas. This last is invested through the cultural tradition in the meanings, values, patterns of community relations, where aspiration for unity, primarily where self-interest yield harmony of the whole. The author refers to the potential of this social institution and the problems that arise in the family phenomenon and invested in the social space.

61-70

Authors: О.М. Джалілова

В статті розкриваються основні напрямки вивчення процесів комунікації в сучасній філософській думці. Розглядаються погляди на природу комунікації класиків соціальної і філософської думки XX століття К. Ясперса, М. Лумана, Ю. Габермаса, М. Маклуена. Автор статі аналізує різноманітні концептуальні підходи, які розкривають різні аспекти поняття «комунікація», що свідчить про її всеохоплюючий і загальний характер. В статье раскрываются основные направления изучения процессов коммуникации в современной философской мысли. Рассматриваются взгляды на природу коммуникации классиков социальной и философской мысли XX века К. Ясперса, Н. Лумана, Ю. Хабермаса, М. Маклюэна. Автор статьи анализирует различные концептуальные подходы, раскрывающие различные аспекты понятия «коммуникация», что свидетельствует о ее всеобъемлющем и общем характере The article is revealed the basic directions of study of communication processes in modern philosophical thought. It is considered views on the nature of communication classics of social and philosophical thought of XX century Karl Jaspers, N. Luhmann, J. Habermas, М. McLuhan. The author analyzes the introduction of the concept of scientific revolution of communication, thanks to research in the field of cybernetics and information theory. For a example is the studies of Claude Elwood Shannon and Norbert Wiener of broadcast and information exchange contributed to the theory of communication and its widespread outside the sciences. The author observes that the ideas of German researcher Niklas Luhmann are concerned the theory of social systems directly derived from mathematical cybernetic theories. Luhmann theory considers communication as the foundation of the whole theory of social systems, which identifies communication and society. It is highlighted and described three selection of communication by N. Luhmann – information, communication and understanding in the article. The communication is approached of German philosopher Jurgen Habermas and provided a broader understanding and application of the concept of «communication» as a way of communication and interaction between people in the social sphere, the hallmark of which is productive, constructive dialogue. It can be submitted a communication between society and science in the dialogue form. It is highlighted the study of Canadian philosopher and critic Herbert Marshall McLuhan, considered the phenomenon of communication through the prism of media communication, how we impact on media communication in the article. The author concludes that referring to communication, we are dealing with the phenomenon and concepts that have deep philosophical significance. Communication has been and always will be, but it is comprehensive, general nature only discovered in modern times, still requires a philosophical understanding of this phenomenon.

82-89

Authors: Т.В. Андрущенко

У поданій статті авторкою розглядаються деякі головні концепти сучасної футурології. Аналізуються теорії футурологічних перспектив сучасної людини саме як об’єкту філософського аналізу. Підкреслено, що футурологія як науковий напрямок і футурологічні прогнози соціально-політичних перспектив розвитку людства повинні базуватися на тотальному аналізі, на залученні найновіших досягнень величезної кількості наук як соціально-гуманітарного, так і природничо-математичного циклу. В поданной статье автором рассматриваются некоторые главные концепты современной футурологии. Анализируются теории футурологических перспектив современного человека именно как объекту философского анализа. Подчеркнуто, что футурология как научное направление и футурологические прогнозы социально- политических перспектив развития человечества должны базироваться на тотальном анализе, на привлечении новейших достижений огромного количества наук как социально- гуманитарного, так и естественно математического циклу. The author of this article examines certain key concepts of contemporary futurology. The material contains analysis of theories of futurology’s perspectives for contemporary human who is an object of philosophical analysis. It is stressed that futurology as a research area and it’s prognoses for sociopolitical perspectives of mankind’s development must be based on total analysis and implementation of latest achievements of large number of sciences both from social-humanitarian and naturalmathematical cycles. The complex nature of futures theory Toffler and his analysis of the specific operation of modern information civilization complemented by the idea that the future can be a significant separation between societies that are at different stages of civilization-wave development. Toffler given extremely important question of whether this gap will increase to significant global-crisis shocks Do not expect our new clash of civilizations? In what form and with what intensity it will be conflict? Can the Western world to defend its scientific and technological achievements and way of life? All these questions are updated in the works of A. Toffler, making it a crucial element of any analysis of the current and future state of information civilization.

109-120

Authors: М.Б. Столяр

В статті аналізується філософсько-епічний твір С. Пролеєва «Єлена прекрасна: трагедія краси» як взірець герменевтично- екзістеційного підходу до античної культури. Йдеться про актуальність античності як одного із життєдайних джерел сучасної європейської культури. Виокремлюються універсальні проблеми людського буття, розкриті на матеріалі сучасної філософської міфопоетики. В статті робляться спроби знайти в тексті книги алюзії на стародавні артефакти, виявити творчий сенс філософського міфу, розкрити «екзистенціали» людського життя – дитинства, юності, зрілості та старості. Однією із центральних проблем книги є проблема війни і миру. Використовуючи змістовний потенціал палінодії Стесіхора та розвиваючи версію трагедії Емпедокла «Єлена», автор підкреслює жорстокість та безглуздість Троянської війни. По-новому витлумачена автором книги антична трагедія виступає перетином багатьох колізій – долі і свободного вибору, гордині та смирення, дійсного героїзму та його спотворених варіантів, розуму та його меж і, нарешті, як трагедія краси. Остання є змістовним ядром всього твору. Якщо в античних джерелах Єлена постає як своєрідна «пляма замовчування», то автор книги наповнює цей образ найглибшим змістом. Єлена постає у центрі епосу не тільки «апофатично», але й «катафатично». Її образ виступає ствердженням нового типу героя, нових цінностей. Авторська інтерпретація протистоїть стародавній історичній тенденції гностичного обожнення Єлени та пропонує невикористаний потенціал міфу про найпрекраснішу з жінок, що нагадує старозаповітну історію про прекрасного Йосипа. В статье анализируется философско-эпическое произведение С. Пролеева «Елена прекрасная: трагедия красоты» в качестве образца герменевтически-экзистенциального подхода к античной культуре. Говорится про актуальность античности как одного из энергетических источников современной европейской культуры. Выделяются универсальные проблемы человеческого бытия, раскрытые на материале современной философской мифопоэтики. В статье делаются попытки найти в тексте книги аллюзии на древние артефакты, выявить творческий смысл философского мифа, расскрыть «экзистенциалы» человеческой жизни – детства, юности, зрелости и старости. Одной из центральных проблем книги является проблема воынй и мира. Используя смысловой потенциал палинодии Стесихора и развивая версию трагедии Эмпедокла «Елена», автор подчеркивает жестокость и бессмысленность Троянской войны. По-новому истолкованная автором книги античная трагедия выступает пересечением многих коллизий – судьбы и свободного выбора, гордыни и смирения, действительного героизма и его искаженных вариантов, разума и его границ и, наконец, как трагедия красоты. Последняя является ядром всего произведения. Если в античных источниках Елена выступает как своеобразная «фигура умолчания», то автор книги наполняет этот образ глубочайшим смыслом. Елена находится в центре эпоса не только «апофатично», нои «катафатично». Ее образ выступает утверждением нового типа героя, новых ценностей. Авторская интерпретация противостоит древней исторической тенденции гностического обожествления Елены и предлагает неиспользованный потенциал мифа о прекраснейшей из женщин, который напоминает ветхозаветную историю о прекрасном Иосифе. S. V. Proleev’s philosophic epos «Helen the Beautiful: the Tragedy of Beauty» as the example of the hermeneutic approach to the antique culture is under analysis in this article. The author underlines the actuality of the Antiquity as one of the sources of the modern European culture. The universal problems of human being are pointed out: the resolve of these problems is based upon the material of the modern philosophic mythopoetics. The author of the article makes attempt to find in the text of the book the allusions to the ancient artifacts, to discover the creative sense of philosophic myth and to reveal ―existentials‖ of human life – of the childhood, of the youth, of the maturity and of the old age. Using the ideas of Stesichore’s palinode and developing the version of Empedocle’s tragedy «Helen», S. V. Proleev underlines cruelty and absurdity of Troyan war. Due to S. V. Proleev’s interpretation the antique tragedy becomes the point of crossing of many collisions – the fate and the free choice, the pride and the humility, the real heroism and the perverted variants of it, the mind and the limits of its power. Moreover the tragedy of the beauty is the main idea of the philosophical epos. Overcoming the limitation of the antique stories about Helen the Beautiful, S. V. Proleev interprets the image of Helen in both «apophatic» and «cataphatic» ways and proclaims the new type of hero and the new values. This new interpretation is the opposition to the ancient historic tendency of gnostic godding of Helen. S. V. Proleev proposes the unused potential of the myth about the most beautiful woman. It is interesting, that his interpretation bears some resemblance to the Old Testament story about the beautiful Joseph.

133-142

Authors: І.Г. Мухіна

У статті звертається увага на оцінку соціально-культурних перетворень у радянському суспільстві, здійснених видатними російськими філософами М. Бєрдяєвим, С.Л. Франком та І.О. Ільїним. Проаналізовано негативні наслідки революційних процесів, які привели до знищення спадковості у культурних процесах, жорсткої антирелігійної боротьби та насадження суцільного колективізму, виділено докорінні зміни у соціальній та культурній сферах. Акцентується увага на проблемі самовизначення особистості у системі ціннісних координат радянського суспільства та соціокультурних механізмах станов- лення тоталітарного суспільства. Зроблено висновки щодо онтологічних та аксіологічних аспектів суспільних та культурних перетворень у радянському суспільстві. В статье обращается внимание на оценку социально-культурных преобразований в советском обществе, которую осуществили известные российские философы Н. Бердяев, С.Л. Франк, И.А. Ильин. Проана- лизированы негативные последствия революционных процессов, которые привели к уничтожению наследственности в культурных процессах, жесткой антирелигиозной борьбе и насаждению коллективизма, выде- лены коренные изменения в социальной и культурной сферах. Акцентируется внимание на проблеме самоопределения личности в системе ценностных координат советского общества и социо-культурных механизмах становления тоталитарного общества. Сделаны выводы относительно онтологических и аксиологических аспектов общественных и культурных преобразований в советском обществе. The article draws attention to the assessment of the social and cultural changes in Soviet society, which carried out the famous Russian philosophers N. Berdyaev, S.L. Frank, I.A. Ilyin. Are analyzed the negative effects of the revolutionary process that led to the destruction of heredity in cultural processes, tough anti-religious struggle and collectivism, marked a fundamental change in the social and cultural spheres. The attention is focused on the issue of self-determination of the person in the system of values of Soviet society, and socio-cultural mechanisms of the formation of a totalitarian society. Conclusions regarding the ontological and axiological aspects of the social and cultural changes in Soviet society. Analysis of scientific works of Russian philosophers devoted to understanding the effects of the Bolsheviks in the cultural sphere provides an opportunity to highlight a number of key positions, which contributed to the totalitarian system under the banner of socialist society. First, the spread of Marxism as the only true ideological doctrine led to the destruction of all forms of dissent, established a dictatorship over the individual and the impact on the politicization of education, culture, social sphere. Democratic slogans on building national and proletarian society where there is freedom, equality and brotherhood in fact conceal violence and diktat authority over a man, which inevitably leads to totalitarianism. Second, anti-religious struggle and continuous imposition of atheism in society society led to the destruction of spiritual and mental foundation on which to develop the culture of the twentieth century and which was the basis for the outlook and attitude of the individual, his cathedral because of the people and society. Belief in Marxism and socialist ideals became an artificial substitute for religion, in effect becoming a new form of religion, with its rituals. ceremonies and worship. According to philosophers, separation of religion and culture led to fatal consequences, and the new proletarian culture can develop only with background of previous crops, but it in no way is a natural evolutionary development of this culture, but only certain acts surrogate culture with specific and vague objectives. Third, the main factor of unity and catholicity of the masses is not faith in God and faith in their own forces, united labor group for construction of a new socialist society. Utopia of the futureis is replaced heavenly utopia of free and happy future, which is possible only with the active, heroic collective work for the good of society and in the ideological and political dictates of the party. Thus, social and cultural transformations that have occurred in society in the first decades of Soviet rule Russian philosophers taken quite pessimistic, these processes are linked with the negative effects of all the democratic revolutions that have taken place in the world in the first half of the twentieth century fundamentally influenced the development of culture in general.

154-166

Authors: А.В. Лактіонова

В статті розглядаються дискусії про проблему значень в філософії мови аналітичної традиції сучасної філософії. Вони є неоднозначними, відбуваються в формально-логічній площині і тягнуть специфічний метафізичний дискурс, в них залучається розгляд проблеми істини; синтаксичний, семантичний та прагматичний рівні мови і мовлення. Видається виправданим радикальний скептицизм про значення, відмова від активного оперування концептом значення мовних виразів в філософських розробках взагалі, і в філософії мови, зокрема. Для обґрунтування такої позиції залучаються ідеї Л. Вітгенштайна та мінімалістський підхід до проблеми істини П. Хорвіча. In the article the discussions about the problem of meaning in the philosophy of language of analytic tradition of contemporary philosophy are considered. They are ambiguous, take place in the formal logical plane and presuppose a special metaphysical discourse; involve elaborations about the problem of truth; syntactic, semantic and pragmatic levels of language and speech. It seems acceptable to postulate radical skepticism about meaning of linguistic expressions, avoid any active operation with the concept of meaning in philosophical investigations in general, and in philosophy of language, in particular. To justify such a position we appeal to some ideas of L. Wittgenstein and to minimalistic approach about the problem of truth of P. Horwich. Scientific study of language and language in use are considered in the philosophy of language. It could strive to clarify meanings of natural languages as well as meanings of artificial formal languages. The use of language can be private (in a conscious thought) and public (even institutionalized) – in communication. Language always has representational character. Linguistic sentences represent the world (in portions) as being in a certain way. Assertive utterance represents the world to be in a way it describes it. Representational contents of sentences depend on their grammatical structure and other technical linguistic properties. Representational content of a sentence is its meaning and depends on representational contents of its parts, constitutive elements. Studying of meanings involves relationship between meaning and truth of linguistic unit (sentence). The systematic study of meaning requires a framework for specifying the truth conditions of sentences. The basis for the finding of these conditions is provided by syntactic structure of a sentence and the representational contents of its parts. The latter has semantic scope. Four main logical systems of the beginning of XXth century, by G. Frege, B. Russell, A. Tarski, R. Carnap, were devoted to formally analyze the meaning and truth of linguistic expressions with the primary attention to the syntactic level. Elaborations of them lead to recognize the lack of semantics, interconnectedness between syntactic and semantic levels of semiotics (as a general theory of signs, the third part of which is pragmatics, and it was brought into attention of philosophers of language and logicians a bit latter). In the middle of XXth century philosophical analyses of language concentrate on context-sensitivity and intensionality of natural languages. There appeared context-sensitive intensional logical systems, possible world’s semantics. Outstanding examples of such elaborations are provided by logical systems of S. Kripke, R. Montague, D. Lewis, R. Stalnaker, D. Kaplan. This time, modal concepts like «necessary», «possible», «could», «would», temporal and indexical notions were paid attention to, which enriched the framework for studying meaning. But new challenges, including metaphysical, were aroused. The status of contents or meanings, that are expressed by sentences appeared problematic in both streams of dealing with it: as possible world states and as propositional attitudes. Further, from the side of philosophy of mind the question about how meanings are related to cognitive (mental) states came to the fore. Linguistic expressions are relevant only in the process of their realization. So their value consists in particular realization of our ability to utter something. And this value is the only instance of their significance. Mostly meanings are just titles. Meaning as a philosophical category is redundant. Linguistic expression is significant in every realization of it by a speaker. We mean in the process of particular speech realization of a linguistic expression. Our words mean, but do not have meaning. Meaning is a linguistic, speech acting. When we analyze a content of linguistic expression, we consider how it was meaningfully used, how it meant, not the meaning it refers to. At the same time there could be some special context when we operate with the process of linguistic meaning conceptually, analyze it as a possible sample. Utterance is understood in a broad sense of expression. We can produce the utterance in a given context. Apart from the situation where it is used it has no such a status of significance. Linguistic expressions are relevant only in the process of their accomplishing. В статье рассматриваются дискуссии о проблеме значения в философии языка аналитической традиции современной философии. Они являются неоднозначными, имеют место в формально-логической плоскости и обуславливают специальный метафизический дискурс; затрагивают рассмотрение проблемы истины; синтаксический, семантический и прагматический уровни языка и речи. Представляется оправданным радикальный скептицизм про значения языковых выражений, отказ от активного оперирования концептом значения в философских разработках вообще, и в философии языка, в частности. Для обоснования такой позиции берутся во внимание идеи Л. Витгенштейна и минималистский подход к проблеме истины П. Хорвича.

175-188

Authors: Н.М. Бойченко

Вища освіта може бути успішною лише за умови спеціальної роботи щодо розвитку обох її основних складових – ціннісної та когнітивної. Серед цінностей освіти першою слід назвати саме знання як цінність та саму освіту (навчання, виховання) як цінність. Когнітивні засади педагогічної епістемології розкривають її серцевину – тобто дозволяють визначити її внутрішню мету, якою є знання як навчальний матеріал. Слід говорити швидше про різні засади і способи технологізації на різних етапах навчання. Маючи справу з різними контекстами застосування знань, ми повинні по-різному їх формалізувати, в тому числі застосовувати різні програми їх комп’ютерної обробки. Лише визначивши такі загальні параметри формалізації знань, можна успішно застосовувати прийоми інформатизації педагогічного процесу. Будь-яка дослідницька програма, як і, врешті-решт, сама пізнавальна парадигма за своєю суттю є планом дій. Відмінність полягає у тому, що цей план керує поведінкою не однієї людини, а цілої соціальної групи, точніше колективу однодумців, які поділяють основоположні принципи певної науки. Педагогіка постає водночас як система знань та система цінностей: якщо на інституційному рівні, а тим більше на рівні суспільства та його ідентифікації ці дві системи постають перед проблемою їх узгодження, то для особистості знання і цінності злиті воєдино – передусім завдяки освіті. Розщеплення знань і цінностей можливе швидше аналітично, якщо ж знання та цінності знаходять своїх захисників у різних соціальних групах, то це є свідченням соціальних патологій, які можуть спричинити як радикальні соціальні зміни, так і крах суспільства як цілісності. Высшее образование может быть успешным только при условии специальной работы по развитию обеих его основных составляющих – ценностной и когнитивной. Среди ценностей образования первой следует назвать именно знание как ценность и само образование (обучение, воспитание) как ценность. Когнитивные основы педагогической эпистемологии раскрывают ее сердцевину – то есть позволяют определить ее внутреннюю цель, которой является знание как учебный материал. Следует говорить скорее о различных принципах и способах технологизации на разных этапах обучения. Имея дело с различными контекстами применения знаний, мы должны по-разному их формализовать, в том числе применять различные программы их компьютерной обработки. Только определив такие общие параметры формализации знаний, можно успешно применять приемы информатизации педагогического процесса. Любая исследова- тельская программа, как и, в конце концов, сама познавательная парадигма по своей сути является планом действий. Отличие заключается в том, что этот план управляет поведением не одного человека, а целой социальной группы, точнее коллектива единомышленников, которые разделяют основополагающие принципы определенной науки. Педагогика предстает одновременно как система знаний и система ценностей: если на институциональном уровне, а тем более на уровне общества и его идентификации эти две системы стоят перед проблемой их согласования, то для личности знания и ценности слиты воедино – прежде всего благодаря образованию. Расщепление знаний и ценностей возможно скорее аналитически, если же знания и ценности находят своих защитников в различных социальных группах, то это является свидетельством социальных патологий, которые могут повлечь как радикальные социальные изменения, так и крах общества как целостности. Higher education can be successful only if special work on the development of two of its main components – value and cognitive. Among the values of education one should first call knowledge as the most valuable and education (training, education) as value. Cognitive foundations of teaching epistemology reveal its core – that can determine its internal goal, which is the knowledge as a educational material. It should rather talk about the different principles and methods for technologization at various stages of training. Dealing with different contexts of application knowledge, we have different ways to formalize it, including the use of various applications of computer processing. Only by defining the following general settings with formalize knowledge, you can successfully apply the techniques of informatization to educational process. Any research program, as well as, eventually, the very cognitive paradigm is essentially a plan of action. The difference is that this plan controls the behavior not of one person but of a social group, or rather the team of associates who share certain fundamental principles of science. Pedagogy is presented both as a system of knowledge and system of values at the institutional level, and especially at the level of society and its identification of these two systems facing the challenge of reconciliation, then individual knowledge and values merged – especially through education. Splitting knowledge and values is rather analytically possible, if the knowledge and values have their defenders in different social groups, it is evidence of social pathologies that can lead to a radical social change and the collapse of society as a whole. Higher education can be successful only if special work on the development of two of its main components – value and cognitive. Among the values of education one should first call knowledge as the most valuable and education (training, education) as value. Also person receives education for the sake of the future of public recognition, which will provide access to a number of material and spiritual wealth, will provide the foundation for future family and other personal projects. Finally, carrying out a preliminary examination of values that have relevance to education can not be ignored and the values that formally belong to other spheres of social life and other social systems – economic, political, legal, religious, aesthetic, etc. values substantially, although and each in its own way, to motivate education. Cognitive foundations of teaching epistemology reveal its core – that can determine its internal goal, which is the knowledge as a educational material. Scholar, teacher and specialist practices operating information that coincides only partially. You should refer to the image of "black box" for that what happens inside is unclear, but clearly know that you must provide the "input" to the "black box" in order to get something that is expected. For pedagogy what is happening in science remains a "black box" incomprehensible to the end of the procedure, but the teacher rightly expects that the results of these procedures will give the result to be useful for education – what is commonly called the scientific data. Furthermore, for practitioners are not always clear operations that makes a teacher, they are to them as the "black box", but the result – professionally educated person who is ready to begin practice in a particular area and has the necessary professional competence. Thus, the "output" of each language game should be information that is required for the following language games – at least when talking about the pedagogy from the cognitive point of view. If we consider the educational process as a "black box" that can be considered its "input" scientific evidence, and "output" – professional competence. And as the very education system decides what constitutes appropriate scientific data, so only the future employer decides what constitutes adequate professional competence. Thus, the "input" should be such technologization on the principles to be agreed between science and education, the "output" – between education and the requirements of professional practice, and only inside the educational process are used purely educational technology. It should rather talk about the different principles and methods for technologization at various stages of training. Dealing with different contexts of application knowledge, we have different ways to formalize it, including the use of various applications of computer processing. Only by defining the following general settings formalize knowledge, you can successfully apply the techniques of informatization of educational process. Due to a clear outline boundaries of formalization one can carry a total computerization of learning, not just segmental, occasional use of information technology. It should be then reformatting all the educational material, making it more analytically organized. Actually, one can talk about pedagogy as logic that operates on specific variables to be only the rules of coordination, adherence and submission. Any research program, as well as, eventually, the very cognitive paradigm is essentially a plan of action. The difference is that this plan controls the behavior not of one person but of a social group, or rather the team of associates who share certain fundamental principles of science. Pedagogy is presented both as a system of knowledge and system of values at the institutional level, and especially at the level of society and its identification of these two systems facing the challenge of reconciliation, then individual knowledge and values merged – especially through education. Splitting knowledge and values is rather analytically possible, if the knowledge and values have their defenders in different social groups, it is evidence of social pathologies that can lead to a radical social change and the collapse of society as a whole.

199-208

Authors: В.В. Сагуйченко

У статті розглянуто реалізацію освітніми інституціями принципів раннього доступу до якісної освіти, трудового навчання, виховання особистості у колективі і громаді, що є актуальними для системи освіти України у світлі процесів реформування освітньої галузі. Для майбутньої української школи важливими і актуальними залишаться питання раннього розвитку, особистісно орієнтованої освіти, ефективної діяльності шкіл, оптимальне співвідношення індивідуального і колективного, вплив трудового виховання на становлення особистості, вибору професії. Ці основоположні принципи пропонується досліджувати у досвіді марксистської теоретичної рефлексії, адже засновники цієї теорії намагалися вирішити ці складні підходи на принципах рівності і справедливості. Що є актуальним і у нашому глобалізованому світі. The article describes the implementation of the educational institutions of the principles of early access to quality education, employment training, education of the person in the team and the community, which is important for the Ukrainian educational system in the light of the process of reforming the educational sphere. For the future of the Ukrainian school important and relevant questions remain about the early development of personality-oriented education, the effectiveness of the school, the optimal ratio of the individual and the collective, the impact of labor education in the formation of personality, career choices. These fundamental principles are invited to explore through the prism of Marxist theoretical reflection, because the founders of this theory have tried to solve these complex approaches to equality and justice. What is relevant in our globalized world. Educational institutions are a wide range of studies to philosophy, culture, educators, economists, psychologists, specialists of the State management of education, political scientists studied education policy. The same issues engaged in a separate section of philosophical science – philosophy of education. In this context, our research, starting to analyze theoretical and methodological foundations of educational institutions in contemporary culture, to consider the feasibility of educational institutions in the experience of the Marxist theoretical reflection. Because the first systematic study of education and training, focusing on the education, was made by representatives of Marxist theory, like its founders, Marx, Engels and their followers. В статье рассмотрена реализация образовательными институциями принципов раннего доступа к качественному образованию, трудового обучения, воспитания личности в коллективе и обществе, что является актуальным для системы образования Украины в свете процессов реформирования образовательной сферы. Для будущей украинской школы важными и актуальными остаются вопросы раннего развития, личностно ориентированного образования, эффективности деятельности школ, оптимальное соотношение индивидуального и коллективного, влияние трудового воспитания на становление личности, выбора профессии. Эти основополагающие принципы предлагается исследовать через призму опыта марксистской теоретической рефлексии, ведь основатели этой теории пытались решить эти сложные подходы на принципах равенства и справедливости. Что является актуальным и в нашем глобализованном мире.

221-234

Authors: Н.В. Поліщук

У статті розглядається проблема виховання і навчання мудрості в сьогоденні, яка має велике філософське, соціальне і педагогічне значення, оскільки особистість, здатна до набуття мудрості в напрямах самореалізації та саморозвитку, зможе вільно й успішно поводитися в різноманітних сферах життєдіяльності, самостійно нетрадиційно мислити, сміливо розробляти власні стратегії поведінки, здійснювати духовно-моральний вибір і нести відповідальність за свої дії і власний розвиток. У статті показано, що мудрість будь-якої людини походить передусім від Бога, її можна набути через книжні знання, особливо при вивченні творів велетів людського духу, філософії, Біблії, з досвіду, при набутті знань та спілкування з мудрими і розумними людьми. У той час як знання мають справу з фактичною інформацією, мудрість включає в себе інтерпретаційний взаємозв’язок і використання набутих знань і досвіду оточуючої спільноти людей та засвоєння позитивної, окрім політичної, інформації, яку надають засоби масової інформації. Фактично мудрість є проявом своєрідності характеру людини, використання знань і переконань особистості набутих протягом власного життя і при взаємовідносинах з людьми з великими досвідом і знаннями. Обґрунтовано, що мудрою вважається людина, яка є носієм великого житттєвого досвіду, християнського і світського знання, їх духу, вчителем життя, теоретиком і практиком життя, здатною вирішувати всі проблеми людського буття; мудра особа не потребує порад, а сама надає їх іншим. Таким мудрими має стати майбутнє молоде покоління з їхньою кардинально іншою освітою, вихованням, світоглядом і духовністю, особливо в епоху бурхливого розвитку науки, техніки, технологій і суттєвого ускладнення умов життя. В статье рассматривается проблема воспитания и обучения мудрости в настоящем времени, которая имеет большое философское, социальное и педагогическое значение, поскольку личность, способная к приобретению мудрости в направлениях самореализации и саморазвития, сможет свободно и успешно вести себя в разнообразных сферах жизнедеятельности, самостоятельно и нетрадиционно мыслить, смело разрабатывать собственные стратегии поведения, осуществлять духовно-нравственный выбор и нести ответственность за свои действия и собственное развитие. В статье показано, что мудрость любого человека происходит прежде всего от Бога, ее можно приобрести через книжные знания, особенно при изучении произведений гениев человеческого духа, философии, Библии, из опыта, при обретении знаний и общения с мудрыми и умными людьми. В то время как знания имеют дело с фактической информацией, мудрость включает в себя интерпретационную взаимосвязь и использование приобретенных знаний и опыта окружающего общества людей и усвоения положительной, кроме политической, информации, которую предоставляют средства массовой информации. Фактически мудрость является проявлением своеобразия характера человека, использованием знаний и убеждений личности приобретенных в течение собственной жизни и при взаимоотношениях с людьми с большим опытом и знаниями. Обосновано, что мудрым считается человек, который является носителем большого жизненого опыта, христианского и светского знаний, их духа, учителем жизни, теоретиком и практиком жизни, способным решать все проблемы человеческого бытия; мудрый человек не нуждается в советах, а сам предоставляет их другим. Таким мудрыми должно стать будущее молодое поколение с их кардинально другим образованием, воспитанием, мировоззрением и духовностью, особенно в эпоху бурного развития науки, техники, технологий и существенным осложнением условий жизни. The article discusses the problem of teaching and learning of wisdom in the present, which is of great philosophical, social and pedagogical significance, since the person is able to acquire wisdom in the areas of self-realization and self-development, can freely and successfully conduct themselves in various spheres of life, self and non-traditional thinking, dare to develop your own strategy of behavior, to exercise moral choice and to take responsibility for their actions and their own development. The article demonstrates that the wisdom of any person is primarily from God, it can be acquired through book knowledge, especially when studying the works of geniuses of the human spirit, philosophy, the Bible, from experience, with the knowledge and fellowship with the wise and intelligent people. While knowledge dealing with factual information, wisdom includes interpretatsii the relationship and use of the acquired knowledge and experience of the surrounding community of people and learning from positive, except for political information provided by mass media. In fact, wisdom is a manifestation of the identity of human nature, the use of the knowledge and belief of the individual acquired during his own life and in relationships with people with great experience and knowledge. It is proved that wise is a person who is the bearer of great gitto experience, Christian and secular knowledge, their spirit, the teacher of life, a theorist and practitioner of life that can solve all problems of human existence; the wise man needs no advice, and she gives them to others. So wise should be a future young generation with their radically different education, upbringing, worldview and spirituality, especially in the era of rapid development of science, engineering, technology and significant complication of the living conditions.

15-34

Authors: В.В. Зінченко

У статті аналізуються з точки зору методології соціальної філософії виховання і освіти глобальні суспільні трансформації та пов’язана з ними освітньо-виховна реформа, яка покликана здійснити певну гомогенізацію систем соціального виховання і менеджменту освіти на прикладі проблемних тенденцій розвитку освіти у США. Здійснюється дослідження і системний аналіз неоліберальних реформ на рівні суспільства загалом і освіти зокрема. Загальною закономірністю індустріального товарно-ринкового суспільства є інтенсивна капіталізація тих сфер суспільного життя або форм людської діяльності, які забезпечують актуальний прибуток. З цієї точки зору зростання капіталовкладень в освіту вельми показове. Воно свідчить про реально зростаючий вплив освіти на суспільне виробництво, тобто про перетворення її на економічний чинник. Індустріально-ринкові ж структури в основному беруть більшу участь тільки у професійно- технічному навчанні, готуючи робочу силу у вузькоспеціальному відношенні, використовуючи сферу освіти для відтворення часткового працівника. Справа не в тому, що неоліберальна економічна політика призводить до соціальної несправедливості і до освітніх, і до культурних проблем. Ці-то претензії якраз необгрунтовані, тому що неолібералізм не обіцяє соціальної справедливості, він обіцяє тільки прискорення економічного зростання. Ключові слова: освіта, система вищої школи, коледж, університет, тестування,суспільні трансформації, неоконсерватизм, стандартизація, менеджмент, культура, необіхевіористська філософія освіти, неолібералізм,ідеологія. В статье анализируются с точки зрения методологии социальной философии образования глобальные общественные трансформации и связанная с ними образовательно-воспитательная реформа, которая призвана осуществить определенную гомогенизацию систем социального воспитания и менеджмента образования на примере проблемных тенденций развития образования в США. Осуществляется исследование и системный анализ неолиберальных реформ на уровне общества в целом и образования в частности. Общей закономерностью индустриального товарно-рыночного общества является интенсивная капитализация тех сфер общественной жизни или форм человеческой деятельности, обеспечивают актуальной прибыль. С этой точки зрения роста капиталовложений в образование весьма показательно. Оно свидетельствует о реально растущее влияние образования на общественное производство, то есть о преобразовании ее в экономический фактор. Индустриально-рыночные же структуры в основном берут большее участие только в профессионально-техническом обучении, готовя рабочую силу в узкоспециальном отношении, используя сферу образования для воспроизведения частичного работника. Дело не в том, что неолиберальная экономическая политика приводит к социальной несправедливости и к образовательным, и к культурным проблемам. Эти- то претензии как раз необоснованны, так как неолиберализм не сулит социальной справедливости, он обещает нам только ускорение экономического роста. Ключевые слова: образование, система высшей школы, колледж, университет, тестирования, общественные трансформации, неоконсерватизм, стандартизация, менеджмент, культура, необихевиористская философия образования, неолиберализм, идеология. In article are analyzed from the point of view of methodology social philosophy of education global social transformations and related educational reform, which is designed to perform a certain homogenization of systems of social education and education management on the example of problematic trends in education in the United States. Is the study and systematic analysis of neo-liberal reforms at the level of society in General and education in particular. The overall pattern of industrial commodity-market society is the intensive capitalization of those areas of social life, or forms of human activity, provide for actual profit. From this point of view, the growth of investment in education is very significant. It shows the really growing influence of education on social production, i.e. its transformation into an economic factor. Industrial market structure basically take a greater part in vocational training, preparing the workforce in highly technical terms, using education to play a partial employee. It's not that neoliberal economic policies lead to social injustice and to educational and cultural issues. These claims are just unfounded, as neoliberalism does not promise social justice, he promises only to accelerate economic growth. Keywords: education, system of high school, college, university, test, social transformation, neoconservatism, standardization, management, culture, philosophy of education of neobehaviorism, neoliberalism, ideology.

53-64

Authors: В.О. Береза

Політична освіта - важлива галузь життєдіяльності суспільства, від ефективного функціонування якої залежить стабільність політичної системи, доцільність рішень, що ухвалюються, якість життя кожної людини. Завдяки програмам політичної освіти виховується громадянин демократичного зразка, який усвідомлює власне місце і роль у суспільстві, дотримується загальнолюдських цінностей, обізнаний з політичною реальністю держави та має необхідні вміння і навички для участі в прийнятті політичних рішень; для забезпечення максимального ефекту й користі від проведення просвітницьких заходів в масштабах країни необхідно реалізовувати освітні програми серед усіх верств населення; процес політичного навчання має проводитися не тільки закладами освіти, але й неформальними освітніми структурами. Ключові слова: людина, освіта, культура, демократичне суспільство, громадянське суспільство, політична освіта, політичне просвітництво. Политическое образование - важная отрасль жизнедеятельности общества, от эффективного функционирования которого зависит стабильность политической системы, целесообразность решений, принимаемых, качество жизни каждого человека. Благодаря программам политического образования воспитывается гражданин демократического образца, осознает свое место и роль в обществе, придерживается общечеловеческих ценностей, знаком с политической реальностью государства и имеет необходимые умения и навыки для участия в принятии политических решений; для обеспечения максимального эффекта и пользы от проведения просветительских мероприятий в масштабах страны необходимо реализовывать образовательные программы всех слоев населения; процесс политического обучение должно проводиться не только учебными заведениями, но и неформальными образовательными структурами. Ключевые слова: человек, образование, культура, демократическое общество, гражданское общество, политическое образование, политическое просвещение. Political education is an important sector of society, from effective functioning of which depends the stability of the political system, the appropriateness of decisions that are adopted, the quality of life for everyone. Through programs of political education, citizen of a democratic model is educated that realizes its own place and role in the society, upholds human values, aware of the political reality of the state and has necessary skills to participate in political decision-making; for maximum effect and benefit of educational activities across the country it is necessary to implement educational programs for all sectors of the population; political learning process should be conducted not only by educational, but also informal educational institutions. In modern Ukraine as a result of changes in the political system, the destruction of the old value system of the society faces complex issues. These include questions about the system of values that can be the basis of consensus of different social groups. The old model of political behavior and participation are learned by the older generation, do not reflect the new political realities and disorient a person. New models are formed and absorbed very slowly. This is why the issue of political education shall outstanding relevance. After all, it is provided by means of introduction and assimilation on an objective scientific basis of domestic and foreign policy experience. Political education enables the individual to comprehend the functioning of the political system and armed with knowledge of ways to influence it to implement its own and group interests. Key words: human being, education, culture, democratic society, civil society, political education, political education.

71-81

Authors: Ю.А. Назаренко

В статті розглядається духовно-релігійні цінності в світському освітньому просторі України в період від дохристиянської доби - до 90-х років ХХ ст. Здійснюється системний аналіз історичного аспекту, який вивчає процеси поширення, становлення та розвитку духовно-релігійних цінностей в світському освітньому просторі України через виявлення умов, з’ясування традицій, окреслення суттєвих особливостей вітчизняних освітніх і духовних традицій. В роботі розкривається специфіка формування перших освітніх закладів в Україні – шкіл, колегіумів, вищих освітніх установ та аналізується формат співіснування освітніх, навчальних і релігійних тенденцій. Вивчаються засади виникнення та розвитку концептуально-термінологічної складової охоплення духовно-релігійних цінностей в Україні. Визначається роль та вплив православних і католицьких релігійних установ на сферу освіти, культури та суспільство. Досліджується формат формування протистояння релігії і освіти шляхом політизації та партизації освітнього дискурсу. Ключові слова: духовність, духовно-релігійні цінності, світський освітній простір. В статье рассматриваются духовно-религиозные ценности в светском образовательном пространстве Украины в период эпохи христианства и до 90-х годов ХХ столетия. Осуществляется системный анализ исторического аспекта, который изучает процессы распространения, становления и развития духовно- религиозных ценностей в светском образовательном пространстве Украины через выявление условий, изучение традиций, определение существенных особенностей отечественных образовательных и духовных традиций. В работе раскрывается специфика формирования первых образовательных учреждений в Украине – школ, коллегиумов, высших образовательных заведений, а также анализируется формат сосуществования образовательных, учебных и религиозных тенденций. Изучаются основы возникновения и развития концептуально-терминологических составляющих духовно-религиозных ценностей в Украине. Определяется роль и влияние православных и католических религиозных учреждений на сферу образования, культуры и общества в целом. Исследуются параметры формирования протестантской религии и образования путем политизации и партизации образовательного дискурса. Ключевые слова: духовность, духовно-религиозные ценности, светское образовательное пространство. The paper deals with spiritual and religious values in a secular educational space of Ukraine from the pre-Christian era until 90-ies of the XX century. Systematic analysis of historical aspect was conducted, which studies the processes of distribution, formation and development of spiritual and religious values in a secular educational space of Ukraine through detection of conditions, determination of traditions, identification of significant features of national educational and spiritual traditions. The paper reveals specifics of formation of the first educational institutions in Ukraine - schools, colleges, higher educational institutions and analyzes the format of coexistence educational and religious trends. Principles of emergence and development of conceptual and terminological component of coverage of spiritual and religious values in Ukraine were studied. The role and influence of the Orthodox and Catholic religious institutions in the field of education, culture and society was determined. Format of formation of confrontation of religion and education by politicization and partisation of educational discourse was studied. Keywords: spirituality, spiritual and religious values, secular educational space.

91-99

Authors: В.А. Стрижко

В статье рассматривается одна из жгучих проблем современности – проблема качества мышления современных лидеров. В условиях ранее не наблюдавшихся исторических вызовов, в условиях кардинальных изменений в экономике, социально-политической, информационной и других сферах, несоизмеримо с обстоятельствами прошлых эпох, возросла зависимость всех людей от (зачастую бездумных) решений лидеров. Одна из причин дефицита глубоко мыслящих, действительно образованных и всесторонне развитых лидеров – узость мышления, низкая философская культура, игнорирование того, выверенного жизнью знания, которое философия накопила за тысячелетия своего существования в контексте различных культур и цивилизаций. Ключевые слова: философия, лидер, качество мышления, философская культура У статті розглядається одна з найболючіших проблем сучасності – проблема якості мислення сучасних лідерів. В умовах історичних викликів, яких раніше не знало суспільство, в умовах кардинальних змін в економіці, соціально–політичній, інформаційній та інших сферах, неспівмірних з обставинами минулих епох, зросла залежність усіх людей від (досить часто бездумних) рішень лідерів. Одна з причин дефіциту глибоко мислячих, дійсно освічених і всебічно розвинених лідерів – вузькість мислення, низька філософська культура, ігнорування того, вивіреного життям знання, яке філософія накопичила за тисячоліття свого існування в контексті різноманітних культур і цивілізацій. Ключові слова: філософія, лідер, якість мислення, філософська культура. The article concerns one of the most important issues of our time – the problem of the quality of modern leaders’ thinking. Under conditions of historical challenges previously not observed, in terms of fundamental changes in the economy, socio-political, informational and other spheres, incommensurably with the circumstances of past ages, the dependence of all people from (often mindless) leaders’ decisions has increased. One of the reasons for the deficit of leaders, who think profoundly, are truly educated and are comprehensively developed, is narrowness of thinking, poor philosophical culture, ignoring of the knowledge, verified by life, that philosophy has accumulated over the millennia of its existence in the context of various cultures and civilizations. Key words: philosophy, leader, quality of thinking, philosophical culture.

105-113

Authors: В.А. Кротюк

У статті аналізується біографічний метод, який послуговується гуманітарними текстами (писемними історичними документами, свідченнями очевидців подій минулого, біографіями видатних осіб та ін.) та роль і місце біографій видатних воєначальників в процесі формування особистості сучасного військового керівника, потреба відновлення інтересу до біографій видатних військових командирів. Встановлено, що історико-філософська біографіка надає можливість розкрити історичний вимір проблеми формування особистості сучасного військового керівника. Ключові слова: біографічний метод, історія, особистість, особистість військового керівника, видатні воєначальники. В статье анализируется биографический метод, который включает гуманитарные тексты (письменные исторические документы, свидетельства очевидцев событий прошлого, биография выдаю- щихся лиц и др.), также роль и место биографий выдающихся командиров в процессе формирования личности современного военного руководителя; потребность восстановления интереса к биографиям выдающихся военных командиров. Установлено, что историко-философская биографика позволяет раскрыть истори- ческое измерение проблемы формирования личности современного военного руководителя. Ключевые слова: биографический метод, история, личность, личность военного руководителя, полководец. The article analyzes biographical method, which use humanities texts (written historical documents, eyewitness accounts of past events, personal documents, biographies of outstanding persons), also a role and place of biographies outstanding military leaders in the process of formation personality of the modern military leader; requirement of restoration interest in biographies of outstanding military commanders. The biographic method represents a method of synthetic description of the person as personality and the subject of activity. Currently it is the only method which allows to explore the personality in development process. Biographical method – both historical and genetic, because it allows to track course of life. A biography as description of outstanding person considered to be one of the oldest publicistic and scientific genres. Wherein biography as a form of scientific research and the way of life of person as his subject you can find in philosophy , sociology, history of science, psychology and other humanities. In addition, access to biographies as a method of collecting socially significant information is areflection of certain historical changes in the social life. The historical-biographical method is known for a long time, it involves the formation and development of history as a science, as the main hero of the political history has always been personality - ruler, hero, and military leader. From standpoint of this approach the historical process for a long time regarded as a result of activity of great people. This method is characterized by aspiration to open the studies personality in all completeness of its vital history. The method is based on a deductive approach as reconstruction life biography is based, primarily, on results, which historical figure left in the history. The peculiarity of historical and biographical method is widely used literary and feature techniques of presentation, and also emotionality, existence of an author's position in an assessment of the personality. Thus, the military history - is a creation of the outside world the individual military leader, according to inner world, saved-up past and aprioristic ability of human thinking. Keywords: biographical method, history, identity, the identity of the military leader, commander.

123-135

Authors: Є.С. Буцикін

Стаття присвячена філософсько-антропологічному обґрунтуванню метафо-рики Платонової держави, засобами трансцендентальної антропології. У межах статті було застосовано метод антропологічної редукції (Больнов) та метод прояснення неусувних рис практичної та фактичної людської ситуації (Ренч). Прояснено трансцендентально-антропологічну конституцію простору спільного життя спираючись на аналітику Платонового проекту справедливої держави. Розглянуто та проаналізовано способи влаштування «хворого» та «здорового» міста як не конгруентних просторів. Прояснено неусувну та непохитну екзистенційну фактичність як склад границі людського існування. У статті здійснюється спроба експлікації антропологічного сенсу влашту- вання спільного життя у Платоновому проекті справедливої держави як утвердження горизонтальної конституції спільного світу. В межах статті здійснено спробу прояснення консти- тутивного відношення структури простору укриття (як сукупності неусувних обставин людського існування) та розумного орієнтування. Ключові слова: простір укриття, простір безпеки, трансцендентальна антропологія, дистанція, трансцендентальна земля. Статья посвящена философско-антропологическому обоснованию метафорики Платонового государства, с помощью трансцендентальной антропологии. В рамках статьи был применен метод антропологической редукции (Больнов) и метод прояснения неустранимых обстоятельств практической и фактической человеческой ситуации (Рэнч). Прояснена трансцендентально- антропологическая конституция пространства совместной жизни опираясь на аналитику проекта справедливого государства Платона. Рассмотрены и проанализированы способы устройства «больного» и «здорового» города как не конгруэнтных пространств. Прояснена неустранимая и недвежимая экзистен-циальная фактичность как содержание границы человеческого существования. В статье осуществляется попытка экспликации антропологического смысла устройства совместной жизни в проекте справедливого государства Платона как утверждения горизонтальной конституции первичного мира. В рамках статьи предпринята попытка прояснения конститутивного отношение структуры пространства укрытия (как совокупности неустранимых обстоятельств человеческого существования) и разумного ориентирования. Ключевые слова: пространство укрытия, безопасное пространство трансцендентальная антропология, дистанция, трансцендентальная земля. This paper is devoted to the philosophical and anthropological interpretation Plato’s project of ideal city, based on transcendental anthropology. Within the article the method of transcendental reduction and anthropological enlightenment of fundamental specific of practical and anthropological human situation is applied. An attempt of define the significant circumstances for deal-city building, analyzed their ontological status and significance for practical orientations. Considered and analyzed the constitution of "sick" and "healthy" city were bringing clarify the concept of "fundamental" and "strong" circumstances, "distance", "transcendental Earth" as a principle of ideal-city fundamentality structure, "anty-space" which grounds are instantiated from the center of constitution. Within the article is an attempt to clarify transcendental relation of shelter for practical orientation, in which the last is expression of unique traits of nearest life-space. The purpose of this paper is to prove that we can make philosophical and anthropological interpretation of Plato’s project of ideal city, based on theoretical distinction which was done by transcendental anthropology of Otto Bollnow and Thomas Rantsch and attitude for rational reconstruction proposed by Richard Rorty. According to this we have to solve the following problems. First, attempt to interpret the idea of the perfect State as a dwelling space. We can do this within the philosophical anthropological distinction. Second, make a philosophical and anthropological interpretation of the Earth-myth as a principle, which means necessity of finding the fundamental base of ideal-space. Third, draw the anthropological significance of understanding the truth as something, without which it is impossible to be at a standstill. Fourth, interpret the attitude for granting guidance power in the state to the philosophers as a principle of necessity to infinity clarifying fundamental circumstances of human existence. Our investigation unfolded within the methodological attitude to the rational reconstruction, defined by the well-known American philosopher Richard Rorty as one of philosophical genres in historiography. First of all, it is about the meaning of the agreement phenomenon within the dialogue. This paper is devoted to the philosophical and anthropological interpretation of Plato’s project of ideal city, based on transcendental anthropology by Otto Bollnow and Thomas Rantsch. Within the article the method of transcendental and anthropological enlightenment of fundamental specific of practical and anthropological human situation is applied. An attempt of define the significant circumstances for an ideal-city building, analyzed their ontological status and significance for practical orientations. Considering and analysis of the constitution of "sick" and "healthy" city clarified the concepts of "fundamental" and "strong" circumstances, "distance", "transcendental Earth" as a principle of ideal-city fundamentality structure, "anti-space", grounds of which are instantiated from the centre of constitution. An attempt to clarify transcendental relation of shelter for practical orientation, in which the last is expression of unique traits of nearest life-space, was made within the article. The need for the city, according to Plato, defined by two facts of human existence. First, the existence of unrecoverable needs associated with a fundamental fragility of human existence. Second, the inability to meet the needs without bringing another into situation of survive. Despite the fact that dwelling space is constituted as the very first relating to another, though it must be admitted that man enters this world when it contains more than two people and it is one of the fundamental features of the human situation. If we define dwelling as a closed space of deployment constant practices, understandable and predictable practice, it is impossible to reject the significance of others for its construction. Accordingly, insurance of nearest space often depends on the activities of the members of such communities and usually is independent of us. Threats facing the dwelling space are based on two forces: internal and external. The result of the first is confusion, and of the second – the war. The first threat is rooted in the previously mentioned features of the human existence situation, and the second is related to the immeasurable updating of human race, so – to the inevitable expansion of human communities. According to the assignments, we can make the following conclusions. First, philosophical and anthropological interpretation of Plato's idea of ideal-city is possible and justified within the methodological attitude of transcendental anthropology. It is necessary to clarify the fundamental features of human existence and it is easy to implement this within the nearest relationship between human and life. Plato's project of ideal-city can be considered as a project of ideal-dwelling, totalized fundamental facts of human existence as its grounds. The idea of the philosopher-governor can be understood as the principle of necessity of infinite clarification of fundamental grounds of practical orientation. Keywords: Shelter, space of safety, transcendental anthropology, distance, transcendental earth.

147-154

Authors: К.А. Дяченко

Стаття присвячена аналізу Настрою як антропологічного феномена в площині інтегрального знання філософської антропології. Філософське обґрунтування феноменів у антропологічній площині не тільки розширює проблемне поле, але й характеризується безперервним залученням нових пограничних змістів, що за певних умов демонструють здатність до багатовимірної тематизації. Внаслідок цього створюється розвинута мережа міждисциплінарних зв`язків. Настрій тлумачиться як антропологічний феномен, що відображає у своєрідний спосіб численні суперечності, “відкриті питання” людської буттєвості. Комплементарно окреслюються смислові контури та характеристики цього поняття. Ключові слова: феномен настрою, філософська антропологія, життєтворення, людська буттєвість, інтенціональність. Статья посвящена анализу Настроения как антропологического феномена в плоскости интегрального знания философской антропологии. Философское обоснование феноменов в антропологической плоскости не только расширяет проблемное поле, но и характеризуется непрерывным привлечением новых пограничных смыслов, что при определенных условиях демонст- рируют способность к многомерной тематизации. В результате создается развитая сеть междисциплинарных связей. В статье настроение рассматривается как антропологический феномен, отражающий в своеобразный способ многочисленные противоречия, "открытые вопросы" человеческого бытия.. Комплементарно определяются смысловые контуры и характер- ристики этого понятия. Ключевые слова: феномен настроения, философская антропология, жизнетворчество, человеческок бытие, интенциональность The article is devoted to philosophical analysis of phenomenon of Mood in the area of philosophical antropology which is determined nowadays by human tends.The philosophical anthropological study of phenomena in the plane extends the problem field. Moreover it is characterized by a continuous attraction of new border contents, under certain conditions, demonstrating the ability to multi-dimensional theming. As a result, the extended network of interdisciplinary connections is created. In the article the Mood is considered as an anthropological phenomenon, reflecting in a unique way many contradictions, such as "open questions" of human being. It is outlined complementary the lines of meaning and characteristics of this concept, highlighting the problem field of Mood phenomenon for the following research and its role in the evolution of human. The article defines the essential difference between moods and feelings in connection with the concept of intentionality. Keywords: Phenomena of mood, philosophical anthropology, Life- Creative, human being, intentionality, feelings.

162-167

Authors: Е.М. Алієв

Стаття присвячена історії українського кіно від зародження до сьогоднішніх днів. Зроблено аналіз фільмів ХIХ-го століття та їх вплив на свідомість сучасного українського глядача. У ході дослідження було визначено, що кіно – це засіб наймогутнішого впливу на свідомість людини, зразок формування люблячого ставлення до власної країни, а також велика складова української культури, необхідна для формування менталітету та патріотизму. Сьогодні більшість молодих українців не прогнозує значних перспектив у власній державі та готова поїхати за кордон заради успішного майбутнього. Існує багато причин, серед яких те, що у нас недостатньо фільмів, які б виховували патріотизм, любов до України, висвітлювали національну ідею та самовідданість. Ключові слова: українське кіно, філософія кіно, актори, кінематограф, феномен. Статья посвящена истории кино и его философского значения. Также рассматривается история именно украинского кино от зарождения до сегодняшних дней. Делается анализ фильмов 21-го века и их влияние на сознание современного украинского зрителя. В ходе исследования было определено, что кино - это средство самого мощного влияния на сознание человека, формирование любящего отношения к собственной стране, а также большая составляющая украинской культуры, необходимая для дозревания менталитета и патриотизма. Сегодня большинство молодых украинцев не прогнозируют значительных перспектив в собственном государстве и готовы поехать за границу ради успешного будущего. Существует много причин, среди которых то, что у нас недостаточно фильмов, которые бы воспитывали патриотизм, любовь к Украине, освещали национальную идею и самоотверженность. Ключевые слова: украинское кино, философия кино, актеры, кинематограф, феномен. The article deals with the history of Ukrainian cinema from inception to the present day. The analysis films nineteenth century and their impact on the consciousness of modern Ukrainian audience. Considered the most famous Ukrainian film directors. Much attention is paid to contemporary cinema and its main trends. At present Ukrainian cinema is trying to get back on his feet, but neither the authorities nor our society do not want this to help people prefer American films, forgetting that our country takes a decent movie. However, despite all the difficulties the film, including funding dedicated actors and directors are trying to create, run and shoot new movies. Where what are these movies adequately perform at international film festivals. But while this patriotism directors and actors held Ukrainian cinema. The study determined that the film - it means the most powerful influence on the human mind, like forming loving attitude to their country and a large part of Ukrainian culture and mentality necessary for the formation and patriotism. Done outlook for further development of Ukrainian cinema. Today, most young Ukrainian predicts no significant prospects in their own state and is ready to go abroad for a successful future. There are many reasons, including the fact that we have not enough films that would educate patriotism, love for Ukraine, covering national idea and dedication. The phenomenon of cinema and its impact on the consciousness of modern people is limitless. Now the film has become part of our lives. Through it we get the information and can plunge into the world of fantasy. So important film for people grows every year and this can not but cause concern to study it. Keywords: Ukrainian cinema, philosophy movies, actors, cinematograph, phenomenon.

180-193

Authors: І.І. Севрук

У статті аналізуються ключові ідеї та принципи етики відповідальності Г. Йонаса з огляду на їх методологічне значення щодо урозуміння ризиків, пов’язаних з існуванням постсучасних армій, зокрема неможливістю контролювати силові структури у глобалізованому світі. Підкреслюється, що за умов розгортання постнаціональних війн принцип відповідальності як новий категоричний імператив має стати основою військових практик та військово-професійної моралі. Особлива увага приділяється методологічному значенню евристики страху, що у реаліях кризових суспільств набуває не тільки онтологічного та метафізичного, а й практичного значення. Ключові слова: суспільство ризику, етика відповідальності, принцип відповідальності, евристика страху, контрольованість силових структур. В статье анализируются ключевые идеи и принципы этики ответственности Г. Йонаса в их методологическом значении для осознания рисков, связанных с существованием постсовременных армий, в частности, невозможностью контролировать силовые структуры. Подчеркивается, что в условиях разворачивания постнациональных войн принцип ответственности как новый категорический императив не имеет альтернатив и доложен стать основой военных практик и военно-профессиональной морали. Особое внимание уделено методологическому значению «эвристики страха», которая в реалиях кризисных обществ раскрывает свой не только онтологический и метафизический, но и практический смысл. Ключевые слова: общество риска, этика ответственности, принцип ответственности, эвристика страха, контролируемость силовых структур. The article analyzes the key concepts and principles of the ethics of responsibility by H. Jonas in their methodological implications to understand the risks associated with the existence of postmodern armies, in particular, the inability to control the power structures. It is emphasized that in the conditions of deployment of postnational wars the principle of responsibility as a new categorical imperative has no alternatives and must become the basis of military practices and professional military ethics. Particular attention is paid to the methodological value of "heuristics of fear", that in the realities of the crisis societies discloses its not only an ontological and metaphysical meaning, but also a practical one. The crisis of modern Ukrainian society is mostly the crisis of responsibility. The complexity of the social and cultural situation in Ukraine requires the awareness of how unique and vulnerable the human nature is, the awareness of sociality to the mighty weapon and high technologies, the price of numerous "trials and errors" considering the possible irreversibility of the processes. Forecasting, based on the "heuristics of fear" - for the future, the consequences of which can be foreseen, but cannot be prevented, becomes necessary. The power structures’ responsibility becomes of particular importance in the crisis situations. The keen responsibility of the military should become the basis of modern military practices. Key words: society of risk, the ethics of responsibility, the principle of responsibility, the heuristics of fear, the controllability of the power structures.

202-213

Authors: О.В. Стовпець

У даній статті досліджуються історичні передумови – в т.ч. культурні, соціально-економічні, юридичні, ідеологічні, – реалізація яких сформувала тенденцію до трансформації інтелектуально-правових відносин у специфічний суспільний інститут. Вивчення зазначеної проблематики здійснюється в рамках монографічного соціально-філософського дослідження інституту інтелектуальної власності – одного з ключових соціальних інститутів постіндустріального постмодерного суспільства. Ключові слова: інтелектуальна власність, соціальний інститут, автори, видавці, книготорговці, копірайт, патенти. В данной статье исследуются исторические предпосылки – в т.ч. культурные, социально-экономические, юридические, идеологи- ческие, – реализация которых сформировала тенденцию к трансформации интеллектуально-правовых отношений в специфический общественный институт. Изучение обозначенной проблематики осуществляется в рамках монографического социально-философского исследования института интеллекту- альной собственности – одного из ключевых социальных институтов постиндустриального постмодерного общества. Ключевые слова: интеллектуальная собственность, социальный институт, авторы, издатели, книготорговцы, копирайт, патенты. The article analyzes the historical background for transformation processes within intellectual legal relations. This analysis includes sociophilosophical research for cultural, socio-economic, juridical, ideological preconditions – realization of those had been making some possibilities and forming the tendency for transformation of intellectual relationships into specific social institution. The reflection on abovementioned issues is performed within the monographic social-philosophic research for Intellectual Property Institution as one of the most significant social institutions of postindustrial postmodern society. Summarizing all the information stated in this paper we should draw some conclusions. First one is that technological and socio-economic background of transformation and institutionalization of the intellectuallegal relations may be traced around the middle of XV century when the printing machine was invented. Approximately in 1440 the printing press has become a first great mean of retransmission for scientific works and other writings. Almost at the same time we can be spectators as the first patent certificates has been issued to protect the inventions. The second point, however, is that Intellectual Property’s institutionalization process has acquired its greatest intensity with the coming of digital era, when the civilized humanity made transition into post-industrial epoch. Its beginning was caused by the so-called “Third Industrial Revolution” in 1980s. Today it continues. This naturally encourages a social philosophy to reconsider the phenomenon of intellectual property, and also a certain aspects of intellectual property institution ought to be reinterpreted in the new sociocultural conditions. For it is today the intellectual property – a special kind of information – becomes one of the most important socio-economic values and acquires really ponderable legal status, maybe the highest one in the whole history of this phenomenon. Thus the Intellectual Property (IP) becomes a completely real social institution via transformation of intellectual-legal relationships and changing of their actors (authors, inventors, performers, publishers, stationers, patentors & patentees, any right-holders) only in the era of post-industrial economy. Meantime postmodern culture makes IP institution far more controversial, heterogeneous, multidirectional and multidimensional. Intellectual Property is getting ambiguous, indefinite and more different. Key words: intellectual property, social institution, authors, publishers, stationers, copyright, patents.

221-228

Authors: О.А. Гончаренко

Здійснено аналіз аргументів Казимира Твардовського стосовно вирішення найважливіших етичних проблем: проблеми етичного критерію та проблеми істини. Досліджено проблему тожсамості соціальної етики у працях польського філософа. З’ясовано, що соціальною етикою творець Львівсько-Варшавської школи називав науку про способи та методи максимального узгодження інтересів індивідів з інтересами соціальних груп. Виявлено тяжіння вченого до узгодження інтересів індивідів з інтересами соціальних груп через принцип справедливості. Ключові слова: польська філософія, Казимир Твардовський, етика, наукова етика, соціальна етика, метаетика. Осуществлен анализ аргументов Казимира Твардовского относительно решения важнейших этических проблем: проблемы этического критерия и проблемы истины. Исследована проблема тожсамости социальной этики в трудах польского философа. Выяснено, что социальной этикой творец Львовсько-Варшавской школы называл науку о способах и методах максимального согласования интересов индивидов с интересами социальных групп. Выявлено тяготение ученого к согласованию интересов индивидов с интересами социальных групп через принцип справедливости. Ключевые слова: польская философия, Казимир Твардовский, этика, научная этика, социальная этика, метаэтика. The author has carried out the analysis of Kazimierz Twardowski’s arguments concerning the solution to the major ethical problems: the problem of ethical criterion and the problem of the truth. The problem of social ethics identity in Polish philosopher’s scientific works has been examined in the paper. It was found out that the creator of Lwiw-Warsaw school defined social ethics as a science of methods and techniques of maximum harmonization the interests of individuals with social interests. Scientist’s tendency to harmonize the interests of individuals with social interests through the principle of justice has been found. Key words: Polish philosophy, Kazimierz Twardowski, ethics, scientific ethics, social ethics, metaethics.