48-51
ОБ ОДНОМ ФАКТЕ БИОГРАФИИ КОНСТАНТИНА СИМОНОВА (К 100-летию со дня рождения писателя)
Authors: М. Ф. Гетманец

Number of views: 421
У статті висвітлюється на основі особистих спогадів маловідомий факт біографії Кос-
тянтина Михайловича Симонова, що має важливе значення для розуміння не тільки особистості
поета, а й політичної ситуації в суспільстві, що склалася після 20-го з'їзду КПРС. Як відомо, на
з'їзді вперше після трьох десятиліть обожнення Сталіна з гострою критикою його виступив
М. С. Хрущов. Його доповідь потрясла всі верстви радянського суспільства і посіяла сум'яття в
рядах творчої інтелігенції, яка свідомо чи несвідомо протягом багатьох років створювала культ
вождя. Болісно переживав те, що відбувалося, і Костянтин Симонов, який, з одного боку, як чес-
на і щира людина вірив у ідеали партії та глибоко поважав Сталіна, а з іншого боку, приголомше-
ний відкритою правдою злодіянь, що творилися, не міг в один момент перебудувати свої
політичні позиції. Його син Олексій Кирилович у своїх спогадах справедливо писав про те, що
«батько болісно звільнявся від Сталіна в собі». Тим часом саме Костянтин Симонов з'явився
першим, хто взяв під сумнів політику партії в галузі літератури і мистецтва, піддавши публічній
критиці сумнозвісні постанови ЦК 1946-48 років з питань ідеології. Це сталося на всесоюзній на-
раді завідувачів кафедр літератури університетів та педагогічних інститутів в жовтні 1956
року. Критику підхопили представники різних республік, які наводили безліч прикладів партійного
тиску на літературу, що не могло не налякати ЦК. Незабаром в усі партійні організації було на-
правлено закритий лист ЦК, в якому різко засуджувалися настрої учасників наради як антира-
дянські та анархо-ревізіоністські. Автор статті, який був присутній на конференції і слухав
виступи Симонова та інших письменників, характеризує позицію Симонова і передає настрої
літературознавців країни, солідарних з письменником. Після цих подій Симонов, кандидат в члени
ЦК, який користувався великим авторитетом у Хрущова і не раз виконував за його дорученням
сумнівні ідеологічні акції, поступово втрачав довіру, а в 1958 році був направлений в Середнь-
оазійські республіки як спеціальний кореспондент газети «Правда», де пробув до 1960 року.
Ключові слова: культ Сталіна, нарада завідуючих кафедр літератури, виступ Симонова,
критика політики комуністичної партії.
В статье освещается на основе личных воспоминаний малоизвестный факт биографии
Константина Михайловича Симонова, имеющий важное значение для понимания не только лич-
ности поэта, но и политической ситуации в обществе, сложившейся после 20-го съезда КПСС.
Как известно, на съезде впервые после трёх десятилетий обожествления Сталина с острой
критикой его выступил Н. С. Хрущёв. Его доклад потряс все слои советского общества и посеял
смятение в рядах творческой интеллигенции, которая осознанно или неосознанно в течение мно-
гих лет создавала культ вождя. Мучительно переживал происходящее и Константин Симонов,
который, с одной стороны, как честный и искренний человек верил в идеалы партии и глубоко
уважал Сталина, а с другой стороны, потрясённый открытой правдой творимых злодеяний, не
мог в один момент перестроить свои политические позиции. Его сын Алексей Кириллович в своих
воспоминаниях справедливо писал о том, что «отец мучительно освобождался от Сталина в се-
бе». Между тем именно Константин Симонов явился первым, кто взял под сомнение политику
партии в области литературы и искусства, подвергнув публичной критике печально знаменитые
постановления ЦК 1946-48 годов по вопросам идеологии. Это произошло на всесоюзном совеща-
нии заведующих кафедрами литературы университетов и педагогических институтов в октябре
1956 года. Критику подхватили представители разных республик, приводившие множество при-
меров партийного давления на литературу, что не могло не напугать ЦК. Вскоре во все партий-
ные организации было направлено закрытое письмо ЦК, в котором резко осуждались настроения
участников совещания, требовавших свободы творчества, как анархо-ревизионистские. Автор статьи, присутствовавший на конференции, слушавший выступления Симонова и других писате-
лей, характеризует позицию Симонова и передаёт настроение литературоведов страны, соли-
дарных с писателем. После этих событий Симонов, кандидат в члены ЦК, пользовавшийся боль-
шим авторитетом у Хрущёва и не раз выполнявший по его поручению сомнительные идеологиче-
ские акции, постепенно терял доверие, а в 1958 году был направлен в Среднеазиатские республики
в качестве специального корреспондента газеты «Правда», где пробыл до 1960 года.
Ключевые слова: культ Сталина, совещание заведующих кафедрами литературы, выступ-
ление Симонова, критика политики коммунистической партии.
The article highlights on the basis of personal memories a little-known fact of biography by Kon-
stantin Simonov, which is important for understanding not only the personality of the poet, but the politi-
cal situation in a society that has developed after the 20th Congress KPSS. As you know, the Congress for
the first time after three decades of deification of Stalin sharply criticized by N.S.Hruschov. His report
shocked all strata of Soviet society and sowed confusion among the creative intelligentsia, which con-
sciously or unconsciously for many years to create a cult leader. Painfully experienced event and Kon-
stantin Simonov, who, on the one hand, as an honest and sincere person believed in the ideals of the party
and deeply respected Stalin, on the other hand, shaken open truth perpetrated atrocities could not at one
time to restructure their political positions. His son Alex K. in his memoirs rightly wrote that "father
painfully freed from Stalin himself." Meanwhile, it is Konstantin Simonov was the first who took into
question the policy of the party in the field of literature and art, exposing the public criticism of the infa-
mous decree of the Central Committee's 1946-48 on ideology. It happened at the All-Union Conference of
heads of departments of literature universities and pedagogical institutes in October 1956. Criticism was
picked up by representatives of the various republics, a lot of examples of party pressure on the literature
that could not scare the Central Committee. Soon all the party organizations were sent a secret letter
from the Central Committee, in which he sharply condemned the mood of the meeting, demanding the
freedom of creativity, as anarcho-revisionist. The author, who was present at the conference, Simon lis-
tened to the speeches, and other writers, describes the position of Simon and conveys the mood of the
country in literature, in solidarity with him. After these events, Simonov, a candidate member of the Cen-
tral Committee, who enjoyed great prestige among Khrushchev and not just carrying on his behalf dubi-
ous ideological campaign, gradually lost confidence, and in 1958 was sent to the Central Asian republics
as a special correspondent of the newspaper "Pravda", where he stayed until 1960.
Keywords: cult of Stalin, conference of heads of departments of literature, Simonov's speech,
criticism of the Communist Party.