ENDOKRYNOLOGIA

287-302

Authors: Корпачева-Зиныч О.В.,Лукашевич П.Ю., Кушнарева Н.Н., Гурина Н.М., Ковальчук А.В., Прибила О.В., Шишкань-Шишова К.A., Корпачев В.В., Залищук Е.В.

Цель исследования: оценка эффективности и качества лечения больных сахарным диабетом 2-го типа (СД2) посредством использования препарата Диаглизид® MR в виде монотерапии или в комбинации с метформином и гиполипидемической терапией. Материалы и методы. Открытая наблюдательная программа ДіаДЕЯ (Діаглізид® MR: Доступність, Ефективність, Якість) осуществлялась в рамках Всеукраинского проекта для повышения качества жизни больных СД 2-го типа. В исследование первоначально были включены 605 больных СД2 с уровнем HbA1c≥7,0%, без серьезной сопутствующей патологии. Диаглизид® MR назначали пациентам в дозах от 30 мг/сутки до 120 мг/сутки. Повторные обследования проводили через 1 и 3 месяца после первого визита, при необходимости дозы препарата корректировали. К концу исследуемого периода количество участников сократилось до 529 больных (335 женщин и 194 мужчины). Результаты. Через 3 месяца применения Диаглизида MR в виде монотерапии или в комбинации с метформином и статинами во всех группах на фоне стабильных антропометрических показателей наблюдали существенное улучшение состояния углеводного обмена — показатель HbA1c снизился на 1,3%. У 96 пациентов с впервые выявленным СД2 обнаружен более существенный гипогликемический эффект (Δ=1,56±0,05%; Δ%=19±0,5%) по сравнению с результатом в общей группе (Δ=1,4±0,05%; Δ%=15,5±0,5%; р<0,05). Антиатерогенный эффект терапии проявился снижением артериального давления и изменениями липидного спектра крови, особенно выраженными при приеме статинов. Сравнительный анализ продемонстрировал, что при доказанной фармакокинетической биоэквивалентности зарубежным аналогам применение отечественных препаратов гликлазида и метформина позволит существенно сэкономить денежные средства. Выводы. Показана высокая эффективность применения препарата Диаглизид® MR как в виде монотерапии, так и в комбинации с метформином и гиполипидемическими средствами в отношении коррекции показателей углеводного обмена и липидного спектра крови.

309-314

Authors: Жердьова Н.М.

Мета роботи. Вивчити стан когнітивної сфери та наявності депресії у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) зрілого віку залежно від виду цукрознижувальної терапії. Матеріали та методи. Обстежено 81 пацієнта віком від 45 до 59 років, яких розподілили на групи залежно від виду цукрознижувальної терапії: 1 — дієтотерапія, 2 — метформін, 3 — препарати сульфанілсечовини (ПСС), 4 — ПСС + метформін, 5 — ПСС + метформін + інгібітори дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), аналог глюкагонподібного пептиду 1 (ГПП-1), інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2 (НЗКТГ-2), 6 — інсулін, 7 — інсулін + ПСС + метформін / інсулін + метформін. Для оцінки стану когнітивної функції застосовували тест «5 слів», пробу Шульте, міні-ментальну шкалу (MMSE), батарею тестів на лобну дисфункцію (БЛД), тест малювання годинника. Для визначення депресивного стану використовували самоопитувальник депресії Centre for Epidemiologic Studies Depression Scale (CES-D) і госпітальну шкалу тривоги та депресії (HAD). Результати. Найбільший відсоток проявів тяжкої депресії відзначено в групі «інсулінотерапія + ПЦП» — 49,49%, а в групах «метформін» і «ПСС + метформін + ДПП-4, ГПП-1, НЗКТГ-2» хворі з проявами тяжкої депресії були відсутні. За даними опитувальника HAS отримано схожі дані. Вірогідну різницю у показниках когнітивної функції за результатами тесту «5 слів» і проби Шульте визначено в групі 4 порівняно з групою 6. Висновки. У пацієнтів із ЦД2, які отримують інсулінотерапію, відбувається погіршення когнітивної функції та частішають депресивні розлади порівняно з хворими, які лікуються пероральними цукрознижувальними препаратами, що пов’язано з ліпшою компенсацією, відсутністю гіпоглікемічних станів, адекватним добором цукрознижувальної терапії на основі метформіну, можливо, за рахунок зниження інсулінорезистентності, відновлення інсулінового сигналінгу в мозку та нормалізації метаболізму глюкози, що зменшує пошкодження нейронів, пов’язане з діабетом.

321-326

Authors: Лучицький В.Є., Лучицький Є.В.,Тронько М.Д.

Мета роботи — дослідження впливу замісної терапії препаратом тестостерону пролонгованої дії на функціональний стан гіпофізарно-статевої системи, клінічну симптоматику андрогенодефіциту у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) з андрогенодефіцитом. Матеріали та методи. Обстежено 35 чоловіків, хворих на цукровий діабет 2-го типу, віком 39-72 років, із тривалістю діабету 2-14 років, із симптомами дефіциту тестостерону та рівнями загального тестостерону (Т) в крові <10,4 нмоль/л. З метою замісної терапії використовували 1000 мг масляного розчину тестостерону ундеканоату. Результати. Через 3 і 6 місяців після початку лікування відбулося вірогідне підвищення концентрації загального Т у крові до 14,6±0,9 нмоль/л і 17,0±0,7 нмоль/л відповідно vs 8,3±0,5 нмоль/л перед початком лікування (p<0,05). Вірогідних змін середніх рівнів лютропіну та естрадіолу на тлі лікування не було. Клінічно значущих побічних ефектів не відзначено. Висновки. Приймання ін’єкційного тестостерону ундеканоату тривалої дії приводить до нормалізації рівнів загального тестостерону та поліпшення еректильної функції у чоловіків із ЦД2 та андрогенодефіцитом.

336-338

Authors: Kryvovyaz Yu.O., Vlasenko M.V.

The article presents a clinical case of diabetes in patients with hyperhomocystein-emia. Late diagnosis of hyperhomocysteinemia in this patient led to difficulty in the choice of the tactics of hypoglycemic therapy. Secondary diabetes in a patient was found to be positive using insulin analogues and taking into account carbohydrate and folate diet. A combination of both pathologies (diabetes mellitus and hyperhomocysteinemia) requires monitoring of carbohydrate disorders and permanent therapy with vitamins B and folic acid.

359-365

Authors: Орленко В.Л.

У лекції висвітлено сучасні підходи до лікування захворювань суглобів у хворих на цукровий діабет (ЦД). Розглянуто основні групи засобів медикаментозної терапії остеоартропатій, які застосовуються у складі комплексної терапії пацієнтів із ЦД залежно від індивідуальних показань. Проаналізовано переваги та обмеження використання хондропротекторів (похідних глюкозаміну та хондроїтину), виявлені в клінічних дослідженнях. Наведено результати власного дослідження застосування комбінованого хондропротектора у лікуванні хворих на ЦД 1-го та 2-го типів, ускладнений діабетичною артропатією (відповідно 15 і 25 осіб). Продемонстровано ефективність препарату у зменшенні больового синдрому, поліпшенні функціональних можливостей пацієнтів. На ранніх етапах лікування у частини пацієнтів виявлено підвищення глікемії натще та впродовж дня, що обґрунтовує необхідність її контролю та застосування у цей період інтенсивнішої цукрознижувальної терапії. Через 6 тижнів приймання препарату показники глікемії повертались до вихідного рівня. Результати свідчать про відсутність стійкого гіперглікемічного ефекту та високу ефективність застосування комбінованого хондропротектора в лікуванні хворих із діабетичними остеоартропатіями.

374-384

Authors: Пастер И.П., Соколова Л.К., Тронько Н.Д.

Представлена информация о клинических исследованиях по применению инсулинового инфузионного дозатора («инсулиновой помпы») для лечения сахарного диабета 1-го типа.

193-198

Authors: Корзун Ю.В., Соколова Л.К., Гирявенко О.Я.

У клінічній практиці анемія на тлі ЦД1 трапляється часто та негативно впливає на його прогноз і перебіг. Мета роботи — визначення розповсюдженості та структури анемічного синдрому у хворих на ЦД. Матеріали та методи. Обстежено 100 хворих на ЦД. Для визначення характеру анемії проводили розширений загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням концентрації креатиніну, сироваткового заліза, феритину, трансферину, вітаміну В12 і фолієвої кислоти в крові. ШКФ визначали за формулою MDRD. Результати. Встановлено, що у хворих на ЦД1 у структурі анемічного синдрому переважають ЗДА й АХЗ: у хворих на ЦД зі збереженою функцією нирок — ЗДА, у хворих на ЦД із ХХН — АХЗ. Майже кожен третій випадок анемічного синдрому має поєднаний характер. Висновки. Анемія обумовлює зниження якості життя, прискорення прогресування мікро- та макросудинних ускладнень ЦД, підвищуючи ризик загибелі хворих від серцево-судинних катастроф, тому важливе значення мають її вчасна діагностика та лікування

204-212

Authors: Журавлёва Л.В., Лопина Н.А.

Цель исследования — оценить взаимосвязь показателей углеводного обмена (гликемии и гликированного гемоглобина) с наличием и выраженностью поражения коронарных артерий у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) с сахарным диабетом 2-го типа (СД2) и без него, а также их значение в диагностике атеросклеротического поражения коронарных сосудов. Материалы и методы. Обследован 131 пациент с ИБС (89 мужчин, 42 женщины), средний возраст которых составил 59,6±9,11 года. С учетом наличия СД2 больных ИБС разделили на 2 группы: 1-я (n=70) — с СД2, 2-я (n=61) — без него. Всем пациентам для верификации диагноза ИБС проводили коронарографию, а также оценивали гликемию глюкозооксидазным методом и уровень глики- рованного гемоглобина (HbA1c) хроматографическим методом. Результаты. Установлены средние положительные корреляционные связи между длительностью СД и количеством атеросклеротических бляшек в коронарных сосудах (r=0,5; p<0,00001), количеством пораженных коронарных сосудов (r=0,5; p<0,000001), слабые — между длительностью СД и количеством пораженных сегментов коронарных артерий (r=0,45; p=0,00001), количеством гемодинамически значимых стенозов коронарных сосудов (r=0,32; p=0,0073). Также установлены слабые положи- тельные корреляционные связи между гликемией и количеством атеросклеротических бляшек в коронарных сосудах (r=0,28; p=0,001), количеством пораженных коронарных сосудов (r=0,27; p=0,002), количеством пораженных сегментов коронарных артерий (r=0,27; p=0,002). Между уровнем HbA1c выявлена средней силы положительная корреляционная связь с количеством атеросклеротических бляшек в коронарных сосудах (r=0,68; p<0,000001) и сильная — с количеством пораженных коронарных сосудов (r=0,70; p<0,000001), количеством пораженных сегментов коронарных артерий (r=0,70; p<0,000001). Выводы. Полученные в ходе исследования результаты демонстрируют неблагоприятное влияние на развитие и прогрессирование атеросклероза нарушений углеводного обмена. Определение показателя долгосрочной компенсации СД2 — HbA1c имеет важное значение как в прогнозировании атеросклеротического поражения коронарных сосудов, так и в диагностике гемодинамически значимых стенозов коронарных артерий, диффузного поражения коронарного русла.

220-224

Authors: Лукашеня О.С., Левчук Н.І., Микоша О.С., Ковзун О.І.

N-ацилетаноламіни (NAE) — клас мінорних ліпідів, які за хімічною природою є ацильними похідними етаноламіну. Показано, що NAE справляють широкий спектр біологічних ефектів в організмі: мембранопротекторний, антиоксидантний, антиалергічний, протизапальний, антивірусний, антибактеріальний. Крім того, останніми роками широко досліджується їх участь у регуляції апоптозу та пригніченні проліферації пух- линних клітин різного походження. Продемонстровано також проапоптотичний вплив NAE на позапухлинну тканину кори надниркових залоз людини. Проте механізми, за якими реалізуються проапоптотичні та антипроліферативні ефекти, залишаються майже не вивченими. Мета. Дослідити вплив різних концентрацій NAE in vitro на рівень експресії мРНК проапоптотичного білка Вах у позапухлинній тканині кори надниркових залоз. Матеріали та методи. Дослідження проводили на зрізах позапухлинної тканини кори надниркових залоз хворих із гормонально неактивними пухлинами. Рівень експресії мРНК Вах оцінювали методом диференцій- ної полімеразної ланцюгової реакції після зворотної транскрипції (ПЛР). Результати. Інкубація зрізів позапухлинної тканини кори надниркових залоз у присутності різних концентрацій NAE призводила до збільшення рівня мРНК проапоптотичного білка Вах. Найбільш суттєвий ефект спостерігали для концентрації 10–6 моль/л. Висновок. N-ацилетаноламіни in vitro викликали підвищення рівня експресії Вах у позапухлинній тканині кори надниркових залоз, що дозволяє віднести NAE до проапоптотичних чинників. Проапоптотичні ефекти NAE реалізуються завдяки підвищенню експресії білка Вах.

239-246

Authors: Орленко В.Л.

Лекцію присвячено питанням остеоартропатій на тлі цукрового діабету. Обговорюються сучасні визначення остеоартропатій, їх поширеність, клінічні прояви та особливості перебігу за цукрового діабету та метаболічного синдрому. Ключовими механізмами в етіології остеоартриту вважаються деградація суглобового хряща, перебудова субхондральної кістки та запалення. До патогенетичних механізмів розвитку дегенеративно-дистрофічних змін суглобів належать метаболічні порушення, асоційовані з чинниками метаболічного синдрому та цукрового діабету: загальне й абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, глюкозотоксичність, оксидативний стрес, дисметаболізм ліпідів і пуринів. Для цукрового діабету характерним є дисбаланс прозапальних і протизапальних цитокінів, простагландинів, ростових чинників, що індукує процеси запалення та деградації суглобового хряща, створюючи підґрунтя для клінічного прояву ознак остеоартриту.

100-106

Authors: Тронько Н.Д.,Караченцев Ю.И., Соколова Л.К., Кравчун Н.А.

В статье рассмотрены результаты открытых рандомизированных клинических исследований по оценке терапевтической эквивалентности заместительной терапии сахарного диабета препаратами инсулина Инсулар Актив и Инсулар Стабил в сравнении с референтными препаратами — Хумулин® Регуляр и Хумулин® НПХ. Оценивались следующие параметры: изменение уровня гликированного гемоглобина (HbA1c) на 90-й день по сравнению с исходным, динамика среднесуточной дозы инсулинов за 3 дня и количество антител к инсулину на 90-й день исследования по сравнению с исходным. Установлено, что по исследуемым показателям препараты Инсулар Актив и Инсулар Стабил терапевтически эквивалентны референтным препаратам. Ключевые слова:сахарный диабет, инсулинотерапия.

114-118

Authors: Атанова Я.О.

Наразі маловивченими та суперечливими залишаються питання впливу основних характеристик цукрового діабету 2-го типу (параметрів вуглеводного обміну, тривалості захворювання, особливостей цукрознижувальної терапії) на кісткову тканину, надто в період постменопаузи, що вимагає подальшого дослідження. Мета. Оцінка впливу цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) на стан кісткового ремоделювання у жінок залежно від віку, тривалості постменопаузи, виду цукрознижувальної терапії. Матеріали та методи. Стан кісткового мета- болізму оцінювали за вмістом сироваткового β-CrossLaps імуноферментним методом на автоматичному імуно- ферментному аналізаторі Cobas e 411 ROSHE HITACHI (Німеччина) із застосуванням реагентів β-CrossLaps/serum ROSHE. Обстежено 101 жінку, яких розподілили на три групи: здорові жінки пізнього репродуктивного віку (до 50 років) без порушення менструальної функції — 14 осіб, практично здорові постменопаузні жінки — 56, постме- нопаузні жінки із ЦД2–31. Вміст β-CrossLaps у постменопаузних жінок із ЦД2 залежно від виду цукрознижувальної терапії визначено у 37 пацієнток, розподілених на 2 підгрупи. Жінки першої підгрупи (n=22) приймали перораль- ні цукрознижувальні препарати (ПЦЗП). Жінки другої підгрупи (n=12) отримували інсулінотерапію. Результати. Концентрація β-CrossLaps у сироватці крові постменопаузних жінок із ЦД2 була вірогідно нижчою, ніж у постме- нопаузних жінок без ЦД. Виявлене спрямування змін кісткового ремоделювання не залежить від віку, тривалості постменопаузи, ступеня компенсації вуглеводного обміну та виду цукрознижувальної терапії. Висновки. Рівень кісткового ремоделювання у жінок пізнього репродуктивного віку та практично здорових постменопаузних жі- нок не різниться. ЦД2 уповільнює процеси кісткового ремоделювання у жінок різного віку та не залежить від тривалості постменопаузи. Інтенсивність процесів кісткового ремоделювання у жінок із ЦД2 у постменопаузі не залежить від виду лікування (інсулінотерапія або пероральні цукрознижувальні препарати). Ключові слова: цукровий діабет 2-го типу, постменопауза, кістковий метаболізм.

125-130

Authors: Лучицький Є.В., Лучицький В.Є., Зубкова Г.А., Рибальченко В.М., Складанна І.І., Гулеватий С.В., Волинець І.П.

Мета дослідження — вивчення стану гіпофізарно-статевої системи у чоловіків, хворих на рак щитоподібної залози, на різних етапах лікування. Матеріали та методи. Обстежено 24 чоловіки репродуктивного віку (21-40 років), хворих на РЩЗ, і 26 практично здорових чоловіків (віком 20-45 років). Усім обстеженим проводилося визначення концентрації загального та вільного тестостерону (Тзаг., Тв.), лютропіну (ЛГ), фолітропіну (ФСГ), естрадіолу (Е2) і пролактину (ПРЛ), сексстероїдзв‘язуючого глобуліну (ССЗГ), антиспермальних антитіл (Ас/ат) у сироватці крові. Хворих на РЩЗ обстежували перед тиреоїдектомією, через 1 місяць після її проведення (перед застосуванням радіойодтерапії, в стані гіпотиреозу) та через 4 і 12 місяців після 1-го курсу радіойодтерапії. Рівень гормонів визначали імуноферментним методом (аналізатор Stat Fax 3200) стандартними наборами фірми DRG. Результати. Середні концентрації Тзаг., Тв. у крові у чоловіків із РЩЗ перед лікуванням, через 4 і 12 місяців після першого курсу радіойодтерапії вірогідно не відрізнялися від показників у контрольній групі, а середній рівень Е2 був вірогідно підвищеним. Середні рівні ФСГ були вірогідно підвищеними у чоловіків із РЩЗ через 4 місяці після 1 курсу радіойодтерапії, але через 12 місяців були нижчими, ніж у контрольній групі та групі пацієнтів через 4 місяці. Середні показники ЛГ у пацієнтів після 1-го курсу радіойодтерапії вірогідно не змінювалися. У чоловіків із РЩЗ були вірогідно підвищеними середні рівні Ас/ат через 4 і 12 місяців після 1-го курсу радіойодтерапії. Ключові слова: чоловіки, радіойодтерапія, рак щитоподібної залози, гонадотропні гормони, статеві гормони.

137-143

Authors: Rakov O.V.

The aim of the work was to evaluate the therapeutic efficacy and safety of merkazolilum («Zdorovya» Ukraine) and thyrozol (Takeda) in the treatment of patients with diffuse toxic goiter (DTG). Materials and methods. 59 patients aged 20-73 years (mean age 43.17±1.85), 17 men (28.8%) and 42 women (71.9%) among them were examined in hospital for resolving determined tasks. Graves’ disease of middle severity was diagnosed in all patients. The patients of study groups were matched by the age, sex, thyroid size and duration of thyrotoxicosis. The diagnosis of Graves’ disease was verified on the basis of clinical characteristics, data of anamnesis, clinical examination, hormonal and immunological studies, ultrasound examination of the thyroid gland. The observation time from thyrostatic drug prescription consisted of 6 months. Such indices as TSH, fT4, fT3, TRAbs and thyroid gland ultrasound were monitored during the observation period — in 1, 3, 6 months after the treatment. All patients were treated by thyrostatic drugs (mercazolilum, thyrozol), β-blockers (bisoprolol, metoprolol), sedative means, and potassium drugs. The patients with DTG were divided into two groups by the nature of the conservative treatment: 30 patients who received mercazolilum were included in group 1, 29 patients who were taken thyrozol — in group 2. The daily dose of thyrostatic drugs was 20-30 mg for observed patients of both groups. No relationship between the manifestation of clinical symptoms of thyreotoxicosis, the levels of TSH, free T3, free T4, TRAbs in the peripheral blood and the degree of thyroid increase was revealed as a result of the examination. A decrease in the levels of thyroid hormones and TRAbs was observed in patients of both groups in a month after starting the medicamentous therapy, without a detection of significant differences between these parameters depending on the used thyrostatic drugs (p>0.05). Normalized levels of peripheral hormones such as fT4, fT3 under a low level of TSH were demonstrated in 100% of the subjects in both groups. Similar indices were determined in 3 and 6 months after beginning of thyrostatic therapy in patients of both groups later on. Euthyroid state was achieved in 100% (59 patients) patients of both groups against a background of thyrostatic therapy. No significant side effects (agranulocytosis, toxic hepatitis) were observed in patients of both groups in our case, in six months after treatment of patients with DTG by thyrostatic drugs. Conclusions. No difference in the timing of thyrotoxicosis compensation occurrence was found in patients receiving both mercazolilum and thyrozol. No differences in frequency of principal complications occurrence were also found as a result of medicamentous therapy with thyrostatic drugs. Merkazolilum and thyrozol can be considered equivalent drugs for their efficacy and safety. Key words: diffuse toxic goiter, thyrozol, mercazolilum.

148-153

Authors: Кундін В.Ю., Новерко І.В., Сатир М.В.

Метою роботи було вивчення можливостей застосування та ефективності сцинтиграфії, технологій ОФЕКТ та ОФЕКТ/КТ із 99mTc-MIBI в діагностиці аденом прищитоподібних залоз. Результати. Обстежено 143 пацієнти з пухлинною патологією прищитоподібних залоз. У 115 (80,4%) пацієнтів отримано діагностичні зображення високої якості. Негативні результати спостерігались у 16 (11,2%) пацієнтів, сум- нівні — у 9 (6,3%). Зроблено висновок про високу діагностичну значущість сцинтиграфії з 99mTc-MIBI в діа- гностиці пухлинної патології прищитоподібних залоз, а також ОФЕКТ і ОФЕКТ/КТ із 99mTc-MIBI у визначенні атипово розташованих аденом прищитоподібних залоз. Кдючові слова: аденома, прищитоподібні залози, сцинтиграфія, ОФЕКТ, ОФЕКТ/КТ, 99mTc-MIBI.

161-165

Authors: Чистякова Е.Є., Величко Н.Ф., Смолєнко Н.П., Карпенко Н.О.

З метою визначення наслідків дії емоційного стресу або/та надмірного надходження фітоестрогенів під час молочного вигодовування для перебігу процесів програмування, дозрівання та функціонування репродуктивної функції у самців щурів досліджено здатність до відтворення. Результати. Виявлено, що дія емоційного стресу у цей критичний період призводить до зниження копуляторної активності та плідності (більше ніж на 40%) у дорослих самців. Вживання фітоестрогенів на тлі стресування у підсосний період по- силює вираженість цих наслідків, результатом чого є збільшення відсотка самців, які не здатні спаровуватися та отримувати життєздатних нащадків. Висновок. Емоційний стрес і надмірне надходження фітоестрогенів під час молочного вигодовування можуть бути чинниками диспрограмної гіпофертильності дорослих самців. Ключові слова: стрес, фітоестрогени, період молочного вигодовування, статева поведінка, спермограма, фертильність

5-9

Authors: Guda B.B., Pushkarev V.M., Pushkarev V.V., Kovalenko A.Ye., Taraschenko Y.M., Zhuravel O.V., Zinych P.P., Zurnadzhy L.Y., Kovzun O.I., Tronko M.D.

Effector kinase of the MAPK (mitogen-activated protein kinase)-pathway — extracellular signal-regulated kinase - 1/2 (ERK1/2) activation and expression and proliferating cell nuclear antigen (PCNA) content in normal tissues, benign and well-differentiated malignant (metastatic and not metastatic) human thyroid tumors were studied. In malignant tumors and tissue of follicular adenoma’s increased PCNA expression was observed, and the amount of antigen in tumor tissue, except for follicular carcinoma, exceeded the amount in the conditionally normal tissue. Importantly, in encapsulated papillary carcinomas this excess was 85%, while in non-encapsulated, metastatic tumors PCNA content was on average more than 3 times above normal, and in the cases of most aggressive tumors with metastases in lungs — even 4 times. PCNA amount in thyroid tissue could serve as one of diagnostic and prognostic markers, and development of effective antigen inhibitors may be a promising trend in thyroid cancer treatment. Total ERK content was significantly lower in tumors compared to normal tissue, except goiter. Phosphorylation (activation) of the ERK was almost completely suppressed in tumors but not in normal tissue. Evidently, ERK activation is not associated with proliferative processes in thyroid tumor tissue. The possible mechanisms of MAPK cascade inhibition in thyroid tumors are discussed. Keywords:thyroid tumors, extracellular signal — regulated kinase - 1/2, proliferating cell nuclear antigen.

16-20

Authors: А.М. Урбанович, Б.М. Маньковський

Мета — вивчити зміни вмісту резистину та цитокінів, зокрема ІЛ - 2, ІЛ - 6 і ТНФ-α, у плазмі крові хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) із різною компенсацією захворювання та артеріальною гіпертензією (АГ), а також дослідити можливий взаємозв’язок між зазначеними адипокіном і цитокінами. Методи. Обстежено 137 хворих на ЦД2 з АГ І-ІІ ст. і без АГ (72 жінки та 65 чоловіків). Рівень резистину, ІЛ - 2, ІЛ - 6, ТНФ-α в сироватці крові визначали імуноферментним методом. Результати. Виявлено вірогідне зростання рівня резистину у сироватці крові хворих на ЦД2 із погіршенням компенсації діабету та приєднанням АГ; зростання рівня ІЛ - 6 у групах із доброю та задовільною компенсацією діабету та ТНФ-α у групах із поганою компенсацією з приєднанням АГ. Виявлено позитивну кореляцію вмісту резистину із ІЛ - 2 і ТНФ-α у групі з поганою компенсацією ЦД2 та АГ і без АГ, більшої сили у групі із ЦД2 та АГ. Висновок. Рівень резистину у плазмі крові зростає з погіршенням компенсації діабету та приєднанням АГ. Високовірогідні кореляційні зв’язки між рівнями резистину, ІЛ - 2 і ТНФ-α у групах хворих із поганою компенсацією діабету можуть свідчити про взаємопотенціюючу роль цих чинників у розвитку та прогресуванні декомпенсації ЦД2 та АГ. Ключові слова: резистин, інтерлейкін - 2, інтерлейкін - 6, тумор-некротичний фактор α, цукровий діабет 2-го типу, артеріальна гіпертензія.

26-32

Authors: Журавлева Л.В., Моисеенко Т.А.

Цель исследования — оценить состояние тиреоидного баланса у мужчин среднего возраста с ожирением различной степени выраженности в зависимости от наличия метаболического синдрома (МС). Материалы и методы. Обследовали 58 мужчин среднего возраста (45-59 лет), масса тела которых превышала норму. Программа обследования включала определение в сыворотке крови уровней инсулина с вычислением показателя HOMA-IR, кортизола, тиреотропного гормона (ТТГ), общего тироксина (обТ4 ), свободного тироксина (свТ4 ), общего трийодтиронина (обТ 3 ), свободного трийодтиронина (свТ3 ), антител к тиреоглобу- лину (АТ-ТГ), антител к тиреопероксидазе (АТ-ТПО), уровней общего холестерина (ХС), ХС ЛПВП и ХС ЛПНП, триглицеридов (ТГ), глюкозы. Определяли уровень микроальбуминурии (МАУ). Выполняли ультразвуковое исследование почек, печени, желчного пузыря, щитовидной железы и интраабдоминальной жировой ткани. Результаты. Пациенты были разделены на две группы в зависимости от наличия признаков МС и величины ИМТ: 1-я группа с ИМТ более 30 кг/м 2 и признаками МС; 2-я группа с ИМТ 25-30 кг/м 2 без признаков МС. У пациентов 1-й группы достоверно повышены в сыворотке крови уровни кортизола, ТТГ, обТ 4 , увеличены соот - ношение свТ 4 /свТ 3 , содержание АТ-ТПО, ХС, ТГ, ХС ЛПНП. Выводы. У мужчин с ожирением и МС наблюдаются дистиреоз, гипертиреотропинемия, гиперкортизолемия, дислипидемия. Ключевые слова: ожирение, тиреоидные гормоны, метаболический синдром

38-44

Authors: Лузанчук І.А., Кравченко В.І., Медвєдєв Б.К., Постол С.В.

Обстежено 199 вагітних віком від 18 до 42 років (28,6±1,7 року) у першому (10,0±0,4 тижня), другому (21,6±0,5 тижня) та третьому (34,9±0,4 тижня) триместрах вагітності. Для моніторингу стану йодного забезпечення та оцінки ефективності засобів групової йодної профілактики визначали екскрецію йоду із сечею, стан щитоподібної залози (ЩЗ) за допомогою ультразвукових досліджень і рівень йодної профілактики шляхом опитування. Результати. Значна частина обстежених за показниками йодурії мали йодну недостатність. Найбільший відсоток (71,1%) недостатнього йодного споживання, нижче від 150 мкг/л, спостерігався у групі вагітних, які не використовували для профілактики йодовмісні препарати. Серед жінок, які використовували йодну профілактику та приймали вітамінно-мінеральні комплекси, що містять йод, цей відсоток складав 54,4%. Надмірні значення йодурії мали місце у 14,9% випадків серед вагітних, які отримували йодну профілактику, та у 8,5% — без неї. Лише в 27,7% випадків у вагітних, які приймали йодовмісні препарати, і в 20,4% серед тих, які не застосовували препарати, що містять йод, результати визначення йодурії були в межах 150-249 мкг/л, що свідчило про достатній рівень йодного забезпечення. Частота випадків зоба у вагітних із профілактикою та без неї за даними УЗД склала 33,3%. Поряд із дифузним зобом у 9,4% спостережень мав місце вузловий зоб, більшість жінок обох груп мешкали в зоні йодного дефіциту. Опитування показало, що вагітні використовували для профілактики ускладнень вагітності загалом 17 різних засобів, серед них йодовмісні препарати — йодомарин, йодбаланс, тироксин; вітамінно-мінеральні комплекси, що містять йод, — мультитабс, пренатал, вітрум, вітрум-пренатал форте; вітамінно-мінеральні комплекси, що не містять йоду, — елевіт, прегнавіт, ревіт тощо, в цілому лише 24% жінок вживали препарати, які дійсно містять йод. Встановлено, що серед опитаних жінок 87,2% обізнані з проблемами, пов’язаними з йодним дефіцитом (ЙД) і його шкодою для організму, та 12,8% — не обізнані. Значна частина вагітних (70,5%) поінформовані про прояви ЙД у майбутньої дитини, 29,3% такої інформації не мали. Багатьом вагітним бракувало знань про зниження інтелекту у дітей, розумову відсталість, недостатній фізичний розвиток і можливі внутрішньоутробні вади розвитку плода внаслідок ЙД. Висновки. Значна частина вагітних (понад 70%) мали ЙД, який негативно впливає на стан щитоподібної залози та може спричинювати негативні наслідки для майбутньої дитини. Ключові слова: вагітність, йодний дефіцит, щитоподібна залоза, зоб, екскреція йоду із сечею, йодна профілактика

51-56

Authors: Яроцький М.Є., Семенюк Л.М., Литвак О.О., Наустинна Л.С., Гирявенко О.Я.

Мета роботи — вивчити структурно-метаболічні особливості гіперпластичних процесів у жінок пізнього репродуктивного віку з доброякісними тиреопатіями та визначити кореляцію між гістологічним статусом і параметрами морфометрії ендометрія у вказаного контингенту пацієнток. Результати та обговорення . Гіперпластичні процеси ендометрія є причиною мено-метрорагій майже у 40% жінок пізнього репродуктивного віку. Порушення менструального циклу — провідний клінічний симптом захворювання й основний мотив звертання до лікаря та госпіталізації. Серед причин розвитку гіперплазій ендометрія (ГЕ) істотна роль належить порушенням гормонального гомеостазу зі зміною росту та диференціювання клітинних елементів ендометрія. У структурі супутніх екстрагенітальних захворювань у жінок із гіперплазією ендометрія частка тиреопатій складає майже 50-65%. Є припущення, що гонадотропін-рилізинг-гормон (ГнРГ) може відігравати роль автокринного регулятора проліферації клітинних ліній карциноми, а агоністи ГнРГ можуть викликати десенситизацію або пригнічення синтезу рецепторів до ГнРГ, справляючи прямий антипроліферативний ефект, тобто запобігаючи пухлинному росту. Проведено вивчення структурно-метаболічних характеристик гіперпластичних процесів ендометрія у жінок пізнього репродуктивного віку з доброякісними тиреопатіями з метою вдосконалення алгоритму обстеження, прогнозування та запобігання розвитку патологічних проліферативних процесів ендометрія. Висновки. Термін спостереження стану ендометрія у пацієнток пізнього репродуктивного віку з гіперпластичними процесами матки та патологією щитоподібної залози має складати не менше від 1 року після закінчення терапії агоністами ГнРГ. Складна гіперплазія ендометрія є чинником більшого ризику малігнізації ендометрія. Ключові слова: гіперпластичні процеси ендометрія, тиреопатії, гонадотропін-рилізинг-гормон.

65-74

Authors: Falfushynska H.I.

The review represents a complex analysis of thyroid disorders mechanisms, involving reactive oxygen species in relation to subcellular distribution of biogenic elements (iodine, copper) with the participation of assign cell targets. Oxidative stress in thyroid gland caused by exogenous or endogenous factors, among them elevated copper accumulation, iodine deficiency as well as its excess amount in non-organification form may lead to various toxic manifestations in thyrocytes, among them lipid peroxidation and proteins carbonylation, DNA strand breaks, caspase- and lysosomal-mediated apoptosis etc. Finally all of these molecular lesions determine of different thyroid diseases progress, cancer included. The review considers a number of issues concerning to how does a tissue defend itself against oxidative stress and beneficial effects of antioxidants in countering the cytotoxicity. Keywords: thyroid disorders, oxidative stress, iodine, copper, oxidative lesions, cytotoxicity, apoptosis.

658-668

Authors: Тронько Н.Д., Соколова Л.К., Власенко М.В., Костюкевич А.А.

Обоснование и цели. Осложнения сахарного диабета (СД) составляют одну из основных причин смерти в Украине. Целью данного анализа послужило изучение характеристик ведения пациентов с СД в Украине, а также достижение ими целей лечения. Методы. Проанализированы данные украинских пациентов с СД 1-го типа (СД1) и СД 2-го типа (СД2), включенных в 5-ю и 6-ю волны Международного исследования по изучению практики ведения сахарного диабета (International Diabetes Management Practices Study, IDMPS). Результаты. В Украине 592 пациента с СД были включены в исследование в 2011 году (5-я волна IDMPS) и 600 пациентов – в 2014 г. (6-я волна IDMPS). В 2011 году (5-я волна IDMPS) 202/353 (57,2%) пациентов с СД2 получали только пероральные сахароснижающие препараты (ПССП), 58/353 (16,4%) – только инсулин, 91/353 (25,8%) получали ПССП и инсулин, 2/353 (0,6%) – диету и физические нагрузки. Подавляющее большинство пациентов с СД1 (95,5%) в 2011 г. получали инсулин и 4,5% - инсулин в сочетании с ПССП. В 2014 году (6-я волна IDMPS) 176/389 (45,2%) пациентов с СД2 получали только ПССП, 85/389 (21,9%) – только инсулин, 127/389 (32,6%) – ПССП и инсулин, 1/389 (0,3%) – диету и физические нагрузки. Подавляющее большинство пациентов с СД1 (99,1%) в 2014 г. получали инсулин и 0,9% - инсулин в сочетании с ПССП. Уровень гликированного гемоглобина (HbA1c) хотя бы раз определялся у 97,5% пациентов с СД1 и у 85,3% пациентов с СД2 в 2011 г. В 2014 г. уровень HbA1c хотя бы раз определялся у 98,6% пациентов с СД1 и 95,3% пациентов с СД2. В 5-й волне IDMPS только 15,5% пациентов с СД1 и 15,4% пациентов с СД2 достигли рекомендованного показателя HbA1c<7%. Те из пациентов с СД2, которые получали только ПССП, достигали лучшего контроля гликемии. В 6-й волне IDMPS только 13,5% пациентов с СД1 и 12,8% пациентов с СД2 достигли рекомендованного показателя HbA1c<7%. Те из пациентов с СД2, которые получали только ПССП, достигали лучшего контроля гликемии (24,5% пациентов с HbA1c <7%) по сравнению с пациентами, получавшими ПССП и инсулин (4,8%), и получавшими только инсулин (1,3%).

677-687

Authors: Насонова Т.І.

Мета дослідження. Аналіз ефективності та безпеки лікування пацієнтів із хронічними цереброваскулярними захворюваннями (дисциркуляторна енцефалопатія) на тлі метаболічного синдрому (МС) із використанням препаратів Діаліпон® і Вітаксон®, виявлення їх потенційного впливу на інсулінорезистентність, показники когнітивних функцій та якість життя пацієнтів із МС. Особливістю роботи було виявлення стратегічних ділянок мозку у пацієнтів із когнітивними та емоційними розладами з МС і без нього. Матеріали і методи. Спостерігали 70 пацієнтів віком від 47 до 74 років із дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ) ІІ ст. і МС. Пацієнти основної групи (50 осіб) у складі лікування застосовували Діаліпон® і Вітаксон®. Контрольну групу склали 20 пацієнтів, які не приймали препаратів Діаліпон® і Вітаксон®. Крім неврологічних, загальноклінічних обстежень, визначення ознак МС, застосовували нейропсихологічне тестування за шкалами MMSE, МоСА, тривоги та депресії, головний біль оцінювали за шкалою VAS болю, запаморочення – за шкалою Dizziness Handicap Inventory. Головний мозок і його лікворну систему у 47 пацієнтів (29 пацієнтів із МС – основна група та 18 пацієнтів без МС – група порівняння) оцінювали за допомогою методу волюметрії (вимірювання об’ємів окремих ділянок мозку). Результати дослідження і їх обговорення. Після проведеного лікування визначено зменшення запаморочення. Це проявлялось в збільшенні кількості пацієнтів без ознак запаморочення та переході пацієнтів з групи з більшим запамороченням у групу з меншим запамороченням. За шкалою VAS головний біль в основній групі зменшився на 2 бали, в контрольній – на 1,25 бала. Цей процес відбувався вірогідно швидше у пацієнтів, які отримували Діаліпон® і Вітаксон®. Результати волюметричних вимірювань гіпокампа показали, що у пацієнтів із МС його об’єм (праворуч Me=3,293058 і ліворуч Me=2,84) був вірогідно меншим (р<0,05), ніж у пацієнтів без МС (праворуч Me=3,93, ліворуч Me=3,55). Когнітивні порушення проявлялись у зниженні пам’яті, порушенні уваги, уповільненні психічних процесів, а також обмеженні здатності до планування та контролю. Внаслідок лікування поліпшилися когнітивні й емоційні функції у пацієнтів обох груп, але додавання до загальноприйнятої терапії Діаліпону® і Вітаксону® сприяло поліпшенню концентрації уваги, пам’яті, зменшенню ситуаційної тривожності, а отже, ставлення пацієнтів до життєвої ситуації. Після лікування з використанням низькокалорійної дієти та фізичного навантаження визначено зменшення інсулінорезистентності в обох групах (за індексом НОМА-ІР), але в групі, де пацієнти приймали досліджувані препарати, ці зміни досягли рівня вірогідності. Рівень загального холестерину в крові пацієнтів основної групи знизився з 6,27±1,3 ммоль/л до 5,12±1,8 ммоль/л, контрольної – з 6,08±1,12 ммоль/л до 5,54±0,4 ммоль/л (р<0,05). Висновки. Застосування препаратів Діаліпон® і Вітаксон® у комплексному лікуванні хронічних цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) на тлі МС сприяло поліпшенню уваги, концентрації, пам’яті, позитивно впливало на реактивну тривогу, зменшення інсулінорезистентності та маси тіла, порушень ліпідного спектру. Ймовірно, у пацієнтів із хронічною цереброваскулярною патологією компоненти МС сприяють розвитку атрофічних процесів гіпокампа. Поєднання артеріальної гіпертензії (АГ), інсулінорезистентності, дисліпідемії тощо прискорюють атрофічні процеси гіпокампа більше, ніж окремо кожний із цих компонентів.

696-700

Authors: Маньковський Б.М., Могильницька Л.А., Могильницька О.Є.

Мета. Визначити вміст VCAM-1, ІСАМ-1, Е-селектину в сироватці крові хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, та в осіб молодого віку з ожирінням і взаємозв'язок цих чинників з ендотелійзалежною дилатацією. Методи. Обстежено 30 хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, 30 молодих осіб з ожирінням, 28 практично здорових осіб. Вміст ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові визначали імуноферментним методом. Результати. Виявлено підвищення вмісту ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, та в осіб молодого віку з ожирінням, що корелювало з показниками вуглеводного та ліпідного обміну, інсулінорезистентністю. Встановлено ослаблення ендотелійзалежної дилатації в обстежених пацієнтів, що корелювало із вмістом ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові. Висновок. Ці дані вказують на розвиток ендотеліальної дисфункції на тлі цукрового діабету 1-го типу та ожиріння й можливий зв'язок ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину із цими порушеннями.

706-709

Authors: Левчук Н.І., Лукашеня О.С., Микоша О.С., Ковзун О.І.

Досліджували рівень експресії ERK1 і ERK2 та вплив in vitro на нього різних концентрацій метанандаміду в тканині надниркових залоз самиць і самців щурів. Встановлений різний рівень експресії ERK1 і ERK2 в адренокортикальній тканині щурів різної статі: у тканині надниркових залоз самиць щурів рівень експресії ERK1 і ERK2 був вірогідно нижчим порівняно з адренокортикальною тканиною самців. Також у самиць відмічено більш високий рівень експресії ERK2 на відміну від ERK1. Виявлена різниця може бути пов’язана із впливом статевих гормонів на синтетичні процеси в клітині. Метанандамід не впливав на рівень експресії ERK1 і ERK2 в тканині надниркових залоз щурів різної статі.

716-719

Authors: Lutsenko N.S., Isakova O.A., Rudycheva O.A.

The authors have carried out a retrospective analysis of the dissatisfaction causes of the results of complex treatment of patients with endocrine ophthalmopathy between 2012–2014 years. Evaluation of dissatisfaction of the endocrine ophthalmopathy treatment results was conducted depending on the activity and severity of process, terms of the ophthalmic symptoms appearance before treatment. Ophthalmologic examination of Graves ' ophthalmopathy patients in the early terms after diagnosis helps the proper establishment of the severity and activity of the process, allowing to define indications for a conservative treatment in time, reducing clinical manifestations and increasing satisfaction with treatment results

735-741

Authors: Трутаева И.А., Кирошка В.В., Божкова Ю.О., Бондаренко Т.П.

В статье представлены данные литературы о применении метода трансплантации криоконсерви¬рованной овариальной ткани в области современной экспериментальной биологии и репродуктивной меди¬цины. Приведены успешные результаты по восстановлению эндокринной функции и фертильности оварио- эктомированных животных-реципиентов, а также данные клинической практики о рождении здоровых детей у пациенток, прошедших курсы противораковой терапии. В статье обсуждаются проблемы данной техноло¬гии, связанные с повреждением фолликулярного пула в процессе криоконсервирования и трансплантации, а также рассматриваются возможные пути повышения жизнеспособности фолликулов за счет оптимизации протокола.