ENDOKRYNOLOGIA

34-41

Authors: Богданова Т.І., Зурнаджи Л.Ю., Дегтярьова Т.Л., Божок Ю.М., Болгов М.Ю., Коваленко А.Є., Бурко С.В., Чернишов С.В., Тронько М.Д.

Мета — проаналізувати ефективність експрес-гістологічних досліджень (ЕГД) вузлової патології щитоподібної залози (ЩЗ) у хворих віком <18 років на час аварії на ЧАЕС у виявленні папілярної тиреоїдної карциноми (ПТК) і визначити обґрунтовані показання для виконання інтраопераційних ЕГД з урахуванням змін у патологічній діагностиці тиреоїдних пухлин на сучасному етапі. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів ЕГД у 406 хворих із вузловими утвореннями ЩЗ, прооперованих у періоди від 2009 до 2014 і від 2015 до 2017 років, яким виконували передопераційне цитологічне дослідження після проведення ТАПБ. Результати ЕГД отримано для кожного періоду спостереження порівняно з остаточними патологічними діагнозами та висновками ТАПБ. Результати. Встановлено вірогідне підвищення ефективності ЕГД у визначенні ПТК 2015-2017 роками порівняно з 2009-2014 роками за рахунок зростання відсотка випадків, що направлялися на ЕГД із цитологічним висновком ТАПБ «підозра на карциному», та зменшення відсотка випадків із невизначеним висновком ТАПБ «фолікулярна неоплазія». Доведено, що ефективність ЕГД становить майже 100% за неінкапсульованої ПТК, а за наявності повної капсули пухлини знижується до 30-37%. Висновки. Єдиним цілком обґрунтованим висновком ТАПБ для виконання ЕГД є «підозра на карциному» (рівень V за TBSRTC), адже ЕГД за таких умов здатне суттєво вплинути на вибір адекватного обсягу оперативного втручання. Після висновків ТАПБ «фолікулярна неоплазія», «атипія», «доброякісне утворення» (IV, III і II рівні за TBSRTC) проводити ЕГД недоцільно.

47-52

Authors: Зелінська Г.В.

У лекції наведено літературні та власні дані, які демонструють можливості та досягнення малоінвазійного та безпечного методу цитологічної діагностики злоякісних пухлин різних локалізацій (пухлини молочної залози, лімфоми, карциноми щитоподібної залози) в передопераційному прогнозуванні їх поведінки та виборі адекватної таргетної терапії на підставі використання імуноцитохімічних досліджень на матеріалі тонкоголкових аспіраційних пункційних біопсій. Розроблено власні методи передопераційного прогнозування радіойодрезистентності папілярного раку щитоподібної залози, які дозволяють досить точно прогнозувати ефективність радіойодтерапії папілярного раку щитоподібної залози та його метастазів, виявлених у поопераційний період, і дають можливість визначити адекватну тактику лікування (радіойодтерапія або хірургічне видалення метастазів у випадках прогнозування її неефективності).

60-64

Authors: Бельчина Ю.Б., Соколова Л.К.

Целью исследования было изучение внутрисердечной гемодинамики у больных СД1 молодого возраста и оценка целесообразности и эффективности применения L-аргинина для коррекции выявленных нарушений. Материал и методы. Оценка систолической и диастолической функции левого желудочка (ЛЖ) проведена у 70 больных СД1 и у 30 лиц контрольной группы аналогичного возраста. Исследование проводили в дуплексном режиме (сочетание 2-мерной ЭхоКГ и ДЭхоКГ). Традиционная терапия была дополнена L-аргинином (4,2% раствор препарата Тивортин, «Юрия-Фарм», Украина). Курс лечения составил 10 дней. Затем препарат назначался в виде питьевого раствора в течение 1 мес. Результаты. Полученные данные свидетельствуют о позитивном влиянии L-аргинина на функциональное состояние внутрисердечной гемодинамики у больных СД1 молодого возраста.

74-82

Authors: Морозик А.О., Майданник В.Г., Файнзільберг Л.С.

Мета роботи — вивчення нових ранніх маркерів для діагностики діабетичної кардіоміопатії (ДКМП) у дітей із цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1) шляхом аналізу фази реполяризації на одноканальній електрокардіограмі (ЕКГ) у фазовому просторі з навантажувальним тестуванням. Матеріали та методи. Обстежено 23 дитини віком 7-16 років із ЦД1. Контрольну групу становили 22 практично здорових школярі віком 7-15 років. За допомогою комплексу ФАЗАГРАФ® досліджували й автоматично обчислювали традиційні та оригінальні параметри, що характеризують фазу реполяризації ЕКГ першого стандартного відведення, в стані відносного спокою, одразу після навантаження (20 присідань за 30 с) і на третій хвилині періоду реституції. Результати та їх обговорення. У стані спокою в дітей із ЦД1 на ЕКГ відзначається сплощений і вузький зубець Т, а показник середньоквадратичного відхилення симетрії зубця Т (СКВ βТ) у них є вірогідно вищим. На піку навантаження в дітей із ЦД1 частіше відзначається депресія сегмента ST, а показники симетрії зубця Т βТ і СКВ βТ мають більш виражену тенденцію до зростання. Після 3 хвилин відпочинку в дітей із ЦД1 зберігаються депресія сегмента ST і значно вищі показники βТ і СКВ βТ, на відміну від групи контролю. Отримані результати свідчать про розвиток у дітей основної групи ДКМП і високий ризик серцево-судинної захворюваності та смерті в дорослому віці. Висновки. Обстеження дітей і підлітків із ЦД1 за допомогою портативного комплексу ФАЗАГРАФ®, надто з проведенням проб із фізичним навантаженням, значно підвищує точність та інформативність ЕКГ за рахунок оцінки оригінальних по- казників βТ і СКВ βТ, що характеризують фазу реполяризації міокарда. Виявлення зазначених вище змін показників фази реполяризації на ЕКГ дає привід для подальшого поглибленого обстеження дітей із ЦД1 для вчасного виявлення та наступної ранньої профілактики ДКМП.

315-325

Authors: Misiura K.V.

Objective of the work — to determine changes of hemodynamic parameters by integral rheography of the body technique in Kharkiv adult population with different body mass in correlation to its composition, specifics of adipose tissue accumulation topography, liquid areas, presence and degree of insulin resistance. Material and methods. 250 individuals (mean age 65.48±11.86 year) were examined. Patients with arterial hypertension, coronary artery disease and cardiac failure were excluded from the examination. The body mass index was calculated, waist and hip circumferences were measured in the examined patients; adipose, fat-free active body cell mass, total liquid contents and blood volume were determined by bioimpedance technique; systolic volume, cardiac ejection, systolic and heart indices, integral tonicity coefficient were revealed by integral rheography of the body; systolic and diastolic arterial pressure were measured; HOMA insulin resistance index was determined. Results. It was proved that increasing body mass from normal to overweight and obesity class 1, 2, 3 reveals growing volume of total liquid at statistically valid values p<0.001; p<0.05; p<0.001 and p<0.001, respectively. It was determined that while body mass increases from normal to overweight mass; from obesity class 1 to obesity class 2; from obesity class 2 to obesity class 3, blood level also grows statistically valid (p<0.001; p<0.014 and p<0.001, respectively). Patients with overweight body mass, obesity class 1 and class 2 are characterized with absolute increase of systolic heart function according to the determined beat volume and cardiac output. In obesity class 3 relative systolic failure developed relatively to the body square. Statistically valid correlation between parameters of systolic function and body mass index, accumulation either adipose or fat-free mass in the body was found. It was determined that changes of systemic arterial tone in overweight subjects are mostly connected with contents in the body fat-free tissues. Evidence of correlation between insulin resistance and levels of systolic volume, cardiac ejection, coefficient of integral tonicity, systolic and diastolic arterial pressure has been confirmed by statistical difference at p<0.001 level of these parameters in the groups of patients with insulin resistance and normal tissue insulin sensitivity. Conclusions. Representatives of Ukrainian population with overweight body mass of different classes are proved to have correlation between parameters of cardiac systolic function and changes of body composition, liquid areas, degree of accumulated visceral adipose tissue. At insulin resistance evidence, these shifts are intensified.

331-335

Authors: Семенюк Л.М., Воронкова Н.М.

Мета — визначення оптимального методу спорожнення матки на тлі завмерлої вагітності з метою запобігання формуванню патології ендометрія в майбутньому. Матеріали та методи. Обстежено 90 жінок віком від 18 до 35 років із завмерлою вагітністю в анамнезі та 40 жінок на етапі планування вагітності. Основні групи: Іа — 60 жінок — переривання вагітності, що не розвивається, традиційним методом (вакуум-аспірація / кюретаж), Іб група (30 жінок) — вакуум-аспірація з гістероскопічним контролем якості проведення втручання. Групи контролю: ІІа — 20 жінок з абортом в анамнезі, ІІб — клінічно здорові жінки на етапі підготовки до материнства. Результати. Хронічний ендометрит виявлено в 59 пацієнток із традиційним перериванням завмерлої вагітності та традиційною терапією й у 3 із перериванням із гістероскопічним контролем і використанням імуномодуляторів. Після аборту із запропонованим лікуванням та в групі контролю не виявлено хронічного ендометриту. У Іа підгрупі завагітніли 50 (83,3%) жінок, із них народили 11 (22,0%), у Іб підгрупі завагітніли 25 (83,3%) пацієнток, із них народили 22 (88,0%), у контрольній підгрупі Іа — 19 (95,0%) і 15 (75,0%) відповідно. У підгрупі ІІб обидва показники становили 100%. Висновки. Повторні оперативні внутрішньоматкові втручання зумовлюють пошкодження рецепторної складової ендометрія в майбутньому. Прогнозування майбутніх гестаційних ускладнень у жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі та проведення запропонованої схеми прегравідарних заходів дозволяють повноцінно відновити в цих жінок репродуктивний потенціал.

341-346

Authors: Чернуха І.С., Решетнік Є.М., Весельський С.П., Резніков О.Г., Макарчук М.Ю.

Застосування флутаміду обмежується його гепатотропними ефектами, зокрема здатністю пригнічувати певні синтетичні й окремі транспортні процеси в печінці. Серед численних функцій, що виконуються печінкою, важливе місце посідають обмін ліпідів і жовчоутворення. Оптимальне фізіологічне співвідношення ліпідних компонентів у крові та жовчі порушується під впливом різноманітних чинників, що може викликати розлади жовчосекреторної та жовчновидільної функцій. Мета роботи — дослідити вплив флутаміду на вміст у жовчі самців щурів ліпідних компонентів: холестеролу, фосфоліпідів, жирних кислот і тригліцеридів. Матеріали та методи. Дослідження проведено на чотирнадцяти білих щурах-самцях масою 0,18-0,23 кг. Флутамід (у вигляді водного розчину з пропіленгліколем) у дозі 25 мг/кг маси тіла вводили протягом 3 днів щоденно інтрагастрально. Контроль — інтрагастральне введення розчинника протягом 3 днів. У гострих дослідах (наркоз — тіопентал натрію, 60 мг/кг) упродовж трьох годин зібрано шість зразків жовчі, в якій методом тонкошарової хроматографії визначено концентрації фосфоліпідів, холестеролу, вільних жирних кислот, тригліцеридів, етерів холестеролу та жовчних кислот. Розраховано холато-холестероловий коефіцієнт (коефіцієнт літогенності жовчі), коефіцієнт етерифікації холестеролу та відношення фосфоліпідів до загального холестеролу жовчі. Статистичну обробку результатів проведено з використанням пакета Statistica 7.0 (Stat Soft, США) з урахуванням критерію t Стьюдента та перевіркою нормальності розподілу даних за допомогою тесту Шапіро – Уілка. Результати. Флутамід зменшував концентрацію фосфоліпідів у жовчі самців щурів, але викликав зростання вмісту тригліцеридів у ній. Під впливом флутаміду знижувалося співвідношення фосфоліпідів і холестеролу, але лишалися незмінними коефіцієнти літогенності та етерифікації. Висновки. Застосування флутаміду (25 мг/кг, інтрагастрально, щоденно, протягом 3 днів) у самців щурів викликає зменшення концентрації фосфоліпідів і зниження фосфоліпід-холестеролового співвідношення в жовчі, отриманій у гострому досліді. У зв’язку з широким застосуванням препарату в медичній практиці та з огляду на виявлені його ефекти на ліпідний склад жовчі на тлі короткочасного навантаження в самців щурів доцільно дослідити вплив тривалішого застосування цього препарату на характеристики зовнішньосекреторної функції печінки в тварин обох статей.

356-374

Authors: Коваленко А.Е., Люткевич А.В., Болгов М.Ю., Таращенко Ю.Н.

В обзоре отражены современные тенденции диагностики и лечения полигландулярного поражения паращитовидных желез при первичном гиперпаратиреозе, которое встречается достаточно часто, от 8% до 33% наблюдений, что повышает частоту персистенции заболевания после паратиреоидэктомии по сравнению с такой у пациентов с солитарной паратиреоидной аденомой. Обсужден вопрос предоперационного прогнозирования риска полигландулярного поражения, необходимости адекватной интраоперационной ревизии паращитовидных желез и долгосрочного мониторинга после операции с целью повышения эффективности лечения этой группы больных.

381-389

Authors: Гоженко А.И., Кузнецова А.С., Кузнецова Е.С., Быць Т.Н.

Цель работы — комплексный анализ механизмов окислительного и митохондриального стресса в сочетании как основного механизма патогенеза эндотелиальной дисфункции (ЭД) при сахарном диабете, а также анализ механизмов повреждения и восстановления целостности эндотелиального слоя на основании собственных данных и данных зарубежной и отечественной литературы за последние несколько лет. Материалы и методы. Обследованы 56 пациентов с сахарным диабетом 2-го типа (СД2), осложненным диабетической нефропатией (ДН). Проведена оценка данных развития ДН у пациентов с СД2 на фоне хронической гипергликемии. Результаты. Полученные данные свидетельствуют, что альбуминурия, которая является ранним маркером поражения почек, не всегда проявляется на ранних стадиях ДН. Анализируя данные пациентов в дальнейшем и исследовав функциональный почечный резерв, мы доказали, что в ходе патологического процесса в почках развиваются адаптационные механизмы в виде поддержания скорости клубочковой фильтрации (СКФ) с последующим снижением СКФ вплоть до 30 мл/мин, что в ряде случаев может носить адаптационный характер, препятствуя потерям таких жизненно важных для организма соединений, как белок и электролиты. Выводы. ЭД является основным патогенетическим звеном сосудистых осложнений СД. Наряду с выявлением и коррекцией механизмов ЭД при СД, чрезвычайно важным является изучение механизмов регуляции эндотелия и, особенно, роли эндотелиальных прогениторных клеток (ЭПК), которые во многом предопределяют исходы ЭД и характер сосудистых нарушений при СД.

201-210

Authors: Зак К.П., Попова В.В., Грузов М.А., Хоменко Б.М., Афанасьева В.В., Малиновская Т.Н., Тронько Е.Н., Саенко Я.А., Смолина Л.А., Семионова С.А., Куликовская А.В.

Цель. Исследовать лейкоцитарный состав и иммунофенотип лимфоцитов крови у нормогликемических детей с отягощенной наследственностью, находящийся в асимптомной фазе развития сахарного диабета 1-го типа (СД1), которая устанавливалась на основании определения титра аутоантител к панкреатическим антигенам островков Лангерганса (ОАА). Методы. Обследованы 457 здоровых нормогликемических детей с отягощенной наследственностью по СД1, внесенных в Реестр отечественной программы ИДСД (« Иммунитет в доклиническую стадию развития сахарного диабета»), родственники первой линии которых больны СД1. Детей разделили на четыре подгруппы: 1 – здоровые дети, без генетической склонности к СД1 – контроль; 2- ОАА-позитивные дети, у которых при двукратном определении был выявлен одновременно повышенный титр не менее двух видов ОАА, преимущественно аутоантител к протеину тирозинфосфатазы, или (другое название этого вида аутоантител – аутоантитела к протеину-2 инсулиномы – IA-2A) антител к декарбоксилазе глютаминовой кислоты (GADA); 3 – ОАА-негативные пациенты с нормальной гликемией и с отсутствием при двукратном определении одновременно повышенного титра двух ООА; 4 – больные СД1. Определение лейкоцитарной формулы проводили традиционно и гематологическим анализатором, иммунофенотип лимфоцитов (CD3+T, CD4+T, CD8+T, CD20+, CD56+) – проточной цитометрией (FACS - анализ) и титра ОАА ( IAA- аутоантитела к антигенам инсулина, GADA и IA-2A) – радиоиммунным методом. Результаты. У нормогликемических ОАА-позитивных детей отмечается выраженное изменение как естественного (нейтрофилопения, уменьшение числа и активности ЕК-клеток ( CD56+ лифоцитов и БГЛ)), так и адаптивного иммунитета (снижение относительного и абсолютного числа CD3+T, CD4+T, CD8+T, и, особенно, иммунорегуляторной субпопуляции CD4+Т-клеток) по сравнению как с ОАА-негативной группой детей с отягощенной наследственностью(p<0,05), так и с группой здоровых нормогликемических детей, без генетических осложнений( p<0,001). Заключение. В асимптомную, доклиническую фазу развития СД1 у детей происходят выраженные изменения естественного и адаптивного иммунитета, что звучно с новой концепцией о патогенезе и лечении СД1, заключающейся в том, что терапию СД1 следует начинать не в стадии резкого снижениямассы бета-клеток и секреции инсулина, т.е. появления патологических клинических признаков, а в асимптомную фазу, когда аутоимунный процесс в островках только начался.

219-227

Authors: Ніжинська-Астапенко З.П., Власенко М.В.

Мета — визначення поширеності та особливостей окремих клінічних симптомів і лабораторних показників як провідних для встановлення ступеня діабетичного кетоацидозу (ДКА) та варіанта його клінічно- го перебігу. Матеріали та методи. Обстежено 55 хворих із гострою критичною декомпенсацією цукрового діабету (ЦД) віком від 9 до 65 років. Вивчали клінічну симптоматику, визначали біохімічні зміни крові на біохі- мічному напівавтоматичному фотометрі-аналізаторі ≪Мікролаб 300≫ (США). Результати та обговорення. Діабетичні скарги та симптоми інтоксикації були присутніми в усіх хворих із ДКА. Найпоширенішим варіантом перебігу ДКА був абдомінальний, а найважчими — енцефалопатичний і нефротичний. Енцефалопатичний варіант траплявся у дітей та осіб похилого віку. Нефротичний варіант характеризувався довшим періодом розвитку симптоматики порівняно з іншими варіантами, гіпотензією, задишка та блювання були невираженими, за лабораторними показниками відзначалась глікемія понад 20 ммоль/л, низький рівень електролітів у крові, порушення азотистого обміну. Кардіальний варіант перебігу супроводжувався змінами на ЕКГ і початковою гіпокаліємією. Абдомінальний тип перебігу був найтиповішим, траплявся в усіх вікових категоріях, у клініці переважали задишка, біль у животі за типом псевдоперитоніту, блювання, загальна слабкість. Висновки. Встановлені клінічні та лабораторні особливості перебігу ДКА для різних клінічних варіантів і ступенів, які необхідно враховувати в практичній роботі лікаря для оцінки відхилень від норми, діагностичного пошуку та вибору подальшого лікування.

237-244

Authors: Ажмі С., Сергієнко В.О., Сергієнко О.О.

Мета — з’ясування особливостей впливу ω-3 поліненасичених жирних кислот (ω-3 ПНЖК) і симвастатину на показники ліпідного спектра крові та варіативності ритму серця (ВРС) у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) з функціональною стадією кардіоваскулярної автономної нейропатії (КАН). Матеріали таметоди. Обстежено 75 хворих на ЦД2 з функціональною стадією КАН, віком 50-59 років, показниками HbA1c7,1±0,4%, які протягом 3 міс. отримували традиційну цукрознижувальну терапію. Пацієнтів стратифікували начотири групи: 21 хворий, які протягом 3 міс., окрім цукрознижувальної терапії, отримували 1 капсулу на добупрепарату ω-3 ПНЖК; 22 хворих, які протягом 3 міс. отримували симвастатин 20 мг/добу; 17 хворих, які протягом 3 міс. отримували 1 г/добу препарату ω-3 ПНЖК та симвастатин 10 мг/добу; контроль — 15 хворих, які протягом 3 міс. отримували лише стандартну цукрознижувальну терапію. Результати. Препарат ω-3 ПНЖК сприяв більш значущому порівняно із симвастатином зменшенню вмісту тригліцеридів (ТГ), вірогідному зниженнюкоефіцієнта атерогенності (КА) та збільшенню рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ)і водночас не впливав на концентрацію загального холестерину (ЗХС) і холестерину ліпопротеїнів низькоїщільності (ХС ЛПНЩ). Використання симвастатину супроводжувалось вірогідним зменшенням рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ, КА і зростанням вмісту ХС ЛПВЩ, вірогідним зменшенням вмісту ЗХС, ХС ЛПНЩ і ТГ порівняно з препаратом ω-3 ПНЖК. Препарат ω-3 ПНЖК сприяв вірогідному збільшенню часових параметрів ВРС, проте симвастатин справляв більш виражений позитивний вплив на часові та спектральні параметри ВРС. Застосуваннякомбінації ω-3 ПНЖК і симвастатину в лікуванні хворих на ЦД2 з функціональною стадією КАН приводило донайбільш виражених позитивних вірогідних змін показників ліпідного обміну, часових і спектральних параметрів ВРС. Висновок. Отримані результати обґрунтовують доцільність використання комбінованої терапії ω-3ПНЖК і симвастатину в лікуванні хворих на ЦД2 з функціональною стадією КАН.

251-261

Authors: Мишуніна Т.М., Болгов М.Ю., Зурнаджи Л.Ю., Калініченко О.В.

Мета — визначити частоту супутньої патології в позапухлинній тканині щитоподібної залози за наявності її доброякісної або злоякісної пухлини. Матеріали та методи. Ретроспективне дослідження когорти хворих, які з приводу пухлини перенесли операцію на щитоподібній залозі. Аналізували частоту наявності в позапухлинній тканині гістологічних ознак патологічних змін з урахуванням віку та статі хворих; для певної частини пацієнтів використано інформацію про рівень у крові ТТГ. Проведено аналіз динаміки поширеності супутніх карциномам патологічних змін в позапухлинній тканині залози впродовж 2001-2015 рр. Результати. Найпоширенішими патологічними змінами у позапухлинній тканині щитоподібної залози є хронічний тиреоїдит, який найчастіше супроводжує папілярну карциному, рідше — фолікулярну, ще рідше — медулярну карциному або фолікулярну аденому. За анапластичної карциноми частота хронічного тиреоїдиту вдвічі менша, ніж за папілярної, натомість супутній багатовузловий зоб у позапухлинній тканині хворих з анапластичною карциномою (а також за одночасної наявності в залозі папілярної та фолікулярної карцином) діагностують у 3-6 разів частіше, ніж за фолікулярної аденоми, диференційованих або медулярної карцином. Водночас частота осередкової інфільтрації тканини залози лімфоцитами, яка є ознакою запалення, не різниться в пацієнтів із різними тиреоїдними пухлинами. За 15 останніх років спостереження кількість пацієнтів із папілярною карциномою і хронічним тиреоїдитом зросла у 2,4 раза; кількість хворих із фолікулярною карциномою з і без супутнього хронічного тиреоїдиту залишалася в цей період сталою, а темп зростання числа пацієнтів із медулярною карциномою та пацієнтів з останньою, асоційованою з тиреоїдитом, був однаковим. Висновки. Патологічні зміни в позапухлинній тканині щитоподібної залози залежать від природи новоутворення, статі та віку хворих.

267-271

Authors: Гончарова О.А.

17 Мета — встановлення структури симптомокомплексу, що характеризує депресивний стан у хворих на гіпотиреоз, а також визначення можливостей його корекції. Матеріали та методи. У 25 хворих із поопераційним гіпотиреозом, в яких тиреоїдний стан компенсовано за допомогою L-тироксину, з використанням шкали депресії Бека отримано дані відносно наявності та ступеня симптомів депресії. Тестування проведено перед початком і після лікування препаратом Цефавора впродовж одного місяця. Результати. Проведени- ми розрахунками встановлено, що сумарна середня кількість балів в обстежених (28,1±3,24) потрапляє в ді пазон, що відповідає наявності вираженої депресії середньої тяжкості (20-29 балів). Після курсу приймання Цефавори сумарна кількість балів вірогідно знизилася до 16,9±2,37 (p<0,01) і потрапила в діапазон помірної депресії. Збільшилася частка хворих, які в різних пунктах ≪шкали≫ оцінили свій стан у межах норми: у серед- ньому кількість таких випадки збільшилися з 6,04±1,72 до 11,24±1,56 (p<0,05). Висновки. Шкала депресії Бека є придатною для використання в обстеженні хворих на гіпотиреоз. Препарат Цефавора можна вважати перспективним у лікуванні депресії на тлі поопераційного гіпотиреозу.

279-283

Authors: Яніцька Л.В., Тихоненко Т.М.,Гузик М.М., Кучмеровська Т.М.

Мета — дослідження впливу нікотинаміду на поліоловий шлях обміну глюкози в мозку та його відділах на тлі експериментального цукрового діабету. Матеріали та методи. У щурів шляхом одноразового введення стрептозотоцину викликали ЦД1, через 6 тижнів тваринам упродовж 2 двох тижнів вводили нікотинамід у дозі 100 мг/кг. Визначали глікемію, активність ферментів поліолового шляху обміну глюкози та вміст сорбітолу й фруктози в мозку щурів. Результати. На тлі гіперглікемії сорбітол, проміжний продукт поліолового шляху обміну глюкози, накопичується в усіх відділах мозку. Накопичення сорбітолу в окремих відділах мозку діабетичних щурів призводить до збільшення його вмісту в цільному мозку в 1,7 раза порівняно з контролем. Двотижневе введення нікотинаміду діабетичним щурам приводило до зниження вмісту сорбітолу в мозку на 64,5%. Накопичення сорбітолу в мозку за діабету є результатом підвищення активності ключового ензиму поліолового шляху обміну глюкози — альдозоредуктази. Введення нікотинаміду знижувало активність альдозоредуктази, практично не впливало на активність сорбітолдегідрогенази та на зниження рівня фруктози. Тобто, хронічне введення NAm супроводжувалося частковою нормалізацією функціонування поліолового шляху обміну глюкози.

102-107

Authors: Жердьова Н.М.

ЦД і деменція — хронічні захворювання, що призводять до розвитку ускладнень та інвалідизації хворих. Вчасне виявлення чинників ризику ускладнень ЦД, у тому числі деменції, та розробка заходів зі зниження їх впливу допомагатимуть знизити інвалідизацію населення. Мета — розрахунок 10-річного прогнозу розвитку деменції в пацієнтів зрілого віку із ЦД2. Матеріали та методи. Обстежено 81 пацієнта із ЦД2, віком 45-59 років, серед них 43 жінки та 38 чоловіків. Пацієнтів розподілили на групи: із діагностованою ДР і без, із гіпоглікемією та без, із депресивними розладами та без них. Для виявлення депресивних розладів використовували опитувальник Centre for Epidemiologic Studies Depression Scale (CES-D). До групи з ДР відносили хворих з 2-4-ю стадіями. Діабетичну нейропатію діагностували за допомогою градуйованого камертону. Прогноз розвитку деменції проводили за допомогою шкали ризику 10-річного прогнозу розвитку деменції. Результати. Прогноз ризику деменції в пацієнтів зрілого віку із ЦД2 з гіпоглікеміями виявився в 1,8 раза гіршим за такий для пацієнтів без гіпоглікемій, із депресією — в 1,82 раза порівняно з таким для хворих без депресивних розладів, із ДР в 1,39 раза порівняно з таким для пацієнтів без ДР. Висновки. Доцільним є проведення патогенетичної терапії діабетичної нейропатії Діаліпоном (альфа-ліпоєвою кислотою) з додаванням Огранії (прегабаліну) для зниження проявів не лише больової нейропатії, а й тривоги та запобігання розвитку депресії.

115-120

Authors: Марунчин Н.А., Динник О.Б., Кобиляк Н.М., Федусенко О.А., Баранник Є.О.

Дослідження проведено з метою розробки та впровадження в клінічну практику нового методу для діагностики та подальшого контролю ефективності лікування стеатогепатозу в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2). Матеріали та методи. Проведено ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини (ОЧП) у 949 пацієнтів. Діагноз жирової хвороби печінки (ЖХП) встановлювали за критеріями Хамагочі. Вимір коефіцієнта затухання (ВКЗ) у правій і лівій частках печінки проводили на приладі Soneus P7 (Ultrasign, Україна) з конвексним датчиком 1-6 МГц. Для визначення діагностичної точності ВКЗ у 142 пацієнтів оцінено дані комп’ютерної томографії (КТ) ОСП у нативній фазі та параметра контрольованого затухання (CAP) на приладі Fibroscan (Echosens, Франція). Результати. У дослідженні обґрунтовано доцільність застосування ВКЗ у пацієнтів зі стеатогепатозом. Висновки. Доведено, що результати ВКЗ корелюють із показниками КТ і CAP. ВКЗ можна застосовувати як новий метод неінвазійної діагностики стеатогепатозу, він дозволяє кількісно оцінити ступінь прогресування стеатозу.

127-138

Authors: Sokolova L.K., Pushkarev V.M., Pushkarev V.V., Tronko N.D.

The review of the literature analyzes the cellular mechanisms of the pathogenesis of the complication of diabetes mellitus — the accelerated development of atherosclerosis. The mechanisms of metabolic impairment and the genesis of endothelial dysfunction in diabetes mellitus have been analyzed; the role of intercellular junctions of vascular endothelial cells to support vascular integrity and permeability barrier in norm and pathology has been shown. Data on involvement in the pathogenesis of atherosclerosis on the background of diabetes mellitus of vascular smooth muscle cells, macrophages, platelets and erythrocytes are summarized. The role of the nuclear factor NF-κB — regulator of inflammatory reactions in endothelial cells, vascular smooth muscle cells and macrophages is shown.

146-159

Authors: Лукашеня О.С.

В огляді описано біохімічні процеси, пов’язані з трансдукцією сигналу в клітинах кори надниркових залоз. Встановлено роль нових типів протеїнкіназ, ядерних чинників транскрипції в регуляції фундаментальних біологічних процесів. Ланки систем внутрішньоклітинної передачі сигналу можуть розглядатися як можливі ланки патогенезу низки захворювань і як мішені їх терапії.

171-181

Authors: Гоженко А.И., Кузнецова А.С., Кузнецова Е.С., Быць Т.Н., Сусла А.Б.

В лекции представлены современные данные об основных механизмах повреждения и восстановления эндотелия сосудов, о функциях эндотелия и методах диагностики эндотелиальной дисфункции (ЭД). Приведены результаты собственных исследований ЭД у пациентов с хронической болезнью почек (ХБП) на додиализной и диализзависимой стадиях. Оценивали показатели эндотелийзависимой вазодилатации (ЭЗВД) плечевой артерии, содержание в плазме крови метаболитов оксида азота NO2– и NO3– и циркулирующих десквамационных эндотелиоцитов (ЦДЭ). Результаты свидетельствуют о необходимости комплексной и системной оценки ЭД, которая будет базироваться на исследовании сосудодвигательной функции эндотелия, изучении маркеров повреждения эндотелия, вазоконстрикторных и вазодилататорных субстанций, факторов ангиогенеза и регенерации эндотелия. Ранняя диагностика сосудистой системы будет способствовать разработке методов целенаправленной коррекции ЭД и контроля адекватности проводимого лечения. эндотелиальная дисфункция, сахарный диабет,

10-17

Authors: Мітченко О.І., Романов В.Ю., Гвоздик М.В.

Мета роботи — дослідження ранніх маркерів атеросклерозу (товщини КІМ, наявності атеросклеротичних бляшок у ЗСА, показника кісточково-плечового індексу) та ССР у жінок із гіпертонічною хворобою та гіпотиреозом. Матеріали та методи. Обстежено 134 жінки з ГХ (середній вік 56,8±0,5 року). Усім пацієнтам визначали показники ліпідограми, товщину комплексу інтима-медіа (КІМ) і наявність атеросклеротичних бляшок в сонних артеріях, кісточково-плечовий індекс (КПІ), проводили стратифікацію серцево-судинного ризику (ССР) за допомогою шкал SCORE. Результати. Жінки із ГС характеризуються вірогідно вищими рівнями ХСЛПНЩ порівняно з жінками без дисфункції ЩЗ — 6,7±1,5 ммоль/л і 5,6±1,2 ммоль/л відповідно. Встановлено вірогідно більшу частоту потовщення КІМ і виявлення атеросклеротичних бляшок у сонних артеріях у жінок із СГ порівняно з евтиреоїдними пацієнтами — 66,7% проти 45,7% і 45,5% проти 31,4% відповідно; нижчі показники КПІ — 1,07±0,02 проти 1,16±0,02. За стандартною шкалою SCORE високий і дуже високий ССР виявлено в 36,4% жінок із ГХ на тлі СГ, після додаткового проведення УЗД сонних артерій і КПІ — у 75,7%. Висновки. Підтверджено несприятливий ефект СГ на ранні маркери атеросклерозу та ССР у жінок з артеріальною гіпертензією. Гіпотиреоз має зв’язок із підвищеними рівнями ЗХС, ХСЛПНЩ, потовщенням КІМ, зниженням КПІ. Жінки з артеріальною гіпертензією та СГ на тлі терапії левотироксином мають ліпший профіль ліпідів і нижчий ризик серцево-судинних захворювань порівняно з пацієнтами з артеріальною гіпертензією та СГ без замісної терапії левотироксином.

25-30

Authors: Костіцька І.О.

У статті висвітлено оновлені принципи нормалізації глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з ознаками порушення моторно-евакуаторної функції (М-ЕФ) шлунка. Виявлено позитивний вплив перорального цукрознижувального препарату похідного сульфанілсечовини Діаглізид® MR 60 мг (гліклазид) ПАТ «Фармак» щодо поліпшення показників вуглеводного обміну із низьким ризиком епізодів гіпоглікемії в групі хворих з уповільненням М-Е функції шлунка.

37-44

Authors: Дунаєва І.П., Чернявська І.В., Дорош О.Г., Караченцев Ю.І.

Мета — вивчення імунних особливостей і коагуляційних властивостей периферичної крові у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) і неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) залежно від рівня адипо- нектину та стадії НАЖХП. Методи. Обстежено 122 хворих на ЦД2 із НАЖХП (62 жінки та 60 чоловіків). Хворих розподілили на 3 групи залежно від стадії НАЖХП. Рівень адипонектину визначали імуноферментним методом. Проводили дослідження субпопуляційного складу лімфоцитів периферичної крові імунопероксидазним методом за допомогою моноклональних антитіл (відсотковий вміст Т-лімфоцитів: Т-лімфоцитів загальних (CD3+), Т-хелперів (CD4+), Т-супресорів (CD8+) і Т-активних лімфоцитів (CD25+). Результати. У пацієнтів із ЦД2 із НАЖХП та ожирінням виявлено зміни імунного статусу, які характеризуються імуносупресією, збільшенням значення імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+) за рахунок зниження кількості CD8+ Т-супресорів, а також активації CD25+ Т-активних лімфоцитів на тлі гіпоадипонектинемії. Висновок. Визначено взаємозв’язки між змінами показників імунної системи, які потенціюють хронічне запалення низької інтенсивності, складовими системи коагуляції залежно від рівня адипонектину та стадій НАЖХП у пацієнтів із ЦД2, будуть сприяти вдосконаленню раннього діагностичного алгоритму дисфункції гепатобіліарної системи, а в подальшому — зменшенню ризику розвитку макросудинних ускладнень у даної категорії хворих.

51-64

Authors: Rakov O.V., Rakova V.V., Pona S.M., Gyryavenko O.Ja.

The article is devoted to the analysis and systematization of the latest scientific data on the problem of etiology, pathogenesis, diagnosis and treatment of diffuse toxic goiter. Much attention is paid to the role of diffuse toxic goiter in the structure of endocrine diseases, to the major factors defining its occurrence and progression, to the influence of environmental factors for its development. Modern conceptions on mechanisms triggering the pathological process in diffuse toxic goiter were described. The paper presents etiopathogenetic, morphological, clinical classifications of diffuse toxic goiter.