Russkaâ filologiâ

12-19

Authors: А. Моради

В статье рассматриваются модели структурно-грамматической онимизации в сфере наименований предприятий ресторанного бизнеса на ономастическом материале г. Харькова. Проанализированные в статье онимные единицы, выделенные из многокомпонентного полного наименования, получили терминологическое название «трапезонимы». Выделены структуры неморфемной и морфемной (словообразовательной) деривации, на примерах показано своеобразие морфологического аспекта структурно-грамматических способов образования трапезонимов. У статті розглядаються моделі структурно-граматичної онімізації в сфері найменувань підприємств ресторанного бізнесу на ономастичному матеріалі м. Харкова. Онімні одиниці, які було проаналізовано у статті, виділено з багатокомпонентного повного найменування. Вони отримали термінологічну назву «трапезоніми». Виділено структури неморфемної і морфемної (словотвірної) деривації, на прикладах показано своєрідність морфологічного аспекту структурно-граматичних способів творення трапезонімов. Models of grammatical structures onymysation in the sphere of names of restaurant business enterprises are considered in the article based on onomastic material of Kharkiv city. The notion of the onomastic space of the city, in which innovations in the field of ergonymy are explored, is formulated. Lexical units separated from the multicomponent full name and are to be onyms, which have received the terminological name "trapesonyms", are analyzed. Structures of non-morphemic and morphemic derivations are singled out in the article and are based on the onymysation of the noun and substantivized adjective, on the functional transposition of the lexemes from different parts of speech and from idioms, on the methods of affixation, apocope, composition, abbreviation (initial clipping, medial clipping, contraction), fusion, ellipsis. The originality of the morphological aspect of ways of creating grammatical structures in trapesonymy is illustrated. It is concluded that the methods of trapesonyms formation, based on non-morphemic and morphemic derivation, generate models that reflect the word-building processes, which are typical for the Russian language and for the formation of onyms in ergonymy. When creating a trapesonym, several methods of the onymysation can be used simultaneously, this results in the original and creative forms.

26-31

Authors: Е. Л. Некрылова

У статті аналізуються факти поширеного в мережі Інтернет і зафіксованого в Національному корпусі російської мови вживання традиційно російських зворотних дієслів без поворотної частинки, що дозволяє говорити про утворення перехідних дієслів шляхом відсікання постфикса. Звертається увага на те, що в ряді випадків шляхом відсікання постфикса утворюються не лише перехідні дієслова, але і дієслова, семантично еквівалентні неперехідним. Описуються випадки мовної гри, в тому числі навмисної контамінації, при зазначеному відсіканні постфикса. Висувається гіпотеза про причини утворення перехідних дієслів шляхом відсікання постфикса. В статье анализируются факты распространенного в сети Интернет и зафиксированного в Национальном корпусе русского языка употребления традиционно возвратных русских глаголов без возвратной частицы, что позволяет говорить об образовании переходных глаголов путем отсечения постфикса. Обращается внимание на то, что в ряде случаев путем отсечения постфикса образуются не только переходные глаголы, но и глаголы, семантически эквивалентные непереходным. Описываются случаи языковой игры, в том числе намеренной контаминации, при указанном отсечении постфикса. Выдвигается гипотеза о причинах образования переходных глаголов путем отсечения постфикса. The article analyzes the facts of using traditionally reflexive Russian verbs without a reflexive particle, which allows us to speak about the formation of transitive verbs by cutting off the postfix. Gradually, until the end of the XIX century, the loss of transitivity by Russian verbs was written by many Rusists. The fact that in the modern, the mid-twentieth century, Russian language only a third of the verbs remain transitive was written by V. V. Vinogradov. Ten years ago, M. N. Epstein first stated that a tendency for a new transitivity of Russian intransitive verbs was in the Russian grammar. The tendency does not go beyond the boundaries of the colloquial register and is most often observed in Internet communications. Such trans-nationalization is carried out by native speakers in two directions: the revival of a lost transitivity and the attainment of a new transitivity. The realization of both these directions is the transitation of the reflexive Russian verbs by cutting off the postfix. The article examines the facts of such transitivity, reflected in the National Corpus of the Russian language and much more common in the field of Internet communications. The number of relevant examples allows us to speak not about single violations of the transitive norm, but about a tendentious change in it. This trend continues to be observed within the framework of the colloquial register and the stylistically appropriate Internet communication, but since conversationalism is part of literary language, there are reasons to talk about changes that occur in it, and not outside it. The article does not ignore the cases when not only transitive verbs, but also verbs semantically equivalent to intransitive ones are formed by cutting off the postfix. Cases of language games, including intentional contamination, are described with the indicated postfix cutoff. A cognitive-evolutionary and posibilistic hypothesis about the reason for the formation of transitive verbs by cutting off postfix is advanced. From the cognitive-evolutionary point of view, the transitivity of the verb correlates with the independence based on the alternative of perception and the activity of the subject of the action, which, by distributing the action directly - without damping the verbal effect of the preposition or oblique case - on the object and thus transforming it physically or statusfully, assumes responsibility for such a transformation. When the verb is reflexive, the action takes place without the active participation of the subject. From the general point of view of the philosophy of Possibilism and the evolutionary epistemology correlating with it, the creation of the transitive verb by cutting off the postfix in the reflexive verb is the perception by the native speaker of the possibility and necessity of taking responsibility for the transformation of the object of verbal action.

37-48

Authors: Д. С. Бураго

У статті досліджується психологічна колізія відторгнення свідомості юної Цвєтаєвої від цінностей, символічно персоніфікованих в образі її діда, знаменитого історика Д. І. Іловайського, і всього його сімейного укладу, побудованого на гнобленні особистості і культі матеріального добробуту. Стаття також присвячена темі блукання Марини Цвєтаєвої, яке часто акцентується, і провина при цьому, як звичайно, накладається на обставини: революцію, еміграцію або байдужість близьких. Мета статті – дослідити коріння самовідторгнения Марини Цвєтаєвої від тепла та доброти навколишнього світу. В мемуарах «Дім у Старого Пімена» відображено становлення особистості майбутнього Поета, чиє раннє дитинство пройшло в домі самотнього і черствого діда, – відхід в себе став захистом в маргінальності. В соціології дослідження маргінальності зосереджено на виключених із соціуму групах (європейська традиція) або на конфлікті, який виникає під час переходу особистості з однієї соціальної групи в іншу (американська традиція). Радянська ж традиція передбачала миттєве перевиховання подібного індивіда та його соціалізацію. Але молода Цвєтаєва не являла собою «групу» і в «іншу групу» також не переходила, і тому перевиховати її було справою неможливою – така доля того, хто почув покликання Аполона (Пушкін). Таким чином, поет – соціопат, який віддаляється в пустелю за духовним прозрінням. Літературознавча методологія, яка дозволяє вникнути в цей стан, – це біографічний метод, який потребує доповнення методологією лінгвопоетики та лінгвістики змінених станів свідомості. Автор статті підтверджує правильність екзистенціалізма, яка полягає в тому, що людина є вільною лише поза всіляких групп та об’єднань. Міфотворчість М. Цвєтаєвої не будується на системі натяків: це прямий голос Рока, який чує тільки поет. Актуальність статті полягає в детальному аналізі психології творчості і способів розкриття її перед студентами, а також в поглибленому розкриті розуміння проблеми «Поет та суспільство». В статье исследуется психологическая коллизия отторжения сознания юной Цветаевой от ценностей, символически персонифицируемых в образе ее деда, знаменитого историка Д. И. Иловайского, и всего его домашнего уклада, построенного на угнетении личности и культе материального благосостояния. Статья также посвящена теме скитальчества Марины Цветаевой, которое акцентируется часто, и вина при этом обычно возлагается на обстоятельства: революцию, эмиграцию или равнодушие близких. Цель статьи – исследование корней странного самоотторжения Марины Цветаевой от тепла и доброты окружающего мира. В мемуарах «Дом у Старого Пимена» отражено становление личности будущего Поэта, чье ранее детство прошло в доме Иловайского, «нечеловечески одинокого» и черствого, – уход в себя стал защитой в некой маргинальности. В социологии исследование маргинальности сосредоточено на исключенных из социума группах (европейская традиция) или на конфликте, возникающем при переходе личности из одной социальной группы в другую (американская традиция). Советская же традиция предполагала немедленное перевоспитание заблудшего индивида и его социализацию. Но юная Цветаева не составляла собою «группу» и в «другую группу» тоже не переходила, и перевоспитывать ее было делом невозможным – таков удел того, кто услышал зов Аполлона (Пушкин). Т. е., строго говоря, поэт – социопат, удаляюшийся в пустыню за духовным прозрением. Литературоведческая методология, позволяющая вникнуть в это состояние, – это биографический метод, требующий дополнения методологией лингвопоэтики и лингвистики измененных состояний сознания. Автор статьи подтверждает правоту экзистенциализма, состоящую в том, что человек свободен лишь вне всяких групп и объединений. Мифотворчество М. Цветаевой не строится на системе намеков: это прямой голос Рока, который слышит только поэт. Актуальность статьи состоит в детальном анализе психологии творчества и способов раскрытия ее перед учащимися, а также углубленном раскрытии понимания проблемы «Поэт и общество». The article deals with the psychological collision of rejection of consciousness of the young M. Tsvetayeva from the values, symbolically personified in the image of her grandfather, the famous historian D. Ilovaisky and of all his mode of family life, based on the oppression of personality and on the cult of material wealth. The article is also dedicated to the subject of M. Tsvetayeva’s wanderings, which is often accentuated and the guilt for it is laid upon the circumstances: the revolution, emigration, relatives’ indifference. The aim of the article is to study the roots of that strange self-rejection of the poet from the warmth and kindness of the surrounding world. The memoirs “The house of the Оld Pimen” reflect the evolution of the future poet, whose early childhood had been spent in the house of Ilovaisky “lonely and hard-hearted” – the escape into the depth of her inner world was a kind of protection in marginality. Sociology studies marginality either on the basis of excluded from the society groups (European tradition) or on the conflict concerning the transition of person from one social group to the other (American tradition). Soviet tradition presumed immediate re-education of the wayward individual and his/her socialization. But Tsvetayeva did not belong to any social group. Her re-education was impossible. Strictly speaking – a poet is a sociopath, who has withdrawn into a desert in search of spiritual insight. Methodology of critical literature analysis gives the opportunity to understand this state – it is a biographic method, which requires additional methds of linguopoetics and linguistics of changed states of consciousness. The author of the article proves what philosophy of Existence thinks concerning the freedom of personality on condition of belonging to neither group of society. The article is of great help for students by providing the detailed analysis of the psychology of creative writing and the ways of its revealing. It gives a deep consideration of the problem “Poet and society”.

54-58

Authors: И. И. Степанченко

У статтi аналiзуються проблеми, що стоять перед традиційною лексикологiєю як навчальною та науковою дисципліною. Нечiткiсть методологічних засад призводить, крім нечiткостi дефініцій, до спирання при аналiзовi одиниць лексики на інтуїцію, до розмитостіi меж мiж окремими розрядами лексики та дефіциту власно мовних методик кваліфікації лексикологiчних явищ. До недоліків, що притаманнi сучаснiй лексикології, можна вiднести також вiдсутнiсть методик, що дозволяють врахувати при лексичному аналiзовi протирiчя синхронії та діахронії, протирiччя мiж статикою та динамікою в мовi, перехiдний характер багатьох явищ лексики. В статье анализируются проблемы, стоящие перед традиционной лексикологией как учебной и научной дисциплиной. Нечеткость методологических посылок приводит, кроме нечеткости дефиниций, к опоре при анализе единиц лексики на интуицию, к размытости границ между отдельными разрядами лексики и дефициту собственно языковых методик квалификации лексикологических явлений. К недостаткам, характерным для сегодняшней лексикологии, можно отнести также отсутствие методик, позволяющих учесть в лексическом анализе противоречие синхронии и диахронии, противоречие между статикой и динамикой в языке, переходный характер многих явлений лексики. The article analyzes the problems facing traditional lexicology as an academic and scientific discipline. Semiotic principles of methodology are considered as one of the reasons that generate vague definitions of linguistic categories (in particular, the category of lexical meaning which is the basic category of lexicology) that do not allow to distinguish between the spheres of mind and language and leading to identification of relations between lexical units in language and phenomena of non-linguistic "objective" world or logical relationships. The vagueness of methodological premises leads, in addition to the vagueness in definitions, to that fact that the analysis of the lexical units is based on intuition, also leads to the blurring of the boundaries between definite lexical categories and the deficit of the proper linguistic methods of qualifying lexicological phenomena. As the deficiency in lexicology the lack of techniques that allow to take into account in the lexical analysis the contradiction of synchrony and diachrony, the contradiction between statics and dynamics in language, the transitional nature of many lexical phenomena can also be added. A new impulse to the development of educational lexicology can be thanks to the anthropocentric approach to language, which allows, thanks to the integration of human sciences, to reconsider the methodological foundations of modern language science and to develop more clear bases of lexical analysis.

12-17

Authors: О.В. Радчук

У статті надано опис такого граматичного явища мови, як суплетивізм, який представлено як особливий спосіб репрезентації мовних знаків. На прикладах розглянуто прояв словозмінного та словотвірного суплетивізму, зроблено висновок про зв’язок розбіжності давніх форм мови з ментальністю етносу. Суплетивні форми слів наочно демонструють такі властивості мовного знаку, як довільність і лінійність. На думку автора статті, довільність є відображенням мовної ментальності носіїв мови, а лінійність встановлює рамки, обмеження для прояву першої ознаки в межах конкретної мовної системи. В статье описывается такое грамматическое явление языка, как супплетивизм, который представлен как особый способ репрезентации языковых знаков. На примерах рассматривается проявление словоизменительного и словообразовательного супплетивизма, делается заключение о связи расхождения древних форм языка с ментальностью этноса. Супплетивные формы слов наглядно демонстрируют такие свойства языкового знака, как произвольность и линейность. По мнению автора статьи, произвольность является отражением языковой ментальности носителей языка, а линейность устанавливает рамки, ограничения для проявления первого признака в пределах конкретной языковой системы. Since language develops spontaneously and is influenced by a number of extralinguistic factors, it has some abnormalities and deviations reflected in the material form of words. Suppletivity is a non-standard phenomenon of the kind when material repetition of the sign is not observed in the process of changing the word form or derivation. It is worth mentioning that, according to language historians’ observations, in early periods of language development suppletivity is predetermined by the process of forming lexical and grammatical categories of the language, while later suppletivity appears as a result of phonetic changes in the root and semantic processes of attraction of different roots. In spite of the fact that suppletive forms have often been analysed by several linguists that belonged to different trends and different epochs (from P.A. Lavrovskiy to A.D. Shmelyov), the issue remains in the focus of modern cognitologists. The article describes the grammatical phenomenon of suppletivity as a specific means of language sign representation. The manifestations of word-changing and word-forming suppletivity are considered by supplying concrete examples, and the conclusion is made about the relationship of the divergence of ancient language forms with ethnic mentality. Suppletive forms of words visually demonstrate such language sign attributes as rbitrariness and linearity. The author claims that arbitrariness reflects the native speakers’ linguistic mentality while linearity sets the limits for displaying the primary attribute within a certain language system. Social and psychological reflection of native speakers is manifested in differentiating primary similar forms, semantic analogy and frequency of using them lead to violating symmetry not only on the lexical and semantic level but also in grammar which is an inner lingual factor of language development. As a grammatical phenomenon, suppletivity is related to language mentality of native speakers of Russian, and the system of suppletive forms is a specific means of linguistic signs representation which map the world around and reflect certain cognitive concepts.

25-30

Authors: Т.П. Стаканкова, Л.В. Пономаренко

МоваросійськихтворівТ.Г.Шевченкахарактеризуєтьсярізноманітністюструктурнихти півсинтаксичнихбудов. У статтірозглядається один ізсинтаксичнихзасобівавторизації – використанняТ.Г.Шевченком у російськихповістяхпояснювальнихконструкцій, якіпредставляють точку зоруписьменника, свідчать про комунікативнуспрямованість на читача і відображаютьмовну картину світуписьменника. Язык русских произведений Т.Г.Шевченко характеризуется многообразием структурных типов синтаксических построений. В статье рассматривается один из синтаксических способов авторизации – использование Т.Г.Шевченко в русских повестях пояснительных конструкций, выражающих точку зрения писателя, свидетельствующих об коммуникативной направленности на читателя и отражающих языковую картину мира писателя. T.G. Shevchenko is a great Ukrainian poet and prosaist who wrote his works not only in the Ukrainian language but also in Russian. He wrote about twenty novelettes in Russian but only nine of them survived. Russian constituted a form of creation of the texts of the novelettes but the author used language means of his native Ukrainian language which adds uniqueness to his texts. T.G. Shevchenko places the reader in a special world of images, things, scenes, relationships which conveys specificity of perception of the reality, i.e. it is the world perception of the Ukrainian people determined by their mentality which is manifested in the Russian novelettes. By using special language means, the author originally delivers his thoughts, expresses feelings and uncovers himself as a linguistic persona. The lexis and phraseology of the Russian novelettes have been intensively studied by the linguists whereas the syntax has never been analyzed. The language of T.G. Shevchenko’s works written in Russian is marked by various structural types of syntax constructions. The article deals with one of the syntax ways of authorization in the Russian novelettes which is the usage of explanatory constructions, expressing the point of view of the writer, attesting their communicative focus on the reader and reflecting the linguistic view of the world of the author.

36-41

Authors: А. С. Силаев

ИЧНОЇ ДУМКИ ХХ СТОЛІТТЯ). У статті автор актуалізує історичні відомості і новітній науковий дискурс про одне з естетичних вчень початку ХХ століття – так звану «позитивну естетику». Є всі підстави вважати, що в роботі А. В. Луначарського «Основи позитивної естетики» (1904) були вперше с и с т е м а т и ч н о викладені основи більшовицької (соцреалістичної) естетики. Жорстка установка на оціночно-нормативний характер естетики, культ надлюдини і разом з тим апологетика крайнього колективізму, антигуманність – усе в «позитивній естетиці» Луначарського спрямовано до духу і букви прийдешнього соціалістичного реалізму. В статье автор актуализирует исторические сведения и новейший научный дискурс об одном из эстетических учений начала ХХ века – так называемой «позитивной эстетике». Есть все основания считать, что в работе А. В. Луначарского «Основы позитивной эстетики» (1904) были впервые с и с т е м а т и ч е с к и изложены основы большевистской (соцреалистической) эстетики. Жесткая установка на оценочно-нормативный характер эстетики, культ сверхчеловека и вместе с тем апологетика крайнего коллективизма, антигуманность – все в позитивной эстетике Луначарского устремлено к духу и букве грядущего социалистического реализма. In the article a question about genesis of sotsrealizm (totalitarian) aesthetics, becoming methodological basis of all subsequent soviet culture and literature during more than seventy years are raised. An author analyses historical and the newest scientific information about the one of aesthetic doctrine of beginning of ХХth century – so-called "positive aesthetics". There are all reasons to consider that in the work of А.V.Lunacharsky "The basis of positive aesthetics" (1904) the bases of bolshevist aesthetics were s y s t e m a t i c stated for the first time. To the article eloquent quotations are driven from this work, in particular, such as: "Often necessary to sacrifice less beauty in a present for greater beauty in the future"; A "conscience is something alien personalities, as she does not coincide with her natural desires and categorically conflicts with them" and others. Hard setting on evaluation-normative character of aesthetics, cult of superman, apologetics of extreme collectivism with the almost complete denial of human individuality, criticism of classic "artistic realism" and propaganda of the new, so-called "idealistic realism",inhumanity – all of that is directed to the future socialistic realism in positive aesthetics of Lunacharsky. Not by chance with a lecture "About socialistic realism" on the second plenum of organizational committee of Union of writers of the USSR made a speech exactly Lunacharsky. A lecture of Lunacharsky was, firstly, "wholly prepared and carefully thought out by it and belongs to only it one", and secondly (and this circumstance full deep value!) – got a "very high estimation" from the Stalin, as party functioner from literature I. Groncky testified. And in this sense actual role of Lunacharsky in the ground of theory, methodology and morally-ethic bases of sotsrealizm obviously underestimated.

47-52

Authors: Н. Ф. Соценко

У статті досліджується читацький (вторинний) цикл, який складається з семи творів О. І. Купріна, що були написані протягом двадцяти років. У результаті аналізу цих творів було встановлено, що наскрізний образ письменника або журналіста, мотив літературної творчості, композиційні елементи та інтонаційний малюнок настрою імпліцитного автора об’єднує ряд окремих творів у цикл. У статті показано вільний, незамкнений характер циклів Купріна. В статье исследуется читательский (вторичный) цикл, который состоит из семи произведений А. И. Куприна, написанных на протяжении двадцати лет. В результате анализа этих произведений было установлено, что сквозной образ писателя или журналиста, мотив литературного творчества, композиционные элементы, а также интонационный рисунок настроения имплицитного автора позволяют объединить отдельные произведения в цикл. В числе связующих элементов цикла обнаружен и мотив сочинительства произведений различных жанров персонажами чаще с целью пародирования. В статье устанавливаются близнечные тексты с зеркальным сюжетом, которые входят в состав различных циклов, а также показывается свободный, незамкнутый характер циклов Куприна и условия изменения структуры отдельного цикла. Кроме того, в статье утверждается, что циклизация произведений Куприна является перспективным направлением дальнейшего изучения его творчества. In this article the choice of a subject of a research stipulates and connection with conclusions of scientists of the Soviet and Post-Soviet period is established. The author of this article investigates a reader’s (secondary) cycle which consists of seven works by A. I. Kuprin written for twenty years. As a result of the analysis of these works has been established that the character sketch of the writer or journalist, is cyclobinding. In turn, the character study of the writer or journalist, allows to create mini-cycles on the basis of an antithesis: the beginning writer – the venerable writer. In the specified article it is shown that the motive of writing in different degree reflected in seven works is also a bind- ing element of the cycle. And also, various function of this motive is shown in all works of a cycle. In this article works which can form nonlinear structure of a cycle, in which authors are not only profes- sional writers, but also heroes of various professions and social groups of society are called. From seven works of the specified cycle in more detail in article is analyzed the miniature «The evening guest» and the story «Grunya». Is established that the story «Seasickness» from a paschal cycle is the twin text of the story «Grunya» with a mirror plot. In addition the freeway of cyclization by A. I. Kuprin’s works based on an avtointertekst of various elements (the quote, motive, achronotope) is presented in article. Also not closed character of cycles of Kuprin, and a condition of change of struc- ture of a separate cycle reveals in article. Besides in article it is claimed that cyclization of works of A. I. Kuprin on the basis of the revealed binding motives is distinctive sign of poetics of the writer and the perspective direction of a further research of his creativity for understanding of the uniform se- mantic field.

57-61

Authors: М. Н. Журенко, О. П. Ильиницкая

НІЙ КОНЦЕПЦІЇ РОМАНУ Ч. АЙТМАТОВА «ПЛАХА». Статтю присвячено проблемі антигероя в літературі останніх десятиліть ХХ століття. Ч. Айтматов, В. Астаф'єв, Б. Бондарєв, А. Рибаков, В. Ліпатов, С. Єсін поповнили усталену в літературі галерею негативних персонажів абсолютно новими типами. Мета статті – визначити місце антигероя в ідейно-образній концепції роману Ч. Айтматова «Плаха». Письменник збагатив галерею антигероїв такими типами, які в силу соціально- політичних умов раніше не стали об'єктом зображення літератури. Антигерой дозволив Ч. Айтматову оголити соціальні причини деформації людської особистості. Негативні персонажі зображені реалістично достовірно і постають як характерні типи, породжені радянською дійсністю. Майстерність Ч. Айтматова в створенні негативних персонажів полягає в тому, що дослідження характеру не передбачає розкриття його через розкладання на протилежності в самому характері. Характери негативних героїв однозначні за своєю суттю, розвиваються у напрямку посилення негативного. Статья посвящена проблеме антигероя в литературе последних десятилетий ХХ века. Ч. Айтматов, В. Астафьев, Б. Бондарев, А. Рыбаков, В. Липатов, С. Есин пополнили устоявшуюся в литературе галерею отрицательных персонажей совершенно новыми типами. Цель статьи – определить место антигероя в идейно-образной концепции романа Ч. Айтматова «Плаха». Писатель обогатил галерею антигероев такими типами, которые в силу социально-политических условий ранее не стали объектом изображения литературы. Антигерой позволил Ч. Айтматову обнажить социальные причины деформации человеческой личности. Отрицательные персонажи изображены реалистически достоверно и предстают как характерные типы, порожденные советской действительностью. Мастерство Ч. Айтматова в создании негативных персонажей состоит в том, что исследование характера не предполагает раскрытие его через разложение на противоположности внутри самого характера. Характеры отрицательных героев однозначны по своей сути, развиваются по линии усугубления негативного. OGICAL CONCEPT OF THE NOVEL “THE SCAFFOLD” BY CHINGHIZ AITMATOV. The article deals with the problem of antihero in the literature of the last decades of the twentieth century. A general overview of the literature of this period claims that the antihero occupies a significant place in it: in his “open” form, he functions in the works by Ch. Aitmatov, V. Astafyev, B. Bondarev, A. Rybakov, A. Beck, B. Baklanov, V. Lipatov, S. Yesin and others. The established collection of negative characters in the literature has been expanded by completely new types – party members of the highest rank, NKVD members, poachers and all sorts of immoral personalities. The purpose of the article is to identify the place of the antihero in the idealogical concept of the novel “The Scaffold” by Ch. Aitmatov. The antihero as a type of human behavior allowed the writer to expose the social motives of the personality deformation. Negative characters are depicted realistically and appear as characteristic types that have been brought up by the Soviet reality. Being guided by the general principles of the character creation, Ch. Aitmatov as a great artist, developed his own principles of human portrayal. Ch. Aitmatov's skill in creating negative characters is based on the fact that a study of human nature does not imply his disclosure through decomposition of the opposites within the character. The nature of the antiheroes is unambiguous, evolving not from a negative to a positive one, but rather from a further exacerbation of the negative. Ch. Aitmatov enriched the collection of the antiheroes by types that have not been the subject of a literature image due to socio-political conditions.

10-18

Authors: Л. В. Педченко

У статті робиться спроба аналізу структури семантичного поля «теплий» в російській діалектній мові з метою виявити характер когнітивної інтерпретації теплових відчуттів у російській традиційній лінгвокультурі. В результаті дослідження семантики діалектних лексем з коренем тепл- встановлено, що у структурі досліджуваного поля поряд з ядерними компонентами, що виражають відчуття тепла, виділяються два смислових блоки, які актуалізують природні (погода, час, простір) і антропогенні (вогонь, будова, приміщення, одяг, взуття) фактори, які забезпечують створення та збереження тепла. Метафоричні оціночні значення в досліджуваному семантичному полі амбівалентні, що пов'язано з можливістю різної інтерпретації ознак ядерного поняття. В статье предпринимается попытка анализа структуры семантического поля «теплый» в русском диалектном языке с целью выявить характер когнитивной интерпретации тепловых ощущений в русской традиционной лингвокультуре. В результате исследования семантики диалектных лексем с корнем тепл- установлено, что в структуре исследуемого поля наряду с ядерными компонентами, выражающими собственно ощущение тепла, выделяются два смысловых блока, актуализирующих природные (погода, время, пространство) и антропогенные (огонь, строение, помещение, одежда, обувь) факторы, которые обеспечивают создание и сохранение тепла. Метафорические оценочные значения в исследуемом семантическом поле амбивалентны, что связано с возможностью различной интерпретации признаков ядерного понятия. The article makes an attempt to analyze the structure of the semantic field "warm" in the Rus-sian dialect language in order to reveal the nature of the cognitive interpretation of the corresponding type of sensations in Russian traditional linguistic culture. As a result of the study of the semantic of Russian dialect lexemes with a “warm” root, it is revealed that the nuclear zone of a given semantic field is formed by linguistic units expressing the sensation of heat, differentiated depending on the de-gree of intensity. The closest periphery of the investigated field is formed by two semantic blocks, ac-tualizing the natural and anthropogenic factors that ensure the creation and preservation of heat. A group of natural factors is represented by continually interconnected signs of 'weather', 'time' and 'space'. In terms of anthropogenic factors, the concepts of 'fire', 'structure, room', 'clothing' and 'foot-wear' are marked. The extremely high productivity of nominative models based on the actualization of the motivational attribute "warm" in the nominations for heating equipment (campfire, stove), build-ings and clothing in Russian dialect language testifies to the pragmatic marking in the Russian lin-guistic consciousness of anthropogenic factors ensuring the creation and preservation of heat. The metaphorical estimated values in the semantic field under study are ambivalent, which is connected with the possibility of various interpretations of the signs of the nuclear concept. The structure of the semantic field "warm" explores the corresponding cognitive structure (frame), which includes a set of knowledge about the object, obtained as a result of individual and social experience.

23-27

Authors: C. Е. Степанова

Метою дослідження є спроба виявлення різних ступенів причетності людини до певних професійних занять на основі аналізу її мовної картини світу. Предметом вивчення в роботі є форми відображення й механізми формування та розвитку професійного сегмента картини й відлуння картини світу людини. Матеріалом дослідження є мовлення персонажів оповідань В. М. Інбер «Соловей і Роза», А. П. Чехова «Душка» і М. О. Булгакова «Рушник з півнем». Висновки: еволюція МКС людини крізь призму професії відбувається через безпосереднє розширення її професійної картини світу, поповнення її новими знаннями і / або через опосередковане оволодіння більшим чи меншим сегментом професійних картин світу його близького оточення, тобто шляхом освоєння відлунь професійних картин світу. Професійна компетенція людини може проявлятися у використанні порівнянь, метафор, метонімії, уособлень, фразеологізмів, деяких інших художніх засобів, які здатні відображати картини й відлуння картин світу комунікаторів крізь призму професійних знань і умінь. Результати дослідження мають практичне значення для вивчення особливостей мовної особистості з точки зору рівня її професійних знань. Вони можуть бути використані у філологічних дослідженнях особистісних особливостей мовлення, у сфері підбору професійних кадрів, в авторознавчій експертизі. Целью данного исследования является попытка выявить степень причастности человека к тем или иным профессиональным занятиям на основе анализа его языковой картины мира. Предметом изучения в работе являются формы отражения и механизмы формирования и развития профессионального сегмента картины и эхо-картины мира человека. Материалом исследования послужила речь персонажей рассказов В. М. Инбер «Соловей и Роза», А. П. Чехова «Душечка» и М. А. Булгакова «Полотенце с петухом». Выводы: эволюция ЯКМ человека сквозь призму профессии происходит через непосредственное расширение его профессиональной картины мира, пополнение её новыми знаниями и/или через опосредованное овладение большим или меньшим сегментом профессиональных картин мира его близкого окружения, то есть путём освоения профессиональных эхо-картин мира. Профессиональная компетенция человека может проявляться в использовании сравнения, метафоры, метонимии, олицетворения, фразеологизмов, некоторых других художественных средств, способных отражать картины и эхо-картины мира коммуникаторов сквозь призму профессиональных знаний и умений. Результаты исследования имеют практическое значение для изучения особенностей языковой личности с точки зрения уровня её профессиональных знаний. Они могут быть использованы в филологических исследованиях личностных особенностей речи, в сфере подбора профессиональных кадров, в автороведческой экспертизе. The purpose of this study is to attempt to reveal the different degree of human involvement in one or another occupational activity on the basis of an analysis of its language picture of the world. The subject of the study is the forms of reflection and the mechanisms for the formation and develop-ment of the professional segment of a person’s picture and the echo-picture of the world. The material of our research is the speech of the characters of such stories: "Solovey i Rosa" by Vera Inber, "Dushechka" by Anton Chekhov and "Polotentse s Petukhom" by Mikhail Bulgakov. The conclusions: the evolution of a person's LPW through the prism of a profession occurs through the direct expansion of his professional picture of the world, replenishment with new knowledge and / or indirectly master-ing a larger or smaller segment of professional pictures of the world of his close environment, that is, by mastering professional echo pictures of the world. Professional competence of a person can be manifested in the use of comparisons, metaphors, metonyms, personifications, phraseological units, some other artistic means that can reflect the communicator’s pictures and echo-pictures of the world through the prism of professional knowledge and skills. The results of the research have a practical value for studying the characteristics of the language personality in terms of the level of its profes-sional knowledge. They can be used in philological research of personal speech features, in the sphere of selection of staff, in authorship expert examination.

34-38

Authors: И.А.Быкова, Чен Хун

Лінгвостилістичні особливості маринистики О.О. Бестужева-Марлинського, і зокрема його повісті «Фрегат «Надія» не були предметом спеціального вивчення, чим і пояснюється актуальність нашого дослідження. Мета статті – проаналізувати зображально-виражальні засоби створення образу моря в повісті відомого російського письменника 30-40-х років XIX століття О.О. Бестужева-Марлинського «Фрегат «Надія». Описано ліричні відступи, взаємодію домінантних значень різних властивостей моря, оксюморон, порівняння, епітети, метафори, колоративи, дієслова руху, морську термінологію – усе, що створює певний настрiй та допомагає зрозуміти глибокі психологічні переживання головних героїв повісті. Лингвостилистические особенности маринистики А.А. Бестужева-Марлинского, и в том числе его повести «Фрегат «Надежда» не были предметом специального изучения, чем и объясняется актуальность данного исследования. Цель статьи – проанализировать изобразительно-выразительные средства создания образа моря в повести известного русского писателя 30-40-х годов XIX века А.А.Бестужева-Марлинского «Фрегат «Надежда». Описаны лирические отступления, взаимодействие доминантных значений различных свойств моря, оксюмороны, сравнения, эпитеты, метафоры, колоративы, глаголы движения, морскую терминологию – все, что создает определенное настроение и помогает понять глубокие психологические переживания главных героев повести. The sea was not only a detail of the biography of the well-known Russian writer of the 1830s and 1840s, A. Bestuzhev-Marlinsky, but also one of the themes of his work. The works of B. Meilakh, Т. Nikolskaya, V. Sakharov focus on the genre diversity of the writer's creativity, the comprehension of the romantic historical facts of his and the analysis of the personages' characters. However, the lin-guostylistic features of A. Bestuzhev-Marlinsky’s marinistics, including his novel "The Frigate "Hope", in our opinion, has not yet been the subject of a special study, that explains the relevance of this study. The purpose of the article is to analyze the expressive means of creating the image of the sea in the novel "The Frigate "Hope" of A. Bestuzhev-Marlinsky. The article draws attention to lyrical digressions, in which the author confesses his love for the sea, to the interaction of the dominant val-ues of various properties of the sea; to oxymorons and comparisons, emphasizing the constantly changing nature of the sea element; to epithets and metaphors, which enhance the perception of an unbridled sea storm. Colorants are analyzed, which convey the finest transitions in the description of the sea from blue to the happy period of carefree loving heroes to the color spectrum predicting a storm. The use of marine terminology, on the one hand, recreates the life of the sailor and the ship structure, and on the other hand participates in creating the effect of irony in describing the upper world. These and other means of artistic expression used to create the image of the sea bring a certain mood in the narrative and help to understand the deep psychological experiences of the main charac-ters of the novel.

43-50

Authors: А. Моради

Статья посвящена трансонимизации – одному из способов образования урбанонимов. Анализ выполнен на материале наименований предприятий торговли и питания в многонациональном г. Харькове. В статье проанализированы эмпоронимы и трапезонимы, образованные от онимов разных разрядов, за исключением антропонимов и топонимов. Показано разнообразие способов перехода онимов в эмпоронимы и трапезонимы. Делается вывод о том, что процессы трансонимизации в номинации городских объектов в значительной степени отражают особенности функционирования русского языка в ономастиконе полилингвального украинского города и свидетельствуют о лингвокультурологическом потенциале этого пласта лексики в языковом пространстве города. Стаття присвячена трансонімізації – одному із способів створення урбанонімів. Аналіз виконано на матеріалі найменувань підприємств торгівлі та харчування в багатонаціональному Харкові. У статті проаналізовано емпороніми і трапезоніми, що утворилися від онімів різних розрядів, за винятком антропонімів і топонімів. Показано різноманітність способів переходу онімів в емпороніми і трапезоніми. Робиться висновок про те, що процеси трансонімізації в номінації міських об'єктів в значній мірі відображають особливості функціонування російської мови в ономастиконі полілінгвального українського міста і свідчать про лінгвокультурологічний потенціал цього пласта лексики в мовному просторі міста. The article is dedicated to the transonymysation as one of the ways of creating urbanonyms. The analysis is held on the basis of the names of trade and catering enterprises of multinational Kharkiv city. The study relevance is determined by the unquestionable quantitative growth of these names, the diversity of their creating models, the prevalence of the importance of these onyms adver-tising function over the informative one, the reflection in the naming of the city processes and mecha-nisms objects that are typical for “living” Russian language changes in urban environment. The au-thor analyzes the emporonyms and trapesonyms which are formed from onyms of different classes ex-cluding anthroponyms and toponyms. The diversity of a transition process of onyms into emporonyms and trapesonyms is demonstrated. The article concludes that transonymysation processes in the city objects naming largely reflect peculiarities of Russian language functioning in the multilingual Ukrainian city onomasticon and indicates the linguocultural potential of this lexical layer in the urban linguistic area.

56-59

Authors: Г. А. Гасанова

Великий письменник Толстой пробував себе і на ниві літературної критики. Особливе місце в його критичній спадщині займають статті і виступи, що містять оцінку творчості великих російських письменників. Проблема взаємовідносин Толстого з представниками російської літератури, а саме з Тютчевим і Чеховим, оцінка їх художньої творчості і є предметом даної наукової статті. Ця тема представляє інтерес в плані розуміння творчої особистості Л. М. Толстого, його таланту не тільки як письменника, а й чуйного критика. Великий писатель Толстой пробовал себя и на поприще литературной критики. Особое место в его критическом наследии занимают статьи и выступления, содержащие оценку творчества великих русских писателей. Проблема взаимоотношений Толстого с представителями русской литературы, а именно с Тютчевым и Чеховым, оценка их художественного творчества и является предметом данной научной статьи. Эта тема представляет интерес в плане понимания творческой личности Л. Н. Толстого, его таланта не только как писателя, но и чуткого критика. The great writer Tolstoy tried itself and in a field of literary criticism. Special seat in its critical heritage articles and borrow the performances containing an assessment of work of great Russian writers. The problem of relationships Thick with representatives of the Russian literature, namely with Tyutchev and Chekhov, an assessment of their art work also is subject matter of the given research paper. This subject matter is of interest by way of understanding creative person L. N. Tolstoy, its talent not only as writer, but also the sensitive critic.