Zasobi navčalʹnoj ta naukovo-doslìdnoï roboti

5-12

Authors: А. В. Алтухова

Ефективність процесу навчання цілком залежить від оптимальної педагогічної взаємодії вчителя та учнів. Важливою стороною цієї взаємодії є організація вчителем самостійної роботи учнів. Встановлено, що в аспекті реалізації принципу міцності знань самостійна робота школярів виступає і методом навчання, у разі організації вчителем різних форм навчальної діяльності, і регулятором зворотного зв’язку «учитель — учень». У зазначений період найбільш поширеними видами самостійних робіт, як на уроках, так і під час виконання домашніх завдань, були: робота з книгою; вправи; виконання практичних і лабораторних робіт; перевірочні самостійні; контрольні роботи; диктанти; твори; повторення; підготовка доповідей, рефератів; домашні досліди, спостереження; технічне моделювання та конструювання. З’ясовано, що для підвищення якості засвоєння навчального матеріалу вчителями розроблялися різні типи уроків. Визначалися вимоги до проведення самостійних робіт. У статті описується використання наочного матеріалу під час самостійної роботи учнів. Установлені особливості проведення практичних занять. Методика організації таких занять залежала від їх змісту, а складність проведення — від рівня підготовленості учнів. Окреслені можливі шляхи творчого використання педагогічного доробку вчителів другої половини ХХ століття у сучасній школі. Ключові слова: знання, міцні знання, якість знань, принцип міцності знань, самостійна робота, навчальний процес. Эффективность процесса обучения всецело зависит от оптимального педагогического взаимодействия учителя и учащихся. Важной стороной этого взаимодействия является организация учителем самостоятельной работы учащихся. Установлено, что в аспекте реализации принципа прочности знаний самостоятельная работа школьников выступает и методом обучения, в случае организации учителем различных форм учебной деятельности, и регулятором обратной связи «учитель — ученик». В указанный период наиболее распространенными видами самостоятельных работ, как на уроках, так и во время выполнения домашних заданий, являются: работа с книгой; упражнения; выполнение практических и лабораторных работ; проверочные самостоятельные; контрольные работы; диктанты; сочинения; повторения; подготовка докладов, рефератов; домашние опыты, наблюдения; техническое моделирование и конструирование. Выяснено, что для повышения качества усвоения учебного материала учителями разрабатывались различные типы уроков. Определялись требования к проведению самостоятельных работ. В статье описывается использование наглядного материала во время самостоятельной работы учащихся. Установлены особенности проведения практических занятий. Методика организации таких занятий зависела от их содержания, а сложность проведения — от уровня подготовленности учащихся. Очерчены возможные пути творческого использования педагогического наследия учителей второй половины ХХ века в современной школе. Ключевые слова: знания, прочные знания, качество знаний, принцип прочности знаний, самостоятельная работа, учебный процесс. Modern life oversaturated with various information makes special demands on education. Training should not only provide knowledge but teach children to think, to analyze, to select relevant information. Currently, there are urgent problems of durability of learning and thinking development of students in the learning process. The effectiveness of the learning process is entirely dependent on optimal educational interaction between teachers and students. An important aspect of this interaction is the organization of students’ self-study by the teacher. The self-guided work suggests the mental activity that requires not only a thorough study of the subject as well, but also the development of thinking. It is found that in terms of the principle of permanence of knowledge self-guided work of students acts as a teaching method and as a feedback control “teacher — student”. Each student's self-guided work is a certain indicator of the quality of knowledge and skills that the student masters and the surest understanding of the student’s success and the skills acquired by him in different kinds of learning activities. The purpose of the paper consists in the analysis and generalization of teachers’ educational experience of the late twentieth century, in highlighting the problem of student’s self-guided work as a means of implementing the principle of permanence of knowledge. Highlighting the teachers’ experience occurs in the magazines “Soviet education”, “Public education”, “Soviet school” and other professional journals. The research of subjects of teachers’ experience representation about the implementation of the principle of permanence of knowledge in schools allowed to determine the relevance of learning. During this period the most common types of self-guided work are: work with a book; exercises; accomplishment of practical and laboratory research projects; independent testing; tests; dictations; compositions; brushing up; preparation of reports, essays; home experiments, observations, technical design and construction. It was found that to improve the quality of learning teachers developed different types of lessons. This paper describes the use of visual aids during self-guided work of students. The features of practical lessons are settled. The methodology of such studies depends on their content and the difficulty depends on the attainment level of students. The requirements for self-guided work were determined, namely to observe the principle of consciousness, the principle of systematic and individual approach to students. The ways of creative use of teachers’ work in the second part of the twentieth century are circumscribed. To sum up the practical achievements of teachers of the late twentieth century we can draw the following conclusions:  self-guided work that is performed regularly (textbook of solving tasks of observations and experiments), with its right organization helps to ensure students a deep and sound knowledge in comparison with those that they acquire by reporting the ready knowledge;  organization of the accomplishment of students’ self-guided work, different with a didactic purpose and meaning, contributes to their cognitive development, creativity and the development of thinking;  by carefully circumspect methodology of self-guided work the pace of development of students' practical skills accelerates, and this in turn has a positive effect on the formation of cognitive skills. Eventually by the systematic organization of self-guided work in class and combining it with various kinds of homework on the subject, steady skills of self-guided work are developing by the students. As a result, to accomplish the work which is about the same in volume and complexity work students spend significantly less time compared to the students of classes in which self-guided work is completely not organized or it is conducted irregularly. It allows to increase the pace of study program material gradually, to extend the time for solving the tasks of experimental works and other works of creative nature. Keywords: knowledge, permanent knowledge of the quality of knowledge, learning principles, independent work, the learning process.

20-31

Authors: В. С. Болбас

В статье обосновывается необходимость этнопедагогической подготовки будущих учителей как необходимой составляющей профессиональной компетентности с целью использования в дальнейшем их этнокультурного потенциала для повышения эффективности учебно-воспитательного процесса в школе и приобщения учащихся к национальной культуре народа. Подготовка к этнопедагогической деятельности представлена в последовательности этапов: формирования этнической идентичности; погружения в сферу родной этнической культуры, усвоения её основных ценностей; познания и использования достижений традиционной народной педагогики; формирования этнопедагогической культуры и этнопедагогической компетентности как готовности к формированию этнической культуры школьников. К направлениям формирования этнопедагогической культуры будущего учителя отнесены: изучение истории, культуры своей страны, народных обычаев и традиций, национального характера, развитие национального самосознания; ознакомление с особенностями, содержанием, принципами, методами и средствами воспитания в народной педагогике; выработка творческих подходов к осмыслению народно-педагогического опыта, формирование умений и навыков использования народно-педагогических подходов в воспитании; формирование потребностно- мотивационной сферы этнопедагогической деятельности. Ключевые слова: этничность личности, этническая культура, этнопедагогическая подготовка, этнопедагогическая культура, этнопедагогическая компетентность. У статті обґрунтовується необхідність етнопедагогічної підготовки майбутніх учителів як необхідного складника професійної компетентності з метою використання в подальшому їх етнокультурного потенціалу для підвищення ефективності навчально- виховного процесу в школі та залучення учнів до національної культури народу. Підготовка до етнопедагогічної діяльності представлена в послідовності етапів: формування етнічної ідентичності; занурення у сферу рідної етнічної культури, засвоєння її основних цінностей; пізнання й використання досягнень традиційної народної педагогіки; формування етнопедагогічної культури й етнопедагогічної каомпетентності як готовності до формування етнічної культури школярів. До напрямів формування етнопедагогічної культури майбутнього вчителя віднесено: вивчення історії, культури своєї країни, народних звичаїв і традицій, національного характеру, розвиток національної самосвідомості; ознайомлення з особливостями, змістом, принципами, методами і засобами виховання в народній педагогіці; вироблення творчих підходів до осмислення народно-педагогічного досвіду, формування умінь і навичок використання народно-педагогічних підходів у вихованні; формування потребово-мотиваційної сфери етнопедагогічної діяльності. Ключові слова: етнічність особистості, етнічна культура, етнопедагогічна підготовка, етнопедагогічна культура, етнопедагогічна компетентність The article grounds the necessity of ethnic-pedagogical training of future teachers as an essential component of their professional competence with the aim of the further application of their ethno-cultural potential to enhance the efficiency of the educational process at school and familiarization of schoolchildren with the national culture of the people. The preparation for the ethnic-pedagogical activity is laid out in the succession of steps: formation of the ethnical identity; submerging into the atmosphere of the native ethnic culture, adoption of its main values; learning and using the achievements of the traditional national pedagogics; formation of the ethnic-pedagogical culture and ethnic-pedagogical competence as readiness for the formation of ethnical culture of schoolchildren. The following factors are related to the directions of formation of ethno-pedagogical culture of a future teacher: history studies, native country culture studies, folk customs and traditions, national character, development of the national awareness; familiarization with the peculiarities, the contents, the principles, methods and means of upbringing in the national pedagogics; formation of creative approaches to understanding national- pedagogical experience, formation of skills and technics used in the national-pedagogical approaches to upbringing; formation of necessity-motivational sphere of ethnic-pedagogical activity. Keywords: ethnicity of an individual, ethnic culture, ethnic-pedagogical preparation, ethnic-pedagogical culture, ethnic-pedagogical competence.

39-50

Authors: І. Б. Гринченко

Розглянуті основні підходи до професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в країнах Європи. Проаналізовано сучасне положення професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищих навчальних закладах Європи. Охарактеризовані основні напрями, цілі і завдання фізичного виховання в країнах Європи. Розглянуті основи роботи вчителів фізичного виховання в європейських школах, шляхи підвищення їх кваліфікації. Проаналізовані основні напрями впровадження нових педагогічних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в європейських країнах. Ключові слова: професійна підготовка, майбутній учитель фізичного виховання, ВНЗ Європи, уроки фізичної культури, педагогічні технології. Рассмотрены основные подходы к профессиональной подготовке будущих учителей физического воспитания в странах Европы. Проанализировано современное положение профессиональной подготовки будущих учителей физического воспитания в высших учебных заведениях Европы. Охарактеризованы основные направления, цели и задачи физического воспитания в странах Европы. Рассмотрены основы работы учителей физического воспитания в европейских школах, пути повышения их квалификации. Проанализированы основные направления внедрения новых педагогических технологий в процессе профессиональной подготовки будущих учителей физического воспитания в европейских странах. Ключевые слова: профессиональная подготовка, будущий учитель физического воспитания, вузы Европы, уроки физической культуры, педагогические технологии. This article is devoted to the studying of the basic approaches to professional education of physical education teachers in European countries. The aim of the research is to study the basic approaches to the professional education of physical education teachers in European countries. The materials are the main European documents: the conceptual positions of content and organization of the p professional education of physical education teachers at higher schools are based on the principles of the Bologna declaration of the European Union (1999), the regulatory documents of the European Union, the recommendations of UNESCO. They stress the necessity of continuity, flexibility, availability, openness and humanistic orientation of physical education. The methods, the analysis of the scientific literature and normative documents, the system-functional analysis, the comparative analysis are used in the article. The results of the research show us the modern situation of professional education of physical education teachers in European higher educational establishments. The article describes the basic directions, aims and tasks of physical training in European countries. It considers the work bases of the teachers of physical education at European schools and the ways to improve their professional skills. The article also analyses the basic directions of using new pedagogical technologies in professional education of physical education teachers in European countries. The conclusion gives possibility to reveal the priority directions, development, purposes, tasks and the social importance of physical training. European countries pay a huge attention to postgraduate education of the experts in physical education and sports. A teacher of physical education plays a key role in transferring of social purposes and tasks of physical education and sports. He is also considered as a person who raises the children's motivation to motion and involves them in various kinds of sports. Keywords: teacher, profession, education, physical education, Europe, colleges, skills, technologies.

60-72

Authors: Н. Н. Закирова, А. Ю. Сутягина

Стаття містить огляд діяльності Глазовського педагогічного інституту в галузі педагогіки в контексті сучасних вимог до освітніх установ Росії, які переходять на міжнародні стандарти й критерії ефективності ВНЗ. Подано відомості про напрями досліджень, форми організації, засоби й методи науково-дослідної діяльності в педагогічному ВНЗ. Ключові слова: наукознавство, педагогіка, Глазовський педагогічний інститут, аспірантура, дисертації, гранти, краєзнавство. Статья содержит обзор деятельности Глазовского педагогического института в области педагогики в контексте современных требований к образовательным учреждениям России, переходящим на международные стандарты и критерии эффективности вузов. Даны сведения о направлениях исследований, формах организации, средствах и методах научно-исследовательской деятельности в педвузе. Ключевые слова: науковедение, педагогика, Глазовский педагогический институт, аспирантура, диссертации, гранты, краеведение. Problem statement. In conditions of modern requirements to educational institutions in the Russian Federation, which are aimed at international standards and assessed by criteria of activity efficiency, there appear difficulties and problems concerning the procedure of accreditation and certification of provincial higher education institutions. The fate of universities and institutes, which number is steadily reduced in Russia in the course of optimization, can be connected in a certain measure with a solution of the problem of importance of activity performed by higher educational institutions in scientific area on their specific profile. The purpose of the article is to ensure the preservation of the Glazov Korolenko state pedagogical institute as an independent effective higher professional educational institution which carries out its main function. The main objective is to give an idea of scientific achievements of the institute in pedagogical area. The main contents present the review of the achieved scientific capacity of the institute and stating prospects of development of pedagogical science, as tools for the intellectual capital, self-identification and preservation of provincial higher education institution in the whole system of higher education of Russia. Keywords: science of science, pedagogics, Glazov Korolenko state pedagogical institute, postgraduate study, theses, grants, study of local lore.

85-97

Authors: О. І. Міхеєнко

Мета статті: визначити складові компетенції професійної компетентності майбутніх фахівців зі здоров’я людини щодо застосування здоров’язміцнювальних технологій. У статті cхарактеризовано особливості компетентнісного підходу як нової парадигми сучасної освіти. Розглянуто шляхи підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців зі здоров’я людини на засадах компетентнісного підходу. Визначено складові компетенції професійної компетентності майбутніх фахівців зі здоров’я людини щодо застосування здоров’язміцнювальних технологій. Професійну компетентність фахівця зі здоров’я людини визначають відповідні знання, уміння та навички, ціннісні орієнтації, мотиви діяльності, розуміння себе та навколишнього світу, відносини з людьми, здатність до розвитку свого творчого потенціалу. Загальну готовність майбутнього фахівця зі здоров’я людини до застосування здоров’язміцнювальних технологій пропонується визначати за рівнем сформованості інтегральної професійної компетентності, яка складається з двох блоків компетенцій: ключових (загальних) та спеціальних (професійних). Останні, у свою чергу, поділяються на соціальні, загальнонаукові та фахові компетенції. Доведено, що професійна підготовка майбутніх фахівців зі здоров’я людини потребує пошуку й застосування нових шляхів, засобів, форм навчання та організації навчально-виховного процесу. Значний потенціал для розвитку особистості майбутнього фахівця зі здоров’я людини та його успішної самореалізації в майбутній професійній діяльності має компетентнісний підхід. Ключові слова: компетентнісний підхід, професійна підготовка, фахівці зі здоров’я людини, здоров’язміцнювальні технології. Цель статьи: определить составляющие компетенции профессиональной компетентности будущих специалистов по здоровью человека в отношении применения здоровьеукрепляющих технологий. В стаье дана характеристика особенностей компетентностного подхода как новой парадигмы современного образования. Рассмотрены пути повышения качества профессиональной подготовки будущих специалистов по здоровью человека на основе компетентностного подхода. Определены составляющие компетенции профессиональной компетентности будущих специалистов по здоровью человека в отношении применения здоровьеукрепляющих технологий. Профессиональную компетентность специалиста по здоровью человека определяют соответствующие знания, умения и навыки, ценностные ориентации, мотивы деятельности, понимание себя и окружающего мира, отношения с людьми, способность к развитию своего творческого потенциала. Общую готовность будущего специалиста по здоровью человека к применению здоровьеукрепляющих технологий предлагается определять по уровню сформированности интегральной профессиональной компетентности, которая состоит из двух блоков компетенций: ключевых (общих) и специальных (профессиональных). Последние, в свою очередь, подразделяются на социальные, общенаучные и профессиональные компетенции. Доказано, что профессиональная подготовка будущих специалистов по здоровью человека требует поиска и применения новых путей, средств, форм обучения и организации учебно- воспитательного процесса. Значительный потенциал для развития личности будущего специалиста по здоровью человека и его успешной самореализации в будущей профессиональной деятельности имеет компетентностный подход. Ключевые слова: компетентностный подход, профессиональная подготовка, специалисты по здоровью человека, здоровьеукрепляющие технологии. The article characterizes features of a competence approach as a new paradigm of modern education. The ways of improving the quality of professional training of health specialists on the basis of competence-based approach. Also there were defined components of the professional competence of future specialists in human health as for the use of health- improving technologies. The competence is defined as an objective category that captures the socially recognized set of specific knowledge, skills, attitudes, through which an expert is able to perform multi-functional, multi-subject, cultural-expedient activities. The professional competence of a health professional determines the appropriate knowledge and skills, values, motives, activities, understanding of ourselves and the world, relationships with people, the ability to develop their creative potential. Overall readiness of the future of a health professional before the use of health-improving technologies we propose to determine on the level of formation of integrated professional competence, which consists of two units of competencies: key (general) and specific (professional). The latter, in turn, is divided into social, general and professional competences. Keywords: competence approach training, professionals from health, health- improving technology.

108-119

Authors: Katarina Rengel

У роботі обговорення починається з визначення багатозначного поняття «компетенція», розглядаються три підходи до компетенції: біхевіористський, холі стичний та конструктивістський. Дається огляд сучасних теоретичних поглядів, що стосуються компетенції як дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, так і вихователів дошкільних закладів, а також учителів молодших класів. Дослідження також робить акцент на сучасному розумінні дитинства й дітей та розглядає компетенції вчителя у світлі цих значень, засновуючись на результатах дослідження, що з’ясовувало погляди дітей на їх перебування в дошкільному закладі. Результати досліджень, які показують, що в дітей у дошкільному віці мало можливостей для прийняття рішень, передбачають, що необхідно виважено обирати компетенцію вчителя, яка дозволяє як учителю, так і дітям проявляти/використовувати свою незалежність і активно брати участь у житті як дошкільного закладу, так і початкової школи. Передбачається, що розвиток рефлексивної й дослідницької компетенції вчителів може налагодити розуміння між дитячими й учительськими поглядами на перебування в дошкільних закладах і молодшій школі. Ключові слова: компетенція, учителі, сучасне розуміння дитинства й дітей. В данной работе обсуждение начинается с определения многозначного понятия «компетенция», рассматриваются три подхода к компетенции: бихевиористский, холистический и конструктивистский. Даётся обзор современных теоретических взглядов, касающихся компетенции как детей дошкольного и младшего школьного возраста, так и воспитателей дошкольных учреждений, а также учителей младших классов. Данное исследование также делает акцент на современном понимании детства и детей и рассматривает компетенции учителя в свете этих значений, основываясь на результатах исследования, выясняющего взгляды детей на их пребывание в дошкольном заведении. Результаты исследования, показывающие, что у детей в дошкольном возрасте мало возможностей для принятия решений, предполагают, что необходимо обдуманно выбирать компетенцию учителя, позволяющую как учителю, так и детям проявлять/использовать свою независимость и активно участвовать в жизни как дошкольного заведения, так и начальной школы. Предполагается, что развитие рефлексивной и исследовательской компетенции учителей может наладить понимание между детскими и учительскими взглядами на пребывание в дошкольных заведениях и младшей школе. Ключевые слова: компетенция, учителя, современное понимание детства и детей. This paper starts by identifying multiple understandings of the notion ‘competence’, discusses three approaches to competence (behavioural, holistic and constructivist) and provides a review of contemporary theoretical considerations about early childhood and primary teacher competence. The paper then focuses on contemporary understandings of childhood and children and discusses teacher competences in light of these understandings, based on results from a research conducted about children’s perspective of their reality in a preschool institution. Research results, indicating that children have very little opportunity for decision-making in preschool suggest that it is necessary to consider which teacher competences allow for both teachers and children to exercise their autonomy and actively participate in preschool and primary school. It is suggested that teachers’ development of reflexive and research competences could provide a way towards bridging the gap between teachers’ and children’s perspectives of preschool/primary school reality. Keywords: competence, teachers, contemporary understandings of childhood and children

129-140

Authors: О. Н. Уткина, В. М. Широких

Статья посвящена проблеме управления качеством профессиональной подготовки педагогов в системе дополнительного профессионального образования. Объектом исследования является процесс профессиональной подготовки работников образования. Целью проведенной работы было разработать систему совершенствования качества профессиональной подготовки работников образования и экспериментально доказать её состоятельность. В процессе работы проводились экспериментальные исследования методического, психолого-педагогического и педагогического аспектов профессиональной подготовки работников образования. В результате исследования впервые разработаны мероприятия по совершенствованию качества профессиональной подготовки, направленные на осуществление самокоррекции педагогической техники учителем. Технология самокоррекции с помощью квалиметрического метода измерения определенных данных кратко представлена в статье. В результате исследования получены положительные результаты внедрения системы совершенствования качества профессиональной подготовки на девяти площадках Северного образовательного округа и города Глазова Удмуртской Республики. Результаты внедрения опубликованы в журналах, рецензируемых ВАК РФ (более 15 работ). Получено два свидетельства о государственной регистрации программ для ЭВМ, используемые в процессе самокоррекции педагогической техники: «Программа изучения траектории движения педагога в аудитории» и «Регистрация мнения учащегося». В ходе научно-исследовательской работы были решены следующие задачи: разработаны концептуальные положения системы совершенствования качества профессиональной подготовки работников образования; разработаны концептуальные положения мониторинга системы совершенствования качества профессиональной подготовки работников образования; разработан технологический подход к повышению эффективности методической и психолого-педагогической подготовки работников образования; разработана программа внедрения результатов научно-исследовательской работы в образовательный процесс; проведено внедрение системы совершенствования качества профессиональной подготовки работников образования в районах Удмуртской Республики. Ключевые слова: качество профессиональной подготовки, система совершенствования, мониторинг системы качества, профессиональный стандарт педагога, самокоррекция педагогической техники. Стаття присвячена проблемі управління якістю професійної підготовки педагогів у системі додаткової професійної освіти. Об’єктом дослідження є процес професійної підготовки працівників освіти. Метою проведеної роботи було розробити систему вдосконалення якості професійної підготовки працівників освіти й експериментально довести її спроможність. У процесі роботи здійснювалися експериментальні дослідження методичного, психолого-педагогічного й педагогічного аспектів професійної підготовки працівників освіти. У результаті дослідження вперше розроблені заходи з удосконалення якості професійної підготовки, спрямовані на здійснення вчителем самокорекції педагогічної техніки. У статті коротко презентовано технологію самокорекції за допомогою кваліметричного метода вимірювання певних даних. У підсумку дослідження отримані позитивні результати впровадження системи вдосконалення якості професійної підготовки на дев’яти майданчиках північного освітнього округа та міста Глазов Удмуртської Республіки. Результати впровадження опубліковані в журналах, що рецензуються ВАК РФ (понад 15 праць). Отримано два свідоцтва про державну реєстрацію програм для ЕОМ, що використовуються в процесі самокорекції педагогічної техніки: «Програма вивчення траєкторії руху педагога в аудиторії» та «Реєстрація думки учня». У процесі науково-дослідної роботи були вирішені такі завдання: розроблені концептуальні положення системи вдосконалення якості професійної підготовки працівників освіти; розроблені концептуальні положення моніторингу системи вдосконалення якості професійної підготовки працівників освіти; розроблено технологічний підхід до підвищення ефективності методичної та психолого- педагогічної підготовки працівників освіти; розроблено програму впровадження результатів науково-дослідної роботи в освітній процес; проведено впровадження системи вдосконалення якості професійної підготовки працівників освіти в районах Удмуртської Республіки. Ключові слова: якість професійної підготовки, система вдосконалення, моніторинг системи якості, професійний стандарт педагога, самокорекція педагогічної техніки. In Russia, as well as in the majority of European countries, improvement of vocational training of educators is an urgent task. Quality management and the increase of education efficiency are an important part of national policy. In the national project “Education”, which is of highest priority, quality of education is defined as “an integrated characteristic of an education system reflecting degree of compliance of practically achieved educational results to standard requirements, social and personal expectations”. FSPEI HPE “The Korolenko Glazov state pedagogical institute” was offered by chiefs of Education departments in Glazov and Northern district in Udmurt Republic to carry out scientific research “Improvement of Quality of Vocational Training of Educators” on the GSPI platform. The article is devoted to the problem of quality management of vocational training of teachers in the system of post-graduate professional education. The object of research is process of post-graduate vocational training of educators. The purpose of the carried-out work was to develop system of quality improvement of educators’ vocational training and to prove it experimentally. In the course of work pilot researches of methodical, psychological and pedagogical aspects of educators’ vocational training were conducted. As a result of research, technologies for improvement of the vocational training quality, aimed at self- correction of pedagogical technique by the teacher are for the first time developed; ways of correction of the identity of the teacher by means of psychological maintenance have been worked out (in particular, art therapy technique was applied); consultation of educators concerning prevention of suicide behavior of teenagers dependent on the Internet was carried out. Scientific approach to improve the quality of pedagogical work was employed in the process of creating the technology of self-correction of pedagogical technique by a teacher, which was performed in GGPI in the process of vocational training and professional development. The idea of technology of self-correction of pedagogical technique is registration of positive and negative receptions of the teacher’s behavior in the classroom according to collective opinion of the trainees. The developed technology of comparison of possible options between positive and negative receptions of pedagogical technique with elements of the created database doesn't assume bringing every teacher to average level. The purpose is granting opportunity to each pedagogue to strengthen positive and to minimize negative elements in the technique of teaching, but rather to individualize it. Use of information technologies allows to automate quality assessment, thereby to get rid of subjectivity in estimating the effectiveness of teacher’s work. Positive results of introduction of quality improvement system in the sphere of vocational training on nine platforms of Glazov and Northern district in the Udmurt Republic are received in the course of research. The research results are published in scientific journals reviewed by the Higher Attestation Committee (more than 15 works). Two computer programs used in the course of self-correction of pedagogical technique have been registered and certified by the Federal Service for Intellectual Property: “Program of studying trajectory of teacher’s movement in the classroom” and “Registration of pupil’s opinion”. While carrying out the research work the following tasks have been solved: conceptual issues of the system of quality improvement of educators’ vocational training have been worked out; the main concepts of monitoring quality improvement of vocational training of educators have been formulated; the technological approach to increase the efficiency of methodical, psychological and pedagogical training of educators has been developed; the program of practical appliance of the research work results to educational process has been elaborated; the worked-out system of quality improvement of post- graduate vocational training of educators is implemented in the Udmurt Republic. Keywords: quality of vocational training, improvement system, quality system monitoring, professional standard of the teacher, self-correction of pedagogical technique.

149-156

Authors: Т. М. Фоменко

У статті розглянуто сутність поняття соціокультурної компетентності; з’ясовано її структуру; схарактеризовано найважливіші компоненти. Проаналізовано визначення зарубіжними та вітчизняними науковцями терміну «соціокультурна компетентність» у теорії освіти. Також виділено головні елементи іншомовної культури. На основі проаналізованих наукових праць представлено визначення поняття соціокультурної компетентності. Соціокультурна компетентність трактується як якісна характеристика особистості, що базується на сукупності набутих знань соціальних та культурних сфер життя, ціннісних орієнтацій; як здатність та готовність до міжкультурного спілкування з носіями інших мов та культур, до участі в діалозі культур; як важливий фактор розвитку особистості, соціалізації її в сучасному суспільстві, самореалізації та культурного самовизначення. Соціокультурна компетентність забезпечує можливість орієнтуватися в соціокультурних особливостях автентичного мовного середовища, прогнозувати можливі соціокультурні перешкоди в умовах міжкультурного спілкування і способи їх усунення, адаптуватися до іншомовного середовища. У структурі соціокультурної компетентності виокремлено такі компоненти, як когнітивний, мотиваційно-ціннісний та діяльнісно-поведінковий. Ключові слова: компетентність, соціокультурна компетентність, іншомовна культура, діалог культур, міжкультурне спілкування. В статье рассмотрена сущность понятия социокультурной компетентности; определена ее структура и охарактеризованы важнейшие компоненты. Проанализированы определения зарубежных и отечественных ученых термина «социокультурная компетентность» в теории образования. Также выделены основные элементы иноязычной культуры. На основе проанализированных научных работ представлено определение понятия социокультурной компетентности. Социокультурная компетентность трактуется как качественная характеристика личности, которая основывается на совокупности полученных знаний социальных и культурных сфер жизни, ценностных ориентаций; как способность и готовность к межкультурному общению с представителями других языков и культур, к участию в диалоге культур; как важный фактор развития личности, социализации ее в современном обществе, самореализации и культурного самоопределения. Социокультурная компетентность обеспечивает возможность ориентироваться в социокультурных особенностях аутентичной языковой среды, прогнозировать возможные социокультурные препятствия в условиях межкультурного общения и способы их устранения, адаптироваться к иноязычной среде. В структуре социокультурной компетентности выделены такие компоненты как когнитивный, мотивационно-ценностный и деятельностно-поведенческий. Ключевые слова: компетентность, социокультурная компетентность, иноязычная культура, диалог культур, межкультурное общение. The research deals with the nature of sociocultural competence. The article considers the nature of sociocultural competence as a part of communicative competence; elucidates its structure and points out the major components. The material presented suggests different definitions of a concept “sociocultural competence”. Determination of foreign and home scientists of the term is analysed in the theory of education. The main elements of target culture are also brought into light. Based on the analysis of scientific papers of Ukrainian and foreign researchers the definition “sociocultural competence” is submitted. As the result sociocultural competence is defined as an individual’s integral quality that is based on the knowledge of social and cultural spheres of life, value orientations; as the ability and willingness to intercultural communication with the representatives of other languages and cultures; as an important factor of personal development, his/her socialization in a modern society, self-realization and cultural self-determination. Sociocultural competence is one of the indexes of learner’s readiness for intercultural communication, dialogue of cultures; it provides for penetration in a foreign culture. Sociocultural competence provides possibility to be aware of sociocultural sings of authentic language environment, to forecast possible sociocultural obstacles during intercultural communication and methods of their removal; to adapt oneself to target environment. Within the sociocultural competence structure the following components such as cognitive, motivational-value and behavioral activity are distinguished. Keywords: competence, sociocultural competence, target culture, dialogue of cultures, intercultural communication.

169-182

Authors: К. А. Юр’єва, О. М. Тіщенко

У статті зроблено огляд сучасних підходів до визначення понять «компетенція», «компетентність», «міжкультурна компетентність», встановлення їх співвідношення. Визначено, що «компетенція» відбиває зміст певного виду діяльності, тоді як «компетентність» — сукупність якостей особистості, необхідних для реалізації цього змісту. При цьому компетентність є сукупністю знань, умінь і навичок, що дозволяють особистості ефективно вирішувати питання і здійснювати необхідні дії в якій-небудь області життєдіяльності, а компетенція — сукупність об’єктивних умов, що визначають можливості й межі реалізації компетентності особистості. Міжкультурну компетентність віднесено до групи ключових компетентностей особистості в цілому та професійних компетентностей сучасного вчителя зокрема. Виявлено специфіку міжкультурної компетентності вчителя, зумовлену особливостями його професійної діяльності. Міжкультурну компетентність учителя представлено як інтегративну якість, що забезпечує готовність педагога до професійної діяльності в умовах етнокультурного розмаїття сучасного суспільства. До змісту міжкультурної компетентності вчителя віднесено особистісний, інформаційний та процесуально-діяльнісний складники. Ключові слова: компетенція, компетентність, міжкультурна компетентність, учитель, особистість, етнокультурне розмаїття. В статье осуществлён обзор современных подходов к определению понятий «компетенция», «компетентность», «межкультурная компетентность», установлению их соотношения. Определено, что «компетенция» отражает содержание определённого вида деятельности, тогда как «компетентность» — совокупность качеств личности, необходимых для реализации этого содержания. При этом компетентность является совокупностью знаний, умений и навыков, позволяющих личности эффективно решать вопросы и осуществлять необходимые действия я какой-либо области жизнедеятельности, а компетенция — совокупность объективных условий, определяющих возможности и границы реализации компетентности личности. Межкультурная компетентность отнесена к группе ключевых компетентностей личности в целом и профессиональных компетентностей учителя в частности. Выявлена специфика межкультурной компетентности учителя, обусловленная особенностями его профессиональной деятельности. Межкультурная компетентность учителя представлена как интегративное качество, обеспечивающее готовность педагога к профессиональной деятельности в условиях этнокультурного разнообразия современного общества. К содержанию межкультурной компетентности учителя отнесены личностный, информационный и процессуально-деятельностный компоненты. Ключевые слова: компетенция, компетентность, межкультурная компетентность, учитель, личность, этнокультурное разнообразие. The article provides a current state overview of approaches to the notions of “the sphere of competence”, “competence”, “inter-cultural competence”, and determines correlations between them. “The sphere of competence” has been defined to reflect a certain kind of activity content, whereas “competence” means combination of the individual’s qualities, required to implement this content. At the same time competence is a combination of knowledge, abilities and skills which allow the individual to solve problems efficiently and perform necessary actions in any sphere of life activity, and competence is a combination of objective conditions defining possibilities and limits of the individual’s competence. Inter-cultural competence is related to the group of key competences of the individual in general and professional competences of the teacher in particular. Specific features of inter-cultural competence of the teacher, conditioned by their professional activity, have been revealed. Teacher’s inter-cultural competence is represented as an integrated quality, providing the teacher's readiness to the professional activity in the conditions of ethnic-variety of the modern society. Personal, informational and procedural-active components are related to the teacher’s inter-cultural competence content. Keywords: the sphere of competence, competence, inter-cultural competence, teacher, the individual, ethnic-cultural variety.