Teorìâ ta metodika navčannâ ta vihovannâ

5-18

Authors: В. А. Балакірєва

У статті обґрунтувано особистісно-діяльнісний підхід підготовки майбутніх учителів до трудової діяльності молодших школярів. Доведено актуальність означеної проблематики в умовах сучасної України. З’ясовано, що педагогічна наука накопичила чималий досвід з визначення сутності та шляхів реалізації особистісно-діяльнісного підходу. Визначено особистісно-діяльнісний підхід до організації трудової діяльності учнів як складне особистісне утворення, що включає в себе структурні компоненти, якості особистості та здатність до самовдосконалення; оволодіння знаннями, уміннями і навичками викладання у початкових класах. В статье обосновано личностно-деятельностный подход подготовки будущих учителей к трудовой деятельности младших школьников. Доказано актуальность этой проблематики в условиях современной Украины. Установлено, что педагогическая наука накопила большой опыт по определению сущности и путей реализации личностно-деятельностного подхода. Определен личностно-деятельностный подход к организации трудовой деятельности учащихся как сложное личностное образование, включающее в себя структурные компоненты, качества личности и способность к самосовершенствованию; овладение знаниями, умениями и навыками преподавания в начальных классах. The article substantiates the personality-activity approach of preparing future teachers for the work of junior pupils. The personalactivity approach to organization of work of students as a complex personal formation, which includes structural components, personality qualities and ability to self-improvement, is determined, mastering of knowledge, skills and teaching skills in elementary school. To overcome the contradiction that occurs in school practice, between the requirements for the nature of pedagogical work, which should be individuallycreative, and the typical formalized preparation of the future teacher for pedagogical work can be, if the basis of the educational process is to lay the formation and development of the personality of a teacher who has a creative individuality and activity. The task is to personify the professional training of future teachers, to direct all efforts of students not only to master the technology of the student's personality development, but also his own personality. Thus, the content of the personality-activity approach to learning necessarily includes: the content of the subject for students from the standpoint of productive learning (creative use of knowledge); the final product of studying teaching subjects to students; psychological and pedagogical mechanisms of achievement of each element of the subject being taught; techniques and methods of developing training manuals on the mechanisms of achieving each element; techniques and methods for diagnosing the achievement of students; technology of designing educational process with children; the technology of taking into account the individual peculiarities of children in the pedagogical process; technology of learning-making in designing the learning process. From the standpoint of the training of future teachers of elementary school to the organization of work of students the necessary prerequisites is the ability of the individual to reflect on their own experience; author's approach to setting goals for the content of innovative processes, development of means for creating situations for students' development; interaction with all subjects of the process, taking into account their individual-style features, joint activity and creation of goals, means, expected results; the unity of personal and cognitive development in the process of professional activity.

28-38

Authors: В. В. Ворожбіт-Горбатюк, О. М. Попович

У статті здійснено аналіз історичного досвіду ставлення до особистості педагога як взірця духовно-моральної вихованості. Дослідження спиралося на синергетичний підхід. Авторами акцентовано увагу на актуальних для сьогодення вимогах і рекомендаціях до рівня особистісного самоусвідомлення наставників, а саме: більш глибоко розуміти себе, своє призначення в родині, суспільстві, професії, Батьківщині; жити відповідно до своєї природи і призначення. Авторами наголошено на тому, що цінним для сьогодення є досвід організації виховного простору, що передбачав ретельну опору учителів гімназій на історичний досвід, узгодження навчального матеріалу із реальною дійсністю, постійна пропаганда вічних християнських цінностей, духовне проповідництво вихователів. У статті зазначено, що переважна більшість педагогів досліджуваного періоду у сфері духовно-морального виховання зберігали поетичну відгукуваність на усе добре і шляхетне, проявляли натхнення у професійній виховній діяльності, слідкували за суворим узгодженням між словом і ділом. В статье проведен анализ исторического опыта видения личности педагога как образца духовно-нравственной воспитанности. Исследование опиралось на синергетический подход. Авторами акцентировано внимание на актуальных для сегодняшнего дня требованиях и рекомендациях к уровню личностного самосознания наставников, а именно: более глубоко понимать себя, свое предназначение в семье, обществе, профессии, Родине; жить в соответствии со своей природой и назначением. Авторами отмечено, что ценным для нашего времени является опыт организации воспитательного пространства, предусматривающий широкоеиспользование учителями гимназий исторического опыта, согласование учебного материала с реальной действительностью, постоянная пропаганда вечных христианских ценностей, духовное проповедование воспитателей. В статье указано, что подавляющее большинство педагогов исследуемого периода в сфере духовно нравственного воспитания сохраняли поэтический отзыв на все хорошее и благородное, проявляли вдохновение в профессиональной воспитательной деятельности, следили за строгим согласованием между словом и делом. The historical experience of the person's vision of the teacher as an example of spiritual and moral education have been analyzed in the article by the authors. The study was based on a synergistic approach. The authors emphasize the current requirements and recommendations to the level of personal self-awareness of mentors, such as to understand themselves,deepes their appointment in the family, society, profession, the Motherland; to live according to its nature and purpose. The authors emphasize that the experience of the organization of educational space is valuable nowadays, which provided for the strong resistance of gymnasium teachers to historical experience, the harmonization of educational materials with real reality, constant propagation of the eternal kristian values, the spiritual education of educators . The article states that the vast majority of teachers of the studied period in the field of spiritual and moral education maintained a poetic response to everything good and noble, showed inspiration in the professional educational activity, followed by a strict agreement between the word and deed.

48-57

Authors: Т. О. Довженко

У статті розглянуто нові підходи до вирішення такої важливої педагогічної проблеми як організація педагогічної просвіти батьків. Доведено актуальність означеної проблематики в умовах сучасної України. З’ясовано, що вітчизняна педагогічна наука накопичила чималий досвід з організації батьківської просвіти. Схарактеризовано низку ефективних форм педагогічної просвіти батьків на сучасному етапі, а саме: круглі столи з актуальних питань організації навчання, виховання, дозвілля молодшого школяра, педагогічні практикуми, конференції, тренінги, консультації. В статье рассмотрены новые подходы к решению такой важной педагогической проблемы как организация педагогического просвещения родителей. Доказана актуальность этой проблематики в условиях современной Украины. Выяснено, что отечественная педагогическая наука накопила большой опыт по организации родительского просвещения. Охарактеризован ряд эффективных форм педагогического просвещения родителей на современном этапе, а именно: круглые столы по актуальным вопросам организации обучения, воспитания, досуга младших школьников, педагогические практикумы, конференции, тренинги, консультации. The article deals with new approaches to solving such an important pedagogical problem as the organization of pedagogical education of parents. The relevance of the mentioned problem in the conditions of modern Ukraine is proved. It is found out that domestic pedagogical science has accumulated considerable experience in parent education organization. A scientific search allows to argue that the problems of pedagogical education of parents are being studied in several main directions: ideas of family education; principles development, content, methods, forms of work with the modern family; professional teachers training for the implementation of such work. A number of effective forms of pedagogical education of parents at the present stage have been characterized, namely: round tables on topical issues of the organization of education, upbringing, leisure of elementary school children, pedagogical practical classes, conferences, trainings, consultations. Taking into account socio-pedagogical factors it is noted that some forms, in particular the experience of organizing family clubs, have lost their relevance. The modern model of a family club serves as a means of a child’s socialization. It has been proved that due to the specificity of their structure and the features of functioning, family clubs include different types of families, characterized by structural features; conditions for a child's realization of social roles which reflect the diversity of in-family relationships have been created. The links between the generations that create the reality for a person in which they act, learn and communicate are completely realized. It is determined that modern teachers should take into account characteristics of a family (couple family, incomplete, social security, living conditions) and a child in particular (age, gender, temperament, ability, ability to reflect). Such an integrated approach will allow to effectively organize successful education of elementary school pupils and constructive relationships with their family.

69-78

Authors: І. І. Єланцева

У статті аналізуються дисертаційні праці та статті, пов’язані з проблемою становлення та розвитку соціально-педагогічних служб в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ століття. Установлено, що до провідних праць зазначеної тематики належать дисертації С. Бикасової, Т. Лях, С. Іноземцевої, О. Мкртічян, А. Солодчук, Д. Сая. Зазначені фахівці розробили модель забезпечення соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп; обґрунтували етапи та схарактеризували основні напрями соціально- педагогічної роботи з підлітками з особливими потребами в середніх навчальних закладах України досліджуваного періоду; розкрили еволюцію системи соціально-педагогічної діяльності в позашкільних закладах України; визначили особливості, принципи, форми та методи організації соціального виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, в США; обґрунтували педагогічні умови формування моральних цінностей майбутніх соціальних працівників у процесі волонтерської діяльності; здійснили цілісний історико-педагогічний аналіз проблеми діяльності соціально-педагогічної служби в загальноосвітніх школах України в 20-90-ті роки ХХ століття. В статье анализируются диссертационные работы и статьи, связанные с проблемой становления и развития социально-педагогических служб в Украине в конце ХХ - начале XXI века. Установлено, что к ведущим работам указанной тематики принадлежат диссертации С. Быкасовой, Т. Лях, С. Иноземцевой, А. Мкртичян, А. Солодчук, Д. Сая. Указанные специалисты разработали модель обеспечения социально-педагогической деятельности студенческих волонтерских групп; обосновали этапы и охарактеризовали основные направления социально- педагогической работы с подростками с особыми потребностями в средних учебных заведениях Украины исследуемого периода; раскрыли эволюцию системы социально-педагогической деятельности во внешкольных заведениях Украины; определили особенности, принципы, формы и методы организации социального воспитания детей, лишенных родительской опеки, в США; обосновали педагогические условия формирования нравственных ценностей будущих социальных работников в процессе волонтерской деятельности; осуществили целостный историко-педагогический анализ проблемы деятельности социально-педагогической службы в общеобразовательных школах Украины в 20-90-е годы ХХ века. The article analyzes the thesis works and articles related to the problem of the socialpedagogical services formation and development in Ukraine at the end of the XXth -the beginning of the XXIth century. It has been established that the leading works on the mentioned topics include the thesis works of S. Bykasova, T. Liakh, S. Inozemtseva, A. Mkrtychian, A. Solodchuk, D. Sai. The above specialists have developed a model for ensuring social-pedagogical activities of student volunteer groups; substantiated the stages and characterized the main areas of the socialpedagogical work with the adolescents who had special needs in secondary schools of Ukraine during the period under study; revealed the evolution of the system of the social-pedagogical activities in out-of-school institutions of Ukraine; defined the features, principles, forms and methods of organizing the social upbringing of children deprived of the parental care in the United States; substantiated pedagogical conditions for the formation of future social workers’ moral values in the process of volunteerism; carried out a full historical and pedagogical analysis of the problem of the activity of the social-pedagogical services in comprehensive schools of Ukraine in the 20-90-ies of the XXth century.

89-100

Authors: Л. Г. Кайдалова, Н. В. Науменко

У статті розглянуто проблему використання ситуативних завдань у системі підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів медичного та фармацевтичного профілю. Визначено теоретичні та практичні аспекти застосування ситуативних завдань на практичних заняттях. Проаналізовано значення використання ситуацій для підвищення рівня професійної компетентності, подальшого самовдосконалення та саморозвитку, формування культури спілкування, володіння прийомами педагогічного впливу, самоконтролю та саморегуляції, розвитку професійно важливих якостей викладачів вищих фармацевтичних та медичних закладів освіти з метою творчого розв’язання проблем педагогічної взаємодії та впливу на рівень якості підготовки випускників фармацевтичних та медичних вищих навчальних закладів. В статье рассмотрена проблема использования ситуативных задач в системе повышения квалификации преподавателей высших учебных заведений медицинского и фармацевтического профиля. Определены теоретические и практические аспекты применения ситуативных задач на практических занятиях. Проанализировано значение использования ситуаций для повышения уровня профессиональной компетентности, дальнейшего самосовершенствования и саморазвития, формирования культуры общения, владение приемами педагогического влияния, самоконтроля и саморегуляции, развития профессионально важных качеств преподавателей высших фармацевтических и медицинских учебных заведений с целью творческого решения проблем педагогического взаимодействия и влияния на уровень качества подготовки выпускников фармацевтических и медицинских вузов. The article considers the problem of using situational tasks in the system of professional development of teachers of higher educational institutions of medical and pharmaceutical profile. The essence of the method of analysis of situational tasks, based on which is the description of existing events, containing the contradictions, is described. The following types of situational tasks are considered, such as situation-illustrations, situation-problems, situation-tasks, etc. The theoretical and practical aspects of the application of situational problems in practical exercises are determined. The importance of using situations to increase the level of professional competence, further self-improvement and self-development, the formation of a communication culture, the possession of methods of pedagogical influence, self-control and self-regulation, development of professionally important qualities of teachers of higher pharmaceutical and medical schools with the purpose of creatively solving the problems of pedagogical interaction and influence on the level quality training of graduates of pharmaceutical and medical universities.

113-124

Authors: В. М. Мокляк

У статті здійснено порівняльний аналіз поглядів вітчизняних професорів ХІХ – початку ХХ ст. на автономію університетів. Доведено підтримку професорами автономії й академічних свобод як наслідок дії суперечностей, які виникали між потребами вищої освіти й наявною системою управління університетами. Розглянуто погляди окремих професорів (В. Вернадського, П. Виноградова, Ф. Зелінського, Д. Самоквасова, К. Тімірязєва, Є. Трубецького, А. Фамінцина та ін.) на самостійність вищого навчального закладу у вирішенні багатьох питань внутрішнього розпорядку. Висвітлено основні ідеї документів, у яких професори виступають за автономію й академічні свободи. Обґрунтовано, що ліберальні викладачі переймалися становищем студентів в університетах, пропонували реорганізувати діяльність навчальних закладів на принципах автономії та академічних свобод, виступали за колегіальність професорської корпорації, обмеження повноважень попечителя навчального округу; консервативні ж сприймали тільки освітню функцію університету, а викладач був лише чиновником, який читав лекції і приймав іспити. В статье осуществлён сравнительный анализ взглядов отечественных профессоров ХІХ – начала ХХ в. на автономию университетов. Доказана поддержка профессорами автономии и академических свобод как следствие действия противоречий, которые возникали между нуждами высшего образования и имеющейся системой управления университетами. Рассмотрены взгляды отдельных профессоров (В. Вернадского, П. Виноградова, Ф. Зелинского, Д. Самоквасова, К. Тимирязева, Е. Трубецкого, А. Фаминцына и др.) на самостоятельность высшего учебного заведения в решении многих вопросов внутреннего распорядка. Освещены основные идеи документов, в которых профессора выступают за автономию и академические свободы. Обосновано, что либеральные преподаватели проникались положением студентов в университетах, предлагали реорганизовать деятельность учебных заведений на принципах автономии и академических свобод, выступали за коллегиальность профессорскойкорпорации, граничение полномочий попечителя учебного округа; консервативные же воспринимали только образовательную функцию университета, а преподаватель был лишь чиновником, который читал лекции и принимал экзамены. There was made a comparative analysis of the views on autonomy of universities of the domestic professors of the XIX – early XX centuries in the article. The support of the professors of autonomy and academic freedoms as a consequence of the contradictions that arose between the needs of higher education and the existing university management system has been proved. The views of individual professors (V. Vernadskyi, A. Famintsyn, E. Trubetskoi, K. Timiriaizev, D. Samokvasov, P. Vynogradov, F. Zelinskyi, etc.) on the autonomy of a higher educational institution in solving many issues of internal regulation are considered. The main ideas of documents in which the professors stand for autonomy and academic freedoms are highlighted. It was substantiated that liberal teachers were concerned about the situation of students at universities, offered to reorganize the activities of educational institutions on the principles of autonomy and academic freedoms, advocated the collegiality of the professorial corporation, and the powers of the trustee of the educational district; conservative perceived only the educational function of the university, and the teacher was only an official who lectured and took exams.

135-144

Authors: М. Е. Озчелік

У статті здійснено теоретичне та практичне переосмислення поняття – міжкультурна комунікація іноземних студентів у вищому навчальному закладі. Проаналізовано взаємозв’язок мови і культури. Визначено психолого- педагогічні критерії до підготовки викладачів ВНЗ, які навчають студентів- іноземців. Запропоновано педагогічні аспекти організації міжнаціонального і міжкультурного спілкування. На сучасному етапі розвитку вищої школи найважливішою складовою професійно-педагогічної діяльності викладача є його конструктивна педагогічна взаємодія зі студентами в процесі спільної роботи, спрямована на їх професійно-особистісний розвиток. Проблеми іноземних студентів пов’язані з новими вимогами української вищої школи, їх статусом іноземця в Україні, особливостями вікової психології та національно-психологічними особливостями. В статье осуществлено теоретическое и практическое переосмысление понятия - межкультурная коммуникация иностранных студентов в вузе. Проанализирована взаимосвязь языка и культуры. Определены психолого-педагогические критерии к подготовке преподавателей вузов, обучающих студентов-иностранцев. Предложено педагогические аспекты организации межнационального и межкультурного общения. На современном этапе развития высшей школы важнейшей составляющей профессионально-педагогической деятельности преподавателя является его конструктивная педагогическое взаимодействие со студентами в процессе совместной работы, направленная на их профессионально-личностное развитие. Проблемы иностранных студентов связанные с новыми требованиями украинской высшей школы, их статусом иностранца в Украине, особенностями возрастной психологии и национально-психологическими особенностями. The article deals with theoretical and practical rethinking of the concept - intercultural communication of foreign students in higher educational institutions. The interrelation of language and culture is analyzed. The psychological and pedagogical criteria for the training of university lecturers teaching foreign students are determined. The pedagogical aspects of organization of inter-ethnic and intercultural communication are offered. At the present stage of development of higher education, the most important component of the teacher's professional and pedagogical activity is its constructive pedagogical interaction with students in the process of working together, aimed at their professional and personal development. Problems of foreign students are related to the new requirements of Ukrainian higher education, their status as a foreigner in Ukraine, peculiarities of age psychology and national-psychological peculiarities.The development of interethnic communication is possible through the interaction of different cultures. In these conditions, the education of foreigners should be regarded as a means of existence in the new social environment, and the formation of intercultural communication among students is the goal of learning. In this connection, studies are focused on finding ways to increase the effectiveness of studying the culture of the people speaking a particular language; to overcome the cultural barrier; increase of pedagogical skills of teachers of higher education, aimed at their professional and personal development. The requirements for the effectiveness of vocational and pedagogical communication are constantly increasing, and the actual practice shows that the level of psychological and pedagogical preparation of the teachers of higher educational establishments is not in line with the requirements that are being put to them. The study of the world of native speakers is aimed at helping to understand the peculiarities of linguistic communication, additional semantic loading, political, cultural, and historical realities, since at the heart of any communication, that is, the basis of linguistic communication is the mutual knowledge of the realities, knowledge of the subject of communication between the participants of communication . Therefore, it is necessary to change the approaches to studying foreigners and switch from purely theoretical knowledge to practical trainings, courses, and to eradicate false cultural stereotypes. Due to the fact that the modern high school is a multicultural space in which the dialogue of cultures of representatives of different nations takes place, university instructors must have the skills of organizing interethnic and intercultural communication.

157-168

Authors: Н. Д. Подчерняєва

У статті висвітлено діяльність євроклубу загальноосвітнього навчального закладу як однієї з форм дитячого громадського об’єднання. Євроклуб загальноосвітнього навчального закладу розглянуто як вид дитячого громадського об’єднання, діяльність якого ґрунтується на принципах добровільності та особистісної орієнтації, здійснюється у навчальний та позанавчальний час з метою самореалізації особистості, формування активної життєвої позиції, культури міжнаціонального спілкування та залучення до практичної участі в європейських ініціативах. Здійснено порівняльний аналіз діяльності шкільних євроклубів та клубів інтернаціональної дружби. Виявленоособливості шкільних євроклубів, які полягають у навчанні старшокласників толерантному ставленню до іншої поведінки, іншого мислення, інших поглядів, іншого вибору життєвого шляху; придбанні практичного досвіду спілкування з однолітками європейських країн; використанні переважно інтерактивних форм роботи (квестів, тренінгів, проектів, акцій, рольових ігор). Серед специфічних рис клубів інтернаціональної дружби виокремлено ідеологізованість, політизацію, регламентованість та обмеження самостійності старшокласників. З’ясовано, що спільним у роботі клубів було виховання почуття дружби, взаєморозуміння, взаємодопомоги, співробітництва, творчості, шанобливого ставлення до людей різних національностей. В статье отражена деятельность евроклуба общеобразовательного учебного заведения как одной из форм детского общественного объединения. Евроклуб общеобразовательного учебного заведения рассмотрен как вид детского общественного объединения, деятельность которого основывается на принципах добровольности и личностной ориентации, осуществляется в учебное и внеучебное время с целью самореализации личности, формирования активной жизненной позиции, культуры межнационального общения и привлечения к практическому участиюв европейских инициативах. Осуществлен сравнительный анализ деятельности школьных евроклубов и клубов интернациональной дружбы. Выявлены особенности школьных евроклубов, которые заключаются в обучении старшеклассников толерантному отношению к иному поведению, иному мышлению, иным взглядам, иному выбору жизненного пути; приобретении практического опыта общения со сверстниками европейских стран; использовании преимущественно интерактивных форм работы (квестов, тренингов, проектов, акций, ролевых игр). Среди специфических черт клубов интернациональной дружбы выделены идеологизация, политизация, регламентированность и ограничение самостоятельности старшеклассников. Выяснено, что общим в работе клубов было воспитание чувства дружбы, взаимопонимания, взаимопомощи, сотрудничества, творчества, уважительного отношения к людям разных национальностей. The article highlights the activity of the Euroclub of a comprehensive educational institution as one of the forms of children's public association. The Euroclub of a comprehensive educational institution is considered as a kind of children's public association, whose activities are based on the principles of voluntariness and personal orientation, is carried out during academic and extra-curricular time with the aim of self-realization of the personality, formation of an active lifestyle, culture of interethnic communication and involvement in practical participation in European initiatives. A comparative analysis of the activities of school Euroclubs and clubs of international friendship is conducted. The peculiarities of school Euroclubs are revealed, which consists in teaching high school students tolerant attitude to other behavior, other thinking, other views, and other elections of their way of life; Acquiring practical experience in communicating with peers from European countries; Use predominantly interactive forms of work (quests, trainings, projects, promotions, role-playing games). Among the specific features of the clubs of international friendship, ideological, politicization, regulation and limitation of the independence of senior pupils are distinguished. It is revealed that the clubs' common work was to cultivate a sense of friendship, mutual understanding, mutual assistance, cooperation, creativity, respectful attitude towards people of different nationalities.

179-189

Authors: О. О. Тимощук

У статті розглядаються особливості роботи з іншомовною лексикою на заняттях з іноземної мови в технічному вузі. Відзначається, що якісно сформовані лексичні навички – головна умова успішного спілкування іноземною мовою. Детально описані етапи роботи з формування лексичних навичок у студентів немовних спеціальностей. Визначені основні труднощі, що виникають в процесі оволодіння іншомовною лексикою студентами технічних спеціальностей, пов’язані з особливостями їх мислення і сприйняття. Особливу увагу надано навчанню технічним термінам і фразеологізмам як найбільш складним, але необхідним аспектам іншомовної лексики в немовному вузі. У висновку виокремлені основні принципи найбільш ефективного вивчення нового лексичного матеріалу. В статье рассматриваются особенности работы с иноязычной лексикой на занятиях по иностранному языку в техническом вузе. Отмечается, что качественно сформированые лексические навыки – главное условие успешного общения на иностранном языке. Подробно описаны этапы работы по формированию лексических навыков у студентов неязыковых специальностей. Определены основные трудности, возникающие в процессе овладения иноязычной лексикой студентами технических специальностей, связанные с особенностями их мышления и восприятия. Особое внимание уделено обучению техническим терминам и фразеологизмам как наиболее сложным, но необходимым аспектам иноязычной лексики в неязыковом вузе. В заключении выделены основные принципы наиболее эффективного изучения нового лексического материала в техническом вузе. The article shows the peculiarities of dealing with vocabulary at foreign language classes at technical universities. The fact that high-quality lexical skills are the key condition for successful communication in a foreign language is stressed. The main stages in developing lexical skills of non-linguistic students are described in details. A number of specific difficulties in mastering foreign language vocabulary by technical students associated with some characteristics of their perception and way of thinking are defined. Particular attention is paid to the technical terminology and phraseological units teaching as the most difficult but essential aspects of foreign language vocabulary at non-linguistic universities. The article states that the beginning of work on special vocabulary learning involves the professional selection of lexical material, which includes professional vocabulary and terminology, which, on the one hand, develops the professional competence of the future specialist, on the other - contributes to the formation of his professional motivation. It is noted that it is very important to involve actively all kinds of memory: visual, auditory, motor, logical to master the vocabulary, especially technical terms. Some recommendations on effective remembering new lexical units taking into account the leading memory of students and other psychological factors are given. In particular, the attention is drawn to the method of mnemonic associations. The main point of this method is to select an unusual phonetic association in the native language for a foreign word to be remembered. The basic principles of the most effective new lexical material masterring at non-linguistic universities are outlined in the conclusion.

199-206

Authors: А. С. Ткачов

У статті визначено, що в сучасній школі суттєво зростає роль історико-суспільствознавчих дисциплін, які є важливим засобом громадянського й особистісного становлення учнів. Доведено, що особливо важливе значення вивчення цих навчальних предметів має для інтелектуально здібних учнів підліткового віку, які при правильно організованій педагогічній підтримці зможуть у майбутньому ввійти до інтелектуальної еліти держави. Це зумовлює доцільність надання їм кваліфікованої педагогічної підтримки під час вивчення ними історико-суспільствознавчих дисциплін. У публікації наведено тлумачення поняття «педагогічна підтримка», а також представлено авторську модель надання такої підтримки інтелектуально здібним підліткам у вивченні ними історико-суспільствознавчих дисциплін, в якій враховувались, з одного боку, особливості організації навчальної діяльності цієї категорії школярів, а, з іншого боку, – специфіка змісту освіти указаних дисциплін та методики їх викладання в основній школі. Ця модель передбачає, що для кожного учня розробляється своя індивідуальна освітня траєкторія опанування змісту вказаних предметів на основі врахування його особистих інтересів, потреб, прагнень та освітніх можливостей. Центральне місце в освітньому процесі відводиться активним та інтерактивним методам і формам організації освітньої діяльності школярів. В статье определено, что в школе существенно возрастает роль историко-обществоведческих дисциплин, которіе являются важным средством гражданского и личностного становления учащихся. Доказано, что особо важное значение изучение этих учебных предметов имеет для интеллектуально способных учащихся подросткового возраста, которые при правильно организованной педагогической поддержке смогут в будущем войти в интеллектуальную элиту государства. Это обусловливает целесообразность предоставления им квалифицированной педагогической поддержки при изучении ними историко-обществоведческих дисциплин. В публикации приведено авторское толкование понятия «педагогическая поддержка», а также представлена авторская модель оказания такой поддержки интеллектуальной способным подросткам в изучении ими историко-обществоведческих дисциплин, в которой учитывались, с одной стороны, особенности организации учебной деятельности этой категории школьников, а, с другой стороны, – специфика содержания образования указанных дисциплин и методика их преподавания в основной школе. Эта модель предполагает, что для каждого ученика разрабатывается своя индивидуальная образовательная траектория овладения содержанием указанных предметов на основе учета его личных интересов, потребностей, стремлений и образовательных возможностей. Причем центральное место в образовательном процессе отводится активным и интерактивным методам и формам организации образовательной деятельности школьников. The article determines that the significance of historical-social disciplines increases greatly in the modern school, which in its turn is an important means of civil and personal formation of schoolchildren. Moreover, these educational disciplines are especially important in the process of training and education of intellectually capable pupils of adolescence who with properly organized pedagogical support will be able to enter the intellectual elite of the state in the future. Therefore, the problem of providing pedagogical support to intellectually capable pupils of adolescence during the study of their historical-socio disciplines acquires today a special relevance. Taking into account different points of view of scientists, we may draw a conclusion that in the study under the pedagogical support we mean a special kind of professional activity of the teacher, aimed at providing advisory preventive and operational assistance to students in overcoming the difficulties and problems that arise in their educational activities, creating the optimal prerequisites for learning, development and personal formation of each student on the basis of the maximum full consideration of his individual needs, interests, goals, aspirations, and also at encouraging pupils to display an active effort to implement reflection, selfdetermination and self-improvement. On the one hand, while modeling the pedagogical support of intellectual capable teenagers in their studying the peculiarities of the organization of the educational activities of this category of pupils were taken into account, and on the other hand, the specifics of the educational content of the indicated disciplines and the method of its teaching in the secondary school. During the research, it was developed an author's model for providing pedagogical support to intellectually capable students of the secondary school studying their historical-social disciplines. This model assumes the developing of the individual educational trajectory for each student for mastering these subjects, which its turn takes into account his personal interests, needs, aspirations and educational capabilities. Moreover, the central place in the educational process is given to active and interactive methods and forms (project-technology, portfolio, staging, etc.) of educational activities organization for schoolchildren. It should also be noted that a significant attention of teachers is devoted to the formation of constructive I-concept for capable students, which contributes to the development of a conscious attitude towards learning and to their own personal formation as a whole.

219-227

Authors: В. В. Фазан

У статті простежено становлення та розвиток філологічної освіти та науки у Греції від доби античності до ΧVΙΙ століття. З’ясовано, що в класичну епоху давньогрецькі філософи активно цікавились проблемами мовного феномену, присвячували питанням мови цілі трактати, навчання в школах велось давньогрецькою мовою, яка була рідною для учнів. Установлено, що головним досягненням елліністичної епохи стало зародження нової окремої науки граматики і поява першої граматики давньогрецької мови Діонісія Фракійського. Протягом елліністичної та візантійської епохи в навчальному процесі використовувалась знову таки давньогрецька мова, проте незначна кількість учнів послуговувались нею як рідною. З’ясовано, що навіть під час турецького поневолення, яке тривало майже чотири століття, греки постійно піклувались про збереження рідної мови, подальший розвиток філологічної освіти і науки. В статье прослеживается становление и развитие филологического образования и науки в Греции от эпохи античности до ΧVΙΙ века. Установлено, что в классическую эпоху древнегреческие философы активно интересовались проблемами языкового феномена, посвящали вопросам языка целые трактаты, обучение в школах велось на древнегреческом языке, который был родным для учащихся. Установлено, что главным достижением эллинистической эпохи стало зарождение новой самостоятельной науки грамматики и появление первой грамматики древнегреческого языка Дионисия Фракийского. На протяжении эллинистической и византийской эпохи в учебном процессе использовался снова-таки древнегреческий язык, однако незначительное количество учеников пользовались им как родным. Выяснено, что даже во время турецкого ига, которое длилось почти четыре века, греки постоянно заботились о сохранении родного языка, о дальнейшем развитие филологического образования и науки. In the article is traced the becoming and development of philological education and science in Greece from time of antiquity to ΧVΙΙ century. It is found out, that in a classic epoch the ancient Greek philosophers were actively interested in the problems of the language phenomenon, dedicated whole treatises to the questions of language, studies in schools were conducted by the ancient Greek language that was native for students. It is well-proven, that the origin of new separate science – grammar, and appearance of the first printed grammar of the ancient Greek language of Dionysius the Thracian (in 100 B.C.) became the main achievement of Hellenism epoch. During a Hellenism and Byzantium epoch the ancient Greek language was used in an educational process, however not all students used it as native. It is found out, that even during Turkish enslavement, which lasted almost four centuries, Greeks fervently cared of maintenance of the mother tongue, further development of philological education and science.

241-252

Authors: Л. А. Штефан, Ю. В. Бекетова

У статті проаналізовано чинники, які сприяли становленню питань правового виховання учнівської молоді у Великій Британії з ХІ до 40-х років ХХ століття. Установлено, що до провідних із них належали: заснування перших університетів у Оксфорді та Кембріджі, філософські трактати мислителів епохи Відродження, наукові роздуми філософів епохи Просвітництва, доробок представників філософсько-педагогічної думки ХІХ ст., обґрунтування важливості впровадження правового виховання політичними та педагогічними представниками першої половини ХХ століття, заснування Комітету дитячого благополуччя (1919 р.), прийняття Женевської декларації прав дитини (1924 р.) (законодавчо закріпила принципи міжнародно-правовогозахисту дітей – дитині повинна надаватися можливість нормального розвитку (матеріального і духовного); вона повинна отримувати допомогу у разі небезпеки; повинна мати можливість заробляти кошти на існування та виховуватися з усвідомленням того, що її кращі якості будуть використані на благо іншим людям), створення Асоціації з питань громадянського виховання (1934 р.), впровадження «Закону про освіту» («Butler» Education Act (1944 р.)). В статье проанализированы факторы, которые способствовали становлению вопросов правового воспитания учащейся молодежи в Великобритании с XI до 40-х годов ХХ века. Установлено, что к ведущим среди них относились: основание первых университетов в Оксфорде и Кембридже, философские трактаты мыслителей эпохи Возрождения, научные размышления философов эпохи Просвещения, достижения представителей философско-педагогической мысли XIX в., обоснование важности внедрения правового воспитания политическими и педагогическими представителями первой половины ХХ века, основание Комитета детского благополучия (1919 г.), принятие Женевской декларации прав ребенка (1924) (законодательно закрепила принципы международно- правовой защиты детей - ребенку должна предоставляться возможность нормального развития (материального и духовного), он должен получатьпомощь в случае опасности; должен иметь возможность зарабатывать средства на существование и воспитываться с осознанием того, что его лучшие качества будут использованы на благо другим людям), создание Ассоциации по вопросам гражданского воспитания (1934 г.), внедрение «Закона об образовании» («Butler» Education Act (1944 г.)). The article analyzes the factors that contributed to the formation of students’ human rights education in Great Britain from the 11th century to the 1940s of the 20th century. It was established that the leading factors were as follows: the establishment of the first universities in Oxford and Cambridge; the Renaissance thinkers’ philosophical treatises; the scientific reflections of the philosophers of the Enlightenment; the achievements of the representatives of the philosophical and pedagogical thought of the nineteenth century; the substantiation for the introduction of human rights education by the political and pedagogical representatives of the first half of the twentieth century; the foundation of the Committee of Child Wellbeing (1919); the adoption of the Geneva Declaration on the Rights of the Child (1924) (legally consolidated the principles of international and legal protection of children. The child should be provided with the possibility of personal development (material and spiritual) and he should receive assistance in case of emergency; the child should have a possibility to earn money for life existence and should be educated in order to be helpful for other people); the establishment of the Association for Civil Education (1934); the introduction of the “Law on Education” (“Butler” Education Act (1944)).