Teorìâ ta metodika navčannâ ta vihovannâ

5-13

Authors: С.А. Білецька

У статті автор з позицій історичного і проблемного підходу дослідив питання організації позакласної роботи з морального виховання школярів у навчальних закладах відомства Міністерства народної освіти наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. На підставі аналізу історичних джерел визначено, що моральне виховання виступає як цілісний процес, заданий природою людини, певною культурно-освітньою системою, культурними традиціями. У статті указано, що сутність, предмет, функції морального виховання учнів шкіл відомства Міністерства народної освіти досліджуваного періоду залежали від виховного ідеалу, який існував в педагогічній думці, пропагувався представниками урядових відомств, громадськими і педагогічними діячами взаємозалежних інтегрованих напрямів. Автор виокремив процесуальний аспект сутності досліджуваної категорії. Зокрема указано, що моральне виховання учнів шкіл відомства Міністерства народної освіти другої половини ХІХ – початку ХХ століття певною мірою ототожнювалося з розвитком розумових, вольових і почуттєвих сил дитини. Відбувалося через прилучення до норм і традицій родинного, громадського і державного буття, спонукання до самопізнання, самовизначення і доброчинної діяльності. Виховним ідеалом визначався переважно образ Христа – Спасителя. Постулатами морального виховання були: постійний самоконтроль і самоаналіз власної поведінки, окремих вчинків, емоцій, почуттів і бажань, що забезпечувало духовне зростання, викорінення негативних рис, звичок, нахилів, формування сили волі, позитивних якостей характеру, ціннісних орієнтацій, християнського світогляду. Проголошувалося, що лише шляхом самопізнання людина може зрозуміти своє призначення у житті. Перспективним напрямом дослідження проблеми визначено узагальнення практики позакласної виховної роботи наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Ключові слова: моральне виховання, школа, позакласна робота, виховний ідеал. В статье автор из позиций исторического и проблемного подхода исследовал вопрос организации внеклассной работы из морального воспитания школьников в учебных заведениях ведомства Министерства народного образования в конце ХІХ – в начале ХХ века. На основе анализа исторических источников определенно, что моральное воспитание выступает как целостный процесс, заданный природой человека, определенной культурно-образовательной системой, культурными традициями. В статье указано, что сущность, предмет, функции морального воспитания учеников школ ведомства Министерства народного образования исследуемого периода зависели от воспитательного идеала, который существовал в педагогическом уме, пропагандировался представителями правительственных ведомств, общественными и педагогическими деятелями взаимозависимых интегрированных направлений. Автор выделил процессуальный аспект сущности исследуемой категории. В частности указано, что моральное воспитание учеников школ ведомства Министерства народного образования второй половины ХІХ – началу ХХ века в известной мере отождествлялось с развитием умственных, волевых и чувственных сил ребенка. Происходило через приобщение к нормам и традициям семейного, общественного и государственного бытия, побуждения, к самопознанию, самоопределению и благотворительной деятельности. Воспитательным идеалом определялся преимущественно образ Христа – Спасителя. Постулатами нравственного воспитания были: постоянный самоконтроль и самоанализ собственного поведения, отдельных поступков, эмоций, чувств и желаний, что обеспечивало духовный рост, искоренения отрицательных черт, привычек, наклонов, формирования силы воли, позитивных качеств характера, ценностных ориентаций, христианского мировоззрения. Провозглашалось, что лишь путем самопознания человек может понять свое назначение в жизни. Перспективным направлением исследования проблемы определено обобщение практики внеклассной воспитательной работы в конце ХІХ – в начале ХХ века. Ключевые слова: нравственное воспитание, школа, внеклассная работа, воспитательный идеал. The author examined the question of the organization of extracurricular activities and moral education of pupils in schools of the department of the Ministry of Public Education in the end of XIX - early XX century of the historical position and problem-based approach in the article. Based on the analysis of historical sources it was defined that moral education acts as a holistic process, given by human nature, determined by cultural and educational system, cultural traditions. The article indicates that the entity, the essence, the function of moral education of pupils of jurisdiction of the Ministry of Public Education of the studied period depended on the educational ideal that existed in the pedagogical mind, promoted by representatives of government agencies, community and pedagogical doers of interdependent directions. The author considered procedural aspect of the essence of studied category. In particular, it is stated that moral education of pupils of jurisdiction of the Ministry of Public Education of the second half of XIX - beginning of ХХ century in a certain extent was identified with the development of intellectual, volitional and sensual forces of child and realized through the introduction to the norms and traditions of family, social and public life, through the motivation to self-knowledge, self-determination and charitable activity. Educational ideal mainly determined by the image of Christ – the Savior. Postulates of moral education were: constant self-controland self-examination of the behavior, individual actions, emotions, feelings and desires that provided spiritual growth, eradication of negative traits, habits, inclinations, forming of willpower, positive character traits, values, Christian worldview. It was declared that only through the self-knowledge man can understand his purpose in life. Generalization of the practice of extra-curricular educational work in the late XIX - early XX century defined as a perspective direction of research of the problem. Key words: moral education, school, extra-curricular activities, educational ideal.

21-28

Authors: А.В. Боярська-Хоменко

У ХІХ – на початку ХХ ст. викладач виконував роль своєрідного експерта у різноманітних питаннях, пов’язаних з освітянським процесом того часу, що вимагало від нього не лише ґрунтовного знання власного предмету, але й обізнаність у різних галузях науки. Для успішної педагогічної діяльності викладач вищої математики в університетах досліджуваного періоду повинен був володіти як певними особистісними, професійно вагомими якостями, так і відповідними знаннями у галузі вищої математики та спеціальними навичками володіння математичним апаратом. Серед морально-педагогічних якостей, якими повинен був володіти викладач варто виділити високу моральну зрілість, справедливість та об’єктивність, високий рівень загальної культури, дисциплінованість та вимогливість, патріотизм, широкий світогляд, гуманізм, любов до праці. Не менш важливими для педагогічної діяльності у ХІХ – на початку ХХ ст. було глибоке знання свого предмету та обізнаність в останніх наукових дослідженнях, а також володіння високим рівнем педагогічної майстерності, що у досліджуваний період передбачала: 1) загальну освіченість викладача, знання як соціальних, так і спеціальних математичних наук, вільне володіння усім навчальним матеріалом, уміння творчо використовувати прогресивні педагогічні ідеї, застосовувати різноманітні педагогічні прийоми; 2) знання мови, володіння словом, ораторським мистецтвом; 3) висока методична підготовка викладача; 4) вміння складати конспекти, програми, вміння ділити тему на складові частини, а також складати посібники для студентів, котрі б гармонійно доповнювали лекції; 5) володіння прийомами педагогічної техніки, яке проявлялося у вмінні формувати і висловлювати власну позицію. Ключові слова: педагогічна майстерність, морально-педагогічні вимоги, методичний прийом, педагогічна техніка. В ХІХ – в начале ХХ ст. преподаватель исполнял роль своеобразного эксперта в разнообразных вопросах, связанных с просветительским процессом того времени, что требовало от него не только обстоятельного знания собственного предмета, но и осведомленность в разных областях науки. Для успешной педагогической деятельности преподаватель высшей математики в университетах исследуемого периода должен был владеть как определенными личностными, профессионально весомыми, качествами, так и соответствующими знаниями, в отрасли высшей математики и специальными навыками владения математическим аппаратом. Среди морально педагогических качеств, которыми должен был владеть преподаватель стоит выделить высокую моральную зрелость, справедливость и объективность, высокий уровень общей культуры, дисциплинированность и требовательность, патриотизм, широкое мировоззрение, гуманизм, любовь к труду. Не менее важными для педагогической деятельности в ХІХ – в начале ХХ ст. было глубокое знание своего предмета и осведомленность в последних научных исследованиях, а также владение высоким уровнем педагогического мастерства, что в исследуемый период предусматривала: 1) общую образованность преподавателя, знания как социальных, так и специальных, математических наук, свободное владение всем учебным материалом, умение творчески использовать прогрессивные педагогические идеи, применять разнообразные педагогические приемы; 2) знание языка, владения словом, ораторским искусством; 3) высокую методическую подготовку преподавателя; 4) умение составлять конспекты, программы, умение делить тему на составные части, а также составлять пособия для студентов, которые бы гармонично дополняли лекции; 5) владение приемами педагогической техники, которое проявлялось в умении формировать и выражать собственную позицию. Ключевые слова: педагогическое мастерство, морально-педагогические требования, методический приѐм, педагогическая техника. In the XIX - early XX century teacher played the role of an expert in different matters related to the educational process of that time, it required he to have not only a thorough knowledge of its subject, but also awareness of the various fields of science. For successful teaching activities teacher of higher mathematics at the universities of the study period had to have certain personal, professional important qualities and relevant knowledges in the scope of higher mathematics and special skills mathematical apparatus. Among moral pedagogical qualities that teacher had to have we must distinguish a high moral maturity, fairness and objectivity, a high level of general culture, discipline and rigor, patriotism, humanism, love of work . A deep knowledge of the subject and awareness of the latest researches, as well as a possession of a high level of pedagogical skills was important for the teaching activity in the XIX - early XX century that during the study period included: 1) the general education of a teacher, knowledge of both social and special, mathematical sciences, possession of all educational material, the ability to use the progressive pedagogical ideas, to apply a variety of teaching methods; 2) knowledge of the language, the word possession, oratory; 3) high methodical preparation of the teacher; 4) ability to make notes, programs, ability to share the theme into its constituent parts, and also to make textbooks that would harmoniously complete the lectures; 5) possession of methods of pedagogical technology, which was manifested in the ability to form and express their own position. Key words: pedagogical trade, morally pedagogical requirements, methodical reception, pedagogical technique.

40-48

Authors: В.В. Глушич

У статті автор у порівняльному аспекті аналізує феномен батьківської культури у США і Україні. Указано, що це питання не було предметом окремого дослідження. Проведено порівняльний аналіз загальних організаційних питань досвіду формування батьківської культури у США і Україні. Вивчення і розвиток батьківської культури визначено актуальним завданням в умовах демографічних змін. Актуальність публікації обґрунтована також зростанням у суспільстві тотального відчуження родинних цінностей. До творчого використання запропоновано елементи досвіду американського підходу до батьківської культури. А саме: популяризація цінностей подружнього життя, поширення уявлень про материнство і батьківство як особливу культуру поведінки і відносин. У статті зазначено про те, що культура батьківства у США має системну будову: ціннісно-смислова сфера цілей і змісту педагогічної співпраці педагогів і батьків – оздоровлення суспільства (моральне, фізичне, психоемоційне), популяризація традицій виховання, організація спільного дозвілля батьків і дітей, використання корекційних можливостей проблемних ситуацій. Визначено доцільним дотримання послідовності основних етапів освоєння культури батьківства, прийнятного у США: підготовка до вагітності і пологів, народження дитини, супровід дитини і батьків у період малюцтва, виховання і первинна соціалізації дошкільників, підготовка до навчання у школі, психолого-педагогічна підтримка батьків у період отроцтва дітей. Дана публікація не вичерпує усі аспекти заявленої проблеми. До подальшого вивчення віднесено питання діяльності батьківських груп і корпорацій щодо формування культури батьківства. Ключові слова: родинне виховання, дитина, батьківська культура, гуманізм, просвіта. В статье автор в сравнительном аспекте анализирует феномен родительской культуры в США и Украине. Указано, что этот вопрос не был предметом отдельного исследования. Проведен сравнительный анализ общих организационных вопросов опыта формирования родительской культуры в США и Украине . Изучение и развитие родительской культуры определены актуальной задачей в условиях демографических изменений. Актуальность публикации обоснована также ростом в обществе тотального отчуждения семейных ценностей. К творческому использованию предложено элементы опыта американского подхода к родительской культуры. А именно: популяризация ценностей супружеской жизни, распространение представлений о материнстве и отцовстве как особую культуру поведения и отношений. В статье сказано о том, что культура отцовства в США имеет системном строении: ценностно - смысловая сфера целей и содержания педагогического сотрудничества педагогов и родителей - оздоровление общества (моральное, физическое, психоэмоциональное), популяризация традиций воспитания, организация совместного досуга родителей и детей, использование коррекционных возможностей проблемных ситуаций. Определены целесообразным соблюдение последовательности основных этапов освоения культуры отцовства , приемлемого в США: подготовка к беременности и родам, рождение ребенка , сопровождение ребенка и родителей в период малюцтва, воспитания и первичная социализации дошкольников , подготовка к школе , психолого - педагогическая поддержка родителей в период отрочества детей. Данная публикация не исчерпывает все аспекты заявленной проблемы. К дальнейшему изучению отнесен вопрос деятельности родительских групп и корпораций по формированию культуры отцовства . Ключевые слова: семейное воспитание, ребенок, родительская культура, гуманизм, просвещение. The author examines the phenomenon of parental culture in the United States and Ukraine through comparative aspect. It says that the issue was not the subject of a separate study. A comparative analysis of the general organizational issues of parental experience of forming culture in the United States and Ukraine has been conducted. The study and development of the parental culture is identified as an urgent task in conditions of demographic changes. The topicality of the publication is also grounded on the growth in society of the total estrangement of family values. The elements of the American experience approach to the parent culture was proposed as the creative usage. Namely: the popularization of values of marriage life, the spread of ideas about motherhood and fatherhood as a special culture of behavior and relationships. The article stated that the parental culture in the United States has a systematic structure: the value- sense sphere of educational objectives and content collaboration of parents and teachers - invigoration of society (moral, physical, emotional), promotion of educational traditions, the organization of leisure activities of parents and children, usage of correction capabilities of problem situations. The appropriate compliance of sequence of the basic stages of development of the culture of fatherhood which are acceptable in the United States was determined: preparing for pregnancy and childbirth, birth, support of child and parents during the childhood, primary education and socialization of child of preschool age, preparation for school education, psycho- pedagogical support of parents during adolescence of children. This publication does not cover all aspects of the problem. The issues of parenting groups and corporations on creating a parental culture were include to further study. Keywords: family education, child, parental culture, humanism, enlightenment.

57-67

Authors: А.О. Денисенко

У статті розглянуто становлення та розвиток молодіжного руху 80-90-х рр. ХХ ст., що становить значний інтерес у напрямі організації групової активності сучасного студентства. Педагогічну сутність дозвілля студентської молоді у молодіжних організаціях розкрито у контексті необхідності надання молодим людям фактичної свободи проведення дозвілля, незалежності самовияву, розвитку особистості у діалектичній єдності педагогічного виховання й молодіжної самодіяльності. Подано аналіз сучасного стану розвитку молодіжного руху в Україні. Висвітлюються різні форми студентського дозвілля (80-90 ті рр. ХХ ст.), «тогочасний» молодіжний рух (суспільний, національний та ін.): неформальні об’єднання, молодіжні організації, клуби (політизовані і деполітизовані) та ін. Розглядаються причини створення неформальних об’єднань та з’ясовується їх вплив на молоду людину, що знаходить своє місце у соціальному середовищі. Ключові слова: вільний час, дозвілля, студентська молодь, неформальні молодіжні об’єднання. В статье рассмотрено становление и развитие молодежного движения 80-90-х гг. ХХ ст., которое представляет значительный интерес в направлении организации групповой активности современного студенчества. Педагогическая сущность досуга студенческой молодежи в молодежных организациях раскрыта в контексте необходимости предоставления молодым людям фактической свободы проведения досуга, независимости самопроявления, развития личности в диалектическом единстве педагогического влияния и молодежной самодеятельности. Приведен анализ современного состояния развития молодежного движения в Украине. Освещаются разные формы студенческого досуга (80-90-е гг. ХХ ст.), «тогдашнее» молодежное движение (общественное, национальное и др.): неформальные объединения, молодежные организации, клубы (политизированные и деполитизированные) и др. Рассматриваются причины создания неформальных объединений и выясняется их влияние на молодого человека, который находит свое место в социальной среде. Ключевые слова: свободное время, досуг, студенческая молодежь, неформальные молодежные объединения. The article discusses the development of youth movement of the 80-90s of the 20th century, which is of considerable interest in the direction of organizing group activity of modern students. Pedagogical essence of students’ leisure in youth organizations is disclosed in the context of the necessity to provide young people with freedom of leisure, independence of self-manifestation, personality development in the dialectical unity of pedagogical influence and youth amateur activity. The analysis of the current state of youth movement in Ukraine is suggested. The various forms of student entertainment (80-90 years of the twentieth century), youth movement (social, national, etc.).: іnformal groups, youth organizations, clubs (politicized and depoliticized) and others are shown. The causes of creation of informal groups are being considered and their influence on a young man who finds his place in the social environment is being found out . Key words: free time, leisure, students, youth, informal youth associations.

79-85

Authors: В.О. Кириліва

Традиційно, процес навчання розглядається як процес взаємодії між учителем і учнем, де вирішуються завдання освіти, професійної підготовки і прогресу. Досліджено що педагоги-науковці, викладачі-методисти та фахівці в галузі початкової освіти ведуть інтенсивні пошуки шляхів удосконалення системи навчання підростаючого покоління. Можливість суттєвих змін у школі теоретики і практики вітчизняної освіти пов'язують з ідеями розвивального навчання. Харківська школа з розвивального навчання молодших школярів пов’язана з кардинальним переглядом традиційних поглядів на розвиток і його співвідношення з навчанням, з обґрунтуванням можливості створити принципово нову систему навчання, орієнтовану не лише на засвоєння учнем певної суми знань, умінь і навичок, але і на становлення його як провідного суб'єкта різноманітних видів і форм діяльності. У статті аналізуються різні форми навчання, які сприяють розвитку дитини у системі розвивального навчання. Досліджено погляди вітчизняних науковців відносно завдань, специфіки, вимог до організації розвивального навчання. Виокремлено основні показники успішності реалізації ідей розвивального навчання в початковій школі. Накреслено перспективи подальшого впровадження ідей розвивального навчання в Україні. Ключові слова: розвивальне навчання, учень, початкова школа, форми навчання, вчитель. Традиционно, процесс обучения рассматривается как процесс взаимодействия между учителем и учеником, где решаются задачи образования, профессиональной подготовки и прогресса. Исследовано, что педагоги-ученые, преподаватели-методисты и специалисты в области начального образования ведут интенсивные поиски путей совершенствования системы обучения подрастающего поколения. Возможность существенных изменений в школе теоретики и практики отечественного образования связывают с идеями развивающего обучения. Харьковская школа развивающего обучения младших школьников связана с кардинальным пересмотром традиционных взглядов на развитие и его соотношение с обучением, обоснованием возможности создать принципиально новую систему обучения, ориентированную не только на усвоение учеником определенной суммы знаний, умений и навыков, но и на становление его как ведущего субъекта разнообразных видов и форм деятельности. В статье анализируются различные формы обучения, которые способствуют развитию ребенка в системе развивающего обучения. Исследованы взгляды отечественных ученых относительно задач, специфики, требований развивающего обучения. Выделено основные показатели успешности реализации идей развивающего обучения в начальной школе. Определены перспективы дальнейшего внедрения идеи развивающего обучения в Украине. Ключевые слова: развивающее обучение, ученик, начальная школа, формы обучения, учитель. Traditionally, the process of study looking how process interaction between teacher and pupil, where decide tasks of the education professional preparation and progress. Investigated, that teachers-scientists, teachers-methodists and authority condact search ways of perfect system young generation in the elementary education. Possibility changes in the school the theoretic and practice of native education bind with ideas developing education. Kharkov school of the developing education younger schoolboys binds with essential revise traditional views on the development and correlation with education, will bases possibility create new system education, direct not only on the digest definite sum of knowledge, skills, habit, but create him as main different varieties and forms of the activities. This article analyzes the different forms of learning that promote child development in developing education system. The author has investigated the views of contemporary scholars on the tasks, specific features, and demands to the organization of developing education. Allocated to the main indicators of success of developing education in elementary school. The prospects of introducing the idea of developing education in Kharkov. Keywords: developing education, pupil, elementary school, forms of learning, teacher.

96-104

Authors: М.С. Плащовата

У статті розглядаються питання організації кредитно-модульної системи навчання студентів як в Україні, так і в провідних країнах світу, а також аналізуються особливості і основні елементи системи ECTS, характеризуються її основні функції, зміст та структура. Висвітлено основні етапи утворення системи ECTS. Значну увагу приділено багаторівневій системі управління, що включає вертикальну мережу ECTS-координаторів. Проаналізовано підходи ВНЗ до формування змісту інформаційного пакету та оформлення договору на навчання. Досліджуються особливості організації кредитно-модульної системи у післядипломній освіті, перепідготовці і підвищенні кваліфікації фахівців, у тому числі й у сиcтемі дистанційного навчання. Доведено важливість впровадження кредитно-модульної системи у навчальні заклади України з метою поліпшення якості навчального процесу й змісту організаційно-адміністративної роботи. Ключові слова: кредитно-модульна система, ECTS, якість освіти, інтеграція, ECTS – кредити. В статье рассматриваются вопросы организации кредитно-модульной системы обучения студентов как в Украине, так и в ведущих странах мира, а также анализируются особенности и основные элементы системы ECTS, характеризуются ее основные функции, содержание и структура. Освещены основные этапы образования системы ECTS. Значительное внимание уделено многоуровневой системе управления, которая включает вертикальную сеть ECTS - координаторов. Проанализированы подходы вузов к формированию содержания информационного пакета и оформления договора на обучение. Исследуются особенности кредитно-модульной системы в последипломном образовании, переподготовке и повышении квалификации, и в том числе в сиcтеме дистанционного обучения. Доказана важность внедрения кредитно-модульной системы в учебные заведения Украины с целью улучшения качества учебного процесса и содержания организационно-административной работы. Ключевые слова: кредитно - модульная система, ECTS, качество образования, интеграция, ECTS - кредиты. The author examines the issues of the credit-modular system organization of Ukraine as well as of leading countries of the world. The basic features, functions, the content and structure and elements of ECTS system are analyzed. The article touches upon the issues of the main stages of ECTS system establishment. Much attention is given to the grading of management system that consists of ECTS – coordinators. The article deals with universities’ approaches of information list formation and education contract contest. The article deals with the peculiarities of the credit-modular system in graduate education, retraining and advanced training, including distance learning. The author comes to the conclusion that credit-modular system is very important for Ukrainian universities that improves the quality of the educational process and organizational work Keywords: credit-modular system, ECTS, quality of education, integration, ECTS - credits.

115-122

Authors: І.С. Руднєва

У тексті статті викладено основні вимоги до системи організації самостійної роботи студентів: формування самостійності студента; засвоєння умінь і необхідних для цього знань, навичок; контроль дій студента; інформування студентів про рівень досягнення мети; завдання характеристик продукту діяльності студента; завдання вимог до результатів діяльності студента; створення зовнішніх умов самостійної роботи студента; забезпечення внутрішніх умов; урахування індивідуальних особливостей кожного студента; надання можливості студентові самостійно планувати власні дії; забезпечення можливостей студенту коригувати свої дії на основі самоконтролю й аналізу інформації про результативність. Виділено основні завдання самостійної роботи студентів гуманітарних університетів Франції: систематизацію та закріплення отриманих теоретичних знань та практичних умінь студентів; поглиблення та розширення теоретичних знань; формування умінь використовувати нормативну, довідкову документацію та спеціальну літературу; розвиток пізнавальних здібностей та активності студентів; розвиток дослідницьких умінь. Проаналізовано функції самостійної роботи студентів гуманітарних спеціальностей: навчальну, пізнавальну, коригуючу, стимулюючу, виховну, розвиваючу. Серед принципів організації самостійної роботи виділено культурологічний принцип; принцип практичної спрямованості; принцип персоніфікації; принцип ціннісного підходу до вивчення гуманітарних дисциплін. Ключові слова: самостійна робота студентів; вимога; функція; принцип навчання; самоосвіта; вища гуманітарна освіта. В тексте статьи изложены требования к системе организации самостоятельной работы студентов: формирование самостоятельности студента; усвоение умений и необходимых для этого знаний, навыков; контроль действий студента; информирование студентов об уровне достижения цели; задание характеристик продукта деятельности студента; задание требований к результатам деятельности студента; создание внешних условий самостоятельной работы студента; обеспечение внутренних условий; учет индивидуальных особенностей каждого студента; предоставление возможности студенту самостоятельно планировать собственные действия; обеспечение возможности студента корректировать свои действия на основании самоконтроля и анализа информации о результативности. Выделены основные задания самостоятельной работы студентов гуманитарных университетов Франции: систематизация и укрепление полученных теоретических знаний и практических умений студентов; углубление и расширение теоретических знаний; формирование умений использовать нормативную, справочную документацию и специальную литературу; развитие познавательных способностей и активности студента; развитие исследовательских умений. Проанализированы функции самостоятельной работы студентов гуманитарных специальностей: обучающая, познавательная, корректирующая, стимулирующая, воспитательная, развивающая. Среди принципов организации самостоятельной работы выделены: культурологический принцип, принцип практической направленности, принцип персонификации, принцип ценностного подхода к изучению гуманитарных дисциплин. Ключевые слова: самостоятельная работа студентов; требование; функция; принцип обучения; самообразование; высшее гуманитарное образование.

135-143

Authors: О.М. Скавронська

У статті установлено, що питання, які вивчаються, почали порушуватися на українських теренах мислителями доби Київської Русі та слов’янського відроджння. Йдеться про «Повчання» Володимира Мономаха (настанови батькам щодо виховання дітей), «Обід душевний» і «вечеря душевна» Симеона Полоцького. Зазначається, що у XVII–XVIII ст. створюються робітничі будинки, виникають монастирські тюрми для релігійних і політичних злочинців, вводяться каторжні роботи, які стають місцем організації необхідного господарського виробництва, створюються військово-пенітенціарні установи для військових злочинців, затверджується каральна функція покарання у вигляді позбавлення волі. Доводиться, що на державному рівні соціально-педагогічна робота з зазначеною категорією дитячого населення в Україні почала здійснюватись уже в кінці ХУІІІ ст. і масового поширення набула в ХІХ столітті. З’ясовано, що становленню та подальшому розвитку питань організації соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками сприяли праці педагогів періоду українського національного відродження та педагогічного просвітництва в Україні – О. Духновича, С. Миропольського, М. Пирогова, К. Ушинського та ін. Активними учасниками різноманітних освітніх товариств, які плідно займалися соціально-педагогічною діяльністю з неповнолітніми були відомі громадські діячі та представники української інтелігенції - В. Антонович, А. Волошин, Б. Грінченко, М. Драгоманов, Н. Лубенець, Т. Лубенець, Д. Пальчиков, І. Стешенко, М. Сумцов та деякі інші Ключові слова: неповнолітні, Україна, соціально-педагогічна діяльність, правопорушники, витоки. В статье установлено, что вопросы, которые изучаются, начали подниматься мыслителями времен Киевской Руси и славянского возрождения. Речь идет о «Поучении» Владимира Мономаха (установки родителям по воспитанию детей), «Обед душевный» и «Вечеря душевная» Симеона Полоцкого. Отмечается, что в XVII -XVIII вв. создаются рабочие дома, возникают монастырские тюрьмы для религиозных и политических преступников, вводятся каторжные работы, которые становятся местом организации необходимого хозяйственного производства, создаются военно- пенитенциарные учреждения для военных преступников, утверждается карательная функция наказания в виде лишения свободы. Доказывается, что на государственном уровне социально- педагогическая работа с данной категорией детского населения в Украине начала осуществляться уже в конце XVIII в. и массового распространения достигла в XIX столетии. Выяснено, что становлению и дальнейшему развитию вопросов организации социально-педагогической деятельности с несовершеннолетними правонарушителями способствовали труды педагогов периода украинского национального возрождения и педагогического просвещения в Украине - А. Духновича , С. Миропольского, Н. Пирогова, К. Ушинского и др. Активными участниками различных образовательных обществ, которые плодотворно занимались организацией социально- педагогической деятельности с несовершеннолетними, были известные общественные деятели и представители украинской интеллигенции - В. Антонович, А. Волошин, Б. Гринченко, М.Драгоманов, Н. Лубенец, Т. Лубенец, Д. Пальчиков, И. Стешенко, Н. Сумцов и некоторые другие. Ключевые слова: несовершеннолетние, Украина, социально- педагогическая деятельность, правонарушители, истоки. The arcicle states that the problem under question has been analyzed by the reseaechers of the Kievan Rus and Slavic renessance, exactly in the "Instructions " by Volodymyr Monomakh ( instructions to the parents how to bring up their children ), " Mental Dinner " and " Mental Supper " by Simeon Polotskyi. It is mentioned that in the XVII-XVIII centuries, working houses are being established, monastery prisons for religious and political prisoners are being founded, forced labour is being introduced. They become the places for the necessary economic production arrangement. Military prisons for war criminals are also founded. The punitive function of the imprisonment penalty is being arranged. It is proved that social and pedagogical work with this category of the juvenile population in Ukraine began spreading at the national level at the end of the 18th century. It was widely spread in the 19-th century. It turned out that the works by A. Dukhnovych, S. Myropolskyi, M. Pyrohov, K. Ushinskyi, the pedagogists of the Ukrainian national renessance period, have contributed much to the cultivation and the further development of the problems of the organization of social and educational activities with juvenile offenders. V. Antonovych, A. Voloshyn, B.Hrynchenko, M. Drahomanov, N. Lubenets, T. Lubenets, D. Palchikov, I. Steshenko, M. Sumtsov and others, being well-known public figures and representatives of the Ukrainian intelligentsia, become active participants of various educational societies who were fruitfully engaged in the organization of social and educational activities with the minors. Key words: juvenile, Ukraine, social and pedagogical activity, offenders, sources.

150-159

Authors: Н.Г. Тарарак

Ціннісні орієнтації, які визначають духовний стрижень особистості, сьогодні розвиваються зовсім непослідовно, піддаючись впливу часто суперечливим віянням. Необхідність вирішення питання невпевненості та ціннісної дезорієнтації сучасної молоді актуалізує важливість звернення до аналізу накопиченого історико- педагогічного досвіду формування системи ціннісних орієнтацій за часи становлення радянської влади та еволюції їх переосмислення. Мета дослідження полягає в розкритті особливостей формування системи ціннісних орієнтацій в процесі мистецької освіти перш. пол. 1960-х ХХ століття на основі здійснення ретроспективного аналізу накопиченого в цей період історико-педагогічного досвіду. Якщо у перші роки радянської влади аксіологічні дослідження були під забороною, то період «відлиги» став часом переосмислення цінностей, що уможливив появу перших розвідок аксіологічної проблематики. Характерною рисою усіх теоретичних наробок В. Тугарінова, О. Дробницького, І. Нарського, О. Шішкіна й інших дослідників, які представляли різні концепції сутності цінностей, було розуміння останніх в контексті марксистсько-ленінської парадигми, що акцентувало їхню суспільно-класову природу. Так, часовий проміжок кінця 60-х рр., позначений змінами у суспільно-політичному житті СРСР, можна схарактеризувати як початок тернистого шляху до формування в системі ціннісних орієнтацій студентства мистецьких ВНЗ таких познак, як гуманізм. Відзначено посилення інтересу до аналізу людських взаємовідносин, домінуючою рисою яких вважалося гуманістичне ставлення одного до іншого. Незважаючи на тиск комуністичної ідеології, пріоритету суспільних цінностей над особистим, в мистецьких ВНЗ відмічаються риси поступової гуманізації стосунків учасників навчального процесу, зародження нових напрямів мистецтва та методик його викладання. Ключові слова: цінність, ціннісні орієнтації, підхід, аксіологія, вищий навчальний заклад, ціннісна педагогічна взаємодія, мистецький. Ценностные ориентации, которые определяют духовный стержень личности, сегодня, развиваются совсем непоследовательно, подвергаясь воздействию часто противоречивым веяниям. Необходимость решения вопроса о ценностной дезориентации и неуверенности современной молодежи актуализирует обращение к анализу накопленного историко - педагогического опыта формирования системы ценностных ориентаций во времена становления советской власти и эволюции их переосмысления. Цель данной работы - раскрыть особенности формирования системы ценностных ориентаций студенчества художественных вузов на основе осуществления ретроспективного анализа накопленного историко-педагогического опыта. Если в первые годы советской власти аксиологические исследования были под запретом, то период «оттепели» стал временем переосмысления ценностей, открыл возможности для появления первых исследований аксиологической проблематики. Характерной чертой всех исследований В. Тугаринова, А. Дробницкого, И. Нарского, А. Шишкина и др. ученых, которые разрабатывали различные концепции понимания сущности ценностей, стала трактовка последних в контексте марксистско-ленинской парадигмы, акцентирующая их общественно-классовую природу. Так, временной промежуток начала 60-х годов ХХ века, обозначенный изменениями в общественно-политической жизни СССР, можно охарактеризовать как начало тернистого пути к формированию в системе ценностных ориентаций студенчества художественных вузов таких черт, как гуманизм. Отмечается усиление интереса к анализу человеческих взаимоотношений, доминирующей чертой которых считалось гуманистическое отношение одного к другому. Несмотря на давление коммунистической идеологии, приоритет общественных ценностей над личными, в художественных вузах отмечаются черты постепенной гуманизации отношений участников учебного процесса, зарождение новых направлений искусства и методик его преподавания. В художественных вузах особенно остро чувствовалось противоречие между господствующей образовательной парадигмой одностороннего воздействия преподавателя, подававшего ценности в готовом виде, что навязывало студенту определенные средства усвоения мира, с одной стороны, и процессом, в котором студент как субъект сам прокладывает себе путь к ценностям, таким образом создает свою личностную систему ценностных ориентиров, согласно которой в своем дальнейшей профессиональной жизни и креативном выражении будет применять все полученные знания и навыки. Ключевые слова: ценность, ценностные ориентации, подход, аксиология, высшее учебное заведение, ценностное педагогическое взаимодействие художественный. Dynamic changes in the political life of the country and socio - economic sphere that have taken place lately, led to the loss of the former values and moral and professional orientations, which largely do not correspond to the real life, while the new ones are not formed yet. Values determining the spiritual core of a person, today, developing quite inconsistently, being exposed to often contradictory trends. To solve the problem of value disorientation and uncertainty of the younger generation, it is important to turn to the analysis of historical and educational experience of formation of value orientations system during both the Soviet regime establishment and the evolution of their reconsideration. The aim of this work is to reveal the peculiarities of the value orientations system of art students on the basis of the retrospective analysis of the accumulated historical and pedagogical experience of the postwar period. Political and socio-cultural prerequisites created in the Great Patriotic War and the first postwar years, predetermine the political "Khrushchev’s thaw", which began immediately after the death of the dictator. If in the first years of the Soviet power the axiological studies were banned, the period of the "thaw" was the time to rethink values and gave the opportunities for the birth of the first axiological studies. A characteristic feature of all the studies by V. Tugarinov., A. Drobnitsky, I. Naritskii, A. Shishkin and other scientists who developed the concept of understanding of the different values, has become their interpretation in the context of the Marxist-Leninist paradigm stressing their social- class nature. Thus, the time period of the early 60's of the twentieth century marked with the changes in the socio-political life of the USSR can be described as the beginning of the thorny path to the formation of a value orientations system of students of art higher educational establishments such features as humanism. It is underlined an increased interest to the analysis of human relationships, the dominant feature of which was considered as a humanistic attitude of one to another. Despite the communist ideology pressure, the priority social values over personal ones, in the art educational institutions features gradual humanization of relations of participants of the educational process were observed, the emergence of the new art areas and the appropriate teaching methods. These processes are of particular importance for art educational establishments because of the specific purpose to the touch the human soul by means of their activity. Key words: value, personal value, approach, axiology, value-oriented pedagogical mutual relations, art.