Pedagogical almanac: Proceedings

19-26

Authors: Богайчук О. С.

У статті розкрито суть психолінгвістичної основи навчання письмового перекладу юридичних документів. Зазначено особливості перекладу текстів, які належать до галузі юриспруденції. Акцентовано на складності перекладу юридичних документів, яка полягає в тому, що з одного боку – це мова професіоналів, а з іншого – цю мову мають розуміти перекладачі, які не є фахівцями в галузі юриспруденції ні своєї країни, ні країни мови, яку перекладають, але від яких залежить юридичне порозуміння на міжмовному рівні. Розглянуто вимоги до письмового перекладу юридичних документів та фази його здійснення. Проаналізовано психологічні та лінгвістичні труднощі процесу письмового перекладу юридичних документів, у якому задіяні мовні явища та психологічні процеси. Лінгвістичне зображення цього процесу неодмінно супроводжується його психолінгвістичним описом. З’ясовано, що письмовий переклад юридичних документів – це складний психолінгвістичний, інтегрований когнітивний процес, який складається з психічних операцій сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження. Базується на рецептивно-репродуктивній діяльності мислення і на лінгвістичних та лінгвокультурних знаннях перекладача, тому вимагає розробки відповідного навчання для майбутніх філологів. Методи, обрані викладачем під час навчання, повинні враховувати психолінгвістичні особливості письмового перекладу юридичних документів. Оскільки це предметна галузь перекладу, до якої існують особливі вимоги. Тексти вихідної та цільової мов розглядаються в абсолютно різних правових системах, отже, у них повинні використовуватися різні формулювання, характерні для кожної з мов. Однак при цьому ці формулювання повинні бути зрозумілі обом сторонам і нести в собі однаковий зміст. У результаті перекладачеві необхідно розбиратися не тільки в юридичній термінології своєї країни, а й країни-носія вихідної мови.

35-41

Authors: Савош В. О.

У статті узагальнено наукові погляди на трактування поняття «засоби» та запропоновано власне тлумачення його суті таким контекстом: спеціально створені процеси, задіяння яких слугує досягненню визначеної мети. Також запропоновано до наукового обігу поняття «засобово орієнтовані складники системи неперервної освіти» на позначення сукупності засобів, які відповідно до Закону України «Про освіту» (2017 р.) визначено видами освіти, що забезпечують функціювання й розвиток системи неперервної освіти й позначаються поняттями «формальна освіта», «неформальна освіта» та «інформальна освіта». Суть зазначених понять розкрито з огляду на енциклопедичну й законодавчу визначеність, візуалізовано в рисунках з урахуванням складників системи освіти, рівнів освіти, видів освіти в ранзі засобів системи неперервної освіти та характеристик формального, неформального й інформального навчання. Акцентовано увагу на тому, що засобово орієнтовані складники системи неперервної освіти, будучи взаємопов’язаними видами освіти, мають суттєві відмінності. Формальну освіту схарактеризовано як інституціолізовану, цілеспрямовану, сплановану за участю державних та уповноважених приватних організацій. Неформальну освіту розглянуто як додаткову, альтернативну, доповнювальну до формальної освіти, а інформальну – як самоорганізовану освіту. У результаті зіставлення формальної освіти з неформальною сформульовано висновок про відносну статичність формальної освіти, динамічність неформальної освіти та про вплив процесу й результатів неформальної освіти на перебіг та результати формальної освіти. Формальне навчання досліджено як таке, що здійснюється відповідно до держаних стандартів й навчальних програм та передбачає сповільнене врахування результатів прискореного розвитку науки. Навчання в інформальній освіті проаналізовано з огляду на внутрішню мотивацію тих, хто навчається, самостійне визначення ними мети, цілей і критеріїв ефективності навчання; можливість зарахування у формальній освіті результатів неформальної й інформальної освіти відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством.

49-56

Authors: Іванченко Є. А., Пірко Ю. О.

У статті розглянуто нагальне питання освіти військових інженерів в умовах швидкоплинного світу та необхідності виконувати службові обов’язки в невизначених умовах гібридних війн, неоднозначного вибору постійних напрямків воєнних загроз, стрімкого розвитку військового озброєння та техніки, перенесення військових конфліктів у космічний та віртуальний простори, що вимагає від випускників вищих військових навчальних закладів володіння «інструментами» для навчання, «донавчання» та перенавчання. Забезпечення такої можливості автори пов’язують з формуванням у майбутнього військового інженера самоосвітньої компетентності, під якою розуміють систему військових та технічних знань, умінь і навичок, набутих у процесі навчання у вищому військовому навчальному закладі, яка виявляється в усвідомленні потреби до безперервного саморозвитку та самовдосконалення як в особистісній, так і у військово-професійній сферах, здатності до самостійного виявлення та виправлення «дефекту знань» у контексті новітніх розробок військової техніки та озброєння; володінні «інструментами» здобуття, обробки та критичного аналізу інформації в соціальній та військово-професійній сферах; досвіді постійного вдосконалення та самостійного оволодіння військово-професійними знаннями та забезпечує можливість професійної діяльності та життя в швидкозмінному суспільстві. Також презентовано структуру самоосвітньої компетентності майбутнього військового інженера, що представлена трьома компонентами: емоційно-ціннісним, що включає потребу в саморозвитку, ставлення до самоосвіти та самовиховання, сприйняття змін; суб’єктно-особистісний, який об’єднує здатності до самоосвіти й самовиховання, швидкої адаптації та здобуття знань особисто та в команді; професійно-організаційного, що містить вміння планувати процеси самоосвіти й самовиховання, уміння «надбудови» знань та досвід вирішення проблем професійного розвитку.

66-75

Authors: Шмалєй С. В., Цюра К. М.

У статті здійснено обґрунтування організаційно-педагогічної системи охорони та гігієни голосу вчителів музичних дисциплін у процесі вокально-педагогічної діяльності, обґрунтовано оздоровчо-організаційні, вокально-педагогічні та ергономіко-організаційні впливи, визначено етапи, принципи і методи реалізації системи, розроблено комплекс саногенних заходів. Досліджено стан професійного здоров’я вчителів музичних дисциплін, що виявило високий рівень захворюваності органів голосоутворення в порівнянні з фахівцями вокальних, голосових та неголосових спеціальностей. З’ясовано структуру захворювань учителів музичних дисциплін. Установлено, що у вчителів музичних дисциплін достовірно домінують гострі форми захворювань гортані (ларингіт, афонія, дистонія) та ускладнення функціональних характеристик голосоутворення в порівнянні з фахівцями інших професій. Розроблено систему охорони та гігієни вчителів музичних дисциплін, яка містить оздоровчо-організаційний, ергономіко-організаційний та діяльнісно-організаційний компоненти, узаємодія яких реалізується за базовими принципами (системності, концентричності; інтегративності, превентивності, індивідуалізації; діяльнісний, спонукання, формування вокально-слухової уяви звуку-образу, єдності художнього і вокально-технічного розвитку, культуровідповідності, ціннісної побудови репертуару) та відповідними засобами та методами. Виокремленні компоненти, дієвість обраних форм та прийомів забезпечують формування гігієнічних, вокально-артикуляційних та психолого-педагогічних вмінь та навичок вчителів музичних дисциплін. Охорона та гігієна голосу вчителів музичних дисциплін досягається цілеспрямованим послідовним упровадженням системи спеціальних психолого-педагогічних, саногенних, ергономічних та вокально-технічних дій та заходів.

84-92

Authors: Бурчак С. О.

статті схарактеризовано модель системи розвитку творчості майбутніх учителів математики в процесі фахової підготовки в педагогічному університеті. Висвітлено аналіз праць сучасних науковців з питань проєктування, моделювання, моделей різноманітних педагогічних процесів. Крім того, представлено детальний опис її структурних компонентних складників (соціальне замовлення, мета і завдання, методологічний, теоретичний, практичний, результативно-коригувальний компоненти), а також указана умова достатньої узагальненості досліджуваних змістових і структурно-процесуальних її компонентів, завдяки виконанню якої вона може бути апробованою та реалізованою в реальному освітньому процесі педагогічних закладів вищої освіти. Подано основні етапи процесу моделювання системи (осмислення й визначення функцій модельованого об’єкту; побудова максимально функціональної системи наскрізних компонентів структури досліджуваного об’єкту; установлення функціонального, логічного, технологічного, семантичного та інших видів взаємозв’язків між компонентами моделі; вивчення динаміки досліджуваного об’єкту, закономірностей функціонування системи; накопичення відомостей про об’єкт дослідження за допомогою теоретичних та емпіричних методів дослідження). Розглянуто поняття творчості майбутніх учителів математики, яку в межах нашого дослідження розуміємо, як сукупність рівноцінних самостійних компонентних складників (мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, рефлексивного), що сприяють активній творчій діяльності здобувачів вищої освіти, яка спрямована на розв’язання освітніх завдань, а розроблена модель розвитку творчості майбутніх учителів математики в процесі фахової підготовки, насамперед, відображає результати теоретичного пошуку (обґрунтовані завдання, методологічні підходи, принципи, фактори, педагогічні умови, етапи, структурні компоненти, критерії, показники тощо) щодо проєктування відповідної системи.

98-104

Authors: Гриценко А. П.

У статті автором проаналізовано основні теоретичні положення використання мультимедійних засобів навчання у процесі вивчення історії та представлено головні підходи щодо їх вивчення у процесі викладання спецкурсу «Мультимедійні технології в історичній освіті». Звернено увагу на відсутність у науці загальноприйнятої термінології, що стосується новітніх навчальних засобів, зокрема мультимедійних. Ми проаналізували дослідження вітчизняними та іноземними науковцями структури різних типів електронних засобів навчання. У ході цього було виявлено, що навчальні електронні видання як засоби навчання прийнято вважати електронними засобами навчального призначення, що зберігаються на цифрових або аналогових носіях даних і відтворюються на електронному обладнанні. Крім того, автором представлено структуру та складові елементи спецкурсу «Мультимедійні технології в історичній освіті», що надає студентам необхідну науково-методичну інформацію для систематизації та поглиблення знання методик викладання історії та суспільно-гуманітарних дисциплін, поглиблення загальнотеоретичних і методичних знань використання технологій мультимедіа, озброєння знаннями про принципи побудови уроків історії. Студенти виконують самостійні практичні та творчі завдання. Підсумковий контроль полягає у виконанні тестових завдань та складання конспектів уроків. Таким чином, курс «Мультимедійні технології в історичній освіті» ґрунтується на міждисциплінарних знаннях, уміннях навичках студентів із дидактики, психології, методик навчання історії та інших суспільно-гуманітарних дисциплін та нових інформаційних технологій і технічних засобів навчання. Викладання спецкурсу можливе як в умовах очного, заочного, так і дистанційного навчання за умови оновлення апаратних та програмних засобів мультимедіа для забезпечення високого рівня викладання дисциплін.

111-118

Authors: Котловський А. М.

Стаття порушує питання наповнення змісту навчання іноземної мови професійного спілкування майбутніх економістів, а саме: включення основних ділових ситуацій професійного спілкування, особливостей дискурсу, комунікативних стратегій. У методиці викладання іноземних мов існують різні підходи до трактування комунікативних стратегій, набору їхніх складових. На основі аналізу праць дискурсознавців розуміємо комунікативну стратегію як модель спілкування з відповідними компонентами: мовленнєвий намір, смисл та обсяг інформації, мовленнєві засоби, тип мовлення, стиль, жанр мовлення. Ділова презентація – це професійно підготовлене монологічне висловлювання, яке має чітку структуру побудови, містить результати аналітичного дослідження (певної економічної проблеми), спрямоване на інформування, мотивування та переконання аудиторії у важливості поданої інформації, перевагах представленого предмета. Комунікативний намір презентації-доповіді – інформувати слухачів про стан бізнес-процесу. Виклад матеріалу, який дотримується послідовності: проблема – тема – тези – аргументи, використання спеціальних прийомів (цитата, риторичне запитання), фонологічних прийомів (зміна висоти тону, інтонації) викликає інтерес аудиторії, спонукає її до певної дії. Використання засобів міжфразового зв’язку забезпечують експліцитну зв’язність презентації, використання мовних засобів, які експліцитно чи імпліцитно містять прагматичну установку аргументації, забезпечують можливість регулювання поведінки слухачів. Мовленнєві кліше підвищують ситуативну заданість мовлення, його стійкість, стислість та виразність. Виявлено, що граматичні явища, лексичний запас, синтаксичні конструкції, прагматичні установки інформативних, спонукальних, аргументативних комунікативних стратегій забезпечують ефективність представлення презентації-доповіді.

124-131

Authors: Микитенко М. М.

У статті розглянуто зміст понять «професійна компетенція», «професійна компетентність», «професійна компетентність викладача іноземної мови», «комунікативна компетентність», «лінгвістична компетенція», «лінгвістична компетентність», «мовленнєва компетенція»; проведено огляд ключових концепцій вітчизняних та зарубіжних науковців стосовно трактувань та структури зазначених компетенцій та компетентностей. На основі аналізу цього дослідження запропоновані власні трактування згаданих визначень, зокрема лінгвістичної компетенції та компетентності в методиці викладання іноземних мов. Виявлено, що професійна компетентність має системний характер та охоплює певні компетенції, які є свідченням досвіду діяльності педагога. Компетентність майбутніх викладачів англійської мови утворена особливими блоками компетенцій, у яких комунікативна й лінгвістична займають провідне місце. З’ясовано історію становлення категорії «лінгвістична компетенція», закцентовано на близькості сутності понять «мовна компетенція» та «лінгвістична компетенція»; проаналізовано та опрацьовано праці зарубіжних та вітчизняних науковців, зокрема Н. Хомського, С. Савіньон, Л. Бахмана, І. Зимньої, І. Сніховської, Л. Шмелькової, Н. Микитенко, С. Корнієнко щодо сутності та структури цих категорій. Установлено, що знання лексичних одиниць, граматичної та синтаксичної будови речень, уміння сформулювати та зрозуміти речення іноземною мовою є недостатнім для формування лінгвістичної компетенції, оскільки існує загроза, що такий процес призводить до розуміння та пізнання мови як заздалегідь складеної системи, а не засобу комунікації. Зазначено, що науковці розмежовують поняття лінгвістична компетенція в рідній та іноземній мовах та подані складові характеристики лінгвістичної компетенції в процесі оволодіння іноземною мовою.

137-144

Authors: Сиротенко Л. А.

У статті висвітлено результати дослідження стосовно використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті. Представлено зміст інформаційного середовища в контексті його використання при формуванні економічної компетентності з використанням засобів інформаційних систем. Подано опис інформаційно-комунікаційних технологій, які доцільно використовувати для формування економічної компетентності в педагогів професійного навчання, а саме: інформаційні системи, телекомунікаційні мережі, мультимедіа, гіпермедіа, хмарні технології, електронні освітні ресурси, дистанційне навчання. Звернено увагу на значимість поняття «інформаційної підтримки» для організації освітнього процесу в закладах вищої освіти. На прикладі підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності показано необхідність систематизації та обґрунтування професійних компетентностей з використання інформаційно-комунікаційні технології під час навчання та в щоденній практиці. Коротко окреслено цілі (набуття комп’ютерної грамотності, розвиток інформаційної культури, опанування основ професійної діяльності, дослідна робота, імітація професійної діяльності, виконання окремих навчальних завдань), функції (джерело інформації, технічна функція, операційна функція, діагностична функція, контрольна функція, проєктувальна функція, імітаційна функція, об’єкт навчання, ігрова функція), методичне спрямування застосування інформаційно-комунікаційних технологій («монотехнологія», «основна технологія», «технологія проникнення»). Також пояснено, що для організації навчального процесу в закладі вищої освіти із використанням інформаційно-комунікаційних технологій мають значення й особова-безособова ознака (особиста присутність чи опосередкована участь студента), основні характеристики інформаційно-комунікаційних технологій (керованість, гнучкість, інтерактивність, автоматизація процесів, поєднання з іншими ресурсами, можливість корекції завдань у динаміці навчання).

150-157

Authors: Стеценко Н. М., Стеценко Д. В.

У статті розглянуто питання використання сучасних англомовних кіносеріалів у процесі навчання студентів іноземної мови. Визначено, що розвиток методики викладання англійської мови потребує від викладача розширення кола методичних ресурсів. Окрім друкованих видань та аудіо матеріалів, викладач може використовувати англомовні фільми, у тому числі й сучасні англомовні серіали. Доведено, що серіали мають певні переваги, оскільки містять автентичні матеріали; складаються з коротких серій, що сприяє утриманню уваги студентів і полегшує сприйняття; цікавість сюжету забезпечує системність перегляду, а значить - і системність занять іноземною мовою. Під час перегляду серіалів студенти мають змогу почути живу розмовну мову з її діалектами, цікавим сленгом та фразеологізмами; побачити відповідну міміку й жести героїв. Фільми надають можливість ознайомитися з культурою і традиціями носіїв мови, способом їхнього життя. Крім того, автентичні фільми дозволяють покращити вимову, сприяють розширенню словникового запасу студентів, удосконаленню навичок аудіювання, говоріння. Наявність субтитрів дозволяє виробляти навички автоматичного сприйняття іноземної мови завдяки тому, що в разі нерозуміння почутого, є можливість прочитати ці фрази. При доборі відеоматеріалів необхідно враховувати такі моменти: наявність базових знань студентів; відповідність рівню іншомовної комунікативної компетентності; сучасність відеоматеріалу; наявність соціокультурної та соціолінгвістичної інформації. Методисти рекомендують дотримуватися трифазової схеми роботи: до перегляду; під час перегляду; після перегляду. У статті наведено приклад методичної розробки щодо роботи над однією з серій сучасного англомовного серіалу "Freud" (Фрейд). Запропонована методика удосконалення комунікативної компетентності студентів, на нашу думку, є достатньо продуктивною, оскільки підвищує мотивацію і таким чином забезпечує формування навичок сприйняття мови на слух (аудіювання); покращує словниковий запас студентів, розвиває навички розуміння і складання речень іноземною мовою.

165-171

Authors: Завгородня Т. К.

У статті обґрунтовано важливість для сьогодення забезпечення якості освіти взагалі та вищої зокрема, представлено результати досліджень українських учених системи моніторингу якості вищої освіти в зарубіжних країнах у контексті трансформації суспільства та реформування українських закладів вищої освіти. Проаналізовано науковий доробок зарубіжних дослідників з проблем узагальнення досвіду освітнього моніторингу якості вищої освіти в різних типах навчальних закладів та діяльності спеціально створених міжнародних організацій і, насамперед, агентств із контролю якості освіти. Висвітлено діяльність різних інституцій контролю за якістю освіти в закладах вищої освіти України. Доведено, що головною метою діяльності останніх є визначення оптимальних шляхів підвищення якості освітнього процесу та ухвалення відповідних управлінських рішень. Розкрито різні підходи до суті понять «інтернаціоналізація освіти», «якість освіти», «моніторинг», теоретичні, методологічні та організаційні аспекти моніторингу якості вищої освіти репрезентовані українськими та зарубіжними науковцями. Установлено, що в умовах інтернаціоналізації освіти відбувається об’єднання підходів щодо моніторингу якості освіти, яка визначається на внутрішньому рівні, на зовнішньому рівні, представлена національною акредитацією та міжнародною організацією зі стандартизації; процедурою якісного аналізу інтернаціоналізації. Визначено ключову роль моніторингу в підвищенні якості освіти. Доведено, що якість вищої освіти визнано пріоритетом розвитку сучасного інформаційного суспільства, головною стратегією освітньої політики розвинених країн. Обґрунтовано, що моніторинг якості освіти, спрямований на забезпечення дотримання відповідних стандартів освіти в діяльності закладів освіти та надання суспільству освітніх послуг високої якості.

180-185

Authors: Doronina O. V.

The article aims at outlining the role of educational programs and services for older Australians and reviewing the experience of Australia in providing other services and programs for the elderly. In today’s world, issues relating to help and support for the elderly have received special attention due to the longevity revolution in the world. The Australian Government’s initiatives have always been aimed at providing support and assistance to older Australians in relation to health, education, finances and employment. It has been established that non-governmental institutions also come to the assistance of senior people by providing different educational services and creating programs. It has been emphasized that educational services and programs for mature Australians are aimed at acquiring new knowledge and skills, combating social disengagement and alienation. It has been stressed that Adult and Community Education sector plays a vital role in supporting older Australians to continue their learning, thus providing the ability to extend working life by upgrading their knowledge and skills. The University of The Third Age is a movement offering daylight courses arranged on a term or semester basis with a wide range of subjects and delivering online learning via the Internet to older Australians. Be Connected is an online service provided in order to improve skills, enhance the confidence and digital literacy of the elderly in Australia. The online recourses of Be Connected allow older Australians to acquire basic knowledge of using electronic devices and working with the Internet. As a result of the study, it was concluded that educational programs and services for older Australians play an important role in contributing to their continuous learning and helping to participate in social and working life. The scientific novelty of the research lies in giving an overview of the main educational services and programs for older Australians, stressing the importance of continuous education at older age and revealing the educational component of other provided services.

195-199

Authors: Жорова І. Я.

У статті висвітлено основні етапи становлення та розвитку морської освіти України в другій половині ХХ століття – на початку ХХІ століття. Ґрунтовний аналіз публікацій та досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, нормативних документів, наказів та постанов СРСР показав, що становлення та розвиток морської освіти в окреслений період поділяється на три етапи. Охарактеризовано перший етап (40-ві роки – 60-ті роки ХХ століття), який пов’язаний із відновленням роботи морських навчальних закладів, перебудови морського флоту. З’ясовано, що другий етап (кінець 60-тих – 1990 р.) пов’язаний із вдосконаленням та реорганізацією професійно-технічних навчальних закладів. Аналіз архівних документів показав, що головними завданнями морського навчального закладу є підготовка кваліфікованих морських фахівців, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за фахом, вихованих у дусі марксизму-ленінізму, радянського патріотизму, дружби народів і пролетарського інтернаціоналізму. З’ясовано, що на третьому етапі (1991 р. – початок ХХІ ст.) чітко простежується ідентичність процесів, що відбуваються в системах морської освіти та вищої професійної освіти. Аналіз літератури показав, що відповідно до тенденцій розвитку морської освіти в країні з кінця 90-х років почалася перебудова навчально-виховного процесу, яка здійснювалась за такими напрямами: зміна навчальних планів з метою розширення загальнотеоретичної і методичної підготовки курсантів; удосконалення системи управління навчально-виховним процесом, для чого були розроблені критерії оцінки якості й ефективності роботи кафедр і факультетів; оптимізація графіків навчального процесу з метою скорочення аудиторних занять до 24-28 годин на тиждень; розробка положення про атестацію студентів у міжсесійний період; запровадження договірних умов підготовки фахівців; розробка кваліфікаційних характеристик другого покоління; активізація впровадження методів інформаційних технологій у навчальний процес.

205-212

Authors: Кузьменко В. В.

У статті висвітлено розвиток світогляду учнів періоду 60-х – 80-х рр. ХХ ст. під час виконання дослідної роботи на навчально-дослідній ділянці. Підкреслено, що формування світогляду залежить від вікових та індивідуальних особливостей особистості, що розвивається. Зауважено, що для розвитку наукового світогляду необхідне усвідомлене засвоєння знань, яке досягається активними мисленнєвими процесами в поєднанні із самостійністю та пізнавальною активністю самої особистості. Ефективність процесу формування світогляду є активною взаємодією учня з навколишнім світом, з різноманітною діяльністю.Формування світогляду залежить від характеру взаємозв’язку суб’єкта з практичною діяльністю. Охарактеризовано світоглядні вміння, за наявності яких можна стверджувати, що відбувається вироблення основ діалектико-матеріалістичного світогляду. Виявлено, що виклики суспільства 60-х – 80-х рр. сприяли підвищенню науково-теоретичного рівня освіти. Створюються методичні розробки, на кшталт пізнавальних задач теоретичного і практичного змісту, самостійних творчих робіт з використанням проблемного підходу, що вимагало від учнів дослідницького пошуку. Зазначено, що для формування світогляду важливе значення належить не лише поглибленню теоретичних знань, а й систематичному проведенню дослідної роботи. Водночас, упроваджуючи дослідну роботу на практиці, спостерігаємо формування в учнів трудових умінь та навичок виконання тієї чи іншої роботи на навчально-дослідній ділянці. Зроблено висновок, що розвиток діалектико-матеріалістичного світогляду учнів відбувався в комплексному поєднанні знань, здобутих на уроці, що стало підґрунтям для формування вмінь та навичок на шкільній навчально-дослідній ділянці.

221-227

Authors: Примакова В. В.

Метою публікації є висвітлення актуальних проблем морської освіти в Україні, зокрема специфіки функціювання закладів освіти щодо забезпечення розвитку професійної компетентності в майбутніх моряків. Простежено зміни в змісті і завданнях підготовки здобувачів закладів морської освіти, виявлено комплекс чинників, що впливали на них упродовж аналізованого періоду. У розвідці обґрунтовано теоретико-методичні засади проблеми, схарактеризовано практичні кроки в напрямі реалізації компетентнісного підходу до освітньої діяльності майбутніх фахівців у вітчизняних закладах морської освіти. Студіювання поліаспектної джерельної бази з проблеми пошуку сприяло окресленню чіткого проблемного вектору та визначенню кола питань, що не отримали достатнього висвітлення. До них віднесено контентний аналіз ключових понять, виявлення конструктивного досвіду розбудови напряму впродовж етапу, що розглядається, пошук ефективних шляхів професіоналізації працівників морського флоту в умовах сьогодення. У статті визначено характер зрушень стосовно здобутків і перспектив забезпечення якісної підготовки майбутніх працівників морського профілю, що відбувалися на зламі ХХ і ХХІ століть та простежено трансформацію підходів до вирішення нагальних проблем у цьому пошуковому полі на сучасному етапі розбудови вітчизняної морської галузі. Особливу увагу звернено на розвиток морської освіти в умовах міжнародної співпраці, впливу євроінтеграції, світового досвіду на розроблення механізмів надання належної освіти та вирішення питань з подолання суперечностей, що виникають нині в національній системі відповідної підготовки. Основними результатами вважаємо акцент на формуванні в майбутніх моряків гнучких, універсальних (м’яких) навичок, поруч з вузькоспеціалізованими. До них віднесено: комунікативні, когнітивні та навички емоційного інтелекту. Їхній розвиток має забезпечити високий рівень виконання фахівцями професійної діяльності, оскільки сприятиме умінню конструктивного вирішення проблемних ситуацій, швидкої орієнтації в динамічному світі та вчасного реагування на зміни в ньому.

233-238

Authors: Красновська І. П.

У статті окреслено витоки компетентнісної освіти з 1960-х років минулого століття у Великобританії, Німеччині та Сполучених Штатах Америки, зазначено умовний поділ процесу становлення трьох етапів компетентнісної освіти, проаналізовано та теоретично обґрунтовано поняття «компетенція» та «компетентність». Використовуючи наукові праці вчених, здійснена спроба визначити, що компетенція – це знання, уміння та навички, що виявляються в різних життєвих ситуаціях і якими особистість повинна оволодіти в межах конкретної установи. Компетентність розглядається не просто як володіння знаннями, а як інтегративне поєднання теоретичних знань, практичних умінь і навичок, мотивації, особистісних цінностей, якостей та забезпечує спроможність людини виконувати певну діяльність. Компетентний спеціаліст буде застосовувати той метод, який найбільше підходить у конкретній галузі. Схарактеризовано синонімічність та розбіжність означених понять у дослідженнях науковців. Зокрема, деякі доводять, що між поняттями «компетенція» і «компетентність» є смислова спорідненість та співзвучність, тому й не вважають за потрібне їх розмежовувати. Однак інші науковці під компетенцією розуміють знання, уміння, навички, цінності, досвід особистості, які в довільних поєднаннях та комбінаціях на практиціОбґрунтовано поняття «компетенція» і «компетентність» різних дослідників (Н. Бібік, М. Пентилюк, Дж. Равен, А. Хуторський) на основі вивчення наукової літератури в період другої половини XX – початку XXI століття, які доводять, що під компетенцією варто розуміти знання і вміння, які дозволяють особистості виконувати дії, а виконання конкретних завдань у певній галузі треба трактувати як компетентність. На думку вчених, поняття взаємодоповнюються. будуть вдало реалізовуватися завдяки компетентності.

243-250

Authors: Овчиннікова О. М.

У статті йдеться про гуманітарну освіту в морських навчальних закладах України (1965–1972 рр.). Нижньою межею обрано 1965 рік, коли відбувалася відмова від низки положень реформи 1958 року, а саме: повернення до 10-річної середньої освіти, до пріоритету денного навчання у вишах, скорочення пільг при вступі до вишів робітників промисловості зі стажем. Акцентовано, що ключовим у реформі 1965 року став перехід до всезагальної середньої освіти, що було оголошено пріоритетом радянської освітньої політики. Верхньою межею обрано 1972 рік, коли було підбито підсумки реформи 1965 року в постанові ЦК КПРС та РМ СРСР «Про завершення переходу до всезагальної середньої освіти». Надано коротку характеристику стану морської сфери в цей період часу. Наголошено, що морській освіті в 1965–1972 роках приділялася значна увага, оскільки в зазначений період відбувалися важливі події в житті держави та, зокрема, у морській сфері. Розглянуто навчальні плани 1965-1967, 1972 років Морського коледжу Херсонської державної морської академії та навчальні плани 1967–1972 років Херсонської філії Миколаївського кораблебудівного інституту, визначено загальну кількість годин, виділених на навчання та проаналізовано кількість годин, які виділялися на вивчення гуманітарних наук, а також виділено, які гуманітарні дисципліни вивчалися на кожному із курсів навчання. У цей період відбувалося широке впровадження автоматизації та механізації на морському транспорті, що відобразилося і в навчальних планах тих років, де на спеціальні дисципліни виділялося значно більше часу, ніж на гуманітарні. Визначено, що великого значення надавали ідеологічній та технічній складовим підготовки, тобто фахівці повинні були мати не лише теоретичні знання та практичні навички, але й повинні були виховані в дусі марксизму-ленінізму.

257-264

Authors: Солодовник А. О.

Стаття присвячена особливостям класифікації архівних джерел в історико-педагогічних дослідженнях ґенези вітчизняної системи морської освіти в кінці ХІХ – на початку ХХІ століття. Автором констатовано, що розширення архівної джерельної бази з вищезазначеної проблематики вимагає вирішення питання її класифікації. Водночас установлено, що це питання все ще залишається відкритим. Зазначено, що класифікації архівних джерел у сучасних дослідженнях, пов’язаних зі становленням і розвитком системи підготовки фахівців морської галузі, ґрунтуються переважно на територіальному принципі. За результатами дослідження розроблено комплексну схему класифікації матеріалів архівних установ, які розкривають ґенезу вітчизняної системи морської освіти в кінці ХІХ – на початку ХХІ століття, з урахуванням 8 критеріїв: форми фіксації документа (друковані, рукописні, фотодокументи); територіального критерію (документи вітчизняних та іноземних архівів); хронологічного критерію (документи дорадянського, радянського періодів та періоду незалежності); типу власності (документи загальнодержавних архівних установ, архівів закладів освіти морського профілю та приватних архівів); типу фондоутворювача (матеріали фондів органів влади, закладів освіти морського профілю, дотичних організацій, персоналій); рангу документа у вертикальній ієрархії (документи загальнодержавного, локального значення, у межах конкретного закладу морської освіти); фактичної цінності (документи, що безпосередньо розкривають особливості та закономірності досліджуваного історико-педагогічного явища, розвитку морської галузі в конкретний історичний період, політичному, економічному, соціальному житті країни загалом); змісту (нормативно-правові, звітно-статистичні, організаційно-управлінські, навчально-методичні, публіцистичні документи).