12 – 21
ФУНКЦІЇ РЕЧІ У МОДЕРНІСТСЬКОМУ РОМАНІ
Authors: Н.А. Городнюк
Number of views: 697
Стаття присвячена аналізу функцій речі у східнослов’янському модер-
ністському романі І пол. ХХ століття.
Мета статті – систематизувати описані теоретиками функції речі у ху-
дожньому тексті (аксесуарну, ідейно-естетичну, світомоделюючу, культу-
рологічну, характерологічну, сюжетно-композиційну) та доповнити цей
перелік функцій тими, які властиві модерністському роману І пол. ХХ ст., а
саме: сюжетогенеруючою, інтертекстуальною, мотивогенеруючою, тексто-
генеруючою, кросдискурсивною.
Сюжетогенеруюча функція полягає у тому, що річ «натякає» на сюжет-
ний розвиток твору, сприяє розкриттю сюжету або, навпаки, виконує роль
«обманної» підказки, постаючи елементом авторської гри з читачем. Асоціа-
тивна функція демонструє здатність речі до породження і розвитку додатко-
вих образних рядів, нарощування і збагачення художнього смислу, створення
алюзивних перегуків. Інтертекстуальна функція полягає у тому, що річ висту-
пає потужним конденсатором різноманітних культурних смислів, іманентно
ретранслюючи семантику різних рівнів, виявляючи складний спектр міжтек-
стуальних зв’язків та поглиблюючи зміст твору. Мотивогенеруюча функція
дозволяє автору через уведення тих чи інших речей «нанизувати» мотиви і
розгалужувати мотивну систему твору. Текстогенеруюча функція: річ репре-
зентує текстуальну стратегію автора, виступаючи її основоположним чин-
ником. Кросдискурсивна функція: річ демонструє вид та спосіб організації
тексту, змінюючи його тональності та «перемикаючи» дискурси.
Висновки: у прозі ХХ ст. річ значно розширює як способи репрезента-
ції, так і свій функціональний діапазон, постаючи не лише побутовою де-
таллю, ознакою певного середовища чи засобом психологізації, а й носієм
соціокультурної стратегії автора, важливим текстогенеруючим та стилет-
ворчим чинником.
Статья посвящена анализу функций вещи в восточнославянском модер-
нистском романе І пол. ХХ века. Цель статьи – систематизировать описанные теоретиками функции
вещи в художественном тексте (аксессуарную, идейно-эстетическую, ми-
ромоделирующую, культурологическую, характерологическую, сюжет-
но-композиционную) и дополнить этот перечень функций теми, которые
свойственны модернистскому роману І пол. ХХ в., а именно: сюжетогене-
рирующей, интертекстуальной, мотивогенерирующей, текстогенерирую-
щей, кроссдискурсивной.
Сюжетогенерирующая функция заключается в том, что вещь «намека-
ет» на сюжетное развитие произведения, способствует раскрытию сюжета
или, наоборот, выполняет роль «обманной» подсказки, являясь элементом
авторской игры с читателем. Ассоциативная функция демонстрирует спо-
собность вещи к порождению и развитию дополнительных образных рядов,
наращиванию и обогащению художественного смысла, созданию аллюзив-
них перекличек. Интертекстуальная функция заключается в том, что вещь
является мощным конденсатором различных культурных смыслов, имма-
нентно ретранслируя семантику различных уровней, проявляя сложный
спектр межтекстуальных связей и углубляя содержание произведения. Мо-
тивогенерирующая функция позволяет автору введением тех или иных ве-
щей «нанизывать» мотивы и разветвлять мотивную систему произведения.
Текстогенерирующая функция: вещь представляет текстуальную стратегию
автора, являясь ее основополагающим фактором. Кроссдискурсивная функ-
ция: вещь демонстрирует вид и способ организации текста, изменяя его то-
нальности и «переключая» дискурсы.
Выводы: в прозе ХХ в. вещь значительно расширяет как способы репре-
зентации, так и свой функциональный диапазон, являясь не только бытовой
деталью, признаком определенной среды или средством психологизации,
но и носителем социокультурной стратегии автора, важным текстогенери-
рующим и стилеобразующим фактором.
The article deals with analysis of thing function in the East Slavic modernistic
novel of the early 20th century.
The article objective is to set the examined functions of things in imaginative
literature (accessory, ideologic, aesthetic, world-modeling, culturological,
characterological, plot-making, and compositional) and to complete a list with
new ones, which are peculiar to modernistic novel of the early 20th century,
namely plot-generative, motive-generative, associative, intertextual, textgenerative,
and cross-discoursive.
Plot-generative function is that thing “hints” to the plot development, it
promotes the plot unfolding or vice versa. The thing may be used as a “fraudulent”
prompt. It could be an element of author’s game with a reader. Associative
function shows the ability of the thing to generate and develop a new imagery
range, to expand and enrich an artistic meaning, to make allusive references.
Intertextuality function is a condensation of various cultural meanings by things.
Thus the things retransmit inherently a wide range of semantics, showing a
complex spectrum of intertextuality links and deepening a matter of the text.
Motive-generative function lets the author, by entering some things, “threads”
the motives and extends the motive system of the text. Text-generative function
is that thing presents author’s textual strategy, being its fundamental factor.
Cross-discoursive function: the thing shows kinds and the way of text organizing
by changing its tonality and “switching” the discourses.
Conclusion: in prose of the 20th century the thing expands appreciably the
way of its representation and functional diapason. It gets not only the everyday
detail, the mark of some environment or the mean of psychological insight, but
the medium of author’s social and cultural strategy, the important text-generative
and style-making agent.