Naukovì zapiski Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu Lìteraturoznavstvo

16-29

Authors: А.А. Висоцький

У статті розглядається повість М. Семенової «Ведун», в основу якої ля- гли події літописного «прикликання варягів». Публікація є спробою сха- рактеризувати особливості авторської актуалізації історичного дискурсу, використання в повісті літописних просторових і часових орієнтирів, спе- цифіку відбору ранньосередньовічних реалій для конструювання образів і сюжетних картин. Звертається увага на сполучання документального на- чала і домислу в творі, відмічено, що предметом зображення у «Ведуне» стає особиста доля приватної людини в контексті історії. Підкреслюється, що використання ретроспекції як форми психологічного аналізу дозволяє М. Семеновій прояснити свою історичну концепцію. Стаття може бути ко- рисною при уточненні авторського погляду на події ІХ ст. у його зв’язках з літописним джерелом і сучасними науковими версіями про роль і місце Верхньої Русі в східнослов’янській історії, при доповненні різноманітної картини інтерпретацій конкретної історичної епохи в художній літературі останніх десятиліть. Ключові слова: художньо-історична проза, літопис, «прикликання ва- рягів» у художній літературі, актуалізація історії, час і простір, домисел і документ, ретроспекція, контекст, авторська концепція, витоки Русі. В статье рассматривается повесть М.Семёновой «Ведун», в основу кото- рой легли события летописного «призвания варягов». Публикация является попыткой охарактеризовать особенности авторской актуализации истори- ческого дискурса, использования в повести летописных пространственных и временных ориентиров, специфику отбора раннесредневековых реалий для конструирования образов и сюжетных картин. Обращается внимание на сочетание документального начала и домысла в произведении, отмече- но, что предметом изображения в «Ведуне» становится личная судьба част- ного человека в контексте истории. Подчеркивается, что использование ре- троспекции как формы психологического анализа позволяет М. Семёновой прояснить свою историческую концепцию. Статья может быть полезной при уточнении авторского взгляда на события ІХ в. в его связях с летопи- сным источником и современными научными версиями о роли и месте Вер- хней Руси в восточнославянской истории, при дополнении многообразной картины интерпретаций конкретной исторической эпохи в художественной литературе последних десятилетий. Ключевые слова: художественно-историческая проза, летопись, «при- звание варягов» в художественной литературе, актуализация истории, вре- мя и пространство, домысел и документ, ретроспекция, контекст, авторская концепція, истоки Руси. This article studies M. Semyonova’s novel “The Wizard” based on events of annalistic “summoning of the Varangians”. This publication is an attempt to characterize the features of author’s actualization of a historical discourse, of using of annalistic regional and temporal reference points in the novel, of specifi cs of selection of early medieval realities for creating of images and subject representations. The attention is directed to a combination of documentary basis and fi ction in the text, it is noted that the personal destiny of the private person in the context of history becomes a subject of the image in “The Wizard”. It is emphasized that the using of fl ashback as a form of psychological analysis allows M. Semyonova to clarify her historical conception. This article can be useful at specifi cation of the author’s view on events of IX century in its connection with the annalistic source and modern scientifi c versions about the part and place of Upper Rus in Eastern Slavic history, at complementation of a diverse picture of interpretations of a concrete historical era in fi ction of the last decades. Key words: fi ctional and historical prose, chronicle, “summoning of the Varangians” in fi ction, actualization of history, time and space, fi ction and document, fl ashback, context, author’s conception.

43-52

Authors: Л.В. Гармаш

Стаття присвячена аналізу танатологічних мотивів в історичних рома- нах В.Я. Брюсова. Змальовано стан проблеми вивчення танатологичних мо- тивів у літературознавчій літературі. Зазначено, що аналіз танатологічних мотивів має за мету відшукати можливості, які сприятимуть кращому ро- зумінню світоглядної позиції Брюсова, дозволять больш повно осягти сво- єрідність художнього стилю письменника, визначити специфічні риси його поетики. Виділено основні функції танатологічних мотивів у прозі Брюсо- ва – сюжетогенетичну, смислостворюючу, формостворюючу. Розглянуто ти- пологію танатологічних мотивів, охарактеризовано міфопоетичну складову їхньої семантики, визначено коло мотивів, з яких складається танатологіч- не семантичне коло прози Брюсова – мотиви ігри, femme fatale, випадку та долі. Роль танатологических мотивів у романах Брюсова э досить значною в зв’язку з тим, що герої знаходяться в пограничній ситуації. Встановлен зв’язок між танатологічною проблематикою та інтересом письменника до окультних практик, середньовічної алхімії та гностицизму. Ключові слова: танатологічний мотив, міфопоетика, погранична ситу- ація. Статья посвящена анализу танатологических мотивов в исторических романах В.Я. Брюсова. Охарактеризовано состояние проблемы изучения танатологичних мотивов в литературоведческой литературе. Отмечено, что анализ танатологических мотивов нацелен на отыскание возможностей, ко- торые будут способствовать лучшему пониманию мировоззренческой пози- ции Брюсова, позволят более полно постичь своеобразие художественного стиля писателя, определить специфические черты его поэтики. Выделены основные функции танатологических мотивов в прозе Брюсова – сюжето- образующую, смыслообразующую, формообразующую. Рассмотрена ти- пология танатологических мотивов, охарактиризовано мифопоэтическую составляющую их семантики, определен круг мотивов, из которых состо- ит танатологическое семантическое поле прозы Брюсова – мотивы игры, femme fatale, случая и судьбы. Роль танатологических мотивов в романах Брюсова имеет большое значение в связи с тем, что герои помещены в по- граничную ситуацию. Установлена связь между танатологическиой про- блематикой и интересом писателя к оккультным практикам, средневековой алхимии и гностицизму. Ключевые слова: танатологический мотив, мифопоэтика, пограничная ситуация. The article is devoted to the analysis of thanatological motifs in V. Bryusov’s historical novels. The state of the problems of studying the thanatological motifs in literary theory is characterized. It is noted that the goal of the analysis of the thanatological motifs is to seek opportunities that will contribute to a better understanding of Bryusov’s ideological position and to a better comprehending the originality of his art style. It helps to defi ne specifi c features of his poetics. The basic functions of the thanatological motifs in Bryusov’s prose (plotmaking, sensemaking, structuremaking) are defi ned. The typology of the thanatological motifs and the mythopoetic components of their semantics are characterized. The range of motifs which are included to the tanatological semantic fi eld of Bryusov’s prose (the motifs of the game, femme fatale, occasion and destiny) is defi ned. The role of the thanatological motifs in the writer’s novels is very important due to the fact that the characters placed into the border situations. The relation between thanatological issues and interest of the writer to the occult practices of medieval alchemy and Gnosticism is revealed. Keywords: thanatological motif, mythopoetics, border situation.

62-71

Authors: А.О. Гетманец, И.О. Гетманец

У статті аналізується роман Е.С. Кочергіна «Крещенные крестами», у якому яскраво відбито антигуманну педагогіку в дитячих установах НКВС за радянських часів. Твір являє собою життєпис автора, позбавленого бать- ків і змушеного у важких умовах воєнного та післявоєнного часу боротися за виживання. Чотирирічним хлопчиком він у складі першої групи дітей був вивезений «дорогою життя» із блокадного Ленінграда до Сибіру. Ме- тою його життя стало повернення в рідне місто до матері, і він, долаючи величезний простір, проходячи через десятки дитбудинків, здійснює свою мрію. Мандрівний сюжет дозволив письменникові відтворити широку і правдиву картину «рятування дітей» в системі НКВС. У жанр роману ви- ховання, що утверджував позитивну роль радянської дійсності у вихованні та перевихованні, автор вносить нові риси: відкриває зсередини тюремну атмосферу дитячих будинків і як художник-реаліст створює глибоко прав- диві образи людей та картини життя. Ключові слова: роман виховання, антигуманна педагогіка, художник- реаліст, образи людей, картини життя. В статье анализируется роман Э.С. Кочергина «Крещенные крестами», в котором ярко отражена антигуманная педагогика в детских учреждениях НКВД в советское время. Произведение представляет собой жизнеописа- ние автора, лишенного родителей и вынужденного в тяжелых условиях во- енного и послевоенного времени бороться за выживание. Четырехлетним мальчиком он в составе первой группы детей был вывезен «дорогой жизни» из блокадного Ленинграда в Сибирь. Целью его жизни стало возвращение в родной город к матери, и он, преодолевая огромное пространство, проходя через десятки детдомов, осуществляет свою мечту. Сюжет путешествия по- зволил писателю создать широкую и правдивую картину «спасения детей» в системе НКВД. В жанр романа воспитания, который утверждал положи- тельную роль советской действительности в воспитании и перевоспита- нии, автор вносит новые черты: открывает изнутри тюремную атмосферу детских домов и как художник-реалист создает глубоко правдивые образы людей и картины жизни. Ключевые слова: роман воспитания, антигуманная педагогика, худож- ник-реалист, образы людей, картины жизни. Novel by E.S. Kochergin «Christened by Kresty « is analysed in the present article. Antihuman system of orphan upbringing in children’s institutions of the NKVD in the Soviet time is vividly depicted. The literary work presents the author’s life history. Kochergin was deprived of his parents by the authorities. He was bound to struggle for survival in hard war and post-war time. As a four-yearold boy the author was taken along the “road of life” from blockaded Leningrad to Siberia with the fi rst group of children. Returning to his native town to his mother became his aim in life. And he fulfi lled his dream by passing through dozens of orphan asylums. The genre of travel novel allowed the author to create broad and truthful picture of “saving children” in the system of the NKVD. The writer has brought new characteristics into the genre of the novel of education that established crucial role of the Soviet reality in the upbringing and correction. He’s revealed from within the ruthless atmosphere of orphan asylums and as a professional artist created profoundly truthful characters and scenes of life. Keywords: novel of education, dehumanized pedagogy, realist artist, characters, pictures of life.

80-89

Authors: И.В. Грачева

Дослідники творчості Ю. Кіма відзначають, що колоритна мова, багат- ство поетичних засобів, різноманітні стилізації роблять його творчість уні- кальним явищем в російській літературі ХХ століття. Метою даної статті є розглянути приклади стилізацій у творах Ю. Кіма, виявити їх основні осо- бливості. Вивчивши твори різних жанрів Ю. Кіма, ми приходимо до висно- вку, що стилізація займає важливе місце у творчості поета. Завдяки стилі- зації автор переносить гострі політичні та соціальні проблеми сучасного суспільства в інші часи і країни. Під прикриттям різноманітних стилізацій неважко помітити лукавий погляд ліричного героя, який ненавидить войов- ничість, самовпевненість, чиновну вульгарність і, незважаючи на перешко- ди, відстоює свою точку зору. Пісні Ю. Кіма об’єднує справжня демокра- тичність і прагнення до свободи, які незмінно виявляються в позиції авто- ра. Для творчості Ю. Кіма характерні різноманітні стилізації: народна, вій- ськова, піратська, морська, дитяча, камчатська, сільська студентська. Поет володіє стильовою сприйнятливістю, майстерно використовуючи лексику і граматику, притаманну соціальним пластам, історичним подіям або часу. Ключові слова: стилізація, фольклорність, лубочна література, засоби виразності. Исследователи творчества Ю. Кима отмечают, что колоритный язык, богат- ство поэтических средств, разнообразные стилизации делают его творчество уникальным явлением в русской литературе ХХ века. Целью данной статьи является рассмотреть примеры стилизаций в произведениях Ю. Кима, выявить их основные особенности. Изучив произведения разных жанров Ю. Кима, мы приходим к выводу, что стилизация занимает важное место в творчестве поэ- та. Благодаря стилизации автор переносит острые политические и социальные проблемы современного общества в другие времена и страны. Под прикрыти- ем стилизаций нетрудно заметить лукавый взгляд лирического героя, который ненавидит самоуверенность, чиновную пошлость и, несмотря на препятствия, отстаивает свою точку зрения. Песни Кима объединяет демократичность и стремление к свободе, которые обнаруживаются в позиции автора. Для твор- чества характерны разнообразные стилизации: народная, военная, пиратская, морская, детская, камчатская, деревенская, студенческая. Поэт обладает абсо- лютной стилевой восприимчивостью, искусно используя лексику и граммати- ку, присущую социальным пластам, историческим событиям или времени. Ключевые слова: стилизация, фольклорность, лубочная литература, средства выразительности. Researchers of works by Y. Kim have noted that colorful language, the richness of poetic means, a variety of creative styling make them a unique phenomenon in Russian literature of the twentieth century. The purpose of the article is to analyze the examples of stylization in works of Y. Kim, identify their main features. Having studied the works of different genres by Y. Kim, we conclude that the stylization has an important place in the works of the poet. Because of stylization the author moves serious political and social problems of modern society in different times and countries. Under the guise of a variety of stylization is easy to notice sly glance of the lyrical character who hates arrogance, vulgarity and bureaucracy, and despite the obstacles, he defends his point of view. Songs by Y.Kim combine a genuine democracy and the desire for freedom, which are found in the author’s position. His works are characterized by a variety of stylization: folk, military, pirate, sea, nurse, Kamchatka, rural, student. The poet has stylistic sensibility, skillfully using vocabulary and grammar inherent in a particular social stratum, historical events or time. Keywords: stylization, folklore, popular literature, means of expression.

100-109

Authors: Е.А. Гулич

Метою представленої статті було виділити «наскрізні риси» розвитку белетристики порубіжного періоду у творах Л.Я. Гуревич. Аналіз прози письменниці у літературному контексті доби підтвердив наявність загаль- них закономірностей розвитку російської белетристики, а саме: стереотип- ність, схематичність основних сюжетних ходів, зайва деталізація, описова характеристика героїв, їх шаблонність, тиражованість прийомів, поверхне- ва авторська оцінка, примітивізм експресивної поетичної техніки, орієнто- ваність на задоволення смаку певної категорії читачів. Основна тематика російської белетристики останньої чверті XIX ст. – «маленька» людина, але, на відміну від класиків, белетристи, в тому числі і Л.Я. Гуревич, не претендували на великі узагальнення, а зверталися до духовних пошуків своїх героїв. Белетристика цього періоду вибрала своїм героєм «не героя», що відбилося на семантиці назв творів. На наш погляд, сама постановка проблеми духовного пошуку героя в епоху «позачасся» склала сильну сто- рону творчості Л.Я. Гуревич і зробила її соціально та історично значимою. Ключові слова: белетристика, літературний контекст, духовні пошуки, семантика, поетика, стереотипність. Целью представленной статьи было выделить «сквозные черты» раз- вития беллетристики порубежного периода в произведениях Л.Я. Гуревич. Анализ прозы писательницы в литературном контексте эпохи подтвердил наличие общих закономерностей развития русской беллетристики, а имен- но: стереотипность, схематичность основных сюжетных ходов, излишняя детализация, описательная характеристика героев, их шаблонность, тира- жируемость приемов, поверхностная авторская оценка, примитивизм эк- спрессивной поэтической техники, ориентированность на удовлетворение вкуса определенной категории читателей. Основная тематика русской бел- летристики последней четверти XIX в. – «маленький» человек, но, в отли- чие от классиков, беллетристы, в том числе и Л.Я. Гуревич, не притязали на крупные обобщения, а обращались к духовным поискам своих героев. Беллетристика этого периода выбрала своим героем «не героя», что отрази- лось на семантике заглавий произведений. На наш взгляд, сама постановка проблемы духовного поиска героя в эпоху «безвременья» составила силь- ную сторону творчества Л.Я. Гуревич и сделала ее социально и историче- ски значимой. Ключевые слова: беллетристика, литературный контекст, духовные поиски, семантика, поэтика, стереотипность. The purpose of the present article was to highlight the «through features” of the fi ction’s progress in the period of “timelessness” in the works of L.Y. Gurevich. The analysis of the writer’s prose in the literary context of the era has confi rmed the presence of the general laws of the development of Russian fi ction, namely: the stereotype nature, schematic basic plot turns, excessive detailed elaboration, descriptive characteristics of the characters, open author’s evaluation, primitivism of expressive poetic technique, focus on satisfaction the taste of a certain category of readers. The main theme of Russian fi ction of the last quarter of the XIX century was «a small man», but, unlike the classics, the fi ction writers, including L.Y. Gurevich, didn’t claim to large generalizations, but they addressed to spiritual quest of their characters. Fiction of that period chose its hero «not the hero», which was refl ected in the semantics of the titles of the fi ction works. In our view, the very formulation of the problem of the spiritual quest of the hero in the era of «timelessness» was a strong creative side of L.Y. Gurevich and made her creative heritage socially and historically signifi cant. Keywords: fi ction, literary context, spiritual quest, semantics, poetics, stereotype.

126-138

Authors: С.А. Комаров

У статті розглядається своєрідність принципу художнього узагальнення в оповіданнях та фейлетонах Ю.Д. Зозулі, видатного сатирика 1910-20-х років. Автор концентрує увагу на різних видах типізації: соціально-полі- тичних, моральних, психологічних та філософських, які часто синтезують- ся у єдине ціле. Інтерес до внутрішнього світу, процесам, які відбувають- ся в людських душах у добу соціальних катаклізмів, поєднується у творах письменника з гумором. В оповіданнях Ю.Д. Зозулі періоду Громадянської війни, близьких до антиутопії, відображено авторське передбачення наслід- ків антигуманної політики більшовиків. Фейлетони 20-х років, навпаки, де- монструють оптимістичний пафос. У ході аналізу акцентується різноманіт- ність прийомів, які використовуються письменником (алегорія, метафора, гротеск), факт включення у тексти жанрових домінант притчі, антиутопії, тваринного епосу та нарису. Ці засоби сприяють більшій глобалізації філо- софських та соціально-політичних узагальнень. Ключові слова: узагальнення, оповідання, фейлетон, алегорія, притча, антиутопія, тваринний епос. В статье рассматривается своеобразие принципа художественного обобщения в рассказах и фельетонах Е.Д. Зозули, выдающегося сатирика 1910-20-х годов. Автор сосредоточивает внимание на различных видах ти- пизации: социально-политических, моральных, психологических и фило- софских, которые часто синтезируются в единое целое. Интерес к внутрен- нему миру, процессам, происходящим в душах людей в эпоху социальных катаклизмов, соединяется в произведениях писателя с юмором. В рассказах Е.Д. Зозули периода Гражданской войны, близких к антиутопии, отражено авторское предвидение последствий антигуманной политики большевиков. Фельетоны 20-х годов, напротив, демонстрируют оптимистический пафос. В ходе анализа акцентируется разнообразие приемов, используемых писа- телем (аллегория, гротеск, метафора), факт включения в тексты жанровых доминант притчи, антиутопии, животного эпоса и очерка. Данные средства способствуют большей глобализации философских и социально-политиче- ских обобщений. Ключевые слова: обобщение, рассказ, фельетон, аллегория, притча, антиутопия, животный эпос. The article is dedicated to the investigation of the principle of generalization in E.D. Zozulya’s short stories and feuilletons of 1910-1920th. The author concentrates his attention on different types of generalization: socio-political, moral, psychological and philosophical, which often synthesize into a single whole. In the writer’s works the interest to the inner world, processes in the human souls at the time of social cataclysms unites with humour. In E.D. Zozulya’s short stories written during the Civil War, which are close to anti-utopia, the author’s anticipation of consequences of inhuman Bolshevik politics is refl ected. The feuilletons of 1920-th, on the contrary, demonstrate optimistic pathos. In the course of analysis the variety of stylistic devices used by the writer (allegory, grotesque, metaphor) and the fact of including genre dominants of parable, anti-utopia, animal epos and essay into the texts are accentuated. These means promote globalization of philosophical and socio-political generalizations. Key words: generalization, short story, feuilleton, allegory, parable, antiutopia, animal epos.

149-159

Authors: В.О. Переяслов

Стаття присвячена дослідженню філософської лірики як однієї з магістраль- них ліній у творчості відомого письменника В.О. Мисика. Увагу зосереджено на творах з яскраво вираженою метафізичною тематикою і проблематикою. На прикладі ліричних творів письменника досліджено естетико-філософське світосприйняття, особливості його відображення в ліриці В. Мисика, визначе- но ставлення митця до метафізичних категорій пам’яті, смерті та сенсу життя. Дос лідження показало, що пам’ять В. Мисик сакралізує, вона – це уосо- блення метафізичного, духовного життя. Поет-філософ проводить паралель між реальним світом і світом, який існує в спогадах кожної людини. Він робить їх рівноцінно важливими, а відтак, алегорично спонукає доглядати пам’ять як сад. Крім того, ми визначили ставлення поета до смерті. Попри поширену в ХХ ст. ідею «вільної» смерті, В. Мисик закликає не пришвид- шувати свій кінець, а жити, використовуючи кожну хвилину, щоб залишити добру пам’ять після себе. Яскраві образи, новаторські поетичні рішення, які використовує автор, спонукають переосмислити свій спосіб життя. У цьому вбачаємо їх не лише естетичну цінність, а й виховну, що є типовим для філософської лірики. Дослідження спадщини митця потрібно й надалі здійснювати в світлі його естетико-філософських уявлень. Ключові слова: філософська лірика, метафізична лірика, категорія пам’яті, танатологічні мотиви, апелювання до загальнолюдських цінностей та орієнтирів. Статья посвящена исследованию философской лирики как одной из ма- гистральних линий в творчестве известного писателя В.О. Мысыка. Внима- ние сосредоточено на произведениях с ярко выраженной метафизической тематикой и проблематикой. На примере лирических произведений писа- теля исследовано эстетико-философское мировосприятие, особенности его отображения в лирике В. Мысыка, определено отношение мастера слова к метафизическим категориям памяти, смерти и смысла жизни. Исследование показало, что память В. Мысык сакрализирует, она – это воплощение метафизической, духовной жизни. Поэт-философ проводит параллель между реальным миром и миром, который существует в воспо- минаниях каждого человека. Он делает их равнозначно ценными, а значит, аллегорично побуждает заботится о памяти, как о саде. Кроме того, мы определили отношение поэта к смерти. Не смотря на распространенную в ХХ в. идею «свободной» смерти, В. Мысык побуждает не ускорять свой конец, а жить, используя каждую минуту, чтобы оставить хорошую память после себя. Яркие образы, новаторские поэтические решения, которые ис- пользует автор, побуждают переосмыслить свой образ жизни. В этом видим их не только эстетическую ценность, но и воспитательную, что типично для философской лирики. Исследование наследия мастера необходимо и в перспективе проводить в свете его эстетико-философских представлений. Ключевые слова: философская лирика, метафизическая лирика, кате- гория памяти, танатологические мотивы, аппелирование к общечеловече- ским ценностям и ориентирам. The article is devoted to exploring the philosophical lyrics, as one of the main lines in the works of the famous writer V.O. Mysyk. In the article the attention is focused on products with a strong metaphysical themes and issues. On the basis of lyrical works of the writer we studied his aesthetic and philosophical perception of the world, peculiarity of its refl ection in V. Mysyk’s lyrics, determined attitude of the master of a word to the metaphysical categories of memory, death and the meaning of life. The study showed that V. Mysyk sacralizes the memory – shows it like the embodiment of the metaphysical and spiritual life. The poet-philosopher draws a parallel between the real world and the world that exists in the memories of every person. He makes them equally important, and therefore encourages allegorical cares about memory as a garden. In addition, we determined the poet’s attitude to death. Though the idea of “free” death is very common in the XXth century V. Mysyk urges not to accelerate one’s end, but to live using every minute to leave a good memory after oneself. Vivid images, innovative poetic solutions that are used by the author, encourage people to rethink their way of life. In this way we see not only aesthetic value but also educational, which is typical for philosophical lyrics. The study of the poet’s works should be made in the light of his aesthetic and philosophical ideas Keywords: philosophical lyrics, metaphysical poetry, category memory thanatological motives, appealing to universal values and orientations.

169-180

Authors: А.Л. Польщак

Стаття присвячена проблемі віри в світлі філософії католицького екзи- стенціалізму Г. Марселя в романі лауреата Нобелівської премії Ф. Моріака «Гадючник», який є одним із найвизначніших та найхарактерніших його творів. На нього варто подивитися не лише з точки зору психологічних та соціальних чинників, що переважно робилося передусім у радянському літературознавстві, а й у контексті філософії так званого християнського екзистенціалізму, яка виразно акцентує внутрішній особистісний аспект у ставленні людини до проблем віри та проблему присутності в людині таєм- ниці, яка містить корені людської особистості. Метою цього дослідження є виявлення елементів екзистенційної проблематики в дусі філософії христи- янського екзистенціалізму Г. Марселя. На фоні сюжету, який крутиться на- вколо небажання залишати після смерті власній родині накопичене багат- ство з недостатньо адекватно вмотивованої ненависті та поділу спадку ко- лишнього адвоката Луї, відкривається драма душі, пригніченої пристрастю власності та ненависті до рідних, – ситуація, із якої, здається, немає виходу. Її вирішення знаходиться в прийнятті героєм себе та віднайдення опори в житті через особистісне сприйнятті релігії. Ключові слова: Ф. Моріак, Г. Марсель, християнський, екзистен- ціалізм, віра, особистісність. Статья посвящена проблеме веры в свете философии католического эк- зистенциализма Г. Марселя в романе лауреата Нобелевской премии Ф. Мо- риака «Клубок змей», который является одним из наиболее значимых и ха- рактерных его произведений. На него стоит посмотреть не только с точки зрения психологических и социальных факторов, что главным образом и имело место, прежде всего, в советском литературоведении. Следует учи- тывать также контекст философии так называемого христианского экзи- стенциализма, которая отчетливо акцентирует внутренний личностный аспект в отношении человека к проблемам веры и присутствие в человеке тайны, которая содержит в себе корни человеческой личности. Целью дан- ного исследования является выявление элементов в романе экзистенциаль- ной проблематики в духе Г. Марселя. На фоне сюжета, который развивается вокруг нежелания оставить после смерти собственной семье накопленное богатство по причине недостаточно адекватно мотивированной ненависти и разделе наследства бывшего адвоката Луи, мы становимся свидетелями драмы души, которую угнетает страсть к собственности и ненависти к род- ным. Из этой ситуации, кажется, не найти выход. Однако ее решение нахо- дится в неожиданной плоскости – в принятии героем себя и в том, что он находит опору в жизни в свете личностного восприятия религии. Ключевые слова: Ф. Мориак, Г. Марсель, христианский, экзистенциа- лизм, вера, личностность. The article tells about the problem of faith in the context of G. Marcel’s Catholic existentialism philosophy in the novel of F. Mauriac, Nobel Prize winner, “Le Noeud de Vipères”, which is one of his most signifi cant and typical works. It is important to examine this novel not only from physiological and social factors’ point of view, which was mostly the usual approach of Soviet literary criticism, but also in the context of so called Christian existentialism philosophy, which distinctly stresses the inner aspect, which includes the personal attitude in his/her relation to the problem of faith and the problem, connected with the presence of the mystery (which contains the roots of personality) in a human being. The aim of this research is to identify the elements of existential problems in the spirit of G. Marcel’s Christian existentialism philosophy. The plot is founded on the changes in the circumstances of inheritance division and lack of wish of a former lawyer Louis to hand down after his death to his own family the accumulated wealth because of the hatred, which has not enough reason. But is it only the background for the drama of the soul, which suffers the passion to increase the property and detestation to his relatives. It is diffi cult to fi nd the way out from such situation. But it is solved by self-understanding of the character and by revelation of the support in his life in the personal attitude to religion. Key words: Christian, faith, existentialism, personal attitude.

192-202

Authors: Н.Н. Ступницкая

В статті представлено відношення письменника до тенденції інфанти- лізації та необізнаності людей про власну долю, яка мала місце у Радян- ському Союзі. О.І. Солженіцин відзначає, що у радянському суспільстві в усіх сферах життя над людьми виконувалися необхідні дії, без пояснення, для чого це робиться і які наслідки вони матимуть для певної людини, що продемонстровано на матеріалі проаналізованих нами роману О.І. Со- лженіцина «В колі першому» і повісті «Раковий корпус». Письменник стверджує, що багато людей приймали це, цілком віддаючи себе під владу системи, не бажаючи и боячись самостійних рішень. Письменник ратує за те, щоб взаємовідносини у соціумі будувалися на основі взаємної поваги, що обумовило б можливість рахуватися із думкою і бажанням людини, перетворюючи її з безмовного гвинтика системи у особистість, яка має право вирішувати власну долю. Ми доходимо висновку, що О.І. Солженіцин не приймає уседозволе- ності та інфантилізації і ратує за свідоме ставлення людини до власного життя. Ключові слова: письменник, тенденція, інфантилізація, роман, повість, повага, уседозволеність, свідоме ставлення. В статье представлено отношение писателя к тенденции инфантилизации и неосведомленности людей о собственной судьбе, сложившейся в Советском Союзе. А.И. Солженицын отмечает, что в советском обществе во всех сферах жизни над людьми производились необходимые действия, не объясняя, для чего это делается и какие последствия они будут иметь для конкретного чело- века, что продемонстрировано на материале проанализированных нами рома- на А.И. Солженицына «В круге первом» и повести «Раковый корпус». Писа- тель утверждает, что многие люди принимали это, отдавая себя во власть си- стемы, не желая и страшась самостоятельных решений. Писатель ратует за то, чтобы взаимоотношения в социуме строились на основе взаимного уважения, что обусловило бы возможность считаться с мнением и желанием человека, превращающей его из бессловесного винтика системы в личность, имеющую право решать собственную судьбу. Мы приходим к выводу, что А.И. Солженицын не приемлет вседозво- ленности и инфантилизации и ратует за осознанное отношение человека к собственной жизни. Ключевые слова: писатель, тенденция, инфантилизация, роман, по- весть, уважение, вседозволенность, осознанное отношение. The writer’s attitude to the trend of infantilization and uninformed people about their own fate which is formed in the Soviet Union is presented in the article. Solzhenitsyn says that in the Soviet society in all shears of life the necessary steps were made at people without explaining what it is and what impact they will have for the individual, as demonstrated on the material examined novel Solzhenitsyn «The First Circle» and the novel «Cancer Ward» which are examined by us. The writer insists on that many people take it, giving themselves to the power of system. They are afraid of their own decisions and they don’t want to make decisions themselves. Writer insists on that relationship in a society are built on the basis of mutual respect, which led to the opportunity to consider the opinions and desires of people, transforming it from a dumb screw of the system to the person having the right to decide their own destiny. We come to a conclusion that A. I. Solzhenitsyn doesn’t accept permissiveness and infantilization and stands up for the conscious relation of the person to own life. Key words: writer, trend, infantilization, novel, story, respect, permissiveness, conscious relation.

215-228

Authors: В.В. Щербина

У статті розглядається специфіка розвитку та особливості сприйняття білого та чорного кольорів у поетичному світі Юргіса Балтрушайтіса та Марини Цвєтаєвої. Показано, що білий колір є одним з найчастотніших у творчості Балтрушайтіса. Встановлено, що білий колір у поетичному світі Балтрушайтіса використовується у віршах, пов`язаних з темою очікування приходу Месії та проблемою духовних пошуків героя. Білий також є харак- теристикою неземного світу та атрибутом Вищих Сил. Чорний колір асо- ціюється з темою шляху, безрадісного земного існування людини та ідеєю про необхідність духовного відродження. Встановлено, що опозиція білий-чорний у художньому світі Цвєтаєвої характеризується багатоплановістю та різноманітністю значень. Викори- стання білого кольору може бути пов`язаним з традицією російської літе- ратури XVIII–XIX століть, в якій білий колір мав ознаку святості або вка- зував на приналежність до ангельского чину. Білий колір також може мати негативне значення та бути пов`язаним з чимось незначним, нецікавим та пустим. У художньому світі Цвєтаєвої слова на позначення кольору актив- но взаємодіють між собою, що веде до створення динамічного образу. Чор- ний колір може асоціюватися з чимось негативним, страшним та небезпеч- ним, що співпадає зі звичним сприйняттям кольору. У творчості Цвєтаєвої чорний колір може набувати позитивного значення. Чорний пов`язаний з поняттям повноти життя. Він сприймається людиною як близький та зро- зумілий. Білий є характеристикою таємного світу, далекого та холодного. Ключові слова: колір, лірика, символ, художня система, поетичний світ. В статье рассматривается специфика развития и особенности воспри- ятия белого и черного цвета в поэтическом мире Юргиса Балтрушайтиса и Марины Цветаевой. Показано, что белый цвет является одним из самых частотных в творчестве Балтрушайтиса. Установлено, что белый цвет в поэтическом мире Балтрушайтиса используется в стихотворениях, свя- занных с темой ожидания прихода Мессии и проблемой духовных пои- сков лирического героя. Белый также является характеристикой неземно- го мира и атрибутом Высших Сил. Черный цвет ассоциируется с темой пути, безрадостного земного существования человека и идеей о необхо- димости духовного возрождения. Установлено, что оппозиция белый-черный в художественном мире Цветаевой характеризуется многоплановостью и разнообразием значе- ний. Использование белого цвета может быть связано с традицией рус- ской литературы XVIII–XIX веков, в которой белый цвет имел признак святости или указывал на принадлежность к ангельскому чину. Белый цвет также может иметь и негативное значение и может указывать на что-то незначительное, неинтересное и пустое. В художественном мире Цветаевой слова-цветообозначения активно взаимодействуют друг с другом, что способствует созданию динамичного образа. Черный цвет может ассоциироваться с чем-то негативным, пугающим и опасным, что совпадает с привычным восприятием цвета. В творчестве Цветаевой черный цвет может приобретать и позитивное значение. Черный связан с понятием о полноте жизни. Он воспринимается человеком как близкий и понятный. Белый цвет является характеристикой таинственного мира, далекого и холодного. Ключевые слова: цвет, лирика, символ, художественная система, поэ- тический мир. The specifi c character of the development and peculiarities of white and black colours perception in Yurgis Baltrushaitis` and Marina Tsvetaeva`s poetic world is taken into consideration in the article. It is shown that white colour is considered to be one of the most frequent in use in Baltrushaitis` creative activity. It is proved that white colour is used in the poetry connected with the idea of Messiah`s coming and the problem of spiritual search of a person. White colour is also considered to be the characteristic of supernatural world and Higher Forces. Black colour is associated with the theme of the way and the idea of spiritual revival necessity. It is shown that opposition white-black in Tsvetaeva`s poetic world is characterized by diversity of meanings. The use of white colour may be connected with the tradition of the Russian literature of XVIII-XIX centuries, in which white had a sign of holiness or pointed at the belongingness to the Saints. White colour may also have a negative meaning and may mean something trivial, dull or empty. In Tsvetaeva`s poetic world words naming colours may interrelate with each other and cause the creation of a dynamic image. Black colour may be also associated with something negative, scary or dangerous what corresponds to the conventional perception of this colour. In Tsvetaeva`s creative work black may acquire a positive meaning. Black is connected with the concept of life completeness. It is viewed as something close and clear for a person. White is a characteristic of a mysterious world, distant and cold. Key words: colour, lyrics, symbol, artistic system, poetic world.