Naukovì zapiski Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu Lìteraturoznavstvo

12-22

Authors: С.В. Бронських

В статті проаналізовано звернення сучасної літератури до легендарно- міфологічного матеріалу, що вважається спробою формальної реконструк- ції минулого. Спроба по-новому, сучасно його пережити, тобто осмисли- ти це минуле в якісно іншому духовному контексті, знайти і вичленувати глибинні зв’язки і взаємообумовленість віддалених один від одного епох, змоделювати різницю етичних потенціалів, що склалися із суперечливою динамікою суспільного прогресу на сучасному матеріалі, який розкриває об’єкт даної роботи. Також в статті розглянуто різноманітні структурно- змістові зв’язки, які в процесі літературної обробки не втрачають пізна- ванність. Мета – виявлення трансформацій встановлених поведінкових комплексів та трансформаційних чинників рецепції традиційних структур, форми їх переосмислення у прозі та драматургії другої половини ХХ ст. Об’єктом роботи є матеріали романів «Майстер і Маргарита» М. Булгакова та «Плаха» Ч. Айтматова. Актуальність полягає у співставленні та вияв- ленні спільних моментів та розбіжностей змістових комплексів головних євангельських образів і мотивів. Встановлено, що концепції обох романів чітко передають змістові комплекси головних традиційних біблійних об- разів. Виявлено невичерпану актуальність апокрифів як літературного варі- анту традиційного матеріалу. Ключові слова: традиційний сюжет (образ, мотив), літературний матеріал, євангельскі глави, активно функціонуючий сюжет, біблійний образ. В статье проанализированы обращения современной литературы к ле- гендарно-мифологическому материалу, что считается попыткой формальной реконструкции прошлого. Попытка по-новому, современно его пережить, то есть осмыслить это прошлое в качественно ином духовном контексте, най- ти и вычленить глубинные связи и взаимообусловленность отдаленных друг от друга эпох, смоделировать разницу этических потенциалов, сложивших- ся с противоречивой динамикой общественного прогресса на современном материале раскрывает объект данной работы. Также в статье рассмотрены различные структурно-смысловые связи, которые в процессе литератур- ной обработки не теряют узнаваемость. Цель – выявление трансформаций установленных поведенческих комплексов и трансформационных факто- ров рецепции традиционных структур, формы их переосмысления в прозе и драматургии второй половины ХХ в. Объектом работы являются матери- алы романов «Мастер и Маргарита» М. Булгакова и «Плаха» Ч. Айтматова. Актуальность заключается в сопоставлении и выявлении общих моментов и разбежностей содержательных комплексов главных евангельских образов и мотивов. Установлено, что концепции обоих романов четко передают смыс- ловые комплексы главных традиционных библейских образов. Ключевые слова: традиционный сюжет (образ, мотив), литературный материал, евангельские главы, активно функционирующий сюжет, библей- ский образ. The article focuses on the analysis of modern literature appeal to the legendary mythological material, which is believed to be a tentative to the formal reconstruction of the past. The subject of the article consists in finding of new attempts to live out the past, to comprehend it in a qualitatively new spiritual context, to find new links between different eras, and to model variable ethical potential of social progress. The purpose is to identify the installed behavioral transformational systems and transformational factors of traditional structures twentieth century. Various structural and semantic links that in the process of literary review do not lose recognition are described. The material of the research is the novel “The Master and Margarita” by Bulgakov and “The Scaffold” by Aitmatov. The objective is to compare and identify differences and general points of major complexes of evangelical images and motifs. The concept of the novels is clearly established to convey the general points of major complexes of traditional biblical imagery. In addition we can point to the actuality of apocryphal material in each cultural epoch. Keywords: legendary and mythological structures, literary heritage, temporal aspect, continuation.

37-46

Authors: Я.В. Галаган

Мета нашої статті полягає в спробі виявити і схарактеризувати своєрід- ність кольорообразів у ліриці М.Д. Рахліної. Проведений аналіз дає під- стави говорити про те, що колірна картина світу поетеси має свої яскраві індивідуальні особливості, стаючи однією з характеристик її ідіостилю. Ко- лір у ліриці М. Д. Рахліної виконує предметно-образотворчу, символічну, емоційну, експресивну, оціночну функції, сприяючи більш точній передачі психологічного стану ліричного героя. Основними кольорами авторської картини світу є білий, зелений, синій, червоний і чорний. Важливо відзна- чити, що на різних етапах життя і творчості поетеси склад і частотність вживання найбільш бажаних фарб змінюється, що свідчить не тільки про динаміку образного світу, але і про деякі зміни, що відбуваються в душевно- му стані ліричного героя. При цьому постійно вживаним є епітет «світлий», що свідчить про незмінно позитивний і оптимістичний світогляд ліричного героя поезії М.Д. Рахліної. Ключові слова: поезія, колір, функція, світогляд. Цель нашей статьи состоит в попытке выявить и охарактеризовать сво- еобразие цветообразов в лирике М.Д. Рахлиной.Проведенный анализ дает основания говорить о том, что цветовая картина мира поэтессы имеет свои яркие индивидуальные особенности, становясь одной из характеристик ее идиостиля. Цвет в лирике М.Д. Рахлиной выполняет предметно-изобра- зительную, символическую, эмоциональную, экспрессивную, оценочную функции, способствуя более точной передаче психологического состояния лирического героя. Основными цветами авторской картины мира стано- вятся белый, зеленый, синий, красный и черный. Важно отметить, что на разных этапах жизни и творчества поэтессы состав и частотность употре- бления наиболее предпочтительных красок меняется, что свидетельствует не только о динамике образного мира, но и о некоторых изменениях, про- исходящих в душевном состоянии ее лирического героя. При этом посто- янно употребляемым является эпитет «светлый», что свидетельствует о не- изменно позитивном и оптимистическом мировидении лирического героя поэзии М.Д. Рахлиной. Ключевые слова: поэзия, цвет, функция, мировоззрение. The article deals with the attempt to identify and characterize the originality of colour images in M.D. Rahlina’s poetry. The analysis gives grounds to say that the colour picture of Rahlina’s world has some individual features, getting one of the characteristics of the idiostyle of the poetess. Colour in lyrics by Rahlina performs a number of functions: subject-figurative, symbolic, emotional, expressive, moral, evaluative, contributing to a more accurate transferring of the psychological state of her lyric hero. The main colours of the author’s picture of the world are white, green, blue, red and black ones. It is important to note that at different stages of the poetess’s life and work the composition and frequency of use of the most preferred colors changes. It indicates not only on the dynamic development of her colour images in her work, but also on the changes in her attitude and the state of mind of her lyric hero. A constantly used word “light” shows invariably positive and optimistic world view of the lyric hero of M.D. Rahlina’s poetry. Key words: poetry, colour, function, world view.

60-69

Authors: Ю.С. Гетман

Мета статті – визначити жанр, розглянути сюжет, композицію, конфлікт, час та простір п’єси Д.В. Аверкієва «Мамаево побоище». Багатослівність і відсутність динаміки розвитку дії у драмі «Мамаево побоище» пов’язане з наявністю в ній епічного елементу. У сюжеті п’єси домінує часовий зв’язок між подіями, важливі епізоди фіксуються хроно- логічними рамками Куліковської битви, спостерігається часта зміна місця дії, простежується т.зв. «поліфонія» голосів, що дозволяє драматургові розповісти про події від імені великої кількості людей і розкрити їхнє ставлення до того, що відбувається. Час дії визначається з точністю до доби. Текст літописного джерела розкладається на репліки дійових осіб, що повідомляють про ті або інші події. Драматичний конфлікт відображає конкретно-історичні й загально- людські протиріччя, розкриває сутність зображуваного часу, як його розу- міє письменник. Він торкається питання щодо ідеального, на його погляд, державного ладу, моральності монарха, його ролі в державі, відповідаль- ності самодержця перед народом, про наслідки втрати суспільством мо- ральних цінностей. Ключові слова: епічна драма, сюжет, конфлікт, час, простір, «поліфо- нія» голосів, літописне джерело. Цель статьи – определить жанр, рассмотреть сюжет, композицию, кон- фликт, время и пространство пьесы Д.В. Аверкиева «Мамаево побоище». Многословие и отсутствие динамического действия в драме «Мамаево побоище» связано с наличием в ней эпического элемента. В сюжете пьесы доминирует временная связь между событиями, важные эпизоды фиксиру- ются хронологическими рамками Куликовской битвы, наблюдается частое изменение места действия, прослеживается т.н. «полифония» голосов, что позволяет драматургу рассказать о событиях от имени большого количества людей и раскрыть их отношение к происходящему. Время действия опреде- ляется с точностью до суток. Текст летописного источника раскладывается на реплики действующих лиц, которые сообщают о тех или иных событиях. Драматический конфликт отображает конкретно-исторические и обще- человеческие противоречия, раскрывает сущность изображаемого време- ни, как его понимает писатель. Он затрагивает вопрос об идеальном, на его взгляд, государственном устройстве, нравственности монарха, его роли в государстве, ответственности самодрежця перед народом, о последствиях потери обществом моральных ценностей. Ключевые слова: эпическая драма, сюжет, конфликт, время, простран- ство, «полифония» голосов, летописный источник. The aim of the article is to define genre, consider subject, composition, conflict, time and space in D.V. Averkiev’s play “Mamaevo poboische”. Verbosity and absence of a dynamic action in this drama is related to the presence of an epic element in it. Temporal connection between events prevails in the subject of the play; important episodes are fixed by the chronologic scopes of Kulikovskaya battle; there is a frequent change of scene, traced so-called “polyphony” of voices that allows the playwright to tell about events on behalf of many people and to expose their attitude toward different events. Time of action is determined within days. Text of a chronicle source is laid out on the remarks of images who report about present or future events A dramatic conflict represents historical and common to the whole mankind contradictions, exposes essence of the represented time as it is understood by a writer. He touches upon a question about perfect, in his opinion, political system, morality of a monarch, his role in safety of a state, his civil responsibility, about the consequences of loss of moral values in society. Keywords: epic drama, subject, conflict, time, space, “polyphony” of voices, chronicle.

79-93

Authors: Л.В. Горішна

Стаття присвячена проблемі визнaчення кaтегoріaльної oсoбливoсті індивідуaльнoї aвтoрськoї міфoлoгії письменникa нa приклaді «Кни- ги джунглів» у специфічнoму міфoпoетичнoму рaкурсі – крізь при- зму aнімaлістичних хaрaктерів, через їх симвoліку, емблемaтику, кoннoтaційний спектр тa семaнтичне нaпoвнення. У зoбрaженні анімаліс- тичних хaрaктерів Р. Кіплінг спирaється нa плідну міфoлoгічну трaдицію. У «Книгaх джунглів» ствoренo oригінaльну міфoпoетичну систему, якa ви- різняється сфoрмoвaним міфoпoетичним середoвищем – джунглями, де нa міфoлoгічних зaсaдaх відбувaється oргaнічнa взaємoдія, взaємoдoпoмoгa й вoрoжнечa людей тa звірів. Письменник при цьoму тaлaнoвитo пoєднує міфoлoгічний тa істoричний чaс, різнoмaнітні прoстoри, вибудoвує aвтoрську систему двійників, прoтистaвляючи твaринне і людське, Пів- день і Північ, чoлoвіче і жінoче. В oригінaльній aвтoрській інтерпретaції Р. Кіплінгa нoвoгo звучaння нaбувaють симвoли вoгню, житлa, їжі, зaкoну. Письменник пoслугoвується численними сюжетaми індуїстськoї міфoлoгії, нa підстaві яких ствoрює oргaнічні для неї хaрaктери. Ключові слова: міфологія, анімалістичні хaрaктери, міфoпoетика, симвoл. Статья посвящена проблеме определения категориальной особенно- сти индивидуальной авторской мифологии писателя на примере «Книги джунглей» в специфическом мифoпoэтическом ракурсе – сквозь при- зму aнимaлистических характеров, через их символику, эмблематику, кoннoтaционный спектр и семантическое наполнение. В изображении aнимaлистических характеров Р. Киплинг опирается на плодотворную мифологическую традицию. В «Книгах джунглей» создана оригиналь- ная мифoпoэтическая система, которая выделяется сформированной мифoпoэтической средой – джунглями, где на мифологических принципах происходит органическое взаимодействие, взаимопомощь и вражда людей и зверей. Писатель при этом талантливо совмещает мифологическое и исто- рическое время, разнообразные пространства, выстраивает авторскую си- стему двойников, противопоставляя животное и человеческое, Юг и Север, мужское и женское. В оригинальной авторской интерпретации Р. Киплингa новое звучание приобретают символы огня, жилья, еды, закона. Писатель пользуется многочисленными сюжетами индуистскoй мифологии, на осно- вании которых создает органические для нее характеры. Ключевые слова: мифология, анималистические характеры, мифo- пoэтика, симвoл. The article is devoted to the problem of determination of category feature of individual author mythology of the writer on the example of «The Jungle Book» in the specific mythological poetry perspective – through the prism of animalistic characters, their symbolism, emblems, connotational spectrum and semantics. In the image of animalistic characters R.Kipling draws from fruitful mythological tradition. The original mythological system, which is selected by the formed mythological poetical environment – jungles, is created in “ The Jungle Book”, where on mythological principles there is organic co-operation, mutual help and enmity of people and beasts. The writer combines mythological and historical time, various spaces, creates the author system of twins, contrasting animal and human, South and North, masculine and feminine. In original R.Kipling’s interpretation the new sounding is acquired by symbols of fire, habitation, meal, law. The writer uses numerous subjects of Indian mythology, on the basis of which he creates organic characters. Key Words: mythology, animalistic characters, symbol, mythological poetry

105-113

Authors: Л.А. Дубинина

Метою статті є уточнення уявлень про поетику новели В.Я. Брюсова «За себе або за іншу?», репрезентативної для прози, що увійшла до його збірника «Ночі і дні». Результати аналізу свідчать про важливу роль в цьому творі мо- тивів (таємниці, дзеркала, гри, кола та ін.) та гетерогенного інтертекста, що викликає асоціації з широким колом претекстів літератури епохи маньєризму і бароко (Тірсо де Моліни, Кальдерона), романтизму (насамперед, «таємни- чих» новел Е. По), реалізму (роману Л. Толстого «Анна Кареніна»), симво- лізму (лірики А. Блока), а також автоінтертекста лірики та прози Брюсова 1900–1910-х років. Завдяки цьому, крізь зовнішній (сучасний) художній шар новели-«палімпсесту», як і у стилізаціях збірника «Земна вісь», просвічують моделі світу, характерні для мистецтва минулих часів. При всій побутовій життєподібності новели Брюсова, організація її багатошарового і багатознач- ного для символізму художнього світу виявляється підпорядкованою роз- криттю таємниць душі людини і світобудови. Оскільки зображені в брюсів- ській новелі події не вписані у сакральний хронотоп Різдва, всупереч думці Х. Барана, вона не може бути віднесена до «календарної» прози. Ключові слова: новела, інтертекст, мотив, гетерогенність, стилізація, символізм. Целью статьи является уточнение представлений о поэтике новеллы В.Я. Брюсова «За себя или за другую?», репрезентативной для прозы, во- шедшей в его сборник «Ночи и дни». Результаты анализа свидетельствуют о важной роли в этом произведении мотивов (тайны, зеркала, игры, круга и др.) и гетерогенного интертекста, вызывающего ассоциации с широким кру- гом претекстов литературы эпохи маньеризма и барокко (Тирсо де Молины, Кальдерона), романтизма (прежде всего, «таинственных» новелл Э. По), ре- ализма (романа Л. Толстого «Анна Каренина»), символизма (лирики А. Бло- ка), а также автоинтертекста лирики и прозы Брюсова 1900-1910-х годов. Благодаря этому, сквозь внешний (современный) художественный слой новеллы-«палимпсеста», как и в стилизациях сборника «Земная ось», про- свечивают модели мира, характерные для искусства прошлых времен. При всём бытовом жизнеподобии новеллы Брюсова, организация её многослой- ного и по-символистски многозначного художественного мира оказывается подчинённой раскрытию тайн души человека и мироздания. Поскольку изображенные в брюсовской новелле события не вписаны в сакральный хронотоп Рождества, вопреки мнению Х. Барана, она не может быть отне- сена к «календарной» прозе. Ключевые слова: новелла, интертекст, мотив, гетерогенность, стили- зация, символизм. The aim of the article is to clarify the concepts of poetics of V. Bryusov’s short story «For herself or for another?», representative of the prose, which is included in his book «Nights and days». The analysis results indicate the important role in this work motives (secrets, mirrors, games, circle, etc.) and heterogeneous intertext is associated with a wide literature pretext range of Mannerism and the Baroque era (Tirso de Molina, Calderon), romanticism (primarily «mysterious» Poe’s short stories), realism (L. Tolstoy’s novel «Anna Karenina»), symbolism (lyrics by A. Blok) and auto-inter-texuality of Bryusov’s poetry and prose of 1900-1910s. Due to this, through the external (modern) art layer short story – «palimpsest», as in the stylizations of the collection «The Earth’s axis», translucent model of the world of the art of the past. With all domestic lifelike of short story, its organization and the multilayer is multivalued symbolstic art world and is subordinate to disclosure of secrets of the man’s soul and the universe. In Bryusov’s short story depicted events are not written in the sacred Christmas chronotop, despite H. Baran’s opinion, it can not be classified as a «calendar» prose. Keywords: short story, intertext, motive, heterogeneity, pastiche, symbolism.

122-129

Authors: А.В. Землянська, О.В. Стрілець

У статті розкриваються особливості сприйняття топосу неба В. Родіо- новим і основні ідейно-змістові вектори його поезії, пов’язані на семантич- ному рівні із небесним простором. Визначено, що Небо постає для митця своєрідним абсолютом, втіленням найвищих цінностей буття: свободи, міц- ності духу, внутрішньої «висоти», ідеалу любові тощо. Поет часто сумує за минулим льотчика, коли міг у небесній широчіні пізнати всю повноту свого існування, і прагне пережити це відчуття ще раз, хоч і усвідомлює нездій- сненність власного бажання. Зауважується, що своє значення аналізований образ розкриває також у поєднанні з топосами земної сфери, що часто ста- ють зв’язною ланкою між ліричним героєм і Всесвітом, втіленням якого є небесний простір. До таких топосів належать образи аеродрому, злітної смуги. Прагнення висоти, польоту, неможливе для митця без усвідомлення, що його чекають на землі, у рідній домівці, тому й виникають у віршах об- рази отчого дому, знайомої природи, Батьківщини. Зроблено підсумок, що саме нерозривний зв’язок небесної і земної сфер утворює органічний про- стір існування ліричного героя В. Родіонова. Ключові слова: семантика, художній простір, топос, біографізм, авто- біографічні мотиви. В статье раскрываются особенности восприятия топоса неба В. Роди- оновым и основные идейно-содержательные векторы его поэзии, связан- ные на семантическом уровне с небесным пространством. Определено, что Небо является для художника своего рода абсолютом, воплощением высших ценностей бытия: свободы, крепости духа, внутренней «высоты», идеала любви и т.д. Поэт часто тоскует о прошлом летчика, когда мог в небесной шири познать всю полноту своего существования, и стремится пережить это ощущение еще раз, хотя и осознает невыполнимость соб- ственного желания. Отмечается, что свое значение анализируемый образ раскрывает также в соединении с топосами земной сферы, которые часто становятся связующим звеном между лирическим героем и Вселенной, во- площением которой является небесное пространство. К таким топосам от- носятся образы аэродрома, взлетной полосы. Стремление ввысь, к полету, неотделимо для художника без осознания, что его ждут на земле, в родном доме, поэтому и возникают в стихах образы отчего дома, знакомой при- роды, Родины. Сделан вывод, что именно неразрывная связь небесной и земной сфер создает органичное пространство существования лирического героя В. Родионова. Ключевые слова: семантика, художественное пространство, топос, би- ографизм, автобиографические мотивы. The article reveals the peculiarities of Rodionov’s perception of the heavenly topos. It also depicts some main ideological content vectors of his poetry, which are related to the heavenly space at the semantic level. The authors come to the conclusion that the writer considers the heaven some kind of the absolute, the embodiment of the highest human values: freedom, strength of spirit, internal height, the ideal of love, etc. The poet often misses the pilot’s past, when due to the vast heaven he had a chance to know the fullness of his existence. He as- pires to experience this feeling one more time, even though he realizes that it is impossible. It is marked that the image under analyses also reveals its meaning in connection with the toposes of the earth sphere, which can often be regarded as a link between the lyrical hero and the Universe, which is represented by the heavenly space. The image of the airfield, the runway can be referred to these toposes. The artist can’t long for any height or fly if he doesn’t feel that someone is waiting for him on the earth, under his vine and fig-tree. That’s why a reader can come across the images of the native home, the familiar nature, and the motherland. The author of the article draws a conclusion that it is inextricably linked heavenly and earthly spheres which give the organic space for the exis- tence of Rodionov’s lyrical hero. Key words: semantics, art space, topos, biographism, autobiographical motives.

143-156

Authors: О.П. Ильиницкая, М.Н. Журенко

Е. Хемінгуей – добровільний учасник трьох війн, першовідкривач теми «втраченої генерації» у світовій літературі ХХ століття – сам беззастереж- но не може бути віднесений до «втрачених», духовно спустошених, які не знайшли свого нового місця в повоєнному житті, оскільки на відміну від них уперто шукав разом зі своїми ліричними героями нові «точки опори» у безвихідно трагічному світі, шукав «те, чого не можна втратити». У но- вому життєвому кодексі письменника нарівні з необхідністю збереження самовлади («бути завжди у формі») і душевну рівновагу, яку давало йому спілкування з природою (полювання, рибалка) головною «точкою опори», незплинною життєвою цінністю, змістом буття стала письменницька пра- ця, творчість, в якій Хемінгуей був нещадно чесним і правдивим. Першим героєм, якому Хемінгуей довірив свої дуже важливі для нього пошуки, був Ніколас Адамс, герой, типологічно близький до автора своїм світосприйняттям, суттєвим, але усе ж другорядним, виявляється нам факт щільного прилягання зовнішньої канви біографії героя до авторської. Нік Адамс – «наскрізна» фігура для першої по-справжньому значної збірки нове- лістики Хемінгуея «В наш час», він же є зв’язуючою ланкою між цією кни- гою і двома наступними збірками оповідань. Ключовими для пошуків пись- менником і його героєм істинних життєвих цінностей в нових книгах Хемін- гуея є оповідання «В чужій країні» (збірка «Чоловіки без жінок») і «Батьки і діти» (збірка «Переможець не отримує нічого»). Апофеозом в розкритті теми стає оповідання «Про письменництво» (збірка «Оповідання різних років»), де Нік Адамс, який розмірковує про специфіку літературної творчості, – це практично вже сам Хемінгуей: якщо автор і його автобіографічний герой досі зберігали необхідну для художнього твору дистанцію, то тут вони повністю співпали, злилися в одне ціле, що зруйнувало жанрову чистоту оповідання і перетворило його фактично на жанр публіцистики – нарис. Ключові слова: «втрачена генерація», «точки опори», життєвий ко- декс, письменницька праця, специфіка літературної творчості, автобіо- графічний герой. Э. Хемингуэй – добровольный участник трех войн и первооткрыватель темы «потерянного поколения» в мировой литературе ХХ века – сам безо- говорочно не может быть причислен к «потерянным», духовно опустошен- ным, не нашедшим своего нового места в послевоенной жизни, поскольку в отличие от них упорно искал вместе со своими лирическими героями но- вые «точки опоры» в безысходно трагическом мире, искал «то, что нельзя потерять». В новом жизненном кодексе писателя наряду с необходимостью сохранения самообладания («быть всегда в форме») и душевного равно- весия, которое давало ему общение с природой (охота, рыбалка) главной точкой опоры, непреходящей жизненной ценностью, смыслом существова- ния стала писательская работа, творчество, в котором Хемингуэй был бес- пощадно честен и правдив. Первым героем, которому Хемингуэй доверил свои столь важные для него искания, был Николас Адамс, герой, типологически близкий к авто- ру в своем мировосприятии, существенным, но все же вторичным, пред- ставляется нам факт плотного прилегания внешней канвы биографии героя к авторской. Ник Адамс – «сквозная» фигура для первого по настоящему значительного сборника новеллистики Хемингуэя «В наше время», он же – связующее звено между этой книгой и двумя последующими сборниками рассказов. Ключевыми для поисков писателем и его героем истинных жиз- ненных ценностей в новых книгах Хемингуэя являются рассказы «В чужой стране» (сборник «Мужчины без женщин») и «Отцы и дети» (сборник «По- бедитель не получает ничего»). Апофеозом в раскрытии темы стал рассказ «О писательстве» (сборник «Рассказы разных лет»), в котором Ник Адамс, рассуждающий о специфике литературного творчества, – это практически уже сам Хемингуэй: если автор и его автобиографический герой до сих пор сохраняли необходимую для художественного произведения дистанцию, то здесь они полностью совпали, слились в одно целое, разрушив, таким образом, жанровую чистоту рассказа и превратив его фактически в жанр публицистики – очерк. Ключевые слова: «потерянное поколение», «точки опоры», жизненный кодекс, писательская работа, специфика литературного творчества, автоби- ографический герой. Earnest Hemingway fought as a volunteer in three wars and was the first to coin the theme of “the lost generation” in the World literature of the XX cen- tury. The author himself cannot be assigned to “the lost”, spiritually depleted, failed to find their own way in post-war life people because in contrast to them he and his literary characters were constantly seeking new “supporting points” in infinitely tragic world, looking for something that “can’t be lost”. In the new code of life of the writer along with the necessity to maintain self-control (“to be always fit”) and spiritual balance, which he received from the nature (hunt- ing, fisging), the main supporting point, invariable life value, the point of his existence became creative writing, activity in which Hemingway was always ruthlessly honest and truthful. The first character who Hemingway trusted so important role – to seek – was Nicolas Adams. The character was typologically close to the author in his world- view. There are important similarities in biographies of the author and his char- acter. Nick Adams is a “prevailing” character in the first significant collection of short stories “In Our Time”; he is a link between this book and two collections of short stories that followed. The stories “In Another Country” (collection “Men Without Women”) and “Fathers and Sons” (collection “Winner Takes Nothing”) are key works in the writer’s seeking of true life values. Apotheosis of the theme coverage is the story “On Writing” (collection “Stories of Different Years”) in which Nick Adams, dwelling on specificity of literary work, is Hemingway him- self. The character merged with the author in this case whereas they had kept the distance necessary for the fiction before. In this case the author and his character are united body and by that they dilute genre clearance of a short story and turn it into journalistic style which is an essay. Key words: “the lost generation”, “supporting points”, code of life, writer’s work, specificity of the literary work, autobiographical character.

166-176

Authors: О.О. Нагачевська

У статті досліджується вплив творчості російського класика ХІХ ст. на романістику сучасних письменників США. Мета дослідження – визначи- ти особливості художньої рефлексії ідей Ф.М. Достоєвського у творчості Дж.К. Оутс. Матеріалом для порівняльного аналізу є романи Ф.М. Досто- євського «Брати Карамазови» та роман Дж.К. Оутс «Вбивці». Проводяться типологічні паралелі з огляду на специфіку висвітлення у творі проблем життя і смерті, зображення руйнації родини, глибинних причин злочиннос- ті, що розкриваються через зображення доль кількох братів. Зроблено ви- сновки, що алюзії на роман російського класика стали засобом увиразнення одвічних констант людської психіки і свідомості. Брехливість, лицемірство, жорстокість, ті риси, які Е.Т.А. Гофман назвав «нічними сторонами душі», в Америці 1970-х рс. виявились запитаними політикою і політиками. Оутсів- ські образи розглядаються як своєрідні двійники персонажів роману «Брати Карамазови», які набувши американського виміру, продемонстрували ак- туальність і вітальність традиції російського класика в новому соціально- історичному часопросторі і соціальному середовищі. Однією зі складових цієї традиції, яка визначила одну з домінантних проблем романістики Оутс, є пошук Бога і пов’язаних з ним істин, в тому числі і сенсу життя. Ключові слова: пошук власної особистості, смисл життя, проблема на- сильства і жорстокості у родині, проблема тотального надособистісного і суспільного контролю, руйнування зв’язків особистості із соціумом, ізоля- ція, відчуження. В статье исследуется влияние творчества русского классика XIX в. на романистику современных писателей США. Цель исследования – опреде- лить особенности художественной рефлексии идей Ф.М. Достоевского в творчестве Дж.К. Оутс. Материалом для сравнительного анализа являют- ся романы Ф.М. Достоевского «Братья Карамазовы» и роман Дж.К. Оутс «Убийцы». Проводятся типологические параллели с учетом специфики освещения в произведении проблем жизни и смерти, изображения разру- шения семьи, глубинных причин преступности, раскрывающихся через изображение судеб нескольких братьев. Сделаны выводы, что аллюзии на роман русского классика стали средством выразительности извечных кон- стант человеческой психики и сознания. Лживость, лицемерие, жестокость, те черты, которые Э.Т.А. Гофман назвал «ночными сторонами души», в Америке 1970-х гг. оказались востребованными политикой и политиками. Оутсовские образы рассматриваются как своеобразные двойники персона- жей романа «Братья Карамазовы», которые приобрели американское изме- рение и продемонстрировали актуальность и витальность традиции русско- го классика в новом социально-историческом пространстве и социальной среде. Одной из составляющих этой традиции, которая определила одну из доминантных проблем романистики Оутс, является поиск Бога и связанных с ним истин, в том числе и смысла жизни. The article focuses on the impact of the ideas of Russian classic writer F. Dostoevsky of the 19th century on the fiction of contemporary American writers. The aim of the research is to define the features of artistic reflection of ideas of F.M. Dostoevsky in the works of J.C. Oates. As the material for comparative analysis the author has chosen F. Dostoevsky’s novel “The Brothers Karamazov” and Joyce Carol Oates’ novel “Assassins”. The author researches the typological parallels between the novels with regard to coverage of specific issues such as life and death, the destruction of the family, the root causes of crime, which are revealed through the images of three brothers’ fates. It is concluded that the allusions to the novel of famous Russian classic writer have become the means of depicting eternal constants of the human psyche and consciousness. Falsity, hypocrisy, cruelty, those features that E.T.A. Hoffman called the “night side of the soul”, in America the 1970s appeared to be in demand by contemporary politics and politicians. Oates’s images are regarded as a kind of sibling to the characters in “The Brothers Karamazov”, which have gained the US dimension and demonstrated the relevance of classical Russian traditions in the new socio-historical time and space and new social environment. One of the components of this tradition, which identified one of the dominant issues in Oates’ fiction is the search of God and related truths, including the meaning of life. Key words: self-searching, the meaning of life, the problem of violence and abuse in the family, the problem of total personal and social control, destruction of personal ties with society, isolation, alienation.

192-200

Authors: І.В. Романова

Мета цієї статті полягає в осмисленні та розкритті екзистенціалістсько- го складника проблеми, пов’язаної з протистоянням людини та тоталітар- ного світу в романі І. Багряного «Тигролови». Реалізація мети передбачає розв’язання магістрального завдання – простежити особливості художнього втілення означуваного питання у творі. Методологія дослідження ґрунту- ється на використанні міфологічного методу, а також методики мотивного аналізу. Перебуваючи в силовому полі раннього українського модернізму (неоромантизму), український письменник у своєму творі художньо реалі- зував проблему змагання сильної особистості та ворожого їй світу. За худож- ньою логікою роману, символом тоталітарної системи стає «поїзд-дракон». Атмосфера несвободи, що панує в ньому, передається через образ ґрат, який набуває метафоричного звучання: з одного боку, є символом фізичного обме- ження людини; з другого – знаком неспроможності боротися з детермінова- ним світом. Проте І. Багряний демонструє своєрідний екзистенціалістський парадокс: Григорій Многогрішний – головний герой твору – у цій ситуації не тільки не втрачає себе, а навпаки, прагне випробувати свої можливості. Ключові слова: людина, детерміноване буття, тоталітарний світ, «еше- лон смерті», випробування, катарсис. Цель этой статьи состоит в осмыслении и раскрытии экзистенциалист- ской составляющей проблемы, связанной с противостоянием человека и тоталитарного мира в романе И. Багряного «Тигроловы». Реализация цели предполагает решение магистральной задачи – проследить особенности художественного воплощения этого вопроса в произведении. Методоло- гия исследования базируется на использовании мифологического метода, а также методики мотивного анализа. Пребывая в силовом поле раннего украинского модернизма (неоромантизма), украинский писатель в своем произведении художественно реализовал проблему состязания сильной личности и враждебного ей мира. По художественной логике романа, символом тоталитарной системы становится «поезд-дракон». Атмосфера несвободы, которая царит в нем, передается с помощью образа решетки, который приобретает метафорическое звучание: с одной стороны, является символом физического ограничения человека; с другой – знаком неспособ- ности бороться с детерминированным миром. Но И. Багряный демонстри- рует своеобразный экзистенциалистский парадокс: Григорий Многогриш- ный – главный герой произведения – в этой ситуации не только не теряет себя, а наоборот, стремится испытать свои возможности. Ключевые слова: человек, детерминированное бытие, тоталитарный мир, «эшелон смерти», испытания, катарсис. The purpose of this article is to interpretation and disclosure of existentialist component of a problem with the confrontation between human and the totalitarian world in the novel «Tyhrolovy» by I. Bahryany. The implementation of goal involves solving of the main task – to trace the features of the artistic embodiment of the signified issues in the book. The research methodology is based on using of mythological method and methods of motive analysis. Being in the force field of early Ukrainian modernism (Neoromanticism), Ukrainian writer in his work artistically implemented the problem of competition of strong personality and world which is hostile to her. According to the logic of fiction of the novel, a «dragon-train» becomes a symbol of the totalitarian system. The atmosphere of lack of freedom that prevails in it is transmitted through the image of lattice, which gets a metaphorical sounding: on the one hand, is a symbol of the physical limitations of a human; on the other – a sign of the inability to fight the a deterministic world. However I. Bahryany demonstrates a kind of existentialist paradox: Hrihorii Mnohogrishny – the protagonist of this work – in this situation not only loses himself, but rather strives to test his capabilities. Key words: human, determined existence, totalitarian world, «the death echelon», trials, catharsis.

212-225

Authors: Т.В. Смушак

Стаття присвячена компаративному тлумаченню художніх елементів, які фігурують у розвитку та функціонуванні мотиву самотності у автобіо- графічній повісті Наталени Королевої «Без коріння» та автобіографічному романі Ірен Немировськи «Вино самотності». Шляхом психологічного та філософсько-антропологічного підходів до трактування проблеми, визна- чено причини виникнення аналогічного мотиву у автобіографічній твор- чості різнонаціональних письменниць (української та французької відпо- відно). Криються вони передусім у подібності життєвого дитячо-юнацького досвіду Наталени Королевої та Ірен Немировськи, маркованого обопільно «самотністю», а також у схожості їх світовідчуттів, світоглядних позицій, психофізичних реакцій. Проведено паралелі між художніми методами та 224 Наукові записки ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2014 225 вип. 3(79), частина друга моделями передачі особистих психо-емоційних станів самості, виявлено ряд подібностей у розкритті теми різними авторками. Типологічно-подібні аспекти «Без коріння» та «Вина самотності», що стосуються розвитку та функціонування у них мотиву самотності, не лише створюють підстави для проведення типологічних паралелей між автобіо- графічними оповідями Наталени Королевої та Ірен Немировськи, але й пра- вомірно засвідчують типологічну спорідненість їх національних літератур (на визначеному рівні), – української та французької. Ключові слова: мотив, самотність, автобіографічна оповідь, типологія. Статья посвящена компаративному толкованию художественных элементов, которые фигурируют в развитии и функционировании мотива одиночества в автобиографической повести Наталены Королевой «Без кор- ней» и автобиографическом романе Ирен Немировски «Вино одиночества». Путем психологического и философско-антропологического подходов к трактовке проблемы определены причины возникновения аналогичного мотива в автобиографическом творчестве разнонациональных писательниц (украинской и французской соответственно). Кроются они прежде всего в сходстве жизненного детско-юношеского опыта Наталены Королевой и Ирен Немировски, маркированного обоюдно «одиночеством», а также в сходстве их мироощущений, мировоззренческих позиций, психофизичес- ких реакций. Проведены параллели между художественными методами и моделями передачи личных психо-эмоциональных состояний самости, выявлен ряд сходств в раскрытии темы разными авторами. Типологически-образные аспекты «Без корней» и «Вина одиноче- ства», касающиеся развития и функционирования в них мотива одино- чества, не только создают основания для проведения типологических па- раллелей между автобиографическими рассказами Наталены Королевой и Ирен Немировски, но и правомерно свидетельствуют о типологическом родстве их национальных литератур (на определенном уровне), – украин- ской и французской. Ключевые слова: мотив, одиночество, автобиографический рассказ, типология. The article is devoted to the comparative interpretation of the artistic ele- ments, which are involved in the development and functioning of the motif of solitude in the autobiographic novella of Natalena Koroleva “Without Roots» and in the autobiographic novella of Irene Nemyrovski «The Wine of Solitude». The main reasons for the appearance of similar motifs in the autobiographic works of the female writers of different nationalities (Ukrainian and French, respec- tively) were defined through psychological and philosophical-and-anthropologic approaches. They lie primarily in the similarity of Natalena Koroleva and Irene Nemyrovski’s child and youth life experiences, which are mutually marked by the «solitude» as well as in the similarity of their attitudes, outlooks and psycho- physical reactions. The parallels between manners and patterns of transmitting personal psycho-emotional states of solitude were drawn, a number of similari- ties in the theme developing of both writers were revealed. Typologically similar aspects of «Without Roots» and «The Wine of Soli- tude» related to the development and functioning of the motif of solitude, not only provide grounds for drawing typological parallels between the autobio- graphic novellas of Natalena Koroleva and Irene Nemyrovski, but also legally certify the typological affinity of their national literatures (at a certain level) – Ukrainian and French. Key words: motif, solitude, autobiographic novella, typology.

238-246

Authors: Ю.В. Чимирис

У статті проводиться стислий огляд літературно-критичних поглядів О.С. Суворіна на матеріалі його «Щоденника». В якості основного джерела інформації щодо літературно-критичних та естетичних позицій Суворіна, був обраний його «Щоденник», оскільки в ньому він міг бути абсолютно відвертим і чесним, так як вів його виключно для себе, не маючи наміру ко- ли-небудь публікувати його. За допомогою «Щоденника» було встановлено, що Суворін бачив у Чехові людину, близьку собі з багатьох обставин життя і діяльності, а також за рівнем обдарування. Він щиро вірив, що талант Че- хова не є рівним таланту Достоєвського і Толстого, був ображений тим, що Чехов відмовляється від поденної журналістської роботи заради письмен- ницької творчості. Аналіз записів, присвячених Толстому і «толстовству», історії розвитку і долі руського роману і руської думки, дозволяє говорити про те, що, незважаючи на глибоку повагу до Толстого, Суворін не завжди і не в усьому був з ним згодний, проте полеміку з письменником він пере- носив на сторінки свого «Щоденника». Ключові слова: щоденник, літературно-критичні оцінки, полеміка, від- вертість. В статье проводится краткий обзор литературно-критических взглядов А.С. Суворина на материале его «Дневника». В качестве основного источ- ника информации о литературно-критических и эстетических позициях Су- ворина был выбран его «Дневник». С помощью «Дневника» было установ- лено, что Суворин видел в Чехове человека, близкого себе по многим об- стоятельствам жизни и деятельности и по уровню дарования. Он не считал его талант равным таланту Достоевского и Толстого, был обижен тем, что Чехов отказывается от поденной журналистской работы ради писательско- го творчества. Анализ записей, посвященных Толстому и «толстовству», истории развития и судьбы русского романа и русской мысли, позволяет го- ворить о том, что, невзирая на глубочайшее уважение к Толстому, Суворин не всегда и не во всем был с ним согласен, однако полемику с писателем он переносил на страницы «Дневника». Ключевые слова: дневник, литературно-критические оценки, полеми- ка, откровенность. The article gives a brief overview of A.S. Suvorin’s literary criticism on the material of his “Diary”. Suvorin’s “Diary” is taken as the main source of information on his literary criticism and aesthetic positions as in the diary notes he was absolutely frank and honest since he had never intended to publish his “Diary”. With the help of the “Diary” it was found out that Suvorin believed Chekhov to be a close person under many life circumstances and occupation and equal to him by the level of talent. Suvorin did not consider Chekhov’s talent to be equal to the talent of Dostoevsky and Tolstoy. He was offended by the fact that Chekhov refused from daily journalistic writing for the sake of his main creative work. Analysis of notes devoted to L.N. Tolstoy and ‘Tolstovstvo’, the history and fate of the Russian novel, and the Russian thought has revealed that despite the deepest respect for Tolstoy, Suvorin did not always agree with him. Suvorin enjoyed the polemics with the famous writer on the pages of his “Diary”. Key words: diary, literary criticism, polemics, frankness.