17-23
Вплив етіологічних і соціальних чинників на розвиток і перебіг синдрому діабетичної стопи
Authors: Крушинська З.Г., Юзвенко Т.Ю., Марченко О.В.
Number of views: 272
Мета дослідження: визначити вплив етіологічних і соціальних чинників на розвиток і перебіг синдрому діабетичної стопи (СДС). Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 2 264 хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) (1 186 чоловіків, 1 078 жінок), які перебували на стаціонарному лікуванні в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України протягом останніх 5 років. Пацієнтів розподілили на 2 групи: І — хворі на ЦД2 із СДС (n=705, 448 чоловіків, 257 жінок), ІІ (контрольна) — хворі на ЦД2 без СДС (n=1 559, 738 чоловіків, 821 жінка). Досліджено вік, соціальний статус, тривалість захворювання, наявність ожиріння, ускладнень ЦД2 і супутньої серцево-судинної патології, структуру оперативних втручань, лікувальну тактику, рівень глікованого гемоглобіну, а також взаємозв’язок між ними. Використано методи статистичної обробки та ретроспективного аналізу. Результати. Середній вік хворих на ЦД2 І групи був більшим за показник хворих ІІ групи, а середній вік жінок в обох групах перевищував такий чоловіків. Більшість пацієнтів в обох групах мала вік 50-69 років. Частка хворих на ЦД2 із числа соціально незахищених верств населення в І групі становила 81,4% проти 70,0% у ІІ групі, а частка жінок із цієї категорії в обох групах була більшою, ніж чоловіків. Середня тривалість ЦД2 була більшою в І групі та в жінок. Більшість хворих І групи мали тривалість ЦД2 6-10 (29,9%) і 11-15 років (23,8%), у ІІ групі — 1-5 (28,4%) і 6-10 років (28,8%). Середній індекс маси тіла (ІМТ) в обох групах відповідав ожирінню 1-го ступеня. Частка хворих з ожирінням у І групі — 45,8%, у ІІ — 54,2%, із морбідним ожирінням — 5,1% і 8,3% відповідно. Показники частоти діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок, діабетичної ретинопатії, інфаркту міокарда та інсульту становили 39,6%, 65,1%, 18,4%, 12,2% та 24,0%, 56,3%, 8,8%, 7,2% у І і ІІ групах відповідно. Частота СДС у чоловіків (37,8%) в 1,6 раза була вищою, ніж у жінок (23,8%), а діабетичної полінейропатії — навпаки, у чоловіків. У І групі частота атеросклерозу судин нижніх кінцівок становила 47,1% проти 20,2% у ІІ групі, тромбозу вен нижніх кінцівок — 4,6% проти 2,1%, гіпертонічної хвороби — 81,7% проти 77,4%. Частки хворих на монотерапії інсулінами (18,7%), комбінованій терапії препаратами інсуліну та пероральними цукрознижувальними препаратами (ПЦЗП) (34,6%) і загалом на інсулінотерапії (53,3%) були більшими в І групі (у ІІ групі — 11,0%, 26,7% і 37,7% відповідно) за рахунок зменшення частки хворих на монотерапії та загалом на терапії ПЦЗП (у І групі — 45,2% і 79,9%, у ІІ групі — 59,9% і 86,7% відповідно). Середній рівень глікованого гемоглобіну (HbА1с) практично не різнився (у І групі — 8,90±1,96%, у ІІ — 9,09±2,10%). У жінок обох груп середній рівень HbА1с (у І групі — 9,23±2,02%, у ІІ — 9,30±2,05%) і питома вага хворих на ЦД у стадії декомпенсації (у І групі — 69,8%, у ІІ — 69,4%) були більшими, ніж у чоловіків (8,7% і 8,9%, 60,6% і 59,9% відповідно). Наявність серцево-судинних ускладнень ЦД2 і супутньої патології вплинула на структуру оперативних втручань на серці і судинах. Частка хворих, яким проведено оперативні втручання на серці і судинах, у І групі була в 5,7 раза більшою, ніж у ІІ (23,3% проти 4,1%). Понад 40% (у І групі — 44,1%, у ІІ — 40,6%) становили діагностичні інтервенційні втручання. Висновки. На розвиток СДС впливають вік, соціальний статус пацієнта, тривалість ЦД2, наявність діабетичної ангіопатії та атеросклерозу судин нижніх кінцівок, а на його перебіг — прогресування діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок, атеросклерозу судин і тромбозу вен нижніх кінцівок, наявність гіпертонічної хвороби, інфаркт міокарда та інсульту. На розвиток та перебіг СДС не справляють суттєвого впливу наявність у хворого на ЦД2 ожиріння та дисліпідемії. Частота СДС у чоловіків (37,5%) в 1,6 раза перебільшує показник у жінок (24,0%). Соціальний статус пацієнтів, наявність серцево-судинних ускладнень ЦД2 і супутньої патології негативно позначаються на можливості проведення, адекватності та ефективності лікування ЦД і супутньої патології, а також пацієнтів (збільшення частки хворих на інсулінотерапії з 37,7% до 53,3% за рахунок зменшення частки хворих на терапії ПЦЗП із 86,7% до 79,9%), частоту оперативних втручань на серці і судинах (збільшення частки хво- рих, яким проведено операції, із 4,1% до 23,3%).
Today
Yesterday
This week
This month
All days
