ENDOKRYNOLOGIA

109-121

Authors: Попова В.В., Зак К.П., Мельниченко С.В., Малиновская Т.Н., Тронько Е.Н., Саенко Я.А., Куликовская А.В., Гончар И.В.

Цель — исследовать содержание различных видов цитокинов и хемокинов в крови нормогликемических детей с отягощенной наследственностью по сахарному диабету 1-го типа (СД1), находящихся в доклинической латентной стадии развития СД1, которая установилась на основании определенного вида и титра аутоантител к панкреативным островкам Лангерганса (ОАА), а именно: к протеину тирозинфосфатазы (IA-2A), к декарбоксилазе глютаминовой кислоты (GADA) и инсулину (IAA). Методы. Обследован 561 ребенок из внесенных в Реестр отечественной программы ИДСД («Иммунитет в доклиническую стадию развития сахарного диабета»). Все обследованные были разделены на четыре подгруппы: 1) 104 здоровых ребенка, без генетической склонности к СД1 – контроль; 2) 161 ОАА-позитивный ребенок, у которых при двукратном определении был выявлен одновременно повышенный титр двух видов ОАА, преимущественно аутоантител к IA-2A и антител к GADA; 3) 296 ОАА-негативных пациентов с нормальной гликемией и отсутствием при двукратном определении одновременно повышенного титра двух видов ОАА; 4) 86 детей с клиническим дебютом СД1 из группы ОАА-позитивных пациентов. С целью выявления наличия аутоиммунного процесса в поджелудочной железе использовали радиоиммунологический метод (PIA) определения ОАА. Количественное определение концентраций исследованных ОАА в сыворотке крови выполняли с использованием наборов «Immunotech» (Чехия) и «CISBioInternational» (Франция) на γ-счетчике BeckmanGamma 5500В (США). Нормальным считали уровень аутоантителGADAиIA-2A <1 Ед/мл, IAA - <5,5 Ед/мл в сыворотке крови. Определение лейкоцитарной формулы проводили традиционно и гематологическим анализатором, иммунофенотип лимфоцитов (CD3+T, CD4+T, CD8+T, CD20+, CD56+) определяли методом проточной цитометрии (FACS-анализ). Определение содержания цитокинов (ИЛ-1α, ИЛ-1β, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-10, ИФНγ, ФНОα) и хемокинов (ИЛ-8 и ИЛ-16) в сыворотке крови проводили иммуноферментным методом ELISA с использованием наборов реактивов фирм DIACLONE (Франция) и DRG(США). Результаты. У нормогликемических детей, позитивных по наличию аутоантител к не менее чем двум островковым аутоантигенам (GADA и IA-2A) в раннюю латентную доклиническую стадию эволюции СД1, предшествующую первым проявлениям дисгликемии, отмечается значительное повышения уровня провосполительных цитокинов (ИЛ-1α, ИЛ-1β, ИЛ-6, и ФНОα) и хемокинов (ИЛ-8/CXCL8 и ИЛ-16) и снижения уровня иммунорегуляторных цитокинов, особенноИЛ-4 и ИЛ-10. При развитии дисгликемии изменение уровня цитокинов прогрессирует. При манифестации клинического дебюта СД1 у ряда пациентов повышенный титр ОАА и уровень провоспалительных цитокинов могут сохраняться длительное время на достаточно высоком уровне, указывая, что у части пациентов инсулин-продуцирующие клетки остаются неповрежденными, несмотря на клинический дебют заболевания, что может являться ориентиром для потенциального выбора в ближайшем будущем дополнительного вида используемой терапии. Выводы. Одним из ключевых механизмов патогенеза СД1является контррегуляционный дисбаланс между провоспалительными и регуляторными цитокинами.

128-136

Authors: Вацеба Т.С., Соколова Л.К.

Наведено світові дані епідеміологічних досліджень про поширеність онкологічних захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД). Вивчаються причинно-наслідкові взаємозв'язки та механізми онкогенезу в цих пацієнтів. Обговорюється роль гіперінсулінемії, гіперглікемії, ожиріння та цитокінового дисбалансу в таких хворих як можливих чинників формування онкологічного ризику на тлі синдрому хронічного метаболічного стресу та імунодепресії. Наведено результати розпочатого епідеміологічного аналізу онкологічних захворювань у пацієнтів із ЦД у Прикарпатському регіоні. Мета — вивчення спектра онкологічних захворювань у пацієнтів із ЦД у Прикарпатському регіоні, дослідження їх вікових і клінічних характеристик, оцінка залежності локалізації раку від компенсації ЦД та індексу маси тіла (ІМТ). Матеріал і методи. Вивчено та статистично опрацьовано архівні дані Прикарпатського онкологічного центру, обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська та амбулаторні картки 386 пацієнтів із ЦД та онкологічними захворюваннями за 2012-2017 роки. Результати. Встановлено, що найчастіше онкологічні захворювання трапляються у хворих на ЦД 2-го типу (ЦД2), середньої тяжкості, віком 60-70 років, із тривалістю діабету 5-10 років. У пацієнтів із ЦД 1-го типу (ЦД 1) переважає рак підшлункової залози (ПШЗ) і лімфатичної системи, а у хворих із ЦД2 — молочної залози (МЗ), шкіри, матки, ПІІІЗ, колоректальний, простати, шлунка та легень. Встановлено вірогідний вплив ожиріння на частоту раку МЗ, матки, простати та колоректальної локалізації в пацієнтів із ЦД2. Стан компенсації ЦД не впливає на локалізацію онкологічного процесу. Висновки. Пацієнти із ЦД потребують прицільної настороженості відносно ризику онкологічних захворювань і діагностичного моніторингу для вчасного виявлення раку вказаних локалізацій.

141-146

Authors: Булдигіна Ю.В., Шляхтич СЛ., Терехова Г.М., Лисова З.Г.

Мета — ретроспективне вивчення результатів хірургічного лікування пацієнтів із дифузним токсичним зобом залежно від обсягу операційного втручання (субтотальна резекція щитоподібної залози або тиреоїдектомія) з урахуванням тривалості операції, кількості ранніх (кровотечі, пошкодження поворотних гортанних нервів) і пізніх поопераційних ускладнень (параліч голосових складок, розвиток стійкого гіпопаратиреозу та рецидиву тиреотоксикозу), а також порівняння доз препаратів L-тироксину, що забезпечують компенсацію поопераційного гіпотиреозу. Методи: загальноклінічні, інструментальні, імуноферментні, радіоімунні, статистичні. Результати. Після порівняння результатів тиреоїдектомії та субтотальної резекції щитоподібної залози у хворих із дифузним токсичним зобом не виявлено вірогідних відмінностей у частоті виникнення таких ускладнень, як кровотеча та парез поворотних гортанних нервів, а також паралічу голосових складок і стійкого гіпопаратиреозу. Середня добова доза препаратів тиреоїдних гормонів, що забезпечує стан евтиреозу після хірургічного лікування, не залежала від обсягу операції.

154-166

Authors: Тронько М.Д., Пастер І.П., Замотаєва Г.А., Масюк С.В.

Для детального вивчення медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) започаткова¬но виконання спільного Українсько-Американського проекту «Науковий проект дослідження раку та інших захворювань щитоподібної залози в Україні після аварії на Чорнобильській АЕС» (далі — Проект), який передбачає обстеження мешканців України: а) які на момент аварії на ЧАЕС постійно мешкали або тимчасово перебували в найбільш радіаційно забруднених районах Житомирської, Київської та Чернігівської областей; б) яким на момент аварії на ЧАЕС було до 18 років; в) яким у перші тижні після аварії на ЧАЕС було проведено радіометрію щитоподібної залози (ЩЗ; г) які були відібрані методом випадкової вибірки. Сформовано когорту чисельністю 13 243 особи, які протягом 1998-2016 pp. пройшли 5 скринінгових обстежень, що включали: огляд ендокринологом, ультразвукове та гормональні обстеження ЩЗ, тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію та хірургічне лікування (за необхідності), а також визначення рівня екскреції йоду із сечею. Мета — бібліографічний огляд наукових публікацій за результатами виконання Проекту. Результати. У 2 публікаціях із загальних питань викладено методологію організації та виконання Проекту. У 8 публікаціях із питань епідеміології наведено порядок формування когорти Проекту, процедуру проведення скринінгового обстеження та характеристику членів когорти; проаналізовано поширеність і встановлено відносний ризик виникнення основних нозологічних одиниць тиреоїдної патології (3612 випадків) серед членів когорти залежно від місця постійного мешкання, віку на момент обстеження та статі. У 7 публікаціях із питань дозиметрії реконструйовано динаміку випадінь радіоізотопів 131-І та 137Cs на поверхню ґрунту, розроблено дозиметричну модель опромінення щитоподібної залози та розраховано індивідуальні дози на ЩЗ 13 204 членів когорти; проаналізовано вплив дозових похибок на оцінки радіаційних ризиків. У 4 публікаціях із питань йодного забезпечення по¬казано наявність йододефіциту в членів когорти і залежність поглинених доз опромінення ЩЗ від йодного статусу. Висновок. В опублікованих працях представлено методологію проведення довгострокового клініко-епідеміологічного когортного обстеження осіб, які зазнали опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС. Результати тривалого спостереження членів когорти дозволяють провести науково обґрунтовану оцінку ризику виникнення раку ЩЗ та іншої тиреоїдної патології залежно від дози опромінення ЩЗ радіойодом.