ENDOKRYNOLOGIA

16-33

Authors: Тронько М.Д., Пастер І.П., Замотаєва Г.А., Лапікура О.В., Hatch M., Mabuchi K.

Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС значна частина населення України зазнала опромінення радіоактивним йодом-131. Існує істотний брак даних щодо побічних ефектів пренатального радіаційного опромінення на перебіг і результат вагітності, а також на розвиток дитини. У статті наведено детальний опис методології проведення епідеміологічного дослідження чітко сформованої когорти (n=2582) опромінених in utero дітей та їх матерів з індивідуальними оцінками дози йоду-131 на щитоподібну залозу. Суб’єкти когорти мешкали в трьох областях України, які характеризуються слабкою та помірною йодною недостатністю. Ми провели пошук і ретроспективний аналіз первинної медичної документації щодо перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених, що зберігається в місцевих медичних закладах. За результатами цієї роботи було створено базу даних, яка містить інформацію про 2001 пару «матір-дитина». Основною метою подаль кошого аналізу буде вивчення зв’язку між індивідуальною дозою на щитоподібну залозу плода та репродуктивними наслідками, а також впливу терміну вагітності на час опромінення, йодної забезпеченості матері тощо. Створена база даних надає унікальну можливість отримати важливу інформацію про можливі несприятливі наслідки радіаційного опромінення для репродуктивного здоров’я в разі викидів радінуклідів у довкілля.

42-46

Authors: Воскобойник Л.Г.

Проведення інтраопераційних цитологічних досліджень (ІЦД) підвищує результативність виявлення папілярної карциноми (ПК) щитоподібної залози (ЩЗ). Для аналізу препаратів під час ІЦД використовують ті самі критерії, що й для оцінки пунктатів, отриманих після тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії (ТАПБ), проте шлях отримання матеріалу та спосіб виготовлення препаратів є іншими, а час для аналізу — дуже обмеженим. Мета — проаналізувати частоту цитологічних ознак, характерних для ПК, за умов різних вузлових новоутворень щитоподібної залози (ЩЗ). Матеріали та методи. Проаналізовано цитологічні характеристики 879 вузлових утворень ЩЗ, в яких було виконано ІЦД. За остаточним гістологічним діагнозом розподіл пухлин був таким: 501 — ПК, 59 — фолікулярна карцинома, 209 — фолікулярна аденома і 110 — вузловий зоб. Ре- зультати. За результатами проведеного аналізу встановлено точність, специфічність і чутливість таких цито- логічних ознак ПК ЩЗ в оцінці результатів ІЦД, як наявність у препараті папілярних структур, відсутність колоїду, багатоклітинність препарату, ступінь збереженості пухлинних клітин зі збільшеними, світлими ядрами та рясною, вакуолізованою цитоплазмою, наявність справжніх внутрішньоядерних включень і псевдовключень, борозенок і псамомних тілець тощо. Висновок. Важливими цитологічними ознаками ПК ЩЗ, отриманими за результатами інтраопераційної цитологічної діагностики, можна вважати наявність у препараті папілярних структур, відсутність колоїду, багатоклітинність препарату з обов’язковим високим ступенем збереженості пухлинних клітин зі збільшеними, світлими ядрами та рясною, вакуолізованою цитоплазмою, а також наявність справжніх внутрішньоядерних включень (навіть 1-2) і псевдовключень, борозенок і псамомних тілець.

53-59

Authors: Замотаєва Г.А., Захарченко Т.Ф., Гулеватий С.В.

Мета дослідження — порівняльний аналіз цитотоксичної активності NK-клітин і метаболічної активності нейтрофілів (НФ) у хворих на диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) залежно від віку та наявності віддалених метастазів у ранній термін після радіойодотерапії (РЙТ). Матеріали та методи. Дослідження імунних показників провели у хворих на ДРЩЗ 3 вікових груп: 1 — від 12 до 18 років, 2 — від 19 до 39 років, 3 — від 40 до 71 року, кожну з яких розділили на 2 підгрупи залежно від наявності відда- лених метастазів (А та В). Хворі підгрупи А отримали від 1 до 5 курсів РЙТ, підгрупи В — від 1 до 12 курсів РЙТ. Дослідження проводили напередодні та через 5 або 6 діб після приймання 131І активністю від 2180 МБк до 8000 МБк. Контрольні групи складалися з донорів відповідного вікового та статевого складу. Цитотоксичну активність NК-клітин проти індикаторних клітин-мішеней визначали, використовуючи спектрофотометрію. Метаболічну активність НФ досліджували у стандартному тесті відновлення нітросинього тетразолію. Результати. У хворих без віддалених метастазів (А) після курсу РЙТ функція NK-клітин знижувалась у групах 1 і 3, метаболічна активність НФ значно підвищувалася у групах 1 і 2. У хворих із віддаленими мета- стазами (В) після курсу РЙТ активність NК-клітин відносно вихідного значення знижувалася в усіх вікових групах, метаболічна активність НФ залишалася низькою в групі 1 і підвищувалась у групі 2. Найнижчі по- казники активності NК-клітин напередодні та після курсу РЙТ виявлено у хворих старшого віку. Висновки. У хворих молодого та старшого віку наявність віддалених метастазів впливає на ступінь зниження активності NК-клітин після курсу РЙТ. У хворих різного віку підвищення активності НФ після курсу РЙТ залежить від наявності віддалених метастазів ДРЩЗ.

65-72

Authors: Журавльова Л.В., Лопіна Н.А.

Мета — оцінити показники артеріальної жорсткості, товщину інтима-медіа сонної артерії у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) залежно від наявності цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) у процесі стандартної та комбінованої терапії з додаванням альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК, препарат Діаліпон® Тур- бо, «Фармак», Україна). Матеріали та методи. Обстежено 131 пацієнта з ІХС. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. Залежно від наявності ЦД2 хворих розподілили на 2 групи: 1-а гру- па (n=70) — із ЦД2, 2-а група (n=61) — без ЦД2. Залежно від характеру проведеної терапії пацієнтів розподілили на 2 підгрупи — IА (стандартна терапія) та IВ (комбінована терапія). Усім пацієнтам проводили вимірювання каротидно-феморальної швидкості розповсюдження пульсової хвилі (кфШРПХ) за допомогою реографії та ультразвукову доплерографію сонних артерій на початку та через 12 тижнів терапії. Результати. У пацієнтів з ІХС порівняно з групою контролю було вірогідно підвищено кфШРПХ. У пацієнтів 1-ї групи порівняно з хворими 2-ї групи була вірогідно більшою кфШРПХ (12,29±2,10 м/с vs 11,02±2,15 м/с; р=0,0009). У пацієнтів 1-ї групи товщина комплексу інтима-медіа загальної сонної артерії (ТІМ ЗСА) була вірогідно вищою за показник групи контролю (1,22±0,10 мм vs 0,89±0,06 мм; р=0,00001), у пацієнтів 2-ї групи також ТІМ ЗСА вірогідно перевищувала контрольний показник (1,11±0,15 мм vs 0,89±0,06 мм; р=0,00001). Окрім того, в пацієнтів 1-ї групи ТІМ ЗСА була вірогідно вищою за показник па- цієнтів 2-ї групи (1,22±0,10 мм vs 1,11±0,15 мм; р=0,00001). У пацієнтів 1-ї групи стандартної терапії через 12 тижнів лікування відзначено невірогідне зниження кфШРПХ (10,60±2,26 м/с vs 10,23±2,16 м/с; р>0,05) і ТІМ ЗСА (1,11±0,07 мм vs 1,07±0,07 мм; р>0,05). У пацієнтів 2-ї групи стандартної терапії через 12 тижнів лікування відзначено незначне зниження кфШРПХ (9,85±2,10 м/с vs 9,49±2,10 м/с), ТІМ ЗСА (1,07±0,10 мм vs 1,05±0,10 мм; р>0,05). У пацієнтів 1-ї групи комбінованої терапії через 12 тижнів лікування відзначено невірогідне зниження кфШРПХ (12,64±1,87 м/с vs 12,12±1,88 м/с; р>0,05), вірогідне зниження ТІМ ЗСА (1,24±0,08 мм vs 1,21±0,09 мм; р=0,0302). У пацієнтів 2-ї групи комбінованої терапії через 12 тижнів лі- кування відзначено невірогідне зниження кфШРПХ (11,37±2,10 м/с vs 10,83±2,07 м/с; р>0,05) і ТІМ ЗСА (1,11±0,14 мм vs 1,08±0,14 мм; р>0,05). Висновки. Включення АЛК до стандартної терапії пацієнтів з ІХС і ЦД2 сприяє поліпшенню еластичності судинної стінки та зменшенню показника ТІМ ЗСА. Необхідно про- ведення подальших клінічних досліджень із більшим терміном спостереження для уточнення ролі АЛК у зниженні резидуального кардіоваскулярного ризику в пацієнтів з ІХС і ЦД2.

83-90

Authors: Pooyandjoo M., Nouhi M., Shab-Bidar S., Djafarian K., Olyaeemanesh A.

Релевантні дослідження було ідентифіковано завдяки системному пошуку в базах даних PubMed, Embase, Кокранівському центральному реєстрі контрольованих клінічних випробувань і бібліографічних спис- ках відповідних маркетингових досліджень. До огляду включено дев'ять досліджень (n=911) адекватної методологічної якості. Клінічні випробування із середньою різницею (MD) 95% довірчого інтервалу (ДІ) об'єднано за допомогою моделі випадкового ефекту. Результати метааналізу відповідних правомочних клінічних випробувань показали, що в осіб, які отримували L-карнітин, значно більше знижувалися маса тіла (MD: –1,33 кг; 95% ДІ: від –2,09 до –0,57) та індекс маси тіла (MD: –0,47 кг/м2; 95% ДІ: від –0,88 до –0,05) порівняно з контрольною групою. Результати метарегресійного аналізу тривалості вживання добавки продемонстрували, що величина зниження маси тіла, спричинена додаванням L-карнітину, значно зменшувалась із часом (р=0,002). Зроблено висновок, що приймання L-карнітину сприяє зниженню маси тіла.