ENDOKRYNOLOGIA

567-572

Authors: Горшунська М.Ю.

Програнулін – багатофункціональний гормон і плюрипотентний чинник росту, пов'язаний з імун¬ною відповіддю, а продукти його протеолізу – пептиди грануліну відіграють прозапальну роль. Мета: виявити зв'язки між рівнями програнуліну та широким спектром про-/антиатерогенних чинників у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) без хронічної ниркової недостатності. Методи. Обстежено 61 хворого на ЦД2 (ч/ж.: 34/27) із субоптимальним або поганим глікемічним контролем, із надмірною масою тіла або ожирінням. Конт¬рольна група: 12 здорових осіб відповідного віку. Визначили показники інсулінорезистентності, оксидативного стресу та системного запалення, включаючи адипокіни. Результати. В обстежених хворих на ЦД2 ви¬явлено нормальні рівні програнуліну, які прямо корелювали з рівнями проатерогенного остеопротегерину, фетуїну-А та ретинол-зв'язуючого протеїну 4. Не виявлено кореляцій програнуліну з параметрами глюко-/ліподисметаболізму та хронічного запалення. Висновок. Результати засвідчують можливу подвійну роль про¬грануліну в умовах дисметаболізму та прозапального стану у хворих на ЦД2, а також його обмежену інформа¬тивність як самостійного маркера кардіоваскулярного ризику та метаболічних порушень, притаманних ЦД2. Ключові слова: програнулін, цукровий діабет 2-го типу, атерогенез.

582-589

Authors: Калініченко О.В., Мишуніна Т.М., Тронько М.Д., Зурнаджи Л.Ю.

Досліджено рівень метаболітів оксиду азоту та активність його синтаз (конститутивної та індуцибельної, NOS та iNOS) у тканині щитоподібної залози людей із хворобою Грейвса. Встановлено вищий рівень метаболітів оксиду азоту в тканині дифузного токсичного зоба порівняно з таким у незміненій тканині щитоподібної залози хворих із вузловою евтиреоїдною патологією, який не залежав від особливостей фолікулярної будови тканини, вираженості гіперпластичного процесу або тиреоїдиту, наявності фіброзно-склеротичних змін строми, а також величини перевищення об'єму залози понад вікову норму, У тканині залози за тяжкої форми хвороби відсутні значні зміни рівня метаболітів оксиду азоту, тоді як за середньої тяжкості перебігу він збільшений більше ніж удві¬чі, Активність NOS у тканині дифузного токсичного зоба підвищено лише за наявності осередкового тиреоїдиту та в тканині макрофолікулярної будови, тоді як статистично значуще збільшення активності iNOS підтверджено в патологічно зміненій тканині за наявності супутнього тиреоїдиту, осередкової гіперплазії тиреоїдного епітелію, в тканині залози хворих зі збільшенням її об'єму в межах до 300% понад норму та в залозі хворих із середньою тяжкістю перебігу хвороби; воно не залежить від особливостей фолікулярної будови тканини та наявності фі¬брозно-склеротичних змін строми, індукція iNOS відсутня в разі реєстрації вираженого гіперпластичного про¬цесу, за значного перевищення об'єму залози (300-800% понад норму) та в залозі хворих із тяжкою формою хвороби Грейвса. Зміни функціонального стану системи оксиду азоту, який поєднує властивості активного ради¬калу з функціями сигнальної молекули та медіатора, в тканині дифузного токсичного зоба можуть асоціюватися як зі збільшеною активністю залози, наявністю запальних або автоімунних процесів, так і з порушенням функції ендотелію тиреоїдних судин, а також механізмів регуляції проліферації та загибелі клітин щитоподібної залози. Ключові слова: оксид азоту, конститутивна та індуцибельна синтази оксиду азоту, щитоподібна залоза, хвороба Грейвса.

594-598

Authors: Горбенко Н.І., Звягіна Т.С., Боріков О.Ю., Шаламай А.С

Резюме:Мета. Дослідити вплив Краталу на оксидантний статус мітохондрій серця щурів із метаболічним син¬дромом (МС), індукованим високофруктозною дієтою (ВФД). Методи. Визначення глюкозного гомеостазу; вмісту відновленого глутатіону (ВГ), активності Мп-залежноїсупероксиддисмутази (Мп-СОД), глутатіонпероксидази (ГПО) та рівня гідропероксидів ліпідів у суспензії ізольованих мітохондрій. Результати. Встановлено, що у тва¬рин із МС погіршується толерантність до вуглеводів і підвищується вміст гідропероксидів ліпідів у мітохондріях кардіоміоцитів, а також знижується рівень ВГ. Застосування Краталу гальмує розвиток інсулінорезистентності (ІР) та інтолерантності до вуглеводів, знижує концентрацію фруктозаміну (ФА) в сироватці крові, зменшує вміст гідропероксидів ліпідів і нормалізує рівень ВГу мітохондріях серця. Висновки. Кратал поліпшує чутливість до інсуліну та запобігає розвитку оксидативного стресу в мітохондріях кардіоміоцитів щурів із МС. Виявлені фармакологічні властивості Краталу свідчать про доцільність його застосування з метою профілактики та лікування серцево-судинної патології за умов МС. Ключові слова: метаболічний синдром, мітохондрії серця, оксидативний стрес, таурин.

604-616

Authors: Кваченюк А.М., Супрун І.С., Негрієнко К.В., Кваченюк Д.А.

Адренокортикальний рак (АКР) – рідкісна пухлина, з розповсюдженістю приблизно два випадки на мільйон населення за рік. Серед інциденталом надниркових залоз АКР складає близько 4%. Ці пухлини є високоагресивними та становлять 0,2% у структурі онкологічної смертності, але їх поширеність серед інших злоякісних пухлин становить лише 0,02%. Це одна з причин поганого п'ятирічного виживання, яке за різними даними, складає 32-45%. Цілковите хірургічне видалення пухлинної тканини — єдиний потенційно ефектив¬ний метод лікування АКР. Найважливішим прогностичним чинником хвороби є можливість виконати цілкови¬те видалення пухлини та регіонарних метастазів. В окремих пацієнтів локальний рецидив або ізольовані від¬далені метастази також підлягають хірургічному лікуванню. Тому головною метою радикального оперативного втручання є видалення всієї пухлинної тканини. Хворі, яким було проведено нерадикальне видалення пух¬линної тканини (менше, ніж тотальне видалення первинної пухлини або тотальне видалення первинної пух¬лини із залишенням метастазів, які видалити неможливо), мають вкрай поганий прогноз і середнє виживання менше від 1 року. Хлодитан-терапія – найбільш придатний метод медикаментозного впливу на АКР, який має комбінуватися з хірургічним. Хлодитан також застосовується як симптоматичне лікування неоперабельних па¬цієнтів. Хіміотерапевтичні препарати загальної дії можливо використовувати для розповсюдженого процесу в комбінації з Хлодитаном за гормонально неактивного АКР або за резистентності до Хлодитану. Хіміотерапія не заміняє оперативне лікування або Хлодитан-терапію і може бути рекомендованою в окремих випадках. Недоцільно застосовувати хіміотерапію після радикального хірургічного видалення пухлини без ознак відда¬лених метастазів. Променева терапія має обмежене терапевтичне значення та може застосовуватись як симп¬томатичний засіб впливу на болісні кісткові метастази. У неоперабальних випадках припустимо використання променевої терапії в комбінації з іншими методами лікування для подовження життя й полегшення страждань хворого. Рецидив – головна причина смертності пацієнтів з АКР. Найчастіше рецидив виникає в регіонарних лімфатичних вузлах. У пацієнтів з АКР систематична лімфодисекція є обов'язковим хірургічним заходом після видалення первинної пухлини. Поєднання цілковитого видалення пухлини (адреналектомії) з лімфатичною дисекцією навіть без ознак ураження регіонарних лімфовузлів дає найліпший рівень виживання порівняно з традиційним потенційно радикальним хірургічним втручанням без ретроперитонеальної дисекції. На нашу думку, з огляду на схожу частоту ускладнень лімфодисекція має рекомендуватись як стандартний захід хворим з АКР навіть без макроскопічних ознак ураження лімфовузлів Ключові слова: адренокортикальний рак, діагностика, лікування

626-635

Authors: Пастер И.П.

Резюме: Представлена информация о клинических исследованиях по применению трансплантации островков Лангерганса для лечения сахарного диабета 1-го типа Ключевые слова: сахарный диабет 1-го типа, островки Лангерганса, трансплантация, клинические исследования.