Право на свободу мирних зібрань є проявом людського єства у комунікації з іншими людьми, суспільством та державою. Безумовно, право на свободу мирних зібрань має багату історію його становлення та розвитку. Однак без історичних витоків неможливо
сформувати об’єктивне та необхідне для сучасної людини розуміння змісту права на свободу мирних зібрань. Джерела права – це не лише формалізовані та матеріалізовані норми права, а й двигун, рушійна сила у виявленні, формулюванні й лише у подальшому
втіленні норми права у певному матеріалізованому нормативному документі. Природно-правова складова права на свободу мирних зібрань підкреслює пряму залежність його існування і здійснення від людини та її інтересу щодо здійснення цього права. Формально-правові джерела права на свободу мирних зібрань загалом перебувають у сфері джерел права, з тими особливостями, які диктує розуміння змісту та особливості здійснення і реалізації права на свободу мирних зібрань.
Стаття присвячена дослідженню саморегуляції психічних станів, які виникають у працівників органів внутрішніх справ України під час виконання професійної діяльності в умовах екстремальної ситуації. Розглянуто поняття екстремальної ситуації та її характеристики, наведено перелік регулятивних систем саморегуляції, що виникають у момент екстремальної ситуації, а також описуються прийоми саморегуляції психічних станів. Охарактеризовано найбільш типові рівні саморегуляції та регулятивні здібності, які найчастіше зустрічаються при виконанні працівниками органів внутрішніх справ свого професійного обов’язку та призводять до виникнення негативних психічних станів.
Проаналізовано сутність таких прав, як право на свободу вираження поглядів і право на свободу слова. Спираючись на положення нормативно-правових актів Сполучених Штатів Америки, порівнено підходи до розуміння і трактування свободи слова і свободи вираження поглядів.
Окрему увагу приділено дослідженню становлення й розвитку цих прав за законодавством США, а також їх нормативного закріплення. На підставі порівняння американського
й українського варіантів забезпечення цього права виокремлено переваги і недоліки, що сприятиме накопиченню позитивного досвіду для України. Наведено аргументи на користь того, що Україні слід узяти до уваги американський підхід до захисту права на свободу слова та свободу вираження поглядів, а також виробити
механізм їх дотримання як фундаментальних особистих прав людини і громадянина.
Стаття присвячена дослідженню становлення взаємодії Державної прикордонної служби України з іншими правоохоронними органами, що обумовлено значенням завдань Державної прикордонної служби України, реформування правоохоронних органів, створенням нових та, відповідно, необхідністю удосконалення існуючих чи встановлення нових механізмів співпраці між цими суб’єктами. Досягнення мети дослідження уможливили загальнонаукові й спеціальні методи наукового пізнання. Основним методом
дослідження став історико-правовий, що дозволив одночасно розкрити історичні аспекти і правову основу взаємодії Державної прикордонної служби України з правоохоронними органами на різних етапах. З’ясовано особливості взаємодії органів охорони державних кордонів із державними суб’єктами починаючи з V століття і до сьогодні. Наголошено на специфіці взаємодії Державної прикордонної служби України з правоохоронними органами в рамках спеціальної прикордонної операції «Кордон», а також на території операції об’єднаних сил
Проаналізовано ознаки адміністративного договору, сформовані теорією адміністративного права, на предмет їх відповідності чинному законодавству. З’ясовано перспективи вдосконалення як доктринального розуміння, так і нормативної конструкції поняття
адміністративного договору. Вказано, що адміністративний договір є лише однією з можливих договірних форм регулювання відносин публічного адміністрування. Доведено, що адміністративний договір та адміністративний акт – це порівнянні несумісні поняття. Зроблено висновок про значний вплив нормативної конструкції поняття адміністративного договору на його доктринальне розуміння та необхідність оновлення усталених уявлень про його функції як правової форми публічного адміністрування.
Розглянуто особливості адміністративно-правових засобів охорони земель лісового фонду України та заходи, що становлять зміст охорони земель лісогосподарського призначення, проаналізовано структуру земель лісогосподарського призначення, з’ясовано
зміст понять «земельні лісові ділянки» та «лісові ділянки». Зроблено висновок щодо переліку засобів адміністративно-правової охорони земель лісового фонду України.
Подано результати аналізу доктринальних підходів до поняття та видів методів адміністративно-правової охорони податкових відносин. Встановлено їх місце у системі методів діяльності публічної адміністрації. Наголошено, що видові ознаки поняття методів адміністративно-правової охорони податкових відносин знаходяться у прямій залежності від видів засобів і здійснення відповідної діяльності. Доведено необхідність розгляду сервісних засобів впливу як особливого та самостійного різновиду методів адміністративно-правової охорони податкових відносин, що зумовлено їх функціональним призначенням – створенням умов для самостійного запобігання платниками податків порушенням відповідних відносин. Акцентовано увагу на проблемі розрізнення податкового та адміністративного примусу.
Розглянуто адміністративно-правовий статус правоохоронних органів, які є суб’єктами взаємодії з фінансовими установами у сфері протидії легалізації злочинних доходів. Доведено необхідність виокремлення лише таких елементів адміністративно-правового
статусу правоохоронних органів, як мета, завдання, функції, компетенція, повноваження, юридична відповідальність і організаційно-структурна побудова. Визначено місце та
роль названих суб’єктів у сфері протидії легалізації злочинних доходів.
Досліджено суб’єкт злочину в межах наук кримінально-правового циклу та розкрито поняття особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики злочинів. Визначено ознаки, які необхідно включати до характеристики особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики злочину та подано їх авторську класифікацію. На підставі аналізу матеріалів слідчо-судової практики визначено криміналістичні особливості якостей особи злочинця, який вчиняє введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
Розкрито зв’язок особи злочинця з мотивами вчинення введення в оману.
Міжнародні торговельні потоки завжди були предметом геополітичних ризиків і конфліктів. На різних етапах поставок торгівля завжди стикається з притаманними їй викликами, спричиненими геополітичними реаліями на певних маршрутах. У цьому дослідженні
були враховані дані про піратство та збройні пограбування суден відповідно до Глобальної інтегрованої інформаційної системи судноплавства. Статистика включає інформацію про інциденти за період між 1998 та 2018 роками на різних типах кораблів у двох
стратегічних районах: Південно-Китайське море (ПКМ) і протока Малакка (район 1); Ормузська протока та Перська затока (район 2). Згідно з повідомленнями GISIS, більшість інцидентів сталося в Південно-Китайському морі та протоці Малакка –1684 та 610 випадків відповідно. Через велике значення як Ормузської протоки, так і протоки Малакка, які є найважливішими водними шляхами світу, необхідно мати чітку картину ситуації щодо безпеки в цих протоках.
Це дослідження дозволило: 1) виявити відмінність між безпекою у двох згаданих районах; 2) представити джерело інформації для дослідників
Розглянуто методи, що застосовуються під час розкриття й розслідування злочинів, та можливості їх формалізації. Запропоновано поділяти методи формалізації на методи теоретичного та практичного рівнів. З’ясовано, що формалізація методів криміналістичних знань дозволяє використовувати такі знання в процесі вирішення завдань та ухвалення рішень за допомогою знаків і символів, що дозволить підвищити можливості діяльності слідчого щодо вирішення завдань на всіх стадіях розслідування злочину в різних умовах невизначеності.
Характеризуються новели у правовому регулюванні створення та діяльності товариств з обмеженою відповідальністю після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Прийняття даного законодавчого
акта обумовлює потребу аналізу на доктринальному рівні цілої низки його норм, які поновому регламентують діяльність ТОВ.
Зроблено висновок про те, що процес впорядкування корпоративного законодавства неухильно триває, а суперечності законодавчого регулювання корпоративних відносин поступово усуваються. Щодо новел регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю зроблено акцент на позитивних моментах Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Виконання покладених на органи і підрозділи Національної поліції України завдань із надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки та порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави, протидії злочинності
неможливе без упорядкування внутрішніх управлінських і комунікаційних процесів у системі поліцейських органів і підрозділів, налагодження оптимальних процедур із виконання положень чинного законодавства та реалізації власних повноважень у вигляді здійснення стратегічного планування, розробки та прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням, розбудови й удосконалення системи внутрішніх комунікацій,
що становлять зміст правової категорії «публічне адміністрування».
Today
Yesterday
This week
This month
All days
Number of views: 227