Naukovì zapiski Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu Lìteraturoznavstvo

14-26

Authors: М. Возьняк

Стаття присвячена полеміці навколо проблеми актуальності творчості О.С. Пушкіна, які виникли між представниками російського релігійно-філософського ренесансу. Ця проблема безпосередньо пов’язана з загаль-ними естетичними спорами цієї епохи, насамперед з питанням взаємин мистецтва і релігії. Починаючи з яскравої критики В.В. Розанова і переконання С.М. Булгакова в приналежності Пушкіна до минулого періоду мистецтва, текст передає головні моменти полемічної до поглядів обох авторів позиції В.С. Соловйова, який підкреслює релігійний початок у творчості Пушкіна. Оцінка творчості поета у аналізованих авторах пояснюється загальними концепціями ролі мистецтва. У статті вказується також на тексти Д.С. Мережковського і С.Л. Франка, які стосуються проблематики релігійності Пушкіна. Перший з них головним досягненням поета вважає синтез християнського і язичницького початків, а другий намагається назвати головні мотиви, які з'являються в релігійних творах Пушкіна. Ключові слова: російський релігійно-філософський ренесанс, О.С. Пушкін, мистецтво, релігія. Статья посвящена полемике вокруг проблемы актуальности творчества А.С. Пушкина, которые возникли между представителями русского религиозно-философского ренессанса. Эта проблема непосредственно связана с общими эстетическими спорами этой эпохи, прежде всего с вопросом взаимоотношений искусства и религии. Начиная с яркой критики В.В. Розанова и убеждения С.Н. Булгакова в принадлежности Пушкина к минувшему периоду искусства, текст передает главные моменты полемической к взглядам обоих авторов позиции В.С. Соловьева, который подчеркивает религиозное начало в творчестве Пушкина. Оценка творчества поэта у анализируемых авторов объясняется общими концепциями роли искусства. В статьи указывается также на тексты Д.С. Мережковского и С.Л. Франка, касающиеся проблематики религиозности Пушкина. Первый из них главным достижением поэта считает синтез христианского и языческого начал, а второй пытается назвать главные мотивы, которые появляются в религиозных произведениях Пушкина. Ключевые слова: русский религиозно-философский ренессанс, А.С. Пушкин, искусство, религия. The author summarizes Russian Religious- Philosophical Renaissance discussion about how up to date and vital works of A.S. Pushkin are. The problem is connected with the aesthetic dispute of the period, especially with the question of relationship between art and religion. In the beginning the paper mentions V.V. Rozanov’s harsh criticism of Pushkin and S.N. Bulgakov’s belief that the poet’s output belongs to the past. Then there is outlined an opposing opinion of V. S. Solovyov, who emphasizes the religious and spiritual aspect of the Pushkin’s accomplishments. Both assessments of Pushkin’s legacy are derived from the question of the role of art. D.S. Merezhkovsky’s position is featured, quoting the Pushkin’s main achievement as the synthesis of Christian and pagan elements, as well as S.L. Franks’s list of main religious themes in Pushkin’s works, e.g. religious perception of beauty, female beauty as well, or the idea of the importance of homeland. Key words: Russian Religious and Philosophical Renaissance, art, religion.

36-46

Authors: О. А. Гончарова

У статті висвітлено основні етапи біографії та творчої діяльності англійської письменниці, філософа, перекладача, літературного критика епохи модернізму Мей Сінклер. На основі маловідомих фактів розкрито ключові моменти її становлення як успішного автора психологічних романів, філософських нарисів, літературно-критичних статей про імажизм. Показано, що Мей Сінклер стала першою жінкою-автором нарисів про події Першої сві- тової війни, першою жінкою-філософом, прийнятою до Аристотелівської спільноти, вона вперше ввела в літературну критику термін «потік свідомості». Сінклер була наставником молодих художників, таких як Езра Паунд, Ребекка Вест, Шарлотта M’ю і Річард Олдінгтон і надавала фінансову допомогу та професійну підтримку Т.С. Еліоту. Феміністка, вона активно виступала за надання жінкам виборчих прав і була однією з засновників медико-психологічної клініки Лондона, першої установи в Англії, де розпочали використовувати психоаналіз серед інших методів лікування психічних захворювань. Автор робить висновок про те, що життя Мей Сінклер відображає при- родне прагнення творчо обдарованої особистості до духовної та інтелектуальної свободи. Знайомство з творчістю Мей Сінклер суттєво збагачує наші уявлення про англійський модернізм. Ключові слова: модернізм, біографія, суфражизм, нарис, імажизм, психологічний роман, психоаналіз, «потік свідомості». В статье освещены основные вехи биографии и творческой деятельности английской писательницы, философа, переводчика, литературного критика эпохи модернизма Мэй Синклер. На основе малоизвестных фактов раскрыты ключевые этапы ее становления как успешного автора психологических романов, философских очерков, литературно-критических статей об имажизме. Показано, что Мэй Синклер стала первой женщиной-автором очерков о событиях Первой мировой войны, первой женщиной-философом, принятой в Аристотелевское общество, впервые ввела в литературную критику термин «поток сознания». Синклер была наставником молодых художников, таких как Эзра Паунд, Ребекка Уэст, Шарлотта Mью и Ричард Олдингтон и предоставляла финансовую помощь и профессиональную поддержку Т.С. Элиоту. Феминистка, она активно выступала за предоставление женщинам избирательных прав и была одним из основателей медико- психологической клиники Лондона, первого учреждения в Англии, где начали использовать психоанализ среди других методов лечения психических заболеваний. Автор делает вывод о том, что жизнь Мэй Синклер отражает естественное стремление творчески одаренной личности к духовной и интеллектуальной свободе. Знакомство с творчеством Мэй Синклер существенно обогащает наши представления об английском модернизме. Ключевые слова: модернизм, биография, суфражизм, очерк, имажизм, психологический роман, психоанализ, «поток сознания». The article highlights the milestones of biography and creative work of the English modernist writer, philosopher, translator, and literary critic May Sinclair. On the basis of little-known facts key stages of her emergence as a successful writer of psychological novels, philosophical essays, and literary-critical articles on Imagism are disclosed. It is shown that May Sinclair became the first female author of essays on the events of World War I, the first female philosopher accepted in the Aristotelian Society, first introduced the term ‘stream of consciousness’ in literary criticism. Sinclair mentored young artists like Ezra Pound, Rebecca West, Charlotte Mew, and Richard Aldington and provided financial assistance and artistic support to T.S. Elliot. As a feminist she actively campaigned for women’s suffrage and was a founding member of the Medico-Psychological Clinic of London, the first facility in England to include psychoanalysis among the broad choice of methods of treatment of mental illness. The author concludes that May Sinclair’s life reflects the natural aspiration of a creative and gifted person to the spiritual and intellectual freedom. Acquaintance with May Sinclair’s work enriches our understanding of English modernism. Key words: modernism, biography, suffragist, essay, Imagism, psychological novel, psychoanalysis,

59-72

Authors: С. В. Ленська

У статті розглядається біблійний інтертекст оповідання В. Домонтовича «Апостоли» і новели В. Русальського «Сміх Іскаріота». Показано, що у художньому тексті біблійні сюжети відіграють важливу роль у процесі смисло- та формотворення, виконують інтертекстуальну функцію. Створюючи й актуалізуючи підтекстову інформацію, що відображає авторську оцінку, біблійні мотиви й образи реалізуються у творах для філософського осмислення актуальних екзистенційних та морально-етичних проблем буття. Жанрова модифікація філософського оповідання і новели репрезентують апокрифічне переосмислення образів апостолів Петра, Хоми і Юди. Біблійні компоненти дозволяють обом письменникам більш переконливо аргументувати свою думку, викликати певні асоціації у читача, змусити його подивитися по-новому на традиційні християнські мотиви й образи-символи. Ключові слова: біблійні мотиви і образи, інтертекст, міф, функціонування традиційних структур, філософське оповідання, новела, морально-етична проблематика. В статье рассматривается библейский интертекст рассказа В. Домонтовича «Апостолы» и новеллы В. Русальского «Смех Искариота». Доказано, что в художественном тексте библейские сюжеты играют важную роль в процессе смысло- и формообразования, выполняя интертекстуальную функцию. Создавая и актуализируя подтекстовую информацию, отражающую авторскую оценку, библейские мотивы и образы реализуются в произведениях с целью философского осмысления актуальных экзистенциальных и морально-этических проблем бытия. Жанровая модификация философского рассказа и новеллы представляют апокрифическое переосмысление образов апостолов Петра, Фомы и Иуды. Библейские компоненты позволяют обоим писателям более убедительно аргументировать свои мысли, вызывать определенные ассоциации у читателя, заставить его посмотреть по-новому на традиционные христианские мотивы и образы-символы. Ключевые слова: библейские мотивы и образы, интертекст, миф, функционирование традиционных структур, философский рассказ, новелла, морально-этическая проблематика. The article discusses the Biblical intertext of the short story by V. Domontovych “The Apostles” and in the novella by V. Rusalskiy “The Laughter of Iscariot”. It is proved that in a literary text the Bible stories play important role in the significance and in the literary form. They perform intertextual function. Creating and actualizing the implied information, which reflects the author’s evaluation. Biblical motives and images are realized in the literary texts with the aim of philosophical understanding of the actual existential and ethical issues. Genre modification of the philosophical short stories is the apocryphal interpretation of the apostles Peter, Thomas and Judas. The Biblical components allow both writers more convincingly argue this point provoke some associations in the reader’s mind; get him to look at new Christian traditions, motives and symbolic images. Key words: Biblical motives and images, intertext, myth, functioning of traditional structures, philosophical short story, moral and ethical problems.

82-90

Authors: А. А. Плотникова

У даній статті автор досліджує феномен синтетичності «аріеток» А.Н. Вертинського, особливу увагу приділяючи визначенню характерних особливостей жанру його поетичних творів, як взірця синтетичного мистецтва. У рамках аналізу творчості поета були розглянуті основні роботи дослідників його творчості (О. Макарова, Б. Савченко, В. Бардарима, О. Бабенко ), а також спогади творця, що характеризують жанрові особливості його творів. Однак автор досліджує аріетки поета на предмет їх синтетичності , визначаючи дану рису як одну з основоположних у творчості поета, що є його стилістичною домінантою. Проводячи лінію аргументації, автор досліджує особливості «аріеток», що характеризують їх як синтетичний жанр мистецтва, такі як сюжетність, реалістичність, сповідальність, простота, мелодійність, інтонаційність, ритмічність. Автор наполягає на неможливості розчленування «аріеток» на поетичний , музичний або театральний жанр зважаючи на їх унікальну цілісність у творчості поета. Підводячи підсумок, автор робить висновок про синтетичність аріеток і значення цієї ознаки у творчості О.М. Вертинського. Ключові слова: аріетка, жанр, синтетичність, стилістична домінанта, сюжетність, музикальність. В данной статье автор исследует феномен синтетичности «ариеток» А.Н. Вертинского, особое внимание уделяя определению характерныхособенностей жанра его поэтических произведений, как образца синтетического искусства. В рамках анализа произведений поэта были рассмотрены основные работы исследователей его творчества (А. Макарова, Б. Савченко, В. Бардарыма, А. Бабенко), а так же воспоминания творца, характеризующие жанровые особенности его произведений. Однако автор исследует ариетки поэта на предмет их синтетичности, определяя данную черту как одну из основополагающих в творчестве поэта, являющейся его стилистической доминантой. Проводя линию аргументации, автор исследует особенности «ариеток», характеризующие их как синтетический жанр искусства, такие как сюжетность, реалистичность, исповедальность, простота, мелодичность, интонационность, ритмичность. Автор настаивает на невозможности расчленения «ариеток» на поэтический, музыкальный или театральный жанр ввиду их уникальной целостности в творчестве поэта. Подводя итог, автор делает вывод о синтетичности ариеток и значении этой их черты в творчестве А.Н. Вертинского. Ключевые слова: ариетка, жанр, синтетичность, стилистическая доминанта, сюжетность, музыкальность. In this article the author explores the phenomenon of synthetical “arietka” A.N. Vertinsky, paying particular attention to the definition of the characteristic features of the genre of his poetic works as sample synthetic art. The analysis of the poet’s works were considered by the main researchers of his work (A. Makarov, B. Savchenko, V. Bardaryma, А. Babenko), as well as memories of the creator, genre features characterize his works. However, the author explores the poet’s “arietkas” defines their synthetical feature as one of the cornerstones of the poet’s work, which is its stylistic dominant. Pursuing the line of argument, the author explores the characteristics of «arietrka» characterizing them as synthetic genre of art, such as a plot, realistic, confessional, simplicity, melody, intonation, rhythm. The author insists on the impossibility of dividing of «arietkas» on poetic, musical or theatrical genre because of their unique integrity in the poetry. To summarize, the author arrives at the conclusion on synthetical feature of «arietka» and importance of it in the works of A.N. Vertinsky. Key words: arietka, genre, synthetical element, stylistic dominant, plot, musicality.

100-114

Authors: Є. А. Прасол

У статті проаналізовано складну інтертекстуальну взаємодію творів британського письменника Девіда Мітчелла та японського автора Харукі Муракамі з точки зору специфіки конструювання образу Японії. Досліджується, як творча рецепція Д. Мітчеллом уявлень Х. Муракамі про Японію стає метанаративом не про реальну Японію, а самореференціальним текстом – фантазією на тему Японії. Доводиться, що творчість Д. Мітчелла в якійсь мірі – це і дискурс про неможливість справжнього і «чистого» досвіду під назвою «Японія», яка вписана у глобальний транснаціональний дискурс. Запропоноване дослідження допоможе поглибити уявлення щодо механізмів утворювання стереотипів в художньому творі та їх подальшої деконструкції в контексті вивчення імагологічних вимірів літератури. Референційні звернення британського автора представляють складну взаємодію східного та західного дискурсів при конструюванні образу сучасної Японії. Особливості репрезентації Японії, а також «дублювання» британським письменником наративних стратегій Харукі Муракамі в центрі аналізу. Ключові слова: Девід Мітчелл, Харукі Муракамі, образ Японії, стереотип, інтертекстуальність, симулякр, репрезентація. В статье проанализировано сложное интретекстуальное взаимодействие творчества британского писателя Д. Митчелла и японского автора Х. Мураками с точки зрения специфики формирования образа Японии. Исследуется, как творческая рецепция Д. Митчеллом представлений Х.Мураками о Японии становится метанарративом не о реальной Японии, а фантазией на тему Японии. Доказывается, что творчество Д. Митчелла в определенной степени – это и дискурс о невозможности настоящего и «чистого» опыта под названием «Япония». Предложенное исследование помогает углубить представления о механизмах репрезентации стереотипов в художественном произведении и особенностях их художественной деконструкции. Творчество Мураками, с которым Митчелл вступает в диалог, является важным интертекстуальным ресурсом для проблематизации имагологичных задач такой литературы. Референциальные обращения автора представляют сложное взаимодействие восточного и западного дискурсов при конструировании образа современной Японии. Особенности репрезентации Японии, а также «дублирование» писателем нарративных стратегий Х. Мураками в центре анализа. Ключевые слова: Дэвид Митчел, Харуки Мураками, образ Японии, стереотип, интертекстуальность, симулякр, репрезентация. The article analyzes the complex intertextual interaction of contemporary British writer David Mitchell and Japanese author Haruki Murakami from the perspective of the specific image formation of Japan. It deals with D. Mitchell’s creative reception of H. Murakami’s representations of Japan which becomes the metanarrative not about real Japan but intricate and complex fantasies on Japan. The article proves that D. Mithell’s oeuvre with its numerous allusions and citations to the fiction of Japanese author is to some extent the discourse about impossibility of real and ‘pure’ experience which can be called ‘Japan’. The proposed research helps to outline the formation of stereotypes in literary text and the ways of their subsequent deconstruction in the context of literary imagological studies. D. Mitchell’s referential links present complex interactions between eastern and western discourses in the construction of an image of modern Japan. Specific features of representation of Japan, as well as D. Mitchell’s ‘duplication’ of the H. Murakami’s narrative strategies are in the center of the analysis. Key words: David Mitchell, Haruki Murakami, the image of Japan, stereotype, intertextuality, simulacrum, representation

123-133

Authors: Н. В. Ротова

Стаття присвячена дослідженню повісті «Чорна брама», яка традиційно вважалася «тематичною еміграцією» і тлумачилася критикою як боротьба французької бідноти зі своїми поневолювачами – феодалами й духовенством, а отже, твір цілковито відповідав соцреалістичним стан- дартам: чітко окреслено два класово ворожих табори – бідні ремісники («свої») та феодали й духовенство («чужі»). Доведено, що твір є пародією на революційні твори, що мали завданням виховання бездумної відданості пролетарській справі. Події, що відбувалися в країні 30-х років, примусили письменника переглянути нав’язані державною ідеологією стереотипи й, незважаючи на реальну небезпеку, окреслити власну громадянську позицію, яка полягає у спрос- туванні радянського міфу щодо місіонерської ролі пролетаріату. Звернення до пародіювання зображення героїв революції тогочасними творами дало можливість автору створити підтекстове заперечення «зовнішньої» оповіді, що передавало бачення письменником суспільно-політичних подій у країні. Ключові слова: авторський міф, пародіювання, підтекстове заперечення оповіді, імпліцитна оцінка, іронічний підтекст; емоційний вплив, сугестивність. Статья посвящена исследованию повести «Черная брама», которая традиционно считались «тематической эмиграцией» и толковалась критикой как борьба французской бедноты со своими поработителями – феодалами и духовенством, а, следовательно, произведение полностью отвечало соцреалистическим стандартам: четко очерчено два классово враждебных лагеря – бедные ремесленники («свои») и феодалы и духовенство («чужие»). Доказано, что произведение является пародией на революционные произведения, которые имели заданием воспитания бездумной преданности пролетарскому делу. События, которые происходили в стране в 30-е годы, заставили писателя пересмотреть навязанные государственной идеологией стереотипы и, невзирая на реальную опасность, очертить собственную гражданскую позицию, которая заключается в опровержении советского мифа относительно мессионерской роли пролетариата. Обращение к пародированию изображения героев революции тогдашними произведениями дало возможность автору создать подтекстовое отрицание «внешнего» повествования, которое передавало виденье писателем общественно-политических событий в стране. Ключевые слова: авторский миф, пародирование, подтекстовое отрицание повествования, имплицитная оценка, иронический подтекст; эмоциональное воздействие, сугестивность. The article investigates the story «The Black Dawn», which is traditionally considered «thematic emigration» and interpreted as criticism of the French poor struggle with their oppressors – the feudal lords and the clergy, and, consequently, the product fully meet the standards of Socialist Realism: clearly delineated two class hostile camps – the poor artisans («their») and nobles and the clergy («foreign»). It is proved that the work is a parody on revolutionary texts, which had the task of educating unthinking devotion to the proletarian ideas. Events that occurred in the country in the 1930s led the writer to revise the state ideology imposed stereotypes and, despite the real danger, to outline his own citizenship, which is in denial of the Soviet myth regarding missionary role of the proletariat. Appeal to parody the then revolutionary heroes image works has enabled the author to create the implied denial of the «outside» of the narrative, which revealed writer’s vision of socio-political events in the country. Key words: author myth, parody, the implied denial, narrative, implicit assessment, ironic, subtext, emotional impact, suggestiveness.

141-149

Authors: А. В. Тарарак

В статті здійснено спробу проаналізувати особливості інтерпретації наполеонівського міфу в поезії Срібного століття. Зауважується, що російський символізм відгукнувся на європейський наполеонівський міф не тільки апологетичними сторінками книги Д. Мережковського, але й віршами В’яч. Іванова та В. Брюсова. Розвінчання наполеонівського міфу в його романтичному та неоромантичному варіанті відбувалося в руслі загальної естетики футуризму. Але це було б неможливо без попередньої літератури, в якій склалися сталі та добре зрозумілі поету сенси. У І. Сєверяніна експлуатується «старий» міф про підкорювача народів, а у В.В. Маяковського він розвінчується та іронічно знижується. Засобом для цього є полеміка з М. Лермонтовим. Поряд із цим, паралельно з таким сприйняттям Наполеона виникає неоромантичне осмислення наполеонівського міфу М. Цвєтаєвою, яка творчо розвивала його, надаючи йому індивідуальне, майже інтимне осмислення. Російська література тієї пори була майже байдужою до цього міфу: його місце займали інші міфи. Ключові слова: наполеонівський міф, індивідуальне осмислення міфу, неоромантична інтерпретація, іронічне зниження. В статье анализируются особенности интерпретации наполеоновского мифа в поэзии Серебряного века. Отмечается, что русский символизм откликнулся на европейский наполеоновский миф не только апологетиче-скими страницами книги Д. Мережковского, но и стихами Вяч. Иванова и В. Брюсова. Развенчание наполеоновского мифа в его романтическом и неоромантическом варианте шло в русле общей эстетики футуризма. Но без предшествующей литературы, в которой устоялись определенные и хорошо внятные поэту смыслы, это было бы невозможно. У И. Северянина экс-плуатируется «старый» миф о покорителе народов, а у В.В. Маяковского он развенчивается и иронически снижается. Средством для этого является полемика с М.Ю. Лермонтовым. Наряду с этим, параллельно с таким восприятием Наполеона возникает неоромантическое прочтение наполеоновского мифа М. Цветаевой, которая творчески развивала его, давая ему индивидуальное, почти интимное прочтение. Русская литература той поры к этому мифу была, в сущности, равнодушна: его место занимали иные мифы. Ключевые слова: наполеоновский миф, индивидуальный извод мифа, неоромантическая интерпретация, ироническое снижение. We analyze in our article the special aspects of Napoleonic myth interpretation in the Silver Age of the Russian poetry. It is marked, that the Russian symbolism answered the European Napoleonic myth not only with the help of Merezhkovsky`s apologetic book pages, but also with the Vyach. Ivanov`s and V. Bryusov`s poetry. The dethronement of the Napoleonic myth in its romantic and neo-romantic edition happened in the tideway of common futurism aesthetics, but it could be impossible without the preceding literature, with the long-standing formed meanings, which the poet understand very good. I. Severyanin is using the «old» myth about the conqueror of the nations, but V. Mayakovsky dethroned it and decreased it ironically. The tool for it is his polemic with M. Lermontov. At the same time, parallel to such an perception of Napoleon appears a neo-romantic Tsvetayeva`s understanding of the Napoleonic myth, who developed it creatively and gave to it an individual understanding. The Russian literature of that time was properly indifferent to this myth: other myths were on its place. Key words: Napoleonic myth, individual myth understanding, neo-romantic interpretation, ironic decrease.

159-173

Authors: Н. Н. Тертычная

Автор статті аналізує особливості творчої людини в оповіданнях і повістях В. Токарєвої. У статті розглядаються процеси, що впливають на внутрішній світ талановитої людини, функції мистецтва і співвіднесеність двох понять «буденності, норми» і «обдарованості, таланту». У центрі творчості автора базові поняття етнокультурної свідомості російської людини: «людина» , «любов», «життя», «талант». Духовні пошуки героя приводять читача до важливих морально-філософських питань. Людина В. Токарєвої – особистість кризової епохи, епохи зміни культурних парадигм. Автор намагається естетично відобразити кризовий стан світу рубежу століть. Творчість для людини – самоствердження, рішення певних психологічних проблем, спосіб урізноманітнити світ. Автор вказує на значущість роль художника, як хранителя традицій і моральних цінностей. Зміни в соціальній сфері життя наприкінці ХХ сторіччя призвели до трагічних наслідків, коли істинний «художник» стає непотрібним у суспільстві , що породжує життєві трагедії. Ключові слова: оповідання, повість, особистість, сюжет, творчість, талант. Автор статьи анализирует особенности творческой личности в рассказах и повестях В. Токаревой. В статье рассматриваются процессы, влияющие на внутренний мир талантливого человека, функции искусства и соотнесенность двух понятий «обыденности, нормы» и «одаренности, таланта». В центре творчества автора базовые понятия этнокультурного сознания русского человека: «человек», «любовь», «жизнь», «талант». Душевные поиски героя приводят читателя к важным нравственно-философским вопросам. Человек В. Токаревой – личность кризисной эпохи, эпохи смены культурных парадигм. Автор пытается эстетически запечатлеть кризисное состояние мира рубежа веков. Творчество для человека – самоутверждение, решение определенных психологических проблем, способ разнообразить мир. Автор указывает на значимость роли художника, как хранителя традиций и нравственных ценностей. Перемены в социальной жизни в конце ХХ столетия привели к трагическим последствиям, когда истинный «художник» становится ненужным в обществе, что порождает жизненные трагедии. Ключевые слова: рассказ, повесть, личность, сюжет, творчество, талант. The author analyzes characteristics of a creative person in V. Tokareva’s stories and novels. The article deals with the processes affected the inner world of a talented man, the function of art and the correlation of the two concepts of ‘ordinary, normal’ and ‘talent, capability’. In the center of V. Tokareva’s works there are basic concepts of Russian ethnic and cultural consciousness: ‘person’, ‘love’, ‘life, ‘talent’. Spiritual searches of the hero lead the reader to important moral and philosophical questions. V. Tokareva’s man is a personality of the crisis periods, time when changing cultural paradigm. The author tries to embody aesthetically the crisis conditions of the world. Creativity for person becomes self-affirmation, decision of certain psychological problems, a way to diversify the world. The author points out the importance of the artist’s role as a guardian of the traditions and moral values. In the late XXth century changes in the social life led to tragic consequences when the ‘true artist’ is unnecessary for a society and this leads to a life tragedy. Key words: short story, story, person, plot, creativity, talent.

182-190

Authors: Ченьлин Чень

В статті йде мова про повість Р. Погодіна «Трень-брень» – один з самих недосліджених творів цього письменника. Автор статті аналізує проблематику повісті, звертаючи особливу увагу на теми моральні, філософські, сімейні. Виокремлюється тема справжньої краси, взаємин людей різних поколінь, проблема моральних орієнтирів в житті, а також питання, пов’язані з особливостями підліткового віку. Звертається увага на філософський підтекст у рішенні головних проблем. Так, в зіткненні юної героїні (Ольги) та дорослої (старої Маші) основною причиною конфлікту Р. Погодін вважає різні світоглядні позиції персонажів, а не їх вік. У цьому зв’язку письменник акцентує образ «Шута», який кількома фразами підкреслює авторську філософську ідею. «Шут» є символом дорослої мудрості у взаєминах з дітьми. Він не головний персонаж у фабулі, але один з центральних у сюжеті. У статті представлені деякі аспекти сюжетобудування і жанрової природи «Трень-брень». Чень Ченьлін доводить, що цей твір відноситься до категорії міжродових створень. Ця повість-п’єса з активними елементами лірики та суміжного мистецтва – циркового. Створюючи такий «гібридний» твір (1966), Р. Погодін випередив свій час, тому що твори подібного виду стали звичайним явищем тільки в кінці XX століття. Лейтмотивом статті є твердження високого морально-виховного потенціалу аналізованого твору та його актуальності в наш час у зв'язку з тим, що всі теми і проблеми «Трень-брень» можна віднести до «вічних». Ключові слова: проблема, повість, п’єса, персонаж, міжродове творіння. В статье идет речь о повести Р. Погодина «Трень-брень» – одном из самых неисследованных произведений этого писателя. Автор статьи анализирует проблематику повести, обращая особое внимание на темы нравственные, философские, семейные. Выделяется тема истинной красоты, взаимоотношений людей разных поколений, проблема нравственных ориентиров в жизни, а также вопросы, связанные с особенностями подросткового возраста. Обращается внимание на философский подтекст в решении главных проблем. Так, в столкновении юной героини (Ольги) и взрослой (старухи Маши) основной причиной конфликта Р. Погодин считает разные мировоззренческие позиции персонажей, а не их возраст. В этой связи писатель акцентирует образ «Шута», который несколькими фразами подчеркивает авторскую философскую идею. «Шут» является символом взрослой мудрости в отношениях с детьми. Он не главный персонаж в фабуле, но один из центральных в сюжете. В статье представлены некоторые аспекты сюжетостроения и жанровой природы «Трень-брень». Чень Ченьлин доказывает, что это произведение относиться к категории межродовых образований. Это повесть-пьеса с активными элементами лирики и смежного искусства – циркового. Создавая такое «гибридное» произведение (1966 г.), Р. Погодин опередил свое время, так как произведения подобного вида стали обычным явлением только в конце XX века. Лейтмотивом статьи является утверждение высокого морально- воспитательного потенциала анализируемого произведения и его актуальность в наше время в связи с тем, что все темы и проблемы «Трень-брень» можно отнести к «вечным ». Ключевые слова: проблема, повесть, пьеса, персонаж, межродовое образование. This article studies the story of R. Pogodina’s «Tlun-Blun» which is one of the most unexplored works of the author. The author analyzes the problems of the story, focusing on the themes of moral, philosophy and family. The hightlighted topic of the story is about the true beauty, relationships, people of different generations and the problem of moral guidance in life, as well as the issues which are related to the peculiarities of the adolescence. This article draws attention to the philosophical implications in solving major problems. So, in a clash of the young heroine (Olga) and adult (old Masha) the main reason for the conflict as R. Pogodin considers is different ideological positions of characters, rather than their age. In this regard, the writer emphasizes the image of ‘Clown’ which in a few words emphasizes the philosophical idea of the author. ‘Clow’ is a symbol of adult wisdom in dealing with children. He is not the main character in the plot, but one of the central ones. The article put forward a lot of views in the aspects of the plot and the nature of the theme of «Trun-Brun». The writer proves that this product should be classified as a kind of family education. This is a novel in which there are elements of the lyrics and the art of drama. Creating a ‘hybrid’ work (1966), R. Pogodin was a man who was ahead of his time as this kind of works had become common only in the late XX century. Leitmotif article is the statement of high moral and educational potential of the analyzed work and its relevance in our time due to the fact that all the issues and problems of «Trun-Brun» can be attributed to the «eternal». Keywords: problem, novel, dramatic, characters, family education.

202-210

Authors: Н. В. Шеин

Стаття пов’язана із колоритом та його безпосередній ролі у романі. Розглядається одна із можливостей прочитання роману Айріс Мердок «Час янголів», а саме: який вплив на життя героїв книги має колір, який зв’язок має загальний колорит роману з психологічним станом його героїв. Робиться аналіз кольрової гами твору, його забарвленості та похмурості. Як показується у статті, життя персонажів роману передається через «чорноту» (обстановка, одяг, кімнати, погода) того, що відбувається. Головний герой аналізується також через призму чорного кольору, він є уособленням зла, темряви, похмурості, навіть його душа є «чорною». Він є абсорбентом, у якому розчиняються інші дійові особи. У дослідженні зображується, як добро здатне перемогти «усепоглинаюче» зло, темряву. У статті також говориться про критику моралі, яка є однією з ключових тем роману та, у цьому контексті, про падіння особистості. Показується, як відмова від загальноприйнятих моральних норм та релігійних догм, зневіра в Бога, призводить до деградації морального та фізичного стану особистості не лише головного героя, а й родини, як основної складової ланки суспільства, загалом. Ключові слова: Айріс Мердок, роман, жанр, готичний роман, фантазія, колорит. Статья связана с колоритом и его роли в романе. В статье рассматривается одна из возможностей прочтения романа Айрис Мердок «Время ангелов», а именно: как цвет влияет на жизнь героев книги. Совершается анализ цветовой гаммы романа, его колоритности и мрачности. Как показано в статье жизнь персонажей романа передается через «черноту» (обстановка, одежда, комнаты, погода) происхдящего. Главный герой анализируется также через призму черного цвета, он – это зло, тьма, хмурость, даже его душа «очернена». Он является абсорбентом, в котором растворяются другие действующий лица. В данном исследовании рассматривается, как всё-таки добро способно победить «всепоглощающее» зло, тьму. В статье также говорится о критике морали, которая является одной из ключевых тем романа и, в этой связи, падение личности. Показано, как отказ от общепринятых моральных норм и религиозных догм, неверие в высшую силу, в Бога, приводит к деградации морального и физического состояния не только главного героя, а и семьи, как основного составляющего звена общества, в целом. Ключевые слова: Айрис Мердок, роман, жанр, готический роман, фантазия, колорит. The given article deals with the colouring and how it acts in the novel. It describes only one of the possible interpretations of Iris Murdoch’s novel «The Time of The Angels», to be more certain, how the colour influences heroes’ life. The analysis of the colour spectrum, its colouring and blackness is done in the given article. As the article shows, the heroes’ life is reflected through the «gloominess» (furnishings, clothes, rooms, and weather) of what’s happening in the analyzed novel. The main hero is also analyzed through the «darkness», black color, he is depicted as evil, his soul is darkened. He absorbs everyone around him. The study shows, how the light and the good can defeat an overwhelming evil. The article also tells about the critique of morality, which is one of the main topics of the novel and in this connection the moral degradation of personality. It shows how the refusing of generally accepted moral and religious rules, disbelief in God, brings not only to moral but physical destruction not only of the main hero but his family as well, and as a result – to the whole society, because family is the most important component in any society. Key words: novel, genre, gothic novel, fantasy, coloring.

220-229

Authors: Е. С. Янкаускас

Стаття присвячена проблемі присутності автора у сучасному жіночому оповіданні. Активно проблему автора тексту почали розробляти у другій половині XX ст. Починаючи з кінця XX ст. в російській літературі активізуються жінки-письменниці, здебільшого – прозаїки. Із приходом до літератури постмодернізму, що в цілому змінив погляд на твір, виникла ідея «смерті автора» (Р. Барт) згідно якої автор та його текст не мають зв’язку. Головним стає те, як читач сприймає текст, а не те, що автор у нього вкладає. За цією теорією, аналізуючи тексти, не можна брати до уваги специфічний жіночий досвід та жіноче сприйняття світу, не можна виокремлювати так свані «жіночі» теми і проблеми (перш за все, які пов’язані з жіночим здоров’ям, фізіологією, побутом). Проте такі проблеми і теми є очевидними та сприймаються письменниками-чоловіками по-іншому. Не брати до уваги суб’єктивний досвід автора важко. Типи мовлення та форми присутності автора у тексті твору будуть одними зі способів передачі такого досвіду. Ключові слова: автор, жіноча проза, жіночі теми, тип мовлення. Статья посвящена проблеме присутствия автора в современном женском рассказе. Активно проблема автора стала разрабатываться во второй половине XX ст. Начиная с конца XX ст., в русской литературе активизируются авторы-женщины, в частности – прозаики. С приходом в литературу постмодернизма, который во многом кардинально изменил взгляд на произведение в целом, возникла идея о «смерти автора» (Р. Барт), исходя из которой, создатель произведения и создаваемый им текст не имеют связи. Главным становится не то, что автор вкладывал в произведение, а то, как читатель воспринимает текст. Исходя из его теории, для анализа таких про- изведений нельзя принимать во внимание специфический женский опыт и восприятие мира, нельзя выделять так называемые «женские» темы и проблемы (прежде всего, касающиеся женского здоровья, физиологии, быта и т.п.). Тем не менее, такие темы и проблемы очевидны и воспринимаются мужчинами-авторами с иных позиций. Не принимать во внимание личный субъективный опыт автора при анализе таких произведений сложно. Тип повествования и формы авторского присутствия в тексте произведения будут одними из основных способов передачи такого опыта. Ключевые слова: автор, женская проза, женские темы, тип повествования. The article describes the problem of Author presence in a modern feminine short story. The question about Author presence in the text has been actively discussed since the second part of the twentieth century. At the end of XX century writers-women become very active in Russian literature. Most of them are prosaists. When postmodernism with new views at text came into literature it has brought a new idea of «death of author» (R. Barthes). According to it the most important is how a reader perceives the text but not the author’s idea. As a result during analysis of female text it becomes impossible to consider specific women’s life experience and perception of the world and to highlight so-called “female” problems and topics (mostly connected with spheres of routine mode of life, physiology of woman, woman’s health). It is also obvious that men-writers see such topics and themes differently. So it is quite difficult not to consider the experience of a writer. Types of narrative forms and authorial presence in the text are will be among the main ways of delivery of such experience. Key words: author, feminine prose, feminine topic, narrative form.

10-22

Authors: Л. В. Гармаш

В статті розкрита історія вивчення мотиву як однієї з найважливіших категорій поетики. Мотив розглядається в зіставленні з близькими до нього поняттями «тема», «сюжет», «міфологема». Підкреслюється інтертекстуальний характер мотиву, його семантична цілісність і естетична значущість, включеність у наративну структуру тексту. Згідно з класифікацією Б.В. Томашевського, мотиви можуть виконувати різноманітні функції. Динамічні мотиви змінюють хід подій, а статичні не впливають на розвиток сюжету. Сюжетостворюючий потенціал мотиву розкривають А.Л. Бем, Ю.В. Шатін, Ю.В. Доманський та інші вчені. Він зумовлений такою властивістю даної категорії, як предикативність, яка є провідним поняттям прагматичної теорії мотиву. У результаті аналізу трудів А.Н. Веселовського, Б.В. Томашевського, О.М. Фрейденберг, Б.М. Гаспарова, В.И. Тюпи, Н.Д. Тамарченко, И.В. Силантьєва та інших вчених названі характерні ознаки мотиву: предикативність, повторюваність, варіативність, системність. Ключові слова: мотив, тема, сюжет, наратив, інтертекстуальність, предикативність. В статье излагается история изучения мотива как одной из важнейших категорий поэтики. Мотив рассматривается в сопоставлении с близкими ему понятиями «тема», «сюжет», «мифологема». Подчеркивается интертекстуальный характер мотива, его семантическая целостность и эстетическая значимость, включенность в нарративную структуру текста. Согласно классификации Б.В. Томашевского, мотивы могут нести различную функциональную нагрузку. Динамические мотивы меняют ход событий, а статические не оказывают влияния на развитие сюжета. Сюжетообразующий потенциал мотива раскрывают А.Л. Бем, Ю.В. Шатин, Ю.В. Доманский и другие ученые. Он обусловлен таким свойством данной категории, как предикативность, которая является ведущим понятием прагматической теории мотива. На основании анализа трудов А.Н. Веселовского, Б.В. Томашевского, О.М. Фрейденберг, Б.М. Гаспарова, В.И. Тюпы, Н.Д. Тамарченко, И.В. Силантьева и других ученых названы характерные признаки мотива: предикативность, повторяемость, вариативность, системность. Ключевые слова: мотив, тема, сюжет, нарратив, интертекстуальность, предикативность. The article describes the history of the study of motif as one of the major categories of poetics. The motif is considered in comparison with such concepts as theme, plot, mythologeme, which are close to it. Intertextual nature of the motif, its semantic integrity, aesthetic significance and inclusiveness in the narrative structure of a text are highlighted. According to Boris Tomashevsky’s classification, motifs may perform different functions. Dynamic motifs change the course of events, static ones do not influence the plot. Tomashevsky used the term ‘motif’ to denote the smallest unit of the plot and distinguished between ‘bound’ and ‘free’ motifs. The ability of the motif to generate plot is researched by A. Bem, Y. Shatin, J.V. Domansky and other scientists. This quality becomes possible because the motif is always a predicate as the pragmatic theory states. The article is based on the analysis of works of A. Veselovsky, B. Tomashevsky, O. Freidenberg, B. Gaparov, V. Tjupa, N. Tamarchenko, I. Silantiev and other scientists. The characteristic features of the motif have been called such as predication, repeatability, variability, consistency. Keywords: motif, theme, plot, narrative, intertextuality, predication

35-46

Authors: Е. А. Евдокименко

Представлена стаття присвячена аналізу образів дорослих у сучасних п’єсах на «дитячу тему». Російська драматургія кінця 20 – початку 21 століть – явище суперечливе. У тематичному розмаїтті цього періоду особливе місце займає тема дитинства. П’єси, присвячені дітям і підліткам, їх інтересам, взаємовідносинам з однолітками, розкривають також їх відносини з дорослими. На матеріалі п’єс про дітей і підлітків кордону 20–21 століть у статті проводиться зіставлення образів чоловіків і жінок, робиться спроба виявити найбільш типові риси образів чоловіків і жінок у декількох аспектах. Для жіночих персонажів це – питання пошуку себе, стосунки з чоловіком (у сім’ї і за її рамками), спілкування (відсутність спілкування) з дітьми. При аналізі чоловічих персонажів акцент робиться також на трьох сторонах життя , які лише частково збігаються з аспектами, в яких найбільш проявлені жіночі персонажі, а саме на роботі, любові та сім’ї. Образи чоловіків і жінок в рівній мірі не піддаються будь-якій класифікації. Єдина риса, що стала характерною для більшості образів дорослих в сучасній драматургії, присвяченій темі дитинства , – бездіяльність. Ключові слова: бездіяльність, самореалізація, рутинна трагедія. Представленная статья посвящена анализу образов взрослых в современных пьесах на «детскую тему». Русская драматургия конца 20 – начала 21 веков – явление противоречивое, вызывающее много споров. В тематическом разнообразии этого периода особое место занимает тема детства. Пьесы, посвященные детям и подросткам, их интересам, взаимоотношениям со сверстниками, раскрывают также их отношения с взрослыми. На материале пьес о детях и подростках рубежа 20–21 веков в статье проводится сопоставление образов мужчин и женщин, делается попытка выявить наиболее типичные черты образов мужчин и женщин в нескольких аспектах. Для женских персонажей это – вопрос поиска себя, отношения с мужчиной (в семье и за ее рамками), общение (необщение) с детьми. При анализе мужских персонажей акцент делается также на трех сторонах жизни, которые лишь частично совпадают с аспектами, в которых наиболее проявлены женские персонажи, а именно на работе, любви и семье. Образы мужчин и женщин в равной степени не поддаются какой-либо классификации. Единственная черта, ставшая характерной для большинства образов взрослых в современной драматургии, посвященной теме детства, – бездеятельность. Ключевые слова: бездеятельность, самореализация, рутинная трагедия. The presented paper analyzes images of adults in modern plays devoted to «children’s theme». Russian drama of the late 20th – early 21st centuries is a contradictory phenomenon, causing a lot of controversy. In thematic diversity of this period, the theme of childhood occupies a special place. Plays dedicated to children and teenagers, their interests, relationships with their peers reveal their relationships with adults. On the material of plays for children and teenagers of the 20th –21st centuries the article compares images of men and women, attempts to identify the most typical features of men and women images in several aspects. For the female characters these are – a question of finding themselves, relationship with a man (in the family or outside it), communication (absence of communion) with children. In the analysis of the male characters the article focuses on three aspects of life, which only partly coincide with the aspects which are significant for most female characters, namely, work, love and family. Images of men and women equally can not be classified. The only feature that has become characteristic of most adult images in modern drama devoted to childhood is inactivity. Keywords: inactivity, self-actualization, routine tragedy

59-72

Authors: Е. С. Карпина

У статті розглянуто художній час у романі Вс.С. Соловйова «Вольтер’янець». Обґрунтовується його поділ на два пласти, що пересікаються та доповнюють один одного – історичний час, представлений історичними реаліями та співвідносний з історичними особистостями, який слугує фоном для розвитку подій роману, та побутовий час, пов’язаний із повсякденним життям його героїв та представлений їхніми спогадами, очікуваннями та передчуттями. Автором виділено основні способи відтворення історичного часу в романі: використання романістом історичних дат; роки правління монархів та сходження на трон з подальшою коронацією їхніх наступників; зазначення точного віку деяких історичних персонажів (у тому числі, народження, повноліття, смерті); дати створення поетичних творів Г.Р. Державіна; датування листів членів імператорської родини. Ключові слова: пенталогія, сімейна хроніка, історична проза, хронотоп, художній час, історичний час, побутовий час, конспективний метод. В статье рассмотрено художественное время в романе Вс.С. Соловьёва «Вольтерьянец». Обосновывается его разделение на два пересекающихся и дополняющих друг друга временных пласта – историческое время, представленное историческими реалиями и соотносимое с историческими личностями, которое служит фоном для развития событий романа, и бытовое время, связанное с повседневной жизнью его героев и представленное их воспоминаниями, ожиданиями и предчувствиями. Автором выделены основные способы воссоздания исторического времени в романе: использование романистом исторических дат; годы правления монархов и восхождения на престол с последующей коронацией их преемников; указание на точный возраст некоторых исторических персонажей (в том числе, рождение, совершеннолетие, смерть); даты создания поэтических произведений Г.Р. Державина; датировка писем членов императорской семьи. Ключевые слова: пенталогия, семейная хроника, историческая проза, хронотоп, художественное время, историческое время, бытовое время, конспективный метод. The artistic time in Vs.S. Solovyov’s novel «The Voltairian» is considered in the article. Its division into two temporal layers which intersect and complement each other is justified. They are the historical time, which is represented by the historical realia, correlates with the historical figures and serves as a background for the development of the novel events, and the everyday time, which is connected with the daily life of the characters and is represented by their memories, expectations and presentiments. The author has singled out the main ways of the historical time recreation in the novel: the novelist’s use of the historic dates; the years of the monarchs’ reign with the subsequent coronation of their successors; the indication of the exact age of some of the historical characters (including their birth, full age and death); the dates of G.R. Derzhavin’s poetic works creation; dating of the imperial family members’ letters. Key words: pentalogy, family chronicle, historical prose, chronotope, artistic time, historical time, everyday time, summary method

86-95

Authors: С. К. Криворучко

Роман має складну наративну систему: два наративи – жіночий і чоловічий – втілюють два типа культур. 1) Жіночий – китайську / конфуціанську (маньчжурську); 2) чоловічий – японську. Повіствування в обох наративах ведеться від першої особи. Наративами впроваджено ідею нонконформізму: використання займенника «я» не притаманно японській і китайській культурі – це «нескромно». Акцент зроблено на дієслові – орієнтація героїв на «дію» (французька риса), під сумнів поставлено конфуціанські засади – відмова від «дії». Конфлікт реалізував ідею кохання, всеосяжного і вічного як смерть. Шань Са розкрила безглуздість конфлікту японської і китайської культур, у якому традиція втрачає свій сенс, оскільки у героїв не вистачає більше сил зберігати традиції своїх пращурів. Двома наративними рівнями висловлені протилежні точки зору. Шань Са метафорично довела, що еволюція може відбутися, лише коли представники культур знайдуть у собі сили вийти за межі «своїх» власних уявлень про світ та зуміють прислухатися і почути «чуже». Ключові слова: Шань Са山飒, художні образи, конфлікт, наратив, жанр, ідея. Роман имеет сложную нарративную систему: два нарратива – женский и мужской – воплощают два типа культур. 1) Женский – китайскую / конфуцианскую (маньчжурскую); 2) мужской – японскую. Повествование в обоих нарративах ведётся от первого лица. Нарративами воплощена идея нонконформизма: использование местоимения «я» не присуще японской и китайской культуре – это «нескромно». Акцент сделан на глаголе – ориентация героев на «действие» (французская черта), под сомнение поставлены конфуцианские основы – отказ от «действия». Конфликт реализовал идею любви, всеохватывающей и вечной как смерть. Шань Са раскрыла бесполезность конфликта японской и китайской культур, в котором традиция утрачивает свой смысл, поскольку у героев больше нет сил сохранять традиции своих пращуров. Двумя нарративними уровнями высказаны противоположные точки зрения. Шань Са метафорично доказала, что эволюция может прослеживаться, только когда представители культур найдут в себе силы выйти за грани «своих» представлений о мире и сумеют прислушаться и услышать «чужое». Ключевые слова: Шань Са山飒, художественные образы, конфликт, нарратив, жанр, идея. The novel has a complex narrative system: there are two narratives – female and male, that implement two types of cultures. 1) Female – Chinese / Сonfucian (Manchurian); 2) Male – Japanese. There is the first-person narration in both narratives. Narratives introduced the idea of nonconformism: the usage of the pronoun «I» is not inherent in Japanese and Chinese cultures it is «immodest». The emphasis is made on the verb – orientation of the heroes on the «action» (French feature), Confucian principles are called in question – refusal of an «action». The conflict realized the idea of love, universal and eternal like death. Shan Sa revealed the absurdity of Japanese and Chinese cultural conflict in which tradition loses its sense as heroes lack strength to keep their ancestor’s traditions. Opposite points of view are expressed by two narrative levels. Shan Sa metaphorically proved that evolution can occur only when the representatives of the culture find some strength to exceed the limits of «their» own notions about the world and are able to consider and hear «the unknown». Key words: Shan Sa, images, conflict, narrative, genre, idea

105-114

Authors: В. В. Нестерук

Статтю присвячено питанню засобів реалізації гри з читачем сучасного російського драматургічного твору. У якості матеріалу для осмислення було взято твори російських драматургів, які були створено в 2013 р. Особливу увагу приділено аналізу назв п’єс, серед основних засобів виділено фразеологічну трансформацію (аплікацію), алюзію, тавтологію, контекстуальне сенсоутворення. Автором також проведено розвідку стосовно принципів створення авторських жанрових номінацій як одного з засобів гри з читачем. Підкреслено тенденцію до скорочення обсягу твору, що знайшло відображення в жанровій номінації. Прагнення до експерименту призвело до появи різноманітних нетрадиційних назв жанрів, які вирішують певнізавдання: авторської самореалізації, залучення уваги більшої кількості читацької аудиторії, поєднання жанрової своєрідності зі смисловим навантаженням, розширення традиційної назви жанру за рахунок додавання позажанрових елементів, занурення одразу до змісту твору, включення читача до акту со- творчості тощо. Ключові слова: жанр, назва, авторський жанр, лаконізація, гра з читачем. Статья посвящена вопросу средств реализации игры с читателем современного российского драматургического произведения. В качестве материала для осмысления было взято произведения русских драматургов, которые были созданы в 2013 г. Особое внимание уделено анализу названий пьес, среди основных средств выделены фразеологическая трансформация (аппликация), аллюзия, тавтология, контекстуальное смыслотворение. Автором также проведено исследование принципов создания авторских жанровых номинаций как одного из средств игры с читателем. Подчеркнута тенденция ксокращению объема произведения, что нашло отражение в жанровой номинации. Стремление к эксперименту привело к появлению разнообразных нетрадиционных названий жанров, которые решают определенные задачи: авторской самореализации, привлечения внимания большего количества читательской аудитории, сочетание жанрового своеобразия со смысловой нагрузкой, расширение традиционного названия жанра за счет добавления внежанровых элементов, погружение непосредственно в содержание произведения, включение читателя в акт со-творчества. Ключевые слова: жанр, название, авторский жанр, лаконизация, игра с читателем. The article is devoted to the implementation of means of the game with the reader of contemporary Russian dramatic works. Texts of the Russian playwrights, which were created in 2013, were taken as a material for reflection. Special attention is paid to the analysis of the pieces’ names: among the main means were named phraseological transformation (application), allusion, tautology, contextual sense-making. The author also conducted a study of the creation principles of the author’s genre nominations as one of the tools of the game with the reader. The trend to reduction of the works volume was stressed, which is also reflected in the genre category. The desire to experiment led to the emergence of a variety of non-traditional names of the genres that solve specific tasks: author’s self-actualization, attraction of attention of a larger number of readers, combination of the genre originality with the meaning, extention of the traditional names of the genre by adding extra-genre elements, diving directly into the content of the work, engagement of the reader in the act of co-creation. Keywords: genre, name, author’s genre, reduction, game with a reader.

123-133

Authors: О. С. Рыжченко

У статті акцентується увага на схожих і відмінних рисах російського і зарубіжного ретродетективу, а також обґрунтованості виділення російським і українським літературознавством двох типів детективних творів – історичного детективу і ретродетективу, які західне літературознавство об’єднує в єдину групу – «hystorical mystery». У гонитві за сенсацією, а також намагаючись залучити якомога більше публіки, що читає, заплутаністю сюжету і великою кількістю детективних інтриг, автори детективних романів з історичною основою надмірно захоплюються створенням детективного твору, який своїм пріоритетом зробив власне розслідування злочину як рішення якоїсь логічної задачі. Проте не всі детективні твори орієнтовані саме на розслідування злочинів, більшість з яких мають під собою реальну історичну основу. Історичні детективи роблять акцент на «людині в часі», що дозволяє розглядати ці твори саме як історичні романи, в яких превалює Особистість на тлі розвитку історичних подій, тоді як в основу більшості ретродетективів закладений елемент авантюрності, що і створює ефект надуманості. Ключові слова: белетристика, історичний роман, масова література,, ретродетектив. В статье акцентируется внимание на сходных и различных чертах русского и зарубежного ретродетектива, а также обоснованности выделения русским и украинским литературоведением двух типов детективных произведений – исторического детектива и ретродетектива, которые западное литературоведение объединяет в единую группу – «hystorical mystery». В погоне за сенсацией, а также стремясь привлечь как можно больше читающей публики запутанностью сюжета и большим количеством детективных интриг, авторы детективных романов с исторической основой чрезмерно увлекаются созданием детективного произведения, которое своим приоритетом сделало собственно расследование преступления как решение некоей логической задачи. Однако не все детективные произведения ориентированы именно на расследование преступлений, большинство из которых имеют под собой реальную историческую основу. Исторические детективы делают акцент на «человеке во времени», что позволяет рассматривать эти произведения именно как исторические романы, в которых превалирует Личность на фоне развития исторических событий, в то время как в основу большинства ретродетективов заложен элемент авантюрности, что и создает эффект надуманности. Ключевые слова: беллетристика, исторический роман, массовая литература, ретродетектив. The article deals with similarrities and different features of Russian and foreign retro detective. It examines the validity of selection of two types of detective works by Russian and Ukrainian literary critics: historical detective and retro detective, which Western literary critics unite into a single group – «hystorical mystery». In pursuit of sensation and also aiming to attract more reading public by the intricacy of the plot and plenty of detective suspence, authors of detective novels with historical basis overindulge in creation of detective works which actually put the priority on the investigation of a crime as solution of a certain logical task. However not all detective novels are oriented on the investigation of crimes, the majority of which are based on real historical events. Historical detectives lay emphasis on «a man in time», that allows to examine these works as historical novels where Personality predominates on the background of the train of historical events, while the element of adventurousness is put into the basis of most retro detectives, that creates the effect of contrivedness. Keywords: fiction, historical novel, mass literature, retro detective.

143-151

Authors: Е. Ю. Сорокина

Коло інтересів Адамовича-критика було широким: повз нього не проходило жодне явище радянської та емігрантської літератури. У той час радянська література недооцінювалась, не змінилась ситуація й зараз. Але аналіз поглядів Адамовича допоможе розкрити сутність радянської літератури та поглянути на неї з іншого боку. Критик вважає, що радянську літературу можна назвати нудною тільки спочатку; насправді вона потребує уважного та вимогливого ставлення до себе, і тільки таким чином можна побачити її глибокий зміст. Радянська література знаходилась під великим впливом ідеології. Автори, які бажали уникнути цензури, використовували різноманітні художні прийоми: головні герої висловлювали правильні ідеї, а прості люди – вели розмови на заборонені теми. Адамович не згодний з тим, що радянська література приречена на загибель; вона живе, доки живі думки письменників про Росію, і це – одна з найцінніших її властивостей. Основні проблеми, які піднімають радянські автори у своїх творах – це питання особистості й колективу, ставлення людини до себе та свого місця у суспільстві. Соціалістичний реалізм призвів радянську літературу до спадку, з творів майже зникла тема кохання, інтерес до радянських авторів поступово знизився. Проте, Адамович продовжував цікавитися роботами радянських письменників, отже в майбутньому ми плануємо розглянути його рецепцію їхньої творчості. Ключові слова: пафос спільності, проблематика, радянська література, соціалістичний реалізм, тематика, цензура. Круг интересов Адамовича-критика был широк: мимо него не проходило ни одно явление советской и эмигрантской литературы. В то время советская литература многими недооценивалась; не изменилась ситуация и сегодня. Но анализ взглядов Адамовича позволит раскрыть сущность советской литературы и взглянуть на неё с новой стороны. Критик полагает, что советскую литературу можно назвать скучной только поначалу; на самом деле, она требует к себе внимательного и требовательного отношения, только в этом случае можно обнаружить скрытый в ней глубокий смысл. Советская литература находилась под сильным влиянием идеологии. Авторы, которые хотели избежать цензуры, прибегали к различным художественным приемам: главные герои высказывали правильные идеи, а простые люди вели разговоры на запрещенные темы. Адамович отрицает тот факт, что советская литература обречена на гибель: она живет до тех пор, пока живы мысли писателей о России, и это, по мнению критика, одна из её самых ценных особенностей. Основные проблемы, которые поднимают советские авторы в своих произведениях – это вопросы личности и коллектива, отношения человека к самому себе и к своему месту в обществе. Социалистический реализм привел советскую литературу в упадок, из произведений практически исчезла тема любви, постепенно пропал интерес к советским авторам. Тем не менее, Адамович продолжал уделять активное внимание работам советских писателей, и в будущем мы планируем рассмотреть его рецепцию их творчества. Ключевые слова: пафос общности, проблематика, советская литература, социалистический реализм, тематика, цензура. The circle of interests of Adamovich as a literary critic was wide: no phenomenon of the soviet and emigrant literature was left without his attention. At that time soviet literature was underestimated. The situation is still the same nowadays. But the analysis of Adamovich’ views will allow to reveal the essence of the soviet literature and look at it from the other perspective. The critic believes that Soviet literature can be considered dull only at first; in fact, it requires attention and demanding attitude. Only in this case the deep sense which is hidden in it can be revealed. Soviet literature has been under the strong influence of ideology. The authors who wanted to omit censorship used different literary techniques: the antagonists expressed the right ideas, and simple people spoke on forbidden topics. Adamovich denies the fact that soviet literature is doomed to death: it will live until the thoughts of the writers about their Motherland are alive. This is one of the most valuable traces of the soviet literature according to the critic’s opinion. The main problems which are raised by the soviet authors in their works are the questions of personality and community, of the person’s attitude towards himself and his place in society. Social realism led the soviet literature to destruction, the topic of love almost vanished from the literary works, the interest to soviet authors decreased. Nevertheless, Adamovich went on paying attention to the soviet writers, and in the future we are planning to consider his reception of their literary works. Key words: censorship, problematics, spirit of unanimity, social realism, Soviet literature, thematics

162-172

Authors: М. Ю. Тарарак

У статті викладені основні результати дослідження поезії І. Еренбурга як визначної частини його спадщини. Унікальність творчого шляху Еренбурга-поета, що розвивався від засвоєння досягнень нових поетичних течій до пошуків свого місця в системі соціалістичного реалізму, полягає в тому, що він пройшов шлях, співпадаючий із розвитком руської поезії від символізму до соціалістичного реалізму, сприймаючи, трансформуючи та розвиваючи досягнення поетичних течій того часу. Він увійшов в руську літературу як поет, бачив себе поетом і тоді, коли головне місце в його творчості займала проза та публіцистика, до поезії він звертався в годи репресій, висловлюючи в ній свою позицію по відношенню до подій дійсності. Показано, що ця поезія є яскравою та цікавою сторінкою руської літератури ХХ ст. Кожен етап поетичної творчості знаменує собою не тільки прийняття основних поетологічних особливостей пануючої тоді поетичної течії, але й безперервне прагнення утворити свій власний голос, власну тему, яка і зробила його поезію впізнаваною та улюбленою декількома поколіннями читачів. Ключові слова: стилізація, інтертекст, цивільна, філософська, інтимна лірика. В статье изложены основные результаты изучения поэзии И. Эренбурга как значимой части его наследия. Уникальность творческого пути Эренбурга-поэта, развивавшегося от усвоения достижений новейших поэтических течений до поисков своего места в системе социалистического реализма, состоит в том, что он прошел путь, совпадающий с развитием русской поэзии от символизма до социалистического реализма, воспринимая, трансформируя и развивая достижения поэтических течений того времени. Он вошел в русскую литературу как поэт, видел себя поэтом и тогда, когда преимущественное место в его творчестве занимала проза и публицистика, к поэзии он обращался к годы репрессий, в ней выражая свою истинную позицию по отношению к событиям действительности. Показано, что эта поэзия является яркой и интересной страницей русской литературы ХХ в. Каждый этап поэтического творчества знаменует собой не только приятие основных поэтологических особенностей господствовавшего тогда поэтического течения, но и неустанное стремление выработать свой собственный голос, собственную тему, которая и сделала его поэзию узнаваемой и любимой несколькими поколениями читателей. Ключевые слова: стилизация, интертекст, гражданская, философская, интимная лирика. In this article we recount the main results of the study of Ehrenburg`s poetry as a significant part of his literary heritage. Ehrenburg was in progress from the assimilation of the newest poetic streams achievements to the searching of his place in the system of socialist realism. The uniqueness of his creative career is in the fact that he travelled a long way congruent with the development of the Russian poetry from symbolism to the socialist realism. He appreciated, converted and developed the achievements of the poetic trends of that time. He entered the Russian literature as a poet, he took himself as a poet even when his works were mostly prose and publicistic. He turned to poetry in the years of repressions, he expressed through the poetry his true attitude to the events. It is shown, that this poetry is an interesting and bright sheet of the Russian literature of the 20th century. Every stage of the poetic creation is showing not only the acceptance of the main poetic tendencies of the mainstream, but also a constant aspiration to find his own voice, his own theme, which made his poetry knowable and beloved by several generations of readers. Key words: pasticcio, intertext, civil, philosophic, intimate lyrics

184-198

Authors: И. Н. Тыминская

Стаття присвячена творчості норвезького драматурга Х. Крога. На прикладі п’єси «Раковина» аналізується вплив «нової драми» Г. Ібсена, а також новаторство Х. Крога. Характер суспільних відносин, що змінився після закінчення першої світової війни ставив перед драматургами 1920-х років нові завдання та проблеми. Хельге Крог, як і Г. Ібсен, підходить до їх аналізу через зображення жінки з нестандартним з точки зору суспільства 1920-х років світоглядом. Проблематика, композиція, сюжетні особливості твору, драматургічні прийоми та ситуації в цілому послідовно витримані в руслі традицій «нової драми». У цьому плані в «Раковині» можна виділити актуальність проблематики та реалізм в зображенні подій; психологічну напруженість дії, яка обумовлена конфліктом ідей та світогляду головних героїв; органічно злитий з драматичною дією символізм; незакінченість та напруженість композиції; ретроспективність і проспекцію, а також активний індивідуалізм головного героя. Ключові слова: традиція, новаторство, нова драма, ібсенізм, психологізм, образ В статье рассматривается творчество норвежского драматурга Х. Крога. На примере пьесы «Раковина» анализируется влияние «новой драмы» Г. Ибсена, а также новаторство Х. Крога. Изменившийся характер общественных отношений после окончания первой мировой войны ставил перед драматургами 1920-х годов новые задачи и проблемы, Хельге Крог, подобно Г. Ибсену, подходит к их анализу через изображение женщины с нестандартным с точки зрения общества 1920-х годов мировоззрением и таким же нестандартным для своего времени поведением. Проблематика, композиция, сюжетные особенности произведения, драматургические приемы и ситуации в целом последовательно выдержаны в русле традиций «новой драмы». В этом плане в «Раковине» можно выделить актуальность проблематики и реализм в изображении событий; психологическую напряженность действия, обусловленную конфликтом идей и мировоззрения главных героев; органически слитый с драматическим действием символизм; незавершенность и напряженность композиции; ретроспективность и проспекцию, а также активный индивидуализм главного героя. Ключевые слова: традиция, новаторство, новая драма, ибсенизм, психологизм, образ. The essay deals with the oeuvre of the Norwegian playwright Helge Krog. The author has considered the influence of Ibsen’s «new drama» on Krog’s play «The sounding shell» along with the playwright’s novelty. Public relations that changed in 1920s after World War I aroused new problems and issues. Helge Krog as his predecessor H. Ibsen tried to analyze them by means of depicting a woman with wrong social ideology for that time. The problems described in this play, its composition peculiarities and drama methods keep to the features of «new drama» among which are the issues of the day, realism, psychological tension of the actions, ideological confrontation, symbolism organically merged with the actions, open ending, tense composition, retrospective and prospective, individualism of the main character. Keywords: tradition, novelty, new drama, ibsenism, psychologism, character.

208-219

Authors: Ю. О. Чирка

В статті робиться спроба простежити таку типову рису творів Ліона Фейхтвангера, як змалювання актуальних проблем сучасної йому Німеччини через історичні аналогії та паралелі. Досліджуються особливості просторово-часової організації п’єси «Мир», що стає головним засобом створення оповіді. Автор розкриває, яким чином досягається поєднання двох зовсім різних епох у межах одного твору, як характерні властивості часу та простору допомагають глибше зрозуміти проблематику п’єси, розкрити головні її ідеї, як організація простору відображає і обумовлює композицію твору. В результаті дослідження робиться висновок про важливість розуміння специфіки використання історичного матеріалу у творчості Л. Фейхтвангера, що є організуючою ланкою у побудові його творів. Ключові слова: німецька література, драма, композиційна структура твору, художній час, художній простір. В статье делается попытка проследить такую типичную черту произведений Лиона Фейхтвангера, как изображение актуальных проблем современной ему Германии через исторические аналогии и параллели. Исследуются особенности пространственно-временной организации пьесы «Мир», которая становится главным средством создания повествования. Автор раскрывает, каким образом достигается объединение двух совсем разных эпох в пределах одного произведения, как характерные свойства времени и пространства помогают глубже понять проблематику пьесы, раскрыть главные её идеи, как организация пространства отображает и обуславливает композицию произведения. В результате исследования делается вывод о важности понимания специфики использования исторического материала в творчестве Л. Фейхтвангера, которая является организующим звеном в построении его произведений. Ключевые слова: немецкая литература, драма, композиционная структура произведения, художественное время, художественное пространство. In the article an attempt to study such a typical feature of L. Feuchtwanger’s literary works as a depiction of Germany’s essential problems of his time through historical analogies and parallels is made. The features of the spatio-temporal organization of the play «Peace» which becomes the main tool for creating of the narration are investigated. The author reveals the way how the union of two absolutely different eras within a single literary work is reached, the way how specific properties of time and space help to understand more deeply the issue of the play, reveal its major ideas, the way how the organization of space displays and stipulates the literary work’s composition. As a result of the investigation the conclusion about the importance of understanding the specifics of use of a historical material in L. Feuchtwanger’s creative work which is an organizing link to the structure of his literary works is made. Key words: German Literature, drama, composite structure of literary work, art time, art space.

11-18

Authors: Г. І. Атрошенко, Л. Д. Окропірідзе

Статтю присвячено дослідженню художніх образів-символів у вінку сонетів відомого українського поета Миколи Вінграновського. Мета статті – проаналізувати художню символіку «Вінка на березі юності». Синтез народнопоетичних вірувань та власного світовідчуття М. Вінграновського породили оригінальне тлумачення образів-символів; лише розуміючи їх значення, реципієнт зможе глибоко, ґрунтовно осягнути його вінок сонетів, дати йому належну оцінку. Увага акцентується на фольклорному наповненні та авторській інтерпретації художньої символіки «Вінка на березі юності». Подається розкодування образів-символів жанру вінка сонетів (вода, ріка, дорога, серце, душа, день), коли поет звертається до підсвідомості читача, де кожен із символів розкривається на кількох рівнях, що, в свою чергу, стає своєрідним ключем до сприйняття світу самим митцем. Ключові слова:образ-символ, традиції фольклору, вінок сонетів, ху-дожня символіка. Статья посвящена исследованию художественных образов-символов в венке сонетов известного украинского поэта Николая Винграновского. Цель статьи – проанализировать художественную символику «Венка на бе-регу юности». Синтез народнопоэтических верований и собственных мироощущений Н. Винграновского породили оригинальное толкование образов-символов; только понимая их значение, можно глубоко прочувствовать его венок сонетов, дать ему правильную оценку. Внимание акцентируется на фольклорном наполнении и авторской интерпретации художественной символики «Венка на берегу юности». Подается раскодировка образов-символов жанра венка сонетов (вода, река, дорога, сердце, душа, день), когда автор обращается к подсознанию читателя, где каждый из символов раскрывается на нескольких уровнях, что, в свою очередь, стает своеобразным ключом к восприятию мира самим поэтом. Ключевые слова: образ-символ, традиции фольклора, венок сонетов, художественная символика. The article studies the artistic images and symbols in the wreath of sonnets of the famous Ukrainian poet Mykola Vingranovskiy. The purpose of the article is to analyze the artistic symbolism of the «Wreath on the bank of youth». Synthesis of national poetic beliefs and M. Vingranovsky’s attitude spawned the original interpretation of images and symbols; only realizing their value, you can deeply feel his wreath of sonnets, give him the right evaluation. The attention is focused on the folklore filling and author’s interpretation of artistic symbolism. Decoding of images and symbols of genre of the wreath of sonnets is given (water, river, road, heart, soul, day), when the author refers to the subconscious mind of the reader, where each of the symbols is revealed on several levels, it, in its turn, becomes an original key to perception of the world by the poet himself. Key words: images and symbols, folklore traditions, wreath of sonnets, artistic symbols

31-40

Authors: В. А. Гусєв

Феномен читання належить до фундаментальних досягнень культури, його особлива роль у розвитку будь-якого розвиненого суспільства не викликає сумніву. Однак тих, хто вміє читати, стає більше, а читачів художньої літератури – менше. Класичні автори, якщо не брати до уваги програму читання школярів і студентів, ніколи не переважали в колі читання. Ставлення до класики завжди було чимось більш вагомим, ніж просто ставленням до творчості того чи іншого письменника, хоча б вже тому, що воно визначає культурну ідентичність. Проте останнім часом роль читання, особливо в такому його звичному розумінні, як читання класичної літератури і романів кращих сучасних письменників, знижується. Масове читання набуває іншої форми, все більше тяжіючи до тривіальної літератури, перетворюючись на засіб релаксації та втечі від реальності. Формули масової літератури сприяють створенню нескладних, але захоплюючих сюжетів, культивують у читачів віру в маленьке диво. Все це й призводить до того, що більшу частину книжкових прилавків займає популярна література, орієнтована на некваліфікованого читача з невибагливим смаком і переважно саме вона складає основу досугового читання. Ключові слова:масова література, елітарна література, читач, коло читання, формально-смислові особливості. Феномен чтения принадлежит к фундаментальным достижениям культуры, его особая роль в развитии любого развитого общества не вызывает сомнения. Однако тех, кто умеет читать, становится больше, а читателей художественной литературы – меньше. Классические авторы, если не брать во внимание программу чтения школьников и студентов, никогда не преобладали в круге чтения. Отношение к классике всегда было чем-то более весомым, чем просто отношением к творчеству того или иного писателя, хотя бы уже потому, что оно определяет культурную идентичность. Однако в последнее время роль чтения, особенно в таком его привычном понимании, как чтение классической литературы и романов лучших современных писателей, снижается. Массовое чтение приобретает другую форму, все более тяготея к тривиальной литературе, превращаясь в средство релаксации и бегства от реальности. Формулы массовой литературы способствуют созданию несложных, но захватывающих сюжетов, культивируют у читателей веру в маленькое чудо. Все это и приводит к тому, что большую часть книжных прилавков занимает популярная литература, ориентированная на неквалифицированного читателя с непритязательным вкусом и преимущественно именно она составляет основу досугового чтения. Ключевые слова: массовая литература, элитарная литература, читатель, круг чтения, формально-смысловые особенности. The phenomenon of reading is one the fundamental achievements of culture and its specific role in the development of any developed society is beyond any doubt. However, the number of those who can read is increasing but the number of fiction readers is decreasing. Classical authors, without taking into account the school and university reading programs, have never dominated in terms of reading. The attitude towards the classics was always something more important than simple attitude to the works of the writers, at least because it defines cultural identity. Recently, however, the role of reading, especially in such conventional sense as reading of classic literature and novels of the best contemporary writers, is reducing. Mass reading takes another form tending more to trivial literature, becoming a means of relaxation and escape from reality. The formulas of mass literature contribute to the creation of simple but captivating plots, and they cultivate the faith in small miracle in the readers’ minds. All these lead to the fact that the book shelves are occupied by the popular literature focused on unskilled reader with the undemanding taste and namely this literature is the basis of leisure reading. Key words: mass literature, elite literature, reading circle, formal and semantic features

48-55

Authors: Л. П. Копєйцева, В. М. Пилипчук

Стаття присвячена розгляду історичного роману Р. Іваничука крізь призму визначення поетикальних домінант письменника. Автори досліджують творчість митця з огляду визначення формотворчих категорій художнього тексту. У цьому спектрі з’ясовуються часопросторові координати роману-балади «Мальви», констатується, що художній часопростір залежить від вираження його автором, від взаємозв’язку реального світу й світу художнього і виявляється у декількох іпостасях (сюжетних, фабульних, історичних). Зроблено акцент на тому, що художній час у кожній частині твору різний, до того ж часові межі розширюються за рахунок ретроспекцій, що виявляються у двох формах – спомини персонажів та об’єктивна авторська оповідь Досліджуються дві антитетичні моделі світів: українського та татарсько-турецького; аргументовано, що кожен образ твору є носієм певного ідеологічного концепту, позитивної або ж негативної програми дій. Ключові слова:часопростір, формотворча категорія, часопросторові координати, сюжетні, фабульні, історичні іпостасі. Статья посвящена рассмотрению исторического романа Р. Иваничука сквозь призму определения поэтикальных доминант писателя. Авторы исследуют творчество писателя учитывая определение формообразующих категорий художественного текста. В этом спектре выясняются координаты времени и пространства в романе-балладе «Мальвы», констатируется, что художественное пространство зависит от выражения его автором, от взаимосвязи реального мира и мира художественного и проявляется в нескольких ипостасях (сюжетных, фабульных, исторических). Сделан акцент на том, что художественное время в каждой части произведения разное, к тому же временные рамки расширяются за счет ретроспекций, проявляющихся в двух формах – воспоминания персонажей и объективное авторское повествование. Исследуются две антитетичные модели миров: украинского и татарско-турецкого; аргументированно, что каждый образ произведения является носителем определенного идеологического концепта, положительной или отрицательной программы действий персонажей. Ключевые слова: пространство, формообразующая категория, пространственно-временные координаты, сюжетные, фабульные, исторические ипостаси. The article is devoted to the analysis of the historical novel by R. Ivanychuk through the prism of the definition of poetic dominants of the writer. The authors explore the creative works of the artist, give the definition of formative categories of literary text. In this spectrum timespace coordinates of the romance ballad «The Mallows» is determined, it is stated that art time space depends on the expression of its author’s interrelation with the real world and the world of art and it is found in several guises (story, fable, history). The accent is made on the fact that each time the artistic time of the work is different, besides the time limit is extended by memories, manifested in two forms – memories of the characters and the objective author’s story. Two antithetical models of the world: Ukrainian and Tatar-Turkish are studied. It is proved that each image is a carrier of a particular ideological concept, positive or negative action program. Key words:time space, formative category, timespace coordinates, story, fable, historical incarnation

69-78

Authors: Т. М. Марченко

В статті розглянуто основні засоби творення одного з центральних в російській літературі українських етнообразів – Запорізької Січі. Фрагменти твору, присвячені її зображенню, визнані критиками та літературознавцями найбільшою творчою удачею автора. Етнообраз містить історико-географічні, етнографічні, побутові, морально описові складові, є важливою часткою у відтворенні екзотичних уявлень про Україну в романтичній картині світу автора. Запорізька Січ – символ безграничної вольниці, потужної, стихійної воїнської сили. Автор статті дотримується характерних для сучасної ейдології та імагології підходів,згідно з якими поняття «етнообраз» корелює з терміном «національний образ світу». Він конструює не тільки індивідуальні риси, але й етнічну ідентичність зображуваного персонажа, ландшафту, явища, історичної епохи, подаючи деякі його ознаки як типові для певної країни, як характерні для цілого народу в ситуації міжкультур-ного діалогу і взаємного пізнання. Ключові слова: етнообраз, національний образ, історичний роман, романтизм, сюжет. В статье рассмотрены основные приёмы создания одного из центральных в русской литературе украинского этнообразов – Запорожской Сечи. Фрагменты произведения, посвящённые её изображению, признаны критиками и литературоведами наибольшей творческой удачей автора. Этнообраз содержит историко-географические, этнографические, бытовые, нравоописательные составляющие, является важной частью в воссоздании экзотических представлений об Украине в романтической картине мира автора. Запорожская Сечь – символ безграничной вольницы, мощной, стихийной воинской силы. Автор статьи придерживается принятых в современной эйдологии и имагологии подходов, согласно которым понятие «этнообраз» коррелирует с термином «национальный образ мира». Он конструирует не только индивидуальные черты, но и этническую идентичность изображаемого персонажа, ландшафта, явления, исторической эпохи, подавая некоторые его признаки как типичные для определённой страны, как характерные для целого народа в ситуации межкультурного диалога и взаимопознания. Ключевые слова: этнообраз, национальный образ, исторический роман, романтизм, сюжет. The author of the article analyses the principal methods of creation of Zaporozhskaya Sich, one of the main Ukrainian ethnological images in the Russian literature. The critics and scientists regard the novel fragments, which are dedicated to its representation, as the main creative success of the writer. The ethnological image contains historical, geographical, ethnological, moral and manner components. It is an important part of the process of reconstruction of exotic notions about Ukraine in the romantic world-view. Zaporozhskaya Sich is the symbol of the boundless outlaws, strong, primordial military force. The author of the article keeps to the opinion, which is accepted in modern science, that the notion «ethnological image» correlates with the notion of «national image of the world» It constructs not only individual features, but ethnological identity of the personage which is depicted as well as the landscape, the phenomenon, the historical epoch and demonstrates some of its traits as typical for the certain country and the whole nation in the situation of cross-cultural dialog and mutual cognition. Key words: ethnology image, national image, historical novel, romanticism, subject

86-95

Authors: А. А. Мунтян

В поетиці О. Поупа серед важливіших принципів неокласицизму значну роль відіграє уявлення про витонченість, елегантність, гармонічність ком-позиції та стилю. При цьому поет, делікатно експериментуючи з різноманітними поетичними формами, звертається й до саме ігровим поетичним жанрам, яким і є жанр іроікомічної поеми. Компромісний характер естетики О. Поупа полегшує задачу з’єднання неокласицистичних та рокайльних художніх прагнень, робить природнім та органічним звернення до жанру жартівливої іроікомічної поеми. Його «Викрадення локону» – результат майстерної поетичної гри, зразок витонченості та дотепності, іронії та фантазії. Ця стаття звернена до естетичної проблематики поеми та її художнім особливостям, що дозволяє виявити не тільки стильове, але й значення іронії у поемі з точки зору світобачення. Відношення поета до своїх героїв двоїсте, предмет іронічного «оспівування» – підкреслено незначний, романтичне розглядається як позерство, сама тематика зв’язана зі сферою скандальної світської пригоди. Все це говорить про безумовну причетність поеми О. Поупа до поетиці рококо. Ключові слова: поетика, рококо, жартівлива поема, художні форми, естетика, стиль, літературні особливості. В поэтике А. Поупа среди важнейших принципов неоклассицизма значительную роль играет представление об изяществе, элегантности, гармоничности композиции и стиля. При этом поэт, деликатно экспериментируя с различными поэтическими формами, обращается и к собственно игровым поэтическим жанрам, каким является жанр ироикомической поэмы. Компромиссный характер эстетики А. Поупа облегчает задачу соединения неоклассицистических и рокайльных художественных устремлений, делает естественным и органичным обращение к жанру шуточной ироикомической поэмы. Его «Похищение локона» – результат мастерской поэтической игры, образец изящества и остроумия, иронии и фантазии. Данная статья обращена к эстетической проблематике поэмы и ее художественным особенностям, что позволяет обнаружить не только стилевое, но и мировоззренческое значение иронии в поэме. Отношение поэта к своим героям двойственное, предмет иронического «воспевания» – подчеркнуто незначителен, романическое рассматривается как позерство, сама тематика связана со сферой скандального светского происшествия. Все это говорит о безусловной причастности поэмы А. Поупа к поэтике рококо. Ключевые слова: поэтика, рококо, шутливая поэма, художественные формы, эстетика, стиль, литературные особенности. Among the most important principles of neoclassicism in A. Pope’s poetics the significant role is played by the idea of grace, elegance, composition and style harmony. Thus the poet delicately experimenting with various poetic forms addresses such game poetic genres as the genre of the heroic-comic poem. Compromise character of A. Pope’s esthetics facilitates a problem of connection of the neoclassicism and the rocaille artistic aspirations, makes the appeal to a genre of the funny heroic-comic poem natural and organic. His «Rape of the Lock» is the result of masterful poetic game, an example of grace and wit, irony and imagination. This article deals with the esthetic problem of the poem and its artistic features that allow to find not only style, but also world view value of irony in the poem. The attitude of the poet towards the heroes is double-natured, the subject of ironic «chanting» is expressly insignificant, romance is considered as peacockery, the subject is connected with the sphere of scandalous secular incident. All these prover unconditional participation of A. Pope’s poem in rococo poetics. Key words: poetics, rococo, playful poem, artistic forms, esthetics, style, literary peculiarities

116-124

Authors: О. А. Огульчанська

У статті досліджується своєрідність хронотопу, що є важливим сюжетотвірним і характеротвірним чинником. Наголошується на поліфункціональності часопросторових координат. До спільних ознак «химерної прози» і творів, написаних у руслі «магічного реалізму» належать: деформація хронотопу, тяжіння персонажів до філософських роздумів, використання міфу (як прямого, так і трансформованого, творчо переосмисленого), співіснування на рівних правах реального світу і ірреального. Письменники використовують різні форми простору: закрите/відкрите, своє/чуже. Час у романах точно окреслений. Виділено хронотоп (мотив) дороги, який дозволяє акцентувати увагу на головних рисах характеру персонажа, підкреслити слабкі і сильні його сторони. Простежено зміщення часово-просторових координат, «тираня» меж між реальним і нереальним світом; фантастичні персонажі співіснують на рівних правах з реальними персонажами, що є однією з ознак «химерної прози». Ключові слова:внутрішній світ, роман, хронотоп, часово-просторові координати. В статье исследуется своеобразие хронотопа, который является важным сюжетообразующим и характерообразующим фактором. Акцентируется внимание на полифункциональности временно-пространственных координат. К общим признакам «химерной прозы» и произведений, написанных в русле «магического реализма» относятся: деформация хронотопа, тяготение персонажей к философским размышлениям, использование мифа (как прямого, так и трансформированного, переосмысленного), сосуществование на равных правах реального мира и ирреального. Писатели используют разные формы пространства: закрытое/открытое, своё/чужое. Время в романах точно очерчено. Выделен хронотоп (мотив) дороги, который позволяет акцентировать внимание на главных чертах характера персонажа, подчеркнуть слабые и сильные его стороны. Прослежено смещение временно-пространственных координат, «стирание» границ между реальным и нереальным миром; фантастические персонажи сосуществуют на равных правах с реальными персонажами, что является одним из признаков «химерной прозы». Ключевые слова: внутренний мир, роман, хронотоп, временно-пространственные координаты. The article focuses on the study of chronotop, which is importantplot and character forming factor. Multifunction of the temporal-spatial coordinates is emphasized. Common feature of «chimerical prose» and works which were written in terms of «magic realism» are: deformation of chronotope, characters’ inclination to philosophical reflection, the usage of myth (both direct and transformed, rethought), coexistence of the real and unreal world on equal rights. Writers use different forms of space: open/confide, one’s own/ someone else’s. Time was precisely delineated in novels. Chronotope (motive) of the road which allows to draw attention to the main character’s traits to emphasize his strengths and weaknesses was defined here. Displacement of time-space coordinates, blurring of distinction between the real and unreal world were investigated. Imaginary characters coexist with real characters as equals, which is one of the features of a «chimerical prose». Key words: novel, chronotop, the temporal-spatial coordinates

132-143

Authors: Є. А. Прасол

У статті проаналізовано роман Д. Мітчелла в контексті інтертекстуальних зв’язків з творчістю Х. Муракамі. Референційні звернення автора представляють складну взаємодію східного та західного дискурсів при конструюванні образу сучасної Японії. Особливості репрезентації Японії, а також «дублювання» письменником художніх кодів Х. Муракамі в центрі аналізу. Образ Японії в творах мистецтва та літератури часто оточений орієнталістськими стереотипами, які, як вказує Е. Саїд, були складені здебільшого в Європі і Північній Америці. У статті показані механізми руйнування усталених стереотипів у романі «Сон № 9» Девіда Мітчелла, який долає орієнталістський підхід при зображенні Японії, а загальним знаменником переосимлення стає інтертекстуальне поле творчості Муракамі. Японський світ культового японського автора просвічує на різних рівнях роману англійського письменника: гра слів, гра з читачем, розвиток таких «муракамовськіх» рис, як «легкість», «поверховість» і одночасне розкриття вічних тем і образів (пошук коханої, блукання в лабіринті власного «я», сон-життя, реальність-ілюзія). Для Мітчелла, який добре знає Японію і захоплюється нею, творчість Муракамі стає важливим інтертекстуальним ресурсом для розуміння сучасної Японії та японського національного характеру. Ключові слова: інтертекстуальність, транскультуральність, симулякр, культурні коди, репрезентація, образ Японії В статье проанализирован роман Д. Митчелла в контексте интертексту-альных связей с творчеством Х. Мураками. Референциальные обращения автора представляют сложное взаимодействие восточного и западного дискурсов в репрезентации образа современной Японии. В центре анализа – интертекстуальный контакт, насыщенный художественными кодами творчества Х. Мураками (имена с намеками, игровые аллюзии, завуалированности и т.д.), создающими новые смыслы. Образ Японии в произведениях искусства и литературы часто окружен ориенталистскими стереотипами, которые, как указывает Э. Саид, были созданы в основном в Европе и Северной Америке. В статье показаны механизмы разрушения устоявшихся стереотипов в романе «Сон№9» Девида Митчелла, который преодолевает ориенталистский подход, а общим знаменателем переосмысления становится интертекстуальное поле творчества Мураками. Японский мир культового японского автора просвечивает на разных уровнях романа английского писателя: игра слов, игра с читателем, развитие таких «муракамовских» черт, как «легкость», кажущаяся поверхностность и одновременное раскрытие вечных тем и образов (поиск возлюбленной, блуждание в лабиринте собственного «я», сон-жизнь, реальность-иллюзия). Для Митчелла, хорошо знающего и любящего Японию, творчество Мураками становится важным интертекстуальным ресурсом для понимания современной Японии и японского национального характера. Ключевые слова: интертекстуальность, транскультуральность, симулякр, культурные коды, репрезентация, образ Японии. The paper deals with analysis of D. Mitchell’s «Number9Dream» in terms of intertextual connections with H. Murakami’s works. Referential links present complex interactions between eastern and western discourses in the construction of a modern image of Japan. Specific features of representation of Japan as well as Mitchel’s «duplication» of H. Murakami’s cultural codes are in the center of the analysis. The image of Japan in art and literature is often surrounded by orientalist stereotypes which were created (as E. Said pointed out) mainly in Europe and North America. The paper shows the mechanisms of destruction of manyfolded stereotypes in Mitchell’s novel «Number9Deam», which overcomes the Orientalist approach to the representation of Japan, and the common denominator of the reconsideration is the intertextual field of Murakami’s works. Japanese world of the cult Japanese author is manifested at different levels of the novel by the English writer: word game, a game with the reader, the development of such «murakami» features as «lightness», the apparent superficiality and simultaneous disclosure of the eternal themes and images (search for the loved one, wandering in a maze of hero’s own «I», dream-life, reality-illusion). For Mitchell, who knows well and loves Japan, Murakami’s work is an important intertextual resource for understanding modern Japan and the Japanese national character. Key words: intertextuality, transculture, simulacrum, cultural codes, representation, the image of Japan

152-162

Authors: І. О. Скляр

Стаття продовжує цикл публікацій автора, в яких висвітлюється проблема психопоетики творчості В. Підмогильного. Осмислюється проблема обсервації «внутрішньої людини» у творчості митця, з’ясовується та обґрунтовується функціональність застосування ним прийомів сумарно-атрибутивної форми психологічного зображення в романній прозі. Несвідомі й напівсвідомі форми внутрішнього життя героїв романів В. Підмогильного розглядаються в дослідженні як психічні стани (сновидіння, марення і фантазії). Вони слугують переважно для підсилення емоційної сили зображення. У двох романах такі прийоми виконують різну функцію. Символічні сновидіння Степана Радченка («Місто») виражають його несвідомі бажання; прийом сну в «Невеличкій драмі» налаштовує читача на подальший розвиток сюжетної лінії навколо головної героїні (початок роману) й вказує на нову фазу її духовного й психологічного становлення (кінцівка роману). Ключові слова: «внутрішня людина», психічні стани, сумарно-атрибутивна форма психологічного зображення, сновидіння, марення, фантазії. Статья продолжает цикл публикаций автора, в которых освещается проблема психопоэтики творчества В. Пидмогильного. Осмысливается обсервация «внутреннего человека» в творчестве художника, выясняется и обосновывается функциональность применения им приемов суммарно-атрибутивной формы психологического изображения в романной прозе. Несознательные и полусознательные формы внутренней жизни героев романов В. Пидмогильного рассматриваются в исследовании как психические состояния (сновидения, бред и фантазии). Они служат преимущественно для усиления эмоциональной силы изображения. В двух романах такие приемы выполняют разные функции. Символические сновидения Степана Радченко («Город») выражают его несознательные желания; прием сна в «Небольшой драме» настраивает читателя на дальнейшее развитие сюжетной линии вокруг главной героини (начало романа) и указывает на новую фазу ее духовного и психологического становления (конец романа). Ключевые слова: «внутренний человек», психические состояния, суммарно-атрибутивная форма психологического изображения, сновидения, бред, фантазии. The article continues the cycle of the author’s publications in which the problem of psychopoetics in the works of V. Pidmohil’nyi is studied. The problem of the observation of the “internal person” in the creative activity of the artist is interpreted; the functionality of the means usage of the summative-attributive forms of the psychological representation in the novel prose is substantiated. Unconscious and semiconscious forms of the characters’ inner lives in V. Pidmohylny’s novels are considered in the research as mental states (dreams, delirium and fantasies). They primarily serve to enhance the emotional power of the images. In two novels such methods have different functions. Symbolic dreams of Stepan Radchenko (“The City”) express his unconscious desires; the method of dreams in “The little drama” sets the reader on the further development of the story line around the main character (the beginning of the novel) and points to a new phase of her spiritual and psychological development (the end of the novel). Key words: «internal person», mental conditions, summative-attributive forms of psychological representation, dreams, delirium, fantasies.

171-183

Authors: А. В. Тарарак

В статті ми намагаємося проаналізувати, як російська романтична поезія «другого» ряду, а також автори-мемуаристи інтерпретували поширені уявлення про Наполеона. Зображено, що в поезії він характеризувався в контексті міфу про героя, що підкорює народи, відтворювалося тематично-образне кліше, що є характерним для європейського прочитання переваг імператора. В мемуаристиці романтичний ореол завойовника є дещо зниженим, що пов’язано з іншим засобом виразу позиції автора, а також із подіями реальної дійсності, що сприяють руйнуванню міфу про непереможного героя. В мемуарах ми бачимо величезний інтерес до Наполеона, захоплення їм, а також була здійснена спроба визначити його роль в російській історії. Спостереження В.С. Норова, який є учасником кількох битв та чиє оповідання виконане в реалістичному ключі, позаяк підтверджують думку, що сам Наполеон багато зробив для того, щоб міф про нього, як про непереможного героя став якомога міцним. Ключові слова: міф, культурний герой, романтична ідеалізація, мемуаристика. В статье предпринята попытка рассмотреть, как русская романтическая поэзия «второго» ряда, а также авторы воспоминаний интерпретировали распространенные представления о Наполеоне. Показано, что в поэзии он характеризовался в контексте мифа о герое, покоряющем народы, воспроизводилось тематически-образное клише, свойственное европейскому истолкованию достоинств императора. В мемуаристике романтический ореол завоевателя несколько снижен, что связано с иным способом выражения позиции автора, а также с событиями реальной действительности, во многом способствовавших развенчанию мифа о непобедимом и блистательном герое. В воспоминаниях выражен огромный интерес к Наполеону, восхищение им, а также предпринята попытка осмыслить его роль в русской истории. Наблюдения В.С. Норова, участника ряда сражений, повествование которого выполнено в реалистическом ключе, косвенно подтверждают мысль о том, что сам Наполеон немало сделал для упрочения мифа о себе как о непобедимом герое. Ключевые слова: миф, культурный герой, романтическая идеализация, мемуаристика. We tried to consider in our article, how the expanded perceptions about Napoleon were interpreted by the Russian poetry of the «second» row and also by the authors of memoirs. We show, that Napoleon was described in the context of the hero conquering nations myth through which the topical-imaginative cliché usual for the European interpretation of emperor`s advantages was rendered. The romantic conqueror`s nimbus is slightly reduced in memoiristics. It depends on the other method of the author`s position expression and also on the reality events, which considerably uncrown the myth of the invincible hero. We can see interest and admiration in memoiristics about Napoleon. We also tried to comprehend his part in the Russian history. V.Norov was the participant of some battles and he wrote a narration in the realistic way. His remarks indirectly confirm the thought, that Napoleon himself did a lot to establish the myth about the invincible hero. Key words: myth, cultural hero, romantic idealization, memoiristics

194-202

Authors: Е. В. Хинкиладзе

У статті здійснено спробу осмислення проблематики книги М. Алданова «Ульмська ніч» як основу його поглядів на історію та як центр його історіософської концепції. Показано, що найважливіші ідеї цього трактату – це влада випадку, вибірна аксіоматика та ідея «краси-добра» – не лише пояснюють розумінням письменником логіки ходу історії, але поєднують усі частини його творчої спадщини. У цьому творі, що є класичною формою діалогу, розмова відбувається між двома вигаданими співбесідниками, за кожним з яких є власне сам автор. Вона дозволила М. Алданову показати два погляди, кожен з яких спрямовує до ключових моментів його уявлень про історію, втілених у творчості. Єдиний задум усіх творів письменника полягає у поясненні закономірностей найбільш важливих подій світової і російської історії саме їх відсутністю. Справжня єдність обґрунтовується думкою провідного значення випадку в історії, боротьба з яким або здійснення ситуацій з його волі призводять до тих або інших історичних подій. Ключові слова: діалог, історіософська концепція, виборна аксіоматика, випадок, ідея «краси-добра». В статье предпринимается попытка осмыслить проблематику книги М. Алданова «Ульмская ночь» как основу его взглядов на историю, как центр его историософской концепции. Показано, что важнейшие идеи этого трактата – власть случая, выборная аксиоматика и идея «красоты-добра» – не только объясняют пониманием писателем логики хода истории, но и скрепляют воедино все части его творческого наследия. В этом произведении, написанном в классической форме диалога, разговор ведется между двумя вымышленными собеседниками, за каждым из которых стоит автор. Она позволила М. Алданову представить две точки зрения, каждая из которых выводит к ключевым моментам его представлений об истории, воплощенным в творчестве. Единый замысел всех произведений писателя состоял в том, чтобы закономерности наиболее важных событий мировой и русской истории объяснить их отсутствием. Подлинное единство обеспечено мыслью о том, что в истории главенствующее положение занимает случай, борьба с которым или действие по его воле ведут к тем или иным историческим событиям. Ключевые слова: диалог, историософская концепция, выборная аксиоматика, случай, идея «красоты-добра». An attempt to comprehend the problems of M.Aldanov’s book «Ul’mska noch» as the basis of his views on history and as the center of his historical and philosophical conception is made in the article. It has been proved that the major ideas of this treatise are the matter of case, the axiomatics and the idea «beautygood» not only explains the author’s understanding of the logic march of history, but combines all the parts of his oeuvre. In this work which is written in the classic form of a dialogue, a talk takes place between two invented interlocutors each of them represents the author’s views. This work allowed M.Aldanov to represent two different points of view, each of them shows the key moments of his understanding of history. The unique idea of all author’s works consisted in the explanation of the absence of laws in the most essential events of world and the Russian history. The real unity is grounded on his opinion that the matter of case plays the key role in history and the fight against it results in the occurrence of all the historical events. Keywords: dialog, historical and philosophical conception, axiomatis, case, the idea of «beauty-good».

212-219

Authors: И. В. Шпак

У даній статті здійснюється спроба порівняти образ «класичного детектива» з «noir hero», де як noir hero розглядається центральний персонаж норвезького автора детективного роману Ю. Несбе Харі Холе. Відзначається, що noir hero це насамперед герой hard – boiled детективного роману американської школи. У статті також простежуються причини трансформації детективного роману і появи нового героя-детектива. Також мова йде про те, що деякі дослідники детективної літератури бачать «крутого» детектива як західного героя, який функціонує в міському середовищі, де акцент зміщується від пошуку розгадки, від з’ясування імені вбивці до відстеження розвитку характеру головного героя, до аналізу соціальних питань, опису реального світу і взаємодії героя з його соціальним і фізичним оточенням. Відмічається, що література відгукується на всі зміни, які відбуваються в суспільстві. Це дає можливість з’явитись новому літературному герою, або ж трансформуватись вже існуючому. Ключові слова: детективна історія, детективний роман, класичний детектив, крутий детектив. В данной статье автор предпринимает попытку сравнить образ «классического детектива» с «noir hero», где как noir hero рассматривается центральный персонаж норвежского автора детективного романа Ю. Несбё Хари Холе. Отмечается, что noir hero это прежде всего герой hard-boiled детективного романа американской школы. В статье также прослеживаются причины трансформации детективного романа и появление нового героя-детектива. Также речь идет о том, что некоторые исследователи детективной литературы видят «крутого» детектива как западного героя, который функционирует в городской среде, где акцент смещается от поиска разгадки, от выяснения имени убийцы к отслеживанию развития характера главного героя, к анализу социальных вопросов, описанию реального мира и взаимодействию героя с его социальным и физическим окружением. Ключевые слова: детективная история, детективный роман, классический детектив, крутой детектив In this article, the author attempts to compare the image of «the classical detective» with «noir hero», where Hary Hole, the main character of Norwegian writer of detective novels Jo Nesbo, is considered to be the noir hero. It is mentioned that the noir hero is primarily the hero of hard-boiled detective novels belonging to the American school. The article also attempts to trace the causes of transformation of the detective novel and the emergence of the new detective. The article also refers to the fact that some researchers of the detective fiction see the hard-boiled detective as the western hero who works in urban environment, where the focus has shifted from finding clues and the name of the killer to observing the development of the main character, to the analysis of social issues, description of the real world and the interaction of the hero with his social and physical environment. It is also mentioned that literature responds to all the changes that occur in society, thus giving a rise to a new literary hero, or transforming the existing one. Key words: detective story, detective novel, classical detective story, hardboiled detective

7-13

Authors: E. H. Бескровная

У своїй статті «Жіноча тема в єврейській літературі» Бескровна О.Н. звертає увагу на традиційну у світовій культурі проблему.Особлива увага у статті звертається на те, що у давнину жінка займала одне з провідних місць у єврейській історії та тема її зображення у єврейській літературі пов’язана з Біблією. Автор статті показує, що жіноча тема в єврейській літературі перш за все – це психологічна тема та її трансформація у творах письменників пов’язана зі змінами у житті єврейського народу протягом тисячоліть. Ключові слова: жінка-пророкувальниця, жінка діва Марія, життя єврейської жінки в умовах діаспори. В своей статье «Женская тема в еврейской литературе» Бескровная Е.Н. обращается к традиционной для мировой культуры проблеме. Особое внимание в статье обращается на то, что с древности женщина занимала одно из ведущих мест в еврейской истории и тема ее изображения в еврейской литературе тесно связана с Библией. Автор статьи показывает, что женская тема в еврейской литературе - это прежде всего психологическая тема и ее трансформация в произведениях писателей связана с изменениями жизни еврейского народа на протяжении тысячелетий. Ключевые слова: женщина-пророчица, женщина Дева Мария, жизнь еврейской женщины в условиях диаспоры. O.Beskrovna looking in the traditionally in the World Culture problem in the article “The Woman theme in the Hebrew Literature”. We are pay attention in the fact, what in the ancient the woman had a first place in the Hebrew history and the theme her representation in the Hebrew Literature is binding with the Bible. The author of the article is showing, what the Woman theme in the Hebrew Literature – this is the Psychology theme and his transformation in the creative works of Worlds writer is binding from the change the life of Hebrew peoples from the century. Key words: the woman Lord Marie, the life of the Hebrew woman in the conditions of Kagal from the century.

20-24

Authors: A. A. Висоцький

Стаття репрезентує спробу спроектувати певні атрибутивні ознаки персонажів однієї з «саг про ісландців», «Саги про синів Дроплауг», на деякі характерні властивості верховного бога скандинавів-язичників Одіна, уявлення про які відбилися в еддичних та інших сагових текстах. Матеріал статті може прислужитися при намаганні акцентувати риси одінічного героя в дійових особах родових саг у контексті Одінового культу, язичницьких традицій скандинавів. Публікація сприятиме ідентифікації в «Сазі про синів Дроплауг» свідчень функціонування середньовічного суспільства, розпізнаванню в конкретному саговому тексті відлуння тогочасних релігійних вірувань, моральних цінностей, особливостей побуту тощо. Ключові слова: середньовічне суспільство, родові саги, язичницька традиція, культ Одіна, «Старша Едда», «Молодша Едда». Статья представляет собой попытку спроектировать определенные атрибутивные признаки персонажей одной из «саг об исландцах», «Саги о сыновьях Дроплауг», на некоторые характерные свойства верховного бога скандинавов-язычников Одина, представление о которых отразились в эддических и других саговых текстах. Материал статьи может быть полезен при стремлении акцентировать черты одинического героя в действующих лицах родовых саг в контексте культа Одина, языческих традиций скандинавов. Публикация поможет идентификации в «Саге о сыновьях Дроплауг» свидетельств функционирования средневекового общества, распознаванию в конкретном саговом тексте отражения тогдашних религиозных верований, моральных ценностей, особенностей быта и т. д. Ключевые слова: средневековое общество, родовые саги, языческая традиция, культ Одина, «Старшая Эдда», «Младшая Эдда». The article is an attempt to design a specific characters’ attribute of one of the “sagas of the Icelanders”, “The Droplaug Sons Saga” on some of the characteristic properties of the supreme god of the pagan Scandinavians Odin, the idea of which was reflected in Eddic and other saga texts. The material can be useful in an effort to accentuate the features of the odinic hero in the characters of family sagas in the context of the cult of Odin, the Scandinavian pagan traditions. The published work will contribute to the identification of evidences of medieval society functioning in “The Droplaug Sons Saga”, and recognition of the then religious beliefs, moral values, life peculiarities and so on in specific saga text. Key words: medieval society, family sagas, pagan tradition, Odin cult, “The Elder Edda”, “The Younger Edda”.

36-41

Authors: M. A. Горовенко

Стаття присвячена вивченню ролі кольору в творі. Колористика Фіцджеральда багатофункціональна. Колір виконує не тільки номінативну функцію, але й передає символічний зміст. Важливу роль відіграють колірні образи в розкритті психології персонажів, в відтворенні їх характерів, в передачі складної гамми почуттів та переживань. Колористика сприяє виникненню та функціонуванню основних мотивів, лейтмотивів твору. Так, важливу роль в розкритті основної теми роману – теми мрії відіграє зелений колір. Ключові слова: колір, символ, колоративна лексика, поетика. Статья посвящена изучению роли цвета в произведении. Колористика Фицджеральда многофункциональна. Цвет выполняет не только номинативную функцию, но и несет в себе символический смысл. Немаловажную роль играют цветовые образы в раскрытии психологии персонажей, в воссоздании их характеров, в передаче сложной гаммы их чувств и переживаний. Колористика способствует возникновению и функционированию основных мотивов, лейтмотивов произведений. Так, важную роль в раскрытие основной темы романа - темы мечты играет зеленый цвет. Ключевые слова: цвет, символ, колоративная лексика, поэтика. The article is devoted to studying the function of colours in the text. Colour is a complex and powerful device that can have profound effects on human beings. The words, denoting colour in the novel are multifunctional. Colour performs not only the function of nomination, it is also intended to convey certain symbolic meaning. By means of colour the writer reveals the psychological state of the characters, their emotional experience and feelings. Colour contributes to the development of the main motif of the novel – the motif of dream, associated with “the green light.” Key words: colour, symbol, colour patterns, poetics.

49-56

Authors: Я. B. Гуртовая

Стаття присвячена осмисленню ідейно-художньої своєрідності нарису І. С. Тургенєва «Встреча моя с Белинским». У даному портретно-психологічному нарисі автор точно і переконливо відтворив образ великого критика, показав складну суперечливість його характеру і позначив його місце в літературному житті того часу. Портрет критика по-нарисовому актуальний. У ньому є відзвуки полеміки слов’янофілів з революційними демократами-шістдесятниками. І. С. Тургенєв підкреслює, що західницькі захоплення В. Г. Бєлінського не послабили в ньому розуміння всього російського, тієї «російської струни», яка звучала в його душі. У ході аналізу в першій частині нарису був виявлений мемуарний елемент, якій у другій частині змінився літературно-критичним. У першій частині нарису критик постає як «центральна натура», а в другій показаний як «керівник суспільної свідомості свого часу». Основний масив нарису присвячений відтворенню образу «живої» людини, і в цьому його своєрідність. Ключові слова: портретно-психологічний нарис, літературно-критичний елемент, мемуарний елемент, літературний портрет. Статья посвящена осмыслению идейно-художественного своеобразия очерка И.С. Тургенева «Встреча моя с Белинским». В данном портретно-психологическом очерке автор точно и убедительно воссоздал образ великого критика, показал сложную противоречивость его характера и обозначил его место в литературной жизни того времени. Портрет критика по-очерковому актуален. В нем есть отзвуки полемики славянофилов с революционными демократами-шестидесятниками. И.С. Тургенев подчеркивает, что западнические увлечения В.Г. Белинского не ослабили в нем понимание всего русского, той «русской струны», которая звучала в его душе. В ходе анализа в первой части очерка был выявлен мемуарный элемент, который во второй части сменился литературно-критическим. В первой части очерка критик предстает как «центральная натура», а во второй показан как «руководитель общественного сознания своего времени». Основной массив очерка посвящен воссозданию образа «живого» человека, и в этом его своеобразие. Ключевые слова: портретно-психологический очерк, литературно-критический элемент, мемуарный элемент, литературный портрет. The article is devoted the comprehension of the ideological and artistic originality of I. S. Turgenev’s essay «Встреча моя с Белинским». In this portrait-psychological essay the author has accurately and convincingly recreated the image of the great critic; he also showed the complex contradictions of his character and marked his place in the literary life of that time. The portrait of the critic is essay-relevant. It has echoes of the controversy of slavanophiles with the revolutionary democrats of the sixties. I. S. Turgenev emphasizes that V. G. Belinsky’s western addictions did not weaken in him the understanding of the whole Russian, that «Russian chord», which sounded in his soul. The analysis in the first part of the essay has identified the memoir element that has been replaced in the second part by the literary-critical one. In the first part of the essay the critic appears as the «central image», while the second part shows him as «the head of the social consciousness of that time». The main body of the essay is dedicated to recreating of the image of «alive» person and in this is its originality. Key words: a portrait-psychological essay, literary-critical element, memoir element, literary portrait.

65-69

Authors: B. И. Доценко

В статті на основі фронтального вивчення листування Тургенєва доводиться, що Моцарт був одним із найулюбленіших композиторів письменника. Тому так вимогливо він ставився до виконання його творів, гаряче реагував на спроби принизити значення Моцарта. На основе фронтального изучения писем Тургенева в статье обосновывается мысль о том, что Моцарт был одним из самых любимых композиторов писателя. Поэтому так требовательно он относился к исполнению его произведений, бурно реагировал на попытки принизить значение Моцарта. Based on the frontal studying of Turgenev’s letters the idea that Mozart was one of the favourite composers of the writer is substantiated in the article. Turgenev’s perception of this composer explains his demand of excellence in rendition of his pieces of music and his violent reaction to the attempts of depreciation of the role of Mozart.

85-92

Authors: A. A. Князь

Стаття присвячена інтерпретації міфу про Мінотавра в трагедії «Аріадна» М. Цвєтаєвої. Драматург, йдучи за міфологічною традицією, основну увагу приділяє герою Тезею та його стосункам з Аріадною. Проте образ Мінотавра хвилював Цвєтаєву, про що свідчать плани та нариси до майбутнього трагедійного циклу. Ось тому образ людинобика в основному характеризується через призму ставлення до нього інших персонажів. При цьому такий підхід до інтерпретації міфу про Мінотавра дає можливість по-новому відтворити психологічну сутність героїв та зрозуміти мотивацію їх вчинків. Ключові слова: міф, персонаж, Мінотавр, стихія, лабіринт. Статья посвящена интерпретации мифа о Минтавре в трагедии «Ариадна» М. Цветаевой. Драматург, следуя мифологической традиции, основное внимание уделяет Тезею и его отношениям с Ариадной. Однако образ Минотавра волновал Цветаеву, о чем свидетельствуют планы и наброски к будущему трагедийному циклу. Поэтому образ человекобыка в основном характеризуется через призму отношений к нему других персонажей. При этом такой подход к интерпретации мифа о Минотавре дает возможность по-новому воссоздать психологическую сущность героев и постичь мотивацию их поступков. Ключевые слова: миф, персонаж, Минотавр, стихия, лабиринт. The presented article is devoted to the myth about Minotaur in the context of the tragedy “Ariadna” by M. Tsvetaeva. The playwright following the mythological tradition pays more attention to the main protagonist Theseus and his relations with Ariadna. But Tsvetaeva was excited by the image of Minotaur and her plans and drafts of the future tragic cycle prove this fact. Therefore the image of Minotaur is represented through the other protagonists’ attitude to him. Such approach to the interpretation of the myth about Minotaur gives the opportunity to recreate the psychological entity of the heroes in a new way and to perceive the motivation of their actions. Key words: myth, protagonist, Minotaur, element, labyrinth.

99-106

Authors: E. O. Козлова

В статті охарактеризовані відмінні риси сюжету в паломницькому жанрі. В неї проаналізований характер зовнішньої подієвості в паломницьких творах. Події літературного життя, священної та світської історії розглядаються як такий чинник, що породжує сюжет паломництв, здійснених з релігійною або культурологічною метою. Виявлені риси паломницького сюжету в творах І. Буніна, І. Шмельова та представників селянської прози. Подано пояснення «міфопоетичної» природи сюжету творів розглянутого типу. Розкрито значення внутрішньої подієвості в паломництві. Ключові слова: паломництво, жанр, сакральний, сюжет, подія. В статье охарактеризованы отличительные черты сюжета в паломническом жанре. В ней проанализирован характер внешней событийности в паломнических произведениях. События литературной жизни, священной и светской истории рассматриваются как сюжетопорождающий фактор в паломничествах, совершенных с религиозной или культурологической целью. Выявлены черты паломнического сюжета в произведениях И. Бунина, И. Шмелева и представителей деревенской прозы. Дано объяснение «мифопоэтической» природы сюжета произведений рассматриваемого типа. Раскрыто значение внутренней событийности в паломничестве. Ключевые слова: паломничество, жанр, сакральный, сюжет, событие. The article described the distinctive features of the plot in the pilgrimage genre. It analyzed the nature of the external eventness in the pilgrimage narrations. The events of the literary life, sacred and secular history are considered as a factor of plot causing in the descriptions of pilgrimages made with religious or cultural purpose. Identified features of the pilgrimage plot in the literary works of I. Bunin, I. Shmelev and representatives of village prose. The explanation of "mythopoetic" nature of the plot in the literary works of this type. The value of the internal eventness in a pilgrimage narrations is disclosed. Keywords: pilgrimage, genre, sacred, story, event.

114-122

Authors: I. I. Логвінов

У статті висвітлюється вплив французького соціо-культурного суперстрату на північно-африканський літературний ареал, творчість національних письменників, їх самосвідомість як відображення не лише суб’єктивної картини духовного життя маґрибських країн періоду національно-визвольної боротьби, здобуття незалежності та розвитку у нових соціально-політичних умовах, а й об’єктивного процесу відродження, становлення, формування та виокремлення нових напрямків національних культур загалом. Ключові слова: Маґрибська франкомовна література, самоідентифікація, пошуки самосвідомості, автохтонність, білінгвізм, колонізатор. В статье раскрывается влияние социо-культурного суперстрата на северо-африканский литературный ареал, творчество национальных писателей, их самосознание как отражение не только субъективной картины духовной жизни магрибских стран периода национально-освободительной войны, обретение независимости и развитие в новых социально-политических условиях, но и объективного процесса возрождения, становления, формирования новых направлений национальных культур в общем. Ключевые слова: Магрибская франкоязычная литература, самоидентификация, поиски самосознания, автохтонность, билингвизм, колонизатор. The article highlights the influence of the French socio-cultural superstratum on the North African literary area, the work of national writers, their identity, namely reflection of not only subjective picture of the spiritual life of the Maghrebian countries in the period of the national and liberation struggle, getting independence, and development in the new socio-political conditions, but also the objective process of renewal, establishing, formation and singling out of new directions of national cultures in general. Key words:Maghreb francophone literature, self-identity, search of self-identity, authenticity, bilingualism, colonizer.

129-133

Authors: B. A. Мазурина

В статті йдеться про причини появи жанру мемуарів в літературі першої хвилі еміграції, оглянуто більш значущі мемуари для розуміння літератури російського зарубіжжя, акцент зроблено на спогадах В. Ходасевіча. Ключові слова: література російського зарубіжжя, перша хвиля еміграції, жанр мемуарів. В статье обосновывается появление жанра мемуаров в литературе первой волны русской эмиграции, делается обзор наиболее значимых мемуаров для понимания литературы русского зарубежья, акцентируется внимание на мемуарах В. Ходасевича. Ключевые слова: литература русского зарубежья, первая волна эмиграции, жанр мемуаров. The article is based on the memoir genre in the literature of the first wave of Russian emigration, reviews the most important memoir for understanding literature of the Russian diaspora, the attention is focused on V. Khodasevich's memoirs. Keywords: literature of the Russian diaspora, the first wave of emigration, the genre of memoirs

141-146

Authors: T. H. Мельник

В.М.Шукшин творчо засвоює різноманітні жанри усної народної творчості: пісні, прислів’я, приказки, легенди тощо. Фольклорні жанри (повністю або частково), а також їхні стилізації широко представлені в романі «Любавини». Вони створюють особливу ліричну атмосферу, сприяють поглибленню психологічних характеристик, містять народні оцінки. Зацікавленість фольклорними формами вплинула на жанрове мислення письменника, який виступив як новатор у жанрі роману. Ключові слова: традиція, фольклор, сюжет, образ, жанр, стиль. В. М. Шукшин творчески осваивает различные жанры устного народного творчества: песни, пословицы, поговорки, легенды и др. Фольклорные жанры (целиком или частично), а также их стилизации широко представлены в романе «Любавины». Они создают особую лирическую атмосферу, способствуют углублению психологических характеристик, содержат народные оценки. Интерес к фольклорным формам повлиял на жанровое мышление писателя, который выступил как новатор в жанре романа. Ключевые слова: традиция, фольклор, сюжет, образ, жанр, стиль. V.M.Shukshyn explores different genres of folk arts: songs, proverbs, tongue twisters, legends and others. Folk genres (completely and partially) and their stylization are widely shown in the novel “Liubaviny”. They create a special lyrical atmosphere, promote the deepening of psychological descriptions and contain folk estimation. The shown interest for folk forms has influenced on the writer’s genre thinking, who acted as an innovator in the genre of the novel. Key words: tradition, folklore, plot, image, genre, style.

151-154

Authors: B. A. Перцева

Статтю присвячено творчості російського письменника другої половини XIX століття М.Е Гейнце. Зокрема аналізуються художні особливості його кримінальних нарисів, а також інтерпретація теми злочину та покарання. Ключові слова: нарис, моральний мотив, катарсис, психологізм, типізація, збірний образ, оповідна манера. Статья посвящена творчеству русского писателя второй половины XIX века Н.Э.Гейнце. В частности, анализируются художественные особенности его уголовных очерков, а также интерпретация темы преступления и наказания. Ключевые слова: очерк, нравственный мотив, катарсис, психологизм, собирательный образ, типизация, повествовательная манера. The article is devoted to the creative activity of the Russian writer of the late XIX century N. E. Geintse. In particular, the artistic peculiarities of his criminal essays and the interpretation of crime and punishment concept are analyzed. Key words: essay, ethical motive, catharsis, psychological analysis, collective image, typification, narrative style.

161-169

Authors: Є. A. Прасол

В статье проанализирован роман Д.Митчелла в контексте интертекстуальных связей с творчеством Х.Мураками. Референциальные обращения автора представляют сложное взаимодействие восточного и западного дискурсов в репрезентации образа современной Японии. В центре анализа – интертекстуальный контакт, насыщенный художественными кодами творчества Х.Мураками (имена с намеками, игровые аллюзии, завуалированности и т.д.), создающими новые смыслы. Образ Японии в произведениях искусства и литературы часто окружен ориенталистскими стереотипами, которые, как указывает Э.Саид, были созданы в основном в Европе и Северной Америке. В статье показаны механизмы разрушения устоявшихся стереотипов в романе «Сон№9» Девида Митчелла, который преодолевает ориенталистский подход, а общим знаменателем переосмысления становится интертекстуальное поле творчества Мураками. Японский мир культового японского автора просвечивает на разных уровнях романа английского писателя: игра слов, игра с читателем, развитие таких “муракамовских” черт, как «легкость», кажущаяся поверхностность и одновременное раскрытие вечных тем и образов (поиск возлюбленной, блуждание в лабиринте собственного «я», сон-жизнь, реальность-иллюзия). Для Митчелла, хорошо знающего и любящего Японию, творчество Мураками становится важным интертекстуальным ресурсом для понимания современной Японии и японского национального характера. Ключевые слова: интертекстуальность, транскультуральность, симулякр, культурные коды, репрезентация, образ Японии. У статті проаналізовано роман Д.Мітчелла в контексті інтертекстуальних зв’язків з творчістю Х.Муракамі. Референційні звернення автора представляють складну взаємодію східного та західного дискурсів при конструюванні образу сучасної Японії. Особливості репрезентації Японії, а також «дублювання» письменником художніх кодів Х.Муракамі в центрі аналізу. Образ Японії в творах мистецтва та літератури часто оточений орієнталістськими стереотипами, які, як вказує Е.Саїд, були складені здебільшого в Європі і Північній Америці. У статті показані механізми руйнування усталених стереотипів у романі «Сон № 9» Девіда Мітчелла, який долає орієнталістський підхід при зображенні Японії, а загальним знаменником переосимлення стає інтертекстуальне поле творчості Муракамі. Японський світ культового японського автора просвічує на різних рівнях роману англійського письменника: гра слів, гра з читачем, розвиток таких «муракамовськіх» рис, як «легкість», «поверховість» і одночасне розкриття вічних тем і образів (пошук коханої, блукання в лабіринті власного «я», сон-життя, реальність-ілюзія). Для Мітчелла, який добре знає Японію і захоплюється нею, творчість Муракамі стає важливим інтертекстуальним ресурсом для розуміння сучасної Японії та японського національного характеру. Ключові слова: інтертекстуальність, транскультуральність, симулякр, культурні коди, репрезентація, образ Японії The paper deals with analysis of D.Mitchell’s Number9Dream in terms of intertextual connections with H.Murakami’s works. Referential links present complex interactions between eastern and western discourses in the construction of a modern image ofJapan. Specific features of representation ofJapan, as well as Mitchel’s "duplication" of the H.Murakami’s cultural codes are in the center of the analysis. The image of Japan in art and literature is often surrounded by orientalist stereotypes which were created (as E.Said pointed out) mainly in Europe and North America. The paper shows the mechanisms of destruction of manyfolded stereotypes in Mitchell’s novel "Number9Deam", which overcomes the Orientalist approach to the representation of Japan, and the common denominator of the reconsideration is the intertextual field of Murakami’s works. Japanese world of the cult Japanese author is manifested at different levels of the novel by English writer: word game, a game with the reader, the development of such "murakami" features as "lightness", the apparent superficiality and simultaneous disclosure of the eternal themes and images (search for sweetheart, wandering in a maze of hero’s own "I", dream-life, reality-illusion). For Mitchell, who knows well and lovesJapan, Murakami's work is an important intertextual resource for understanding modernJapan and the Japanese national character. Key words: intertextuality, transculture, simulacrum, cultural codes, representation, the image of Japan.

178-184

Authors: H. B. Ротова

Стаття присвячена аналізу авторської моделі, створеної І.Сенченком у повісті «Савка». ЇЇ своєрідність полягала в руйнуванні радянського міфу про дореволюційне українське село як уособлення убогості й темноти, відмові від штучної революціонізації та деміфологізація традиційних мотивів, що сприяло гумористичному забарвленню оповіді. Ключові слова: світомодель, міфологема, неоміфологізм, латентний план, інтертекстуальність, іронічність. Статья посвящена анализу аторской модели, созданной И. Сенченко вповести «Савка». Её своеобразие заключается в разрушении советского мифа про дореволюционное село как олицетворение нищеты и темноты, отказа от искусственной революционизации и демифологизация традиционных мотивов, что способствовало юмористической окраске повести. Ключевые слова: авторская модель мира, мифологема, неомифологизм, латентный план, интертекстуальность, ироничность. This article analyzes the atorskoy model created I. Senchenko vpovesti "White-headed Duck." Its originality lies in the destruction of the Soviet myth about pre-revolutionary village as a symbol of poverty and ignorance, rejection of artificial revolutionizing and demythologize traditional motifs, which contributed to a humorous painting of the story. Keywords: author's model of the world, mythology, neomifologizm, latent plan, intertextuality, irony.

191-197

Authors: O. П. Усенко

У статті з позицій імагології розглядається написана британським письменником японського походження Кадзуо Ішігуро «Передмова» до англомовного видання вибраних творів японського письменника, Нобелівського лауреата Ясунарі Кавабата. Ішігуро дивиться на Японію, зображену Кавабатою, водночас «зсередини» і «ззовні»: з одного боку, він виявляє знання та розуміння японської літературної та художньої традиції, а з іншого – асоціює себе із західним читачем, для якого деякі аспекти японської культури залишаються незрозумілими. «Передмова» Ішігуро цікава і тим, що її можна розглядати як підказку читачам його ранніх «японських» творів. Ключові слова: Кадзуо Ішігуро, Ясунарі Кавабата, імагологія, образ, японськість, стереотип. В статье с позиций имагологии рассматривается написанное британским писателем японского происхождения Кадзуо Исигуро «предисловие» к англоязычному изданию избранных романов японского писателя, Нобелевского лауреата Ясунари Кавабата. Исигуро смотрит на Японию, изображенную Кавабата, одновременно «изнутри» и «извне»: с одной стороны, он обнаруживает знание и понимание японской литературной и художественной традиции, а с другой – ассоциирует себя с западным читателем, для которого некоторые аспекты японской культуры остаются непонятными. «Предисловие» Исигуро интересно и тем, что его можно рассматривать как подсказку писателя читателям своих ранних «японских» произведений. Ключевые слова: Кадзуо Исигуро, Ясунари Кавабата, имагология, образ, японскость, стереотип. The paper is an attempt of the analysis from the positions of imagology of “Introduction” written by the British writer of Japanese origin Kazuo Ishiguro to the English edition of the selected works by the Japanese writer, Nobel winner Yasunari Kawabata. Ishiguro looks at Kawabata's Japan both from “inside” and “outside”: on one hand, he shows knowledge and understanding of Japanese literary and artistic tradition, but on the other – he associates himself with the Western reader for whom some of the aspects of Japanese culture may seem alien. Ishiguro's “Introduction” is also interesting because it can be interpreted as the author's hint on how to read his own early “Japanese” works. Key words: Kazuo Ishiguro, Yasunari Kawabata, imagology, image, Japaneseness, stereotype.

202-206

Authors: Ю. B. Чимирис

В статті Чіміріс Ю.В. проводиться стислий аналіз щоденникової прози кінця XIX – початку XX століття, історії щоденника як жанру. Автор наводить характерні ознаки щоденників та мемуарів, вказує на їх основні відмінності. Автор статті проводить порівняльний аналіз щоденників та мемуарів, наголошуючи на їх відмінностях. Також підкреслюється роль щоденника в процесі вивчення біографії автора, історії написання того чи іншого твору письменника, розумінні його світогляду та погляду на окремі події. В статье Чимирис Ю.В. проводится сжатый анализ дневниковой прозы конца XIX – начала XX столетия, истории дневника как жанра. Автор приводит характерные признаки дневников и мемуаров, указывает на их основные различия. Автор статьи проводит сравнительный анализ дневников и мемуаров, подчеркивая их отличительные черты. Также Чимирис Ю.В. указывает на роль дневника в процессе изучения биографии автора, истории создания того или иного произведения писателя, понимании его мировоззрения и взгляда на отдельные события. A brief analysis of the diary prose of the end of the 19th – beginning of the 20th century and the history of the diary as a genre is made in the article. The author gives the peculiar features of diaries and memoirs, indicating their major differences. The article provides a comparative analysis of diaries and memoirs, emphasizing their distinctive features. Also Chimiris Y. indicates the role of the diary in the process of studying the author's biography, history of a writer's works and his understanding of the world.

215-219

Authors: B. Л. Чорна

Статья посвящена творчеству современной американской писательницы Маргарет Фрейзер. Рассматривается цикл её исторических детективов, посвященных средневековой Англии периода войны Алой и Белой Роз. Исследована жанровая специфика романов. Ключевые слова: местный колорит, анахронизм, ретродетектив. Статтю присвячено творчості сучасної американської письменниці Маргарет Фрейзер. Розглянуто цикл її історичних детективів, присвячених середньовічній Англії періоду війни Червоної та Білої Троянд. Досліджено жанрову специфіку романів. Ключові слова: місцевий колорит, анахронізм, ретродетектив. The article is devoted to the activity of modern American writer Margaret Frazer. The cycle of her historical mysteries, the actions in which take place in Medieval England during the War of Roses in is analyzed. Genre specific character of the novels has been researched. Key words: coleur locale, anachronism, historical mystery.

227-236

Authors: T. C. Яровенко

Стаття є стислим оглядом особливостей літературознавчої рецепції творів В. Винниченка по смерті письменника, проблеми збереження, каталогізації та вивчення його творчої спадщини як першовитоків самостійного наукового сегменту – винниченкознавства. Також розглядаэться чотири основні аспекти вивчення спадщини митця (за Г. Костюком), які «охоплюють в основному всі ділянки життя і творчості Винниченка»: біографічний, історико-літературний, філософічно-етичний, суспільно-політичний. З «поверненням» В. Винниченка на батьківщину, напрацювання вчених діаспори будуть активно використовуватися і творчо переосмислюватися літературознавцями материкової України. Ключові слова: архівалії, винниченкознавство, драматургія, каталогізація, рецепція, романістика, сегмент, художньо-естетична значимість. Статья является кратким обзором особенностей литературоведческой рецепции произведений В. Винниченко после смерти писателя, проблемы сохранения, каталогизации и изучения его творческого наследия как первоистоков самостоятельного научного сегмента – винниченковедения. Также рассматриваются четыре основных аспекта изучения наследия художника (по Г. Костюку), которые «охватывают в основном все участки жизни и творчества Винниченко»: биографический, историко-литературный, философо-этический, общественно-политический. С «возвращением» В. Винниченко на родину, наработки ученых диаспоры будут активно использоваться и творчески переосмысливаться литературоведами материковой Украины. Ключевые слова: архивалии, винниченковедение, драматургия, каталогизация, рецепция, романистика, сегмент, художественно-эстетическая значимость. The article is a brief overview of the features ofV. Vynnychenko’s literary works reception after his death; the problems of preservation, cataloging and studying his heritage as the primary source of independent scientific segment –V. Vynnychenko’s literary heritage investigation school. In the articlewe also discuss four main aspects of studying the artist's heritage (according toG. Kostiuk). These aspects "cover basically all areas of V. Vynnychenko’s life and work": biographical, historical, literary, ethical, philosophical, social and political. In consequence of V.Vynnychenko’sreturn to his motherland, the achievements ofdiaspora scientists will beactively used and creatively rethoughtby literary critics of mainlandUkraine. Keywords: archive storage,school ofV. Vynnychenko’s literary heritage investigations, drama, cataloging, reception, Romance phililigy, segment, artistic and aesthetic value.