Russkaâ filologiâ

12-19

Authors: А. Моради

В статье рассматриваются модели структурно-грамматической онимизации в сфере наименований предприятий ресторанного бизнеса на ономастическом материале г. Харькова. Проанализированные в статье онимные единицы, выделенные из многокомпонентного полного наименования, получили терминологическое название «трапезонимы». Выделены структуры неморфемной и морфемной (словообразовательной) деривации, на примерах показано своеобразие морфологического аспекта структурно-грамматических способов образования трапезонимов. У статті розглядаються моделі структурно-граматичної онімізації в сфері найменувань підприємств ресторанного бізнесу на ономастичному матеріалі м. Харкова. Онімні одиниці, які було проаналізовано у статті, виділено з багатокомпонентного повного найменування. Вони отримали термінологічну назву «трапезоніми». Виділено структури неморфемної і морфемної (словотвірної) деривації, на прикладах показано своєрідність морфологічного аспекту структурно-граматичних способів творення трапезонімов. Models of grammatical structures onymysation in the sphere of names of restaurant business enterprises are considered in the article based on onomastic material of Kharkiv city. The notion of the onomastic space of the city, in which innovations in the field of ergonymy are explored, is formulated. Lexical units separated from the multicomponent full name and are to be onyms, which have received the terminological name "trapesonyms", are analyzed. Structures of non-morphemic and morphemic derivations are singled out in the article and are based on the onymysation of the noun and substantivized adjective, on the functional transposition of the lexemes from different parts of speech and from idioms, on the methods of affixation, apocope, composition, abbreviation (initial clipping, medial clipping, contraction), fusion, ellipsis. The originality of the morphological aspect of ways of creating grammatical structures in trapesonymy is illustrated. It is concluded that the methods of trapesonyms formation, based on non-morphemic and morphemic derivation, generate models that reflect the word-building processes, which are typical for the Russian language and for the formation of onyms in ergonymy. When creating a trapesonym, several methods of the onymysation can be used simultaneously, this results in the original and creative forms.

26-31

Authors: Е. Л. Некрылова

У статті аналізуються факти поширеного в мережі Інтернет і зафіксованого в Національному корпусі російської мови вживання традиційно російських зворотних дієслів без поворотної частинки, що дозволяє говорити про утворення перехідних дієслів шляхом відсікання постфикса. Звертається увага на те, що в ряді випадків шляхом відсікання постфикса утворюються не лише перехідні дієслова, але і дієслова, семантично еквівалентні неперехідним. Описуються випадки мовної гри, в тому числі навмисної контамінації, при зазначеному відсіканні постфикса. Висувається гіпотеза про причини утворення перехідних дієслів шляхом відсікання постфикса. В статье анализируются факты распространенного в сети Интернет и зафиксированного в Национальном корпусе русского языка употребления традиционно возвратных русских глаголов без возвратной частицы, что позволяет говорить об образовании переходных глаголов путем отсечения постфикса. Обращается внимание на то, что в ряде случаев путем отсечения постфикса образуются не только переходные глаголы, но и глаголы, семантически эквивалентные непереходным. Описываются случаи языковой игры, в том числе намеренной контаминации, при указанном отсечении постфикса. Выдвигается гипотеза о причинах образования переходных глаголов путем отсечения постфикса. The article analyzes the facts of using traditionally reflexive Russian verbs without a reflexive particle, which allows us to speak about the formation of transitive verbs by cutting off the postfix. Gradually, until the end of the XIX century, the loss of transitivity by Russian verbs was written by many Rusists. The fact that in the modern, the mid-twentieth century, Russian language only a third of the verbs remain transitive was written by V. V. Vinogradov. Ten years ago, M. N. Epstein first stated that a tendency for a new transitivity of Russian intransitive verbs was in the Russian grammar. The tendency does not go beyond the boundaries of the colloquial register and is most often observed in Internet communications. Such trans-nationalization is carried out by native speakers in two directions: the revival of a lost transitivity and the attainment of a new transitivity. The realization of both these directions is the transitation of the reflexive Russian verbs by cutting off the postfix. The article examines the facts of such transitivity, reflected in the National Corpus of the Russian language and much more common in the field of Internet communications. The number of relevant examples allows us to speak not about single violations of the transitive norm, but about a tendentious change in it. This trend continues to be observed within the framework of the colloquial register and the stylistically appropriate Internet communication, but since conversationalism is part of literary language, there are reasons to talk about changes that occur in it, and not outside it. The article does not ignore the cases when not only transitive verbs, but also verbs semantically equivalent to intransitive ones are formed by cutting off the postfix. Cases of language games, including intentional contamination, are described with the indicated postfix cutoff. A cognitive-evolutionary and posibilistic hypothesis about the reason for the formation of transitive verbs by cutting off postfix is advanced. From the cognitive-evolutionary point of view, the transitivity of the verb correlates with the independence based on the alternative of perception and the activity of the subject of the action, which, by distributing the action directly - without damping the verbal effect of the preposition or oblique case - on the object and thus transforming it physically or statusfully, assumes responsibility for such a transformation. When the verb is reflexive, the action takes place without the active participation of the subject. From the general point of view of the philosophy of Possibilism and the evolutionary epistemology correlating with it, the creation of the transitive verb by cutting off the postfix in the reflexive verb is the perception by the native speaker of the possibility and necessity of taking responsibility for the transformation of the object of verbal action.

37-48

Authors: Д. С. Бураго

У статті досліджується психологічна колізія відторгнення свідомості юної Цвєтаєвої від цінностей, символічно персоніфікованих в образі її діда, знаменитого історика Д. І. Іловайського, і всього його сімейного укладу, побудованого на гнобленні особистості і культі матеріального добробуту. Стаття також присвячена темі блукання Марини Цвєтаєвої, яке часто акцентується, і провина при цьому, як звичайно, накладається на обставини: революцію, еміграцію або байдужість близьких. Мета статті – дослідити коріння самовідторгнения Марини Цвєтаєвої від тепла та доброти навколишнього світу. В мемуарах «Дім у Старого Пімена» відображено становлення особистості майбутнього Поета, чиє раннє дитинство пройшло в домі самотнього і черствого діда, – відхід в себе став захистом в маргінальності. В соціології дослідження маргінальності зосереджено на виключених із соціуму групах (європейська традиція) або на конфлікті, який виникає під час переходу особистості з однієї соціальної групи в іншу (американська традиція). Радянська ж традиція передбачала миттєве перевиховання подібного індивіда та його соціалізацію. Але молода Цвєтаєва не являла собою «групу» і в «іншу групу» також не переходила, і тому перевиховати її було справою неможливою – така доля того, хто почув покликання Аполона (Пушкін). Таким чином, поет – соціопат, який віддаляється в пустелю за духовним прозрінням. Літературознавча методологія, яка дозволяє вникнути в цей стан, – це біографічний метод, який потребує доповнення методологією лінгвопоетики та лінгвістики змінених станів свідомості. Автор статті підтверджує правильність екзистенціалізма, яка полягає в тому, що людина є вільною лише поза всіляких групп та об’єднань. Міфотворчість М. Цвєтаєвої не будується на системі натяків: це прямий голос Рока, який чує тільки поет. Актуальність статті полягає в детальному аналізі психології творчості і способів розкриття її перед студентами, а також в поглибленому розкриті розуміння проблеми «Поет та суспільство». В статье исследуется психологическая коллизия отторжения сознания юной Цветаевой от ценностей, символически персонифицируемых в образе ее деда, знаменитого историка Д. И. Иловайского, и всего его домашнего уклада, построенного на угнетении личности и культе материального благосостояния. Статья также посвящена теме скитальчества Марины Цветаевой, которое акцентируется часто, и вина при этом обычно возлагается на обстоятельства: революцию, эмиграцию или равнодушие близких. Цель статьи – исследование корней странного самоотторжения Марины Цветаевой от тепла и доброты окружающего мира. В мемуарах «Дом у Старого Пимена» отражено становление личности будущего Поэта, чье ранее детство прошло в доме Иловайского, «нечеловечески одинокого» и черствого, – уход в себя стал защитой в некой маргинальности. В социологии исследование маргинальности сосредоточено на исключенных из социума группах (европейская традиция) или на конфликте, возникающем при переходе личности из одной социальной группы в другую (американская традиция). Советская же традиция предполагала немедленное перевоспитание заблудшего индивида и его социализацию. Но юная Цветаева не составляла собою «группу» и в «другую группу» тоже не переходила, и перевоспитывать ее было делом невозможным – таков удел того, кто услышал зов Аполлона (Пушкин). Т. е., строго говоря, поэт – социопат, удаляюшийся в пустыню за духовным прозрением. Литературоведческая методология, позволяющая вникнуть в это состояние, – это биографический метод, требующий дополнения методологией лингвопоэтики и лингвистики измененных состояний сознания. Автор статьи подтверждает правоту экзистенциализма, состоящую в том, что человек свободен лишь вне всяких групп и объединений. Мифотворчество М. Цветаевой не строится на системе намеков: это прямой голос Рока, который слышит только поэт. Актуальность статьи состоит в детальном анализе психологии творчества и способов раскрытия ее перед учащимися, а также углубленном раскрытии понимания проблемы «Поэт и общество». The article deals with the psychological collision of rejection of consciousness of the young M. Tsvetayeva from the values, symbolically personified in the image of her grandfather, the famous historian D. Ilovaisky and of all his mode of family life, based on the oppression of personality and on the cult of material wealth. The article is also dedicated to the subject of M. Tsvetayeva’s wanderings, which is often accentuated and the guilt for it is laid upon the circumstances: the revolution, emigration, relatives’ indifference. The aim of the article is to study the roots of that strange self-rejection of the poet from the warmth and kindness of the surrounding world. The memoirs “The house of the Оld Pimen” reflect the evolution of the future poet, whose early childhood had been spent in the house of Ilovaisky “lonely and hard-hearted” – the escape into the depth of her inner world was a kind of protection in marginality. Sociology studies marginality either on the basis of excluded from the society groups (European tradition) or on the conflict concerning the transition of person from one social group to the other (American tradition). Soviet tradition presumed immediate re-education of the wayward individual and his/her socialization. But Tsvetayeva did not belong to any social group. Her re-education was impossible. Strictly speaking – a poet is a sociopath, who has withdrawn into a desert in search of spiritual insight. Methodology of critical literature analysis gives the opportunity to understand this state – it is a biographic method, which requires additional methds of linguopoetics and linguistics of changed states of consciousness. The author of the article proves what philosophy of Existence thinks concerning the freedom of personality on condition of belonging to neither group of society. The article is of great help for students by providing the detailed analysis of the psychology of creative writing and the ways of its revealing. It gives a deep consideration of the problem “Poet and society”.

54-58

Authors: И. И. Степанченко

У статтi аналiзуються проблеми, що стоять перед традиційною лексикологiєю як навчальною та науковою дисципліною. Нечiткiсть методологічних засад призводить, крім нечiткостi дефініцій, до спирання при аналiзовi одиниць лексики на інтуїцію, до розмитостіi меж мiж окремими розрядами лексики та дефіциту власно мовних методик кваліфікації лексикологiчних явищ. До недоліків, що притаманнi сучаснiй лексикології, можна вiднести також вiдсутнiсть методик, що дозволяють врахувати при лексичному аналiзовi протирiчя синхронії та діахронії, протирiччя мiж статикою та динамікою в мовi, перехiдний характер багатьох явищ лексики. В статье анализируются проблемы, стоящие перед традиционной лексикологией как учебной и научной дисциплиной. Нечеткость методологических посылок приводит, кроме нечеткости дефиниций, к опоре при анализе единиц лексики на интуицию, к размытости границ между отдельными разрядами лексики и дефициту собственно языковых методик квалификации лексикологических явлений. К недостаткам, характерным для сегодняшней лексикологии, можно отнести также отсутствие методик, позволяющих учесть в лексическом анализе противоречие синхронии и диахронии, противоречие между статикой и динамикой в языке, переходный характер многих явлений лексики. The article analyzes the problems facing traditional lexicology as an academic and scientific discipline. Semiotic principles of methodology are considered as one of the reasons that generate vague definitions of linguistic categories (in particular, the category of lexical meaning which is the basic category of lexicology) that do not allow to distinguish between the spheres of mind and language and leading to identification of relations between lexical units in language and phenomena of non-linguistic "objective" world or logical relationships. The vagueness of methodological premises leads, in addition to the vagueness in definitions, to that fact that the analysis of the lexical units is based on intuition, also leads to the blurring of the boundaries between definite lexical categories and the deficit of the proper linguistic methods of qualifying lexicological phenomena. As the deficiency in lexicology the lack of techniques that allow to take into account in the lexical analysis the contradiction of synchrony and diachrony, the contradiction between statics and dynamics in language, the transitional nature of many lexical phenomena can also be added. A new impulse to the development of educational lexicology can be thanks to the anthropocentric approach to language, which allows, thanks to the integration of human sciences, to reconsider the methodological foundations of modern language science and to develop more clear bases of lexical analysis.