Russkaâ filologiâ

3-11

Authors: С. Л. Попов

У статті аналізуються критичні зауваження, що були висло влені у статті А. Градінарової та Є. Зарецького з приводу концепції ро звитку пе рехідності у не перехідних російських дієслів, як а розробляється М. Н. Епштейном. В переважній більшості випадків наводяться конт раргументи, що підтримують цю концепцію, спираючись на доведені лінгвістичні положення та емпіричн о достовірні письмові висловлю ваннясамого М. Н. Епштейна. Зауваження щодо не пояснення М.Н. Епштейном факта великої кількості вже втрачених перехідних дієслів вмовленні селян сере дини XIX сто ліття визнається слушним, і пропонується відповідне пояснення. В статье анализиру ются критичес киезамечани я, высказан ные в статье А. Градинаровой и Е . Зарецкого по поводу раз рабатываемой М. Н. Эпштейном концепции современного развития переходности у не переходных русс ких глаголов. В подавляющем большинстве случаев приводятся поддерживающие данную конц епцию контраргументы, которые опираются на до казанные лингвистические по ложения и эмпирически очевидные письменные высказывания самого М. Н. Эпштейна. Замеч ание по повод у необъяснения М. Н. Эпштейном факта большого к оличества ныне у траченных переходных глаголов в речи крестьян се редины XI X века признается справедливым, и предлагается со ответствующее объяснение. The article analyses criticisms made in A. Gradinarova and E. Zaretsky’s work regarding the concept of contemporary developing transitivity w ith intransitive Ru ssian verbs, which is being creat- ed by M.N. Epstein. T he follow ing criticisms are considered and discussed. 1) M.N. Epstein does not notice that in the Russian language transitive verbs are massively derived from intransitive w ith affix- es, prefixes in particular. However, the authors of the article do not take into account that such de- rivative verbs differ from m otivating ones in lexical meanings; 2) M.N. Ep stein does not notice that many ancient Ru ssian transitive verbs lost their ability to control non-prepositional accusative due to the emergence of other cases in the language. However, the authors of the article do not take into account the following. W ithin non-prepositional verbal con- trol, those verbs, which controlled the accusative, were not considered to be transitive and they started to control other cases. It happened because their verbal action did not transform the object expressed by t he a ccusative; 3 ) M .N. Epstein v iews t ransitivity asamental c ategory, which d emonstrates the agent’s cognitive self-sufficiency who takes responsibility for transforming the affected object. How ever, M.N. Epstein does not clarify why afterwards the lost Russian transitive verbs were still observed in p easants’ s peech up to the middle of the 19th century. Interms o f M.N. Epstein’s s pecified a spect inactivity, the reproach s eems f air. H owever, it is p ossible to explain the feature hypothetically. In act , the transitive verbs that remained in peasants ’ speech in the 19th century were li kely to be dialec - tisms which are generally accepted as having the property of inertia. In ancient times, there were more such verbs than we can observe now because originally a young language shows all its abilities and subsequently only those verbs, which are in communicative demand, remain; 4) M.N. Epstein does not pay attention to the fact that the languages of prehistoric nations are as analytical as English, which he recognizes as a model language. However, the authors of the article do not take into account that analyticity of these languages is incompatible with the analyticity of English as it is connected with its critical lack of words and essentially syncretic incorporation; 5) M.N. Epstein does not take into consideration that native English speakers are more inclined to fatalism than native Russian speakers are. However, the authors of the article do not specify how these data relate to the universally recognized significant dis- tinction between civilized developments of native speakers of both languages. It is a well-known fact that those nations who believe not in themselves but their destinies are not able to create well-devel- oped civilizations; 6) M.N. Epstein does not mention the reason for the ‘new Russian transitivity’ and this reason is some native Russian speakers’ individualism. However, M.N. Epstein does not deny the reason anywhere. What is more, he implies it in a number of his statements also ; there is a direct reference to the reason in his latest monograph; 7) M.N. Epstein cannot deny that the ‘new Russian transitivity’ is wordplay, which is not beyond conversationality. Nevertheless, M.N. Epstein admits it what can be proved by his statements in writing. Thus, out of all criticisms that the authors of the article addressed to Epstein (as a creator of Russian verbs transitivization concept) it is possible to consider as fair only the fact he did not try to explain why the transitive verbs, which were lost subsequently, were used in peasants’ speech at least until the middle of 19th century. It is impossible to view the other criticisms as relevant.

18-24

Authors: К. Л. Ковалёва, В. Ю. Шишкина

У статті зроблена спроба визначення ролі хоку в вираженні авторських стратегій у Романі Б. Акуніна «Алмазная колесница». Аналіз мовного матеріалу дозволив зробити висновок Про те, що хоку як метатекстовий елемент, що знаходиться в «сильній» позиції, істотно Впливає на організацію метадискурсивного п ростору і сприяє реалізації авторського задуму. Дані метаелементи, які спрямовані на гру з читачем, на залучення його до активної діяльності Зі с прийняття текс ту та сприяють створенню інтриги , є поліфункціональними одиницями , Що організують багаторівневий простір. В статье предпринята попытка определения роли хокку в выражении авторских стратегий в романе Б. Акунина ««Алмазная колесница»» . Анализ языкового материала позволил сделать вывод о том, что хокку как метатекстовый элемент, находящийся в «сильной» позиции, существенно влияет на организацию метадискурсивного пространства пособствует реализации авторского замысла. Данные метаэлементы, направленные на игру с читателем, на вовлечение его в активную деятельность по восприятию текста и способствующие созданию интриги, являются полифункциональными единицами, организующими многоуровневое пространство. Авторские хокку имеют эмоционально-эстетическую, когнитивную, апеллятивную, фатическую, структурообразующую и смыслообразующую функции. The article gives an attempt of appraising the role of hokku in the author’s strategies expression in B. Akunin’s novel “AlmaznayaKolesnitsa”. The language material analysis has allowed to draw the conclusion that hokku as a metatextual element in a “strong” position has a considerable impact on the metadiscursive space arrangement, gets the reader motivated to active perception of the text, facilitates the fulfilment of the author's intention. Theelementsinquestionamong other metatextual units (discursive words, rhetorical questions, expletive constructions, experienced speech etc.) encourage the author's viewpoint explication, equalise reader’s perception of the literary work and the author’s intention. Having placed at the end of each chapter hokkus which are semantically connected with ‘near’ and ‘distant’ contexts as well as with the chapter title the author uses them to highlight priorities, refers the reader to the text having been read, makes for deducing profound philosophical generalisations and conclusions. The presence of author’s hokkus creates complex interaction involving metadiscursivedialogueness being overlapped with the interdiscursive one which is due to usage a ‘strange’ form – the form of hokku for conveying the personal ( author's ) eaning These metatextual elements (which are aimed at the game with the reader, at his involvement into active efforts of the text perception and conducing to the intrigue creation) are polyfunctional units arranging the multilevel discursive space. The author's hokkus possess emotional-and-aesthetic, cognitive, appellative, phatic, structure-forming and sense-making functions which are subject to the metadiscursive one.

31-35

Authors: И.И. Степанченко

Стаття присвячена аналiзовi причин та визначенню меж варiативностi змiсту художнього тексту з огляду на функціоналізм. Ступінь варiативностi залежить, по-перше, від тезаурусу реципієнтів, по-друге, від ступеня складностi органiзацiп форми тексту (глибини тексту). Критерiєм адекватності пропонується вважати сприйняття тексту читачем-професіоналом. Статья посвящена анализу причин и определению границ вариативности содержания художественного текст с позиций функционализма. Степень вариативности зависит, во-первых, от тезауруса реципиентов, во-вторых, от степени сложности организации формы текста (глубины текста). Критерием адекватности вариантов предлагается считать восприятие текста читателем-профессионалом. The article is devoted to the analysis of the reasons and the definition of the boundaries of variation in the artistic text content from the position of functionalism. The basis of the theory of functionalism is the thesis that the thought can not be brought out of the thinking mind. In communicative act the material form of the text generates in the consciousness of a recipient the content, which is always variable. The degree of variability depends, firstly, on the degree of coincidence of the thesaurus of recipients, and secondly, on the complexity of the text form organization (the depth of the text). The latter, in its turn, can be determined by the degree of discrepancy between the connections of the verbal images on the linguistic level and the "objective" images on the level of thought of the text content structure, i.e. the degree of discrepancy between the connections in language syntagmatics and the connections in figurative-conceptual paradigmatics. The degree of complexity of the material form of the text organization (the depth) is directly proportional to the degree of variability in its perception. It is suggested that as the criterion for adequacy of variants can be the perception of the text by a professional reader.

41-46

Authors: Л. В. Гармаш

У статті розглянута одна з найбільш актуальних проблем сучасного літературознавства – проблема форм вираження авторської свідомості. Методологічною основою роботи стали праці М. М. Бахтіна і Б. О. Кормана. Розглянуто суб'єктні форми вираження авторської свідомості в романі Андрія Бєлого «Срібний голуб». Автор статті прийшов до висновку, що завдяки використанню такого музичного прийому, як контрапункт, в романі створюється ефект синтезу кількох оповідних інстанцій, а складність оповідної структури «Срібного голуба» обумовлена поєднанням оповіді з невласне-прямою мовою, чергуванням різних мовних стилів, кордони між якими розмиті, прихованими і явними відсиланнями до «чужого» тексту і багаторівневою системою оповідних інстанцій, у результаті чого створюється поліфонічна наративна єдність роману. В статье рассмотрена одна из наиболее актуальных проблем современного литературоведения – проблема форм выражения авторского сознания. Методологической основой работы стали труды М. М. Бахтина и Б. О. Кормана. Рассмотрены субъектные формы выражения авторского сознания в романе Андрея Белого «Серебряный голубь». Автор статьи пришел к выводу, что благодаря использованию такого музыкального приема, как контрапункт, в произведении создается эффект синтеза нескольких повествовательных инстанций, а сложность повествовательной структуры «Серебряного голубя» обусловлена соединением сказа с несобственно-прямой речью, чередованием различных речевых стилей, границы между которыми размыты, скрытыми и явными отсылками к «чужому» тексту и многоуровневой системой повествовательных инстанций, в результате чего возникает полифоническое нарративное единство романа. The article discusses the problem of the author and the ways of explicatory author's consciousness in fiction literature. The basic form of expression of author's consciousness are defined: the shape of the subject (characters and narrative instance); point of view (spatial, temporal, phraseological); plot and composite level of the work; architectonics; metatext (title, epigraphs, dedications, notes). The narrator as subjective expressions of the author's position in Andrey Bely’s novel consists of the several masks. Five storytellers is organized in a hierarchical multilevel storytelling system. There are three socio-characteristic of the narrator on the lower level– rural, district and estate. They have no autonomy, obey to the conditional narrator and attached to a particular locus. Their eyesight is limited and reflects typical features of the social groups to which they belong and represent. The author's attitude to them expressly ironic and evidences the demonstrative difference of their positions from author's point of view. The function of the folklore narrator is to transfer the internal state of the protagonist of the novel, Peter Darialsky, and express his perception of folk-poetry power. The mythological beginning connects this narrator with the author-storyteller, occupying the highest position in the conventional hierarchy of storytellers. The effect of the synthesis of several narrative instances occurs due to musical technique as a counterpoint. Thus, the complexity of the narrative structure of the novel is caused by the connection of narrative speech with non-direct speech, the alternation of the different speech styles with blurred boundaries between them, hidden and explicit references to “alien” text – artistic, philosophical, mythological, poetic, and contrapuntal technique of connection multiple viewpoints and multi-level system of narrative instances, which creates the polyphonic integrity of the novel.

53-56

Authors: А. И. Трофимова-Герман

У статті розглядаються особливості стилізації у п’єсі Ф. Сологуба «Дар мудрих бджіл» (1906). Аналізуються зв'язки між досліджуваною п'єсою та її імовірними претекстами, враховуючи варіативність авторських інтерпретацій античного міфу- першооснови про Протесилая та Лаодамію. Спеціальна увага приділяється взаємозв'язку образів-символів: бджоли – мед – віск, семантика якого пов'язана з давньогрецькою міфологією, а також з мотивом воскресіння, переосмисленим й трансформованим відповідно до естетичної мети і художнього задуму автора п’єси. Досліджується роль деяких жанрових форм російської народно-поетичної творчості у створенні Ф. Сологубом концептуально нового драматичного твору, в якому руйнуються уявлення про реалістичний театр: автор створює власну містерію. В статье рассматриваются особенности стилизации в пьесе Ф. Сологуба «Дар мудрых пчел» (1906). Анализируются связи между изучаемой пьесой и ее вероятными претекстами, учитывая вариативность авторских интерпретаций античного мифа- первоосновы о Протесилае и Лаодамии. Специальное внимание уделяется взаимосвязи образов- символов: пчелы – мед – воск, семантика которой связана с древнегреческой мифологией, а также мотивом воскресения, переосмысленным и трансформированным согласно эстетической цели и художественному замыслу автора пьесы. Исследуется роль некоторых жанровых форм русского народно-поэтического творчества в создании Ф. Сологубом концептуально нового драматического произведения, в котором разрушаются представления о реалистическом театре: автор творит собственную мистерию. The peculiarities of stylization in the play “Gift of wise bees” (1906) by F. Sologub are considered in the article. The connections between the aforementioned play and its possible pretexts are analyzed, taking into consideration the variability of the authors᾿ interpretations of the fundamental ancient myth about Protesilaus and Laodamia. Special attention is paid to the interconnection of the main images and symbols such as bees, honey and wax, the semantics of which are related to Greek mythology, as well as to the motif of resurrection, reinterpreted and transformed according to the aesthetic purpose and artistic intent of the author of the play. Using a variety of tropes connected to a bee as an important symbolic notion the author of the play skillfully unifies modern and archaic mythological thinking in terms of his aesthetics. The thorough analysis of the literary text is aimed at the discloser of the ways of interaction of tropes and the determination of their part in the process of reworking an ancient myth into a twentieth century mystery play. We also scrutinize the role of some genres of Russian verbal folklore in the mechanism of creation of a conceptually new dramatic work by F. Sologub in which the ideas of realistic theatre are being destroyed for the sake of a mystery play. The main observations of this article may be used in the further disquisition of the other dramas by F. Sologub as well as in the process of distinguishing this drama’s significance among the other author’s literary works.