Russkaâ filologiâ

8-14

Authors: И. И. Степанченко

У функцiональнiй лiнгвiстичнiй парадигмi відношення між системами мислення та мо- ви не розглядаються як відношення знакової репрезентацiï. Система мови – це система оперу- вання вербальними образами в актi комунiкацiï, система мислення – це система оперування «предметними» образами, тобто образами явищ позамовної дійсності. Цi системи відносно автономні i водночас тісно пов’язані одна з одною. Зміна методологічних засад змушує перег- лянути зміст основних лексичних, граматичних та текстових категорій. У статті виділені окремі аспекти вивчення мови, що потребують перегляду з огляду на взаємодію мовних та ми- сленнєвих категорій. В функциональной лингвистической парадигме отношения между системами мышле- ния и языка не рассматриваются как отношения знаковой репрезентации. Система языка – это система оперирования вербальными образами в акте коммуникации, система мышления – это система оперирования «предметными» образами, т.е. образами явлений неязыковой дей- ствительности. Эти системы относительно автономны и в то же время тесно взаимосвяза- ны. Изменение исходных методологических посылок заставляет пересмотреть содержание основных лексических, грамматических и текстовых категорий. В статье выделены отдель- ные аспекты изучения языка, нуждающиеся в пересмотре с точки зрения взаимодействия языковой и мыслительной систем. The relationships between the mental system and language one are not considered to be the relationships of the sign representation in the terms of the functional linguistic paradigm. The language system is the system that operates verbal images in the act of communication, the mental system is the system that operates "substantive" images, i.e., non-linguistic reality images of phenomena. These systems are relatively autonomous and at the same time closely linked. Changing the initial methodological assumptions initiates to redefine the content of basic vocabulary, grammar and word categories. Some aspects of language studies that should be reviewed because of the interaction of language and mental systems are defined in the article. In the field of lexis the functional definition of lexical meaning is ungrammatical rules of word operating in the communicative act. It makes to renew the vision of the paradigmatic and syntagmatic relations system, interdependence of lexical systems, rethink synonyms antonyms categories etc. In the field of morphology, in particular, the studies of the so-called lexical and grammatical categories in terms of the interdependence of mental and language ties in their content are seemed to be rather perspective.The interaction of language and thought determines the operation specifics of such syntactic units as homogeneous members, asyndetic complex sentences, etc.In the text theory the functional approach allows to describe a text substantial structure in the new terms, develop a text typology to determine the degree of variability of text content, basing on the features of the language and non-language levels connection in its content, etc.Changing the methodological approach to the linguistic units’ analysis is determined by the inclusion of linguistics in the human sciences. The interdisciplinary nature of the methodological aspects of functional linguistics allows to build a more adequate model of language, not taking into account individual features of the simulated object, but the specificity of the whole object.

20-25

Authors: Е. Д. Козлов

У статті аналізуються особливості функціонування морфологічних рядів в ідіостилях Б. Ахмадуліної і Ю. Моріц. Характеризуючи ряд як один з найбільш частотних результатів морфологічного відбору, ми виходимо з широкого розуміння ряду та розглядаємо як ряди одно- рідних членів речення, звернень, номінативних та інфінітивних речень, так і вертикальні ряди, формування яких зумовлено віршовою структурою. Аналіз особливостей формування морфоло- гічних рядів та функціонування рядів в поетичних текстах Б. Ахмадуліної і Ю. Моріц дає підс- тави зробити висновок про належність поетичного ідіостилю Б. Ахмадуліної до художніх си- стем класичного типу, а поетичного ідіостилю Ю. Моріц – до художніх систем вибіркового типу. В статье анализируются особенности функционирования морфологических рядов в идиостилях Б. Ахмадулиной и Ю. Мориц. Характеризуя ряд как один из наиболее частотных результатов морфологического отбора, исходим из широкого понимания ряда и рассматрива- ем как ряды однородных членов предложения, обращений, номинативных и инфинитивных предложений, так и вертикальные ряды, формирование которых обусловлено стиховой струк- турой. Анализ особенностей формирования на основе категориальной селекции морфологиче- ских рядов и их функционирования в поэтических текстах Б. Ахмадулиной и Ю. Мориц дает основания сделать вывод о принадлежности поэтического идиостиля Б. Ахмадулина к худо- жественным системам классического типа, а поэтического идиостиля Ю. Мориц – к художе- ственным системам избирательного типа. The article analyzes the peculiarities of morphological row function in B. Akhmadulina’s and Y. Moritz’s individual styles. The row is characterized as one of the most frequent results of morphological selection. We proceed from the broadest concept of the row and take into account such rows as the rows of homogeneous parts of the sentence, the rows of addresses, nominative rows, infinitive rows and vertical rows which are formed by the poetic structure. The analysis of the formation of morphological rows on the basis of morphological selection and their function in B. Akhmadulina’s and Y. Moritz’s poems shows that B. Akhmadulina uses three- and four-component rows, i.e. the rows of regular length, therefore keeping to the existing poetical tradition and accordingly possessing an artistic systems of classical type. Y. Moritz uses both the rows of regular length and the rows of supramaximal length (7 and more components) and the series of rows that have a complex interaction, therefore her individual style can be characterized as an artistic system of selective type.

32-37

Authors: К. Л. Ковалёва, В. Ю. Шишкина

У статті в межах дискурсивно-діалогічного підходу представлений аналіз діалогічних відносин у романі Б. Акуніна «Алмазна колісниця». Відповідно до положення про те, що дискур- су притаманна діалогічність, яка характеризується, з одного боку, спрямованістю на адреса- та, з іншого боку, взаємодією з попередніми текстами, нами розглянуто два типи діалогічності: метадискурсивна, яка відображає відносини «адресант – адресат», та інтердискурсивна, яка визначає відносини «текст – претекст». На прикладах розглянуто механізм виникнення діалогічності в кожному типі. В статье в рамках дискурсивно-диалогического подхода представлен анализ диалогиче- ских отношений в романе Б. Акунина «Алмазная колесница». В соответствии с положением о том, что дискурсу присуща диалогичность, характеризующаяся, с одной стороны, направлен- ностью на адресата, с другой стороны, взаимодействием с предшествующими текстами, на- ми рассматриваются два типа диалогичности: метадискурсивная, отражающая отношения «адресант – адресат», и интердискурсивная, определяющая отношения «текст – претекст». На примерах рассмотрен механизм возникновения диалогичности в каждом типе. The article is devoted to the research of literary discourse in the aspect of dialogueness. The purpose of the article is to research different types of dialogueness and the linguistic means of their expressing. The analysis of dialogical relations in B. Akunin’s novel “Almaznaya Kolesnitsa” is represented in the article on the basis of discursive and dialogical approach. Basing on the assumption that dialogueness is inherent in discourse and the first one is characterised by its intentionality to the adressee on the one hand and the interaction with the precedent texts on the other hand, we consider two types of dialogueness: the metadiscursive one reflecting the relations “addresser – addressee” and the interdiscursive one which defines the relations “text – pre-text”. In the novel metadiscursive dialogueness is expressed by metatextual components. Interdiscursive dialogueness is expressed by intertextual means. The generating process of dialogueness in each type is considered via examples.

44-48

Authors: Е. И. Вышинская

Целью статьи является исследование жанрового своеобразия рассказа Н. Н. Берберовой «Сказка о трёх братьях», в самом названии которого фигурирует авторское жанровое определение произведения, свидетельствующее о сознательной трансформации пи- сательницей традиционной жанровой модели рассказа. Закрепленная в названии номинация «сказка» подчеркивает синтетический характер жанра произведения. Жанровое своеобразие рассказа «Сказка о трёх братьях» определено наличием в нем имитационного дискурса жанра сказки, использованием традиционных для сказочного жанра типов героев, сюжетных эле- ментов, узнаваемой композиции, стилистических особенностей. Сказочные элементы, всту- пая во взаимодействие с жанровыми признаками рассказа, деструктурируют жанр, что по- зволяет характеризовать рассказ Н. Н. Берберовой как рассказ-имитацию жанра сказки. Метою статті є дослідження жанрової своєрідності оповідання Н. М. Берберової «Казка про трьох братів», у самій назві якого фігурує авторське жанрове визначення твору, яке свідчить про свідому трансформацію письменницею традиційної жанрової моделі опові- дання. Номінація «казка», яка закріплена у назві, підкреслює синтетичний характер жанру твору. Жанрова своєрідність оповідання «Казка про трьох братів» визначається наявністю імітаційного дискурсу жанру казки, використанням традиційних для казкового жанру типів героїв, сюжетних елементів, впізнаної композиції, стилістичних особливостей. Казкові елеме- нти, вступаючи у взаємодію з жанровими ознаками оповідання, деструктурують жанр, що дозволяє схарактеризувати оповідання Н. М. Берберової як оповідання-імітацію жанра казки. The aim of the article is to study the genre originality of the story, “The Fairy Tale of the Three Brothers”. It is shown that the genre originality of the story “The Fairy Tale of the Three Brothers” is the presence of the imitation discourse of the fairy tale genre. The so-called imitation stories are those in which there is the combination of features of different genres, moving from one genre to the other forms. Genre imitation in the story includes the presence of allusive field, borrowing of features and functions that refer to different genres. Thus, the traditional story takes on additional features, without losing its own. The text of the story reconstructs the genre structure, the characteristics of the chronotope and composite construction of the selected for the imitation genre. In the title of the story “The Fairy Tale of the Three Brothers” is present author's nomination of the genre categories. The nature of the genre category shows a conscious transformation of the traditional model of the genre. The given nomination “a fairy tale” emphasizes the synthetic nature of the genre of the story. “The Fairy Tale of the Three Brothers” can be characterized as a genre of an imitation story, as it can be traced to the use of traditional fairy-tale genre types of heroes, plot elements, recognizable composition, and stylistic features. Fabulous elements interact with genre features of the story and thus destruct the genre.

55-61

Authors: И. П. Поборчая

У статті аналізується семантика і поетика онейричних мотивів в творчості Олекса- ндра Кушнера. Відзначено частотність таких різновидів онейричних мотивів, як сон- мандрівка і сон-зустріч. Досліджено структуру сновидійної реальності у віршах поета. Пока- зана сюжетоутворююча функція мотиву сну і його взаємозв’язок з іншими мотивними ком- плексами, серед яких важливу роль відіграють танатологічні мотиви. Охарактеризована опо- зиція життя / смерть, яка визначає онтологічну глибину онейричних мотивів у творах О. Кушнера. Вірші О. Кушнера розглянуто в контексті російської поезії XIX–ХХ століть. В статье анализируется семантика и поэтика онейрических мотивов в творчестве Александра Кушнера. Отмечена частотность таких разновидностей онейрических мотивов, как сон-странствие и сон-встреча. Исследована структура сновидческой реальности в сти- хотворениях поэта. Показана сюжетообразующая функция мотива сна и его взаимосвязь с другими мотивными комплексами, среди которых важную роль играют танатологические мотивы. Охарактеризована оппозиция жизнь / смерть, определяющая онтологическую глубину онейрических мотивов в произведениях А. Кушнера. Стихотворения А. Кушнера рассмотрены в контексте русской поэзии XIX–ХХ веков. The article is devoted to the analysis of semantics and poetics of oneiric motives in Alexander Kushner’s works. Among the variants of oneiric motives which are the most frequently used are dream-peregrination and dream-meeting. The structure of dream reality is researched in poet’s lyrics. The plot formation function of the dream motive is shown in relation with other motive complexes where tanatological ones are of paramount importance. The article explores the life / death opposition that defines ontological depth of oneiric motives in Kushner’s poetry. A. Kushner’s poetry is reviewed within the context of Russian poetry of XIX–ХХ century.