Russkaâ filologiâ

7-12

Authors: Е.А. Скоробогатова

Друга з циклу статей, що присвячені поетичній морфології та морфологічній поетиці Мандельштама. В ній розглянуті поетичні способи актуалізації категорії відмінка і співположення у віршовій мові одиниць, що відносяться до різних частин мови. Стверджується, що використання виразного потенціалу категорії відмінка є ознакою ідіостиля поета. Виокрем- люються характерні поетичні смисли, підґрунтям яких слугують особливості граматичної се- лекції митця. Ключові слова: ідіостиль, Осип Мандельштам, відмінок, морфологічна селекція, поетична морфологія. Вторая из цикла статей, посвященных поэтической морфологии и морфологической по- этике Осипа Мандельштама, рассматривает поэтические способы актуализации категории па- дежа и межчастеречные соположения. Утверждается, что к морфологическим приметам идио- стиля поэта относится активное использование выразительного потенциала этой категории. Поэт активно применяет обычное для поэтического языка однопадежное соположение граммем разных слов и довольно редкое в языке русской поэзии соположение разнопадежных форм одного слова. Выявляются характерные для лирики Мандельштама поэтические смыслы, основанные на особенностях падежной грамматической селекции. Описаны активные в поэзии Мандельштама межчастеречные соположения граммем, типичные для русской поэзии этого периода, особенно- стью поэтического идиостиля является формирование стилистических фигур на базе межчас- теречных соположений. Ключевые слова: идиостиль, Осип Мандельштам, категория падежа, морфологическая селекция, поэтическая морфология. The second of a series of articles devoted to the poetic morphology and morphological poetics of Osip Mandelstam’s works considers ways of actualization of poetic categories of case and juxtaposition of different parts of speech. It is claimed that active use of the expressive potential of this category is one of the morphological distinguishing features of the poet’s idiostyle. The poet actively uses one-case juxtaposition of grammemes of different words which is usual for the poetic language and juxtaposition of the different-case-forms of the same word which is quite rare in the language of the Russian poetry. Poetic meanings which are characteristic of the poetry of Mandel- stam and based on the features of case grammar selection are identified. Juxtaposition of grammemes of different parts of speech that are actively used in Mandelstam’s po- etry and that are typical of Russian poetry of this period are described. The distinguishing feature of the poetic idiostyle is the formation of stylistic figures based on the juxtaposition of the different parts of speech. Keywords: idiostyle, Osip Mandelstam, the category of case, morphological selection, poetic mor- phology.

24-29

Authors: Е.Д. Козлов

В статті розглядається лінгвокультурне моделювання такого типажу російської культу- ри, як «жінка-поет», який у культурній свідомості постає як варіант типажу «російський по- ет», простежується його динаміка в російській лінгвокультурі ХIX–XXI століть та на тлі його типової реалізації у російській поезії виявляються особливості інтерпретації цього лінгвокультурного типажу у творчості Юнни Моріц. Ключові слова: лінгвокультурний типаж, концепт, гендер, поет, жінка-поет, ок- казіональний онім, автономінація. В статье рассматривается лингвокультурное моделирование такого типажа русской культуры, как «женщина-поэт», который в культурном сознании выступает в качестве вариан- та типажа «русский поэт»; прослеживается его динамика в русской лингвокультуре ХIX–XXI веков и на фоне его типичной реализации в русской поэзии выявляются особенности интерпрета- ции данного лингвокультурного типажа в творчестве Юнны Мориц. Ключевые слова: лингвокультурный типаж, концепт, гендер, поэт, женщина-поэт, окка- зиональный оним, автономинация. The article comprises the observation of linguistic and cultural modeling of such Russian cultural character type as “female poet” and its dynamic development in Russian literature of ХIX–XXI centuries. Special features of interpretation of this linguistic and cultural character type in Junna Moric’s works are explored in comparison to its typical occurrence in Russian poetry. Following V.I. Karasik we under- stand linguistic and cultural character type as “an image recognizable for a particular culture” which is represented in a language. As a matter of fact, linguistic and cultural character type is a concept “denot- ing the personality which is typified”. Throughout XIX–XXI centuries a linguistic and cultural character type “woman-poet” appeared in Russian culture, this type emphasizes “mastery”, “the ability to create good poetry” and removes gen- der-based questions. We can observe several stages in the development of this linguistic and cultural character type. In the culture of XIX century woman-poets were considered to be peculiar in comparison with man-poets but secondary and staying in the background. The self-identification of woman-poets di- rectly depended on skeptical assessment of their contemporaries; therefore they avoided using the word “poet” for autonomination. The beginning of XX century marked the new stage in assessment of female poetry and in self-awareness of woman-poets who started rejecting their “special status”, “femininity”, and asserting themselves to be equal to man-poets. In Russian culture XX century and the beginning of the XXI century is characterized by the tradition of using the word “poet” for calling women who wrote poems and refusal to call them “poetesses”. The word “poet” was used to name true poets regardless of their gender. Junna Moric stands out against this background; in her works we observe the evolution of self- identification from the common thing for Russian linguistic culture of calling herself a “poet” to creation of an occasional onym for aoutonomination. This onym is formed with the help of the most productive Russian suffix of femininity -к-. The use of this suffix makes the word close to common words of feminine gander. The actualization of gender component in Junna Moric’s individual style marks out her self- identification in comparison with Russian linguistic and cultural tradition. Key words: linguistic and cultural character type, gender, concept, poet, female poet, occasional onym, autonomination

36-41

Authors: Ж.А. Юрьева

Аналізуються мовні засоби в дискурсі спору Обломова зi Штольцем в романі «Обломов» I.О.Гончарова. У дискурсі спору виділяються мовні одиниці, які можна розглядати як сигнали розвитку конфлікта.До них відносяться слова, порівняння – лексичні сигнали; типи інтонації – інтонаційні сигнали; засоби логіки – логічні сигнали. Розрізняються сильні, слабкі і сигнали серед- ньої інтенсивності. Слабкі сигнали свідчать про намір почати суперечку або про неприйняття ідеї опонента. Сигнали середньої інтенсивності свідчать про розвиток спору, а сильні сигнали – про спад конфлікту. Логіко-семантичний аналіз дискурсу спору дозволяє встановити його семан- тичну модель і динаміку лексичної структури. На основі дискурсу, аналізованого у цій роботі, встановлені: а) семантична модель, динаміку якої схематично можна представити «від питання із запереченням до емоційного вигуку», б) динаміка лексичної структури від номінативних оди- ниць в первинному значенні, стилістично нейтральних, до образливої вторинної номінації . Ключові слова: мовні засоби, дискурс, спір, конфлікт, семантична модель, лексична структура. Анализируются языковые средства в дискурсе спора Обломова со Штольцем в романе «Об- ломов» И.А. Гончарова. . В дискурсе спора выделяются языковые единицы, которые можно рас- сматривать как сигналы развития конфликта.К ним относятся слова, сравнения – лексические сигналы; типы интонации – интонационные сигналы; средства логики – логические сигналы. Раз- личаются сильные, слабые и сигналы средней интенсивности. Слабые сигналы свидетельствуют о намерении начать спор или о неприятии идеи оппонента. Сигналы средней интенсивности сви- детельствуют о развитии спора, а сильные сигналы – о спаде конфликта. Логико-семантический анализ дискурса спора позволяет установить его семантическую модель и динамику лексической структуры. На основе дискурса , анализируемого в данной работе, установлены: а) семантиче- ская модель, динамику которой схематически можно представить «от вопроса с возражением до эмоционального восклицания», б) динамика лексической структуры от номинативных единиц в первичном значении, стилистически нейтральных, до оскорбительной вторичной номинации. Ключевые слова: языковые средства, дискурс, спор, конфликт, семантическая модель, лексическая структура. Linguistic means in the discourse of the dispute between Oblomov and Shtolts in the novel "Ob- lomov" of I.A. Goncharov are analysed in this article. Every person enters into an interaction with other individuals as a unique individual with his perception of the world picture, level of proficiency in the lin- guistic means, tactics and strategies of communication. He takes appropriate communicative behavior depending on the context and situation of communication. The problem of the use of linguistic means in the discourse is important, and has always arisen interest among linguists: Arutyunova N.D., Bahtin M.M., Batsevich F.S., Dijk T.A. van. , J. Searle., Stepanov U.S., Susov I.P., Shevchenko I.S. and others. The aim of this article is to determine the linguistic means in the discourse of the dispute between Oblo- mov and Shtolts in the novel "Oblomov" of I.A.Goncharov. F.S. Batsevich believes that excluding the features of communicative behavior is impossible to make a speech and communicative personality passport. In "Introduction to linguistic pragmatics" the scientist highlights regulatives of communicative behavior: 1."principles of communication are the most common requirements for processes of interaction between the participants of communication within the boundaries of the communicative act; 2. rules of communication formed within the defined lingvoculture requirements to one of the participants in the communication; 3. conventions (lat. conventio – consent, agreement) of communication - formalized (implicit) conventions, customs or arrangements adopted within the boundaries of a particular linguistic culture to support cooperative communication” [1, 196]. Indeed, these elements perform a regulatory function and operate the criteria for speech communication. If these criteria are not fulfilled it leads to communication failure (deviation). It is interesting to consider the rules and conventions of communication. What rules is the perlocutionary effect of persuasion achieved by? In recent years a growing number of studies examining the structure and content of the linguistic personality in a work of fiction appears. Y.N.Karaulov believes that "the existence of an all-Russian lan- guage type (reference level structure), the base portion which is common view of the world, or world view for Russian people(level 1), and stable complex of communicative features that determine national- cultural motivation of verbal behavior (level 2), and allows us to speak about the Russian language per- sonality "[4, p. 42]. In connection with the foregoing it is necessary to consider and explore the commu- nicative behavior of the characters in a work of fiction. The features of verbal behavior in the discourse of the dispute on the basis of the novel "Oblo- mov" of Goncharov are considered. Ilya Ilyich Oblomov is a Russian landowner who lives in St. Pe- tersburg on income derived from the serfs. Andrew Shtolts is a new bourgeois businessman. Two friends lived in the same town, they are the same age. These cultural people received a decent education. They both studied at the guest house of his father Shtolts in Verhlev. At the beginning of the novel «Oblomov» I.A.Goncharov notes inner life of Oblomov and a certain urge to act, at least thought about it: "He ... al- ready began to create in his mind a plan of different changes and improvements in order management of his estate "[2, s. 2]. In the views of Shtolts we can see the true cult of labor. But gradually we see paraly- sis of will and unrestrained laziness in Oblomov. Shtolts tries to awake Oblomov to activity. Will these attempts lead to a positive effect? And these heroes, different in character and social status, are in the dispute. What features of the language appear in the dispute?In this dialogue you can select the following signals indicating irritation of debaters: 1. The question of objection with the interrogative pronoun "how" which is used in the meaning of bewilderment tinged with resentment: "How does not it matter?" 2. Oblomov uses a counter-question "How well ...?" with the intonation of surprise. 3. Phrases: " how much horror, you will lose a penny" in this context show that surprise of Ilya Ilyich rises. Intonation A reader guesses about intonation and linguistic competence helps to recognize surprise. 4. Offensive nomination serving to strengthen the conflict in the dispute is used as a method of sticking lables: "Oh, you are Oblomovs!" 5. Offensive comparison: "like a lump of pastry" is used for the purpose to make fun of someone. 6. absurdity "one of thread stocking, and other paper?" is used for the purpose to ridicule indif- ference of Oblomov to himself and show a negative attitude. 7. Estimated exclamation: "Oh, Ilya, Ilya ... Zakhar! ... Dress Ilya Ilyich!" demonstrates perse- verance and emotional lift of speaker in bringing its purpose. 8. Incomplete sentences with pauses: "You're that ... how is it that ... wait a minute ... let me think ... I'm not shaved..." tell us about uncertainty of Oblomov. He concedes Shtolst and agrees to travel. Basing on the observations we give a semantic and lexical scheme of the dispute. Semantic model: 1. Question with objection; 2. Answer argument; 3. Counter-question with surprise; 4. Offensive nomination, sticking labels; 5. Offensive comparison; 6. Absurdity, the impulse to action; 7. Emotional exclamation. The dynamics of lexical structure: 1. Neutral vocabulary, nominative units in the primary sense; 2. Secondary meanings of words with a slightly enhanced connotative macrocomponent;3. Offensive comparison; 4. Offensive secondary nomination. We summarize the observations and select the language means that we can call signals of the dispute. We will mark the type of signal in each case - weak, medium or strong intensity. It is logical to assume that a weak signal indicates an intention to protest not linking to begin the conflict. "How does not it matter?" - intonation signal indicating a loss. "How - what? ... After one: both ... and then the carriage! Money goes much horror, and I do not know where! "- intonation signal indicating surprise. The signal of the average intensity indicates the development of the dispute. "Oh, you are Oblomovs!" - lexical signal is offensive nomination. "Like a lump of pastry" - lexical signal is offensive comparison. Strong signals indicate sharpening dispute and conflict resolution. "One of thread stockings, and other paper" - a logic signal of recession of the conflict and out- come of the dispute, convincing arguments. We summarize foregoing. In the discourse of the dispute we allocate linguistic units which can be considered as signals of the conflict. The signals are words, comparisons - lexical signals; types of intonation - intonation signals; means of logic - logic signals. We differ strong, weak and the average intensity signals. Weak signals in- dicate the intention to start a debate or opposition to the idea of an opponent. Average intensity signals show the development of the dispute, and strong signals tell about the decline of the conflict. Logical- semantic analysis of the discourse of the dispute allows to set its semantic model and the dynamics of the lexical structure. On the basis of the discourse analyzed in this article we discover: a) semantic model, the dynamics of which can be schematically presented "from question of objection to emotional exclama- tions," b) dynamics of the lexical structure from the nominative units in the primary sense, stylistically neutral to offensive secondary nomination . Keywords: linguistic mеаns, discourse, dispute, controversy, semantic model, lexical structure

48-51

Authors: М. Ф. Гетманец

У статті висвітлюється на основі особистих спогадів маловідомий факт біографії Кос- тянтина Михайловича Симонова, що має важливе значення для розуміння не тільки особистості поета, а й політичної ситуації в суспільстві, що склалася після 20-го з'їзду КПРС. Як відомо, на з'їзді вперше після трьох десятиліть обожнення Сталіна з гострою критикою його виступив М. С. Хрущов. Його доповідь потрясла всі верстви радянського суспільства і посіяла сум'яття в рядах творчої інтелігенції, яка свідомо чи несвідомо протягом багатьох років створювала культ вождя. Болісно переживав те, що відбувалося, і Костянтин Симонов, який, з одного боку, як чес- на і щира людина вірив у ідеали партії та глибоко поважав Сталіна, а з іншого боку, приголомше- ний відкритою правдою злодіянь, що творилися, не міг в один момент перебудувати свої політичні позиції. Його син Олексій Кирилович у своїх спогадах справедливо писав про те, що «батько болісно звільнявся від Сталіна в собі». Тим часом саме Костянтин Симонов з'явився першим, хто взяв під сумнів політику партії в галузі літератури і мистецтва, піддавши публічній критиці сумнозвісні постанови ЦК 1946-48 років з питань ідеології. Це сталося на всесоюзній на- раді завідувачів кафедр літератури університетів та педагогічних інститутів в жовтні 1956 року. Критику підхопили представники різних республік, які наводили безліч прикладів партійного тиску на літературу, що не могло не налякати ЦК. Незабаром в усі партійні організації було на- правлено закритий лист ЦК, в якому різко засуджувалися настрої учасників наради як антира- дянські та анархо-ревізіоністські. Автор статті, який був присутній на конференції і слухав виступи Симонова та інших письменників, характеризує позицію Симонова і передає настрої літературознавців країни, солідарних з письменником. Після цих подій Симонов, кандидат в члени ЦК, який користувався великим авторитетом у Хрущова і не раз виконував за його дорученням сумнівні ідеологічні акції, поступово втрачав довіру, а в 1958 році був направлений в Середнь- оазійські республіки як спеціальний кореспондент газети «Правда», де пробув до 1960 року. Ключові слова: культ Сталіна, нарада завідуючих кафедр літератури, виступ Симонова, критика політики комуністичної партії. В статье освещается на основе личных воспоминаний малоизвестный факт биографии Константина Михайловича Симонова, имеющий важное значение для понимания не только лич- ности поэта, но и политической ситуации в обществе, сложившейся после 20-го съезда КПСС. Как известно, на съезде впервые после трёх десятилетий обожествления Сталина с острой критикой его выступил Н. С. Хрущёв. Его доклад потряс все слои советского общества и посеял смятение в рядах творческой интеллигенции, которая осознанно или неосознанно в течение мно- гих лет создавала культ вождя. Мучительно переживал происходящее и Константин Симонов, который, с одной стороны, как честный и искренний человек верил в идеалы партии и глубоко уважал Сталина, а с другой стороны, потрясённый открытой правдой творимых злодеяний, не мог в один момент перестроить свои политические позиции. Его сын Алексей Кириллович в своих воспоминаниях справедливо писал о том, что «отец мучительно освобождался от Сталина в се- бе». Между тем именно Константин Симонов явился первым, кто взял под сомнение политику партии в области литературы и искусства, подвергнув публичной критике печально знаменитые постановления ЦК 1946-48 годов по вопросам идеологии. Это произошло на всесоюзном совеща- нии заведующих кафедрами литературы университетов и педагогических институтов в октябре 1956 года. Критику подхватили представители разных республик, приводившие множество при- меров партийного давления на литературу, что не могло не напугать ЦК. Вскоре во все партий- ные организации было направлено закрытое письмо ЦК, в котором резко осуждались настроения участников совещания, требовавших свободы творчества, как анархо-ревизионистские. Автор статьи, присутствовавший на конференции, слушавший выступления Симонова и других писате- лей, характеризует позицию Симонова и передаёт настроение литературоведов страны, соли- дарных с писателем. После этих событий Симонов, кандидат в члены ЦК, пользовавшийся боль- шим авторитетом у Хрущёва и не раз выполнявший по его поручению сомнительные идеологиче- ские акции, постепенно терял доверие, а в 1958 году был направлен в Среднеазиатские республики в качестве специального корреспондента газеты «Правда», где пробыл до 1960 года. Ключевые слова: культ Сталина, совещание заведующих кафедрами литературы, выступ- ление Симонова, критика политики коммунистической партии. The article highlights on the basis of personal memories a little-known fact of biography by Kon- stantin Simonov, which is important for understanding not only the personality of the poet, but the politi- cal situation in a society that has developed after the 20th Congress KPSS. As you know, the Congress for the first time after three decades of deification of Stalin sharply criticized by N.S.Hruschov. His report shocked all strata of Soviet society and sowed confusion among the creative intelligentsia, which con- sciously or unconsciously for many years to create a cult leader. Painfully experienced event and Kon- stantin Simonov, who, on the one hand, as an honest and sincere person believed in the ideals of the party and deeply respected Stalin, on the other hand, shaken open truth perpetrated atrocities could not at one time to restructure their political positions. His son Alex K. in his memoirs rightly wrote that "father painfully freed from Stalin himself." Meanwhile, it is Konstantin Simonov was the first who took into question the policy of the party in the field of literature and art, exposing the public criticism of the infa- mous decree of the Central Committee's 1946-48 on ideology. It happened at the All-Union Conference of heads of departments of literature universities and pedagogical institutes in October 1956. Criticism was picked up by representatives of the various republics, a lot of examples of party pressure on the literature that could not scare the Central Committee. Soon all the party organizations were sent a secret letter from the Central Committee, in which he sharply condemned the mood of the meeting, demanding the freedom of creativity, as anarcho-revisionist. The author, who was present at the conference, Simon lis- tened to the speeches, and other writers, describes the position of Simon and conveys the mood of the country in literature, in solidarity with him. After these events, Simonov, a candidate member of the Cen- tral Committee, who enjoyed great prestige among Khrushchev and not just carrying on his behalf dubi- ous ideological campaign, gradually lost confidence, and in 1958 was sent to the Central Asian republics as a special correspondent of the newspaper "Pravda", where he stayed until 1960. Keywords: cult of Stalin, conference of heads of departments of literature, Simonov's speech, criticism of the Communist Party.

58-62

Authors: А. В. Тарарак

В статті робиться спроба усвідомити характер використання символіки та топосів, пов’язаних із ім’ям Наполеона, в творчості О. Мандельштама. Російський акмеїзм фактично обійшов його, та лише в цього поета в його пізніх, передсмертних віршах виникає наполеонівська символіка, але вона не має за мету міфологізувати особистість героя. Проаналізовані кілька ре- дакцій віршу, які свідчать, що поет був байдужим до наполеонівського міфу, якому віддали на- лежне поети-романтики та символісти. В його творчому світі наполеонівська символіка виникає спочатку як спроба співвіднести масштаб страждань ліричного героя із тим, що відчували воїни минулого в баталіях, які ввійшли в світову історію. Однак в процесі написання вірша О. Мандельштам знімає найменування конкретних, та поряд із цим символічних епосів, оскільки ані Ватерлоо, ані Аустерліц не можна порівняти з тією апокаліптичною трагедією, яку пережи- ває ліричний герой та яка очікує людину та людство. Ключові слова: європейський наполеонівський міф, «чорна» легенда, акмеїзм, тютчевсь- кий інтертекст, наполеонівські топоси. В статье предпринимается попытка осмыслить характер использования символики и топосов, связанных с именем Наполеона, в творчестве О. Мандельштама. Русский акмеизм его фактически обошел, и лишь у этого поэта в его поздних, предсмертных стихах возникает напо- леоновская символика, но она не служит для мифологизации личности героя. Проанализированы несколько редакций стихотворения, свидетельствующих о том, что поэт был равнодушен к на- полеоновскому мифу, которому дань отдали поэты-романтики и символисты. В его творческом мире наполеоновская символика поначалу возникает как попытка соотнести масштаб страда- ний лирического героя с тем, что испытывали воины прошлого в вошедших в мировую историю сражениях. Однако в ходе работы над стихотворением О. Мандельштам снимает наименование конкретных и, вместе с тем, символических топосов, поскольку ни Ватерлоо, ни Аутерлиц несо- поставимы с той апокалипсической трагедией, которую переживает лирический герой и кото- рая ожидает человека и человечество. Ключевые слова: европейский наполеоновский миф, «черная» легенда, акмеизм, тютчев- ский интертекст, наполеоновские топосы. In the article we made an effort to comprehend the character of symbolism and toposes usage in O. Mandelstam`s creation, which are connected with the name of Napoleon. Russian acmeism move- ment overlooked it in practice, and only this poet in his late, near-death poems is using Napoleonic sym- bolism, but it doesn`t work for the mythologize of hero person. Several versions of the poem are analyzed, they give evidence, that the poet was indifferent to the Napoleonic myth in distinction from the poets- romanticists and symbolists, who paid attention to it. The Napoleonic symbolism appeared at first in his creative world like an attempt to correlate the scale of the lyric hero`s sufferings with the scale of the suf- ferings of the foretime soldiers in the battles, which made the world history. O. Mandelstam took off dur- ing the work on the poem the titles of the concrete and at once symbolic toposes, because we cannot match Waterloo or Austerlitz with the apocalyptic tragedy, which the lyric hero survives and which is waiting for a man and for the mankind. Key words: European Napoleonic myth, «black» legend, acmeism, Tyutchev`s intertext, Napo- leonic toposes.

69-74

Authors: С. В. Лазаренко

Стаття присвячена вивченню видів зв’язності газетного тексту та встановленню основ- них прийомів роботи з ними при викладанні російської мови як іноземної. Доведений особливий статус газетного тексту, а саме: газетний текст визначено як гіпертекст, що утворений нелінійно організованою, відкритою для поповнення сукупністю семантично (тема, ідея, мо- дальність тощо) і / або структурно (композиція, особливості синтаксичної організації тощо) взаємозв’язаних текстів, що перебувають у різних взаємовідношеннях, що реципієнт встановлює самостійно і в довільно обраній послідовності. Зазначено, що гіпертекстовий статус газетного тексту обумовлює особливий характер зв’язності в ньому та особливі види її реалізації. Встанов- лено, що зв’язність газетного тексту реалізована двома видами – внутрішньотекстовою зв’язністю (міжфразна і заголовкова) і гіпертекстовою зв’язністю. Розкрита специфіка ре- алізації кожного з вказаних видів зв’язності. Зазначено, що специфіка кожного з виокремлених видів зв’язності газетного тексту обумовлює особливості роботи з ними. Наведені основні прий- оми роботи, що можливо використати при ознайомленні іноземців з видами зв’язності газетного тексту. При цьому визначені результати, які мають досягти студенти при виконанні кожного прийому. Ключові слова: газетний текст, гіпертекст, зв’язність. Статья посвящена изучению видов связности газетного текста и установлению основных приёмов работы с ними в процессе преподавания РКИ. Обоснован особый статус газетного тек- ста, а именно: газетный текст определён как гипертекст, образованный нелинейно организован- ной, открытой для пополнения совокупностью семантично (тема, идея, модальность и т.д.) и / или структурно (композиция, особенности синтаксической организации и т.д.) взаимосвязанных текстов, находящихся в разных взаимоотношениях, которые реципиент устанавливает само- стоятельно и в произвольно выбранной последовательности. Обозначено, что гипертекстовый статус газетного текста обуславливает особый характер связности в нём и особые виды её реа- лизации. Установлено, что связность газетного текста реализована двумя видами – внутритек- стовой связностью (межфразовая и заголовочная) и гипертекстовой связностью. Раскрыта спе- цифика реализации каждого из указанных видов связности. Указано, что специфика каждого из видов связности газетного текста обуславливает особенности работы с ними. Приведены ос- новные приёмы работы, которые можно использовать при ознакомлении иностранцев с видами связности газетного текста. При этом определены результаты, которых должны достичь сту- денты при выполнении каждого приёма. Ключевые слова: газетный текст, гипертекст, связность. The paper studies the types of connectivity newspaper text, and key techniques of working with them in the RFL. The special status of newspaper text is justified, namely newspaper text is defined as a hypertext formed by non-linearly organized, open to replenishment set of semantically (theme, idea, mo- dality, etc.) and / or structurally (composition, syntactic organization peculiarities, etc.) interconnected texts, that are in different relationships, established by the recipient independently and in randomly cho- sen sequence. Indicated, that hypertextual status of newspaper text determines the specific nature of the connectivity in it and special types of its implementation. It is found that the connectivity of newspaper text is implemented in two types - intratextual connectivity (inter-phrase and title type) and hypertextual connectivity. Specific character of each of these types of connectivity implementation is highlighted. Indi- cated, that the specificity of each of these types of connectivity newspaper text require special work with them. The main techniques of work that can be used when foreigners are studying types of connectivity of newspaper text are listed. Results that students must achieve in the performance of each technique, de- fined. Keywords: newspaper text, hypertext, connectivity.