Teorìâ ta metodika navčannâ ta vihovannâ

5-10

Authors: О.П. Борзенко

У статті розглянуті питання розвитку дистанційного навчання (ДН) в Канаді другої половини ХХ століття. Характеризуються особливості його історичного розвитку. Здійснюється аналіз цього питання та звертається увага на те, що виникнення ДН у Канаді, збігається з інтенсивним розвитком пошти. Зазначено, що особливістю розвитку ДН в Канаді наприкінці ХХ століття є застосування технологій з високим рівнем інтерактивності. Розглянуто появу нових типів університетів завдяки впровадженню новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітню галузь Канади. З’ясовано вплив ІКТ на розвиток ДН. Проаналізовано стан розвитку дистанційної освіти в Канаді. Установлено, що розвиток ДН у Канаді збігається з періодами індустріалізації, інформаційності суспільства, глобалізації освіти та складається з різних поколінь технічних засобів. Підкреслюється, що Канада займає одне з провідних місць у світі в сфері ДН. Визначено, що освіта кінця ХХ століття характеризується численними змінами, процесами реформування, реструктуризації, які позначилися на системі освіти Канади. Ключові слова: розвиток, дистанційне навчання, засоби інформації, електронна пошта, інформаційно-комунікаційні технології, Інтернет, студентська молодь. В статье рассмотрены вопросы развития дистанционного обучения (ДО) в Канаде второй половины ХХ столетия. Объясняются особенности его исторического развития. Проводится анализ этого вопроса, обращается внимание на то, что возникновение ДО в Канаде совпадает с интенсивным развитием почты. Отмечено, что особенностью развития ДО в Канаде конца ХХ столетия является использование технологий с высоким уровнем интерактивности. Рассмотрено появление новых типов университетов в результате внедрения новейших информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) в образовательную отрасль Канады. Выяснено влияние ИКТ на развитие ДО. Проанализировано состояние развития дистанционного образования в Канаде. Установлено, что развитие ДО в Канаде совпадает с периодами индустриализации, информатизации общества, глобализации образования и состоит из разных поколений технических средств. Подчеркивается, что Канада занимает одно из первых мест в мире в сфере ДО. Установлено, что образование конца ХХ столетия характеризуется многочисленными изменениями, процессами реформирования, реструктуризации, которые отразились на системе образования Канады. Ключевые слова: развитие, дистанционное обучение, средства информации, электронная почта, информационно-коммуникационные технологии, Интернет, студенческая молодежь. The article deals with the development of distance learning (DL) in Canada of the second half of the twentieth century. The features of its historical development are explained. Analyzing this problem, the attention has been paid to the coincidence of distance learning (DL) origin in Canada with intensive development of mail. It is specified that feature in the development of distance learning (DL) in Canada in the end of the twentieth century is use of technologies with high level of interactivity. The new types of universities which appeared because of introduction of new information and communication technologies (ICT) in educational system of Canada have been considered. The influence of information and communication technologies (ICT) on the development of distance learning (DL) is determined. The state of distance learning development in Canada has been analyzed. It’s established that development of Canadian distance learning (DL) coincides with the periods of industrialization, society comprehension, education globalization and consists of various generations of technical devices. Currently, Canada takes one of the first places in the world in the sphere of distance learning (DL). It has been defined that education of the late XX century is characterized by a lot of changes, reforming process, restructuring that have an impact on educational system of Canada. It is also concluded that formation and development of distance education in Canada can be considered as a continuous process of education and communication evolution from correspondent training, books, and educational radio and TV programs to modern means of interactive communication. Keywords: development, distance learning, generation of technical devices, e-mail, information and communication technologies, Internet, students.

20-28

Authors: Т.О. Довженко

Формування професійної компетентності майбутніх педагогів спирається на принцип саморозвитку і послідовне навчання їх методам, що розвивають певні вміння. У процесі дослідження було виявлено комплекс методів навчання розвивального характеру. Указано, що ці методи набули поширення вже на початку ХХ століття. Ретельно проаналізовано групи основних умінь, які впливають на продуктивність такої діяльності: гностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні, організаторські, оцінні, прикладні. Проаналізовані методи формування професійних компетенцій майбутніх педагогів сприяють їхньому ефективному професійному становленню в новій соціокультурній ситуації, дають можливість краще орієнтуватися в різноманітних педагогічних ситуаціях, вчать приймати оптимальні самостійні рішення у роботі з батьками учнів. Стаття не вичерпує усіх аспектів проблеми. Перспективнимиуявляються дослідження технологій формування професійних компетенцій щодо організації педагогічної просвіти батьків учнів у другій половині ХХ століття. Ключові слова: педагогічна просвіта, педагогічна освіта, учитель, батьки, компетентність, уміння, методи. Формирование профессиональной компетентности будущих педагогов опирается на принцип саморазвития и последовательное обучение их методам, развивающих определенные умения. В процессе исследования было выявлено комплекс методов обучения развивающего характера. Указано, что эти методы получили распространение уже в начале ХХ века. Тщательно проанализированы группы основных умений, которые влияют на производительность такой деятельности: гностические, проектировочные, конструк- тивные, коммуникативные, организаторские, оценочные, прикладные. Проанализированные методы формирования профессиональных компетенций будущих педагогов способствуют их эффективному профессиональному становлению в новой социокультурной ситуации, дают возможность лучше ориентироваться в различных педагогических ситуациях, учат принимать оптимальные самостоятельные решения в работе с родителями учащихся. Статья не исчерпывает всех аспектов проблемы. Перспективными представ- ляються исследования технологий формирования профессиональных компетенций в отно- шении организации педагогического просвещения родителей учеников во второй половине ХХ века. Ключевые слова: педагогическое просвещение, педагогическое образование, учитель, родители, компетентность, умение, методы. Formation of professional competence of future teachers is based on the principle of selfdevelopment and consistent teaching of methods that develop certain skills. The study revealed a complex of teaching methods of developmental nature. It is noted that these methods have been already spread at the beginning of the XX century. Groups of main skills, that affect on the performance of such activity: gnostic, design, constructional, communicative, organizational, evaluative, applied, are thoroughly analyzed. The methods of formation of professional competence of future teachers, that promoted their effective professional development in the new socio-cultural situation, made it possible to behave in different pedagogical situations, taught to make their own optimal decisions working with pupils’ parents, are analyzed. The article does not cover all aspects of the problem. Researching technologies of development of professional competences as to organization of pedagogical education of pupils’ parents in the second half of the XX century is perspective. Keywords: pedagogical education, teacher education, teacher, parents, competence, skills, methods.

34-39

Authors: О.О. Запорожець

У статті обґрунтовано актуальність дослідження розвитку батьківської просвіти засобами масової інформації. Охарактеризовано засоби масової інформації як джерела просвітницької діяльності. Розглянуто аспекти та етапи розвитку батьківської просвіти засобами масової інформації. Встановлено особливості здійснення просвіти батьків на різних етапах розвитку засобів масової інформації. Встановлено, що найбільш суттєвий вплив на формування батьківської просвіти засобами масової інформації розпочався після появи та розповсюдження телебачення. В умовах сьогодення інтернет відіграє провідну роль серед усіх різновидів засобів масової інформації на ниві просвітницької діяльності. На основі аналізу літературних джерел та практичного досвіту було виділено позитивні та негативні сторони застосування засобів масової інформації для просвітницьких цілей. До позитивних сторін віднесено інформативність, доступність інформації, нескладний для розуміння її виклад, динамічність подачі, наочність та актуальність. Серед негативних сторін найбільш суттєвим фактором є велика кількість неправдивої інформації. Встановлено доцільність та необхідність налагодження діалогу між засобами масової інформації та педагогічною спільнотою для оцінювання та моніторингу інформації. Ключові слова: просвіта, засоби масової інформації, батьківська просвіта, друкований засіб масової інформації, електронний засіб масової інформації. В статье обоснована актуальность исследования развития родительского просвещения средствами массовой информации. Охарактеризованы средства массовой информации как источник просветительской деятельности. Рассмотрены аспекты и этапы развития родительской просвещения средствами массовой информации. Установлены особенности осуществления просвещения родителей на разных этапах развития средств массовой информации. Установлено, что наиболее существенное влияние на формирование родительского просвещения средствами массовой информации начался после появления и распространения телевидения. В современных условиях интернет играет ведущую роль на ниве просветительской деятельности среди всех разновидностей средств массовой информации. На основе анализа литературных источников и практического опыта были выделены положительные и отрицательные стороны применения средств массовой информации для просветительских целей. К положительным сторонам относятся информативность, доступность информации, не сложное для понимания ее изложение, динамичность подачи, наглядность и актуальность. Среди негативных сторон наиболее существенным фактором является большое количество ложной информации. Установлена целесообразность и необходимость налаживания диалога между средствами массовой информации и педагогическим сообществом для оценки и мониторинга информации. Ключевые слова: просвещение, средства массовой информации, родительское просвещение, печатные средства массовой информации, электронные средства массовой информации. Relevance of the study of parents’ education by media is substantiated in the article. Media was characterized as a source of education. Aspects and stages of development of parents’ education by media were considered. Peculiarities of parents’ education at different stages of the media development were defined. It was determined that the most significant influence on the formation of parents’ education by media started after the emergence and spread of television. The Internet plays a leading role in the field of education among all varieties of media in modern conditions. Based on analysis of the literature and practical experience positive and negative aspects of the use of media for educational purposes were identified. Positive aspects are informative, availability of information, not difficult to understand its presentation, dynamic flow, visibility and relevance. The most significant factor among the all negative aspects is the large number of false information. There is the expediency and the need for dialogue between the media and the educational community to assess and monitor information. Key words: education, the media, parental education, print media, electronic media.

46-51

Authors: В. О. Кириліва

У статті розглядаються основні вимоги до знань, умінь, функцій, якими повинен опанувати сучасний педагог. Виходячи із тісних зв’язків педагогічної науки з іншими науками про людину, знання і вміння педагога поділені на загальнопедагогічні, психологічні, соціологічні, історичні, юридичні, економічні, філологічні, культурологічні та власне педагогічні. До основних загальнопедагогічних знань віднесено: знання методів педагогічного керування дитячою діяльністю в різних типах навчально-виховних закладів та дитячих осередках; основ культурно-дозвіллєвої діяльності; сучасного стану підліткових та молодіжних угрупувань, рухів, організацій, їхньої ролі, місця і впливу на особистість дитини; основних державних документів з питань розвитку освіти і виховання; основ сімейного виховання, родинної педагогіки. Для успішної організації своєї діяльності педагогу потрібні не тільки знання, а й уміння. До нових загальнопедагогічних умінь провідних суб’єктів педагогічного впливу належать: уміння використовувати сучасні освітні технології; впливати на організацію цінних видів суспільної, трудової і дозвіллєвої діяльності. Знання і вміння педагога реалізуються в конкретних функціях. Серед сучасних науковців існують різні підходи до визначення функцій педагогічної діяльності. Одним із перших спробу класифікувати педагогічні функції в цілому зробив В. Сидоров. Вчений поділив їх на два класи: базисні та спеціальні. До базисних він відніс: діагностичну (оціночну), прогностичну та перетворюючу. Спеціальні функції, за переконанням автора, складаються з комунікативної, організаторської, правозахисної, превентивної, психотерапевтичної, рекламно- пропагандистської, соціально-педагогічної і соціально-економічної. Ключові слова: професійна підготовка, майбутній учитель, знання, вміння, функції, вимоги. В статье рассматриваются основные требования к знаниям, умениям, функциям, которыми должен овладеть современный педагог. Исходя из тесных связей педагогической науки с другими науками о человеке, знания и умения педагога поделены на общепедагогические, психологические, социологические, исторические, юридические, экономические, филологические, культурологические и собственно педагогические. К основным общепедагогическим знаниям отнесены: знание методов педагогического управления детской деятельностью в различных типах учебно-воспитательных заведений и детских центрах; основ культурно-досуговой деятельности; современного состояния подростковых и молодежных группировок, движений, организаций, их роли, места и влияния на личность ребенка; основных государственных документов по вопросам развития образования и воспитания; основ семейного воспитания, семейной педагогики. Для успешной организации своей деятельности педагогу нужны не только знания, но и умения. К новым общепедагогическим умениям ведущих субъектов педагогического воздействия относятся: умение использовать современные образовательные технологии; влиять на организацию ценных видов общественной, трудовой и досуговой деятельности. Знания и умения педагога реализуются в конкретных функциях. Среди современных ученых существуют различные подходы к определению функций педагогической деятельности. Одним из первых попытку классифицировать педагогические функции в целом сделал В. Сидоров. Ученый разделил их на два класса: базисные и специальные. К базисным он отнес: диагностическую (оценочную), прогностическую и преобразующую. Специальные функции, по убеждению автора, состоят из коммуникативной, организаторской, правозащитной, превентивной, психотерапевтической, рекламно-пропагандистской, социально-педагогической и социально-экономической. Ключевые слова: профессиональная подготовка, будущий учитель, знания, умения, функции, требования. The article examines the basic requirements to knowledge, skills and functions a modern teacher should master. Taking into account close ties between pedagogy and other sciences which study a human being, teacher’s knowledge and skills are divided into general pedagogical, psychological, sociological, historical, legal, economic, philological and cultural. The basic pedagogical knowledge includes knowledge of methods of children’s activities management in different types of educational institutions and children’s organizations; knowledge of main features of leisure activities; knowledge of the current state of adolescent and youth groups, movements, organizations, and their role and impact on children; knowledge of state documents on the development of education and upbringing; knowledge of the essential principles of family upbringing and education. For successful organization of the activity a teacher needs not only knowledge but also skills. Among new general pedagogical skills we can name: ability to use modern educational technologies; ability to influence on organization of social, working and leisure activities. Knowledge and skills of modern teacher are being implemented in specific functions. Modern scholars have different approaches to defining the functions of educational activities. One of the first scientists who tried to classify pedagogical functions in general was V. Sidorov. The scientist divided them into two classes: basic and special. Basic functions are: diagnostic (assessment), predictive and transforming. Special functions according to the scientist’s point of view are: communicative, organizational, human rights, preventive, psychological, advertising and propaganda, social-pedagogical and social-economic. Keywords: professional training, future teacher, knowledge, skills, functions, requirements.

56-61

Authors: А. В. Ковтун

У статті наведено результати аналізу архівних документів та історико-педагогічної літератури, у яких висвітлюється досвід музично-естетичної освіти майбутніх учителів у ВНЗ України у 50-80-ті рр. ХХ ст. Доведено, що у цей час до навчальних планів та програм підготовки майбутніх педагогів у ВНЗ широко входили індивідуальні музично-педагогічні заняття зі студентами; схарактеризовано питання організації педагогічної взаємодії викладачів та студентів на заняттях, визначено методи і прийоми навчання: словесні (пояснення, заохочення, інтерактивний діалог, індивідуальні бесіди, загальний та структурний аналіз музичного твору, рефлексивний аналіз змісту та якості зіграного твору); наочні (ілюстрування власним прикладом, прослуховування музичних творів); практичних (гра на слух, читання нот з листа, тренування). Показано значення для успішності індивідуальної музично-естетичної підготовки студентів домашніх завдань й самостійної роботи. Визначено труднощі, пов’язані з плануванням індивідуальних занять з музики, браком аудиторного фонду та музичних інструментів для таких занять. Ключові слова: форми роботи зі студентами, індивідуальні заняття, музично- естетична підготовка, майбутні вчителі, методи і прийоми музичного навчання, виконавські уміння, музичні інструменти. В статье приведены результаты анализа архивных документов и историко- педагогической литературы, в которых освещается опыт музыкально-эстетического образования будущих учителей в вузах Украины в 50-80-е гг. ХХ в. Доказано, что в это время в учебные планы и программы подготовки будущих педагогов в вузе широко входили индивидуальные музыкально-педагогические занятия со студентами; охарактеризован вопрос организации педагогического взаимодействия преподавателей и студентов на занятиях, определены методы и приемы обучения: словесные (объяснение, поощрения, интерактивный диалог, индивидуальные беседы, общий и структурный анализ музыкального произведения, рефлексивный анализ содержания и качества сыгранного произведения); наглядные (иллюстрирования собственным примером, прослушивание музыкальных произведений); практических (игра на слух, чтение нот с листа, тренировки). Показано значение для успешности индивидуальной музыкально-эстетической подготовки студентов домашних заданий и самостоятельной работы. Определены трудности, связанные с планированием индивидуальных занятий по музыке, недостатком аудиторного фонда и музыкальных инструментов для таких занятий. Ключевые слова: формы работы со студентами, индивидуальные занятия, музыкально-эстетическая подготовка, будущие учителя, методы и приемы музыкального обучения, исполнительские способности, музыкальные инструменты. The article shows results of analysis of archival documents and historical-pedagogical literature, which elucidate experience of musical-aesthetic education of future teachers at high educational institutions in Ukraine in the 50th-80th years of the XX century. It is proved that at this time curriculums and programs of the training of future teachers at high educational institutions included musical-pedagogical studies with students; question of organization of pedagogical interaction of teachers and students at the lessons is characterized; methods and techniques of education are defined: verbal (explanation, promotion, interactive dialogue, individual talks, general and structural analysis of a musical work, reflective analysis of the content and quality of the played work); visual (illustration by one’s own example, listening music); practical (playing by ear, reading of notes from a letter, training). The importance of students’ homework and independent work for success of individual musical-aesthetic education is shown. Difficulties, associated with the planning of individual music lessons, lack of classroom fund and musical instruments for such studies, are defined. Keywords: forms of work with students, individual studies, musical-aesthetic education, future teachers, methods and techniques of musical education, performing skills, musical instruments.

70-79

Authors: Л.С. Левченко

У статті розкриваються концептуальні й критеріальні характеристики творчої самореалізації особистості як мети гуманістичної теорії. Відкриття теорії самореалізації особистості як її самостійного творчого зростання й успішного самоствердження збагатило теорію виховання, зміцнило позиції гуманістичної парадигми освіти як провідного чинника формування людини нової ери. З’ясовано, що теорія самореалізації не може сприйматися як завершена і систематизована концепція з причини відсутності розгорнутих результатів конкретних науково-педагогічних досліджень. Виявлено та охарактеризовано основні критерії творчої самореалізації учителя. Ключові слова: творча самореалізація, гуманістична парадигма освіти, творче зростання, теорія виховання, критерії, творчий учитель. В статье раскрываются концептуальные и критериальные харктеристики творческой самореализации как цели гуманистического образования. Открытие феномена самореализации личности как ее самостоятельного творческого роста и успешного самоутверждения обогатило теорию воспитания, укрепило позиции гуманистической парадигмы образования як ведущего фактора формирования человека новой эры. Выяснено, что теория самореализации не может восприниматься как завершена и систематизированная концепция по причине отсутствия развернутых результатов конкретных научно- педагогических исследований. Выявлены и охарактеризованы основные критерии творческой самореализации учителя. Ключевые слова: творческая самореализация, гуманистическая парадигма образования, творческий рост, теория воспитания, критерии, творческий учитель. The article describes the conceptual and criterial characteristics of creative self-realization as the goal of humanistic theory. The discovery of the theory of self-realization as her own creative growth and successful assertion enriched the theory of education, strengthened the position of the humanistic paradigm of education as a leading factor in the formation of a new era. It was found that the theory of self-realization cannot be taken as complete and systematic concept because of the lack of detailed results of specific scientific and educational research. Identified and characterized the major criteria of creative self-realization of the teacher. A study of the literature and practical experience of self-realization formed the view that the most important theoretical basis for disclosure of the nature, content, criteria and conditions for self-realization began the concept of anthropological and humanistic areas of philosophy and psycho-pedagogical science. An anthropological approach to the appointment and education of a person in contrast to the concept of authoritarian pedagogy and pedagogy of social priorities is to try to consider the person as the highest and most perfect creation of nature. The original principles antropologa have a unique priority of the interests and values of the individual over the common ( public, state, class). In the model of education of existentialism as one of the directions of philosophical anthropology recognizes not only the uniqueness of the person, its independence from any external determinants, but also someactivity in the process of personal growth. Education, according to the existentialists, is reduced to self-education, and the task of the educator is to create conditions that a person has done herself. It is revealed that the person in the process of its formation is given a new status – independent, high-potential individual, which, above all, must rely on their own strength, intelligence and energy and not to justify their failures social problems, intrigues of enemies and the lack of a happy occasion. her success in life, happiness and prosperity are associated with power and thrust her self and, as a rule, little dependent on the benevolence of capricious fate. External (social) the dominant feature of the development of the individual’s inner world is designed mainly to encourage and create favorable conditions for the growth and development of the natural in man. Keywords: creative self-actualization, humanistic paradigm of education, creative growth, the theory of education, criteria, creative teacher.

86-94

Authors: Т.В. Лутаєва

У статті на основі аналізу історико-педагогічних джерел висвітлюються ідеї науковців-медиків та природознавців Харківського університету та досвід їх діяльності стосовно формування здорового способу життя в ХІХ – на початку ХХ ст. Окреслюються основні напрями формування здорового способу життя викладачами медичного та фізико- математичного факультетів Харківського університету. Автор статті висвітлює науково-педагогічну діяльність учених щодо формування здорового способу життя студентів як у режимі навчальної роботи, так і у позааудиторний час. Названо маловідомі публікації науковців Харківського університету, що присвячені проблемі боротьби із соціальними негараздами. Доведено, що більшість питань щодо формування здороров’язбережувального освітнього середовища не могли бути вирішеними у досліджуваний період через відсутність сприятливих суспільно-політичних умов. Ключові слова: здоровий спосіб життя, університет, просвітницька діяльність, науковець, вища медико-фармацевтична освіта, студент. В статье на основе анализа историко-педагогических источников исследуются идеи ученых-медиков и естествоиспытателей Харьковского университета, а также опыт их деятельности относительно формирования здорового образа жизни в ХІХ – в начале ХХ вв. Выделены основные направления формирования здорового образа жизни, характерные для научно-педагогической деятельности преподавателей медицинского и физико-матема- тического факультетов Харьковского университета. Автор статьи рассматривает научно-педагогическую деятельность ученых по формированию здорового образа жизни студентов как в режиме учебной работы, так и во внеаудиторное время. Названы малоизвестные публикации ученых, посвященные вопросам борьбы с социальными проблемами. Доказано, что большинство вопросов относительно формирования здоровье- сберегающей образовательной среды не могли быть решены в исследуемый период из-за отсутствия благоприятных общественно-политических условий. Ключевые слова: здоровый образ жизни, университет, просветительская деятель- ность, научный работник, высшее медико-фармацевтическое образование, студент. The article highlights the ideas of Medical scientists and naturalists of Kharkiv University and their experience within the activity regarding healthy lifestyle formation in the 19th – early 20th century, based on the research and analysis of historical and pedagogical sources. The article outlines that the issue of a healthy lifestyle advocated a separate topic in the national educational thought during the researched period, but was present in the context of understanding the problems of personal development, solving sanitation problems and health problems. The author of the article mentioned the main directions of researchers’ healthy lifestyle formation in Slobozhanshchina in the researched period. It was noted that Medical scientists and naturalists of Kharkiv University put forward ideas and carried out activities in relation to the healthy lifestyle formation among students during both academic work and extracurricular time (during the performances at the university, through demonstrations of exposures on health protection in museums and at exhibitions, teachers’ charity resulting in the protection of the students’ health, due to surveys of students and processing of the information received). Promoting understanding of the physical, psychological and spiritual components of health while teaching courses at the Medical Faculty helped students to adapt to the training and prepare for future careers better. It was noted that the teachers of the Medical Faculty of Kharkiv University had showed private initiative within the issue of students’ health care formation. It was named the less known publications of Medical scientists and naturalists of Kharkiv University concerning the issue of combating social ills. It is considered the interesting ideas that were put forward by Medical scientists and physicians regarding active longevity achievement. It is proved that scientists the Slobozhanshchina of were not able to realize all their ideas for a healthy lifestyle formation in the 19th – early 20th century due to a lack of favorable social and political conditions. Keywords: healthy lifestyle, University, Medical and Pharmaceutical education, scientist, educational Activities, student.

100-106

Authors: О. С. Проценко

У статті обґрунтовано необхідність впровадження технології формування жит- тєвої компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів у процес професій- ної підготовки молоді; подано характеристику експериментальної бази дослідження; розкрито основні методи, що використовувались у процесі дослідження; здійснено аналіз експериментальної перевірки ефективності технології формування життєвої компетент- ності в учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі їх професійної підготовки; подано порівняльний аналіз результатів експерименту відповідно до різних критеріїв: контрольна й експериментальна групи, гендерна ознака (дівчата – юнаки), територіальна приналежність учнів (обласний центр – районний центр – селище міського типу), вікові ознаки (учні 14-15 років – учні 17-18 років); доведено ефективність науково обґрунтованої технології формування життєвої компетентності учнів у процесі професійної підготовки. Ключові слова: експеримент, ефективність, життєва компетентність, професійна підготовка, технологія, учні. В статье обоснована необходимость внедрения технологии формирования жизнен- ной компетентности учащихся профессионально-технических учебных заведений в процесс профессиональной подготовки молодежи; дана характеристика экспериментальной базы исследования; раскрыты основные методы, используемые в процессе исследования; осу- ществлен анализ экспериментальной проверки эффективности технологии формирования жизненной компетентности у учащихся профессионально-технических учебных заведений в процессе их профессиональной подготовки; представлен сравнительный анализ результа- тов эксперимента в соответствии с различными критериями: контрольная и эксперимен- тальная группы, гендерный признак (девушки – юноши), территориальная принадлежность учащихся (областной центр – районный центр – поселок городского типа), возрастные признаки (учащиеся 14–15 лет – учащиеся 17–18 лет); доказана эффективность научно обоснованной технологии формирования жизненной компетентности учащихся в процессе профессиональной подготовки. Ключевые слова: эксперимент, эффективность, жизненная компетентность, профессиональная подготовка, технология, учащиеся. The following article emphasizes the need to implement technologies of vital competence among students of vocational-technical schools in the process of training; disclose the experimental base of research; specifies the main methods used in research; analyze the efficiency of experimental verification of vital competence among students of vocational-technical schools; contains a comparative analysis of experimental results according to different criteria: control and experimental groups, gender (girls – boys), place of residence (regional center – district center – urban village), age groups (students aged 14–15 – students aged 17–18); proves the efficiency of science-based verification of vital competence among students in the process of training. Keywords: experiment, efficiency, vital competence, training, technology, students.

113-120

Authors: В.І. Ростовська

У статті на підставі аналізу наукових джерел і вивчення масової практики роботи вищих навчальних закладів розкрито роль студентського самоврядування у формуванні активної життєвої позиції студентів, яка виражає спрямованість та інтенсивність відносин людини та суспільства. Автором представлено аналіз можливих форм впливу студентського самоврядування на діяльність вищого навчального закладу та його окремих ланок, з’ясовано практичні форми реалізації прав студентського колективу через своїх виборних представників, показано шляхи формування активної життєвої позиції студента у процесі здійснення самоврядування та самоорганізації у студентському колективі. Схарактеризовано повноваження органів студентського самоврядування, їх основні якості та значущість для студентського колективу. У статті доведено, що при правильній організації студентського самоврядування майбутні фахівці отримують такі важливі якості, як гнучкість, рухливість і мобільність. Стверджується, що участь студентів у діяльності органів студентського самоврядування виступити в ролі лідера сприяє розвитку вмінь і навичок впливу на інших людей, активність яких спрямовується на ефективне виконання завдань організації. Визначено можливості студентського самоврядування щодо впливу на прийняття управлінських рішень в межах чинного Закону України «Про вищу освіту». Ключові слова: студент, активна життєва позиція, студентське самоврядування, формування особистості, методи виховання у ВНЗ, соціально-виховна робота, громадянська активність, самоорганізація. В статье на основании анализа научных источников и изучения массовой практики работы высших учебных заведений раскрыта роль студенческого самоуправления в формировании активной жизненной позиции студентов, выражающая направленность и интенсивность отношений человека и общества. Автором представлен анализ возможных форм воздействия студенческого самоуправления на деятельность высшего учебного заведения и его отдельных звеньев, выяснено практические формы реализации прав студенческого коллектива через своих выборных представителей, показаны пути формирования активной жизненной позиции студента в процессе осуществления самоуправления и самоорганизации в студенческом коллективе. Охарактеризованы полномочия органов студенческого самоуправления, их основные качества и значимость для студенческого коллектива. В статье доказано, что при правильной организации студенческого самоуправления будущие специалисты получают такие важные качества, как гибкость, подвижность и мобильность. Утверждается, что участие студентов в деятельности органов студенческого самоуправления выступить в роли лидера способствует развитию умений и навыков влияния на других людей, активность которых направлена на эффективное выполнение задач организации. Определены возможности студенческого самоуправления относительно влияния на принятие управленческих решений в рамках действующего Закона Украины «О высшем образовании». Ключевые слова: студент, активная жизненная позиция, студенческое самоуправление, формирование личности, методы воспитательной работы в ВУЗе, социально-воспитательная работа, гражданская активность, самоорганизация. The article analyses possible forms of the influence of student self-government on the activity of a higher educational institution and its separate branches, describes practical forms of realization of rights of the student community through its elected representatives, shows ways of formation of an active attitude to life in students during realization of self-government and selforganization of the student community. Forms of student self-government bodies, their main qualities and significance for the student community are characterized. On the analysis of the scientific literature and mass practice of higher educational establishments the article highlights the role of the student self-government in the process of formation of the active students` position reflecting the direction and intensity of relations between a person and society. The research proves that under the correct organization of student self-government the future specialists gain such important qualities as mobility, liveliness and flexibility. It is underlined that the students` participation in the self-government process as a leader provides the conditions for developing of skills of influence onto other people whose activity is directed to the effective realization of the organizational tasks. The capabilities of student self-government to influence taking of administrative decisions within the framework of Ukraine’s law in force «On Higher Education» are described. Key words: student, active attitude to life, student self-government, formation of personality, methods of educational work at higher schools, social-educational work, civic activity, self-organization.

127-134

Authors: Н.Г. Тарарак

На основі здійснення ретроспективного аналізу ґенези формування ціннісних орієнтацій учасників навчального процесу систематизовано теоретичні питання й розкрито особливості практичних здобутків, накопичених вищою вітчизняною школою упродовж 90-х рр. ХХ століття – поч. ХХІ століття. Визначена значущість аксіологізації змісту мистецької вищої освіти і виховання, що спрямована на вирішення завдання підвищення аксіологічного потенціалу особистості студента. Цьому підпорядкований вибір форм і методів взаємодії аудиторних і позааудиторних організаційних форм, а також традиційних і продуктивних методів навчання і виховання, здійснюваний з позиції ціннісного підходу. Схарактеризовано сутність понять «компетентність» і «комунікативна компетентність»; обґрунтовано необхідність втілення в систему вищої освіти України компетентнісного підходу, зорієнтованого на аналіз результатів якості ціннісної педагогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу. Ключові слова: аксіологія, мистецька освіта, компетентність, партнери, міжособистісні відносини, діалог. В результате ретроспективного анализа генезиса формирования ценностных ориентаций участников учебного процесса систематизированы теоретические вопросы и раскрыты особенности практических достижений, накопленных высшей отечественной школой на протяжении 90-х гг. ХХ века – нач. XXI века. Определена значимость аксиологизации содержания художественного высшего образования и воспитания, направленная на решение задачи повышения аксиологического потенциала личности студента. Этим обусловлен выбор форм и методов взаимодействия аудиторных и внеаудиторных организационных форм, а также традиционных и продуктивных методов обучения и воспитания, осуществляемых с позиции ценностного подхода. Охарак- теризована сущность понятий «компетентность» и «коммуникативная компетент- ность»; обоснована необходимость имплементации в систему высшего образования Украины компетентностного подхода, ориентированного на анализ результатов качества ценностного педагогического взаимодействия субъектов учебного процесса. Ключевые слова: аксиология, художественное образование, компетентность, партнеры, межличностные отношения, диалог. On the basis of a retrospective analysis of the development of value orientations of the participants of educational process the theoretical issues and practical achievements accumulated by the higher national art school during the 90’s XX century – early XXI century have been systematized. The significance of axiological foundations of the content of higher art education has been determined to solve the problem of increasing axiological potential of a student`s individuality. This choice calls forth the forms and methods of interaction between the group members at the lessons and extracurricular organizational forms, as well as traditional and productive methods of training and education carried out from a position of the value approach. The significance of communicative competence against implementation of the competence approach to the communicative skills development of the future professionals in the sphere of design is also determined. The essence of the concepts of «competence» and «communicative competence»; the necessity of implementing of the competence approach into the system of higher education are characterized. It is underlined that such an approach is focused on the analysis of the quality of pedagogical interaction of the educational process subjects. Further studies on the current topic are recommended. Keywords: value pedagogical, mutual interaction, competence, partners, interpersonal relations, dialogue.

144-149

Authors: З.І. Шилкунова

У статті розкрито суть самостійності як внутрішнього фактору розвитку особистості. Ґрунтуючись на аналізі досліджень учених, з’ясовано, що самостійність визначається як узагальнена властивість особистості, яка виявляється в таких характеристиках, як незалежність (прагнення і здатність використовувати власні можливості у здійсненні будь-якої діяльності, без сторонньої допомоги), ініціативність (здатність до активних дій, уміння знаходити альтернативні, творчі рішення проблеми), критичність (здатність до об’єктивного аналізу результатів діяльності, самоаналізу, здатність висловлювати власні думки незалежно від позицій інших), відповідальність (усвідомлення можливих наслідків власної діяльності, готовність до виправлення помилок). Виявлено, що самостійність формується в нерозривному зв’язку з такими емоційно- вольовими властивостями особистості як цілеспрямованість, наполегливість, витримка. Автор зазначає, що формування самостійності молодших школярів є одним з найважливіших завдань початкової школи. Самостійність молодших школярів інтерпретується як здатність працювати без сторонньої допомоги, здатність докладати вольових зусиль у подоланні труднощів. Утверджується, що формування цієї якості у школярів значною мірою залежить від вибору методів навчання. Ключові слова: самостійність, молодші школярі, інтерактивні методи навчання, групова дискусія, рольова гра. В статье раскрыта суть самостоятельности как внутреннего фактора развития личности. Основываясь на анализе исследований ученых, выяснено, что самостоятельность определяется как обобщенное свойство личности, которое проявляется в таких характеристиках, как независимость (стремление и способность использовать свои возможности в любой деятельности, без посторонней помощи), инициативность (способность к активным действиям, умение находить альтернативное, творческое решения проблемы), критичность (способность к объективному анализу результатов деятельности, самоанализу, способность выражать свои мысли независимо от позиции других), ответственность (осознание возможных последствий собственной деятельности, готовность к исправлению ошибок). Выявлено, что самостоятельность формируется в неразрывной связи с такими эмоционально – волевыми свойствами личности как целеустремленность, настойчивость, выдержка. Автор отмечает, что формирование самостоятельности младших школьников является одной из важнейших задач начальной школы. Самостоятельность младших школьников интерпретируется как способность работать без посторонней помощи, способность прилагать волевые усилия в преодолении трудностей. Утверждается, что формирование этого качества у школьников во многом зависит от выбора методов обучения. Ключевые слова: самостоятельность, младшие школьники, интерактивные методы обучения, групповая дискуссия, ролевая игра. This article reveals the essence of independence as an internal factor of personal development. According to the analysis of scientists’ researches we determined the essence of independence as a personal quality, which manifested itself in such characteristics as aspiration and an ability to use own means in any activity without somebody’s help; the initiative (an ability to active actions, to solve problems creatively); criticalness (an ability to analyze the results objectively, to analyze yourself, to express own thoughts independently from other’s views), responsibility (realization of possible consequences, readiness to correct mistakes). The author notes that the formation of independence of schoolchildren is an important objective of primary school. The independence of primary school pupils is interpreted as an ability to work without outside help, an ability to overcome the difficulties in achieving the objective. The possibility of interactive teaching methods for the formation of independence of primary school pupils was detected. Some interactive teaching methods were examined. The author describes the following interactive teaching methods: group discussion («Aquarium», «Carousel»), game methods (method of situations, «Teaching-studying»). Keywords: independence, primary school pupils, interactive teaching methods, group discussion, game methods.