Teorìâ ta metodika navčannâ ta vihovannâ

12-18

Authors: О.І. Бабельчук

У статті досліджені питання, що стосуються освітніх процесів в Україні в історичній ретроспективі, а саме у період 20-их років ХХ століття. Цей період відомий, як період кардинальних змін у суспільно-політичному, економічному, духовному житті країни. 10 березня 1919 року на III Всеукраїнському з’їзді Рад у м. Харкові була проголошена Українська Соціалістична Радянська Республіка, що входила до складу СРСР. У роботі зазначено, що зі створенням СРСР був запроваджений спеціальний орган, який займався проблемами працівників освіти. Це був Всеробітос – Всеросійська профспілка робітників освіти. Саме провідними діячами цього спеціального органу було визначено низку проблем, що стояли перед середньою освітою в країні. Автор на основі вивчення й аналізу науково-педагогічної літератури, історичних джерел констатує низький рівень середньої освіти та відсутність необхідної кількості кваліфікованих педагогічних кадрів. У роботі встановлено, що в 20-ті роки ХХ століття 2/3 дітей віком від 6 до 18 років не мали освіти, тобто ніколи не навчалися у школі. Відзначена гостра необхідність розбудови нової системи середньої освіти, а саме: відкриття шкіл нового типу та підготовка для них педагогічних кадрів. Автор визначає, що, зважаючи на короткотривалі терміни підготовки викладацьких кадрів, Міністерством народної освіти у досить короткий термін були запропоновані такі установи для підготовки керівних кадрів середньої ланки освіти – педагогічний технікум, практичні інститути народної освіти, педагогічний факультет університету або педагогічний інститут, спеціальні науково-педагогічні курси. Ключові слова: підготовка, працівник, середня освіта, Україна, керівні кадри. В статье исследованы вопросы, касающиеся образовательных процессов в Украине в исторической ретроспективе, а именно в период 20-х годов ХХ века. Этот период известен как период кардинальных изменений в общественно- политической, экономической, духовной жизни страны. 10 марта 1919 на III Всеукраинском съезде Советов в г. Харькове была провозглашена Украинская Социалистическая Советская Республика, входившая в состав СССР. В работе отмечено, что с созданием СССР был введен специальный орган, который занимался проблемами работников образования. Это был Всерабитпрос – Всероссийский профсоюз работников образования. Именно ведущими деятелями этого специального органа был определен ряд проблем, стоящих перед средним образованием в стране. Автор на основе изучения и анализа научно-педагогической литературы, исторических источников констатирует низкий уровень среднего образования и отсутствие необходимого количества квалифицированных педагогических кадров. В работе установлено, что в 20-е годы ХХ века 2/3 детей в возрасте от 6 до 18 лет не имели образования, то есть никогда не учились в школе. Отмечена острая необходимость развития новой системы среднего образования, а именно: открытие школ нового типа и подготовка для них педагогических кадров . Автор указывает, что, несмотря на кратковременные сроки подготовки преподавательских кадров, Министерством народного образования в достаточно короткие сроки были предложены следующие учреждения для подготовки руководящих кадров среднего звена образования – педагогический техникум, практические институты народного образования, педагогический факультет университета или педагогический институт, специальные научно- педагогические курсы. Ключевые слова: подготовка, работник, среднее образование, Украина, руководящие кадры. The article explores issues related to educational processes in Ukraine in the historical perspective, namely during the 20-ies of XX century. This period is known as a period of cardinal changes in the socio- political, economic and spiritual life of the country. Ukrainian Soviet Socialist Republic that was a part of the USSR was proclaimed on March 10, 1919 at the III All-Ukrainian Congress of Soviets in Kharkiv. It is noted in the paper that the creation of the Soviet Union introduced establishing a special body to deal with the problems of educators. It was Vserobitos – Russian trade union of education workers. The leading figures of this special organization identified a number of problems of secondary education in the country. Author basing on the study and analysis of scientific and educational literature, historical sources states the low level of secondary education and the lack of adequate number of qualified teachers. It is found in the paper that in the 20 years of the twentieth century two thirds of children aged from 6 to 18 years had no education that means they never studied at school. There was a need to develop a new system of secondary education, namely the сreating schools of new type and training teachers for them. The author points out that, considering the short time of preparation of teachers, the Ministry of education in a fairly short period of time proposed following institutions for leadership training of secondary education – teachers college, practical institute of public education, pedagogical faculty of university, pedagogical institute, special scientific teacher training courses. Keywords: training, worker, secondary education, Ukraine, leadership.

23-30

Authors: С.А. Білецька

У статті автор конкретизував нормативне забезпечення і практику спільної діяльності родини дитини і школи як умови морального виховання учнів у позакласній роботі шкіл відомства міністерства народної освіти у другій половині ХІХ століття. Актуальність історичного аналізу питань морального виховання дітей у позакласній виховній роботі автором визначено потребою ретельного історіографічного вивчення обраної проблеми для розв’язання суперечності між накопиченим педагогічно цінним досвідом і масовою ретрансляцією його в інформаційних джерелах та відсутністю чітких організаційних, методичних рекомендацій щодо проведення такої роботи з метою підвищення рівня моральної вихованості дітей у сучасних загальноосвітніх закладах. У статті зазначено про те, що для другої половини ХІХ століття характерним був пріоритет ролі батьків у моральному вихованні дітей. Разом із тим, особливість цього періоду полягала у визначенні функціонального призначення виховних впливів на учнів у закладах загальної освіти. Контроль з боку громади здійснювався через спільні родинно- шкільні святкові дійства, приклад якого – «Свято птахів» – описано в цій роботі. Установлено, що взаємодія учасників виховного процесу (учнів, їхніх батьків, учителів) мала забезпечити відповідність церковним канонам прищеплених учням норм моралі, розвинених духовних думок і міркувань, необхідних мінімальних наукових знань. які відповідали конкретному соціальному, матеріальному статусу людини, не викликали в неї морального пригнічення, негативних емоцій невдоволення чи сумнівів. Це розуміння функціонального призначення морального виховання розглядалося як основа збереження суспільного миру і спокою, що унормовано в Циркулярі міністра народної освіти 1851 р., що мав чинність до кінця 1863 р. Перспективним напрямом подальшої розробки обраної проблеми аврор визначив дослідження ролі батьківських клубів і гуртків в організації морального виховання учнів шкіл у позакласній роботі наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Ключові слова: моральне виховання, школа, родина, позакласна робота, єдність вимог, дитина. В статье автор конкретизировал нормативное обеспечение и практику совместной деятельности семьи ребенка и школы как условия нравственного воспитания учащихся во внеклассной работе школ ведомства министерства народного образования во второй половине XIX века. Актуальность исторического анализа вопросов нравственного воспитания учащихся во внеклассной воспитательной работе автором определена потребностью тщательного историографического изучения выбранной проблемы для разрешения противоречия между накопленным педагогически ценным опытом и массовой ретрансляцией его в информационных источниках и отсутствием четких организационных, методических рекомендаций по проведению такой работы с целью повышения уровня нравственной воспитанности детей в современных общеобразовательных учреждениях. В статье сказано о том, что для второй половины XIX века характерным был приоритет роли родителей в нравственном воспитании детей. Вместе с тем, особенность этого периода состояла в определении функционального назначения воспитательных воздействий на учащихся в учреждениях общего образования. Контроль со стороны общества осуществлялся через общие семейно школьные праздничные действа, пример которого – «Праздник птиц» – описано в этой работе. Установлено, что взаимодействие участников воспитательного процесса (учащихся, их родителей, учителей) должно было обеспечить соответствие церковным канонам привитых ученикам норм морали, развитых духовных мыслей и рассуждений, необходимых минимальных научных знаний, которые отвечали конкретному социальному, материальному статусу человека, не вызывали у него морального угнетения, негативных эмоций, недовольства или сомнений. Это понимание функционального назначения нравственного воспитания рассматривалось как основа сохранения общественного мира и покоя, нормированного в Циркуляре министра народного образования 1851, который имел силу до конца 1863. Перспективным направлением дальнейшей разработки избранной проблемы автор определил исследования роли родительских клубов и кружков в организации нравственного воспитания учащихся школ во внеклассной работе в конце XIX – начале ХХ века. Ключевые слова: нравственное воспитание, школа, семья, внеклассная работа, единство требований, ребенок. The author concretized normative provision and practice of joint activity of the child’s family and the school as conditions of moral education of students in extracurricular work of schools of the department of the Ministry of public education in the second half of XIX century. Relevance of historical analysis of questions of the moral education of students in extracurricular educational work is defined by the author because of the need of comprehensive historiographical study of selected problem to resolve contradictions between pedagogically gained valuable experience and mass relaying it in information sources and because of the absence of clear organizational, methodological recommendations for this work to improve the level of moral education of children in modern educational institutions. The article says that for the second half of XIX century the priority role of parents in the moral education of children was characteristic. However, a feature of this period was in identifying the functional purpose of educational influences on students in general education institutions. Control of the society was through a common family and school holiday activities, an example of which «Birds holiday» is described in this paper. It is found that the interaction of the participants of the educational process (students, parents, teachers) had to ensure the accordance to the church canons, vaccinated to students moral norms, developed spiritual thoughts and reasoning, necessary minimum of scientific knowledge that meet specific social, material status of a person, did not cause him moral oppression, negative emotions, grievances or concerns. This understanding of the functional purpose of moral education was considered as a base of the preservation of public peace and tranquility, normalized in the Circular of the minister of public education in 1851, which was in force until the end of 1863. Role of parent clubs and groups in the organization of moral education of school students in extracurricular activity in the late XIX – early XX century is a perspective direction of further development of the chosen problem identified by the author. Keywords: moral education, school, family, extracurricular work, the unity of the requirements, the child.

37-44

Authors: В. В. Глушич

У публікації здійснено стислий огляд культурологічних відмінностей в аналізі поняття «культура батьківства» в Україні й США. Автором наголошено на тому, що базисом для визначення поняття «батьківська культура» є філософське розуміння культури як процесу розвитку творчих сил і здібностей людини та вчення про провідну роль діяльності в її формуванні. Особистісний прояв культури реалізується в повсякденній діяльності, у стосунках, поведінці, стилі життя, побуті, засвоєнні людиною культурних досягнень, знань, навичок, умінь. Культура батьківська є складовою частиною загальної культури. Вона втілюється у виховній діяльності й спрямована на формування особистості дитини. У статті визнано, що виховання батьківської культури в Україні й США ґрунтується на принципах демократизації й гуманізації. Найбільш виразною тенденцією сучасної американської педагогіки є підготовка молоді до сімейного життя. Помітною ознакою діяльності соціальних працівників, педагогів у США є надання цій підготовці системного характеру. З’ясовано, що в американській педагогіці існує поняття «родинно-шкільне виховання», «батьківсько- учительське партнерство». У ході дослідження виявлено певні відмінності у формуванні батьківської культури в Україні та США. Зокрема, у вихованні батьків в Україні використовують індивідуальні форми з огляду на особливості сім’ї. У США багато уваги приділяють взаємодії школи, культурних організацій з родинами. Процес формування батьківської культури у визначених країнах відрізняється і світоглядними засадами. Зокрема, виявлено, що в Україні і США по-різному ставляться до пріоритетних традиційних сімейних цінностей: шлюб, народження й виховання дітей, чадолюбство, багатодітність, розуміння батьківства як творчого акту самореалізації, високий престиж материнства і батьківства. Також з’ясовано різницю в диференціації змісту батьківської культури, сфери сімейної культур, виявлено ідеологічні розбіжності у формуванні батьківської культури у США і Україні. Ключові слова: родинне виховання, культура батьківства, родина, партнерство, цінності, ідеологічні орієнтири. В публикации осуществлено краткий обзор культурологических различий в анализе понятия «культура отцовства» в Украине и США. Автором отмечено, что базисом для определения понятия «родительская культура» является философское понимание культуры как процесса развития творческих сил и способностей человека и учение о ведущей роли деятельности в формировании. Личностное проявление культуры реализуется в повседневной деятельности, в отношениях, поведении, образе жизни, быту, усвоении человеком культурных достижений, знаний, навыков, умений. Родительская культура является составной частью общей культуры. Она воплощается в воспитательной деятельности и направлена на формирование личности ребенка. В статье признано, что воспитание родительской культуры в Украине и США основывается на принципах демократизации и гуманизации. Наиболее отчетливой тенденцией современной американской педагогики является подготовка молодежи к семейной жизни. Заметным признаком деятельности социальных работников, педагогов в США является предоставление этой подготовке системного характера. Выяснено, что в американской педагогике существует понятие «семейно-школьное воспитание», «родительско-учительское партнерство». В ходе исследования выявлены определенные различия в формировании родительской культуры в Украине и США. В частности, в воспитании родителей в Украине используют индивидуальные формы, учитывая особенности семьи. В США много внимания уделяют взаимодействию школы, культурных организаций с семьями. Процесс формирования родительской культуры в определенных странах отличается и мировоззренческими принципами. В частности, обнаружено, что в Украине и США по- разному относятся к приоритетным традиционным семейным ценностям: брак, рождение и воспитание детей, чадолюбие, многодетность, понимание родительства как творческого акта самореализации, высокий престиж материнства и отцовства. Также показана разница в диференциации содержания родительской культуры, сферы семейной культуры, выявлены идеологические разбежности в формированнии родительской культуры в США и Украине. Ключевые слова: семейное воспитание, культура отцовства, семья, партнерство, ценности, ідеологические ориентири. A brief review of cultural differences in the analysis of the concept of «parental culture» in Ukraine and USA is made in the publication. The author emphasized that the basis for the definition concept «parental culture» is a philosophical understanding of culture as a process of development creative powers and abilities of man and the doctrine about leading role of activity in its formation. The personal manifestation of culture is being realized in daily activity, relationships, behavior, lifestyle, mode of life, learning by human cultural achievements, knowledge, skills and abilities. Parental culture is a part of the general culture. It is being embodied in educational activity and aimed at the formation of the child’s personality. It is recognized in the article that education parental culture in Ukraine and the United States is based on the principles of democratization and humanization. The most distinct tendency of contemporary American pedagogy is preparation young people for family life. A salient feature of social workers, teachers in the United States is providing this preparation systemic character. It is found that in the American pedagogy there is a concept of «family-school education», «parental-teacher’s partnership.» Some differences are found in the formation of the parental culture in Ukraine and the USA. In particular, in the education parents in Ukraine individual forms given the characteristics of the family are being used. In the USA much attention is paid to the interaction of schools, cultural organizations and families. The formation of the parental culture in determined countries is different with philosophical means. In particular, it is revealed that in Ukraine and the United States people have different attitudes to the priority of traditional family values: marriage, birth and parenting, having many children, understanding fatherhood as a creative act of self-realization, high prestige of motherhood and fatherhood. Difference in the differentiation of the content of parental culture is also found, ideological differences in the formation parental culture in the United States and Ukraine are detected. Keywords: family education, parental culture, family, partnership, values and ideological orientations.

55-63

Authors: М.М. Данилюк

У статті висвітлено діяльність музично-просвітницьких громадських товариств Слобожанського краю у контексті сприяння розвитку в регіоні професійної музичної освіти. Визначено, що найбільш відомими з них були «Харківське товариство любителів хорового співу, музично-благодійне товариство «Харківський музичний гурток», «Церковно-співоче товариство», Харківське Товариство поширення в народі грамотності. Підкреслимо, що завдяки ініціативі товариств у цей час з’являються короткотермінові курси нотної грамотності, хорового церковного та світського співу, згідно «Звіту про курси співацької грамотності», що були влаштовані в Харкові у 1917 р., головне завдання подібних курсів полягало в ознайомленні з хоровим мистецтвом відомих композиторів, таких як М. Березівський, Д. Бортнянський, М. Глінка, О. Даргомижський, М. Римський-Корсаков, П. Чайковський та ін. Розкрито форми організації музично- професійної освіти, а саме: оперні класи для дорослих, короткотермінові співацькі курси та курси нотної грамоти, класи хорового співу, а також музичні класи, що у подальшому були перетворені на окрему музично-педагогічну структуру – музичне училище, на базі якого було створено консерваторію. Ключові слова: просвітницькі товариства, музично-професійна освіта, Слобожанщина, форми музично-професійної освіти. В статье отражена деятельность музыкально-просветительских общественных организаций Слободского края в контексте содействия развитию в регионе профессионального музыкального образования. Определено, что наиболее известными из них были «Харьковское общество любителей хорового пения, музыкально- благотворительное общество «Харьковский музыкальный кружок», «Церковно-певческое общество», Харьковское общество распространения в народе грамотности. Подчеркнем, что благодаря инициативе обществ в настоящее время появляются краткосрочные курсы нотной грамотности, хорового церковного и светского пения, согласно «Отчета о курсах певческой грамотности», которые были устроены в Харькове в 1917 р., главная задача подобных курсов состояла в ознакомлении с хоровым искусством известных композиторов, таких как М. Березовский, Д. Бортнянский, М. Глинка, А. Даргомыжский, Н. Римский-Корсаков, П. Чайковский и др. Раскрыты формы организации музыкально- профессионального образования, а именно: оперные классы для взрослых, краткосрочные курсы певцов и курсы нотной грамоты, классы хорового пения, а также музыкальные классы, которые в дальнейшем были преобразованы в отдельную музыкально-педаго- гическую структуру – музыкальное училище, на базе которого была создана консерватория. Ключевые слова: просветительские общества, музыкально-профессиональное образование, Слобожанщина, формы музыкально-профессионального образования. The article highlights the activity of musical and educational public associations of Slobozhanska land in the context of promoting development regional professional music education. It is determined that the most famous of them were “Kharkiv association of lovers of choral singing», «Musical and benefcial association», «Kharkiv musical group», «Church- singing association», «Kharkiv Association of spreading literacy among the people». We must emphasize that because of the initiative of associations at this time brief courses of musical literacy, choral church and secular singing were being appeared, according to the «Report about the singing literacy courses» that were established in Kharkov in 1917, the main task of such courses was to familiarize with choral art of famous composers such as M. Berezovsky, D. Bortnyansky, M. Glinka, A. Dargomyzhsky, M. Rimsky-Korsakov, P. Tchaikovsky and others. Forms of organization of musical professional education, namely opera classes for adults, short- term singing courses and courses of musical notation, choral singing classes and music classes are exposed and later were converted into a separate musical pedagogical structure – specialized music school, on the basis of which the conservatory was established. Keywords: educational associations, musical professional education, Slobozhanshchyna, the forms of musical professional education.

71-78

Authors: Т. О. Довженко

У статті автор порушив актуальну проблему розкриття окремих аспектів ґенези підготовки майбутніх учителів до організації педагогічної просвіти батьків учнів на прикладі діяльності Львівського університету, Києво-Могилянської академії, Московського університету, конкретизації внеску в розробку заявленої проблеми просвітян Ф. Прокоповича, Г. Сковороди і І. Посошкова. У статті зазначено, що історико-культурні витоки проблеми підготовки майбутніх учителів до організації педагогічної просвіти батьків учнів утворили народні традиційні уявлення про роль матері й батька у вихованні дитини. Ці традиційні уявлення синтезувалися у християнську педагогіку, що відповідальність за розвиток і життя дітей так само покладала на батьків. Установлено, що з поступовим розвитком мережі закладів педагогічної освіти, піднесенням учительської професії склалися соціальні передумови для цілеспрямованої педагогічної просвіти батьків, яка здійснювалася переважно через поширення корисної літератури релігійно-морального і педагогічного спрямування. Просвітницька діяльність Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, викладачів і випускників Києво-Могилянської академії сприяли поступовому утвердженню ідеї доцільної педагогічної просвіти батьків і відповідної підготовки учителів. Автором визначено, що на початок XVIII ст. в ґенезі ідеї підготовки майбутніх учителів до організації педагогічної просвіти намітилася тенденція державного контролю і систематизації змісту такої просвіти. У частині України, що підпорядковувалася Російській імперії, за царювання Петра І відбулися зміни в питанні педагогічної просвіти батьків і ролі в цьому процесі вчительства. На зміну народним уявленням і пріоритету батьківської позиції прийшла вимога виховання дітей відповідно до європейських зразків. Мета батьків відтоді полягала у вихованні дітей не за традиційними уявленнями, а за новими вимогами придворного етикету. Поява і поширення твору «Юності чесне зерцало, або Порадник до життєвого поводження» сприяло виникненню у дворянських родинах так званого дворянського виховання, коли дітей виховували не батьки, а гувернантки. Ключові слова: підготовка учителів, педагогічна освіта, педагогічна просвіта, батьки, виховання. В статье автор поднимает актуальную проблему раскрытия отдельных аспектов генезиса подготовки будущих учителей к организации педагогического просвещения родителей учеников на примере Львовского университета, Киево-Могилянской академии, Московского университета, конкретизирует вклад в разработку заявленной проблемы просветителей Ф. Прокоповича, Г. Сковороды, И. Посошкова. В статье сказано о том, что историко-культурные истоки проблемы подготовки будущих учителей к организации педагогического просвещения родителей учеников сформировали народные традиционные представления о роли матери и отца в воспитании ребенка. Эти традиционные представления синтезировались в христианскую педагогику, которая ответственность за развитие и жизнь детей так же возлагала на родителей. Установлено, что с постепенным развитием сети учреждений педагогического образования, подъемом учительской профессии сложились социальные предпосылки для целенаправленного педагогического просвещения родителей, которая осуществлялась преимущественно через распространение полезной литературы религиозно-нравственного и педагогического направления. Просветительская деятельность Ф. Прокоповича, Г. Сковороды, преподавателей и выпускников Киево-Могилянской академии способствовали постепенному утверждению идеи целесообразного педагогического просвещения родителей и соответствующей подготовки учителей. Определено, что к началу XVIII в. в генезисе идеи подготовки будущих учителей к организации педагогического просвещения родителей наметилась тенденция государственного контроля и систематизации содержания такого просвещения. В части Украины, которая подчинялась Российской империи, в царствование Петра I произошли изменения в вопросе педагогического просвещения родителей и роли в этом процессе учителя. На смену народным представлениям и приоритетам родительской позиции пришло требование воспитания детей согласно европейским образцам. Цель родителей с тех пор заключалась в воспитании детей не по традиционным представлениям, а по новым требованиям придворного этикета. Появление и распространение произведения «Юности честное зерцало, или Советник к жизненному обращению» способствовало возникновению в дворянских семьях так называемого дворянского воспитания, когда детей воспитывали не родители, а гувернантки. Ключевые слова: подготовка учителей, педагогическое образование, педагогическое просвещение, родители, воспитание. The author raises the important problem of research of certain aspects of the genesis of preparation future teachers for organization pedagogical education of students’ parents on the example of the activity of Lviv university, Kyiv-Mohyla Academy, Moscow university, elaborations of the investment to the development of the stated problem of educators F. Prokopovich, H.Skovoroda, I. Pososhkov. It is stated in the article that the historical and cultural origins of the problem of preparation future teachers for the organization pedagogical education of students’ parents formed a folk traditional view about the role of mother and father in a child’s upbringing. These traditional views synthesized into a Christian pedagogy, which saw parents in charge of the development and life of the children. It is found that gradual development of a network of institutions of pedagogical education gave social preconditions for the purposeful education of parents which was being carried mainly through the dissemination useful literature of religious and moral and pedagogical direction. Educational activity of F. Prokopovich, H.Skovoroda, teachers and graduates of Kyiv-Mohyla academy contributed the gradual assertion of appropriate pedagogical idea of purposeful parental education of parents and proper training teachers. The author determined that in the beginning of the XVIII century in the genesis of the idea of preparation future teachers for organization pedagogical education of students’ parents the tendency of state control and regimentation of the content of such education. In parts of Ukraine, which was subject of the Russian empire during the reign of Peter I there were changes in the question of pedagogical education of parents and the role of the teacher in this process. In place of the national representations and priorities of the parent item requirement of parenting according to European models came. The purpose of the parents since that time was in upbringing children not on traditional concepts, but on the new requirements of court etiquette. The emergence and dissemination of works «Honest mirror of youth, or adviser to the life treatment» contributed the beginning in noble families the so-called noble upbringing, when children were educated not by parents, but by governesses. Keywords: preparation teachers, pedagogical education, parents, upbringing.

85-94

Authors: С. А. Лисенко

У статті розкрито основні історично обумовлені, теоретичні та практичні особливості світового досвіду з організації дистанційного навчання в умовах неперервної освіти. Проаналізовано напрямки останніх досліджень у сфері теоретичного обґрунтування та організації дистанційного навчання. Здійснено короткий ретроспективний аналіз зародження та становлення «навчання на відстані», ініціатором якого стали Канада, США, Велика Британія та інші держави. Окреслено внесок зарубіжних учених у теорію дистанційного навчання. Схарактеризовано найбільш вагомий внесок у практику організації дистанційного навчання таких країн, як Канада, США, країни Азії, досвід яких може бути органічно адаптований у вітчизняну вищу освіту. Ключові слова: дистанційне навчання, неперервна освіта, комп’ютер, Інтернет, медіатехнології. В статье раскрыты основные исторически обусловленные, теоретические и практические особенности мирового опыта по организации дистанционного обучения в условиях непрерывного образования. Проанализированы направления последних исследований в сфере теоретического обоснования и организации дистанционного обучения. Осуществлен краткий ретроспективный анализ зарождения и становление «обучение на расстоянии», инициатором которого стали Канада, США, Великобритания и другие государства. Определен взнос зарубежных ученых в теорию дистанционного обучения. Охарактеризован наиболее весомый вклад в практику организации дистанционного обучения таких стран, как Канада, США, страны Азии, опыт которых может быть органически адаптирован в отечественное высшее образование. Ключевые слова: дистанционное обучение, непрерывное образование, компьютер, Интернет, медиатехнологии. The article shows the main historically caused theoretical and practical features of world experience on distance learning in continuous education. There are analyzed directions of recent research in the field of theoretical substantiation and distance learning. It is carried a brief retrospective analysis of the origin and formation of «distance learning», initiated by Canada, USA, Great Britain and other countries. It is defined contribution of foreign scientists in the theory of distance education. Is characterized the most significant contribution to the practice of distance education in such countries as Canada, the United States, Asian countries, experience of which could also be adapted to organic domestic higher education. Keywords: distance learning, continuous education, computer, internet, mediatechnologies.

104-110

Authors: Т. В. Ніжевська

У статті розкрито сутність поняття готовність, розглянуто професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури з трьох основних позицій, визначено, що готовність майбутніх учителів фізичної культури до використання засобів артпедагогіки у професійній діяльності є запланованим результатом відповідної підготовки. Дана готовність – інтегральне особистісне утворення майбутнього фахівця, що проявляється в його спроможності успішно застосовувати артзасоби для досягнення поставлених педагогічних цілей. Очевидно, що ця готовність є складником загальної готовності фахівця до педагогічної праці. Визначено, що готовність майбутніх учителів фізичної культури до використання засобів артпедагогіки у професійній діяльності включає такі елементи: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-функціональний і особистісний. Також здійснено змістове наповнення даних елементів. Ключові слова: артпедагогіка, фізична культура, майбутні вчителі, професійна готовність учителя, компоненти професійної готовності учителя, професійна діяльність. В статье раскрыта суть понятия готовность, рассмотрена профессиональная пoдготовка будущих учителей физической культуры с трех основных позиций, определено, что готовность будущих учителей физической культуры к применению средств артпедагогики в профессиональной деятельности является запланированным результатом соответствующей подготовки. Данная готовность – интегральное личностное образование будущого специалиста, которое проявляется в его способности успешно применять артсредства для достижения поставленных педагогических целей. Очевидно, что даная готовность является составляющей общей готовности специалиста к педагогической работе. Определено, что готовность будущих учителей физической культуры к применению средств артпедагогики в профессиональной деятельности включает такие компоненты: мотивационно-ценностный, когнитивно- функциональный и личностный. Также выполнено их смысловое наполнение. Ключевые слова: артпедагогика, физическая культура, будущие учителя, профессиональная готовность учителя, компоненты профессиональной готовности учителя, профессиональная деятельность. The article deals with the essence of the concept of readiness, professional training of future teachers of physical education of three main positions is considered, it is determined that the willingness of future teachers of physical education to the use means of artpedagy in professional activity is a planned result of suitable training. This readiness is the integral formation of future personal professional, which is being manifested in its ability to apply successfully artmeans to achieve their educational goals. It is obviously, this willingness is part of the overall preparedness specialist for pedagogical work. It is determined that the willingness of future teachers of physical education to the use of artpedagogy in professional activity includes the following elements: motivational and evaluative, cognitive and functional and personal. Meaningful data of elements is also made. Keywords: artpedagogy, physical education, future teachers, teacher’s professional readiness, components of teacher’s professional readiness, professional activity.

120-127

Authors: М. С. Плащовата

У статті розкрито історію становлення педагогічної оцінки. Проаналізовано та узагальнено різні підходи щодо вирішення педагогічних проблем, що пов’язані з оцінкою та системою оцінювання, схарактеризовано основні аспекти шкільної оцінки, наведені її позитивні і негативні сторони, варіативність різних систем оцінювання (двобальну (зараховано, не зараховано), 60- бальну, 100-бальну системи). З’ясовано, що педагоги- науковці, методисти та фахівці в галузі освіти ведуть інтенсивні пошуки шляхів удосконалення системи оцінювання. Проаналізовано основні ідеї прихильників системи оцінювання, які стверджували, що негативні наслідки використання бальної системи найчастіше бувають через невміння або непорядність учителів та опонентів бальної системи, що дотримувалися позиції, що учні вчаться не заради знань, а заради балів, вимагаючи їх від учителя різними шляхами, найчастіше пропонували замінити їх словесними або письмовими розгорнутими характеристиками про успіхи учнів. Актуальність публікації обґрунтована проблемами підвищення якості навчання і засвоєння знань продовжує залишатися важливим завданням і на сьогоднішній день. Значна увага приділена питанню реформи в галузі освіти (введення 12-бальної шкали оцінювання, модульно-рейтингової системи, зовнішнього тестування). Також автор встановлює основні причини неуспішності, що обумовлені особливостями особистості учня. Також зроблено висновок, що оцінка педагога повинна бути об’єктивною, адекватною, мотивованою, критичною, стимулюючою, диференційованою, зацікавленою, виразною, зрозумілою та поважною. Ключові слова: педагогічна оцінка, бальна система, навчання, вчитель, школа. В статье раскрыта история становления педагогической оценки. Проанализированы и обобщены различные подходы к решению педагогических проблем, связанных с оценкой и системой оценивания, охарактеризован основные аспекты школьной оценки, приведенные ее положительные и отрицательные стороны, вариативность различных систем оценивания (двухбалльную (зачтено, не зачтено), 60 балльную, 100-балльную системы). Выяснено, что педагоги-ученые, методисты и специалисты в области образования ведут интенсивные поиски путей усовершенствования системы оценивания. Проанализированы основные идеи сторонников системы оценивания, которые утверждали, что негативные последствия использования балльной системы чаще всего бывают из-за неумения или непорядочность учителей и оппонентов балльной системы, придерживались позиции, что ученики учатся не ради знаний, а ради баллов, требуя их от учителя различными путями, чаще предлагали заменить их словесными или письменными развернутыми характеристиками об успехах учеников. Актуальность публикации обоснована проблемами повышения качества обучения и усвоения знаний продолжает оставаться важной задачей и на сегодняшний день. Значительное внимание уделено вопросу реформы в области образования (введение 12-балльной шкалы оценивания, модульно-рейтинговой системы, внешнего тестирования). Также устанавливаются основные причины неуспеваемости, обусловленные особенностями личности ученика. Также сделан вывод, что оценка педагога должна быть: объективной, адекватной, мотивированным, критической, стимулирующим, дифференцированной, заинтересованной, выразительной, понятной и важной. Ключевые слова: педагогическая оценка, балльная система, обучение, учитель, школа. The historical aspect of the formation of educational evaluation is defined in the article. The various existing approaches to the definition of educational problems related to the assessment and evaluation system are analyzed and summarized, the main aspects of the school estimates are describes, its positive and negative sides and the variability of different systems are given. Educators, scientists, methodologists and experts in the field of education are intensive in searching ways to improve the system of evaluation. There are the basic ideas of supporters, who argued that the negative effects of the use of the scoring system are most often due to the inability or dishonesty teachers and opponents of scoring system, which take the position that students learn not for the sake of knowledge, but for the sake of points, achieving their teachers from different paths, they often offer to replace the scoring system with verbal or written disclosure of the characteristics of student success. Considerable attention is paid to the issue of educational reform (introduction of a 12- point scale of assessment, module-rating system of external testing). Also the main causes of poor progress due to the peculiarities of the individual student are established. It’s also concluded that the assessment of the teacher should be: objective, adequate, motivated, critical, challenging, differentiated, interested, expressive, clear and important. Keywords: educational evalu ation, the point system, teaching, teacher, school.

136-142

Authors: Н. С. Скрипник

Стаття присвячена визначенню актуальності проблеми формування суб’єктної позиції студентів вищих технічних навчальних закладів. Суб’єктну позицію студента розглянуто як інтегративну характеристику особистості, яка відображає активно-вибіркове, ініціативно- відповідальне, перетворююче ставлення студента до самого себе, до тих чи інших сторін дійсності, до власної освіти. У статті узагальнено погляди сучасних науковців на обґрун- тування необхідності формування суб’єктної позиції майбутніх фахівців. З’ясовано, що вона має суттєве значення для ефективності та якості освіти, що здобувається, для майбутньої професійної діяльності, для повноцінної професійної та особистісної самореалізації майбутнього інженера. Процес формування суб’єктної позиції студентів у вищих технічних навчальних закладах характеризується такими особливостями, як: пріоритетність професійно-технічних характеристик на противагу особистісним; необхідність врахування недостатньо повних уявлень студентів про вимоги сучасного ринку праці до особистісних характеристик інженера; утруднення у її формуванні через специфіку технічної освіти. Подальшої розробки потребують питання визначення необхідних педагогічних умов і можливостей навчально-виховного у вищих технічних навчальних закладах щодо формування і розвитку суб’єктної позиці майбутніх інженерів. Ключові слова: суб’єктна позиція, студенти, вищий технічний навчальний заклад. Статья посвящена определению актуальности проблемы формирования субъектной позиции студентов высших технических учебных заведений. Субъектная позиция студента рассматривается как интегративная характеристика личности, которая отражает активно-избирательное, инициативно-ответственное, преобразующее отношение студента к самому себе, к тем или иным сторонам действительности, к собственному образованию. В статье обобщены взгляды современных ученых на обоснование необходимости формирования субъектной позиции будущих специалистов. Выяснено, что она имеет существенное значение для эффективности и качества получаемого образования, для будущей профессиональной деятельности, для полноценной профессиональной и личностной самореализации будущего инженера. Процесс формирования субъектной позиции студентов в высших технических учебных заведений характеризуется такими особенностями, как: приоритетность профессионально-технических характеристик в противовес личностным; необходимость учета недостаточно полных представлений студентов о требованиях современного рынка труда к личностным характеристикам инженера; затруднения в формировании из-за специфики технического образования. Дальнейшей разработки требуют вопросы определения необходимых педагогических условий и возможностей учебно-воспитательного процесса в высших технических учебных заведениях для формирования и развития субъектной позиции будущих инженеров. Ключевые слова: субъектная позиция, студенты, высшее техническое учебное заведение. The article is devoted to defining the topicality of the problem of forming subject position of students in higher technical educational institutions. Subject position of the student has been considered as an integrative personality characteristic that reflects active and selective, initiative and responsible, transforming attitude of the student to himself, to the different aspects of reality, to his own education. This article summarizes the views of contemporary scholars on substantiation of the necessity to develop subject position of future specialists. It has been found out to be essential for the efficiency and quality of education being got, for future professional activities, for a full professional and personal self–realization of future engineer. The formation of students’ subject positions in higher technical educational institutions is characterized by such features as priority of professional and technical characteristics to personal ones; the necessity to take into account not complete enough ideas of students about the demands of the modern labor market to personal characteristics of an engineer; difficulty in the formation due to the specific character of technical education. The determination of educational conditions needed and opportunities of the educational process in higher technical educational institutions for the formation and development of subject positions of future engineers should be further studied. Keywords: subject position, students, higher technical educational institution.

150-156

Authors: О. В. Хромченко

У статті розкрито педагогічну сутність поняття «інформаційна компетенція вчителя-філолога» в аспекті формування готовності до організації навчально- дослідницької діяльності старшокласників. Висвітлено результати аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел стосовно сутності окресленого феномена. Ресурсом підвищення інтересу майбутніх учителів до проблеми організації навчально-дослідницької діяльності школярів та оволодіння ними теоретичними знаннями щодо основ організації окресленої роботи старшокласників ми пропонуємо впровадження спецкурсу „Педагогічні засади організації навчально-дослідницької діяльності старшокласників.” Запропонований спецкурс виступає засобом формування інформаційної компетенції майбутніх учителів-філологів в організації навчально-дослідницької діяльності старшокласників. Зазначений спецкурс дає можливість сформувати у майбутніх учителів філологічних спеціальностей систему знань щодо психолого-педагогічних основ організації навчально-дослідницької діяльності старшокласників, засобів діагностики підготовки школярів до виконання дослідницьких робіт, форм та методів ефективної організації окресленої діяльності учнів у ході викладання філологічних дисциплін. Ключові слова: компетенція, інформаційна компетенція, готовність, підготовка, навчально-дослідницька діяльність старшокласників. В статье раскрыта педагогическая сущность понятия «информационная компетенция учителя-филолога» в аспекте формирования готовности к организации учебно-исследовательской деятельности старшеклассников. Освещены результаты анализа отечественных и зарубежных научных источников относительно сущности указанного феномена. Ресурсом повышения интереса будущих учителей к проблеме организации учебно-исследовательской деятельности школьников и овладения ими теоретическими знаниями по основам организации очерченной работы старшеклассников мы предлагаем внедрение спецкурса „Педагогические основы организации учебно-исследовательской деятельности старшеклассников”. Предложенный спецкурс выступает средством формирования информационной компетенции будущих учителей-филологов в организации учебно-исследовательской деятельности старшеклассников. Указанный спецкурс дает возможность сформировать у будущих учителей филологических специальностей систему знаний психолого-педаго- гических основ организации учебно-исследовательской деятельности старшеклассников, средств диагностики подготовки школьников к выполнению исследовательских работ, форм и методов эффективной организации очерченной деятельности учащихся в ходе преподавания филологических дисциплин. Ключевые слова: компетенция, информационная компетенция, готовность, подготовка, учебно-исследовательская деятельность старшеклассников. The article considers the pedagogical essence of the concept «information competence of teachers of philological specialties» in the aspect of formation of readiness to organize educational and research activities of senior pupils. The results of the analysis of Ukrainian and foreign scientific sources about the nature of the specified phenomenon are exposed. We offer the implementation of the specialized course «Pedagogical basis of organization of educational and research activity of senior pupils» as the resource of raising the interest of future teachers to the problem of organization of educational and research activity of pupils and mastering theoretical knowledge of organization of the mentioned activity of the pupils, The suggested course is a means of formation of information competence of future teachers-philologists in the organization of educational and research activity of senior pupils. The proposed special course provides an opportunity to shape the system of knowledge of the future teachers of philology about the psychological and pedagogical foundations of teaching and research activities of senior students, of diagnostic aids, forms and methods of effective organization of the outlined activities of pupils. Keywords: competence, information competence, readiness, training, educational and research activities of senior pupils