Naukovì zapiski Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu Lìteraturoznavstvo

16-25

Authors: Н.Ю. Бондарь

У статті розглядається художня своєрідність шляху-лабіринту як різно- виду архетипу в англійській літературі в різних літературних модальнос- тях. Мета статті – розглянути художні особливості шляху-лабіринту як різновиду архетипу дороги і простежити його еволюцію в реалістичному і постмодерністському напрямках в англійській літературі. Виявлено, що в англійських романах виховання в основному шлях-лабіринт актуалізується як успішне подолання життєвих труднощів, хоча вже в ХІХ столітті для ге- роїв-авантюристів (Ребекка Шарп) можна виділити непродуктивний підвид шляху-лабіринту як безуспішне подолання життєвих труднощів і свідомий вибір суєтного руху по життю, а в постмодерністському романі такий шлях містить вже ідею трагічного кружляння (лабіринт долі, лабіринти світової історії). І по сторонам «дороги» в постмодерністських творах вишикуються абсурдність буття, відчай, передчуття загальної кризи суспільства, культу- ри, цивілізації, а сам шлях веде в нікуди. В статье рассматривается художественное своеобразие пути-лабиринта как разновидности архетипа в английской литературе в различных литера- турных модальностях. Цель статьи – рассмотреть художественные особен- ности пути-лабиринта как разновидности архетипа дороги и проследить его эволюцию в реалистическом и постмодернистском направлениях в англий- ской литературе. Выявлено, что в английских романах воспитания в основ- ном путь-лабиринт актуализируется как успешное преодоление жизненных трудностей, хотя уже в ХІХ веке для героев-авантюристов (Ребекка Шарп) можно выделить непродуктивный подвид пути-лабиринта как безуспеш- ное преодоление жизненных трудностей и сознательный выбор суетного движения по жизни, а в постмодернистском романе такой путь содержит уже идею трагического кружения (лабиринт судьбы, лабиринты мировой истории). И по сторонам «дороги» в постмодернистских произведениях выстраиваются абсурдность бытия, отчаяние, предчувствие общего кризи- са общества, культуры, цивилизации, а сам путь ведет в никуда. The article deals with the artistic originality of the way-labyrinth as a kind of archetype of the way in English literature in various literary modalities. The purpose of the article is to consider the artistic originality of the way-labyrinth as a kind of archetype of the way and to retrace its evolution in realistic and post- modern trends in English literature. It was revealed that in the English novels of education generally the labyrinth is represented as the successful overcoming the diffi culties of life, although as late as the nineteenth century for adventurer characters (Rebecca Sharp) it can distinguish an unproductive subtype of the way-labyrinth as unsuccessfully overcoming diffi culties of life and a conscious choice of the vain movement through life, and in the postmodern novel, such way already contains the idea of the tragic whirling (the labyrinth of the fate, labyrinths of world history). And in the post-modern works the absurdity of life, despair, foreboding of general crisis of society, culture, civilization are lined up on either side of “way”, and the way leads to nowhere.

38-58

Authors: О.В. Варенікова

Стаття присвячена проблемі векторності шевченкознавчих досліджень ХІХ – 1-ї третини ХХ століття. Наприкінці ХІХ століття дослідження питань, пов’язаних із творчістю, життям, оточенням Т. Шевченка виявляло певні багатозначні кореляції, різ- ні методологічні підходи. У першій третині ХХ століття вчені не припиняли полемізували, знаходячи проблемні лакуни шевченкознавства та двозначні положення. У статті приділяється особлива увага періоду 20-х років у розвитку шев- ченкознавства, який справедливо визначається вченими як найбільш плід- ний, оскільки в ньому поєдналися кілька методологічних підходів, що ще не зазнали кінцевої «правки» від радянських ідеологів. Розглядаються наукові розвідки таких учених, як В. Доманицький, М. Драгоманов, С. Єфремов, О. Кониський, П. Филипович, Б. Якубський, що присвячені вивченню різних аспектів життя та творчості Т. Шевченка, аналі- зуються збірники «Шевченко та його доба», «Шевченківський збірник». У результаті здійсненого аналізу відстежена динаміка методологічних підходів до творчості Т. Шевченка та його образу. Статья посвящена проблеме векторности шевченковедческих исследо- ваний ХІХ – 1-й трети ХХ столетия. В конце XIX века исследования вопросов, связанных с творчеством, жизнью, окружением Т. Шевченко проявляло определенные многозначные корреляции, различные методологические подходы. В первой трети ХХ века ученые не прекращали полемизировали, находя проблемные лакуны шев- ченковедения и неоднозначные положения. В статье уделяется особое внимание периода 20-х годов в развитии шевченковедения, который справедливо определяется учеными как наиболее плодотворный, поскольку в нем соединились несколько методологических подходов, которые еще не испытали конечной «правки» советских идеологов. Рассматриваются научные исследования таких ученых, как В. Доманиц- кий, Н. Драгоманов, С. Ефремов, А. Конисский, П. Филиппович, Б. Якуб- ский, посвященные изучению различных аспектов жизни и творчества Т. Шевченко, анализируются сборники «Шевченко и его время», «Шевчен- ковский сборник». В результате проведенного анализа отслежена динамика методологи- ческих подходов к творчеству Т. Шевченко и его образа. The article is devoted to the problem of vector solving of Shevchenko studies of the 19th - 1 st third of the 20th century. At the end of the nineteenth century, research on issues related to creativity, life, and the environment of T. Shevchenko showed some signifi cant correlations, different methodological approaches. In the fi rst third of the twentieth century, scientists did not stop controversy, fi nding problem lacunae of Shevchenko and ambiguous positions. The article pays particular attention to the period of the 20s in the development of Shevchenko studies, which is fairly determined by scientists as the most fruitful, since it combines several methodological approaches that have not yet undergone a fi nal “correction” from the Soviet ideologues. The scientifi c investigations of such scholars as V. Domanytsky, M. Drahomanov, S. Yefremov, O. Konysky, P. Filipovich, B. Yakubsky, which are devoted to the study of various aspects of T. Shevchenko’s life and work, are analyzed, miscellany”Shevchenko and his day “,” Shevchenko miscellany”. As a result of the carried out analysis, the dynamics of methodological approaches to the work of T. Shevchenko and his image were monitored.

79-89

Authors: Я.В. Гуртовая

Стаття присвячена осмисленню образа М.В. Гоголя у спогадах І.С. Тур- генєва. Метою даної статті є встановлення особливостей образа М.В. Гого- ля, створеного у «Літературних та життєвих спогадах». Образ М.В. Гоголя у «Літературних та життєвих спогадах» створений І.С. Тургенєвим із чудо- вою письменницькою майстерністю. Йому вдалося передати особливості зовнішності М.В. Гоголя, його манеру говорити, а головне – відобразити його точку зору на власну творчість. Протиставляючи риси зовнішнос- ті один одному і передаючи в цілому негативне ставлення до зовнішнос- ті письменника, І.С. Тургенєв зумів створити образ тривожної і не цілком упевненої в собі людини, суперечливої особистості, якої, однак, характерні певні переконання, безсумнівна талановитість, віра у величезні можливості російської літератури. Статья посвящена осмыслению образа Н.В. Гоголя в воспоминаниях И.С. Тургенева. Целью данной статьи является установление особенностей образа Н.В. Гоголя, созданного в «Литературных и житейских воспомина- ниях». Образ Н.В. Гоголя в «Литературных и житейских воспоминаниях» создан И.С. Тургеневым с замечательным писательским мастерством. Ему удалось передать особенности внешности Н.В. Гоголя, его манеру гово- рить, а главное – запечатлеть его точку зрения на собственное творчество. Противопоставляя черты внешности друг другу и передавая в целом не- гативное отношение к облику писателя, И.С. Тургенев сумел создать образ тревожного и не вполне уверенного в себе человека, противоречивой лич- ности, которой, однако, характерны определенные убеждения, несомнен- ная талантливость, вера в огромные возможности русской литературы. The article is devoted to the comprehencion of N.V. Gogol’s image in I.S. Turgenev’s memoirs. The purpose of this article is to establish the peculiarities of N.V. Gogol’s image, created in “The literary and worldly memoirs.” N.V. Gogol’s image in «The literary and worldly memoirs» is created by I.S. Turgenev with remarkable writing skills. He managed to convey the features of N.V. Gogol’s appearance, his manner of speaking, and the most important – to portray his point of view on his own creativity. Contrasting the features of appearance to each other and conveying a generally negative attitude to the image of the writer, I.S. Turgenev managed to create the image of an anxious and not completely self-confi dent person, a contradictory personality, which, however, is characterized by certain beliefs, undoubted talent, and the belief in the enormous possibilities of Russian literature.

102-116

Authors: Л.М. Корнільєва

У статті розглядаються основні риси естетики англійського романтизма. Дослідження присвячене основам романтичного сприйняття краси, мисте- цтва, релігії, природи, історії, а також ролі індивида у культурному, історич- ному і соціальному процесах. Одними з основних характеристик романтиз- ма вцілому і англійського романтизма зокрема є зосередження авторів на емоціях окремо взятої людини і внутрішньому світі героя; прославляння краси, мистецтва і чистої уяви; заперечення індустріалізації, усталених форм віросповідання, схвалених державою і церквою, а також раціональ- ного підходу до вивчення будь-чого, соціальних конвенцій и т.п.; идеаліза- ція чистої, незабрудненої природи і сільської місцевості, захист бідних та знедолених людей, особливо жінок і дітей; зацікавленість по відношенню до далеких країн і надприродних явищ, зацікавленість у історії і фольклорі, часте використання персоніфікацій, експерименти з розміром вірша, жан- рами і вокабуляром. В статті поданий огляд сучасних наукових робіт по романтизму, включаючи класичні праці таких видатних вчених, як Н. Фрай, М. Х. Абрамс, С. Грінблатт. В статье рассматриваются основные черты эстетики английского ро- мантизма. Исследование посвящено основам романтического восприятия красоты, искусства, религии, природы, истории, а также роли индивида в культурном, историческом и социальном процессе. Одними из основных характеристик романтизма в целом и английского романтизма в частности являются сосредоточенность авторов на эмоциях отдельно взятого челове- ка и внутреннем мире героя; прославление красоты, искусства и чистого воображения; отрицание индустриализации, устоявшихся форм вероис- поведания, принятых государством и церковью, а также рационального подхода к изучению чего-либо, социальных конвенций и т.п.; идеализация чистой, незагрязнённой природы и сельской местности, защита бедняков и несчастных людей, в особенности женщин и детей; интерес по отношению к далёким странам и не поддающимся объяснению явлениям, интерес к ис- тории и фольклору, частое использование персонификаций, эксперименты с размером стиха, жанрами и вокабуляром. В статье представлен обзор современных научных работ по романтизму, включая ставшие классикой работы таких видных учёных, как Н. Фрай, М. Х. Абрамс, С. Гринблатт. The article centers on the main aesthetic features of English romanticism. The study elaborates on the fundamentals of romantic understanding of beauty, art, religion, nature, history, and the role of an individual in the cultural, historical and social process. Some of the main characteristics of romanticism in general and English romanticism in particular include a focus on the emotions of an individual and the inner world of a person; celebration of beauty, art and pure imagination; rejection of industrialization, religious practices, approved by the Church and the state, any forms of rationalism and social conventions; idealization of pure, unpolluted nature and the countryside, defense of the poor, the wretched, especially women and children; keen interest in far-away countries and supernatural phenomena; interest in history and folklore; frequent use of personifi cations and experiments with the meter, genres and vocabulary. The article gives a glimpse of modern scientifi c works on romanticism, including classical researches of the distinguished scholars, such as N. Frye, M. H. Abrams, S. Greenblatt .

132-143

Authors: O.O. Smolnytska

У статті висвітлені архетипові нюанси передачі символіки та інших деталей у скальдійській (староісландській і старонорвезькій) і кельтській (бретонській) поетичних традиціях. Цитовані тексти вперше перекладені українською. При поетичному перекладі враховано особливості оригіналів. Зокрема, відтворено алітерації, які у старогерманській поезії заміняли риму. Запропоновано пошуки українських варіантів на позначення скандинав- ських реалій. Пояснюються формальні особливості скальдичної та еддич- ної поезії. Подані історичний, біографічний, міфологічний, лінгвістичний, компаративний аспекти. Присвячено увагу феномену збірки бретонських балад «Барзас-Брейз», упорядкованої та виданої Теодором Ерсаром де ля Вільмарке. Наводиться романтичний контекст, оскільки романтизм позна- чився інтересом до відновлення національних епічних пам’яток. Розгляну- то функцію специфічного бретонського маскулінного персонажа, Анку, що виступав як вісник смерті. Зіставлено бретонську і валлійську міфологічну традицію, залучено приклади англійської класики. Наголошується на наці- єтворчій функції перекладу. Згадуються дві течії українського перекладу – збереження форми оригіналу та експериментаторство з лексикою, пошуки питомих варіантів, – що простежується в сучасній практиці.

156-164

Authors: К.Р. Хачатурян

Стаття присвячена проблемі художнього часу й простору у творчості Панаса Мирного. Докладне вивчення цих питань дозволяє описати й на- лежно зінтерпретувати не лише важливі особливості архітектоніки романів Панаса Мирного, засади характеротворення письменника, тощо, але й зро- зуміти саму природу реалістичної манери письма в її українському варіанті. Саме художнє освоєння дійсності передбачає розвиток, певну модифікацію всіх елементів художньої системи, зокрема хронотопу. У другій полови- ні ХІХ століття ця модифікація хронотопу передусім пов’язана зі зміною художнього часу. У творчості Панаса Мирного свідомо й послідовно ви- никає і реалізується вимога єдності трьох площин – минулого, сучасного і майбутнього – в їх взаємозумовленості, що впливає як один із факторів на цілісність художнього світу твору. Хронотоп романів Панаса Мирного від- повідає загальній орієнтації літератури цього періоду на створення типо- вих картин дійсності, типових характерів у типових обставинах. Творчість Панаса Мирного – це ціла епоха в історії української літератури. Романна спадщина письменника дозволяє нам простежити факти, явища та процеси того часу. Час разом із простором дозволяють нам «впорядкувати» навко- лишню дійсність, яка стає тим, чим вона дійсно є. Статья посвящена проблеме художественного времени и пространства в творчестве Панаса Мирного. Подробное изучение этих вопросов позволяет описать и надлежащим образом интерпретировать не только важные осо- бенности архитектоники романов Панаса Мирного, основы характеров пи- сателя, и тому подобное, но и понять саму природу реалистической манеры письма в ее украинском варианте. Именно художественное освоение дей- ствительности предполагает развитие, определенную модификацию всех элементов художественной системы, в частности хронотопа. Во второй половине XIX века эта модификация хронотопа прежде всего связана с изменением художественного времени. В творчестве Панаса Мирного со- знательно и последовательно возникает и реализуется требование единства трех плоскостей – прошлого, настоящего и будущего – в их взаимообуслов- ленности, что влияет как один из факторов на целостность художественно- го мира произведения. Хронотоп романов Панаса Мирного соответствует общей ориентации литературы этого периода на создание типичных кар- тин действительности, типичных характеров в типичных обстоятельствах. Творчество Панаса Мирного – это целая эпоха в истории украинской литературы. Романное наследие писателя позволяет нам проследить факты, явления и процессы того времени. Время вместе с пространством позволя- ют нам «упорядочить» окружающую действительность, которая становит- ся тем, чем она действительно является. The article is devoted to a problem of artistic time continuum and space in Panas Mirnyi’s works. Detailed studying of these questions allows to describe and to interpret properly not only important features of novels` tectonics, a basis of characters of the writer, and so forth, but also to understand the nature of a writing realistic manner in Ukrainian option. It is artistic development of reality that assumes development, a certain modifi cation of all elements of artistic system, in particular chronotope. In the second half of the 19th century this modifi cation of chronotope fi rst of all is connected with change of artistic time in Panas Mirnyi’s works appears and realizes consciously and logically the requirement of unity of three planes – past, present and future – in their interconditionality that infl uences as one of factors on the integrity of the artistic world of the work. The chronotope of Panas Mirnyi`s novels corresponds to the general orientation of literature of this period, to creation of typical pictures of reality, typical characters in typical circumstances. Panas Mirnyi’s work is an era in the history of the Ukrainian literature. The novelistic heritage of the writer allows us to track the facts, the phenomena and processes of that time. Time together with space allow us “to order” surrounding reality which becomes what it really is.

175-188

Authors: В.В. Щербина

У статті розглядаються особливості використання синестетичної ме- тафори у поетичному світі Юргіса Балтрушайтіса. Показано, що концеп- ція мови, що обрали символісти мала за мету відновити її дійсне «магіч- не призначення». У мистецтві початку XX сторіччя поетичне слово мало об`єднати реальність та мрію. Поети-символісти багато уваги приділяли фонетичній організації віршу та засобам художньої виразності. Одним зі стилістичних засобів, поширених у символістській поезії, була синестетич- на метафора, яка будувалася на поєднанні різних відчуттів. Встановлено, що усі художні засоби у творчості Ю. Балтрушайтиса мають за мету по- вною мірою розкрити ліричний сюжет віршу. Розглянуто особливості ви- користання синестетичної метафори у ранній поезії Ю. Балтрушайтіса та у творах, що належать до більш зрілого періоду творчості. Проаналізовано структуру, функції та моделі побудови синестетичної метафори у творах Ю. Балтрушайтіса та інших поетів-символістів. Вста- новлено, що модель слух – зір є найбільш поширеною у художньому світі поета. Синестетична метафора є композиційним центром багатьох ран- ніх віршів Ю. Балтрушайтіса, присвячених проблемі трагічності земного буття. Поет використовує метафори для позначення емоційного стану лі- ричного герою. Сінестезія поєднує слова між собою та сприяє їх образ- ному наповненню. Більш складні моделі метафори є типовими для віршів Ю. Балтрушайтіса, що належать до пізнього періоду творчості поета. Усі види синестетичної метафори, що використовує поет беруть участь у фор- муванні головного ліричного настрою його віршів. В статье рассматриваются особенности использования синестетичес- кой метафоры в поэтическом мире Юргиса Балтрушайтиса. Показано, что концепция поэтического языка, предложенная символистами, имела целью восстановить его истинное «магическое предназначение». В искусстве на- чала XX века слово должно было соединить реальность и мечту. Поэты- символисты особое внимание уделяли фонетической организации стиха и средствам художественной выразительности. Одним из стилистических приемов, распространенных в символистской поэзии, была синестетичес- кая метафора, основанная на соединении разных ощущений. Установлено, что все художественные средства в творчестве Ю. Балтрушайтиса были не- изменно подчинены задаче наиболее полного раскрытия лирического сю- жета стихотворения. Рассмотрены особенности использования синестети- ческой метафоры в ранней поэзии Ю. Балтрушайтиса и в стихотворениях, принадлежащих к более позднему периоду творчества. Проанализированы структура, функции и модели построения синесте- тической метафоры в поэзии Ю. Балтрушайтиса и стихотворениях других поэтов-символистов. Установлено, что модель слух – зрение является на- иболее частотной в художественном мире поэта. В стихотворениях Ю. Бал- трушайтиса, посвященных проблеме трагедийности земного бытия, сине- стетическая метафора является композиционным центром. Поэт исполь- зует метафору для обозначения эмоционального состояния лирического героя. Синестезия объединяет слова и способствует их образному наполне- нию. Более сложные модели характерны для более позднего периода твор- чества Ю. Балтрушайтиса. Все виды синестетической метафоры, которые использует поэт, участвуют в формировании основного лирического на- строения его стихотворений. The specifi c use of synesthetic metaphor in Yurgis Baltrushaitis’ poetic world is taken into consideration in the article. It is shown that the symbolists’ language concept was aimed at restoring its “magic function”. In the art of the XX century the word was to unite reality and dream. Symbolists paid special attention to phonetic organization and expressive means of the language. Synesthetic metaphor, based upon combining several senses, was one of the widely spread expressive means in symbolists’ poetry. It is proved that all the expressive means in Yurgis Baltrushaitis’ poetry were used to reveal the lyrical plot of a verse in the most detailed way. The peculiarities of synesthetic metaphors use are analyzed in early poet’s verses and in his later works. The structure, functions and patterns synesthetic metaphors are built by are taken into consideration in Yurgis Baltrushaitis’ poems and in creative works of other symbolists. It is shown that pattern hearing – sight is the most typical in Yurgis Baltrushaitis’ poetry. In Yurgis Baltrushaitis’ poems devoted to the problem of tragic character of man’s earth being synesthetic metaphor is the composite center. The poet uses metaphor to describe lyrical character’s emotional state. Synesthesia unites words and contributes to their fi gurative fi lling. More complicated patterns of synesthetic metaphors are characteristic of later Yurgis Baltrushaitis’ poems. All the patterns of synesthetic metaphors are used to form the main lyrical mood of his poems.