Naukovì zapiski Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu Lìteraturoznavstvo

3-16

Authors: В. В. Баняс, Н. Ю. Баняс

У статті розглядається питання інтерпретації феномену міфу літературою Західної Європи першої половини XIX ст. Автори розвідки, не претендуючи на повноту розгляду теми, виводять тезу про те, що романтизм, із одного боку, повернув міфологічний масив людської культури в коло інтересу та інтерпретації, проте з іншого – майже в усіх авторів-романтиків міфи постають у секуляризованій трактовці. Відображенням цього феномену є творчість французького письменника Жерара де Нерваля: як і більшість його сучасників, він був вихованцем раціоналістичної епохи Просвітництва, тож і сприймав міфологічну тематику під культурно-мистецьким кутом зору, цілком відкидаючи сакральний. Також у статті обґрунтовується думка, що саме Нерваль став найпершим у західній літературі автором, хто звернувся до єгипетських міфів. Окремим параграфом автори статті розглядають питання інтерпретації за романтизму поняття алегорії, доводячи, що саме в першій половині ХІХ ст. світова культура наново звернулася до цього виду художнього порівняння, що виник за Середньовіччя. Ключові слова: романтизм, міф, оніризм, філософія, десакралізація, секуляризація, видіння. В статье рассматривается вопрос интерпретации феномена мифа литературой Западной Европы первой половины XIX ст. Авторы материала, не претендуя на полноту рассмотрения темы, выводят тезис о том, что романтизм, с одной стороны, вернул мифологический массив человеческой культуры в круг интереса и интерпретации, но с другой – почти во всех авторов-романтиков мифы возникают в секуляризированной трактовке. Отражением этого феномена является творчество французского писателя Жерара де Нерваля: как и большинство его современников, он был воспитанником рационалистической эпохи Просвещения, соответственно и воспринимал мифологическую тематику под культурно-художественным углом зрения, целиком отвергая сакральный. Также в статье обосновывается мнение, что именно Нерваль стал первым в западной литературе автором, который обратился к египетским мифам. Отдельным пунктом авторы статьи рассматривают вопрос интерпретации романтизмом понятия аллегории, доказывая, что именно в первой половине XIX в. мировая культура заново обратилась к этому виду художественного сравнения, который возник во времена Средневековья. Ключевые слова: романтизм, миф, ониризм, философия, сакрализация, секуляризация, видение. The authors of the research prove that on the one hand romanticism brought back mythological archive of human culture into the circle of interest and interpretation, but on the other hand almost of romantic authors are presented in secularized explanation. The reflection of this phenomenon is the literary works of the French writer Gerard de Nerval: as the majority of his contemporary authors, he was a representative of the rationalistic epoch of Enlightenment, therefore he accepted mythological theme from the artistic point rejecting the sacral one. Also the article proves that Nerval was the first author in the West literature, who dealt with the theme of Egyptian myths. In a separate section the authors consider the interpretation of allegory by the romantic notion, arguing that in the first half of the nineteenth century world culture again appealed to a kind of artistic comparison that was characteristic of the Middle Ages. Key words: romanticism, myth, onyrysm, philosophy, sacralization, secularization, vision

27-36

Authors: Н. Н. Валуева

Стаття присвячена сучасним різновидам детектива: історичному та ретро-детективу, правомірності їх розгляду як синонімічних понять. Серед завдань статті є визначення дискусійних питань, пов’язаних з розвитком жанрових різновидів детективу, висвітлення проблеми у західному та вітчизняному літературознавстві, характеристика історичного детективу й ретро-детективу. Матеріалами слугували критичні роботи зарубіжних й вітчизняних науковців, присвячених вивченню детективного жанру взагалі та історичного детективу зокрема (Р. Вінкс, А. Мєтєліщєнков, М. Черняк, С. Хагі та ін.). Зазначено, що детективи, дія яких заснована на реальних фактах, правдиво відтворюється минула епоха, історичні постаті, відносять до історичних детективів; детективи, де історія є лише фоном, історичні факти змінені, мають іншу трактовку, відносять до жанру ретро-детектива. Протее, у вітчизняному літературознавстві питання про правомірність розгалуження понять – історичний детектив та ретро-детектив – залишається відкритим. Далеко не всі критики поділяють погляд про те, що історичний і ретро-детектив – це різні поняття, багато дослідників розглядають їх як синоніми. Ключові слова: історичний детектив, ретро-детектив, інертекстуальність, масова література, дискурс. Статья посвящена современным разновидностям детектива: историческому и ретро-детективу, правомерности их рассмотрения как синонимических понятий. К задачам статьи относятся: определение спорных вопросов, связанных с развитием современных жанровых разновидностей детектива, освещение проблемы в западном и отечественном литературоведении, характеристика исторического и ретро-детектива. Материалами послужили критические работы зарубежных и отечественных ученых, посвященных изучению детективного жанра в целом и исторического детектива в частности (Р. Винкс, А. Метелищенков, М. Черняк, С. Хаги и др.). Отмечено, что детективы, действие которых основано на реальных фактах, где правдиво воссоздается прошлая эпоха, исторические личности, относят к историческим детективам; детективы, где история выступает лишь фоном, исторические факты искажены или имеют иную трактовку, относят к ретро-детективам. Однако в отечественном литературоведении вопрос о правомерности разделения понятий – исторический и ретро-детектив – остается открытым. Далеко не все критики разделяют мнение о том, что это разные понятия, многие исследователи рассматривают их как синонимы. Ключевые слова: исторический детектив, ретро-детектив, инертекстуальность, массовая литература, дискурс. The article is devoted to the detective genre variety: historical detective and retro-detective, and the appropriateness of their study as synonymic notions. The article objects are: definition of disputable issue concerning the evolution of detective genre variety, interpretation of this genre problem in foreign and home literary criticism, main characteristics of historical detective and retro-detective. The works of foreign and home scientists devoted to the detective study served as the materials for the article (works by R.Winks, A.Metelishchenkov, M.Chernyak, S.Khagi and others). It is stated that the detectives, the action of which is based on real facts, which truthfully depict the past epoch, historic figures are called historical detectives; the detectives, in which the history is only the background, historical facts are changed or have another interpretation, are called retro-detective. However in home literary criticism the question about the appropriateness of notion separation (historical detective from retro-detective) is still unsolved. Many researchers are inclined to consider these terms as synonyms. Key words: historical detective, retro-detective, intertextuality, mass literature, discourse.

45-53

Authors: А. П. Елисеенко

Стаття присвячена розгляду епіграфа з першого розділу роману Б. Поплавського «Аполлон Безобразов». Вивчається вплив «чужого слова», а саме твору П. Елюара, на роман Б. Поплавського «Аполлон Безобразов». Розглядаються особливості естетики дадаїзму на початку 20-х років ХХ століття у Франції, які були відображені в творах Т. Тцара, а також у творчій діяльності І. Зданевича, керівника групи «Через». Особливу увагу приділено заходам групи, в яких брали участь Б. Поплавський і П. Елюар – вечір присвячений поету Б. Божневу і зустріч дадаїстів під назвою «Бородате серце». Аналізується вплив дадаїзму на світогляд Б. Поплавського, а саме на першу редакцію роману, видану в журналі «Числа». Визначаються функції епіграфа, взятого з вірша П. Елюара в романі виходячи з класифікації Н.А. Кузьміної. Розглядається участь Б. Поплавського в групі «Через». Робляться спроби визначити інтертекстуальні зв’язки в творах письменників у романі «Аполлон Безобразов», а також причини звернення Б. Поплавського до творчості П. Елюара. Ключові слова: дадаїзм, еміграція, епіграф, світогляд, інтертекстуальність Статья посвящена рассмотрению эпиграфа из первой главы романа Б. Поплавского «Аполлон Безобразов». Изучается влияние «чужого слова», а именно произведения П. Элюара, на роман Б. Поплавского «Аполлон Безобразов». Рассматриваются особенности эстетики дадаизма в начале 20-х годов ХХ века во Франции, которые были отражены в произве- дениях Т. Тцара, а также в творческой деятельности И. Зданевича, руководителя группы «Через». Особое внимание уделено мероприятиям группы, в которых принимали участие Б. Поплавский и П. Элюар – вечер, посвященный поэту Б. Божневу и встреча дадаистов под названием «Бородатое сердце». Анализируется влияние дадаизма на мировоззрение Б. Поплавского, а именно на первую редакцию романа, изданную в журнале «Числа». Определяются функции эпиграфа из стихотворения П. Элюара в романе исходя из классификации Н.А. Кузьминой. Рассматривается участие Б. Поплавского в группе «Через». Предпринимаются попытки определить интертекстуальные связи в произведениях писателей в романе «Аполлон Безобразов», а также причины обращения Б. Поплавского к творчеству П. Элюара. Ключевые слова: дадаизм, эмиграция, эпиграф, мировоззрение, интертекстуальность. The article is devoted to epigraph consideration from chapter 1 of the novel by B. Poplavsky “Apollon Bezobrazov”. The influence of the poem by P. Eluard on the novel by B. Poplavsky “Apollon Bezobrazov is studied. The features of the aesthetics of Dada in the early 20-s of XX century in France which were reflected in the works of T. Tzara, as well as in the works of I. Zdanevich, the head of the group “Cherez”, are considered. Particular attention is paid to the events of the group in which participated B. Poplavsky and P. Eluard – an evening dedicated to the poet B. Bozhnev and to the meeting of Dadaists called “Borodatoe serdtse”. The impact of Dada on B. Poplavsky’s view, namely on the first edition of the novel, published in the journal “Chisla” is analyzed. The function of epigraph from the poem written by P. Eluard based on the classification by N.A. Kuzmina was defined. The participation of B. Poplavsky in group “Cherez” was considered. The attempts to determine intertextual relations in the works of both writers and also the reasons of applying to the works by P. Eluard are made. Key words: Dada, emigration, epigraph, view, intertextual relations

63-73

Authors: Н. І. Кириленко

У статті аналізується специфіка відображення образу Ярослава Мудрого в романі П. Загребельного «Диво», звертається увага на роль домислу у відтворенні характеру персонажа, особливості полеміки автора з історією; подано загальну характеристику діяльності Ярослава Мудрого, поширену в історіографії; пояснено причини відходу від неї П. Загребельного в романі «Диво»; досліджено суть переосмислення письменником історичних відомостей про походження князя та його шлях до влади; визначено специфіку художнього домислення літописних статей про епоху правління Ярослава Київською Руссю; показано вміння П. Загребельного компенсувати задопомогою художнього домислу недостатність історичних відомостей про особисте життя князя, його родину. Завдяки цьому особистість в історичних романах П. Загребельного домінує над історією. У дослідженні доведено, що постать Ярослава завдяки художньому домислу автора більш складна й багатогранна, ніж у історіографії. При розкритті образу князя П. Загребельний поєднує художній домисел із історичними фактами. Історична основа твору ґрунтується на літописних статтях, зокрема, «Повісті минулих літ». Ключові слова: роман, літопис, документальність,  домисел, князь, історія. В статье анализируется специфика отражения образа Ярослава Мудрого в романе П. Загребельного «Чудо», обращается внимание на роль домысла в воспроизведении характера персонажа, особенности полемики автора с историей; представлена общая характеристика деятельности Ярослава Мудрого, распространенная в историографии; объяснены причины ухода от нее П. Загребельного в романе «Чудо»; исследованы суть переосмысления писателем исторических сведений о происхождении князя и его путь к власти; определена специфика художественного домысливания летописных статей об эпохе правления Ярослава Киевской Русью; показано умение П. Загребельного компенсировать с помощью художественного домысла недостаточность исторических сведений о личной жизни князя, его семье. Благодаря этому личность в исторических романах Павла Загребельного доминирует над историей. В исследовании доказано, что фигура Ярослава, благодаря художественному домыслу автора, более сложная и многогранная, чем в историографии. При раскрытии образа князя П. Загребельный объединяет художественный домысел с историческими фактами. Историческая основа произведения основывается на летописных статьях, в частности, «Повести временных лет». Ключевые слова: роман, летопись, документальность, домысел, князь, история. The article analyzes the specifics of the the image of Yaroslav the Wise in the novel P. Zagrebelniy «Miracle»; draws attention to the role of conjecture in creating of the characters, history of polemic of the author with history; provides a general description of activity of Yaroslav the Wise that circulates in historiography; explains the reasons for the departure from it by P. Zagrebelniy in the novel «The Miracle»; investigates writer’s rethinking of historical infor- mation about the origins of the prince and his path to power; determines peculiarities of the author’s conjecture of thye articles of chronicle of the Yaroslav’s era; shows P. Zagrebelniy’s skill to compensate lack of historical information about the personal life of the prince. Due to this person in the historical novels by Paul Zagrebelniy dominates history. Image of Yaroslav is more complex and multifaceted in the historical novels by Paul Zagrebelniy than history, where the prince appears exclusively in the role of intellectual-educator. In creation of the image of the prince P. Zagrebelniy combines artistic speculation with historical facts. The historical basis of the novel is based on the chronicle articles, in particular, the «Tale of Bygone Years». Keywords: novel, chronicle, documentary, speculation, history.

82-95

Authors: С. О. Курьянов

Кримський текст сформувався в російській літературі XIX століття. Претекстом його був Кримський міф. Цей міф неоднорідний і складається з різних фундаментальних константних текстів. Формування російського уявлення про Крим давньоруські книжники почали опосередковано, як перекладачі творів візантійського походження. Так в російській літературі з'явився цілий ряд херсонеських сказань, серед яких особливу групу складають твори, пов'язані з ім'ям святого Климента, папи Римського. Традиція сприйняття Херсонеса як місця християнських чудес простежується також у «Житії святих Єфрема, Василя, Євгена, Агафодора, Елпідія, і Етер, і Капітона», розлогому «Житії Костянтина Філософа», «Повісті временних літ», «Слові про те, як хрестився Володимир, коли взяв Корсунь», «Пам'яті і похвалі князю Володимиру» Якова мніха, «Повісті про Николу Заразського». У даній статті показано, як поетапно формувався міф про святість Кримської землі в X–XIII століттях. Ключові слова: Херсонес, Крим, Кримський текст, Кримський міф, християнські сказання, давньоруська література. Крымский текст сформировался в русской литературе XIX века. Претекстом его был Крымский миф. Этот миф неоднороден и состоит из разных фундаментальных константных текстов. Формирование русского представления о Крыме древнерусские книжники начали опосредованно, как переводчики произведений византийского происхождения. Так в русской литературе появился целый ряд херсонесских сказаний, среди которых особую группу составляют произведения, связанные с именем святого Климента, папы Римского. Традиция восприятия Херсонеса как места христианских чудес прослеживается также в «Житии святых Ефрема, Василия, Евгения, Агафодора, Елпидия, Еферия и Капитона», пространном «Житии Константина Философа», «Повести временных лет», «Слове о том, как крестился Владимир, возьмя Корсунь», «Памяти и похвале князю Владимиру» Иакова мниха, «Повести о Николе Заразском». В данной статье показано, как поэтапно формировался миф о святости Крымской земли в X–XIII веках. Ключевые слова: Херсонес, Крым, Крымский текст, Крымский миф, христианские сказания, древнерусская литература The Crimean text was formed in the Russian literature of the 19-th century. Its pre-text was the Crimean myth. This myth consists of different fundemental constant texts. The forming of Russian impression about the Crimea the old- Russian bookers started mediatedly as the interpreters of the works of Byzantine origin. So in the Russian literature the row of Chersones tales appeared, among which the special group is formed by the works bound with the names of saint Clement, the Pope. The tradition of accepting Chersones as the place of Christian miracles is followed also in «Yefrem, Vasiliy, Eugen, Agafodor, Elpidiy, Eferiy and Capiton's hagiography», diffuse «The Constantine's the Philosopher hagiography», «Tale of Bygone Years», «The tale how Vladimir was christened after conquering Corsun», «The memory and praizing to the duke Vladimir» written by a monk Jacob, «The tale about Nikola Zarazskiy». The article shows gradual forming of the myth about the sanctity of the Crimean earth in the 10-13th centuries is shown. Key words: Chersones, Crimea, Crimean text, Crimean myth, Christian legends, ancient Russian literature.

104-115

Authors: Н. П. Нестеренко

Стаття присвячена виокремленню типових моделей хронотопів, наявних у системі історичних романів П. Загребельного, їх систематизації та з’ясуванню специфіки їх репрезентації в межах «Роксолани». Актуальність. Відсутність цілісного літературознавчого аналізу історичного роману П. Загребельного 1980-х рр. ХХ ст. «Роксолана», який би був зосереджений на виявленні типологічних моделей хронотопних вимірів, і простеженні їх часопросторової своєрідності на системному рівні осягнення моделей хронотопу в тексті на сьогодні. Мета дослідження – визначити притаманні історичному роману П. Загребельного «Роксолана» домінантні моделі хронотопів як ідеостилістичні засоби творення системно-структурної, жанрової й ідейної специфіки текстів митця. Завдання: схарактеризувати роман «Роксолана» з погляду реалізації в ньому типових для історичної романістики П. Загребельного моделей хронотопу. Висновки. Визначальними при характеристиці образу Роксолани є хронотопи боротьби, перемоги, вознесіння, переходу (зміни), самотворення, поразки, випробування, рішення, помсти, втрати, віднаходження, прозирання, спокути, зради. Завдяки використаним моделям письменнику вдаєтьсястворити рельєфні психологічні образи людей ХVІ ст. Ключові слова: історичний роман, хронотоп, моделі хронотопу, топос, часопростір. Статья посвящена выделению типичных моделей хронотопов, представленых в системе исторических романов П. Загребельного; их систематизации, анализу специфики хронотопов в романе «Роксолана». Актуальность. Отсутствие целосного литературоведческого анализа исторического романа П. Загребельного 1980-х рр. ХХ ст. «Роксолана», который был бы сосредоточен на выделении типологических моделей хронотопических измерений, и анализе их времяпространственной специфики на системном уровне осмысления моделей хронотопа в тексте на сегодня. Цель исследовани – выделить характерные историческому роману П. Загребельного Роксолана» доминантные модели хронотопов как иде- остилистические средства создания системно-структурной, жанровой и идейной специфики текстов писателя. Задания: охарактеризовать роман «Роксолана» с точки зрения реализации в нем типичных для исторической романистики П. Загребельного моделей хронотопу. Висновки. Доминантные хронотопы, которые используються при характеристике образа Роксоланы: хронотопы борьбы, победы, вознесения, перехода,самотворения, поражения, испытания, решения, мести, потери, нахождения, всматривания, воздаяния, предательства. Благодаря использованым моделям писателю удается создать рельефные психологические образы людей ХVІ ст. Ключевые слова: исторический роман, хронотоп, модели хронотопа, топос, времяпространствие. The article is devoted to highlighting of the typical models of the chronotopes that are represented in the system of P. Zagrebelniy’s historical novels and to the systematization and identification of the specificity of the representation of the chronotopes in the novel «Roksolana». Relevance. The absence of the consistent literary analysis of P. Zagrebelniy’s historical novel «Roksolana», focused on the identification of typical models of chronotopic dimensions and tracing of their time-space peculiarity on the system level of the comprehension of the text today. The purpose of the research is to identify the features which characterize P. Zagrebelniy’s historical novel «Roksolana» and define dominant models of the chronotopes as the idiostylistic means of creation of the specific system, structure, genre and message in master’s nowadays. Tasks: to characterise the novel «Roksolana» in terms of realization of the models of chronotopes that are typical to P. Zagrebelniy’s historical novels. Conclusions. The chronotopes of struggle, victory, rapture, change, selfcreation, defeat, trial, decision, vengeance, loss, rediscovery, enlightenment, redemption, betrayal are crucial for the description of the image of Roksolana. Owing to the used models, the writer managed to build vivid psychological images of people of the XVI-th century. Key words: historical novel, chronotope, model of chronotope, topos, time and space.

128-138

Authors: Т. М. Старостенко

Мета даної публікації – аналіз онімного простору роману Дж.Р.Р. Мартіна «Гра престолів», схарактеризування системи поетонімів у зв’язку з образною системою твору та історичними витоками; також спроба виявлення підтекстового елементу, що міститься у структурі окремих онімів. Матеріалом для дослідження слугували авторські оказіоналізми, представлені антропонімами, зоонімами та топонімами в тексті роману «Гра престолів». У результаті дослідження проаналізовано систему власних назв, представлених у романі Дж.Р.Р. Мартіна «Гра престолів», простежено їх етимологію, визначено схеми побудови авторських оказіоналізмів, встановлено характер зв’язку онімної семантики із системою персонажів роману й авторським задумом. Представлена унікальна класифікація онімів твору, визначена їх історична складова та підтекстовий елемент. Під час аналізу доведено, що вибір власного імені є чітко мотивованим інесе конкретні завдання. За допомогою власного імені спостерігається соціальна розмежованість характерів роману, їх належність до окремого табору, певної культури. Ім’я географічно обумовлене і вказує на духовну та моральну сутність свого носія. Основна частина власних імен є алюзивною і побудована на основі імен історичних осіб минулого Британських островів чи за допомогою лексичного елементу, узятого зі староанглійської мови. Ім’я власне є інструментом створення відчуття реальності подій, що зображуються. Ключові слова: поетонім, система персонажів, номінативні типи, історичний прототип, під тестовий елемент. Цель данной публикации – анализ онимного пространства романа Дж.Р.Р. Мартина «Игра престолов», характеристика системы поетонимов в связи с образной системой произведения и историческими истоками; также попытка выявления подтекстового элемента, содержащегося в структуре отдельных онимов. Материалом для исследования послужили авторские окказионализмы, представленные антропонимами, зоонимами и топонимами в тексте романа «Игра престолов». В результате исследования проанализирована система имен собственных, представленных в романе Дж.Р.Р. Мартина «Игра престолов», про- слежена их этимология, определены схемы построения авторских неологизмов, установлен характер связи онимной семантики с системой персонажей романа и авторским замыслом. Представлена уникальная классификация онимов произведения, определена их историческая составляющая и подтекстовый элемент. Во время анализа доказано, что выбор собственного имени четко мотивирован и несет конкретные задачи. С помощью собственного имени наблюдается социальная разобщенность характеров романа, их принадлежность к отдельному лагерю, определенной культуре. Имя географически обусловлено и указывает на духовную и нравственную сущность своего носителя. Основная часть имен является алюзивной и построена на основе имен исторических личностей прошлого Британских островов или с помощью лексического элемента, позаимствованного из староанглийского языка. Имя собственное является инструментом создания ощущения реальности изображаемых событий. Ключевые слова: поэтонимы, система персонажей, номинативные типы, исторический прототип, подтестовый элемент. The purpose of present paper is the analysis of the nominative space of the novel by J.R.R. Martin “A Game of Thrones”, the characteristics of the system of poetonims in a close connection with the system of characters of the book and their historical origin; and also an attempt to identify metatextual element in the structure of some proper names. The material for the study is author’s nonce words represented by anthroponomy, zoonimy and place names in the text of the novel “A Game of Thrones”. In the course of our study there has been analyzed the system of proper names represented in the novel “A Game of Thrones” by J.R.R. Martin, there has been retraced their etymology and defined the models of their morphological structure, the peculiarities of semantic meaning of proper names and their role in main characters’ and images’ creation in the novel has been described, their connection with author’s concepts have been established. The analysis demonstrated that the choice of the proper name is clearly motivated and has a specific task. A proper name shows the social status of a character of the novel, he or she belongs to, their connection to a certain group, a certain culture. Each name is geographically motivated and demonstrates the spiritual and moral nature of personality. The bulk of proper names is allusive and is based on the names of historical figures of the past of the British Isles or built on a lexical item, taken from the Old English language. Name is a tool for creating the feeling of reality of the events depicted. Keywords: poetonim, the system of characters, nominative types, historical prototype, metatextual element.

150-162

Authors: А. В. Тарарак

Мета статті полягає у тому, щоб проаналізувати загальні тенденції вивчення особливостей сприйняття у Росії феномену Наполеона. Матеріалом для публікації є рідкісні публікації з цієї проблеми, здійснені з кінця XIX століття, до тих, що передують ювілейній літературі до двохсотріччя війни 1812 р., коли дещо змінилися акценти і виникли нові теми, що потребують спеціального вивчення. Висновки стосуються того, що дослідники, як правило, осмислюють окремі факти, явища, які хоч і мають велике значення, але не створюють узагальненої картини сприйняття Наполеонa. До того ж дослідники переважно звертаються до явищ у культурній площині, які відбивалися у російській літературі нелінійно. Аспект, який лише виокремлюється у сучасних публікаціях, видається більш продуктивним і плідним – розглядати вплив феномену Наполеонa у міфологічній площині і у взаємозв’язку із особливостями розвитку самої літератури. Ключові слова: наполеонівський міф, соціокультурна ситуація, епічний герой, міфологізація. Цель статьи состоит в том, чтобы проанализировать общие тенденции изучения особенностей восприятия в России феномена Наполеона. Материалом для публикации являются редкие статьи по этой проблеме, осуществленные с конца XIX в., до тех, которые предшествуют юбилейной литературы к двухсотлетию войны 1812 г., когда несколько изменились акценты и возникли новые темы, требующие специального изучения. Выводы касаются того, что исследователи, как правило, осмысляют отдельные факты, явления, которые хоть и имеют большое значение, но не создают обобщенной картины восприятия Наполеона. к тому же исследователи преимущественно обращаются к явления в культурной плоскости, которые отражались в русской литературе нелинейно. Аспект, который только выделяется в современных публикациях, представляется более продуктивным и плодотворным – рассматривать влияние феномена Наполеона в мифологической плоскости и во взаимосвязи с особенностями развития самой литературы. Ключевые слова: наполеоновский миф, социокультурная ситуация, эпический герой, мифологизация. The aim of this article is to analyze common trends in the study of peculiarities of Napoleonic phenomenon perception in Russia. The materials for publication were taken from rare articles on this issue published in the period from the end of XIX-th century till the 200-th anniversary of the War of 1812, when the emphasis was slightly changed and new topics requiring special study appeared. The conclusions concern the facts that the researchers usually take separate facts, events into consideration. Though these facts and events are of very high importance, they do not give a general picture of Napoleon perception. In addition, researchers mainly turn to the events in cultural sphere, which were reflected in Russian literature in nonlinear manner. The aspect, which has just started to be accentuated in modern publications seems to be more productive and fruitful, i.e. to consider Napoleon phenomenon influence in mythological sphere and in interrelation with the peculiarities of the development of the literature itself. Key words: Napoleonic myth, social and cultural situation, epic hero, mythologization

177-183

Authors: Н. М. Тройникова

Аналіз історико-біографічних нарисів-портретів М. Алданова в аспекті жанрової специфіки дозволяє зробити висновки про їхню глибоку внутрішню єдність на рівні поетики, а також виділити основні поетологічні особливості творів малої епічної форми. У створенні художнього образу історичної особистості в біографічному нарисі-портреті допускається використання авторського домислу. Слід зазначити, що включення цитат, культурних конотацій, ремінісценцій в нариси-портрети стає одним із стійких прийомів поетики. Конкретними формами вираження авторської позиції в тексті творів є коментарі, риторичні запитання, мемуарні включення, літературно-критичні вставки та ін. Іронія історії у нарисах-портретах підпорядкована пошуку історичної істини і винесення уроків для майбутньої історії. Письменник використовує іронію для більш точного емоційного вираження проблем сучасності, відзначає наміри політичних діячів і непередбачувані результати, до яких вони призвели. Дана стаття дозволяє краще ознайомитись з поетологічними особливостями історико-біографічних нарисів-портретів М. Алданова. Ключові слова: поетика, нарис-портрет, культурні конотації, іронія історії, цитати. Анализ историко-биографических очерков-портретов М. Алданова в аспекте жанровой специфики позволяет сделать выводы об их глубоком внутреннем единстве на уровне поэтики, а также выделить основные поэтологические особенности произведений малой эпической формы. В построении художественного образа исторической личности в биографическом очерке-портрете допускается использование авторского домысла. Следует отметить, что включение цитат, культурных коннотаций, реминисценций в очерки-портреты становится одним из устойчивых приемов поэтики. Конкретными формами выражения авторской позиции в тексте произведений являются комментарии, риторические вопросы, мемуарные включения, литературно-критические вставки и др. Ирония истории в очерках-портретах подчинена поиску исторической истины и извлечения уроков для будущей истории. Писатель использует иронию для более точного эмоционального выражения проблем современности, отмечает намерения политических деятелей и непредсказуемые результаты, к которым они привели. Данная статья позволяет лучше ознакомиться с поэтологическими особенностями историко-биографических очерков-портретов М. Алданова. Ключевые слова: поэтика, очерк-портрет, культурные коннотации, ирония истории, цитаты. Analysis of historical and biographical sketches-portraits by M. Aldanov in terms of genre specificity enables one to draw conclusions about their deep inner unity at the level of poetics, as well as to highlight the main poetological features of works of a small epic form. In the construction of the artistic image of an individual it is allowed to use author’s conjecture in the historical-biographical sketches-portraits. It should be noted that the inclusion of quotations, cultural connotations, reminiscences into the sketches- portraits became one of the stable poetological techniques. Specific forms of expressing the author's position in the text of works are comments, rhetorical questions, memoir, literary and critical inclusions, etc. The irony of history in sketches-portraits is subordinated to search for historical truth and to draw lessons for the future history. The writer uses irony for better emotional expression of today’s problems, shows the politicians’ intentions and unexpected results which they led to. This article enables one to become better acquainted with poetological features of historical and biographical sketches-portraits by M. Aldanova. Key words: poetics, sketch-portrait, cultural connotations, irony of history, quotations.

192-201

Authors: Е. В. Хинкиладзе

Метою статті є аналіз гоголівського інтертексту у повісті С.Р. Мінцлова «За мертвыми душами» (1921). Матеріалом для статті є повість цього письменника, а також твори М.В. Гоголя, з якими здійснено порівняння. В результаті аналізу отримані висновки щодо функціонування творів М.В. Гоголя у якості зразку та джерела різних видів інтертексту. С.Р. Мінцлов використовує з цього зразку для наслідування назву, прізвища, які робить добре впізнаними, сюжетно-композиційну побудову, а також ремінісценції та алюзії для досягнення власної творчої мети – критики російського провінційного дворянства межі XIX–XX ст. Використання гоголівського інтертексту є також засобом встановлення відповідної традиції. Спостереження над гоголівськім інтертекстом дозволяє зробити висновки і щодо образу автору-оповідача, який має автобіографічний характер. Це образ бібліофіла, любителя російської культури, письменника. Силою свого таланту С.Р. Мінцлов поступається великому попереднику. Йому погано вдається гоголівська іронія, він набагато успішніше йде слідом за автором «Мертвих душ», експлуатує його знахідки. Це в цілому властиво прозі російської еміграції «другого» ряду, яка адаптує для читача досягнення «високої», класичної літератури, використовує її авторитет та статус «зразку». Ключові слова: емігрантська белетристика. інтертекст, традиція, ремінісценція, алюзія. Целью статьи является анализ гоголевского интертекста в повести С.Р. Минцлова «За мертвыми душами». Материалом для статьи является повесть этого писателя, а также произведения Н.В. Гоголя, с которыми осуществлено сравнение. В результате анализа получены выводы относительно функционирования произведений Н.В. Гоголя в качестве образца и источника разных форм интертекста. С.Р. Минцлов использует из этого образца для подражания название, хорошо узнаваемые фамилии, сюжетно-композиционное строение, а также реминисценции и аллюзии для достижения собственной творческой цели – критики русского провинциального дворянства рубежа XIX–XX ст. Использование гоголевского интертекста является также способом установления соответствующей традиции. Наблюдение над гоголевским интерекстом позволяет сделать выводы и относительно образа автора-повествователя, который имеет автобиографический характер. Это образ библиофила, любителя русской культуры, писателя. Силой своего таланта С.Р. Минцлов уступает своему великому предшественнику. Ему плохо удается гоголевская ирония, типизация, он гораздо успешнее идет вслед за автором «Мертвых душ», успешно эксплуатируя его находки. Это в целом свойственно прозе русской эмиграции «второго» ряда, которая адаптирует для читателя достижения «высокой», классической литературы, использует ее авторитет и статус «образца». Ключевые слова: эмигрантская беллетристика, интертекст, традиция, реминисценция, аллюзия. The purpose of this article is Gogol intertext’s analysis in the novel of S.R. Mintslov “For the dead souls.” The novel of this writer and the works of N.V. Gogol is the material for the article, which carried out the comparison. An analysis of the obtained findings on the functioning of N.V. Gogol’s works as a model and source of various forms of intertext. S.R. Mintslov uses of this role model name, well-recognized names, plot-composite structure, as well as remi-niscences and allusions to achieve their own creative goals - criticism of Russian provincial gentry abroad XIX–XX century. Using Gogol intertext is also a way to establish appropriate tradition. Observations concerning the Gogolian intertext allow for conclusions regarding the image of the narrator, which has an autobiographic nature, as well. This is an image of a bibliophile, an admirer of Russian culture, a writer. S.R. Minclov’s talent is inferior to that of his great predecessor. While his handling of Gogolian irony and typing is poor, he is far more successful at following the author of “Dead Souls”, making good use of his findings. This is generally typical of the Russian émigré “second-grade” prose, which adapts the achievements of the “high”, classic literature for the reader, uses its authority and its “model” status. Keywords: an emigrant fiction, an intertext, the tradition, a reminiscent, an allusion.

212-219

Authors: А. Г. Шевченко

Стаття присвячена проблемi визначення мiри впливу Маяковського на творчість Багрицького. Для вирiшення поставленоi проблеми використанi працi таких лiтературознавцiв, як Горелов, Цибенко, Крук, Азаров та iншi. В бiльшостi використаних джерел стверджується, що серед літературних вчителів Едуарда Багрицького Володимир Маяковський відіграє одну з першочергових ролей. Пiдтвердження цьому можна знайти в творчiй спадщинi Багрицького. Шанування творчості Маяковського Багрицьким багато в чому визначило напрямок лірики останнього. Більшість літературознавців визнають, що Багрицькому в радянському літературному пантеоні належить місце лише одним рівнем нижче Маяковського. В статті розглядається місце, яке належало Маяковському в творчому світі молодого Багрицького. Розширено та уточнено інформацію про роботу Багрицького в ЮгРОСТА. Підкреслено, що працюючи в ЮгРОСТА, Багрицький йшов по слідах Маяковського. Не підлягає сумніву також спільність ідейно-творчих позицій обох поетів у другій половині 1920-х років. Теми, мотиви й проблеми, які хвилювали Маяковського, привертали увагу й Багрицького на різних етапах його творчого шляху. Дана стаття дозволяє глибше осягнути не тільки Багрицького, але й Маяковського. Матеріал мемуарний і аналітичний проникають, доповнюють і пояснюють один одного. Ключові слова: вірш, поема, творчий світ, образ, поет, лірика. The article is devoted to the problem of revealing Mayakovsky's influence on Bagritsky's creative work. To tackle this problems works of some literary scholars are used. Among them is Gorelov, Zibenko, Kruk, Azarov and others. In majority of the analyzed works it is stated that Vladimir Mayakovsky plays one of the primary roles among Bagritsky's literary teachers. Evidence of this can be found in Bagritsky's creative legacy. Bagritsky's reverence for Mayakovsky's creative work determinated the direction of Bagritsky's lyrics in many aspects. The majority of literary scholars declare that Bagritsky is only one range below Mayakovsky in the Soviet literary pantheon. In the article the place of Mayakovsky in young Bagritsky's creative world is being considered. Information about Bagritsky's work in ROSTA is extended and specified. It is outlined, that working in ROSTA, Bagritsky was following Mayakovsky. Similarity of ideological and creative positions of the two poets of the second part of the 1920-s is also apparent. Themes, motives and problems worrying Mayakovsky, also attracted Bagritsky's attention at different stages of his creative life way. This article enables one to understand not only Bagritsky, but Mayakovsky as well. Memorial and analytical kinds of information interpenetrate, add and explain each other. Key words: verse, poem, creative world, image, poet, lyrics.