Pedagogìka ta psihologìâ

13-23

Authors: С. О. Доценко

У статті подано аналіз дослідження феномена творчості, його сучасне трактування, розкривається динамічна сутність його природи. Визначено, що серед сучасних позицій науковців стосовно природи творчості виділяють два підходи. Перший — творчість розглядають як діяльність, спрямовану на створення нових суспільно значущих цінностей, другий підхід пов’язує творчість із самореалізацією людини, з розвитком мотивації її творчої діяльності. Зазначено що під творчістю розуміють процес створення новою, корисного продукту. Обґрунтовано три психологічні підходи до визначення творчості: гносеологічний, аксіологічний і цілісний. Отримані теоретичні результати дослідження розглядаються як методологічні та ціннісні критерії, необхідні для розуміння існуючих педагогічних практик розвитку творчості у дітей, а також для обґрунтування конкретних методик формування творчості в сучасних умовах. В статье дан анализ исследования феномена творчества в науке и его современную трактовку, раскрывается динамическая сущность природы творчества. Определено, что среди современных позиций ученых о природе творчества выделяют два подхода. Первый — творчество рассматривает как деятельность, направленную на создание новых общественно значимых ценностей, второй поход связывает творчество с самореализацией человека, с развитием мотивации его творческой деятельности. Указано что под творчеством понимается процесс создания нового, полезного продукта. Обоснованно три психологических подхода к определению творчества: гносеологический, аксиологический и цельный. Полученные теоретические результаты исследования рассматриваются как методологические и ценностные критерии, необходимые для понимания существующих педагогических практик развития творчества у детей, а также для обоснования конкретных методик формирования творчества в современных условиях. An analysis of the development in science of the phenomenon of creation and its modern interpretation is presented, and the dynamic essence of the nature of creation is described. It is determined that among the modern positions of scientists in relation to the nature of creativity distinguish two approaches. The first-creativity is an activity for creating new socially significant values; the second approach is associated with creativity with the self-realization of man, with the development of the motivation of her creative activity. It is noted that creativity is understood first of all the process of creating a new, useful product. Three psychological approaches to the definition of creativity are substantiated: biological, etymological and holistic. The concept of «creativity» in pedagogical literature is presented as productive human activity, capable of generating qualitatively new material and spiritual values of social significance. Development of creative potential of activity is an important condition of cultural progress of society and education of a person. It is emphasized that at all levels of modern school one should pay attention to the formation of deep and strong knowledge systems for students, to maximize the stimulation of independent activity of students, to the development of sustainable creative interests, the focus of creative quest, and perseverance while performing creative tasks. The peculiarity of any creative process is that not only the person influences the result of his own creativity, but also the subject of creativity contributes to the further creative development of man. The obtained theoretical results of the study are considered and methodological and value criteria necessary for understanding existing pedagogical practices in the development of creativity in children, as well as for substantiation of specific methods of forming creativity in modern conditions. It is noted that actualization of students creative activity is one of the main pedagogical tasks of the present. Its implementation is slowed down due to the inadequate study of the problem. In connection with this there are no systematic pedagogical influences, means and complexity of conditions under which the quality of creative activity is ensured.

32-43

Authors: Н. О. Пономарьова

В статті розкрито методологічні підходи до підготовки майбутнього вчителя інформатики до професійної орієнтації школярів на ІТ-спеціальності. у вищих педагогічних навчальних закладах. В якості основоположних виокремлено та поєднано особистісно-зорієнтований, компетентнісний, аксіологічний, акмеологічний, діяльнісний, системний та синергетичний підходи. Наведено особливості реалізації зазначених підходів у підготовці майбутнього вчителя інформатики до профорієнтаційної роботи зі школярами на ІТ-спеціальності Представлені методологічні підходи уможливлюють всебічне і системне вивчення основних компонентів процессу підготовки майбутніх вчителів інформатики до професійної орієнтації школярів на ІТ-спеціальності в закладах вищої педагогічної освіти. В статье раскрыты методологические подходы к подготовке будущего учителя информатики к профессиональной ориентации школьников на ІТ-специальности. в высших педагогических учебных заведениях. В качестве основных выделены и объединены личностно-ориентированный, компетентностный, аксиологический, акмеологический, деятельностный, системный и синергетический подходы. Приведены особенности реализации указанных подходов в подготовке будущего учителя информатики к профориентационной работы со школьниками на ІТ-специальности Представленные методологические подходы позволяют всестороннее и системно изучить основные компоненты процесса подготовки будущих учителей информатики к профессиональной ориентации школьников на ІТ-специальности в учреждениях высшего педагогического образования. Methodological approaches of preparation of future teacher of informatics for professional orientation of pupils on IT specialty are revealed in this article. The basic approach in the training of future teachers of informatics for career guidance of pupils on the IT-specialty is determined by the competence approach. It is involve not just ensuring assimilation of knowledge and skills by future teachers of informatics about the career guidance of pupils on the IT-specialty, and the complex acquisition of them by a combination of competencies, necessary for carrying out such activity in conditions of qualitative updating of content, forms and methods of preparation of students from higher education schools. It is necessary in the course of preparing the future teacher of informatics for career guidance work with pupils on the IT specialty to focus on the student's personality as a goal, subject, outcome and the main criterion for the effectiveness and effectiveness of such training. Consequently, the basic approaches include a person-oriented approach. One of the most important in the context of our research is the axiological approach, since it is he who plays a special role in preparing of future teacher of informatics for career guidance work with pupils in the IT specialty because of the need for them to learn the high social and personal significance of the problem of successful professional self-determination of school graduates in the field of IT-specialties. The emphasis on the acmeological approach in preparing future teachers for the career guidance work with pupils on the IT specialty provides management of the individual and professional development of the future teacher, orientates the students to constant self-improvement and correction of professional activity, will encourage their ability to self-realization, self-regulation and self-organization. The system approach to the analysis of the essence of vocational training of future teachers of informatics determines the unity of all components of this process. The complex use of the considered methodological approaches in their interconnection and interaction is the basis for realization of the synergetic approach in the training of future teachers of informatics to the career guidance work with pupils on the IT specialty. The revealed methodological approaches allow a comprehensive and systematic study of the main components of the process of preparing future teachers of informatics for the career guidance of pupils in the IT specialty in institutions of higher pedagogical education.

51-58

Authors: О. А. Гончарова

У статті висвітлюється роль і місце англійської літератури в процесі навчання англійської мови в загальноосвітніх навчальних закладах України. Було використано методи теоретичного дослідження: аналіз сучасних вимог щодо викладання іноземних мов у ЗНЗ; аналіз змісту зарубіжних та вітчизняних підручників з англійської мови; порівняння та систематизація різних підходів стосовно включення в них літературних елементів. Основні результати дослідження полягають у визначенні особливостей використання літературних текстів і реалій в підручниках Enterprise, Solutions, Upstream, Click On, українських авторів О. Карпюк, Л. Калініної, А. Несвіт. Результатом проведеного дослідження є висновок про те, що серед авторів підручників з англійської мови існують різні підходи до використання елементів художньої літератури в навчальному процесі; що залучення художньо вартісних автентичних літературних текстів і реалій збагачує зміст підручників і зміцнює міжпредметні зв’язки, що сприяє ефективності й оптимізації процесу навчання англійської мови, а також відповідає високим стандартам сучасної освіти. В статье освещается роль и место английской литературы в процессе обучения английскому языку в общеобразовательных учебных заведениях Украины. Были использованы следующие методы теоретического исследования: анализ современных требований к преподаванию иностранных языков в общеобразовательных учебных заведениях Украины; анализ содержания зарубежных и отечественных учебников по английскому языку; сравнение и систематизация различных подходов относительно включения литературных элементов. Основные результаты исследования заключаются в определении особенностей использования литературных текстов и реалий в учебниках Enterprise, Solutions, Upstream, Click On, украинских авторов А. Карпюк, Л. Калининой, А. Несвит. Результатом проведенного исследования является вывод о том, что среди авторов учебников по английскому языку существуют разные подходы к использованию элементов художественной литературы в учебном процессе; что привлечение высокохудожественных аутентичных литературных текстов и реалий обогащает содержание учебников и укрепляет межпредметные связи, что способствует эффективности и оптимизации процесса обучения английскому языку, а также отвечает высоким стандартам современного образования. The article highlights the role and place of English literature in the process of teaching English in secondary schools of Ukraine. The following methods of theoretical research were used: analysis of modern requirements for the teaching of foreign languages in secondary educational institutions of Ukraine; analysis of the contents of foreign and Ukrainian textbooks of English with the purpose of revealing the degree of inclusion of English literature in them; comparison and systematization of various approaches regarding the inclusion of literary elements. The main results of the research are to determine the peculiarities of using literary texts and realia in the textbooks Enterprise (Express Publishing), Solutions (Oxford University Press), Upstream (Express Publishing), Click On (Express Publishing), of Ukrainian authors А. Karpyuk, L. Kalinina, A. Nesvit. Summarizing the analysis of the textbooks of foreign editions, it is noted that when choosing literary material, authors prefer world-famous writers and universally recognized works that are included in the canon of world classical literature. The engagement of the literary material takes place both in the traditional way (in a text form) and in an unusual way (e.g. comics). Thanks to this methodical "flexibility", the effect of an organic embodiment of language and literature, which both become the subject of study and the means of teaching, is achieved. Unlike foreign authors, in the textbooks of Ukrainian methodologists there is a general tendency to include in the content of textbooks the prose passages of littleknown English writers. Famous authors of English literature are sometimes mentioned, even included excerpts from their works, but they are isolated cases. The result of the study includes the conclusion that there are different approaches among authors of English textbooks to the use of elements of fiction in the teaching process; that the inclusion of high-standard authentic literary texts and realia enriches the content of textbooks and strengthens interdisciplinary communications, which contribute to the efficiency and optimization of the English language teaching process, and also meet the high standards of modern education.

67-75

Authors: К. Р. Нігаметзянова

Метою статті є дослідження особливостей використання методики ситуативного моделювання на заняттях з іноземної мови професійного спілкування (ІМПС) у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ). Сьогодні важливим є виховання не тільки військовослужбовців, які успішно виконуватимуть свої функціональні обов’язки, але й володітимуть іноземною мовою. Однією з умов якісного рішення цього питання є наявність у курсантів практичного досвіду вирішення професійних задач. Використання нестандартних методів навчання, до яких належить метод ситуативного моделювання професійних ситуацій військового характеру, сприяє поліпшенню засвоєння навчального матеріалу, підвищенню мотивації здобувачів вищої освіти й практичному відпрацювання реальних ситуацій військового життя. У роботі розглянуто поняття «інтерактивне навчання», «ситуативне моделювання», «імітація», «симуляція» та «ділова гра». Увагу акцентовано на видах інтерактивних технологій, які можуть використовуватися на заняттях з іноземної мови, на перевагах імітаційних ігор для оволодіння іноземною мовою курсантами. Доведено, що наразі відбувається проведення посиленої експериментальної роботи, спрямованої на удосконалення і впровадження новітніх методів навчання іноземної мови в систему освіти. Целью статьи является исследование особенностей использования методики ситуационного моделирования на занятиях по иностранному языку профессионального общения (ИЯПО) в высших военных учебных заведениях (ВВУЗ). Сегодня важным аспектом является воспитание не только военнослужащих, успешно выполняющих свои функциональные обязанности, но и владеющих иностранным языком. Одним из условий успешного разрешение данной проблемы является наличие у курсантов практического опыта решения профессиональных задач. Использование нестандартных методов обучения, к которым относится метод ситуационного моделирования профессиональных ситуаций военного характера, способствует улучшению усвоения учебного материала, повышению мотивации соискателей высшего образования и практической отработке реальных ситуаций военной жизни. В работе рассмотрено понятие «интерактивное обучение», «ситуационное моделирование», «имитация», «симуляция» и «деловая игра». Внимание акцентировано на видах интерактивных технологий, которые могут использоваться на занятиях по иностранному языку, на преимуществах имитационных игр для овладения иностранным языком курсантами. Доказано, что сейчас происходит проведение усиленной экспериментальной работы, направленной на совершенствование и внедрение новейших методов обучения иностранному языку в системе образования. The purpose of the article is to study the peculiarities of using the situation modeling methodology at the lessons of foreign language for professional communication at higher military educational institutions. The problems of providing the national security, defense of our state, creating the revolutionary new and progressive form of the National Guard and Ukrainian Armed Forces demands the future officers, seasoned professionals. It should also be remembered that in the conditions of rapid integration of our country into the EU, we need specialists who will who will worthily represent our state on the international scene. Today, one of the most important aspects is upbringing servicemen who successfully fulfill their functional duties, but also those who have a good command of a foreign language. This problem can be successfully solved subject to the condition that much practice for performing professional tasks is available. The use of alternative teaching methods, including the method of modeling the professional situations of a military nature, contributes to the improvement of learning material acquiring, the motivation of applicants for higher education and the practical development of real situations of military life. The concepts «interactive learning», «situation modeling», «simulation», «imitation» and «mimic warfare» are considered in the context of studying English for professional communication (EPC). Attention is focused on the types of interactive technologies that can be used in foreign language classes, on the advantages of imitation games for mastering a foreign language by cadets. Based on consideration of interactive games, it was found that the subject of simulations, imitations and role-playing games may be topographic maps, the content of combat documents, briefings, units organizations and armament, interrogations of prisoners of war It is proved that now there is an intensive experimental work aimed at improving and introducing the newest methods of teaching a foreign language in the education system.

84-92

Authors: Т. М. Лебединець, І. В. Гуляєва, Л. В. Мироненко

У статті висвітлено актуальність упровадження інтерактивних методів в освітній процес, розглянуто суть та особливості інтерактивного навчання як співнавчання, взаємонавчання, діалогове навчання, де і студент, і викладач є рівноправними суб’єктами навчання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що інтерактивні методи набули всебічного висвітлення. Обґрунтовано важливість використання інтерактивних технологій в освітньому процесі, які спрямовані на створення суб’єктно-об’єктних відносин між студентами та викладачем, залучення їх до активного комунікативного взаємодіяння, встановлення атмосфери довіри, взаємоповаги та відповідальності. Розглянуто інтерактивні методи, які можна застосувати на академічній лекції та семінарському занятті у ВНЗ, зокрема: лекція-прес-конференція, метод дискусії, лекція-візуалізація, семінар-бесіда, семінар-конференція, семінар-дискусія, проблемний семінар, семінар-навчально-рольова гра, семінар-дослідження. З’ясовано значення застосування в педагогічному процесі технології інтерактивного навчання: використання інтерактивних методів – не є самоціллю,це лише засіб, щоб досягти тієї атмосфери в групі, що найкраще сприяє духу співробітництва, взаєморозуміння, доброзичливості. Надано рекомендації щодо впровадження на лекційних і семінарських заняттях у ВНЗ інтерактивних технологій. Розглянуто інтерактивні методи, які можна застосувати на академічній лекції та семінарському занятті у ВНЗ. Визначено необхідність подальшого дослідження реалізації інтерактивного навчання на сучасному етапі. В статье освещены актуальность внедрения интерактивных методов в образовательный процесс, рассмотрены сущность и особенности интерактивного обучения как сообучение, взаимообучение, диалоговое обучение, где и студент, и преподаватель являются равноправными субъектами обучения. На основе анализа психолого-педагогической литературы установлено, что интерактивные методы получили всестороннее рассмотрение. Обоснована важность использования интерактивных технологий в образовательном процессе, которые направлены на создание субъектно-объектных отношений между студентами и преподавателем, привлечение их к активному коммуникативному взаимодействию, установление атмосферы доверия, взаимоуважения и ответственности. Рассмотрены интерактивные методы, которые можно применить на академической лекции и семинарском занятии в вузе, в частности: лекция-пресс-конференция, метод дискуссии, лекция-визуализация, семинар-беседа, семинар-конференция, семинар-дискуссия, проблемный семинар, семинар-учебно-ролевая игра, семинар-исследование. Выяснено значение применения в педагогическом процессе технологии интерактивного обучения. Даны рекомендации по внедрению на лекционных и семинарских занятиях в вузе интерактивных технологий. Определена необходимость дальнейшего исследования реализации интерактивного обучения на современном этапе. The article deals with the urgency of implementing interactive methods in the educational process, the essence and features of interactive learning such as coeducation, mutual learning, learning in dialogue, where a student and a teacher are equal subjects of study. Based on the analysis of psychological and pedagogical literature it is found that interactive methods are acquired comprehensive coverage. The importance of interactive technologies in the educational process is proved. Interactive methods, such as lecture-press conference, discussion method, lecture-visualization, seminar-discussion, seminar-conference, seminar-discussion, problem seminar, seminar-educational-role-playing game, seminar-research, are considered to be applied to academic lectures and seminars at universities. The significance of the application of interactive learning in the pedagogical process has been determined: the use of interactive methods is a means to reach the atmosphere in a group that best favours the spirit of cooperation, mutual understanding and benevolence. The most productive are technologies aimed at creating subject-object relations between students and the teacher, involving them in active communicative interaction. Recommendations for introduction of interactive technologies at lectures and seminars in higher educational institutions are given: in the course of interactive learning to admit that students are not an object but a subject of study, they feel themselves as active participants of events and their education and development; this, in turn, provides internal motivation for learning that contributes to its effectiveness, it is necessary to involve all participants in the educational process as required by the content of interactive learning itself, which in turn contributes to the development of socially important skills in the team, interaction, discussion. It is noted that it is essential for the teacher to start with the gradual use of interactive methods if the teacher or students are not familiar with them yet. Both the teacher and the student need to get used to them and get some experience in their use. If the use of interactive methods in a particular group leads to other results – the teacher should review the strategy and carefully approach the use of similar methods. The necessity of further research on the implementation of interactive learning at the present stage is determined.

101-111

Authors: Л. П. Ткаченко

У статті йде мова про риторику як навчальну дисципліну фахового спрямування. Доведено, що сучасні заклади вищої освіти намагаються сформувати навчальний план підготовки фахівця таким чином, щоб дисципліни фундаментальної підготовки гармонійно поєднувалися з навчальними предметами, спрямованими на особистісне та інтелектуальне зростання сучасного студента. Крізь призму власного досвіду викладання риторики розкрито особливості фахової спрямованості авторських програм, що враховують специфіку майбутньої професійної діяльності. Так, схарактеризовано основну тематику, що пропонується для вивчення майбутніми вчителями, вихователями, управлінцями, менеджерами, фахівцями військової галузі. Визначено провідні компетентності, які будуть сформовані в процесі опанування відповідних спецкурсів. Зазначено, що курс професійно зорієнтованої риторики формує необхідні вміння критичного мислення, професійного мовлення, публічної комунікації, знайомить з особливостями співпраці з різними аудиторіями слухачів, різними стратегіями подачі інформації. Ґрунтовний аналіз навчальних планів різних професійних вищих навчальних закладів дозволив виділити актуальні проблеми впровадження навчального курсу риторики: відсутність фахівців, обмежене використання потенційних можливостей риторики в міжпредметних зв’язках у процесі фахової підготовки. Водночас окреслено перспективи реалізації педагогічно цінного досвіду запровадження курсу риторики як предмета фахового спрямування в системі професійної підготовки в сучасних умовах: забезпечення комплексного підходу до вивчення риторики; інтеграція курсу з базовими дисциплінами навчального плану; посилення практико-орієнтованої підготовки майбутніх фахівців різних галузей. В статье идет речь о риторике как учебной дисциплине профессионального направления. Доказано, что современные высшие учебные заведения пытаются сформировать учебный план подготовки специалиста таким образом, чтобы дисциплины фундаментальной подготовки гармонично сочетались с учебными предметами, направленными на личностный и интеллектуальный рост современного студента. Сквозь призму собственного опыта преподавания риторики раскрыты особенности профессиональной направленности авторских программ, учитывающих специфику будущей профессиональной деятельности. Так, охарактеризована основная тематика, которая предлагается для изучения будущим учителями, воспитателям, управленцам, менеджерам, специалистам военной отрасли. Определены ведущие компетентности, которые будут сформированы в процессе освоения соответствующих спецкурсов. Отмечено, что курс профессионально ориентированной риторики формирует необходимые умения критического мышления, профессиональной речи, публичной коммуникации, знакомит с особенностями сотрудничества с различными аудиториями слушателей, различными стратегиями подачи информации. Обстоятельный анализ учебных планов различных профессиональных высших учебных заведений позволил выделить актуальные проблемы внедрения учебного курса риторики: отсутствие специалистов, ограниченное использование потенциальных возможностей риторики в межпредметных связях в процессе профессиональной подготовки. В то же время намечены перспективы реализации педагогически ценного опыта внедрения курса риторики как предмета профессионального направления в системе профессиональной подготовки в современных условиях: обеспечение комплексного подхода к изучению риторики; интеграция курса с базовыми дисциплинами учебного плана; усиление практико-ориентированной подготовки будущих специалистов различных отраслей. The article deals with rhetoric as a discipline of professional orientation. It is proved that modern institutions of higher education are trying to form a curriculum of specialist training in such a way that disciplines of fundamental training are harmoniously combined with educational subjects aimed at the personal and intellectual growth of a modern student. Through the prism of its own experience of teaching rhetoric, the peculiarities of the professional orientation of author's programs that take into account the specifics of future professional activities are revealed. Thus, the main topics is defined, which is proposed for future teachers, educators, managers, specialists in the military field. The leading competencies that will be formed during the process of mastering the corresponding special courses are determined. It is noted that the course of professionally oriented rhetoric forms the necessary skills of critical thinking, professional speech, public communication, introduces the peculiarities of cooperation with different audiences of listeners, different strategies of information provision. A detailed analysis of the curricula of various professional higher education institutions has allowed to highlight the actual problems of introducing the course of rhetoric: lack of specialists, limited use of potential opportunities for rhetoric in interdisciplinary communication in the process of professional training; the substitution of the notion that the course of rhetoric is often studied manipulative technologies of influence on the audience (black rhetoric), technology of neuro-linguistic programming, elements of stylistics or business Ukrainian language; giving preference to the study of the experience and heritage of foreign rhetorics. At the same time, the prospects for realizing the pedagogically valuable experience of implementing the rhetoric course as a subject of professional orientation in the system of vocational training in contemporary conditions are outlined: providing an integrated approach to the study of rhetoric; integration of the course with the basic disciplines of the curriculum; strengthening of the practice-oriented training of future specialists from different fields; application of differentiated approach taking into account the directions of training (humanitarian, technical, creative), social (age, gender, education) and cultural (education, traditions, etiquette) aspects; the involvement of the younger generation of Ukrainians in a broad public dialogue in order to revive the high status of the Ukrainian language, the prestige of public service broadcasting, the responsibility for the said, and the creation of a highly cultured communication environment.

120-129

Authors: Т. О. Довженко

У статті йдеться про провідні підходи щодо визначення якості вищої освіти в Україні в цілому та розглянуто інновації моніторингу якості освіти підготовки магістрів спеціальності «Початкова освіта». З метою ґрунтовного аналізу визначеного феномена (якість освіти) проаналізовано чинну законодавчу базу, міжнародні стандарти, науково-дослідницький доробок відомих українських фахівців у галузі менеджменту вищої школи. Такий аналіз дозволив визначити основні суперечності, що виникли в сучасному українському суспільстві та прямо впливають на розвиток освітньої сфери, а відтак і якості освіти. Окрему увагу приділено питанням формування інституту незалежної оцінки якості освіти в Україні з урахування міжнародного досвіду. Важливість цього питання визначається практичною потребою удосконалення управління якістю освіти як складника глобальної освітньої реформи. Теоретичні положення роботи підкріплено аналізом практичної діяльності факультету початкового навчання Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Зокрема, розкрито інноваційні підходи до моніторингу якості освіти студентів-магістрів за спеціальністю «Початкова освіта», схарактеризовано провідні форми роботи, узагальнено основні результати. В статье говорится о ведущих подходах к определению качества высшего образования в Украине в целом и рассмотрены инновации мониторинга качества образования подготовки магистров по специальности «Начальное образование». С целью полного анализа определения феномена (качество образования) проанализировано действующую законодательную базу, международные стандарты, научно-исследовательский опыт известных украинских специалистов в области менеджмента высшей школы. Такой анализ позволил определить основные противоречия, возникшие в современном украинском обществе и прямо влиять на развитие образовательной сферы, а значит и качества образования. Особое внимание уделено вопросам формирования института независимой оценки качества образования в Украине с учетом международного опыта. Важность этого вопроса определяется практической потребностью совершенствования управления качеством образования как составляющей глобальной образовательной реформы. Теоретические положения работы подкреплены анализом практической деятельности факультета начального обучения Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды. В частности, раскрыты инновационные подходы к мониторингу качества образования студентов-магистров по специальности «Начальное образование», охарактеризованы ведущие формы работы, обобщены основные результаты. The article deals with the problems of the quality of education. It has been determined that the quality of education is considered as the degree of compliance of a set of characteristics with the current requirements. The quality of education is aimed at meeting the requirements of several stake holders: consumers, owners, employees of institutions, organizations and the society as a whole. In connection with this, the assessment of the quality is a complex and controversial social process which cannot be reduced to control only. A significant regulatory framework which should regulate and ensure the quality of educational processes, the quality of providing educational services, the quality of specialists’ level of competence has been analyzed. The legal acts which guarantee the specified processes include: the Law of Ukraine “On Higher Education”, the Regulations “On the Educational Process Organization in Higher Educational Institutions”, the Regulations on Graduate Education, the Regulations of the Ministry of Education and Science of Ukraine “On the Organization of Research Work of Students in Higher Educational Institutions” and others. Higher educational institutions of Ukraine have the authority to develop their own normative documents which take into account the specifics of the university and the peculiarities of the organization of the educational process (for example, the Regulations on the Сertification for the Educational Degrees “Bachelor” and “Master” of H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Regulations on Teaching Practice of Students of the H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University). The guideline for ensuring the quality of education is the international standard ISO 8402:1994 (which complies with the state standard of Ukraine DSTU 3230-95). It has been noted that other standards also function successfully. The issues of the quality are important not only for universities, state institutions, public organizations, but also for all stake holders of the educational process in Ukraine (prospective students, their parents, students, teaching staff, employers). In order to monitor the quality of providing educational services and the level of education in general, the article describes innovative approaches to the implementation of this process. It has been determined that it is necessary to take into account the achievements of native and foreign pedagogy, international experience in assessing the quality of higher education, to provide a permanent communication between students and teachers, to understand employers’ demands, to continuously improve the scientific and methodological level of teachers, to create conditions for mobility of teachers and students, to build up the material and technical base.

139-149

Authors: В. М. Андрієвська, А. І. Прокопенко

Стаття присвячена проблемі підготовки майбутніх учителів початкової школи до використання інформаційно-комунікаційних технологій. Досліджено фактори, що обумовлюють необхідність формування якісно нових умінь підростаючого покоління: інтенсивність процесу становлення інформатизованого суспільства; трансформація традиційних видів діяльності у сучасному світі; поширення нової форми комунікації – віртуальної; зростання значущості формування у нового покоління емоціонального й цифрового інтелекту; зниження вікового бар’єру використання дітьми інформаційно-комунікаційних технологій. На основі вивчення передового педагогічного досвіду й узагальнення науково-педагогічних праць висвітлено компоненти готовності майбутніх учителів початкової школи до використання ІКТ як інструмента формування якісно нових умінь підростаючого покоління – метапредметних ІКТ-умінь: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний компоненти. Розкрито й конкретизовано зміст кожного з компонентів готовності, який має стати основою для подальшої розробки моделі підготовки майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційно-комунікаційних технологій як інструмента формування метапредметних ІКТ-умінь молодших школярів. Статья посвящена проблеме подготовки будущих учителей начальной школы к использованию информационно-коммуникационных технологий. Исследованы факторы, обусловливающие необходимость формирования качественно новых умений подрастающего поколения: интенсивность процесса становления информатизированного общества; трансформация традиционных видов деятельности в современном мире; распространение новой формы коммуникации - виртуальной; рост значимости формирования у нового поколения эмоционального и цифрового интеллекта; снижение возрастного барьера использования детьми информационно-коммуникационных технологий. На основе изучения передового педагогического опыта и обобщения научно-педагогических работ освещены компоненты готовности будущих учителей начальной школы к использованию ИКТ как инструмента формирования качественно новых умений подрастающего поколения – метапредметных ИКТ-умений: мотивационно-ценностный, когнитивный, операционно-деятельностный, рефлексивно-оценочный компоненты. Раскрыто и конкретизировано содержание каждого из компонентов готовности, которое должно стать основой для дальнейшей разработки модели подготовки будущего учителя начальной школы к использованию информационно-коммуникационных технологий как инструмента формирования метапредметных ИКТ-умений младших школьников. The modern paradigm of education development has new demands on the professional traits of primary school teachers, in particular, the ability to use the ICTs. The article is devoted to the training of future primary school teachers to use the ICTs as a tool for forming meta-subject ICT-skills of primary school students. The authors analyzes the concept of " meta-subject ICT-skills" is given its own definition of this concept, which served to clarify the specific activities and readiness of future primary school teachers to use ICTs as a tool for forming meta-subject ICT-skills of primary school students. On the basis of the generalization of scientific and pedagogical works in the structure of readiness of future primary school teachers, authors identify motivational-value, cognitive, operational-activity, reflective-evaluative components. As the basis of readiness of future primary school teachers to use ICTs as a tool for forming meta-subject ICT-skills of primary school students considered orientation on the new pedagogical Concept – NES (New Ukrainian school). The content of each of the readiness components is elaborated and specified. Based on our analysis, we believe that the motivational-value component is an understanding of the value of vocational and pedagogical activity in the specified direction; cognitive component – complex of psychological, pedagogical, methodological, ICT-knowledge; operational-activity component – set of practical skills and skills necessary for the successful use of ICTs in vocational and pedagogical activities; we define the reflexivity-estimating component as self-assessment of our own professional and pedagogical activity The specifics of the mentioned components have been established, which should become the basis for further substantiation and development of the model of the preparation of future primary school teachers to use the ICTs as a tool for the formation of meta-objective ICT-skills of primary students. The study showed that the definition of components of the readiness of future primary school teachers to use ICTs as a tool for the formation of meta-objective ICTs skills of students is a process that promotes understanding of the current problems of using ICTs in elementary school in the context of the introduction of a new State standard of primary general education.

161-169

Authors: Н. Л. Звєрєва

У статті йдеться про застосування у сучасних наукових дослідженнях технологічного підходу, оскільки він є оптимальним для дослідження складних багатовимірних об’єктів, процесів, явищ. Зазначено, що технологічний підхід використовується під час вивчення проблеми підготовки фахівців, яка вимагає системного розгляду: з одного боку професійно педагогічної діяльності, а з другого – змісту й процесу навчання. Розглянуто технологію як теоретико-практичне відтворення складного оригіналу на основі спільності структурних компонентів. У статті доведено, що педагогічна комунікативна компетентність майбутнього вчителя – це інтегральна якість особистості, а значить вона піддається цілеспрямованому формуванню. Педагогічна комунікативна компетентність майбутнього вчителя полягає в його практичній діяльності, що заснована на високій мовленнєвій культурі і універсальній здатності до породження різноманітних професійно спрямованих висловлювань. Технологію формування педагогічної комунікативної компетентності розглянуто на прикладі підготовки майбутнього вчителя початкових класів. В статье речь идет о применении в современных научных исследованиях технологического подхода, поскольку он является оптимальным для исследования сложных многомерных объектов, процессов, явлений. Отмечено, что технологический подход используется при изучении проблемы подготовки специалистов, которая требует системного рассмотрения: с одной стороны профессионально педагогической деятельности, а с другой - содержания и процесса обучения. Рассмотрена технология как теоретико-практическое воспроизведение сложного оригинала на основе общности структурных компонентов. В статье доказано, что педагогическая коммуникативная компетентность будущего учителя - это интегральное качество личности, а значит, она подвергается целенаправленному формированию. Педагогическая коммуникативная компетентность будущего учителя заключается в его практической деятельности, основанной на высокой речевой культуре и универсальной способности к порождению различных профессионально направленных высказываний. Технология формирования педагогической коммуникативной компетентности рассмотрена на примере подготовки будущего учителя начальных классов. The article covers the application of the technological approach in modern scientific research, since it is optimal for the study of complex multidimensional objects, processes, and phenomena. It is noted that the technological approach is used when studying the issue of training specialists that requires a systemic review of vocational pedagogical activities, on the one hand, and content and process of teaching, on the other hand. Technology is considered as a theoretical and practical reproduction of a complex original on the basis of the community of structural components. The article proves that the pedagogical communicative competence of the future teacher is an integral quality of the individual, and, thus, it is subjectto a purposeful formation. The pedagogical communicative competence of the future teacher lies in his/her practical activities that are based on a high linguistic culture and universal ability to generate a variety of professionally oriented statements. The technology of formation of the pedagogical communicative competence is considered on the example of training the future teacher of elementary classes. It provides for the stage-by-stage implementation of interconnected blocks: orientation and target-setting block, content and technology block, resource block, diagnostics and criteria block, and performance and correction block. Each of these was designed taking into account the main stages of preparing the future teacher of elementary classes for the implementation of pedagogically communicative activities. The orientation and target-setting block was intended to motivate the student to form the pedagogically communicative competence through understanding its essence and content. The content and technology block provided for the implementation of appropriate special courses by using optimal methods, forms and tools, allowed revealing ways for the formation of the pedagogical communicative competence. The resource block provided an opportunity to reveal the multifaceted competency to be formed and perform the integration of various disciplines. With the help of the diagnostics and criteria block, the estimation of the formation of the pedagogical communicative competence was determined. The performance and correction block allowed determining results of the technology implementation and making corrections to the developed blocks, in order to increase their efficiency.

181-190

Authors: C. Ю. Масич

У статті на основі аналізу наукової літератури розкрито суть і особливості саморозвитку викладача вищого навчального закладу. Зазначається, що саморозвиток як феномен і психологічний процес присутній в межах життєдіяльності людини. Він здійснюється в процесі прояву людиною активності в подоланні не лише критичних, але і традиційних побутових ситуацій. В основі процесу саморозвитку лежить вміння його суб'єкта робити доцільний вибір щодо своєї поведінки на основі чіткого уявлення про свої потреби і можливості їх втілення. Підкреслено, що основою саморозвитку є розвиток сутнісних сил людини, які представляють собою поєднання інтелекту, почуттів і його волі, що дозволяють в сукупності розвивати здібності, обумовлені розвитком потреб. Саморозвиток викладача вищого навчального закладу визнається як цілеспрямований процес якісного освоєння культури, в якому знаходить втілення прагнення викладачів розвивати свої сутнісні сили, за допомогою збагачення наявних знань, набуття і вдосконалення вмінь, поліпшення особистісних якостей в індивідуальному просторі життєвого і професійного шляху. В статьи не основе анализа научной литературы рассмотрена сущность и особенности саморазвития преподавателя высшего учебного заведения. Отмечается, что саморазвитие как феномен и психологический процесс находится в пределах жизнедеятельности человека. Он осуществляется в процессе проявления человеком активности в преодолении не только критических, но и традиционных бытовых ситуаций. В основе процесса саморазвития лежит умение его субъекта осуществить целесообразный выбор относительно своего поведения на основе четкого представления о своих потребностях и возможности их воплощения. Основой саморазвития является развитие сущностных сил человека, которые представляют собой сочетание интеллекта, чувств и его воли, позволяющие в совокупности развивать способности, обусловленные развитием потребностей. Саморазвитие преподавателя высшего учебного заведения определяется как целенаправленный процесс качественного освоения культуры, в котором находит воплощение стремление преподавателей развивать свои сущностные силы, с помощью обогащения имеющихся знаний, приобретения и совершенствования умений, улучшение личностных качеств в индивидуальном пространстве жизненного и профессионального пути. In the article on the basis of the analysis of scientific literature, the essence and peculiarities of self-development of a teacher of a higher educational institution are considered. It is noted that self-development as a phenomenon and psychological process is present within the limits of human activity. It is carried out in the process of manifestation of man's activity in overcoming not only critical but also traditional everyday situations. The basis of the process of self-development lies in the ability of its subject to make an expedient choice of their behavior based on a clear idea of their needs and the possibilities for their implementation. Self-development is a kind of manifestation of man's own attitude to the effects of the environment; as well as conscious and directed activities to improve the person himself. The basis of self-development is the development of the essential forces of man, which represent a combination of intelligence, feelings and his will, allowing in aggregate to develop the abilities due to the development of needs. Implementation of self-development as a special activity can be considered through the prism of three components: the ability to self-development as individual psychological personality features that determine the independent search, generation, capture and use in the life of new knowledge and skills in the process of active inclusion in various activities; knowledge of technologies and methods of self-development, since for the emergence of self-development skills, a person needs knowledge of how this process is carried out; volitional personality, as self-development implies the need to achieve certain goals that can change. The self-development of a teacher of a higher educational establishment is recognized as a purposeful process of qualitative development of culture, in which it is realized the desire of teachers to develop their essential powers, by enriching existing knowledge, acquiring and improving skills, improving personal qualities in the individual space of life and professional path.

201-211

Authors: В. М. Ребенок

У статті зроблено аналіз проблеми формування професійної компетентності у майбутніх вчителів технологічної підготовки в навчальних закладах, яка дозволяє успішно здійснювати професійну діяльність. Розкрито сутність понять «компетенція», «компетентність» та «професійна компетентність» майбутніх вчителів технологічної підготовки. Визначено зміст, особливості та елементи професійної компетентності студентів у навчальному процесі. У ході дослідження встановлено, що ключові компетенції вчителя технологічної підготовки відображають культуру педагога і підрозділяються на: професійно-педагогічні, соціально-мотиваційні, інформаційні, комунікативні, креативні. Виділено рівні сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя технологічної підготовки. Доведено, що професійна компетентність майбутнього вчителя технологічної підготовки передбачає готовність розв’язувати специфічні завдання, виконувати певні дії, які доведені до рівня умінь та засновані на системних і глибоких знаннях. В статье сделан анализ проблемы формирования профессиональной компетентности у будущих учителей технологической подготовки в учебных заведениях, которая позволяет успешно осуществлять профессиональную деятельность. Раскрыта сущность понятий «компетенция», «компетентность» и «профессиональная компетентность» будущих учителей технологической подготовки. Определены содержание, особенности и элементы профессиональной компетентности студентов в учебном процессе. Исследованием установлено, что ключевые компетенции учителя технологической подготовки отражают культуру педагога и подразделяются на: профессионально-педагогические, социально-мотивационные, информационные, коммуникативные, креативные. Выделены уровни сформированности профессиональной компетентности будущего учителя технологической подготовки. Доказано, что профессиональная компетентность будущего учителя технологической подготовки предполагает готовность решать специфические задачи, выполнять определенные действия, которые доведены до уровня умений и основаны на системных и глубоких знаниях. The problem of formation of professional competence of future teachers of technological training in educational institutions is analyzed, which allows to carry out successful professional activity. The core of the concepts of "competence", "competency" and "professional competence" is revealed. Professional competence is determined by the level of own professional education, experience and individual ability of the person for self-improvement. The content, features and elements of the professional competence of students in the educational process are determined. The introduction of competence in the process of technological training for future teachers allows not only to apply initial knowledge and skills, but also forms the ability to practice in specific professional situations, to be creative in problem-solving, and also makes it easy to navigate the professional environment and to master a culture of work. The groups of skills necessary for forming the professional competences of the future teachers are highlighted. It is also stated that the key competences of the teacher of technological preparation reflect the culture of the teacher and are divided into: vocational and pedagogical, social and motivational, informational, communicative, and creative. The level of formation of professional competence of the future teachers of technological preparation is allocated. It is proved that the professional competence of the future teacher of technological preparation involves the willingness to solve specific tasks, perform certain actions that are brought to a level of skills and are based on systemic and in-depth knowledge. Professional skills allocation of professional tasks is based on the preliminary modeling of the corresponding professional activity, implementing a set of professional, most common situations that require the formulation, solution and reflection of professional tasks. The basic components of future technological preparation teachers' professional competence in the process of training are substantiated. The content of methodical provision of students' training in the context of organization of independent educational activity is revealed. The research has proved. that formation of professional competence of future teachers of technological preparation has to be carried out on the basis of the general provisions of the system approach and use of other scientifically grounded approaches.

221-229

Authors: І. Є. Семененко

Статтю присвячено дослідженню умов формування креативної компетентності у процесі професійної підготовки студентів. Звертається увага на те, що завдання закладів вищої освіти полягає не тільки в підвищенні рівня професійної компетентності випускників, а й у формуванні креативної, мобільної, соціально стійкої особистості, здатної адаптуватися до нових умов сучасного життя, готової до самостійного добування знань і саморозвитку, до ефективного застосування цих знань у навчальній і професійній діяльності. У зв'язку з цим постає питання про введення креативності в перелік провідних компетенцій у процесі підготовки майбутнього фахівця. Розглядається креативність як цілісна, інтегративна властивість особистості, пов'язана з мотивацією, емоціями, компетентністю, творчим мисленням. В статті представлено визначення креативної компетентності, схарактеризовано показники креативності та особливості структури креативної особистості. Також, зосереджується увага на тому, що основним чинником формування креативної компетентності у професійній підготовці є застосування у навчальному процесі інноваційних методів навчання, спрямованих на формування здібностей студентів до самостійного розуміння сенсу професійно значущої інформації. Підкреслюється, що реалізація цих методів повинна відбуватися у межах навчальних моделей, які мають креативний характер і забезпечують підвищення якості вищої освіти в цілому. Статья посвящена исследованию условий формирования креативной компетентности в профессиональной подготовке студентов вузов Обращается внимание на то, что задача высших учебных заведений заключается не только в повышении уровня профессиональной компетентности выпускников, но и в формировании креативной, мобильной, социально устойчивой личности, способной адаптироваться к новым условиям современной жизни, готовой к самостоятельному добыванию знаний и саморазвитию, к эффективному применению этих знаний в учебной и профессиональной деятельности. В связи с этим возникает вопрос о введении креативности в число ведущих компетенций подготовки будущего специалиста. Рассматривается креативность как целостное, интегративное свойство личности, связанное с мотивацией, эмоциями, компетентностью, творческим мышлением. В статье дается определение креативной компетентности, охарактеризованы показатели креативности и особенности структуры креативной личности. Также концентрируется внимание на том, что основным фактором формирования креативной компетентности в профессиональной подготовке является использование в учебном процессе инновационных методов обучения, направленных на формирование способностей студентов к самостоятельному пониманию смысла профессионально значимой информации. Подчеркивается, что реализация этих методов должна происходить в рамках учебных моделей, которые имеют креативный характер и обеспечивают повышение качества высшего образования в целом. The article is devoted to the research of the conditions for the formation of creative competence in the process of professional training of students of higher educational institutions. Attention is drawn to the fact that the task of higher educational institutions is not only to increase the level of professional competence of graduates, but also in the formation of a creative, mobile, socially sustainable personality, who is capable to adapt to the new conditions of modern life, ready for to self-extracting knowledge and self-development, to the effective application of this knowledge in educational and professional activities. Thereby, the question arises about the introduction of creativity in the list of leading competencies in the process of training future specialist. Creativity as a holistic, integrative personality trait, connected with the motivation, emotions, competence, creative thinking is considered. The article defines definition of creative competence, indicators of creativity and features of the structure of the creative personality are characterized. Also, an attention is focused on the fact that the basic condition of forming creative competence in professional training is the use in the educational process an innovative teaching method aimed on forming students' abilities to self-understanding the meaning of professionally meaningful information. The realization of these methods should take place in the framework of educational models which have creative in nature and provide quality improvement of higher education in general is emphasized in the article.

244-252

Authors: В. О. Шишенко

У статті йдеться про провідні напрями підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в умовах інклюзії. Визначено, що до пріоритетних напрямів підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в умовах інклюзії належать: застосування технології контекстного навчання, що дозволяє сформувати цілісну структуру професійної діяльності майбутніх учителів в умовах інклюзивного навчання за допомогою оптимального з’єднання репродуктивних й активних методів навчання та відтворення соціального контексту майбутньої діяльності; використання потенціалу змісту педагогічних дисциплін для формування позитивної мотивації до здійснення інклюзивного навчання, набуття знань про особливості розвитку, навчання й виховання різних категорій дітей з обмеженими можливостями здоров’я та про специфіку професійної діяльності майбутнього вчителя початкових класів в умовах інклюзивного навчання; залучення в зміст навчання майбутніх учителів спецкурсу «Особливості роботи в інклюзивному класі», який передбачає реалізацію квазіпрофесійної діяльності, спрямованої на освоєння способів і досвіду виконання конкретних професійних дій у процесі інклюзивного навчання; забезпечення наступності етапів формування інклюзивної компетентності майбутніх учителів, розвиток і застосування сформованих ключових компетентностей у практичній діяльності студентів. В статье рассматриваются основные направления подготовки будущих учителей начальных классов к работе в условиях инклюзии. Определено, что к числу приоритетных направлений подготовки будущих учителей начальных классов к работе в условиях инклюзии относятся: применение технологии контекстного обучения, позволяющей сформировать целостную структуру профессиональной деятельности будущих учителей в условиях инклюзивного обучения посредством оптимального соединения репродуктивных и активных методов обучения и воссоздания социального контекста будущей деятельности; использование потенциала содержания педагогических дисциплин для формирования положительной мотивации к осуществлению инклюзивного обучения, приобретения знаний об особенностях развития, обучения и воспитания различных категорий детей с ограниченными возможностями здоровья и о специфике профессиональной деятельности будущего учителя начальных классов в условиях инклюзивного обучения; привлечения в содержание обучения будущих учителей спецкурса «Особенности работы в инклюзивном классе», который предусматривает реализацию квазипрофессиональной деятельности, направленной на освоение способов и опыта выполнения конкретных профессиональных действий в процессе инклюзивного обучения; обеспечение преемственности этапов формирования инклюзивной компетентности будущих учителей, развитие и применение сформированных ключевых компетентностей в практической деятельности студентов. The article deals with the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion. It has been found that inclusive education is a special system which provides education up to individual plans and systematic medical and social, psychological and pedagogical support covering a diverse contingent of students and differentiates the educational process. Today, a number of legislative acts which provide equal conditions for education of physically disabled people have been developed in Ukraine. It has been determined that in order to fulfil the main tasks of inclusive education it is necessary to intensify work on the formation of personal qualities of children who have special educational needs, which will make them valuable for the society. In particular, it’s important to develop such qualities as: patriotism, discipline, creativity, the ability to self-development and self-improvement, following a healthy lifestyle, sympathy and other. Since the aim of education in Ukraine is the full development of the human personality as the highest value of the society, special attention should be paid to the formation of such an important personal quality of elementary school students as a social and personal motivation for the preservation and promotion of their own health; the formation of tolerance in relationships with peers, the skills of the social behavior in everyday life; the development of students’ skills to cooperate in a pair, in a group, to be responsible for their duties and errands. It has been determined that the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion include using the technology of contextual education which allows forming a coherent structure of the professional activity of future teachers in the context of inclusive education with the help of the optimal combination of reproductive and active methods of teaching and the reproduction of the social context of the future activity; using the potential of the content of pedagogical disciplines for the formation of a positive motivation for inclusive education; the acquisition of knowledge about the peculiarities of development, education and upbringing of various categories of physically disabled children and the specifics of the future elementary school teachers’ professional activity in the context of inclusive education; the inclusion of the special course “Features of work in the inclusive class” in the content of the training of future teachers, which provides for the realization of paraprofessional activities aimed at mastering the methods and experience of implementing specific professional actions in the process of inclusive education; ensuring the continuity of stages of the formation of future teachers’ inclusive competence, the development and application of the formed key competencies in the practical activity of students.

261-269

Authors: Н. М. Божко

Статтю присвячено аналізу особливостей студентів – представників азербайджанського етносу в якості учасників міжкультурного контакту. Наведено дані міжнародних організацій щодо сучасної оцінки стану та місця азербайджанців серед інших народів світу та їх головних етнопсихологічних та комунікативних характеристик. Проведено аналіз головних рис психіки представників тюркських народів, до яких належать азербайджанці. Надано характеристики ідеології азербайджанізму, що консолідує народи цієї країни заради будівництва власної незалежної держави. Увага приділяється аналізу головних рис національного характеру азербайджанців: загостреному почуттю національної гідності, самолюбству, самоповазі, прихильності до національних традицій та звичок, родовій згуртованості та відповідальності. Вони активні, ініціативні, завзяті та наполегливі у досягненні поставлених цілей. Серед недоліків характеру азербайджанців називають схильність до занадто швидких висновків та суджень, що часто робляться поспіхом. Психологи попереджують про необхідність врахування їх підвищеної емоційності, яка за умов поліетнічної групи може призвести до непередбачених конфліктів, тому що азербайджанці схильні до вирішення питань «з позицій сили». У спілкуванні з ними довірою, дружнім відношенням та співчуттям можна досягти значно більшого, ніж тиском та примусом. Матеріали статті можуть бути використані викладачами, які працюють зі студентами-азербайджанцями, та полегшити досягнення успішності у навчальній та виховній роботі задля входження останніх у нову для них мову та культуру. Статья посвящена анализу особенностей студентов – представителей азербайджанского этноса в качестве участников межкультурного контакта. Приведены данные международных организаций относительно современной оценки состояния и места азербайджанцев среди других народов мира и их главных этнопсихологических и коммуникативных характеристик. Проведен анализ главных черт психики представителей тюркских народов, к которым относятся азербайджанцы. Представлены характеристики идеологии азербайджанизма, которая консолидирует народы этой страны ради строительства собственного независимого государства. Названы главные черты национального характера азербайджанцев: обостренное чувство национального достоинства, самолюбие, самоуважение, уважение к национальным традициям и привычкам, склонность к родовой сплоченности и ответственности. Они активны, инициативны, настойчивы в достижении поставленных целей. Среди недостатков характера азербайджанцев называют склонность к слишком быстрым выводам и суждениям, которые часто делаются поспешно. Психологи предупреждают о необходимости учитывать их повышенную эмоциональность, которая в условиях полиэтничной группы может привести к непредвиденным конфликтам, потому что азербайджанцы склонны к решению вопросов "с позиций силы". В общении с ними доверием, дружественным отношением и сочувствием можно достичь значительно большего, чем давлением и принуждением.Материалы статьи могут быть использованы преподавателями, которые работают со студентами-азербайджанцами, и облегчить достижение успешности в учебной и воспитательной работе ради вхождения последних в новый для них язык и культуру. This article «Features of mentality, ethnic culture and psychology of representatives of the Azerbaijani ethnos» analyzes the characteristics of students - representatives of the Azerbaijani ethnic group as members of intercultural contact. Data of international organizations on the current assessment of the state of Azerbaijanis and place among other nations of the world and the major ethno-psychological and communicative characteristics were given. An analysis of the main features of the psyche of representatives of the Turkic peoples, to which the Azerbaijanis belong, was conducted. The characteristics of the ideology of Azerbaijanism, which consolidates the peoples of this country for the sake of building their own independent state, were presented. The main features of the national character of Azerbaijanis, such as a heightened sense of national dignity, self-esteem, self-esteem, respect for national traditions and habits, propensity for generic cohesion and responsibility, were named. For the most part, they are representatives of the choleric and sanguine type, which are characterized by explosive emotionality, heightened sensitivity to other people's actions and thoughts, a pronounced desire for self-representation and self-reliance. They are active, initiative, persevering in achieving their goals. Among the shortcomings of the character of Azerbaijanis is the tendency to too quick conclusions and judgments, which are often made hastily. Psychologists warn about the need to take into account their heightened emotionality, which, under the conditions of a multi-ethnic group, can lead to unforeseen conflicts, because Azerbaijanis are inclined to resolve issues "from positions of strength." In dealing with them, trust, friendly attitude and compassion can be achieved much more than by pressure and coercion. The materials of the article can be used by teachers who work with Azerbaijani students and facilitate the achievement of success in educational and educational work for the sake of the latter's entry into a new language and culture for them.

277-283

Authors: К. С. Гнатовська

Стаття присвячена проблемі виховання толерантності в майбутніх учителів початкових класів. З’ясовано, що особливої актуальності проблема виховання толерантності набуває в процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів, оскільки виховати толерантного, здатного сприймати поведінку, думки, спосіб життя та самовираження іншого без агресії, критики, ворожості неможливо без високого рівня професійної готовності тих, хто безпосередньо запроваджує в життя соціальне замовлення суспільства. Визначено, що процес формування толерантності майбутнього учителя початкових класів є складним і довготривалим, що забезпечує його готовність до гуманістичної взаємодії із суб’єктами педагогічного процесу. З’ясовано, що на формування толерантності впливає низка факторів: соціальне середовище, існуючі в суспільстві стереотипи й уявлення, система виховання та взаємини між людьми, система цінностей, на які особистість орієнтована тощо. Визначено основні чинники, які сприяють вихованню толерантності в майбутніх учителів початкових класів. Статья посвящена актуальной сегодня проблеме воспитания толерантности у будущих учителей начальных классов. Выяснено, что особую актуальность проблема воспитания толерантности приобретает в процессе профессиональной подготовки будущих учителей начальных классов, поскольку воспитать толерантного, способного воспринимать поведение, мысли, образ жизни и самовыражения другого без агрессии, критики, враждебности невозможно без высокого уровня профессиональной готовности тех, кто непосредственно претворяет в жизнь социальный заказ общества. Определено, что процесс формирования толерантности самого будущего учителя начальных классов является сложным и длительным, что обеспечивает его готовность к гуманистическому взаимодействию с субъектами педагогического процесса. На формирование толерантности влияет ряд факторов: социальная среда, существующие в обществе стереотипы и представления, система воспитания и взаимоотношения между людьми, система ценностей, на которые личность ориентирована и многое другое. Определены основные факторы, которые способствуют воспитанию толерантности у будущих учителей начальных классов. The article is devoted to the current problem of the education of tolerance future teachers' of elementary school. It has been found out that the problem of education of tolerance becomes especially relevant in the process of professional training future teachers' of elementary school, as it is impossible to bring up tolerant, able to perceive behavior, thoughts, the way of life and self-expression of another person without aggression, criticism, hostility without a high level of professional readiness of those who directly implement the social order of society. It is determined that the process of formation the tolerance of the future teacher of elementary classes is complex and long-term process, which ensures its readiness for humanistic cooperation with subjects of the pedagogical process. The education of future primary school teachers in the spirit of tolerance, peacefulness, cooperation, respect for the rights and freedoms of others, the negation of violent methods of solving interindividual, interpersonal, interethnic and interconfessional conflicts is one of the important tasks. It is revealed that the formation of tolerance is influenced by a number of factors: the social environment, existing stereotypes and ideas in society, the system of upbringing and the relationship between people, the system of values on which the person is oriented, etc. The main factors which contribute to the education of tolerance in future primary school teachers are identified: restraint of their emotions; positive attitude of all subjects to the problem, inclusion of them in joint activities for its solution; ability to control emotions of students; harmony of relationships, actions and behavior of all subjects of the pedagogical process; benevolence, trust and high demands on each other; the use of peaceful means to resolve conflicts; awareness of the subjects of the pedagogical process about the goals and state of affairs; positive attitude of subjects to the evaluation of the results of activity on the formation of tolerance; the formation of skills for self-knowledge of the world; a state of emotional satisfaction as a result of a joint activity.

295-305

Authors: М. В. Кордубан

У статті проаналізовано педагогічну спадщину вітчизняного педагога П. Тимошенка. З’ясовано, що оптимальною площиною для досягнення мети виховання П. Тимошенко визначив саме домашню освіту, у якій професійна педагогічна діяльність гувернера поєднується з родинним вихованням. Схарактеризовано недоліки домашньої освіти: складність у підборі домашнього наставника високого рівня, домінуюча роль батьків у виховному процесі порівняно з гувернером, відносна ізольованість вихованця від дитячого колективу. Проаналізовано шляхи подолання визначених мінусів. Розкрито значення взаємовідносин усіх учасників освітнього процесу: батьків, гувернерів і дітей. Установлено, що ведучу роль у вихованні дітей педагог відводив батькам. В основі сімейних стосунків лежить любов, яка і задає вектор розвитку домашнього освітнього процесу. Проаналізовано погляди П. Тимошенка на батьківську любов і любов дітей до батьків. Схарактеризовано форми любові: інстинктивна, свідома, симпатична. У статті доведено, що застосування свідомої форми любові є найбільш ефективним і доцільним педагогічним явищем. Розкрито компетентнісну характеристику нянь, домашніх наставників і учителів. Установлено, що центральне місце в професійно-особистісній характеристиці гувернерів просвітник відвів педагогічній зрілості домашніх педагогів. Схарактеризовано компоненти професійної компетентності домашніх наставників і вчителів: мотиваційний, когнітивний, операційний, особистісний. В статье проанализировано педагогическое наследие отечественного педагога П. Тимошенко. Установлено, что оптимальной плоскостью для достижения цели воспитания П. Тимошенко определил именно домашнее образование, в котором профессиональная педагогическая деятельность гувернера сочетается с семейным воспитанием. Охарактеризованы недостатки домашнего образования: сложность в подборе домашнего наставника высокого уровня, доминирующая роль родителей в воспитательном процессе сравнительно с гувернером, относительная изолированность воспитанника от детского коллектива. Проанализированы пути преодоления указанных минусов. Раскрыто значение взаимоотношений всех участников образовательного процесса: родителей, гувернеров и детей. Установлено, что ведущую роль в воспитании детей педагог отводил родителям. В основе семейных отношений лежит любовь, которая и задает вектор развития домашнего образовательного процесса. Проанализированы взгляды П. Тимошенко на родительскую любовь и любовь детей к родителям. Охарактеризованы формы любви: инстинктивная, сознательная, симпатическая. В статье доказано, что применение сознательной формы любви является наиболее эффективным и целесообразным педагогическим явлением. Раскрыто компетентностную характеристику нянь, домашних наставников и учителей. Установлено, что центральное место в профессионально-личностной характеристике гувернеров просветитель отвел педагогической зрелости домашних педагогов. Охарактеризованы компоненты профессиональной компетентности домашних наставников и учителей: мотивационный, когнитивный, операционный, личностный. The article analyzes the pedagogical heritage of domestic educator Timoshenko P. It was defined by him that receiving of proper upbringing by children will serve in future as a guarantor of personal and social welfare. The purpose of education should align with universal, common to all mankind progress and should be reflected in many-sided harmonious development of personality. It was emphasized that better management for achieving the goal Timoshenko named exactly the home education, in which professional activity of tutor can dial with family upbringing. The educator identified the three shortcomings of home education: the complexity of the recruitment the highest level home teacher, the dominant role of parents in pedagogical process in comparison with a tutor and pupil’s relative isolation from children’s collective. The educator offered the ways of their overcoming, namely, Timoshenko P. gave the characteristics of home teachers’ professional competence and formed the recommendations regarding tutor’s engage with parents. Also he noticed that high incidence of big families which could form and replace children’s collective. It has been disclosed the meaning of relationship with all participants of educational process: parents, tutors and children. It has been established that the teacher defined the leading role of education to the parents.. Love and mutual respect underlie family relationship and sets out the direction of home educational. Thus, Timoshenko P. highlighted parents’ love and kids’ affection to their parents. The educator outlined the three forms of love: instinctive, conscious and sympathetic. The article proves that application of conscious love is the most effective and advisable pedagogical phenomenon. It has been characterized Timoshenko’s pedagogical discourse regarding the professional personal characteristics’ problem of tutor that is professional competence. Accordingly to the knowledge that babysitters have significant impact on physical and moral development of a child, the teacher offered competent babysitters’ characteristics. Tutors provided the educational process of school-aged children. The author placed the pedagogical maturity of home teachers to the central place in professional and personal characteristics of a tutor. We have outlined the components of home tutors’ professional competence: motivational, cognitive, operational and personal. The article proved that the addressing the shortcomings of home education makes it the best platform for multifaceted personal development of a child.