130-141
РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ ТА ПРИНЦИП СУБСИДІАРНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Authors: А. О. Рижанова
Number of views: 422
Проаналізовано сутність, зміст, розвиток соціальної суб’єктності
індивідів (людини, групи, соціуму) в умовах демократизації суспільства.
Соціальну суб’єктність розглянуто як складову соціальності, яка формується
в процесі соціально-педагогічної діяльності. Запропоновано називати об’єкта
соціально-педагогічної діяльності – соціальним суб’єктом. Складовими
соціальної суб’єктності є відчуття власної гідності, опанована свобода волі,
соціальні активність, відповідальності та мужність, соціальна свідомість,
усвідомлення власної соціальності, соціальне передбачення, вміння захисту від
несприятливих впливів соціуму. Завданням соціально-педагогічної діяльності в
розвитку соціальної суб’єктності є здійснення соціально-виховних технологій
«переходу» індивіда від одного рівня цієї суб’єктності (сімейного,
професійного, національного) до іншого (громадянського), тобто забезпечення
умов подолання егоїзму особистісного, вікового, сімейного, національного,
расового, конфесійного, професійного, регіонального, а також споживацтва.
Принцип субсидіарності означає захист від владних структур індивідуальної
свободи та відповідальності людей, соціальних спільнот, суспільства в цілому
та, водночас, підтримку державою або місцевою владою індивідуальної
свободи і відповідальності, коли їх недостатньо для досягнення цілей,
необхідних для вкорінення людської гідності. Обґрунтовано актуалізацію за
інформаційної доби принципу субсидіарності соціально-педагогічної
діяльності, оскільки виникає потреба у становленні нових рівнів соціальної
суб’єктності – регіонального та глобального, через залучення наднаціональних
та надрегіональних структур до соціального виховання, технології якого у
філогенезі відсутні. Соціально-педагогічна діяльність в Україні має будуватися
на прикладі Європи щодо застосування принципу субсидіарності у
ствердження громадянської соціальної суб’єктності для завершення
національної ідентифікації країни, а також розробляти інноваційні технології
соціального виховання зі становлення регіональної та глобальної соціальної
суб’єктності українських індивідів для входження нашої країни гідним
соціальним суб’єктом у європейський регіональний простір.
Ключові слова : соціальна суб’єктність, принцип субсидіарності,
соціально-педагогічна діяльність, інформаційне суспільство.
Проанализированы сущность, содержание, развитие социальной
субъектности индивидов (человека, группы, социума) в условиях
демократизации общества. Социальная субъектность рассмотрена как
составляющая социальности, которая формируется в процессе социально-
педагогической деятельности. Предложено называть объект социально-
педагогической деятельности – социальным субъектом. Составляющими
социальной субъектности являются чувство собственного достоинства,
владение свободой воли, социальная активность, ответственность и
мужество, социальное сознание, осознание собственной социальности,
социальное предвидение, умения защиты от неблагоприятных влияний
социума. Задачами социально-педагогической деятельности в развитии
социальной субъектности являются реализации социально-воспитательных
технологий «перехода» индивида от одного уровня этой субъектности
(семейного, профессионального, национального) до другого (гражданского и
т.д.), то есть обеспечение условий преодоления эгоизма личностного,
возрастного, семейного, национального, расового, конфессионального,
профессионального, регионального, а также потребительства. Принцип
субсидиарности означает защиту от властных структур индивидуальной
свободы и ответственности людей, социальных групп, общества в целом и,
одновременно, поддержку государством или местной властью индивидуальной
свободы и ответственности, когда их оказывается недостаточно для
достижения целей, необходимых для укоренения в социуме человеческого
достоинства. Обоснована актуализация в информационный период принципа
субсидиарности социально-педагогической деятельности потому, что
возникает необходимость в становлении новых уровней социальной
субъектности – регионального и глобального, через привлечение
наднациональных и надрегиональных структур к социальному воспитанию,
технологии которого отсутствуют в филогенезе. Социально-педагогическая
деятельность в Украине должна строится на примере Европы относительно
применения принципа субсидиарности в достижении гражданской социальной
субъектности для завершения национальной идентификации страны. А также
на разработке инновационных технологий социального воспитания
относительно становления региональной и глобальной социальной
субъектности украинских индивидов для вхождения нашей страны достойным
социальным субъектом в европейское региональное пространство.
Ключевые слова: социальная субъектность, принцип субсидиарности,
социально-педагогическая деятельность, информационное общество.
The essence, content, development of social subjectness of individuals (person,
group, society) in terms of democratization of society is analyzed. The social
subjectness is considered as part of sociality, which is formed in the process of social
and educational activities. It is proposed to determine an object of social and
pedagogical activity as a social subject. The components of social subjectness are as
follows: feeling of self dignity, possessed free will, social activity, responsibility and
courage, social consciousness, awareness of self sociality, social foresight, ability to
protect against adverse impacts of socium. The task of social and pedagogical
activities in the development of social subjectness is the implementation of socialeducational
technologies of individual "transition" from one level of subjectness
(family, professional, national) to another (civil) one, that is providing conditions to
overcome selfishness of personal, age, family, national, racial, religious,
professional, regional as well as excessive consumption. The principle of
subsidiarity means protection of individual freedom and responsibility of people,
social communities, and society as a whole from the authorities, and at the same time
support by the state or local authorities of individual freedom and responsibility if
they are not sufficient to achieve the objectives required for rooting human dignity.
The updating of the principle of subsidiarity of social and educational activities in
the era of information is grounded, because it is required to develop new levels of
social subjectness (regional and global) by engaging supranational and supraregional
structures in social education, the technologies of which in the phylogenesis
are not available. Social and pedagogical activities in Ukraine should be based on
the example of Europe as for application of the principle of subsidiarity in adoption
of civil social subjectness to complete the national identity of the country and develop
innovative technologies of social education in formation of regional and global
social subjectness of Ukrainian individuals for entering our country into European
regional space as a worthy social subject.
Key words: social subjectness, the principle of subsidiarity, social and
pedagogical activities in information society.