Pedagogìka ta psihologìâ

13-23

Authors: С. О. Доценко

У статті подано аналіз дослідження феномена творчості, його сучасне трактування, розкривається динамічна сутність його природи. Визначено, що серед сучасних позицій науковців стосовно природи творчості виділяють два підходи. Перший — творчість розглядають як діяльність, спрямовану на створення нових суспільно значущих цінностей, другий підхід пов’язує творчість із самореалізацією людини, з розвитком мотивації її творчої діяльності. Зазначено що під творчістю розуміють процес створення новою, корисного продукту. Обґрунтовано три психологічні підходи до визначення творчості: гносеологічний, аксіологічний і цілісний. Отримані теоретичні результати дослідження розглядаються як методологічні та ціннісні критерії, необхідні для розуміння існуючих педагогічних практик розвитку творчості у дітей, а також для обґрунтування конкретних методик формування творчості в сучасних умовах. В статье дан анализ исследования феномена творчества в науке и его современную трактовку, раскрывается динамическая сущность природы творчества. Определено, что среди современных позиций ученых о природе творчества выделяют два подхода. Первый — творчество рассматривает как деятельность, направленную на создание новых общественно значимых ценностей, второй поход связывает творчество с самореализацией человека, с развитием мотивации его творческой деятельности. Указано что под творчеством понимается процесс создания нового, полезного продукта. Обоснованно три психологических подхода к определению творчества: гносеологический, аксиологический и цельный. Полученные теоретические результаты исследования рассматриваются как методологические и ценностные критерии, необходимые для понимания существующих педагогических практик развития творчества у детей, а также для обоснования конкретных методик формирования творчества в современных условиях. An analysis of the development in science of the phenomenon of creation and its modern interpretation is presented, and the dynamic essence of the nature of creation is described. It is determined that among the modern positions of scientists in relation to the nature of creativity distinguish two approaches. The first-creativity is an activity for creating new socially significant values; the second approach is associated with creativity with the self-realization of man, with the development of the motivation of her creative activity. It is noted that creativity is understood first of all the process of creating a new, useful product. Three psychological approaches to the definition of creativity are substantiated: biological, etymological and holistic. The concept of «creativity» in pedagogical literature is presented as productive human activity, capable of generating qualitatively new material and spiritual values of social significance. Development of creative potential of activity is an important condition of cultural progress of society and education of a person. It is emphasized that at all levels of modern school one should pay attention to the formation of deep and strong knowledge systems for students, to maximize the stimulation of independent activity of students, to the development of sustainable creative interests, the focus of creative quest, and perseverance while performing creative tasks. The peculiarity of any creative process is that not only the person influences the result of his own creativity, but also the subject of creativity contributes to the further creative development of man. The obtained theoretical results of the study are considered and methodological and value criteria necessary for understanding existing pedagogical practices in the development of creativity in children, as well as for substantiation of specific methods of forming creativity in modern conditions. It is noted that actualization of students creative activity is one of the main pedagogical tasks of the present. Its implementation is slowed down due to the inadequate study of the problem. In connection with this there are no systematic pedagogical influences, means and complexity of conditions under which the quality of creative activity is ensured.

32-43

Authors: Н. О. Пономарьова

В статті розкрито методологічні підходи до підготовки майбутнього вчителя інформатики до професійної орієнтації школярів на ІТ-спеціальності. у вищих педагогічних навчальних закладах. В якості основоположних виокремлено та поєднано особистісно-зорієнтований, компетентнісний, аксіологічний, акмеологічний, діяльнісний, системний та синергетичний підходи. Наведено особливості реалізації зазначених підходів у підготовці майбутнього вчителя інформатики до профорієнтаційної роботи зі школярами на ІТ-спеціальності Представлені методологічні підходи уможливлюють всебічне і системне вивчення основних компонентів процессу підготовки майбутніх вчителів інформатики до професійної орієнтації школярів на ІТ-спеціальності в закладах вищої педагогічної освіти. В статье раскрыты методологические подходы к подготовке будущего учителя информатики к профессиональной ориентации школьников на ІТ-специальности. в высших педагогических учебных заведениях. В качестве основных выделены и объединены личностно-ориентированный, компетентностный, аксиологический, акмеологический, деятельностный, системный и синергетический подходы. Приведены особенности реализации указанных подходов в подготовке будущего учителя информатики к профориентационной работы со школьниками на ІТ-специальности Представленные методологические подходы позволяют всестороннее и системно изучить основные компоненты процесса подготовки будущих учителей информатики к профессиональной ориентации школьников на ІТ-специальности в учреждениях высшего педагогического образования. Methodological approaches of preparation of future teacher of informatics for professional orientation of pupils on IT specialty are revealed in this article. The basic approach in the training of future teachers of informatics for career guidance of pupils on the IT-specialty is determined by the competence approach. It is involve not just ensuring assimilation of knowledge and skills by future teachers of informatics about the career guidance of pupils on the IT-specialty, and the complex acquisition of them by a combination of competencies, necessary for carrying out such activity in conditions of qualitative updating of content, forms and methods of preparation of students from higher education schools. It is necessary in the course of preparing the future teacher of informatics for career guidance work with pupils on the IT specialty to focus on the student's personality as a goal, subject, outcome and the main criterion for the effectiveness and effectiveness of such training. Consequently, the basic approaches include a person-oriented approach. One of the most important in the context of our research is the axiological approach, since it is he who plays a special role in preparing of future teacher of informatics for career guidance work with pupils in the IT specialty because of the need for them to learn the high social and personal significance of the problem of successful professional self-determination of school graduates in the field of IT-specialties. The emphasis on the acmeological approach in preparing future teachers for the career guidance work with pupils on the IT specialty provides management of the individual and professional development of the future teacher, orientates the students to constant self-improvement and correction of professional activity, will encourage their ability to self-realization, self-regulation and self-organization. The system approach to the analysis of the essence of vocational training of future teachers of informatics determines the unity of all components of this process. The complex use of the considered methodological approaches in their interconnection and interaction is the basis for realization of the synergetic approach in the training of future teachers of informatics to the career guidance work with pupils on the IT specialty. The revealed methodological approaches allow a comprehensive and systematic study of the main components of the process of preparing future teachers of informatics for the career guidance of pupils in the IT specialty in institutions of higher pedagogical education.

51-58

Authors: О. А. Гончарова

У статті висвітлюється роль і місце англійської літератури в процесі навчання англійської мови в загальноосвітніх навчальних закладах України. Було використано методи теоретичного дослідження: аналіз сучасних вимог щодо викладання іноземних мов у ЗНЗ; аналіз змісту зарубіжних та вітчизняних підручників з англійської мови; порівняння та систематизація різних підходів стосовно включення в них літературних елементів. Основні результати дослідження полягають у визначенні особливостей використання літературних текстів і реалій в підручниках Enterprise, Solutions, Upstream, Click On, українських авторів О. Карпюк, Л. Калініної, А. Несвіт. Результатом проведеного дослідження є висновок про те, що серед авторів підручників з англійської мови існують різні підходи до використання елементів художньої літератури в навчальному процесі; що залучення художньо вартісних автентичних літературних текстів і реалій збагачує зміст підручників і зміцнює міжпредметні зв’язки, що сприяє ефективності й оптимізації процесу навчання англійської мови, а також відповідає високим стандартам сучасної освіти. В статье освещается роль и место английской литературы в процессе обучения английскому языку в общеобразовательных учебных заведениях Украины. Были использованы следующие методы теоретического исследования: анализ современных требований к преподаванию иностранных языков в общеобразовательных учебных заведениях Украины; анализ содержания зарубежных и отечественных учебников по английскому языку; сравнение и систематизация различных подходов относительно включения литературных элементов. Основные результаты исследования заключаются в определении особенностей использования литературных текстов и реалий в учебниках Enterprise, Solutions, Upstream, Click On, украинских авторов А. Карпюк, Л. Калининой, А. Несвит. Результатом проведенного исследования является вывод о том, что среди авторов учебников по английскому языку существуют разные подходы к использованию элементов художественной литературы в учебном процессе; что привлечение высокохудожественных аутентичных литературных текстов и реалий обогащает содержание учебников и укрепляет межпредметные связи, что способствует эффективности и оптимизации процесса обучения английскому языку, а также отвечает высоким стандартам современного образования. The article highlights the role and place of English literature in the process of teaching English in secondary schools of Ukraine. The following methods of theoretical research were used: analysis of modern requirements for the teaching of foreign languages in secondary educational institutions of Ukraine; analysis of the contents of foreign and Ukrainian textbooks of English with the purpose of revealing the degree of inclusion of English literature in them; comparison and systematization of various approaches regarding the inclusion of literary elements. The main results of the research are to determine the peculiarities of using literary texts and realia in the textbooks Enterprise (Express Publishing), Solutions (Oxford University Press), Upstream (Express Publishing), Click On (Express Publishing), of Ukrainian authors А. Karpyuk, L. Kalinina, A. Nesvit. Summarizing the analysis of the textbooks of foreign editions, it is noted that when choosing literary material, authors prefer world-famous writers and universally recognized works that are included in the canon of world classical literature. The engagement of the literary material takes place both in the traditional way (in a text form) and in an unusual way (e.g. comics). Thanks to this methodical "flexibility", the effect of an organic embodiment of language and literature, which both become the subject of study and the means of teaching, is achieved. Unlike foreign authors, in the textbooks of Ukrainian methodologists there is a general tendency to include in the content of textbooks the prose passages of littleknown English writers. Famous authors of English literature are sometimes mentioned, even included excerpts from their works, but they are isolated cases. The result of the study includes the conclusion that there are different approaches among authors of English textbooks to the use of elements of fiction in the teaching process; that the inclusion of high-standard authentic literary texts and realia enriches the content of textbooks and strengthens interdisciplinary communications, which contribute to the efficiency and optimization of the English language teaching process, and also meet the high standards of modern education.

67-75

Authors: К. Р. Нігаметзянова

Метою статті є дослідження особливостей використання методики ситуативного моделювання на заняттях з іноземної мови професійного спілкування (ІМПС) у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ). Сьогодні важливим є виховання не тільки військовослужбовців, які успішно виконуватимуть свої функціональні обов’язки, але й володітимуть іноземною мовою. Однією з умов якісного рішення цього питання є наявність у курсантів практичного досвіду вирішення професійних задач. Використання нестандартних методів навчання, до яких належить метод ситуативного моделювання професійних ситуацій військового характеру, сприяє поліпшенню засвоєння навчального матеріалу, підвищенню мотивації здобувачів вищої освіти й практичному відпрацювання реальних ситуацій військового життя. У роботі розглянуто поняття «інтерактивне навчання», «ситуативне моделювання», «імітація», «симуляція» та «ділова гра». Увагу акцентовано на видах інтерактивних технологій, які можуть використовуватися на заняттях з іноземної мови, на перевагах імітаційних ігор для оволодіння іноземною мовою курсантами. Доведено, що наразі відбувається проведення посиленої експериментальної роботи, спрямованої на удосконалення і впровадження новітніх методів навчання іноземної мови в систему освіти. Целью статьи является исследование особенностей использования методики ситуационного моделирования на занятиях по иностранному языку профессионального общения (ИЯПО) в высших военных учебных заведениях (ВВУЗ). Сегодня важным аспектом является воспитание не только военнослужащих, успешно выполняющих свои функциональные обязанности, но и владеющих иностранным языком. Одним из условий успешного разрешение данной проблемы является наличие у курсантов практического опыта решения профессиональных задач. Использование нестандартных методов обучения, к которым относится метод ситуационного моделирования профессиональных ситуаций военного характера, способствует улучшению усвоения учебного материала, повышению мотивации соискателей высшего образования и практической отработке реальных ситуаций военной жизни. В работе рассмотрено понятие «интерактивное обучение», «ситуационное моделирование», «имитация», «симуляция» и «деловая игра». Внимание акцентировано на видах интерактивных технологий, которые могут использоваться на занятиях по иностранному языку, на преимуществах имитационных игр для овладения иностранным языком курсантами. Доказано, что сейчас происходит проведение усиленной экспериментальной работы, направленной на совершенствование и внедрение новейших методов обучения иностранному языку в системе образования. The purpose of the article is to study the peculiarities of using the situation modeling methodology at the lessons of foreign language for professional communication at higher military educational institutions. The problems of providing the national security, defense of our state, creating the revolutionary new and progressive form of the National Guard and Ukrainian Armed Forces demands the future officers, seasoned professionals. It should also be remembered that in the conditions of rapid integration of our country into the EU, we need specialists who will who will worthily represent our state on the international scene. Today, one of the most important aspects is upbringing servicemen who successfully fulfill their functional duties, but also those who have a good command of a foreign language. This problem can be successfully solved subject to the condition that much practice for performing professional tasks is available. The use of alternative teaching methods, including the method of modeling the professional situations of a military nature, contributes to the improvement of learning material acquiring, the motivation of applicants for higher education and the practical development of real situations of military life. The concepts «interactive learning», «situation modeling», «simulation», «imitation» and «mimic warfare» are considered in the context of studying English for professional communication (EPC). Attention is focused on the types of interactive technologies that can be used in foreign language classes, on the advantages of imitation games for mastering a foreign language by cadets. Based on consideration of interactive games, it was found that the subject of simulations, imitations and role-playing games may be topographic maps, the content of combat documents, briefings, units organizations and armament, interrogations of prisoners of war It is proved that now there is an intensive experimental work aimed at improving and introducing the newest methods of teaching a foreign language in the education system.

84-92

Authors: Т. М. Лебединець, І. В. Гуляєва, Л. В. Мироненко

У статті висвітлено актуальність упровадження інтерактивних методів в освітній процес, розглянуто суть та особливості інтерактивного навчання як співнавчання, взаємонавчання, діалогове навчання, де і студент, і викладач є рівноправними суб’єктами навчання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що інтерактивні методи набули всебічного висвітлення. Обґрунтовано важливість використання інтерактивних технологій в освітньому процесі, які спрямовані на створення суб’єктно-об’єктних відносин між студентами та викладачем, залучення їх до активного комунікативного взаємодіяння, встановлення атмосфери довіри, взаємоповаги та відповідальності. Розглянуто інтерактивні методи, які можна застосувати на академічній лекції та семінарському занятті у ВНЗ, зокрема: лекція-прес-конференція, метод дискусії, лекція-візуалізація, семінар-бесіда, семінар-конференція, семінар-дискусія, проблемний семінар, семінар-навчально-рольова гра, семінар-дослідження. З’ясовано значення застосування в педагогічному процесі технології інтерактивного навчання: використання інтерактивних методів – не є самоціллю,це лише засіб, щоб досягти тієї атмосфери в групі, що найкраще сприяє духу співробітництва, взаєморозуміння, доброзичливості. Надано рекомендації щодо впровадження на лекційних і семінарських заняттях у ВНЗ інтерактивних технологій. Розглянуто інтерактивні методи, які можна застосувати на академічній лекції та семінарському занятті у ВНЗ. Визначено необхідність подальшого дослідження реалізації інтерактивного навчання на сучасному етапі. В статье освещены актуальность внедрения интерактивных методов в образовательный процесс, рассмотрены сущность и особенности интерактивного обучения как сообучение, взаимообучение, диалоговое обучение, где и студент, и преподаватель являются равноправными субъектами обучения. На основе анализа психолого-педагогической литературы установлено, что интерактивные методы получили всестороннее рассмотрение. Обоснована важность использования интерактивных технологий в образовательном процессе, которые направлены на создание субъектно-объектных отношений между студентами и преподавателем, привлечение их к активному коммуникативному взаимодействию, установление атмосферы доверия, взаимоуважения и ответственности. Рассмотрены интерактивные методы, которые можно применить на академической лекции и семинарском занятии в вузе, в частности: лекция-пресс-конференция, метод дискуссии, лекция-визуализация, семинар-беседа, семинар-конференция, семинар-дискуссия, проблемный семинар, семинар-учебно-ролевая игра, семинар-исследование. Выяснено значение применения в педагогическом процессе технологии интерактивного обучения. Даны рекомендации по внедрению на лекционных и семинарских занятиях в вузе интерактивных технологий. Определена необходимость дальнейшего исследования реализации интерактивного обучения на современном этапе. The article deals with the urgency of implementing interactive methods in the educational process, the essence and features of interactive learning such as coeducation, mutual learning, learning in dialogue, where a student and a teacher are equal subjects of study. Based on the analysis of psychological and pedagogical literature it is found that interactive methods are acquired comprehensive coverage. The importance of interactive technologies in the educational process is proved. Interactive methods, such as lecture-press conference, discussion method, lecture-visualization, seminar-discussion, seminar-conference, seminar-discussion, problem seminar, seminar-educational-role-playing game, seminar-research, are considered to be applied to academic lectures and seminars at universities. The significance of the application of interactive learning in the pedagogical process has been determined: the use of interactive methods is a means to reach the atmosphere in a group that best favours the spirit of cooperation, mutual understanding and benevolence. The most productive are technologies aimed at creating subject-object relations between students and the teacher, involving them in active communicative interaction. Recommendations for introduction of interactive technologies at lectures and seminars in higher educational institutions are given: in the course of interactive learning to admit that students are not an object but a subject of study, they feel themselves as active participants of events and their education and development; this, in turn, provides internal motivation for learning that contributes to its effectiveness, it is necessary to involve all participants in the educational process as required by the content of interactive learning itself, which in turn contributes to the development of socially important skills in the team, interaction, discussion. It is noted that it is essential for the teacher to start with the gradual use of interactive methods if the teacher or students are not familiar with them yet. Both the teacher and the student need to get used to them and get some experience in their use. If the use of interactive methods in a particular group leads to other results – the teacher should review the strategy and carefully approach the use of similar methods. The necessity of further research on the implementation of interactive learning at the present stage is determined.

101-111

Authors: Л. П. Ткаченко

У статті йде мова про риторику як навчальну дисципліну фахового спрямування. Доведено, що сучасні заклади вищої освіти намагаються сформувати навчальний план підготовки фахівця таким чином, щоб дисципліни фундаментальної підготовки гармонійно поєднувалися з навчальними предметами, спрямованими на особистісне та інтелектуальне зростання сучасного студента. Крізь призму власного досвіду викладання риторики розкрито особливості фахової спрямованості авторських програм, що враховують специфіку майбутньої професійної діяльності. Так, схарактеризовано основну тематику, що пропонується для вивчення майбутніми вчителями, вихователями, управлінцями, менеджерами, фахівцями військової галузі. Визначено провідні компетентності, які будуть сформовані в процесі опанування відповідних спецкурсів. Зазначено, що курс професійно зорієнтованої риторики формує необхідні вміння критичного мислення, професійного мовлення, публічної комунікації, знайомить з особливостями співпраці з різними аудиторіями слухачів, різними стратегіями подачі інформації. Ґрунтовний аналіз навчальних планів різних професійних вищих навчальних закладів дозволив виділити актуальні проблеми впровадження навчального курсу риторики: відсутність фахівців, обмежене використання потенційних можливостей риторики в міжпредметних зв’язках у процесі фахової підготовки. Водночас окреслено перспективи реалізації педагогічно цінного досвіду запровадження курсу риторики як предмета фахового спрямування в системі професійної підготовки в сучасних умовах: забезпечення комплексного підходу до вивчення риторики; інтеграція курсу з базовими дисциплінами навчального плану; посилення практико-орієнтованої підготовки майбутніх фахівців різних галузей. В статье идет речь о риторике как учебной дисциплине профессионального направления. Доказано, что современные высшие учебные заведения пытаются сформировать учебный план подготовки специалиста таким образом, чтобы дисциплины фундаментальной подготовки гармонично сочетались с учебными предметами, направленными на личностный и интеллектуальный рост современного студента. Сквозь призму собственного опыта преподавания риторики раскрыты особенности профессиональной направленности авторских программ, учитывающих специфику будущей профессиональной деятельности. Так, охарактеризована основная тематика, которая предлагается для изучения будущим учителями, воспитателям, управленцам, менеджерам, специалистам военной отрасли. Определены ведущие компетентности, которые будут сформированы в процессе освоения соответствующих спецкурсов. Отмечено, что курс профессионально ориентированной риторики формирует необходимые умения критического мышления, профессиональной речи, публичной коммуникации, знакомит с особенностями сотрудничества с различными аудиториями слушателей, различными стратегиями подачи информации. Обстоятельный анализ учебных планов различных профессиональных высших учебных заведений позволил выделить актуальные проблемы внедрения учебного курса риторики: отсутствие специалистов, ограниченное использование потенциальных возможностей риторики в межпредметных связях в процессе профессиональной подготовки. В то же время намечены перспективы реализации педагогически ценного опыта внедрения курса риторики как предмета профессионального направления в системе профессиональной подготовки в современных условиях: обеспечение комплексного подхода к изучению риторики; интеграция курса с базовыми дисциплинами учебного плана; усиление практико-ориентированной подготовки будущих специалистов различных отраслей. The article deals with rhetoric as a discipline of professional orientation. It is proved that modern institutions of higher education are trying to form a curriculum of specialist training in such a way that disciplines of fundamental training are harmoniously combined with educational subjects aimed at the personal and intellectual growth of a modern student. Through the prism of its own experience of teaching rhetoric, the peculiarities of the professional orientation of author's programs that take into account the specifics of future professional activities are revealed. Thus, the main topics is defined, which is proposed for future teachers, educators, managers, specialists in the military field. The leading competencies that will be formed during the process of mastering the corresponding special courses are determined. It is noted that the course of professionally oriented rhetoric forms the necessary skills of critical thinking, professional speech, public communication, introduces the peculiarities of cooperation with different audiences of listeners, different strategies of information provision. A detailed analysis of the curricula of various professional higher education institutions has allowed to highlight the actual problems of introducing the course of rhetoric: lack of specialists, limited use of potential opportunities for rhetoric in interdisciplinary communication in the process of professional training; the substitution of the notion that the course of rhetoric is often studied manipulative technologies of influence on the audience (black rhetoric), technology of neuro-linguistic programming, elements of stylistics or business Ukrainian language; giving preference to the study of the experience and heritage of foreign rhetorics. At the same time, the prospects for realizing the pedagogically valuable experience of implementing the rhetoric course as a subject of professional orientation in the system of vocational training in contemporary conditions are outlined: providing an integrated approach to the study of rhetoric; integration of the course with the basic disciplines of the curriculum; strengthening of the practice-oriented training of future specialists from different fields; application of differentiated approach taking into account the directions of training (humanitarian, technical, creative), social (age, gender, education) and cultural (education, traditions, etiquette) aspects; the involvement of the younger generation of Ukrainians in a broad public dialogue in order to revive the high status of the Ukrainian language, the prestige of public service broadcasting, the responsibility for the said, and the creation of a highly cultured communication environment.

120-129

Authors: Т. О. Довженко

У статті йдеться про провідні підходи щодо визначення якості вищої освіти в Україні в цілому та розглянуто інновації моніторингу якості освіти підготовки магістрів спеціальності «Початкова освіта». З метою ґрунтовного аналізу визначеного феномена (якість освіти) проаналізовано чинну законодавчу базу, міжнародні стандарти, науково-дослідницький доробок відомих українських фахівців у галузі менеджменту вищої школи. Такий аналіз дозволив визначити основні суперечності, що виникли в сучасному українському суспільстві та прямо впливають на розвиток освітньої сфери, а відтак і якості освіти. Окрему увагу приділено питанням формування інституту незалежної оцінки якості освіти в Україні з урахування міжнародного досвіду. Важливість цього питання визначається практичною потребою удосконалення управління якістю освіти як складника глобальної освітньої реформи. Теоретичні положення роботи підкріплено аналізом практичної діяльності факультету початкового навчання Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Зокрема, розкрито інноваційні підходи до моніторингу якості освіти студентів-магістрів за спеціальністю «Початкова освіта», схарактеризовано провідні форми роботи, узагальнено основні результати. В статье говорится о ведущих подходах к определению качества высшего образования в Украине в целом и рассмотрены инновации мониторинга качества образования подготовки магистров по специальности «Начальное образование». С целью полного анализа определения феномена (качество образования) проанализировано действующую законодательную базу, международные стандарты, научно-исследовательский опыт известных украинских специалистов в области менеджмента высшей школы. Такой анализ позволил определить основные противоречия, возникшие в современном украинском обществе и прямо влиять на развитие образовательной сферы, а значит и качества образования. Особое внимание уделено вопросам формирования института независимой оценки качества образования в Украине с учетом международного опыта. Важность этого вопроса определяется практической потребностью совершенствования управления качеством образования как составляющей глобальной образовательной реформы. Теоретические положения работы подкреплены анализом практической деятельности факультета начального обучения Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды. В частности, раскрыты инновационные подходы к мониторингу качества образования студентов-магистров по специальности «Начальное образование», охарактеризованы ведущие формы работы, обобщены основные результаты. The article deals with the problems of the quality of education. It has been determined that the quality of education is considered as the degree of compliance of a set of characteristics with the current requirements. The quality of education is aimed at meeting the requirements of several stake holders: consumers, owners, employees of institutions, organizations and the society as a whole. In connection with this, the assessment of the quality is a complex and controversial social process which cannot be reduced to control only. A significant regulatory framework which should regulate and ensure the quality of educational processes, the quality of providing educational services, the quality of specialists’ level of competence has been analyzed. The legal acts which guarantee the specified processes include: the Law of Ukraine “On Higher Education”, the Regulations “On the Educational Process Organization in Higher Educational Institutions”, the Regulations on Graduate Education, the Regulations of the Ministry of Education and Science of Ukraine “On the Organization of Research Work of Students in Higher Educational Institutions” and others. Higher educational institutions of Ukraine have the authority to develop their own normative documents which take into account the specifics of the university and the peculiarities of the organization of the educational process (for example, the Regulations on the Сertification for the Educational Degrees “Bachelor” and “Master” of H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Regulations on Teaching Practice of Students of the H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University). The guideline for ensuring the quality of education is the international standard ISO 8402:1994 (which complies with the state standard of Ukraine DSTU 3230-95). It has been noted that other standards also function successfully. The issues of the quality are important not only for universities, state institutions, public organizations, but also for all stake holders of the educational process in Ukraine (prospective students, their parents, students, teaching staff, employers). In order to monitor the quality of providing educational services and the level of education in general, the article describes innovative approaches to the implementation of this process. It has been determined that it is necessary to take into account the achievements of native and foreign pedagogy, international experience in assessing the quality of higher education, to provide a permanent communication between students and teachers, to understand employers’ demands, to continuously improve the scientific and methodological level of teachers, to create conditions for mobility of teachers and students, to build up the material and technical base.

139-149

Authors: В. М. Андрієвська, А. І. Прокопенко

Стаття присвячена проблемі підготовки майбутніх учителів початкової школи до використання інформаційно-комунікаційних технологій. Досліджено фактори, що обумовлюють необхідність формування якісно нових умінь підростаючого покоління: інтенсивність процесу становлення інформатизованого суспільства; трансформація традиційних видів діяльності у сучасному світі; поширення нової форми комунікації – віртуальної; зростання значущості формування у нового покоління емоціонального й цифрового інтелекту; зниження вікового бар’єру використання дітьми інформаційно-комунікаційних технологій. На основі вивчення передового педагогічного досвіду й узагальнення науково-педагогічних праць висвітлено компоненти готовності майбутніх учителів початкової школи до використання ІКТ як інструмента формування якісно нових умінь підростаючого покоління – метапредметних ІКТ-умінь: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний компоненти. Розкрито й конкретизовано зміст кожного з компонентів готовності, який має стати основою для подальшої розробки моделі підготовки майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційно-комунікаційних технологій як інструмента формування метапредметних ІКТ-умінь молодших школярів. Статья посвящена проблеме подготовки будущих учителей начальной школы к использованию информационно-коммуникационных технологий. Исследованы факторы, обусловливающие необходимость формирования качественно новых умений подрастающего поколения: интенсивность процесса становления информатизированного общества; трансформация традиционных видов деятельности в современном мире; распространение новой формы коммуникации - виртуальной; рост значимости формирования у нового поколения эмоционального и цифрового интеллекта; снижение возрастного барьера использования детьми информационно-коммуникационных технологий. На основе изучения передового педагогического опыта и обобщения научно-педагогических работ освещены компоненты готовности будущих учителей начальной школы к использованию ИКТ как инструмента формирования качественно новых умений подрастающего поколения – метапредметных ИКТ-умений: мотивационно-ценностный, когнитивный, операционно-деятельностный, рефлексивно-оценочный компоненты. Раскрыто и конкретизировано содержание каждого из компонентов готовности, которое должно стать основой для дальнейшей разработки модели подготовки будущего учителя начальной школы к использованию информационно-коммуникационных технологий как инструмента формирования метапредметных ИКТ-умений младших школьников. The modern paradigm of education development has new demands on the professional traits of primary school teachers, in particular, the ability to use the ICTs. The article is devoted to the training of future primary school teachers to use the ICTs as a tool for forming meta-subject ICT-skills of primary school students. The authors analyzes the concept of " meta-subject ICT-skills" is given its own definition of this concept, which served to clarify the specific activities and readiness of future primary school teachers to use ICTs as a tool for forming meta-subject ICT-skills of primary school students. On the basis of the generalization of scientific and pedagogical works in the structure of readiness of future primary school teachers, authors identify motivational-value, cognitive, operational-activity, reflective-evaluative components. As the basis of readiness of future primary school teachers to use ICTs as a tool for forming meta-subject ICT-skills of primary school students considered orientation on the new pedagogical Concept – NES (New Ukrainian school). The content of each of the readiness components is elaborated and specified. Based on our analysis, we believe that the motivational-value component is an understanding of the value of vocational and pedagogical activity in the specified direction; cognitive component – complex of psychological, pedagogical, methodological, ICT-knowledge; operational-activity component – set of practical skills and skills necessary for the successful use of ICTs in vocational and pedagogical activities; we define the reflexivity-estimating component as self-assessment of our own professional and pedagogical activity The specifics of the mentioned components have been established, which should become the basis for further substantiation and development of the model of the preparation of future primary school teachers to use the ICTs as a tool for the formation of meta-objective ICT-skills of primary students. The study showed that the definition of components of the readiness of future primary school teachers to use ICTs as a tool for the formation of meta-objective ICTs skills of students is a process that promotes understanding of the current problems of using ICTs in elementary school in the context of the introduction of a new State standard of primary general education.

161-169

Authors: Н. Л. Звєрєва

У статті йдеться про застосування у сучасних наукових дослідженнях технологічного підходу, оскільки він є оптимальним для дослідження складних багатовимірних об’єктів, процесів, явищ. Зазначено, що технологічний підхід використовується під час вивчення проблеми підготовки фахівців, яка вимагає системного розгляду: з одного боку професійно педагогічної діяльності, а з другого – змісту й процесу навчання. Розглянуто технологію як теоретико-практичне відтворення складного оригіналу на основі спільності структурних компонентів. У статті доведено, що педагогічна комунікативна компетентність майбутнього вчителя – це інтегральна якість особистості, а значить вона піддається цілеспрямованому формуванню. Педагогічна комунікативна компетентність майбутнього вчителя полягає в його практичній діяльності, що заснована на високій мовленнєвій культурі і універсальній здатності до породження різноманітних професійно спрямованих висловлювань. Технологію формування педагогічної комунікативної компетентності розглянуто на прикладі підготовки майбутнього вчителя початкових класів. В статье речь идет о применении в современных научных исследованиях технологического подхода, поскольку он является оптимальным для исследования сложных многомерных объектов, процессов, явлений. Отмечено, что технологический подход используется при изучении проблемы подготовки специалистов, которая требует системного рассмотрения: с одной стороны профессионально педагогической деятельности, а с другой - содержания и процесса обучения. Рассмотрена технология как теоретико-практическое воспроизведение сложного оригинала на основе общности структурных компонентов. В статье доказано, что педагогическая коммуникативная компетентность будущего учителя - это интегральное качество личности, а значит, она подвергается целенаправленному формированию. Педагогическая коммуникативная компетентность будущего учителя заключается в его практической деятельности, основанной на высокой речевой культуре и универсальной способности к порождению различных профессионально направленных высказываний. Технология формирования педагогической коммуникативной компетентности рассмотрена на примере подготовки будущего учителя начальных классов. The article covers the application of the technological approach in modern scientific research, since it is optimal for the study of complex multidimensional objects, processes, and phenomena. It is noted that the technological approach is used when studying the issue of training specialists that requires a systemic review of vocational pedagogical activities, on the one hand, and content and process of teaching, on the other hand. Technology is considered as a theoretical and practical reproduction of a complex original on the basis of the community of structural components. The article proves that the pedagogical communicative competence of the future teacher is an integral quality of the individual, and, thus, it is subjectto a purposeful formation. The pedagogical communicative competence of the future teacher lies in his/her practical activities that are based on a high linguistic culture and universal ability to generate a variety of professionally oriented statements. The technology of formation of the pedagogical communicative competence is considered on the example of training the future teacher of elementary classes. It provides for the stage-by-stage implementation of interconnected blocks: orientation and target-setting block, content and technology block, resource block, diagnostics and criteria block, and performance and correction block. Each of these was designed taking into account the main stages of preparing the future teacher of elementary classes for the implementation of pedagogically communicative activities. The orientation and target-setting block was intended to motivate the student to form the pedagogically communicative competence through understanding its essence and content. The content and technology block provided for the implementation of appropriate special courses by using optimal methods, forms and tools, allowed revealing ways for the formation of the pedagogical communicative competence. The resource block provided an opportunity to reveal the multifaceted competency to be formed and perform the integration of various disciplines. With the help of the diagnostics and criteria block, the estimation of the formation of the pedagogical communicative competence was determined. The performance and correction block allowed determining results of the technology implementation and making corrections to the developed blocks, in order to increase their efficiency.

181-190

Authors: C. Ю. Масич

У статті на основі аналізу наукової літератури розкрито суть і особливості саморозвитку викладача вищого навчального закладу. Зазначається, що саморозвиток як феномен і психологічний процес присутній в межах життєдіяльності людини. Він здійснюється в процесі прояву людиною активності в подоланні не лише критичних, але і традиційних побутових ситуацій. В основі процесу саморозвитку лежить вміння його суб'єкта робити доцільний вибір щодо своєї поведінки на основі чіткого уявлення про свої потреби і можливості їх втілення. Підкреслено, що основою саморозвитку є розвиток сутнісних сил людини, які представляють собою поєднання інтелекту, почуттів і його волі, що дозволяють в сукупності розвивати здібності, обумовлені розвитком потреб. Саморозвиток викладача вищого навчального закладу визнається як цілеспрямований процес якісного освоєння культури, в якому знаходить втілення прагнення викладачів розвивати свої сутнісні сили, за допомогою збагачення наявних знань, набуття і вдосконалення вмінь, поліпшення особистісних якостей в індивідуальному просторі життєвого і професійного шляху. В статьи не основе анализа научной литературы рассмотрена сущность и особенности саморазвития преподавателя высшего учебного заведения. Отмечается, что саморазвитие как феномен и психологический процесс находится в пределах жизнедеятельности человека. Он осуществляется в процессе проявления человеком активности в преодолении не только критических, но и традиционных бытовых ситуаций. В основе процесса саморазвития лежит умение его субъекта осуществить целесообразный выбор относительно своего поведения на основе четкого представления о своих потребностях и возможности их воплощения. Основой саморазвития является развитие сущностных сил человека, которые представляют собой сочетание интеллекта, чувств и его воли, позволяющие в совокупности развивать способности, обусловленные развитием потребностей. Саморазвитие преподавателя высшего учебного заведения определяется как целенаправленный процесс качественного освоения культуры, в котором находит воплощение стремление преподавателей развивать свои сущностные силы, с помощью обогащения имеющихся знаний, приобретения и совершенствования умений, улучшение личностных качеств в индивидуальном пространстве жизненного и профессионального пути. In the article on the basis of the analysis of scientific literature, the essence and peculiarities of self-development of a teacher of a higher educational institution are considered. It is noted that self-development as a phenomenon and psychological process is present within the limits of human activity. It is carried out in the process of manifestation of man's activity in overcoming not only critical but also traditional everyday situations. The basis of the process of self-development lies in the ability of its subject to make an expedient choice of their behavior based on a clear idea of their needs and the possibilities for their implementation. Self-development is a kind of manifestation of man's own attitude to the effects of the environment; as well as conscious and directed activities to improve the person himself. The basis of self-development is the development of the essential forces of man, which represent a combination of intelligence, feelings and his will, allowing in aggregate to develop the abilities due to the development of needs. Implementation of self-development as a special activity can be considered through the prism of three components: the ability to self-development as individual psychological personality features that determine the independent search, generation, capture and use in the life of new knowledge and skills in the process of active inclusion in various activities; knowledge of technologies and methods of self-development, since for the emergence of self-development skills, a person needs knowledge of how this process is carried out; volitional personality, as self-development implies the need to achieve certain goals that can change. The self-development of a teacher of a higher educational establishment is recognized as a purposeful process of qualitative development of culture, in which it is realized the desire of teachers to develop their essential powers, by enriching existing knowledge, acquiring and improving skills, improving personal qualities in the individual space of life and professional path.

201-211

Authors: В. М. Ребенок

У статті зроблено аналіз проблеми формування професійної компетентності у майбутніх вчителів технологічної підготовки в навчальних закладах, яка дозволяє успішно здійснювати професійну діяльність. Розкрито сутність понять «компетенція», «компетентність» та «професійна компетентність» майбутніх вчителів технологічної підготовки. Визначено зміст, особливості та елементи професійної компетентності студентів у навчальному процесі. У ході дослідження встановлено, що ключові компетенції вчителя технологічної підготовки відображають культуру педагога і підрозділяються на: професійно-педагогічні, соціально-мотиваційні, інформаційні, комунікативні, креативні. Виділено рівні сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя технологічної підготовки. Доведено, що професійна компетентність майбутнього вчителя технологічної підготовки передбачає готовність розв’язувати специфічні завдання, виконувати певні дії, які доведені до рівня умінь та засновані на системних і глибоких знаннях. В статье сделан анализ проблемы формирования профессиональной компетентности у будущих учителей технологической подготовки в учебных заведениях, которая позволяет успешно осуществлять профессиональную деятельность. Раскрыта сущность понятий «компетенция», «компетентность» и «профессиональная компетентность» будущих учителей технологической подготовки. Определены содержание, особенности и элементы профессиональной компетентности студентов в учебном процессе. Исследованием установлено, что ключевые компетенции учителя технологической подготовки отражают культуру педагога и подразделяются на: профессионально-педагогические, социально-мотивационные, информационные, коммуникативные, креативные. Выделены уровни сформированности профессиональной компетентности будущего учителя технологической подготовки. Доказано, что профессиональная компетентность будущего учителя технологической подготовки предполагает готовность решать специфические задачи, выполнять определенные действия, которые доведены до уровня умений и основаны на системных и глубоких знаниях. The problem of formation of professional competence of future teachers of technological training in educational institutions is analyzed, which allows to carry out successful professional activity. The core of the concepts of "competence", "competency" and "professional competence" is revealed. Professional competence is determined by the level of own professional education, experience and individual ability of the person for self-improvement. The content, features and elements of the professional competence of students in the educational process are determined. The introduction of competence in the process of technological training for future teachers allows not only to apply initial knowledge and skills, but also forms the ability to practice in specific professional situations, to be creative in problem-solving, and also makes it easy to navigate the professional environment and to master a culture of work. The groups of skills necessary for forming the professional competences of the future teachers are highlighted. It is also stated that the key competences of the teacher of technological preparation reflect the culture of the teacher and are divided into: vocational and pedagogical, social and motivational, informational, communicative, and creative. The level of formation of professional competence of the future teachers of technological preparation is allocated. It is proved that the professional competence of the future teacher of technological preparation involves the willingness to solve specific tasks, perform certain actions that are brought to a level of skills and are based on systemic and in-depth knowledge. Professional skills allocation of professional tasks is based on the preliminary modeling of the corresponding professional activity, implementing a set of professional, most common situations that require the formulation, solution and reflection of professional tasks. The basic components of future technological preparation teachers' professional competence in the process of training are substantiated. The content of methodical provision of students' training in the context of organization of independent educational activity is revealed. The research has proved. that formation of professional competence of future teachers of technological preparation has to be carried out on the basis of the general provisions of the system approach and use of other scientifically grounded approaches.

221-229

Authors: І. Є. Семененко

Статтю присвячено дослідженню умов формування креативної компетентності у процесі професійної підготовки студентів. Звертається увага на те, що завдання закладів вищої освіти полягає не тільки в підвищенні рівня професійної компетентності випускників, а й у формуванні креативної, мобільної, соціально стійкої особистості, здатної адаптуватися до нових умов сучасного життя, готової до самостійного добування знань і саморозвитку, до ефективного застосування цих знань у навчальній і професійній діяльності. У зв'язку з цим постає питання про введення креативності в перелік провідних компетенцій у процесі підготовки майбутнього фахівця. Розглядається креативність як цілісна, інтегративна властивість особистості, пов'язана з мотивацією, емоціями, компетентністю, творчим мисленням. В статті представлено визначення креативної компетентності, схарактеризовано показники креативності та особливості структури креативної особистості. Також, зосереджується увага на тому, що основним чинником формування креативної компетентності у професійній підготовці є застосування у навчальному процесі інноваційних методів навчання, спрямованих на формування здібностей студентів до самостійного розуміння сенсу професійно значущої інформації. Підкреслюється, що реалізація цих методів повинна відбуватися у межах навчальних моделей, які мають креативний характер і забезпечують підвищення якості вищої освіти в цілому. Статья посвящена исследованию условий формирования креативной компетентности в профессиональной подготовке студентов вузов Обращается внимание на то, что задача высших учебных заведений заключается не только в повышении уровня профессиональной компетентности выпускников, но и в формировании креативной, мобильной, социально устойчивой личности, способной адаптироваться к новым условиям современной жизни, готовой к самостоятельному добыванию знаний и саморазвитию, к эффективному применению этих знаний в учебной и профессиональной деятельности. В связи с этим возникает вопрос о введении креативности в число ведущих компетенций подготовки будущего специалиста. Рассматривается креативность как целостное, интегративное свойство личности, связанное с мотивацией, эмоциями, компетентностью, творческим мышлением. В статье дается определение креативной компетентности, охарактеризованы показатели креативности и особенности структуры креативной личности. Также концентрируется внимание на том, что основным фактором формирования креативной компетентности в профессиональной подготовке является использование в учебном процессе инновационных методов обучения, направленных на формирование способностей студентов к самостоятельному пониманию смысла профессионально значимой информации. Подчеркивается, что реализация этих методов должна происходить в рамках учебных моделей, которые имеют креативный характер и обеспечивают повышение качества высшего образования в целом. The article is devoted to the research of the conditions for the formation of creative competence in the process of professional training of students of higher educational institutions. Attention is drawn to the fact that the task of higher educational institutions is not only to increase the level of professional competence of graduates, but also in the formation of a creative, mobile, socially sustainable personality, who is capable to adapt to the new conditions of modern life, ready for to self-extracting knowledge and self-development, to the effective application of this knowledge in educational and professional activities. Thereby, the question arises about the introduction of creativity in the list of leading competencies in the process of training future specialist. Creativity as a holistic, integrative personality trait, connected with the motivation, emotions, competence, creative thinking is considered. The article defines definition of creative competence, indicators of creativity and features of the structure of the creative personality are characterized. Also, an attention is focused on the fact that the basic condition of forming creative competence in professional training is the use in the educational process an innovative teaching method aimed on forming students' abilities to self-understanding the meaning of professionally meaningful information. The realization of these methods should take place in the framework of educational models which have creative in nature and provide quality improvement of higher education in general is emphasized in the article.

244-252

Authors: В. О. Шишенко

У статті йдеться про провідні напрями підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в умовах інклюзії. Визначено, що до пріоритетних напрямів підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в умовах інклюзії належать: застосування технології контекстного навчання, що дозволяє сформувати цілісну структуру професійної діяльності майбутніх учителів в умовах інклюзивного навчання за допомогою оптимального з’єднання репродуктивних й активних методів навчання та відтворення соціального контексту майбутньої діяльності; використання потенціалу змісту педагогічних дисциплін для формування позитивної мотивації до здійснення інклюзивного навчання, набуття знань про особливості розвитку, навчання й виховання різних категорій дітей з обмеженими можливостями здоров’я та про специфіку професійної діяльності майбутнього вчителя початкових класів в умовах інклюзивного навчання; залучення в зміст навчання майбутніх учителів спецкурсу «Особливості роботи в інклюзивному класі», який передбачає реалізацію квазіпрофесійної діяльності, спрямованої на освоєння способів і досвіду виконання конкретних професійних дій у процесі інклюзивного навчання; забезпечення наступності етапів формування інклюзивної компетентності майбутніх учителів, розвиток і застосування сформованих ключових компетентностей у практичній діяльності студентів. В статье рассматриваются основные направления подготовки будущих учителей начальных классов к работе в условиях инклюзии. Определено, что к числу приоритетных направлений подготовки будущих учителей начальных классов к работе в условиях инклюзии относятся: применение технологии контекстного обучения, позволяющей сформировать целостную структуру профессиональной деятельности будущих учителей в условиях инклюзивного обучения посредством оптимального соединения репродуктивных и активных методов обучения и воссоздания социального контекста будущей деятельности; использование потенциала содержания педагогических дисциплин для формирования положительной мотивации к осуществлению инклюзивного обучения, приобретения знаний об особенностях развития, обучения и воспитания различных категорий детей с ограниченными возможностями здоровья и о специфике профессиональной деятельности будущего учителя начальных классов в условиях инклюзивного обучения; привлечения в содержание обучения будущих учителей спецкурса «Особенности работы в инклюзивном классе», который предусматривает реализацию квазипрофессиональной деятельности, направленной на освоение способов и опыта выполнения конкретных профессиональных действий в процессе инклюзивного обучения; обеспечение преемственности этапов формирования инклюзивной компетентности будущих учителей, развитие и применение сформированных ключевых компетентностей в практической деятельности студентов. The article deals with the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion. It has been found that inclusive education is a special system which provides education up to individual plans and systematic medical and social, psychological and pedagogical support covering a diverse contingent of students and differentiates the educational process. Today, a number of legislative acts which provide equal conditions for education of physically disabled people have been developed in Ukraine. It has been determined that in order to fulfil the main tasks of inclusive education it is necessary to intensify work on the formation of personal qualities of children who have special educational needs, which will make them valuable for the society. In particular, it’s important to develop such qualities as: patriotism, discipline, creativity, the ability to self-development and self-improvement, following a healthy lifestyle, sympathy and other. Since the aim of education in Ukraine is the full development of the human personality as the highest value of the society, special attention should be paid to the formation of such an important personal quality of elementary school students as a social and personal motivation for the preservation and promotion of their own health; the formation of tolerance in relationships with peers, the skills of the social behavior in everyday life; the development of students’ skills to cooperate in a pair, in a group, to be responsible for their duties and errands. It has been determined that the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion include using the technology of contextual education which allows forming a coherent structure of the professional activity of future teachers in the context of inclusive education with the help of the optimal combination of reproductive and active methods of teaching and the reproduction of the social context of the future activity; using the potential of the content of pedagogical disciplines for the formation of a positive motivation for inclusive education; the acquisition of knowledge about the peculiarities of development, education and upbringing of various categories of physically disabled children and the specifics of the future elementary school teachers’ professional activity in the context of inclusive education; the inclusion of the special course “Features of work in the inclusive class” in the content of the training of future teachers, which provides for the realization of paraprofessional activities aimed at mastering the methods and experience of implementing specific professional actions in the process of inclusive education; ensuring the continuity of stages of the formation of future teachers’ inclusive competence, the development and application of the formed key competencies in the practical activity of students.

261-269

Authors: Н. М. Божко

Статтю присвячено аналізу особливостей студентів – представників азербайджанського етносу в якості учасників міжкультурного контакту. Наведено дані міжнародних організацій щодо сучасної оцінки стану та місця азербайджанців серед інших народів світу та їх головних етнопсихологічних та комунікативних характеристик. Проведено аналіз головних рис психіки представників тюркських народів, до яких належать азербайджанці. Надано характеристики ідеології азербайджанізму, що консолідує народи цієї країни заради будівництва власної незалежної держави. Увага приділяється аналізу головних рис національного характеру азербайджанців: загостреному почуттю національної гідності, самолюбству, самоповазі, прихильності до національних традицій та звичок, родовій згуртованості та відповідальності. Вони активні, ініціативні, завзяті та наполегливі у досягненні поставлених цілей. Серед недоліків характеру азербайджанців називають схильність до занадто швидких висновків та суджень, що часто робляться поспіхом. Психологи попереджують про необхідність врахування їх підвищеної емоційності, яка за умов поліетнічної групи може призвести до непередбачених конфліктів, тому що азербайджанці схильні до вирішення питань «з позицій сили». У спілкуванні з ними довірою, дружнім відношенням та співчуттям можна досягти значно більшого, ніж тиском та примусом. Матеріали статті можуть бути використані викладачами, які працюють зі студентами-азербайджанцями, та полегшити досягнення успішності у навчальній та виховній роботі задля входження останніх у нову для них мову та культуру. Статья посвящена анализу особенностей студентов – представителей азербайджанского этноса в качестве участников межкультурного контакта. Приведены данные международных организаций относительно современной оценки состояния и места азербайджанцев среди других народов мира и их главных этнопсихологических и коммуникативных характеристик. Проведен анализ главных черт психики представителей тюркских народов, к которым относятся азербайджанцы. Представлены характеристики идеологии азербайджанизма, которая консолидирует народы этой страны ради строительства собственного независимого государства. Названы главные черты национального характера азербайджанцев: обостренное чувство национального достоинства, самолюбие, самоуважение, уважение к национальным традициям и привычкам, склонность к родовой сплоченности и ответственности. Они активны, инициативны, настойчивы в достижении поставленных целей. Среди недостатков характера азербайджанцев называют склонность к слишком быстрым выводам и суждениям, которые часто делаются поспешно. Психологи предупреждают о необходимости учитывать их повышенную эмоциональность, которая в условиях полиэтничной группы может привести к непредвиденным конфликтам, потому что азербайджанцы склонны к решению вопросов "с позиций силы". В общении с ними доверием, дружественным отношением и сочувствием можно достичь значительно большего, чем давлением и принуждением.Материалы статьи могут быть использованы преподавателями, которые работают со студентами-азербайджанцами, и облегчить достижение успешности в учебной и воспитательной работе ради вхождения последних в новый для них язык и культуру. This article «Features of mentality, ethnic culture and psychology of representatives of the Azerbaijani ethnos» analyzes the characteristics of students - representatives of the Azerbaijani ethnic group as members of intercultural contact. Data of international organizations on the current assessment of the state of Azerbaijanis and place among other nations of the world and the major ethno-psychological and communicative characteristics were given. An analysis of the main features of the psyche of representatives of the Turkic peoples, to which the Azerbaijanis belong, was conducted. The characteristics of the ideology of Azerbaijanism, which consolidates the peoples of this country for the sake of building their own independent state, were presented. The main features of the national character of Azerbaijanis, such as a heightened sense of national dignity, self-esteem, self-esteem, respect for national traditions and habits, propensity for generic cohesion and responsibility, were named. For the most part, they are representatives of the choleric and sanguine type, which are characterized by explosive emotionality, heightened sensitivity to other people's actions and thoughts, a pronounced desire for self-representation and self-reliance. They are active, initiative, persevering in achieving their goals. Among the shortcomings of the character of Azerbaijanis is the tendency to too quick conclusions and judgments, which are often made hastily. Psychologists warn about the need to take into account their heightened emotionality, which, under the conditions of a multi-ethnic group, can lead to unforeseen conflicts, because Azerbaijanis are inclined to resolve issues "from positions of strength." In dealing with them, trust, friendly attitude and compassion can be achieved much more than by pressure and coercion. The materials of the article can be used by teachers who work with Azerbaijani students and facilitate the achievement of success in educational and educational work for the sake of the latter's entry into a new language and culture for them.

277-283

Authors: К. С. Гнатовська

Стаття присвячена проблемі виховання толерантності в майбутніх учителів початкових класів. З’ясовано, що особливої актуальності проблема виховання толерантності набуває в процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів, оскільки виховати толерантного, здатного сприймати поведінку, думки, спосіб життя та самовираження іншого без агресії, критики, ворожості неможливо без високого рівня професійної готовності тих, хто безпосередньо запроваджує в життя соціальне замовлення суспільства. Визначено, що процес формування толерантності майбутнього учителя початкових класів є складним і довготривалим, що забезпечує його готовність до гуманістичної взаємодії із суб’єктами педагогічного процесу. З’ясовано, що на формування толерантності впливає низка факторів: соціальне середовище, існуючі в суспільстві стереотипи й уявлення, система виховання та взаємини між людьми, система цінностей, на які особистість орієнтована тощо. Визначено основні чинники, які сприяють вихованню толерантності в майбутніх учителів початкових класів. Статья посвящена актуальной сегодня проблеме воспитания толерантности у будущих учителей начальных классов. Выяснено, что особую актуальность проблема воспитания толерантности приобретает в процессе профессиональной подготовки будущих учителей начальных классов, поскольку воспитать толерантного, способного воспринимать поведение, мысли, образ жизни и самовыражения другого без агрессии, критики, враждебности невозможно без высокого уровня профессиональной готовности тех, кто непосредственно претворяет в жизнь социальный заказ общества. Определено, что процесс формирования толерантности самого будущего учителя начальных классов является сложным и длительным, что обеспечивает его готовность к гуманистическому взаимодействию с субъектами педагогического процесса. На формирование толерантности влияет ряд факторов: социальная среда, существующие в обществе стереотипы и представления, система воспитания и взаимоотношения между людьми, система ценностей, на которые личность ориентирована и многое другое. Определены основные факторы, которые способствуют воспитанию толерантности у будущих учителей начальных классов. The article is devoted to the current problem of the education of tolerance future teachers' of elementary school. It has been found out that the problem of education of tolerance becomes especially relevant in the process of professional training future teachers' of elementary school, as it is impossible to bring up tolerant, able to perceive behavior, thoughts, the way of life and self-expression of another person without aggression, criticism, hostility without a high level of professional readiness of those who directly implement the social order of society. It is determined that the process of formation the tolerance of the future teacher of elementary classes is complex and long-term process, which ensures its readiness for humanistic cooperation with subjects of the pedagogical process. The education of future primary school teachers in the spirit of tolerance, peacefulness, cooperation, respect for the rights and freedoms of others, the negation of violent methods of solving interindividual, interpersonal, interethnic and interconfessional conflicts is one of the important tasks. It is revealed that the formation of tolerance is influenced by a number of factors: the social environment, existing stereotypes and ideas in society, the system of upbringing and the relationship between people, the system of values on which the person is oriented, etc. The main factors which contribute to the education of tolerance in future primary school teachers are identified: restraint of their emotions; positive attitude of all subjects to the problem, inclusion of them in joint activities for its solution; ability to control emotions of students; harmony of relationships, actions and behavior of all subjects of the pedagogical process; benevolence, trust and high demands on each other; the use of peaceful means to resolve conflicts; awareness of the subjects of the pedagogical process about the goals and state of affairs; positive attitude of subjects to the evaluation of the results of activity on the formation of tolerance; the formation of skills for self-knowledge of the world; a state of emotional satisfaction as a result of a joint activity.

295-305

Authors: М. В. Кордубан

У статті проаналізовано педагогічну спадщину вітчизняного педагога П. Тимошенка. З’ясовано, що оптимальною площиною для досягнення мети виховання П. Тимошенко визначив саме домашню освіту, у якій професійна педагогічна діяльність гувернера поєднується з родинним вихованням. Схарактеризовано недоліки домашньої освіти: складність у підборі домашнього наставника високого рівня, домінуюча роль батьків у виховному процесі порівняно з гувернером, відносна ізольованість вихованця від дитячого колективу. Проаналізовано шляхи подолання визначених мінусів. Розкрито значення взаємовідносин усіх учасників освітнього процесу: батьків, гувернерів і дітей. Установлено, що ведучу роль у вихованні дітей педагог відводив батькам. В основі сімейних стосунків лежить любов, яка і задає вектор розвитку домашнього освітнього процесу. Проаналізовано погляди П. Тимошенка на батьківську любов і любов дітей до батьків. Схарактеризовано форми любові: інстинктивна, свідома, симпатична. У статті доведено, що застосування свідомої форми любові є найбільш ефективним і доцільним педагогічним явищем. Розкрито компетентнісну характеристику нянь, домашніх наставників і учителів. Установлено, що центральне місце в професійно-особистісній характеристиці гувернерів просвітник відвів педагогічній зрілості домашніх педагогів. Схарактеризовано компоненти професійної компетентності домашніх наставників і вчителів: мотиваційний, когнітивний, операційний, особистісний. В статье проанализировано педагогическое наследие отечественного педагога П. Тимошенко. Установлено, что оптимальной плоскостью для достижения цели воспитания П. Тимошенко определил именно домашнее образование, в котором профессиональная педагогическая деятельность гувернера сочетается с семейным воспитанием. Охарактеризованы недостатки домашнего образования: сложность в подборе домашнего наставника высокого уровня, доминирующая роль родителей в воспитательном процессе сравнительно с гувернером, относительная изолированность воспитанника от детского коллектива. Проанализированы пути преодоления указанных минусов. Раскрыто значение взаимоотношений всех участников образовательного процесса: родителей, гувернеров и детей. Установлено, что ведущую роль в воспитании детей педагог отводил родителям. В основе семейных отношений лежит любовь, которая и задает вектор развития домашнего образовательного процесса. Проанализированы взгляды П. Тимошенко на родительскую любовь и любовь детей к родителям. Охарактеризованы формы любви: инстинктивная, сознательная, симпатическая. В статье доказано, что применение сознательной формы любви является наиболее эффективным и целесообразным педагогическим явлением. Раскрыто компетентностную характеристику нянь, домашних наставников и учителей. Установлено, что центральное место в профессионально-личностной характеристике гувернеров просветитель отвел педагогической зрелости домашних педагогов. Охарактеризованы компоненты профессиональной компетентности домашних наставников и учителей: мотивационный, когнитивный, операционный, личностный. The article analyzes the pedagogical heritage of domestic educator Timoshenko P. It was defined by him that receiving of proper upbringing by children will serve in future as a guarantor of personal and social welfare. The purpose of education should align with universal, common to all mankind progress and should be reflected in many-sided harmonious development of personality. It was emphasized that better management for achieving the goal Timoshenko named exactly the home education, in which professional activity of tutor can dial with family upbringing. The educator identified the three shortcomings of home education: the complexity of the recruitment the highest level home teacher, the dominant role of parents in pedagogical process in comparison with a tutor and pupil’s relative isolation from children’s collective. The educator offered the ways of their overcoming, namely, Timoshenko P. gave the characteristics of home teachers’ professional competence and formed the recommendations regarding tutor’s engage with parents. Also he noticed that high incidence of big families which could form and replace children’s collective. It has been disclosed the meaning of relationship with all participants of educational process: parents, tutors and children. It has been established that the teacher defined the leading role of education to the parents.. Love and mutual respect underlie family relationship and sets out the direction of home educational. Thus, Timoshenko P. highlighted parents’ love and kids’ affection to their parents. The educator outlined the three forms of love: instinctive, conscious and sympathetic. The article proves that application of conscious love is the most effective and advisable pedagogical phenomenon. It has been characterized Timoshenko’s pedagogical discourse regarding the professional personal characteristics’ problem of tutor that is professional competence. Accordingly to the knowledge that babysitters have significant impact on physical and moral development of a child, the teacher offered competent babysitters’ characteristics. Tutors provided the educational process of school-aged children. The author placed the pedagogical maturity of home teachers to the central place in professional and personal characteristics of a tutor. We have outlined the components of home tutors’ professional competence: motivational, cognitive, operational and personal. The article proved that the addressing the shortcomings of home education makes it the best platform for multifaceted personal development of a child.

15-22

Authors: Н. Л. Звєрєва

У статті йдеться про основні напрями дослідження проблеми структурних компонентів комунікативної компетентності. Проаналізовано різні підходи до розробки структури комунікативної компетентності. З’ясовано, що в сучасних дослідженнях переважає виділення базових структурних компонентів, таких як: комунікативні знання, комунікативні здібності та комунікативні вміння. Комунікативні знання трактуються як знання про спілкування, його різновиди, фази, закономірності розвитку, знання про існування комунікативних методів та прийомів; знання про ефективні методи спілкування стосовно різних людей та різних ситуацій; знання про ступінь розвинутості в конкретної особистості тих чи інших комунікативних умінь; знання комунікативних методів, які найбільш ефективні для забезпечення особистісного спілкування, а також неефективних методів. Комунікативні здібності розглядаються в двох аспектах: як природна обдарованість людини у спілкуванні та як комунікативна продуктивність. У статті обґрунтовано структуру педагогічної комунікативної компетентності вчителя початкових класів. Вона передбачає такі компоненти: когнітивний, мотиваційний, мовний, сенситивний, стратегічний та соціокультурний. Подано стислі характеристики цих компонентів. В статье идет речь об основных направлениях исследования проблемы структурных компонентов коммуникативной компетентности. Проанализированы различные подходы к разработке структуры коммуникативной компетентности. Установлено, что в современных исследованиях преобладает выделение базовых структурных компонентов, таких как: коммуникативные знания, коммуникативные способности и коммуникативные умения. Коммуникативные знания трактуются как знания об общении, его разновидностях, фазах, закономерностях развития, знания о существовании коммуникативных методов и приемов; знания об эффективных методах общения по отношению к разным людям и в различных ситуациях; знания о степени развитости в конкретной личности тех или иных коммуникативных умений; знания коммуникативных методов, которые наиболее эффективны для обеспечения личностного общения, а также неэффективных методов. Коммуникативные способности рассматриваются в двух аспектах: как природная одаренность человека в общении и как коммуникативная производительность. В статье обосновано структуру педагогической коммуникативной компетентности учителя начальных классов. Она предусматривает следующие компоненты: когнитивный, мотивационный, языковой, сенситивный, стратегический и социокультурный. Поданы краткие характеристики этих компонентов. Current stage of development of the education system is characterized by cardinal changes. One of the main tasks in the field of professional education is to train future teachers which have not only the sum of the specific knowledge and skills, but also have a rich inner potential of numerous properties and qualities. Primary school teachers must solve a complex set of issues. The success of the educational process in secondary school depends on teachers’ professional training. Communication is an integral part of teaching and learning process and an important tool for pedagogical activities. Therefore the problem of teacher’s pedagogical communicative competence is always relevant, especially in the environment where the level of teacher’s professional training must conform to current conditions that are developed in the field of education. Dynamics of development of modern society is creating new demands for educational technologies of development professional competence of future teachers. In view of their professional activities a modern primary school teacher must have communicative competence, which is an important component of the development of his professional competence. The practical solution to this problem is related to the definition of the structural components of pedagogical communicative competence of primary school teacher. Thereby, this article is devoted to analysis of the different approaches to the development of a framework of communicative competence. In the article the structure of pedagogical communicative competence of primary school teacher is also founded. The results of the analysis of psychological and pedagogical literature have shown that there are different approaches to the definition of the structural components of communicative competence, which are described in this article. But for all the diversity of these approaches the most common components of communicative competence are: linguistic, discursive, pragmatic, strategic, sociocultural. Systematic analysis of existing approaches to the development of the framework of communicative competence allowed to identify the following components of pedagogical communicative competence of primary school teacher: cognitive, motivational, linguistic, sensitive, strategic, socio-cultural. The combination of these components of pedagogical communicative competence will allow primary school teacher to organize effective communication, resolve conflicts and avoid pedagogical communication threats . This article provides an opportunity for further research in the field of study methods for development pedagogical communicative competence of future primary school teachers.

32-41

Authors: O. A. Zhernovnykova, O. O. Nalyvaiko, N. A. Chornous

У статті розкрито суть поняття «інтелект» і «інтелектуальна компетентність», обґрунтовані компоненти формування інтелектуальної компетентності та визначено рівні її формування. Авторами на основі аналізу наукової літератури визначено, що інтелектуальна компетентність охоплює всі елементи змісту освіти: загально-навчальних вміння та навички, мeтазнання і надпредметні види діяльності. Інтелектуальна компетентність є основою індивідуального стилю пізнавальної діяльності студентів, що лежить в основі їх майбутнього професійного функціонування. В результаті проведеної роботи, обґрунтовано структуру інтелектуальної компетентності, яка складається з мотиваційно-ціннісного, когнітивного, метакогнітивного, самоосвітнього, дослідницького, комунікативного та особистісного компонентів. На основі виокремлених компонентів визначено рівні сформованості інтелектуальної компетентності майбутніх фахівців: високий, середній та низький. Високий рівень сформованої інтелектуальної компетентності передбачає прояв здатності студента творчо підходити до вирішення інтелектуальних завдань і аналізу отриманих результатів. Середній рівень характеризується розумінням студентами значення, важливості своєї інтелектуальної діяльності, здатності усвідомлювати мету цієї діяльності. Низький рівень розвитку інтелектуальної компетентності у студентів характеризується відсутністю розуміння значущості й цінності інтелектуальної компетентності, при формуванні якої переважає невміння творчо підходити до вирішення поставлених завдань, відсутні необхідні вміння або виникають труднощі з аналізом власної інтелектуальної діяльності. В статье раскрыта суть понятия «интеллект» и «интеллектуальная компетентность», обоснованны компоненты формирования интеллектуальной компетентности и определены уровни ее формирования. Авторами на основе анализа научной литературы определено, что интеллектуальная компетентность охватывает все элементы содержания образования: общеучебных умения и навыки, мeтазнания и надпредметные виды деятельности. Интеллектуальная компетентность является основой индивидуального стиля познавательной деятельности студентов, лежит в основе их будущего профессионального функционирования. В результате проведенной работы, обоснована структура интеллектуальной компетентности, которая состоит из мотивационно-ценностного, когнитивного, метакогнитивного, самообразовательного, исследовательского, коммуникативного и личностного компонентов. На основе выделенных компонентов определены уровни сформированности интеллектуальной компетентности будущих специалистов: высокий, средний и низкий. Высокий уровень сложившейся интеллектуальной компетентности предполагает проявление способности студента творчески подходить к решению интеллектуальных задач и анализа полученных результатов. Средний уровень характеризуется пониманием студентами значения, важности своей интеллектуальной деятельности, способности осознавать цель этой деятельности. Низкий уровень развития интеллектуальной компетентности студентов характеризуется отсутствием понимания значимости и ценности интеллектуальной компетентности, при формировании которой преобладает неумение творчески подходить к решению поставленных задач, отсутствуют необходимые умения или возникают трудности с анализом собственной интеллектуальной деятельности.

51-59

Authors: Ю Є. Перинський

Це дослідження присвячене природі професійної готовності майбутніх учителів технологій до використання інноваційних методів навчання. На підставі аналізу роботи вчених у галузі педагогіки та психології автор виявляє та виправдовує мотиваційні, когнітивні, оперативні, технологічні та емоційно-рефлексивні складові професійної готовності майбутніх вчителів технологій для використання інноваційних методів навчання. Підкреслимо, що необхідність інноваційної освітньої діяльності на даному етапі освіти визначається кількома факторами, адже соціально-економічні зміни вплинули на оновлення методики та технологій освітнього процесу в навчальних закладах різних типів, переосмислення змісту навчального матеріалу через зміни курсів, упровадження нових предметів. Доведено, що новаторство в технологіях викладання - це тип професійно-педагогічної взаємодії вчителів технологій та учнів у технологічній підготовці, що базується на сучасних освітніх, інформаційних та виробничих технологіях, які останнім часом формують готовність до успішного вступу в самостійне життя у суспільстві. Это исследование посвящено природе профессиональной готовности будущих учителей технологий к использованию инновационных методов обучения. На основании анализа работы ученых в области педагогики и психологии автор выделяет и обосновывает мотивационные, когнитивные, оперативные, технологические и эмоционально-рефлексивные составляющие профессиональной готовности будущих учителей технологий для использования инновационных методов обучения. Подчеркнуто, что необходимость инновационной образовательной деятельности на данном этапе образования определяется несколькими факторами, ведь социально-экономические изменения повлияли на обновление методики и технологий образовательного процесса в учебных заведениях различных типов, переосмысление содержания учебного материала из-за изменения курсов, введение новых предметов. Доказано новаторство в технологиях преподавания - это тип профессионально-педагогического взаимодействия учителей технологии и учащихся в технологической подготовке, которая базируется на современных образовательных, информационных и производственных технологиях, которые в последнее время формируют готовность к успешному вступлению в самостоятельную жизнь в обществе. This article deals with the nature of future teachers of Technologies`professional readiness to the use of innovative teaching methods. On the basis of the analysis of the work of scientists in the field of Pedagogy and Psychology author identifies and justifies motivational, cognitive, operational and technological and emotionally-reflective components of professional readiness of the future teachers of Technologies for the use of innovative teaching methods. A basic content of components of readiness is given in this article. The need innovative educational activities at this stage of education is determined by several factors. Socio-economic changes have affected the updated methodologies and technologies of educational process in educational institutions of different types, rethinking of educational content through changes in the courses, the introduction of new subjects must be made. There is a practical need for training and retraining of teachers for the use and dissemination of good teaching experience. One aspect of this is the training of future teachers to use innovative teaching methods. Professional technological readiness of the future teachers to use innovative teaching methods in schools is an important part of the innovation competence of the teacher. To analyze the concept of "professional commitment to applying innovative teaching methods" it should be stressed that professional readiness is based on the properties that are generated for future Technologies` teachers during their training at pedagogical university. Consideration of these concepts allows more reasonably to define the key concepts that are considered in this article. Thus, innovation in teaching Technologies is a type of vocational and educational interaction between teachers of Technologies and pupils in the technological training based on modern education, information and production technologies to form in recent the readiness for successful entry into independent life in a society, a conscious choice of their future professional activity . Under professional Technologies` teacher readiness to use innovative teaching methods we understand this complex formation of future teachers to accept technology, implementation, improvement and development of innovative teaching methods in everyday practice of their professional activities in order to effectively and efficiently solve educational problems and challenges.

71-78

Authors: Ю. В. Шушпанова

Статтю присвячено розкриттю дієвих форм і напрямів підвищення рухової активності студентської молоді у період навчання у ВНЗ. Доведено, що цьому сприяє запровадження в межах академічних занять з фізичного виховання у ВНЗ із урахуванням статі, індивідуальних особливостей і матеріально-технічних можливостей популярних серед молоді фітнес-технологій, зокрема, черлідингу. Визначено ґенезу черлідингу як різновиду спортивних танців, що поєднує елементи аеробіки, гімнастики, хореографії, танцювального шоу, в зарубіжній і національній фізкультурних традиціях. Охарактеризовано оздоровчі, розвивальні, виховні можливості черлідингу для підвищення ефективності організації фізичного виховання студентів у ВНЗ із урахуванням статі. Розкрито основні завдання запровадження занять черлідингом у вищій школі та окреслено найбільш дієві напрями їх реалізації. Сформульовано рекомендації щодо запровадження різних видів черлідингу в межах виконання навчальної програми з фізичного виховання у ВНЗ та позааудиторній роботі. Статья посвящена освещению эффективных форм и направлений повышения двигательной активности студенческой молодежи в период обучения в ВУЗЕ. Доказано, что этому способствует включение в академические занятия по физическому воспитанию в ВУЗЕ с учетом пола, индивидуальных особенностей и материально-технических возможностей популярных среди молодежи технологий фитнесса, в частности, черлидинга. Определен генезис черлидинга как разновидности спортивных танцев, которые сочетают элементы аэробики, гимнастики, хореографии, танцевального шоу, в зарубежной и национальной физкультурных традициях. Дана характеристика оздоровительных, развивающих, воспитательных возможностей черлидинга для повышения эффективности организации физического воспитания студентов в ВУЗЕ с учетом пола. Раскрыты основные задачи проведения занятий черлидингом в высшей школе и намечены наиболее действенные направления их реализации. Сформулированы рекомендации относительно овладения студентами различными видами черлидинга в условиях выполнения учебной программы по физическому воспитанию в ВУЗЕ и позааудиторной работе. The article is dedicated to the search for effective forms and ways of boosting motor activity of the student youth during the period of study at higher education institutions. The research proves that this is achieved by means of introducing some popular among young people fitness technologies, and cheerleading in particular, into the framework of academic classes on physical education at higher learning institutions, considering the gender issues, individual characteristics as well as material and technical resources. The genesis of cheerleading as a kind of dance sports, which combines elements of aerobics, gymnastics, choreography and a dance show, is determined in relation to foreign and national sports traditions. The article describes therapeutic, developmental and upbringing potential of cheerleading to improve the efficiency of gender-specific organization of university students’ physical education. The main objectives of introducing cheerleading classes into the higher school curriculum are outlined as follows: increasing motivation for doing exercise, optimizing motor activity, developing endurance, flexibility and agility as well as self-discipline, tolerance, sociability, communication and organizational skills, generating an abiding interest in a healthy lifestyle. The article presents the most effective ways of attaining the above-stated objectives, such as creation of the cheerleading section on the basis of the department of fitness aerobics, incorporation of some elements of cheerleading into the physical education curriculum, creation of faculty teams on the basis of academic departments, formation of the university team on the basis of faculty teams). The paper provides recommendations for implementation of various types of cheerleading for female students (cheers, cheer mixes, cheer-dance freestyle, group stunts, group stunt mixes, partner stunts) within the framework of the physical education curriculum at higher education institutions and as a part of extracurricular work.

90-99

Authors: В. І. Конаржевська, А. Є. Сіренко

У статті розглянуто питання, пов’язані з проблемою формування комунікативних якостей військового лідера. Доводиться наукова і практична затребуваність формування вмінь і навичок спілкування військового лідера на основі критичного мислення. Дається аналіз досліджень і публікацій, у яких розглядається феномен критичного мислення, професійна комунікативна культура командира-лідера. Окреслено мету статті: пошук властивостей феномену критичного мислення, що дозволять ефективно сформувати комунікативний каркас військового лідера. Представлено аналіз досліджень і публікацій з визначеної проблематики. У викладенні основного матеріалу дослідження аналізу підлягають комунікативні складові командира-лідера: когнітивні, психологічні та мовні якості, принципи комунікативності, когнітивна та соціально-психологічна поведінка, толерантність, навички аналітико-синтетичної роботи з інформацією, її аналіз, інтерпретування, де важливого значення набуває саме критичний аналіз. Уточнено поняття «критичний» та «критичне мислення». Розглянуто питання, важливі з точки зору критичного мислення, визначено функції критичного мислення. В статье рассмотрены вопросы, связанные с проблемой формирования коммуникативных качеств военного лидера. Обосновывается научная и практическая необходимость формирования умений и навыков общения военного лидера на основе критического мышления. Дается анализ исследований и публикаций, в которых рассматривается феномен критического мышления, профессиональная коммуникативная культура командира-лидера. Определено цель статьи: поиск свойств феномена критического мышления, что позволяет эффективно формировать коммуникативный каркас военного лидера. Представлено анализ исследований и публикаций по данной проблематике. В изложении основного материала исследования анализируются коммуникативные составляющие военного лидера: когнитивные, психологические и языковые качества, принципы коммуникативности, когнитивное, социально-психологическое поведение, толерантность, умения аналитико-синтетической работы с информацией, ее анализ, интерпретация, где большое значение приобретает именно критический анализ. Уточнено понятие «критический» и «критическое мышление». Рассмотрены вопросы, важные с точки зрения критического мышления, определено функции критического мышления. The article deals with issues related to the formation of the communicative qualities of a military leader, where the necessary component is cognitive and socio-psychological behavior. Communicative competence acts as an integrative quality and provides for the transfer of a professional situation to a humanistic, content-search level. Along with the positive changes in the direction of improving the professional training in the military highschools critical analysis is subject to the unresolved problems. Scientific and practical highly sought of forming of abilities and communicative skills of military leader on the basis of the critical thinking is demonstrated. However, the formation of the future military leader communication skills on the basis of critical thinking has not gained a proper understanding in the scientific research, although, as practice shows, the formation of this competence in the military highschools is an important and necessary condition. The analysis of researches and publications on the phenomenon of critical thinking, and the professional communicative culture of the military-leader is considered. The purpose of the article is outlined: the search for the properties of the phenomenon of critical thinking that will effectively form the communicative base of military leader. The analysis of researches and publications on the determined problem is presented. In the presentation of the main material according to the research, the communicative components of the military-leader are analyzed: cognitive, psychological and linguistic qualities, communicative principles, cognitive and socio-psychological behavior, tolerance, where, in its turn the constructive-reflexive, emotional-volitional and behavioral components are highlighted. In addition, the linguistic laws of influence on the audience, the skills of analytical and synthetic work with information, its analysis, interpretation, mono-discussion on the logic and rationality of the chosen solution are worthy of attention. The critical analysis plays a significant role in the mentioned above concepts. The concept of "critical" and "critical thinking" is specified. The questions, important from the point of view of critical thinking, are considered, the functions of critical thinking are defined.

108-116

Authors: В. В. Масич

У статті визначено концептуальну основу науково-методичної системи формування продуктивно-творчої компетентності майбутнього інженера-педагога. Уточнено основні тенденції розвитку сучасної інженерно-педагогічної освіти, зокрема: орієнтація навчальних закладів на поліпшення якості підготовки фахівців; зміна цільової орієнтації системи професійної освіти на формування компетентностей; перехід від масових, колективних форм навчання студентів до індивідуальних, до розвитку творчих здібностей на основі самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення; визнання пріоритету гуманістичної спрямованості інженерно-педагогічної освіти; звернення до наукових стратегій креативної психології та інноваційної педагогіки на основі врахування вітчизняної та міжнародної науково-педагогічної спадщини. Розкрито суть основних закономірностей формування продуктивно-творчої компетентності майбутнього інженера-педагога. Доведено, що сучасні тенденції і закономірності підготовки інженерів-педагогів знаходять своє вираження в реалізації відповідних принципів. В статье определена концептуальная основа научно-методической системы формирования продуктивно-творческой компетентности будущего инженера-педагога. Уточнены основные тенденции развития современного инженерно-педагогического образования, а именно: ориентация учебных заведений на улучшение качества подготовки специалистов; изменение целевой ориентации системы профессионального образования на формирование компетенций; переход от массовых, коллективных форм обучения студентов к индивидуальным, к развитию творческих способностей на основе самообразования, саморазвития, самосовершенствования; признание приоритета гуманистической направленности инженерно-педагогического образования; обращение к научным стратегиям креативной психологии и инновационной педагогики на основе учета отечественного и международного научно-педагогического наследия. Раскрыта сущность основных закономерностей формирования продуктивно-творческой компетентности будущего инженера-педагога. Доказано, что современные тенденции и закономерности подготовки инженеров-педагогов находят свое выражение в реализации соответствующих принципов. In the article on the basis of the analysis of scientific literature, the main trends, patterns and principles of the formation of productive and creative competence of the future engineer and teacher are considered.The trends of modern engineering and pedagogical education are: orientation of educational institutions to improve the quality of training specialists; change in the target orientation of the system of vocational education in the formation of competencies; the transition from massive, collective forms of student learning to individual, to the development of creative abilities on the basis of self-education, self-development, self-improvement; recognition of the priority of the humanistic orientation of engineering and pedagogical education; appeal to the scientific strategies of creative psychology and innovative pedagogy on the basis of consideration of domestic and international scientific and educational heritage. The patterns of the formation of productive and creative competence of the future engineer and teacher involve the dependence of the formation of productive and creative competence of future engineers and teachers on the scientifically substantiated use of psychological mechanisms and pedagogical technologies; the dependence of the effectiveness of the formation of productive and creative competence of the future engineer and teacher on the unevenness of mental development of the individual etc. It is proved that modern trends and regularities of the training of engineer educators are expressed in the implementation of the relevant principles, namely: the principle of creative activity; the principle of creative independence; the principle of reflexivity of activity; the diagnostic principle; the principle of unity of formation and development; the principle of professional and creative orientation of the educational process; the principle of continuity and continuity; the principle of the interconnectedness of the generalized educational trajectory and the individual educational route; the principle of the formation of a tentative search position.

127-136

Authors: С. O. Моргунова

У статті розглянуто шляхи формування позитивної мотивації до здійснення соціальної взаємодії в майбутніх менеджерів у процесі викладання ним гуманітарних дисциплін у ВНЗ. Виокремлено низку факторів, що сприяють формуванню у студентів позитивної мотивації: усвідомлення найближчих і кінцевих цілей навчання; усвідомлення теоретичної і практичної значущості засвоюваних знань; емоційна форма викладення навчального матеріалу; професійна спрямованість навчальної діяльності; вибір завдань, що створюють проблемні ситуації в структурі навчальної діяльності; наявність пізнавального психологічного клімату в навчальній групі. Дається характеристика методів та прийомів, спрямованих на розвиток здатності мотивувати себе на набуття необхідних знань, умінь і навичок для здійснені соціальної взаємодії, на формування прагнення до партнерського спілкування з учасниками спільної діяльності, налагодження продуктивної міжособистісної взаємодії у професійній діяльності. Наведено приклади вправ і завдань, які сприяють формуванню позитивної мотивації майбутніх менеджерів до здійснення соціальної взаємодії у професійній діяльності, що є необхідною складовою у компетентнісній парадигмі сучасного фахівця цього напряму. В статье рассмотрены пути формирования у будущих менеджеров в процессе преподавания им гуманитарных дисциплин в вузах положительной мотивации к осуществлению социального взаимодействия в профессиональной деятельности. Выделены факторы, способствующие формированию у студентов положительной мотивации: осознание ближайших и конечных целей обучения; теоретической и практической значимости получаемых знаний; эмоциональная форма изложения учебного материала; профессиональная направленность учебной деятельности; создание проблемных ситуации в структуре учебной деятельности; наличие познавательного психологического климата в учебной группе. Дается характеристика методов и приемов, направленных на развитие способности мотивировать себя на приобретение необходимых знаний, умений и навыков для осуществления социального взаимодействия, на формирование стремления к партнерскому общению с участниками совместной деятельности, налаживание продуктивного межличностного взаимодействия в профессиональной деятельности. Приводятся примеры упражнений и заданий, которые способствуют формированию положительной мотивации будущих менеджеров к совершению социального взаимодействия в профессиональной деятельности, что является необходимой составляющей в компетентностной парадигме современного специалиста этого направления. Ways of formation of positive motivations for the implementation of social interaction in professional activity in the process of teaching them humanitarian disciplines in higher educational institutions are considered in the article. The author singles out a number of factors that contribute to the formation of positive motivation of students to acquire knowledge, skills and abilities: awareness of the immediate and final learning goals; theoretical and practical significance of the obtained knowledge; emotional form of exposition of teaching material; professional orientation of educational activity; creation of problematic situations in the structure of educational activity; the presence of cognitive psychological climate in the training group. As the main ways of forming a positive motivation for the implementation of social interaction by future managers, the author suggests updating the content of the educational material with a view of students awareness of importance of gaining knowledge, skills and abilities of social interaction for implementation in professional activities; the introduction of various forms and methods of conducting studies that imitate the specific features of future professional activities related to social interaction; the use of active forms of education, problem training, didactic (role-playing, business) games; specially organized individual work; application of group forms of organization of educational process as a stimulus of activity for all students; definition, clarity, reasoning and transparency of the system of assessing students' knowledge; encouraging of students to self-evaluation of knowledge, to assess the knowledge of their comrades. The characteristics of methods and techniques aimed at developing the ability to motivate oneself to acquire the necessary knowledge, skills and abilities for social interaction, to form a desire for partnership communication with participants in joint activities, and the establishment of productive interpersonal interaction in professional activity are given. The author gives examples of exercises and tasks that contribute to the formation of positive motivation of future managers to engage in social interaction in professional activities, which is a necessary component in the competence paradigm of a modern specialist in this field.

149-156

Authors: О. O. Резван

У статті розглянуто проблему формування та перетворення професійної позиції фахівця через його долученість до процесів професійної комунікації. Зʼясовано, що професійна позиція особистості формується на основі загальної особистісної позиції, визначальним чинником якої можна вважати те, наскільки людина домагається умов, в яких її потенціал може розвиватися найбільш ефективно. Визначено роль професійної комунікації, яка дозволяє ефективно відшукувати клієнтів, здійснювати непряме за професійною метою спілкування через соціальні мережі, а значить – поповнювати комунікаційні зв’язки, застосовуючи всі можливі засоби вербального комунікативного впливу на особистість. Представлено роль рефлексії професійної діяльності у межах проблеми професійного становлення особистості як здатності людини виокремлювати, аналізувати, оцінювати, пізнавати, усвідомлювати свої можливості, особистісні та професійно важливі якості. Зроблено висновок про те, що спрямування майбутніх фахівців до соціально-комунікативної активності є чинником перетворення їхньої професійно-особистісної позиції. В статье рассматривается проблема формирования и изменения профессиональной позиции специалиста путем его привлечения к процессам профессиональной коммуникации. Доказано, что профессиональная позиция личности формируется на основе общей личностной позиции, определяющим фактором которой можно считать активность человека в достижении им условий эффективного раскрытия потенциала. Определена роль профессиональной коммуникации, которая позволяет эффективно отыскивать клиентов, совершать косвенное общение через социальные сети, а значит – пополнять коммуникационные связи. Представлена роль рефлексии профессиональной деятельности в аспекте проблемы профессионального становления личности как ее способности выделять, анализировать, оценивать, узнавать, осознавать свои возможности в профессии. Сделан коммуникативную активность является фактором изменения их профессиоанльно-личностной позиции. The article deals with the problem of formation and transformation of a professional position of a specialist involving in the processes of professional communication. It is proved that the professional position of the individual is formed on the basis of the general personal position, the determining factor of which can be considered to be how much a person seeks conditions in which his potential can develop most effectively. As professional activity is connected with interaction, the processes of creating, maintaining (maintaining and restoring) contacts, which promote the efficiency of professional activity become important. It is determined that the communicative competences of the future specialist should be regularly updated. Constructive professional position is formed on the basis of realising of the values of activity, performance, respect for others, indifference, pragmatism. It leads to the necessity of developing the skills of future specialists to organize and maintain professional communication. Professional communication acquires features of social orientation, since it allows searching for clients effectively, carry out indirect professional communication in social networks, and to supplement communication communications, using all possible means of verbal communicative influence on the person. The role of reflection of professional activity within the limits of the person’s professional development problem as a person's ability to isolate, analyze, evaluate, learn, understand their capabilities, personal and professional qualities are presented. It is determined that the factors of the professional activity reflection are self-awareness, self-examination, self-esteem and self-knowledge. The characteristic of self-consciousness is given as the ability to evaluate the activities of others through the prism of personal professional criteria; self-knowledge as an understanding of the personality of the contradiction between personal harassment and the assessment of his professional activities and qualities on the part of the professional group; self-examination and self-assessment as regulators of professional growth of a person. It is concluded that the direction of future specialists to social and communicative activity is a factor in the transformation of their professional and personal position.

167-179

Authors: С. М. Хатунцева

У статті проаналізовано науково-теоретичне підґрунтя проблеми самовдосконалення вчителя. Обґрунтовано методологічні підходи формування у майбутніх учителів готовності до самовдосконалення в процесі індивідуалізації професійної підготовки. Наголошено, що складність та багатогранність зазначеної проблеми зумовлює необхідність комплексного аналізу концептуальних підходів до обраної теми. Встановлено, що складність зазначеної проблеми зумовила його розгляд на методологічному рівні у вимірах цілісного, аксіологічного, акмеологічного, культурологічного й діяльнісного підходів у їхній єдності. Обґрунтовано, що потреба у самоосвіті, саморозвитку та самовихованні особистості майбутнього вчителя – це акмеологічні цінності. Наголошено, що формування готовності до самовдосконалення передбачає: перетворення знань майбутніх педагогів про самовдосконалення як трьохвекторний процес самоосвіти, самовиховання та саморозвитку в особистісно значущі; сформованість умінь цілепокладання, які сприяють досягненню та втіленню бажаного результату; сформованість умінь подолання бар’єрів самоосвіти та самовиховання. В статье проанализированы научно-теоретические основы проблемы самосовершенствования учителя. Обоснованы методологические подходы формирования у будущих учителей готовности к самосовершенствованию в процессе индивидуализации профессиональной подготовки. Отмечено, что сложность и многогранность данной проблемы вызывает необходимость комплексного анализа концептуальных подходов к выбранной теме. Установлено, что сложность данной проблемы обусловила ее рассмотрение на методологическом уровне в измерениях целостного, аксиологического, акмеологического, культурологического и деятельностного подходов в их единстве. Обосновано, что потребность в самообразовании, саморазвитии и самовоспитании личности будущего учителя – это акмеологические ценности. Отмечено, что формирование готовности к самосовершенствованию предусматривает: превращение знаний будущих педагогов про самосовершенствование как трехвекторний процесс самообразования, самовоспитания и саморазвития в личностно значимые; сформированность умений целеполагания, которые способствуют достижению и воплощению желаемого результата; сформированность умений преодоления барьеров самообразования и самовоспитания. The article analyzes the scientific and theoretical basis of the problem of self-improvement of a teacher. The methodological approaches to the disclosure of the problem of formation in future teachers readiness for self-improvement in the process of individualization of their professional training are substantiated. It was emphasized that complexity and versatility of this problem require comprehensive analysis of conceptual approaches to the researched problem. The purpose of the article is to elucidate the positions of various approaches to the disclosure of the problem of formation in future teachers readiness for self-improvement in the process of individualization of their professional training. It was established that one of the requirements for the organization and conduct of scientific research is study of a set of basic cognitive methods and techniques used in pedagogy in order to determine the position regarding this readiness. It is stressed that a future teacher should be prepared for constant updating of knowledge, be able to provide self-education, identify pedagogical barriers and be able to break them down or prevent. It was established that the complexity of this problem led to its consideration at the methodological level in measurements of integral, axiological, archeological, cult urological and activity approaches in their unity. It is substantiated that the need for self-education, self-development and self-education of a personality of a future teacher are akmeological values. It is emphasized that formation of readiness for self-improvement involves: transformation of knowledge of future teachers about self-improvement as a three-vector process of self-upbringing, self-education and self-development into personally significant ones; mastering the theory of constructing and implementing the concept of "I" - a person oriented towards the heights of self-improvement; the formation of goal-setting skills that contribute to the achievement and implementation of the desired result; the formation of abilities to break down barriers of self-upbringing and self-education. It has been determined that self-knowledge is a basis and stimulus for self-education, self-development and self-upbringing, a factor of self-actualization. Scientific interpretation on this problem has been analyzed.

189-198

Authors: І. O. Шеплякова

На основі теоретичного аналізу наукової літератури у статті розкрито підходи до трактування та визначення поняття «соціально-виховне середовище вищого навчального закладу», його зв’язок із поняттям «соціально-виховне середовище». Проаналізовано сутність феномену «соціально-виховне середовище вищого навчального закладу», схарактеризованого як частина загального соціального простору, у якому цілеспрямовано створюються умови для інтеграції дії внутрішніх виховних механізмів та соціально-виховного впливу зовнішніх соціальних інституцій та забезпечення на цій основі цілісного соціально-виховного впливу на суб’єктів соціального виховання задля активізації соціального розвитку студентів з метою підвищення рівня їхньої соціальності. Автором виявлено особливості соціально-виховного середовища вищого навчального закладу, що зумовлюють його потенціал у формуванні деонтологічної культури студентів – майбутніх соціальних працівників; визначено умови використання. Обґрунтовано, що цілеспрямоване використання можливостей соціально-виховного середовища вищого навчального закладу забезпечує підвищення ефективності процесу формування деонтологічної культури майбутніх соціальних працівників. На основе теоретического анализа научной литературы в статье раскрыты подходы к трактованию и определению понятия «социально-воспитательная среда высшего учебного заведения», его связь с понятием «социально-воспитательная среда». Проанализирована сущность феномена «социально-воспитательная среда высшего учебного заведения», охарактеризованного как часть общего социального пространства, в котором целенаправленно создаются условия для интеграции действия внутренних воспитательных механизмов и социально-воспитательного влияния внешних социальных институций и обеспечения на этой основе целостного социально-воспитательного влияния на субъектов социального воспитания для активизации социального развития студентов с целью повышения уровня их социальности. Автором выявлены особенности социально-воспитательной среды высшего учебного заведения, которые обуславливают ее потенциал в формировании деонтологичной культуры студентов – будущих социальных работников; определены условия его использования. Обосновано, что целенаправленное использование возможностей социально-воспитательной среды высшего учебного заведения обеспечивает повышение эффективности процесса формирования деонтологической культуры будущих социальных работников. Based on the theoretical analysis of the scientific literature the article explores various approaches to the interpretation and definition of «socio-educational environment of higher educational establishment», its connection with the concept of «socio-educational environment». The essence of the phenomenon «socio-educational environment of higher educational establishment» is analyzed. The socio-educational environment of higher educational establishment is recognized as specially organized social educational space in which terms are purposefully created for integration of action of internal educating mechanisms and socially-educating influencing of external social institutes and providing on this basis of integral socially-educating influence on the subjects of social education for the sake of activation of social development of students with the purpose of increase of level of their sociality. The deontological culture of future social worker is determined as the personal phenomenon, which synthesizes the complex of stable orientations on basic professional values, its recognition and proper implementation at the level of duty and responsibility. The forming to the deontological culture of future social worker as the entire process, which consists of, first of all, specialists’ accumulation of knowledge about existing in the society concepts about proper things, secondly, their theoretical interpretation, realization and emotional-valuating «coloration», thirdly, manufacturing, on this ground, the activity imperatives in the structure of personality of the future specialist, that ensure his preparedness to the qualified realization of regular demands in everyday and professional activity. The result of the determined process is a certain level of formed deontological culture of social worker.The essence of the «socially-educating environment of higher educational establishment» phenomenon was analyzed. The peculiarities of socio-educational environment of higher educational establishment were researched. The actuality and necessity of using the possibilities of the socio-educational environment of higher educational establishment abilities in the process of forming deontological culture of future social worker was founded in the context of improvement of content of their professional preparation and was proved.

209-216

Authors: О. М. Василенко

У статті доведено, що актуалізація проблеми соціальної відповідальності дітей, яка починає формуватися в сім’ї, обумовлена необхідністю розвитку особистості здатної усвідомлено співставляти власні дії з суспільними цінностями. Розглянуто сім’ю як малу соціальну групу, що дозволило представляти соціальну відповідальність дитини у контексті «особистість-мікросередовище». Представлено модель як результат абстрактного узагальнення практичного досвіду і теоретичних уявлень про розвиток соціальної відповідальності в сім’ї. Виділено складові моделі: цільовий (розвиток соціальної відповідальності дитини, формування сімейних цінностей, почуття обов’язку і емоційно-позитивного ставлення до моральних норм), змістовий (освітньо-інформаційна робота з батьками; взаємодія школи з сім’єю; активізація сімейного виховання), технологічний (методи, форми), об’єкт-суб’єктний (батьки, родичі, діти), мікросередовищний (внутрішнє, зовнішнє середовище сім’ї). Характеристика компонентів досліджуваної моделі демонструє, що дитина засвоює соціальний досвід відповідальності, адаптує його до мікросередовища, екстеріоризує в соціальне середовище. В статье доведено, что актуализация проблемы социальной ответственности детей, которая начинает формироваться в семье, обусловлена необходимостью развития личности способной осознанно сопоставлять свои действия с общественными ценностями. Учитывая, что семья является малой социальной группой, социальную ответственность ребенка представлено в контексте «личность-микросреда». Рассматривая модель как результат абстрактного обобщения практического опыта и теоретических представлений о развитии социальной ответственности в семье были выделены компоненты модели: целевой (развитие социальной ответственности ребенка, формирование семейных ценностей, долга и эмоционально-положительного отношения к моральным нормам), содержательный (образовательно-информационная работа с родителями; взаимодействие школы с семьей; активизация семейного воспитания), технологический (методы, формы), объект-субъектный (родители, родственники, дети). Характеристика компонентов исследуемой модели показывает, что ребенок усваивает социальный опыт ответственности, адаптирует его к микросреде его жизнедеятельности и переносит в социум. The article proves that the actualization of the problem of children’s social responsibility, which begins its formation within the family, is stipulated by the present-day necessity to develop an individual who is able to correlate his or her actions with social norms, values and be responsible for them in the microenvironment. Considering the fact that the family is a small social group, where a child gets most of his or her social experience, we regarded a child's social responsibility in the context of interaction “personality – microenvironment”, when the goals of the subjects of responsible relations (parents, children) are coordinated, the duties are formed and interdependence of being responsible is established. Considering the model as the result of abstract generalization of practical experience, correlation of theoretical conceptions to empirical knowledge about the development of social responsibility within the family, the following components of the model were distinguished. They are: an objective component, a content component, a technological component, an object-subject component, a micro-environmental component. The objective component contains the purpose (the development of a child’s social responsibility); the task (the formation of family values, sense of duty and emotionally-positive attitude to moral norms); the principles (cultural correspondence; relying on family’s potential educational opportunities; maximizing the optimal use of family’s and children’s resources; individual approach, and tolerance). The main attention in the content component of the model is paid to the following issues: educational and informative work with parents (the formation of parents’ pedagogical culture); school and family interaction (stimulation of family’s internal resources); activation of family upbringing (strengthening a family’s internal potential dealing with formation and development of a child’s social responsibility). The technological component of the model is aimed at the formation of a child’s sense of duty within a family and performing these duties without adult intervention, the development of abilities to perform self-control and be responsible for the consequences of their actions. The subject-object component of the model includes the subjects (parents, relatives) and the objects (school-age children) of the development of social responsibility within the family. The micro-environmental component consists of a family’s internal and external environment and has indirect specially-organized influence of environmental factors on a child, his or her parents and on the whole family. Characteristics of the components (objective, content, technological, object-subject, micro-environmental components) of the model of the development of social responsibility of a child within the family shows that a child does not only learn the social experience of responsibility, adjusts it to the microenvironments (family, school, community), exteriorizes the acquired traditions, norms and values into the social environment, but also masters new roles and rules of responsible behavior in a society.

228-238

Authors: Н. O. Ткачова, Лун Фен

У публікації визначено, що в умовах розбудови України як правової держави, модернізації її політичної системи на засадах демократичних цінностей значно зростає актуальність проблеми формування політичної культури студентів вищої школи. Під час організації цього процесу в нагоді можуть стати актуальні для сьогодення теоретичні ідеї та практичний досвід з окресленої проблеми науковців і викладачів, які працюють у вищій школі в різних країнах світу. Зокрема, значний інтерес у цьому плані мають напрацювання педагогів Франції та КНР. У статті доведено, що в державах під впливом різних чинників сформувалися принципово різні моделі формування політичної культури студентів вишів, проте кожна з них може достатньо ефективно функціонувати в межах певної політичної системи. Зокрема, модель формування цієї культури у французьких студентів реалізується на засадах західноєвропейських цінностей та передбачає гетерогенність і варіативність у змісті політичної самосвідомості та норм політичної поведінки особистості. На відміну від Франції, модель формування політичної культури студентів у КНР зорієнтована на засвоєння майбутніми фахівцями традиційних китайських соціально-політичних цінностей, оволодіння молодими людьми зразками політичних дій, формами політичної поведінки, які сприяють збереженню існуючої політичної системи. В публикации определено, что в условиях развития Украины как правового государства, модернизации ее политической системы на основе демократических ценностей значительно возрастает актуальность проблемы формирования политической культуры студентов высшей школы. При организации этого процесса могут стать полезными актуальные для настоящего времени теоретические идеи и практический опыт по обозначенной проблемы ученых и преподавателей, работающих в высшей школе в разных странах мира. В частности, значительный интерес в этом плане имеют наработки педагогов Франции и КНР. В статье доказано, что в государствах под влиянием различных факторов сформировались принципиально разные модели формирования политической культуры студентов вузов, однако каждая из них может достаточно эффективно функционировать в пределах определенной политической системы. В частности, модель формирования этой культуры у французских студентов реализуется на основе западноевропейских ценностей и предусматривает гетерогенность и вариативность в содержании политического самосознания и нормах политического поведения личности. В отличие от Франции, модель формирования политической культуры студентов в КНР ориентирована на усвоение будущими специалистами традиционных китайских социально-политических ценностей, овладение молодыми людьми образцами политических действий, формами политического поведения, которые способствуют сохранению существующей политической системы. In the conditions of Ukraine's development as a legal state, the modernization of its political system on the basis of democratic values, the relevance of the problem of forming the political culture of students in higher education is growing significantly. During the establishment of this process, actual theoretical ideas and practical experience on the identified problem of scientists and teachers working in higher education in different countries of the world can become essential in this case. In particular, the teachers of France and China have considerable interest in this regard. France is one of the most developed European countries. In this state there is a tendency to a pluralistic type of political socialization, which is characterized by the indirect nature of the interaction between the citizen and the government, the existence of a significant number of diverse subcultures where the primary socialization of a person is taking place. A common phenomenon for France is to strikes, to have political protests in which a significant number of as ordinary citizens as well-known political figures usually participate. Corporatization and cultural and religious diversity of the French society have caused the background for the absence of complete system of political socialization for the individual in the state. Instead, the political socialization of people is realized by involving them to know and master the values of the social group to which they belong. The revealed characteristics of France's socio-political development have a significant influence on the students’ process of forming the political culture in French universities. As it is identified in the study, the leading place in this process is occupied by youth public organizations and other informal student associations, student councils, interim commissions and discussion groups which set up to perform specific tasks. The most important problems are discussed at the general meeting (assemblies). As it’s determined in the study, the majority of French students actively participate in the socio-political life of the country, the struggle for their rights, liberties and, in general, for democratic transformations in society, to show a highly socio-political activity. However, the manifestation of youth maximalism often causes the collision between young people and the police or the further conflicts with the administration of universities. At the same time, it should be prospered that in France the process of formation of political culture of high school students occurs during the process of active socio-political activity, which encourages young people to realize responsibility for their public words, behavior and actions, and what is more important for further consequences. Comparing the model for the formation of the political culture of high school students in France and China, it should be noted that they are fundamentally different. The formation of political culture in China occurred under the significant influence of ancient Chinese doctrines and philosophical and religious views. At the same time in China, according to the new demands of modern society, the transformation of the political system is taking place, which, in particular, is manifested in the further development of the political culture of citizens. The centerpiece in it takes those values and attitudes which ensure the preservation of the existing political system. The organization and content of educational work aimed at forming the political culture of students in Chinese universities and is fully consistent with the state strategy for the modernization of the political system in China. Leading role in this process is carried out by organizations and youth associations. One of the effective ways of forming a political culture of student youth in China is its involvement in the work of student self-government bodies. However, unlike the Western European countries, all important decisions should be coordinated with Chinese university leaders and representatives of the university administration and party management bodies. In general, the process of shaping the political culture of Chinese students is directly aimed at educating future specialists as politically aware and active citizens who share traditional sociopolitical values of Chinese people and make intensive efforts to improve their well-being. In the conditions of European integration of Ukraine, the greatest interest for Ukrainian educators lies under the experience of the formation of political culture in French universities. However, we believe that it is also appropriate at the same time to study carefully and to use creatively the certain valuable developments in the field of political education of both Chinese scientists and practitioners.

249-258

Authors: Ван Цзін І, Тань Сяо

У статті розглядаються проблеми становлення та розвитку музичної освіти в Китаї у другій половині ХХ століття. Авторами виокремлено три етапи становлення та розвитку музичної освіти в Китаї у другій половині ХХ століття. Перший етап характеризується становленням музичної освіти в Китаї та припадає на період (1949‒1965). Другому етапу характерно те, що саме в 1966–1976 роки у Китаї музичні навчальні заклади зачинялися, а музичні колективи – професійні і самодіяльні – були розформовані. Третій же етап (кінець 1970-х років і до кінця XX століття) характеризується тим, що культурне життя Китайської Народної Республіки розпочало стрімкий період свого відродження. Нині в КНР для отримання музичної освіти введено три ступені вищої освіти, які розповсюджуються на всі вищі навчальні заклади: курси зі спеціальними навчальними програмами упродовж 2‒3-х років; бакалаврат, що передбачає навчання упродовж 4‒5 років; магістратура – додаткове навчання упродовж 2‒3-х років. Відповідно для випускників було встановлено три вчених ступені: бакалавр, магістр і доктор наук. У вищих навчальних закладах введені викладацькі категорії: асистенти, викладач (лектор), доцент і професор. В статье рассматриваются проблемы становления и развития музыкального образования в Китае во второй половине ХХ века. Авторами выделены три этапа становления и развития музыкального образования в Китае во второй половине ХХ века. Первый этап характеризуется становлением музыкального образования в Китае и приходится на период (1949‒1965). Второму этапу характерно то, что именно в 1966‒1976 годы в Китае музыкальные учебные заведения закрывались, а музыкальные коллективы ‒ профессиональные и самодеятельные - были расформированы. Третий же этап (конец 1970-х годов и до конца XX века) характеризуется тем, что культурная жизнь Китайской Народной Республики начало стремительный период своего возрождения.Сейчас в КНР для получения музыкального образования введены три степени высшего образования, которые распространяются на все высшие учебные заведения: курсы со специальными учебными программами в течение 2‒3-х лет; бакалавриат, что предполагает обучение в течение 4-5 лет; магистратура – дополнительное обучение в течение 2‒3-х лет. Соответственно для выпускников были установлены три ученые степени: бакалавр, магистр и доктор наук. В высших учебных заведениях введены преподавательские категории: ассистенты, преподаватель (лектор), доцент и профессор. The article examines the problems of the formation and development of musical education in China in the second half of the twentieth century. Its interrelation with the principles of the system of musical education of Ukraine is shown. The main principles of systemic obtaining of higher professional musical education for vocalists, activity of leading teachers are systematized. The authors singled out three stages of the formation and development of musical education in China in the second half of the twentieth century. The first stage is characterized by the formation of musical education in China and falls on the period (1949‒1965). The second stage is characterized by the fact that it was in 1966‒1976 in China that musical educational institutions were closed, and musical collectives ‒ professional and amateur ‒ were disbanded. The third stage (the end of the 1970s and the end of the 20th century) is characterized by the fact that the cultural life of the People's Republic of China began a rapid period of its revival. At the present stage, the status of a teacher in China is very high. The state constantly strives to increase their social status, improves medical care, provides housing for free, and so on. Currently, the People's Republic of China has about two thousand higher education institutions, with approximately 9 million students studying. The Chinese government supports the development of national educational institutions and allocates significant funds to improve the quality of education. Currently, three degrees of higher education have been introduced in the China to receive musical education, which are distributed to all higher education institutions: courses with special curriculums in 2‒3 years; bachelor's degree, which involves studying for 4‒5 years; magistracy - additional training for 2‒3 years. Accordingly, for graduates, three degrees were established: the bachelor, the master's degree and the doctor of sciences. In higher educational establishments teaching classes were introduced: assistants, lecturer, associate professor and professor. The prospects for further research are seen in the study of the influence of the Chinese folk opera on the formation and development of musical education in Ukraine.

274-281

Authors: Лю Чан, Сунь Цзінцю

У статті визначено суть понять «розвиток особистості», «розвиток музично-творчих здібностей учнів» та на основі наукової літератури схарактеризовано основні закономірності розвитку музично-творчих здібностей учнів у КНР. Проведений аналіз свідчить про те, що в КНР розвиток музично-творчих здібностей учнів у навчально-виховному процесі найбільш ефективний шляхом реалізації таких педагогічних умов: поінформованість учителя про рівень розвитку музично-творчих здібностей кожного з учнів; поетапність включення учнів у музично-творчу діяльність; залучення учнів до такої музично-творчої діяльності на уроці, яка вимагає вияву означених здібностей у комплексі; створення сприятливої мотиваційної атмосфери та ситуації успіху в процесі навчання. Авторами зазначено, що головною метою у роботі вчителя музичного мистецтва в КНР є створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді, підготовка дитини до майбутнього життя та самореалізації. У процесі музичної гри учитель розвиває естетичні та художні смаки учнів, поглиблює їх знання, розвиває їх творчі здібності, виховує почуття краси. В статье определено суть понятий «развитие личности», «развитие музыкально-творческих способностей учащихся» и на основе научной литературы охарактеризовано основные закономерности развития музыкально-творческих способностей учащихся в учебно-воспитательном процессе в КНР. Проведенный анализ свидетельствует о том, что в КНР развитие музыкально-творческих способностей учащихся в учебно-воспитательном процессе наиболее эффективен при реализации педагогом таких педагогических условий: осведомленности учителя об уровне развития музыкально-творческих способностей каждого из учащихся; поэтапность включения учащихся в музыкально-творческую деятельность; привлечение учащихся к такой музыкально-творческой деятельности на уроке, которая требует проявления указанных способностей в комплексе; создание благоприятной мотивационной атмосферы и ситуации успеха в процессе обучения. Авторами отмечено, что главной целью в работе учителя музыкального искусства в КНР является создание условий для творческого, интеллектуального, духовного и физического развития детей и учащейся молодежи, подготовка ребенка к будущей жизни и самореализации. The article defines the essence of the concepts «personality development», «development of musical and creative abilities of students» and on the basis of scientific literature characterizes the main laws of development of musical and creative abilities of students in the process of playing the piano in the China. The analysis shows that in the China the development of musical and creative abilities of students in the process of playing the piano is most effective when the teacher implements such pedagogical conditions: the teacher's awareness of the level of development of the musical and creative abilities of each student; gradual inclusion of students in music and creative activities; attraction of students to such musical and creative activity in the lesson, which requires the manifestation of these abilities in a complex; creating a favorable motivational atmosphere and a situation of success in the learning process. The author states that the main goal in the work of the teacher of musical art in China is to create conditions for the creative, intellectual, spiritual and physical development of children and students, preparing the child for a future life and self-realization. In the course of playing piano, the teacher develops aesthetic and artistic taste of students, deepens their knowledge, develops their creative abilities, cultivates a sense of beauty. At piano lessons students are actively mastering piano skills, they have the opportunity to independently perform a musical composition. The very process of piano-performing studies has considerable reserves of general, musical, and creative development of children. An effective way of developing musical and creative abilities in the process of musical activity is the application of a method of stimulating the creative self-realization of a child, including it in various types of creative activity in order to develop common intelligence and creative thinking. During the musical game the teacher develops aesthetic and artistic tastes of the students, deepens their knowledge, develops their creative abilities, cultivates a sense of beauty. At musical lessons, students actively master the skills and skills of possessing musical instruments, they have the opportunity to independently perform a musical composition.

291-304

Authors: І. В. Таможська

У статті проаналізовано масив історичних та історико-педагогічних джерел, який дозволив відтворити процес запровадження інституту приват-доцентури в Новоросійському та Харківському університетах, а також в Університеті Св. Володимира, та висвітлити ті об’єктивні та суб’єктивні причини, що перешкоджали суттєвому зростанню чисельності приват-доцентів. Зазначено, що керівництво Міністерства народної освіти та попечителі навчальних округів блокували рішення факультетів і вчених рад, що могли загальмувати цей процес. В архівних справах, що висвітлюють процеси заміщення вакантних кафедр, є цінний матеріал, що дає можливість з’ясувати науково-педагогічний рівень приват-доцентів, причини відмов від зарахування на цю посаду, які не завжди були зваженими та об’єктивними. У відгуках попечителів, деканів і ректорів щодо представників викладацького корпусу наявні не лише міркування про суто ділові та професійні якості викладачів, але й про морально-етичні якості, та про рівень політичної благонадійності. Акцентовано увагу на тому, що інститут приват-доцентури надав неабиякий інформаційно-науковий імпульс навчальному процесу й тим самим унеможлив застійні явища в професорському середовищі. В статье проанализирован массив исторических и историко-педагогических источников, который позволил воспроизвести процесс внедрения института приват-доцентуры в Новороссийском и Харьковском университетах, а также в Университете Св. Владимира, и осветить те объективные и субъективные причины, что препятствовали существенному росту численности приват-доцентов. Отмечено, что руководство Министерства народного образования и попечители учебных округов блокировали решение факультетов и ученых советов, которые могли приостановить этот процесс. В архивных делах, освещающих процессы замещения вакантных кафедр, имеется ценный материал, дающий возможность выяснить научно-педагогический уровень приват-доцентов, причины отказов от зачисления на эту должность, которые не всегда были . взвешенными и объективными. В отзывах попечителей, деканов и ректоров в отношении представителей преподавательского корпуса присутствуют не только рассуждения о сугубо деловых и профессиональных качествах преподавателей, но и о морально-этических качествах, а также об уровне политической благонадежности. Акцентировано внимание на том, что институт приват-доцентуры оказал немалый информационно-научный импульс учебному процессу и тем самым сделал невозможным застойные явления в профессорской среде. Study of the experience of pre-revolutionary universities of Ukraine concerning the introduction of the Institute of privat-associate professorship will have a significant contribution to the further modernization of higher education. During the scientific research the author applied a method of archive materials research and the theoretical methods of the pedagogical research (historiographical analysis, synthesis, abstraction, generalization, comparison). The aim of the article is to review historical and historical-pedagogical sources to conduct a scientific research of the process of introducing privat-associate professorship at domestic universities in pre-revolutionary period. An array of historical and historical-pedagogical sources that allowed to recreate the process of introducing the Institute of privat-associate professorship in Novorossiysk and Kharkiv universities as well as at St. Vladimir University and illuminate the objective and subjective reasons that prevented the significant growth of a number of privat-associate professors is analyzed in the article. It is stated that the leadership of the Ministry for the national education and trustees of the education districts blocked faculties and councils’ decisions that might impede this process. A valuable material that enables to find out the scientific and pedagogical level of privat-associate professors, the reasons of admission to the position that were not always prudent and objective can be found in archival affairs covering the processes of the departments vacancies. Not only the reflections on purely business and professional quality of teachers, but also about the moral-ethical qualities and about the level of political security clearance can be found in responses of trustees, deans and rectors concerning the representatives of the Corps staff. A part of affairs highlights the issues of privat-associate professors’ remuneration who conducted optional training courses for the students and that (the issues) were not always resolved in their favor. It is very important to analyze the privat-associate professors list for faculties with the indication of the subjects they taught to assess their contribution of in the educational process of the universities. The attention is paid to the fact that the Institute of privat-associate professorship provided considerable information and scientific impulse to the educational process and thereby made it impossible to have stagnant phenomena in the professors’ environment. To conclude, in spite of the different obstacles that were created on the way of the privat-associate professorship introduction, skepticism about the innovations and, conversely, exaggerated hopes about it as a way of overcoming the problem of the shortage of teaching staff, the Institute gradually acquitted itself, primarily due to the fact that it gradually became the main source of the replenishment of the professors

314-323

Authors: С. В. Черкашин

Автор статті, виходячи з опрацьованих ним німецькомовних джерел, зазначає, що викладачі німецьких університетів використовують у своїй повсякденній діяльності досить помилкове бачення основних психологічних, дидактичних і соціальних засад викладання. Такий підхід до виконання викладацьких обов’язків має значне поширення у німецьких університетах, хоча формально у вишах існують досить суворі вимоги до професійних дидактичних кваліфікацій викладачів. Наявність таких кваліфікацій уважається обов'язковою умовою для призначення фахівця на посаду доцента чи професора. Автор зауважує, що зневага до формування й розвитку психологічних і педагогічних компетенцій викладачів пояснюється не тільки укоріненою у цій сфері традицією, але й умовами професійної соціалізації молодих учених. Такий стан справ, на думку автора статті, є абсолютно не адекватний професійній діяльності викладача на сучасному етапі розвитку й реформування сфери вищої освіти Німеччини. Традиційні погляди в університетах на дидактичну підготовку викладачів заважають поліпшенню ситуації, а явні недоліки професійної підготовки викладачів провокують відкриту критику з боку студентів щодо застосовуваних у цих вишах методів навчання. Автор статьи, ссылаясь на данные, полученные им из немецких источников, подчёркивает, что преподаватели немецких университетов нередко выполняют свои функциональные обязанности на основе достаточно ошибочных представлений об основных психологических, дидактических и социальных принципах преподавания. Само наличие профессиональных дидактических квалификаций считается обязательным условием для назначения на должность доцента или профессора. Тем не менее, как замечает автор, явное пренебрежение к формированию и развитию психологических и педагогических компетенций преподавателей объясняется не только укоренившейся в этой сфере традицией, но и условиями профессиональной социализации молодых ученых. Очевиден тот факт, что такое положение вещей является абсолютно не адекватным профессиональной деятельности преподавателя на современном этапе развития и реформирования сферы высшего образования. Традиционные взгляды в университетах на дидактическую подготовку преподавателей мешают улучшению ситуации, явные недостатки профессиональной подготовки преподавателей провоцирует открытую критику применяемых в университетах методов обучения со стороны студентов. he author of the given article refers to the data taken by him from German sources which specify that teachers of German universities quite often carry out their functional duties according to sufficiently erroneous ideas about the basic psychological, didactic and social preconditions of teaching. Some of them don’t even have any ideas about these preconditions. The very presence of professional didactic qualifications is considered as an obligatory condition for an assignment to the post of a professor assistant or a professor. However the lecturers are not seriously verified for the presence of methodical and pedagogical competences as preconditions for their participation in competition on taking corresponding academic posts. As the author notices, such kind of neglect of forming and developing psychological and pedagogical qualifications of teachers speaks not only about the tradition which has taken roots in this sphere, but also about the actual professional socialization conditions of young scientists. Systematic education in the field of the higher school didactics practically is not stipulated by the program of their vocational training and occurs under conditions of daily practice. Under these conditions young teachers begin the teaching activity, constantly experiencing psychological uncertainty in their didactic qualifications and feeling a constant shortage or a full absence of didactic methods and ways of their application. The choice of didactic methods and receptions is carried out by assistants intuitively on the basis of their student's experience. Besides these methods correspond with the social form of frontal lessons, which are traditional for German higher schools. Popularity of these methods speaks, apparently, that their using by beginners does not demand an enough high level of the social and didactic competences and assumes use of own special competence. That fact is obvious, that such state of affairs is absolutely not adequate to professional teacher work at the present stage of developing and reforming the German higher education sphere. Traditional sights at universities on didactical preparation of teachers prevent improvement of the given situation. Patent defects of vocational teacher training provokes on the part of students open criticism of training methods at German higher schools.

11-20

Authors: Алієв Хан Магамед огли

У статті обґрунтовано технологію дистанційного навчання студентів педагогічного університету у процесі фахової підготовки. Автором акцентовано увагу на тому, що результатом фахової підготовки студентів педагогічного університету до дистанційного навчання є сформована готовність до даного виду діяльності. При обґрунтуванні педагогічної технології у статті виокремлено такі етапи підготовки: мотиваційний, когнітивний та технологічний. Всі три етапи спрямовані на комплексну фахову підготовку студентів педагогічного університету до дистанційного навчання, формування всіх структурних компонентів готовності (цільового, когнітивно-операційного, креативного, оцінювально-рефлексивного). У процесі професійної підготовки студентів педагогічного університету до дистанційного навчання уточнено критерії (мотиваційний, когнітивно- інформаційний, операціонально-діяльнісний, рефлексивно-результативний), визначено показники до обраних критеріїв і рівні сформованості професійної готовності студентів педагогічних університетів до використання дистанційних технологій навчання (високий, середній, низький). В статье обоснована технология дистанционного обучения студентов педагогического университета в процессе профессиональной подготовки. Автором акцентировано внимание на том, что результатом профессиональной подготовки студентов педагогического университета к дистанционному обучению является сформирована готовность к данному виду деятельности. При обосновании педагогической технологии в статье выделены следующие этапы подготовки: мотивационный, когнитивный и технологический. Все три этапа направлены на комплексную профессиональную подготовку студентов педагогического университета к дистанционному обучению, формирование всех структурных компонентов готовности (мотивационного, когнитивно-операционного, креативного, оценочно-рефлексивного). В процессе профессиональной подготовки студентов педагогического университета к дистанционному обучению уточнены критерии (мотивационный, когнитивно-информационный, операционально- деятельностный, рефлексивно-результативный), определены показатели с выбранными критериями и уровни сформированности профессиональной готовности студентов педагогических университетов к использованию дистанционных технологий обучения (высокий, средний , низкий). The article theoretically grounded technology of distance learning students Pedagogical University during professional training. The author states that the result of professional training is formed readiness for this type of activity. When justifying of educational technology in the article singled out the following steps of preparation: motivational, cognitive and technological. All three phases aimed at a comprehensive professional training of students of pedagogical university to distance learning, the formation of structural components of readiness (motivational, cognitive-operative, creative, evaluation, reflexive).The author accented attention on the fact that the result of professional training of students of pedagogical universities to distance learning is formed readiness for this type of activity. In the process of professional training students of pedagogical university to distance learning refined criteria ( motivational, cognitive-informational, operational-activity, reflexive- resultative) indicators (availability of professional orientation, interest in future profession, understanding of significance and needs in mastery of the profession of the future teacher; positive attitude towards the use of educational technologies in the future professional activity; ambition to master mobile technology; ambition to apply mobile technologies in educational and professional activities, in the period practice; ambition to apply means of education distance technology in learning and cognitive- activity, understanding the role of information and prospects of using distance technologies in pedagogy; knowledge of basic concepts related in distance technology, possession of search technology, transferring, representation and storage of information ; ability to adequately assess their activities using distance technologies; development of professional activities, content of which is resolute and non-standard actions, installation on self-improvement) and levels of professional readiness students of pedagogical universities to use distance learning technology (high, medium, low).

32-42

Authors: Є. О. Гриценко

Статтю присвячено проблемі взаємодії медіа-освіти та освітнього медіа простору. На основі аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел висвітлено особливості понять «медіа», «мас-медіа», «масові комунікації», «медіапростір», «освітній медіапростір». У статті проаналізовано «Концепцію впровадження медіа-освіти в Україні», головою метою котрої є сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіа- освіти заради забезпечення всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формування у них медіа- обізнаності, медіа-грамотності і медіа-компетентності відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей. У зв'язку з цим в сучасних умовах модернізація освіти вимагає детального вивчення освітнього простору як особливої педагогічної категорії. Проаналізовано напрями досліджень у галузі освітнього медіапростору, суть поняття розглядається в межах системного, ментально-емоційного, особистісно-розвивального, компетентнісного, змістовного, соціально-географічного, дистанційного і локально-стендового підходів. Узагальнюючи результати досліджень, виявлено, що інтеграція медіа-освіти з базовим освітнім процесом є допомогою у досягненні поставлених цілей на фактичному матеріалі. Статья посвящена проблеме взаимодействия медиа-образования и образовательного медиапространства. На основе анализа, обобщения и систематизации научных источников освещены особенности понятий «медиа», «СМИ», «массовые коммуникации», «медиапространство», «образовательный медиапространство». В статье проанализирована «Концепция внедрения медиа-образования в Украине», главной целью которой является содействие развитию в Украине эффективной системы медиа- образования для обеспечения всесторонней подготовки детей и молодежи к безопасному и эффективному взаимодействию с современной системой медиа, формирование у них медиа-осведомленности, медиа-грамотности и медиа- компетентности в соответствии с их возрастными и индивидуальными особенностями. В связи с этим в современных условиях модернизация образования требует детального изучения образовательного пространства как особого педагогического категории. Проанализированы направления исследований в области образовательного медиапространства, сущность понятия рассматривается в рамках таких системного, ментально- эмоционального, личностно-развивающего, компетентностного, содержательного, социально-географического, дистанционного и локально- стендового подходов. Обобщая результаты исследований, выявлено, что интеграция медиа-образования с базовым образовательным процессом является помощью в достижении поставленных целей на фактическом материале. The article devoted to the problem of interaction media education and educational media space. On the basis of analysis, generalization and systematization of scientific sources, the peculiarities of the concepts of "media", "mass media", "mass communication", "media space", "educational media space" are highlighted. The article analyzes the "Concept of the implementation of media education in Ukraine", the head of which is to promote the development of an effective media education system in Ukraine in order to ensure the comprehensive preparation of children and young people for safe and effective interaction with the modern media system, the formation of their media awareness, media literacy and media competence according to their age and individual characteristics. In this regard, in modern conditions, the modernization of education requires a detailed study of the educational space as a special pedagogical category. Conventional forms of transfer of educational information are increasingly criticized: declarative knowledge is no longer in demand; Learning as a process needs to be promoted, creating favorable conditions for it. Traditional lessons are based on the mastering of structured content, which teachers pass on to students. Learning in the information society requires more activity of the students themselves, who master the techniques, techniques, methods of self-education. In the renewed learning process, changes are needed: leaving strict instructions leads to such interaction, in the center of which is the student himself and his individual abilities and peculiarities. The directions of research in the field of educational media space are analyzed, the essence of the concept is considered in the framework of such approaches: systemic, mental- emotional, personal development, competence, content, socio-geographical, distance and locally-poster. Summarizing the results of the research, it was discovered that the integration of media education with the basic educational process is a help in achieving the goals set on the actual material.

54-62

Authors: В. П. Жуков

У статті на основі аналізу та узагальнення наукових досліджень розкрито суть інтегрованого навчання школярів предметів мистецького циклу, яка полягає у використанні на уроці знань різних видів мистецтв і видів художньо-творчої діяльності навколо певної теми. Проаналізовано різні підходи до тлумачення поняття «інтеграція» як загальнонаукової і педагогічною категорії. У загальнонауковому сенсі інтеграція розглядається як взаємопроникнення елементів одного об'єкта в структуру іншого, внаслідок чого виникає новий об'єкт з власними властивостями. З'ясовано, що інтеграція як педагогічна категорія являє собою відбір і поєднання навчального матеріалу різних, часто суміжних, дисциплін. Виявлено переваги застосування інтегративного підходу до викладання дисциплін мистецького циклу, до яких відносимо можливість цілісно сприймати картину світу, втілену в мистецтві, придбання інтегративних знань, формування їх мобільності. Розглянуто особливості організації інтегрованого навчання. Виділено компетентності, які формуються в процесі інтегрованого навчання: особистісні (загальнокультурні особистісні якості, спеціальні мистецькі знання і здібності), функціональні (художньо-творчі вміння, здатність застосовувати на практиці мистецькі знання), соціальні (здатність особистості до спілкування, конструктивної взаємодії і співпраці з суб'єктами навчально-виховного процесу). В статье на основе анализа и обобщения научных исследований раскрыта суть интегрированного обучения школьников предметам художественного цикла, которая заключается в использовании на уроке знаний различных видов искусств и видов художественно-творческой деятельности вокруг определенной темы. Проанализированы различные подходы к толкованию понятия «интеграция» как общенаучной и педагогической категории. В общенаучном смысле интеграция рассматривается как взаимопроникновение элементов одного объекта в структуру другого, вследствие чего возникает новый объект с собственными свойствами. Выяснено, что интеграция как педагогическая категория представляет собой отбор и сочетание учебного материала различных, зачастую смежных, дисциплин. Выявлены преимущества применения интегративного подхода к преподаванию дисциплин художественного цикла, к которым относим возможность целостно воспринимать картину мира, воплощенную в искусстве, приобретение интегративных знаний, формирование их мобильности. Рассмотрены особенности организации интегрированного обучения. Выделены компетентности, которые формируются в процессе интегрированного обучения: личностные (общекультурные личностные качества, специальные художественные знания и способности), функциональные (художественно-творческие умения, способность применять на практике художественные знания), социальные (способность личности к общению, конструктивному взаимодействию и сотрудничеству с субъектами учебно-воспитательного процесса). The article, based on the analysis and generalization of scientific research, reveals the essence of integrated teaching of artistic cycle subjects to schoolchildren, meaning that the knowledge of various types of art and types of artistic and creative activity is used around a certain topic during a lesson. Conducted analysis of the concept of "integration" in the general scientific and pedagogical aspects are gave an opportunity to identify its key features: the dialectical interrelation of differentiation, manifested in isolating and in combination differentiated elements and whole functions system on the grounds of common purpose; system-availability of links between elements. Integrated teaching of schoolboys of art objects allows the cycle to intensify their cognitive activity, increase interest in the educational material actualizing the existing knowledge of related disciplines. Essence of this teaching is to use the of knowledge the classroom various arts and kinds of artistic and creative activities around a particular topic. It should strive to combination of different kinds of art was the a harmonious to one kind of art is not dominated over the other. Focus on should be artistic image which can to express the language of any art form. The advantage of the integrative approach of teaching subjects of art the cycle is that the thanks to combination of knowledge and the disclosure of artistic images means various arts schoolchildren holistically perceived picture of the world, embodied in art. Along with this pupils obtain integrative knowledge, they formed mobility, i.e. the ability to rapidly transfer knowledge and ability to from one subject of to another. Analyzed were various approaches to interpretation of the notion of “integration” as a pedagogical category. In the general scientific sense, integration is seen as the interpenetration of the elements of one object into the structure of another, resulting in a new object with its own properties. It was found that integration as a pedagogical category is selection and combination of educational material of various, often related, academic disciplines. Identified were the advantages of applying the integrative approach to teaching disciplines of the artistic cycle, which include the ability to perceive the holistic view of the world, embodied in art, acquisition of integrative knowledge, formation of its mobility. Considered were the features of organization of integrated learning. Singled out were competences that are formed in the process of integrated learning: personal (common cultural personal qualities, special artistic knowledge and abilities), functional (artistic and creative skills, the ability to apply artistic knowledge in practice), social (person's ability to communicate, constructively interact and cooperate with subjects of educational process).

76-84

Authors: А. Ю. Томашевська

У статті розглядається проблема реалізації автономного навчання англійської мови студентів фармацевтичних спеціальностей як базис самостійної роботи (СР) у системі інноваційної парадигми освітньої технології MOODLE; обґрунтовується, спираючись на результати практичного вивчення наукового дослідницького дискурсу сучасних зарубіжних та вітчизняних вчених, раціональність розробки і впровадження в практику викладання парціальних функціональних програм, що охоплюють змістовні та процесуальні компоненти організації СР; представлена схематична структура відповідності між рівнем автономії і способом управління навчальною діяльністю в залежності від моделі взаємодії викладача та студента; проаналізовано ведення навчального процесу у форматі особистісно- орієнтованого навчання, оволодіння студентом здатністю здійснювати визначення власного стилю дій. В статье рассматривается проблема реализации автономного обучения английскому языку студентов фармацевтических специальностей как базис самостоятельной работы (СР) в системе инновационной парадигмы образовательной технологии MOODLE; обосновывается, исходя из практического изучения научного исследовательского дискурса современных зарубежных и отечественных ученых, рациональность разработки и внедрения парциальных функциональных программ, включающие содержательные и процессуальные компоненты организации СР; представлена схематическая структура соответствия между уровнем автономии и способом гибкого управления учебной деятельностью в зависимости от модели взаимодействия преподавателя и студента; проанализировано ведение учебного процесса в формате личностно-ориентированного обучения, овладение студентом способностью осуществлять определение собственного стиля действий. English autonomous learning realization of students-pharmacists as the basis for individual work in the innovative paradigm system of MOODLE educational technology is considered; the ways of developing autonomy of the students are described; taking into account the scientific research discourse practical study of the obtained generalized results of different contemporary domestic and foreign investigaters, the development and implementation rationality of partial functional program incorporated the lexical, contextual and procedural components in terms of self-study work organization is substantiated; the conception of that duo-modular program in the interrelated dominant format of individual work within and outside the auditorium via complex of the traditional and interactive forms training for approximating teaching to real professionally oriented situations of pharmaceutical practice involving three main parts: Searching for Information, Reading and Context-based Talk Experience, Formative - Summative Evaluation Tests included meaningful material drilling is suggested; schematic structure of correlation between autonomy level and students’ learning instruction rigid management depending on a teacher - student interaction model, which materialize their creative activity, is presented; it is analyzed the possibility of the educational guide arrangement concerning the individual concentrated parameters formula to ensure students’ ability for their own action style determination in the professional English mastering. Thus, we may conclude that the work out hypothesis of the content and procedural kinds of students` independence learning functioning in the respect to ESL teaching methodology correspond to the unity of key aspects: cognitive (knowledge), operational (ways of action) and autonomy grows.

93-101

Authors: О. С. Ісаєва

Важливою складовою гуманітарної підготовки сучасної вищої медичної освіти є особистісно орієнтована парадигма освіти гуманістичного характеру, яка визнає унікальність кожного студента й індивідуальність його освітньої траєкторії. Соціально-гуманітарні дисципліни мають змістовний вплив на формування морально-етичних рис та передбачають подальший розвиток особистісних і професійних якостей студентів вищих медичних навчальних закладів. Метою гуманітарної науки мають бути цілі навчити особу мислити, давати оцінку різноманітним та неоднозначним фактам професійної діяльності чи подіям у суспільстві. Гуманітаризація вищої медичної освіти повинна коригувати єдність культури і освіти з метою навчити студентів детермінувати моральні та деонтологічні аспекти своєї діяльності, поєднувати особисту відповідальність та її результати. Гуманітарна підготовка студента-медика передбачає і його формування як людини культури, акумулювання у нього знань, умінь і якостей, необхідних у професійній діяльності на основі культурологічного підходу, засвоєння ним принципів і норм моралі, цілеспрямоване формування загальнолюдських цінностей. Важной составляющей гуманитарной подготовки современного высшего медицинского образования является личностно ориентированная парадигма гуманистического характера, которая признает уникальность каждого студента и индивидуальность его образовательной траектории. Социально- гуманитарные дисциплины имеют содержательное влияние на формирование морально-этических качеств и предусматривают дальнейшее развитие личностных и профессиональных качеств у студентов высших учебных заведений. Гуманитарные науки учат мыслить, давать оценку неоднозначным фактам профессиональной деятельности. Гуманитаризация медицинского образования должна взаимодействовать с единством культуры и образования с целью научить студентов детерминировать моральные и деонтологические аспекты деятельности, сочетать личную ответственность и ее результаты. Гуманитарная подготовка студента предполагает его формирование как человека культуры, аккумулирования знаний и умений, необходимых в профессиональной деятельности на основе культурологического подхода, усвоение принципов морали, целенаправленное формирование общечеловеческих ценностей. A significant part of modern humanitarian training of higher medical education is a personally oriented paradigm of humanistic character in education that recognizes the exclusivity of each student's personality and individuality of own educational course. Social and human disciplines have a substantial influence on the formation of moral and ethical traits and provide further development of personal and professional students' skills at higher medical educational establishments. Humanization of higher medical education must interact in harmony with culture and education, teaching medical students to determine moral and deontological aspects of personal activity and to combine personal responsibility and its results. The purpose of humanities should be goals to teach a person to think, to assess various and controversial facts of professional activities or events in the community. Humanitarian education should teach a medical student's ability for self-analysis, self-awareness, self-reflection as well as surrounding events. Block of social and humanitarian sciences should provide necessary skills and competencies for future health professionals, which will be gradually implemented into practical process. A crucial element in the system of higher education is social and humanitarian training of future medical specialists. An important task of humanitarian education is to form a doctor of international level, intellectual personality, the core of which being Ukrainian national idea, i.e. the formation of national consciousness, the development of national dignity and self-respect. Social and humanitarian disciplines significantly influence the development of moral and ethical students' ideal at higher medical educational establishments since the contextual component of humanities has a significant potential. Such qualities as compassion, tolerance, decency and understanding should be developed in students of medical specialties while studying social and humanitarian sciences that will provide parity relations and special emotional interconnection between a doctor and a patient. The refore, social and humanitarian disciplines should provide initial level of professional and ethical culture formation in medical students with its further implementation into professional activities.

112-125

Authors: В. В. Костіна

У статті проаналізовано інноваційні ідеї, підходи та шляхи організації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, визначено його суть та результати. Процес професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери розглянуто як цілісну систему, в якій об'єднані зусилля різних фахівців в умовах вищого навчального закладу і соціальних інституцій партнерської мережі. Узагальнення і систематизація наукових досліджень у галузі соціальної педагогіки та соціальної роботи дозволили визначити поняття «професійна підготовка фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», «результат процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», «система професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів»,які є теоретичною основою побудови відповідної концептуальної моделі системи професійної підготовки фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, а також для розробки її методичного забезпечення. В статье проанализированы инновационные идеи, подходы и пути организации процесса профессиональной подготовки будущих специалистов социальной сферы к профилактике дезадаптации учащихся, определены его суть и результаты. Процесс профессиональной подготовки будущих специалистов социальной сферы рассмотрен как целостная система, в которой объединены усилия различных специалистов в условиях высшего учебного заведения и социальных институтов партнерской сети. Обобщение и систематизация научных исследований в области социальной педагогики и социальной работы позволили определить понятие «профессиональная подготовка специалистов социальной сферы к профилактике дезадаптации учащихся», «результат процесса профессиональной подготовки будущих специалистов социальной сферы к профилактике дезадаптации учащихся», «система профессиональной подготовки будущих специалистов социальной сферы к профилактике дезадаптации учащихся», которые являются теоретической основой построения соответствующей концептуальной модели системы профессиональной подготовки специалистов социальной сферы к профилактике дезадаптации учащихся, а также для разработки ее методического обеспечения. The article analyzes innovative ideas, approaches and ways of organizing the process of professional training of future specialists in the social sphere, its essence and results are determined. Generalization and systematization of scientific research in the field of social pedagogy and social work allowed to define the concepts of: "professional training of specialists in the social sphere", "the result of the process of professional training of future specialists in the social sphere", "system of professional training of future specialists in social sphere to the prevention of maladjustment of pupils", - which are the theoretical basis for the construction of the conceptual model of training specialists in the social sphere to prevention of maladjustment of pupils, as well as for the development of its methodological support. The process of professional training of future specialists in the social sphere is considered as a holistic system in which the efforts of different specialists are united in the conditions of a higher educational institution and social institutions of the partner network where students can improve their professional skills in the prevention of pupil maladjustment within the framework of study subjects and various practices. To increase the effectiveness of professional training of future specialists in the social sphere, it is planned to provide coordinated interaction of various subsystems for organizing their activities (educational and scientific - in the environment of a higher educational institution, practical and volunteer - among social institutions that work to prevent the maladjustment of pupils, project - in the environment of the territorial community), providing the formation of students' professional competence in the relevant direction of professional activity. The result of professional training is the formation of the readiness (motivational, cognitive, activity-based and personal) of future specialists to prevent the maladjustment of pupils.

137-147

Authors: М. Є. Матвієнко

У статті розглядаються практичні методики розвитку професійно значущих особистісних якостей майбутніх учителів початкових класів під час аудиторних занять та на етапі педагогічної практики. Встановлено, що найбільш впливовими рисами, якими має володіти педагог, є терплячість, відвертість та послідовність. Визначено навички, що сприятимуть розвитку терплячості (розподіл великих завдань на складові частини, наполегливість, здоровий перфекціонізм, вміння чекати), описано причини виникнення та шляхи боротьби з дратівливістю як стану, протилежного до терплячості. Запропоновано модель регулярного позакласного заходу для розвитку власної відвертості та встановлення довірливих, відвертих відносин з дитячим колективом, розробленого на основі матеріалів експерименту А. Арона. Схарактеризовано вплив розробки індивідуальних схем реакцій у типових ситуаціях для розвитку професійної послідовності та попередження конфліктів, спричинених надмірною емоційністю. В статье рассматриваются практические методики развития профессионально значимых личностных качеств будущих учителей начальных классов во время аудиторных занятий и на этапе педагогической практики. Установлено, что наиболее важными чертами, которыми должен обладать педагог, являются терпимость, откровенность и последовательность. Определено навыки, которые будут способствовать развитию терпимости (разделение больших задач на составные части, настойчивость, здоровый перфекционизм, умение ждать), описано причины возникновения и пути борьбы с раздражительностью как состоянием, противоположным терпимости. Предложено модель регулярного внеклассного мероприятия для развития собственной откровенности и установления доверительных, откровенных отношений с детским коллективом, разработанного на основе материалов эксперимента А. Арона. Охарактеризовано влияние разработки индивидуальных схем реакций в типичных ситуациях для развития профессиональной последовательности и предупреждения конфликтов, причиной которых может стать излишняя эмоциональность. The article deals with practical methods of development of professionally meaningful personal qualities of primary school teachers-to-be during classroom lessons and at the stage of pedagogical practice. Current changes in educational system cause the development of new requirements to primary school teachers-to-be training. It is commonly known that the personality of a teacher is of high importance in primary education due to peculiarities of primary school age. It is established that the most influential features a teacher has to possess are patience, frankness and consistency. The skills that contribute to the development of patience are defined. They include division of large tasks into constituent parts for building up a plan of constant movement forward, persistence in professional attempts, smart perfectionism and the ability to wait. Causes of occurrence of the irritability and ways of overcoming it as a state opposite to patience are described. This ways are based on psychological mechanism of switching over. The model of the regular extracurricular event for the development of the teacher’s openness and the establishment of trusting, frank relationships with the children was proposed. The program of the event was developed on the basis of A. Aron's experiment materials where the importance of frankness in communication was proved. It is stated that a consistent teacher is usually treated as a strong, clever, reliable and trustworthy person. Moreover, consistency in teaching and up-bringing is said to be helpful in saving inner energy by acting typically in the similar situations. The influence of the development of individual reaction schemes in typical situations for the development of professional consistency and the prevention of conflicts caused by excessive emotionality are described.

157-165

Authors: О. О. Резван

У статті представлено проблему стратегії кадрової політики сучасного університету. Визначено фактори, які обумовлюють загальну стратегію розвитку університету. Визначено, що основною концепцією кадрової стратегії університету є залучення та збереження найбільш професійних кадрів. Виокремлено фактори, що впливають на кадрову політику ВНЗ: близькість подібних за профілем ВНЗ; чисельність професорсько- викладацького складу відповідно до кількості студентів; відсоток викладачів- пенсійного віку; корпоративна політика університету; мобільність абітурієнтів (їхня орієнтованість на навчання у закордонних ВНЗ); демографічна ситуація у регіоні. Визначено, що за умови перспективи обʼєднання університету із спорідненим вишем у кадровій політиці слід орієнтуватись на зменшення чисельності адміністративного та викладацького складу шляхом об’єктивної санації згідно із проведенням попереднього аудиту кадрів, основою якого може стати аналіз професійної активності викладачів. В статье представлена проблема стратегии кадровой политики современного университета. Определены факторы, обуславливающие общую стратегию развития университета. Определена основная концепция кадровой стратегии университета – привлечение и сохранение наиболее профессиональных кадров. Выделены факторы, влияющие на кадровую политику вузов: близость подобных по профилю вузов; численность профессорско-преподавательского состава соответственно численности студентов, процент преподавателей пенсионного возраста; корпоративная политика университета; мобильность абитуриентов (их ориентированность на обучение заграницей); демографическая ситуация в регионе. Определено, что при объединении университета с близким по профилю вузом в кадровой политике следует ориентироваться на уменьшение численности административно-преподавательского состава путем объективной санации соответственно проведению предварительного аудита кадров, основой которого может стать анализ профессиональной активности преподавателей. The article presents the problem of modern university personnel policy. Certainly factors which stipulate general strategy of development of university: external (conception of national community (at the level of legislation), level of financing, level of providing the university by budgetary places, regional environment) and internal (corporate policy of university, activity of trade unions, skilled potential, material and technical base and base of practices, social level of students). Certainly, that basic conception of skilled strategy of university is bringing in and maintainance of the most professional shots. Certainly factors which influence on the skilled policy of university are selected: a closeness of similar is on the type of vnz; a quantity of teaching staff composition is in accordance with the amount of students; percent of retired teacher; corporate policy of university; mobility of university entrants (the their oriented is to the studies in overseavnz); a demographic situation is in a region. Grounded, that authenticity perspective at association of university with alike on a type other universities stipulates the strategic planning of diminishing of quantity of administrative and teaching composition an university. The lead through of audit of shots as way of objectivity of sanitation is presented. Certainly, that the noted procedure can be realized through the analysis of professional activity of teachers (rating). In accordance with normative state documents certainly criteria of lead through of rating of professional activity of teachers of university, from which it is presented basic as: quality and amount of scientific and educational and methodical publications; scientific activity (guidance by the advanced studies of students and graduate students, robot, in state commissions, participating in attestation of shots); participating is in preparation of students to the competitive measures.

174-182

Authors: А. В. Говорун

У статті проаналізовано педагогічну спадщину видатного вітчизняного педагога, психолога, просвітителя з проблеми морального виховання П. Ф. Каптерева. Виокремлено його погляди на сутність морального виховання як систему уявлень, норм і правил, які регулюють поведінку людей і пронизують усі сфери життя людини; визначено розуміння П. Ф. Каптеревим особливостей суспільно-морального розвитку свідомості, необхідності морального загартування дитини, пріоритетності формування у неї стійкого характеру; схарактеризовано шляхи та засоби, запропоновані видатним педагогом і психологом стосовно формування в дитини з раннього віку моральних уявлень, моральних переконань, моральної свідомості, моральних почуттів, моральних звичок. Зокрема розкрито місце і роль сім’ї у формуванні моральної звички у дитини, деталізовано поради П. Ф. Каптерева щодо вивчення індивідуальності виховуваної особистості в умовах сім’ї, вияснення її цінних якостей, її негативної спадковості, вироблення правильної системи дій, визначення тих якостей, до формування яких слід прагнути. В статье проанализировано педагогическое наследие выдающегося отечественного педагога, психолога, просветителя второй половины ХІХ – начала ХХ века П. Ф. Каптерева, касающегося проблемы нравственного воспитания. Выделены его взгляды на сущность нравственного воспитания как систему представлений, норм и правил, регулирующих поведение людей и пронизывающих все сферы жизни человека; определено понимание П. Ф. Каптеревым особенностей общественно-нравственного развития и сознания и поведения личности, необходимости нравственной закалки ребенка, приоритетности формирования у него стойкого характера; охарактеризованы пути и средства, предложенные выдающимся педагогом и психологом относительно формирования у маленького ребенка нравственных представлений, нравственных убеждений, нравственного сознания, нравственных чувств, нравственных привычек. В частности, раскрыто место и роль семьи в формировании нравственной привычки у ребенка, детализированы советы П. Ф. Каптерева относительно изучения индивидуальности воспитываемой личности в условиях семьи, выяснения ее ценных качеств, ее отрицательной наследственности, вырабатывания правильной системы действий, определения тех качеств, к формированию которых нужно стремиться. The article analyzes pedagogical heritage of the prominent national pedagogue, psychologist, educator of the second half of ХІХ–the beginning of ХХ century P.F.Kapterev concerning the problem of moral education. His understanding of the essence of moral education as a system of ideas, norms and rules, regulating people’s behavior and interfusing all spheres of life of a person is outlined; P.F.Kapterev’s views on the peculiarities of social and moral education, personality’s development of consciousness and behavior, necessity of moral tempering of a child, forming his firm character as the priority are determined; the main factor of true moral education of a child, the foundation of primary moral bringing up, that is absence of bad examples of behavior and presence of good ones in a child’s environment is emphasized. The ways and methods offered by the prominent teacher and psychologist in relation to forming a young child’s moral ideas, moral beliefs, moral consciousness, moral feelings, moral habits are characterized. In particular, the place and the role of a family in forming moral habits of a child is uncovered, some of P.F. Kapterev’s advice concerning the process of studying the personality of educateе in the terms of a family, finding out his or her valuable qualities, negative hereditary, establishing correct system of actions, determining those qualities that a person should be eager to achieve are worked out in details. The situations, in which, according to P.F.Kapterev’s beliefs, the personality of a child can develop, so parents must constantly monitor them (situations), are stipulated. They are: different body’s movements in general and cries and facial gesturing in particular as the simplest reaction to the received experience; the games of children and their relations with peers where some peculiarities of a child’s nature can be traced; different educational exercises.

194-200

Authors: М. В. Кордубан

У статті визначено провідні форми домашньої освіти в Україні в першій половині ХІХ століття. Проаналізовано такі форми діяльності гувернерів як: урок, екскурсії, урок-спостереження, уроки на природі, прогулянки, робота в саду, столярній і токарній майстернях, позаурочне спілкування. Розглянуто урок як основну форму організації домашнього навчання. Обґрунтовано доцільність застосування уроків-спостереження у формуванні терплячості, естетичної сприйнятливості вихованців. Уроки на природі, прогулянки, екскурсії сприяли вивченню географії, ботаніки. Установлено залежність варіювання форм навчально-виховної діяльності гувернерів від пір року (робота в саду влітку). Виявлено значущість форм організації дозвілля дитини у діяльності домашніх наставників. Зроблено акцент на важливості професійно грамотної організації гувернерами позаурочного спілкування. Визначено вимоги провідних педагогів указаного історичного періоду до спілкування: дозування навчального матеріалу та його доступність для вихованця, відповідність віковим та індивідуальним особливостям дитини, лаконічність і точність мовлення наставника, толерантне ставлення гувернера до вихованця. Доведено, що форми діяльності гувернерів у системі домашньої освіти потребують уточнення, тому залучення історичних досягнень у цій галузі в сучасну практику є доцільним. В статье определены ведущие формы домашнего образования в Украине в первой половине XIX века. Проанализированы такие формы деятельности гувернеров как: урок, экскурсии, урок-наблюдение, уроки на природе, прогулки, работа в саду, столярной и токарной мастерских, внеурочное общение. Обоснована целесообразность применения уроков-наблюдения в формировании терпения, эстетической восприимчивости воспитанников. Уроки на природе, прогулки, экскурсии способствовали изучению географии, ботаники. Установлена зависимость варьирования форм учебно-воспитательной деятельности гувернеров от времен года (работа в саду летом). Выявлена значимость форм организации досуга ребенка в деятельности домашних наставников. Сделан акцент на важности профессионально грамотнойорганизации гувернѐрами внеурочного общения. Определены требования ведущих педагогов указанного исторического периода к общению: дозировка учебного материала и его доступность для воспитанника, соответствие возрастным и индивидуальным особенностям ребенка, лаконичность и точность речи наставника, толерантное отношение гувернера к воспитаннику. Доказано, что формы деятельности гувернеров в системе домашнего образования нуждаются в уточнении, поэтому внедрение исторических достижений в этой области в современную практику является целесообразным. The article defines the leading forms of home education in Ukraine in the first half of the nineteenth century. We analyzed such forms of tutoring as lessons, excursions, lesson-observation, outdoor lessons, walking or gardening, carpentry and turning workshops, and extracurricular communication. Lessons were considered as the main form of organizing home schooling. Our research results stress the importance and expediency of applying these observation lessons in forming such important qualities as patience and aesthetic susceptibility in students. The outdoors lessons and walking tours contributed to more efficient learning of geography and botany. The article also revealed the importance of variation of different forms of leisure activity in home schooling (such as e.g. gardening in the summer), starting at the period of six month. The research findings emphasized the importance of professional organizing of extracurricular tutoring activities. The results also included the communication requirements of leading educators of a given historical period; training material measurements and availability for the individual needs of the child; the importance of concise and accurate communication of the mentor, as well as sympathetic and flexible attitude of the tutor towards the student. The article proved that various forms of home schooling in education still need to be clarified, that's why it is important to include successful historic home schooling practices and achievements in this field into the current research.

212-220

Authors: О. М. Лук`янченко

У статті акцентованого увагу на доречність використання педагогічного досвіду музикантів-педагогів минулого у контексті сучасної мистецької освіти. Автором зазначено, що у педагогічній практиці, яка є досить багатовимірною, розвиваються різні типи педагогічного досвіду, змістовно визначені та описані педагогічною наукою, а саме: індивідуальний педагогічний досвід, масовий педагогічний досвід, передовий педагогічний досвід, який дослідники, у свою чергу, модифікують як репродуктивний, новаторський (дослідницький), а також окремо розглядається категорія як інноваційний педагогічний досвід. В статті доведено, що педагогічний досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Аналіз результатів експериментальної роботи дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів. Виокремлено основні критерії, що характеризують сутність і зміст передового педагогічного досвіду, а саме: актуальність, новизна, результативність, перспективність та стабільність. Схарактеризовано педагогічний досвід щодо музичного виховання дітей Е. Ж. Далькроза та К. Орфа та визначено його як новаторський. Підкреслено, що їх ідеї музично-ритмічного виховання на основі поєднання музики, руху, імпровізації та елементарного музикування випереджали час та не знайшли широкого втілення у масову систему мистецької освіти, що підсилює науковий інтерес щодо використання досвіду означених педагогів в сучасній системі мистецької освіти. Поряд з тим зазначено, що недостатньо є вивченими досвід діячів української педагогіки: М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценко, В. Верховинця, П. Козицького, М. Вереківського, М. Завалішина, А. Кос- Анатольського. В статье акцентировано внимание на важность использования педагогического опыта музыкантов-педагогов прошлого в контексте современного художественного образования. Автором подчеркнуто, что в педагогической практике развиваются разные типы педагогического опыта, которые охарактеризованы педагогической наукой как с содержательной стороны так и по форме, а именно: индивидуальный педагогический опыт, массовый, передовой педагогический опыт, который исследователи модифицируют как репродуктивный, новаторский (исследовательский), а так же отдельно рассматривается категория как инновационный педагогический опыт. В статье указано, что педагогический опыт учителя является основой для роста его педагогического мастерства. В тоже время он является источником развития педагогической науки. Анализ результатов экспериментальной работы дает возможность доказать истинность или неправомерность теоретичного знания, проверить оптимальность решений, вероятность прогнозов. Определены основные критерии, которые характеризуют сущность и содержание передового педагогического опыта, а именно: актуальность, новизна, результативность, перспективность и стабильность. Охарактеризован педагогический опыт Е. Ж. Далькроза и К. Орфа относительно музыкального воспитания детей и определен его новаторский характер. Подчеркнуто, что их идеи музыкально-ритмического воспитания на основе объединения музыки, движения, импровизации и элементарного музыцирования опережали свое время и не нашли широкого распространения в массовой системе художественного образования, что в свою очередь усиливает научный интерес к использования опыта педагогов в современной системе образования. Вместе с тем указано на недостаточность изучения и использования опыта деятелей украинской музыкальной педагогики: Н. Лысенка, Н. Леонтовича, К. Стеценко, В. Верховинця, П. Козицкого, Н. Верековского, М. Завалишина, А. Кос-Анатольського. The article highlights the importance of implementation of the pedagogical experience of musicians-teachers of the past in the context of contemporary art education. The author points out that different types of pedagogical experience are developed in pedagogical practice. These are characterized by pedagogical science both on the content side and in form, and include: individual pedagogical experience, mass, advanced pedagogical experience which in their turn are modified as reproductive, innovative (research) an innovative pedagogical experience (with the latter considered as a separate category) The article finds that the teacher’s pedagogical experience is the basis for the growth of his/her pedagogical skill. At the same time, it is the source of the development of pedagogical science. The analysis of the results of experimental work enables us to prove the truth or illegitimacy of theoretical knowledge, to verify the optimality of solutions, and the probability of predictions. The main criteria characterizing the essence and content of advanced pedagogical experience, including relevance, novelty, effectiveness, prospects and stability are determined. The pedagogical experience of EJ Dalcroze and K. Orff concerning musical upbringing of children has been studied and characterized as innovative. It is emphasized that their ideas of musical-rhythmic education on the basis of the unification of music, movement, improvisation and elementary music- making outstripped their time and did not find wide recognition in the system of art education, which in turn increases the scientific interest in using the teachers’ experience in the modern education system. At the same time, the inappropriate level of studying and implementation of the experience of the figures of Ukrainian musical pedagogy (N. Lysenko, N. Leontovich, K. Stetsenko, V. Verkhovintsya, P. Kozitsky, N. Verekovsky, M. Zavalishin, A. Kos-Anatolsky) was underlined.

236-247

Authors: Ю. М. Лущик

У статті розглянуто застосування сучасних технологій при підготовці майбутніх аграріїв у вищій освіті Великої Британії. Метою даної статті є аналіз основних форм і напрямів застосування інформаційно-комунікаційних технологій при підготовці майбутніх аграріїв у Великій Британії. У результаті дослідження в роботі згідно з поставленими завданнями розкрито основні чинники для впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту; напрями, форми, методи, засоби професійної підготовки майбутніх аграріїв із застосуванням відповідних технологій. Висвітлено переваги, недоліки й обмеження використання мультимедійних презентацій, вебінарів, комп’ютерних конференцій, систем Moodle та PRS, «перевернутого навчання», дистанційного навчання, Інтернету при підготовці майбутніх аграріїв у вищих навчальних закладах Великої Британії. Виявлено, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій при підготовці майбутніх аграріїв може сприяти організації особистісно-орієнтованого навчання, індивідуалізації та диференціації професійної освіти. Обґрунтовано необхідність розширювати упровадження інформаційно-комунікаційних технологій при підготовці майбутніх аграріїв. В статье рассматривается использование современных технологий при подготовке будущих аграриев в высшем образовании Великобритании. Целью данной статьи является анализ основных форм и направлений использования информационно-коммуникационных технологий при подготовке будущих аграриев в Великобритании. В результате исследования в работе согласно поставленным задачам раскрыты основные предпосылки для внедрения информационно-коммуникационных технологий в образование; направления, формы, методы, средства профессиональной подготовки будущих аграриев с применением соответствующих технологий. Выявлены преимущества, недостатки и ограничения использования мультимедийных презентаций, вебинаров, компьютерных конференций, систем Moodle и PRS, «перевернутого обучения», дистанционного обучения, Интернета при подготовке будущих аграриев в высших учебных заведениях Великобритании. Установлено, что применение информационно-коммуникационных технологий при подготовке будущих аграриев может способствовать организации личностно- ориентированного обучения, индивидуализации и дифференциации профессионального образования. Обосновано необходимость расширять внедрение информационно-коммуникационных технологий при подготовке будущих аграриев. The article deals with using modern technologies in training future agrarians in high education of Great Britain. The aim of the article is to determine the principle forms and directions of the implementation and usage of information and communication technologies in training future agrarians in Great Britain. The tasks of the article consist of the analysis of basic definitions in the field of using computer technologies in higher agricultural education in Great Britain; causes, directions, forms, methods and means of training using information and communication technologies as well in high agricultural educational establishments on the samples of the leading universities. The experience of the Royal Agricultural University and the University of Nottingham in the field of application modern technologies in training future agrarians has been taken into consideration. The causes for application of information and communication technologies in education have been identified as social, professional, pedagogical and catalytic ones. Information and communication technologies in high education are used for processes of studying and teaching, scientific researching, administrating and electronic commerce. The application of information and communication technologies in the process of studying in Great Britain is provided in traditional educational institutions during full-time and part-time courses, distantly, and in virtual universities. The advantages and disadvantages of using such information and communication technologies as multimedia, webinar, computer conference, Moodle, PRS systems, “flipped learning”, distance learning, Internet in training future agrarians at British universities have been highlighted. As a result of the research it has been found out that using information and communication technologies improve professional training of future agrarians greatly due to providing conditions for personality- centered education, individualization and differentiation of learning and rising motivation of future agrarians. So the necessity of implementation of information and communication technologies in training future agrarians is grounded. Moreover the British experience of application of modern technologies in training future agrarians could be useful for improving Ukrainian high agricultural education.

259-269

Authors: Л. П. Ткаченко

У статті визначено й обґрунтовано етапи, виявлено провідні тенденції розвитку риторики як навчальної дисципліни в різних навчальних закладах України в період з XVI по XХ століття. Перший етап позначено появою якісно нових для України освітніх закладів – братських шкіл. Другий етап утвердження та розвитку риторики як навчального предмета в Києво- Могилянській академії та православних колегіумах. Третій – етап активної розробки риторичної проблематики та розвиток риторики в університетській освіті. Четвертий – етап критики і занепаду риторики як навчальної дисципліни. П’ятий - етап поновлення риторики як навчальної дисципліни в радянській системі освіти. Переважає навчання агітаційних промов, складання лозунгів, прославлення діяльності партії та уряду. Шостий - етап актуалізації риторичної підготовки в професійній освіті. У другій половині ХХ століття посилюється інтерес до публічного мовлення. Це пов’язано зі змінами у суспільно-політичному житті країни, яка активно переймалася процесами перебудови, розширенням кола міжнародного співробітництва, появою нових суспільно-значущих проектів. В статье определены и обоснованы этапы, выявлены ведущие тенденции развития риторики как учебной дисциплины в различных учебных заведениях Украины в период с XVI по XХ век. Первый этап обозначен появлением качественно новых для Украины образовательных учреждений - братских школ. Второй этап утверждения и развития риторики как учебного предмета в Киево-Могилянской академии и православных коллегиумах. Третий - этап активной разработки риторической проблематики и развитие риторики в университетском образовании. Четвертый - этап критики и упадка риторики как учебной дисциплины. Пятый - этап возобновления риторики как учебной дисциплины в советской системе образования. Преобладает обучение агитационным речам, составление лозунгов, прославления деятельности партии и правительства. Шестой - этап актуализации риторической подготовки в профессиональном образовании. Во второй половине ХХ века усиливается интерес к публичной речи. Это связано с изменениями в общественно-политической жизни страны, которая активно занималась процессами перестройки, расширением круга международного сотрудничества, появлением новых общественно-значимых проектов. The article defines and substantiates the stages, reveals the leading tendencies of development of rhetoric as a discipline in various educational institutions of Ukraine in the period from XVI to XX century. The first stage is marked by the emergence of qualitatively new educational institutions in Ukraine - fraternal schools. All system of rhetoric education was based on constant repetitions, included a survey on theoretical issues of rhetoric, public speeches, disputes and examinations were aimed at preparing graduates for future public activities. The second stage of the establishment and development of rhetoric as a subject in the Kyiv-Mohyla Academy and Orthodox Collegiums. The following features of it are defined: the expansion of the content of the program material, the process of education is clearly divided into theoretical and practical classes, teachers become the authors of textbooks on rhetoric, which take into account Ukrainian mentality, and diversify the forms of work in classes. Teachers of the Orthodox Colleges have significantly diversified the forms of work in rhetoric classes: dialogues, recitation, debate, participation in plays contributed to the development of oratory, literary abilities of students. The third stage is the active development of rhetorical issues and the development of rhetoric in university education. After the adoption of the new curriculum in 1804, the university education significantly expanded the boundaries of teaching humanities (including linguistic) disciplines. Students were encouraged to find interesting folk forms, study folk traditions, support ritual and calendar holidays, which formed the basis of rhetorical skills. The fourth stage is the critique and decline of rhetoric as a discipline. It is noted that the change in attitude towards rhetoric in the middle of the XIX century is explained by a whole set of reasons, first of all its politicization. In Ukraine, it was discredited as a discipline which supports the institute of power. The fifth stage is the renewal of rhetoric as a discipline in the Soviet system of education. The prevalence is the training of campaigning speeches, slogans, and the celebration of party and government activities. This stage did not diversify the forms and methods of teaching, the content was expanded as a result of a thorough study of the Marxist-Leninist theory. The sixth stage is the actualization of rhetorical training in vocational education. In the second half of the twentieth century, interest in public broadcasting was increasing. This was due to changes in the socio-political life of the country, which were actively concerned with the processes of restructuring, the expansion of international cooperation, the emergence of new socially significant projects.

280-290

Authors: О. Л. Шумський

У роботі обґрунтовано необхідність переорієнтації вектору існуючої «знаннєво-компетентнісної» парадигми вищої освіти майбутніх учителів іноземних мов на лінгвосамоосвіту. Розглянуто основні індивідуально- психологічні особливості студентів, які слід ураховувати при організації їхньої лінгвосамоосвітньої діяльності. Проаналізовано специфіку протікання інформаційних процесів у свідомості людини. Виявлено властивості інтелекту, що складають основу цих концептів. Представлено та описано основні категорії когнітивних стилів вивчення іноземної мови. Подано характеристики людей з різними типами сприйняття інформації. Висвітлено особливості внутрішньої організації психіки індивіда на рівні різниці між функціонуванням півкуль головного мозку та вказано на істотне значення досягнення узгодженості в їх активності для забезпечення більш успішної лінгвосамоосвітньої діяльності. Показано відмінності між різними типами темпераменту студентів та акцентовано увагу на доцільності обирання відповідних форм роботи з іншомовного самонавчання з метою організації більш комфортного тренувального лінгвосамоосвітнього середовища. В работе обоснована необходимость переориентации вектора существующей «знаниево-компетентностной» парадигмы высшего образования будущих учителей иностранных языков на лингвосамообразование. Рассмотрены основные индивидуально-психологические особенности студентов, которые следует учитывать при организации их лингвосамообразовательной деятельности. Проанализирована специфика протекания информационных процессов в сознании человека. Выявлены свойства интеллекта, составляющие основу этих концептов. Представлены и описаны основные категории когнитивных стилей изучения иностранного языка. Поданы характеристики людей с различными типами восприятия информации. Освещены особенности внутренней организации психики индивида на уровне различия между функционированием полушарий головного мозга и указано на существенное значение достижения согласованности в их активности для обеспечения более успешной лингвосамообразовательной деятельности. Показаны различия между типами темперамента студентов и акцентировано внимание на целесообразности выбора соответствующих форм работы по иноязычному самообучению с целью организации более комфортной тренировочной лингвосамообразовательной среды. In the paper it is substantiated that the vector of existent higher education paradigm should be reoriented from the “knowledge-based” and “competency- based” models to self-education. The reason for this is mankind’s entering the postindustrial epoch which is characterised by globalisation and all-round informatisation of the society. The arguments for the importance of teaching university students, including future foreign language teachers, how to study independently within the scope of continuous linguistic self-education, which is one of the key factors of developing their subjectness and effective instrument of constant raising their proficiency level, are adduced. A number of psychological aspects of linguistic self-education is considered. In particular, the main individual psychological peculiarities of students, which should be taken into account while organising their linguistic self-educational activities, are specified. The levels, at which the personality’s self-realisation is actualised, are characterised. The specific character of informational processes in the human’s consciousness, which form the basis of his / her intellectual activity, is analysed. The essence and differences between the notions “learning capability” and “scholarship” are defined. The features of intellect, which underlie the above mentioned concepts, are detected. The basic categories of cognitive styles of foreign language learning are presented and described. The characteristics of people with various types of information perception are elucidated. The meanings of terms “individual style of activity” and “individual style of self-regulation” are ascertained and distinctions between them are detailed. The peculiarities of the individual’s internal psychic organisation at the level of the difference between the functions of cerebral hemispheres are outlined. It is pointed out the substantial significance of achieving the concordance in the activity of hemispheres in order to provide more successful linguistic self-educational activities. The differences between the types of students’ temperament are shown and the relevance of selecting appropriate forms of work on foreign language self-instruction for the purpose of creating comfortable training linguistic self-educational environment for future foreign language teachers is emphasised.

12-20

Authors: В. М. Олішевич

У статті йдеться про компетентнісний підхід у науковій площині. Визначаються концептуальні проблеми впровадження компетентнісного підходу. На підставі аналізу науково-методичної літератури зазначено, що компетентнісний підхід є ключовим об’єктом рефлексії в сучасній українській педагогіці. «Компетентність» розглядається як альтернативна класична тріада «знання – уміння – навички». Виявляються ключові суперечності між різними методологіями визначення термінології компетентнісної парадигми. У роботі виявляється сукупність концептуальних припущень, що складають підґрунтя відмінних визначень освітніх компетентностей. При цьому проводиться логічний аналіз цих припущень і установлюються критерії концептуальної оцінки відмінних методологій розуміння компетентнісного підходу. В статье говорится о компетентностном подходе в научной плоскости. Определяются концептуальные проблемы внедрения компетентностного подхода. На основании анализа научно-методической литературы отмечено, что компетентностный подход является ключевым объектом рефлексии в современной украинской педагогике. «Компетентность» рассматривается как альтернативная классическая триада «знания - умения - навыки». Выявляются ключевые противоречия между различными методологиями определения терминологии компетентностной парадигмы. В работе выявляется совокупность концептуальных предположений, составляющих основу отличительных определений образовательных компетенций. При этом проводится логический анализ этих предположений, и устанавливаются критерии концептуальной оценки отличительных методологий понимание компетентностного подхода. The article refers to the competence approach in the scientific plane. Conceptual problems of implementing the competence approach are identified. On the basis of the scientific literature it is indicated that the competence approach is a key object of reflection in modern Ukrainian pedagogy. "Competence" is considered as an alternative classical triad "knowledge - skills - abilities". The key contradictions between different methodologies of determining the terminology of the competence paradigm are identified. The work reveals a set of conceptual assumptions that form the basis of different definitions of educational competencies. It is made a logical analysis of these assumptions and it is established criteria of conceptual assessment of different methodologies for understanding the competence approach.

32-41

Authors: С. О. Моргунова

У статті розглянуто особливості підготовки до соціальної взаємодії майбутніх менеджерів організацій і адміністрування у разі створення певних педагогічних умов. Обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх менеджерів організацій і адміністрування до соціальної взаємодії: формування позитивної мотивації до соціальної взаємодії; спрямованість змісту гуманітарних дисциплін на підготовку майбутніх менеджерів організацій і адміністрування до соціальної взаємодії; упровадження у навчально-виховний процес професійної підготовки майбутніх менеджерів факультативного навчально-практичного спецкурсу «Тренінг соціальної взаємодії». Доведено, що реалізація визначених та теоретично обґрунтованих педагогічних умов сприятиме підвищенню ефективності підготовки до соціальної взаємодії майбутніх менеджерів організацій і адміністрування. В статье рассмотрены особенности подготовки к социальному взаимодействию будущих менеджеров организаций и администрирования при создании определенных педагогических условий. Обоснованы педагогические условия подготовки будущих менеджеров организаций и администрирования к социальному взаимодействию: формирование положительной мотивации к социальному взаимодействию; направленность содержания гуманитарных дисциплин на подготовку будущих менеджеров организаций и администрирования к социальному взаимодействию; внедрение в учебно-воспитательный процесс профессиональной подготовки будущих менеджеров факультативного учебно-практического спецкурса «Тренинг социального взаимодействия». Доказано, что реализация установленных и теоретически обоснованных педагогических условий будет способствовать повышению эффективности подготовки к социальному взаимодействию будущих менеджеров организаций и администрирования. The problems of the usage of SMART-technologies for the formation of foreign language professional communicative competence of the future manager are regarded in the article. It is emphasized that the usage of SMART-technologies creates new opportunities for the education system, consisting in particular, in the establishment of new guidelines for teachers in training and assessment of students. Examples of the usage of SMART-technologies in the Kharkiv National Automobile and Highway University on the lessons of foreign language for students-future managers are given. It is stressed that the concept of Smart-training that is implemented in KHNADU allows teacher not only to broadcast well-known facts but to navigate high-quality content. Alleged that experience of using SMART-technology at the lessons of foreign language in HNADU shows that they can effectively organize the group and independent work of students in the class, contribute to the improvement of skills and abilities of students, allow to individualize the learning process, increase the interest to the lessons of foreign language and stimulates cognitive activity of students to make practical lessons more modern and attractive for students.

50-58

Authors: Л. М. Калашнікова, В. В. Петрова

У статті розглянуто сутність «усвідомленості» як психологічної (особлива характеристика психічних і розумових дій особистості) та педагогічної (якісна характеристика результатів навчання) категорії, охарактеризовано шляхи і способи формування усвідомлених знань школярів. Поняття усвідомленість розкрито через суміжне поняття осмислення, яке не можливе без високого ступеня розуміння матеріалу, що вивчається. Приведено ряд ознак розуміння, на які посилаються дослідники при визначенні цього поняття. Проаналізовані три рівні прояву усвідомлених знань, особливості їх формування при застосуванні пояснювально-ілюстративного, частково-пошукового і дослідницького методів навчання та вираження в певних уміннях індивіда. Виявлено, що найбільш ефективним для формування якісних усвідомлених знань є дослідницький метод, оскільки для здійснення самостійного дослідження нових знань школярі повинні володіти достатньо якісними базовими знаннями. Усвідомленість знань визначає здатність школяра до вияву нового знання в будь-яких формах його вираження. В статье рассмотрены сущность «осознанности» как психологической (особая характеристика психических и умственных действий личности) и педагогической (качественная характеристика результатов обучения) категории, охарактеризованы пути и способы формирования осознанных знаний школьников. Понятие осознанность раскрыто через смежное понятие осмысление, которое невозможно без высокой степени понимания изучаемого материала. Приведѐн ряд признаков понимания, на которые ссылаются исследователи при определении этого понятия. Проанализированы три уровня проявления осознанных знаний, особенности их формирования при применении объяснительно-иллюстративного, частично-поискового и исследовательского методов обучения и выражение в определенных умениях индивида. Выявлено, что наиболее эффективным для формирования качественных осознанных знаний является исследовательский метод, поскольку для осуществления самостоятельного исследования новых знаний школьники должны обладать достаточно качественными базовыми знаниями. Осознанность знаний определяет способность школьника к проявлению нового знания в любых формах его выражения. The essence of "awareness" as psychological (special description of psychical and mental actions of personality) and pedagogical (high-quality description of results of studies) categories are considered in the article, ways and methods of forming knowledge of schoolchildren are described. The concept of awareness is revealed through a related concept of comprehension, which is impossible without a high degree of understanding of the material being studied. A number of signs of understanding are cited, to which the researchers refer when defining this concept. Three levels of manifestation of conscious knowledge, the features of their formation in the application of explanatory-illustrative, partially-search and research methods of instruction and expression in certain skills of the individual are analyzed. It was revealed that the research method is the most effective for the formation of qualitative conscious knowledge, since for students to carry out an independent study of new knowledge, they must have sufficient qualitative basic knowledge. Awareness of knowledge determines the student's ability to manifest new knowledge in any form of expression.

69-77

Authors: А. В. Маклакова

У статті проаналізовано основні підходи до визначення змісту таких понять, як «діяльність», «професійна діяльність», «професія», «проект», «проектування», «проектувальна діяльність». Проектувальна діяльність розглядається не ізольовано, а в аспекті дотичності до конкретної професії. У статті визначаються основні завдання та обов’язки техніків-технологів та розкриває суть і особливості їх цілеспрямованої підготовки до проектувальної діяльності. Підкреслюється, що якісна підготовка майбутніх техніків-технологів машинобудівного профілю в процесі навчання є нагальною потребою сьогодення. У процесі професійної підготовки важливим показником її якості стає ступінь розвитку та володіння майбутніх техніків-технологів проектувальними вміннями, тобто їх готовність до проектувальної діяльності. Робиться висновок, що проектувальна діяльність орієнтована на створення або вдосконалення існуючих і впровадження нових проектів, а готовність майбутнього фахівця технічного профілю виявляється в проектуванні на основі володіння спеціальними проектно-конструкторськими знаннями і вміннями, використанні сучасних технологій і засобів проектування, обґрунтованого вибору і оптимізації в разі багатоваріантності рішень, обліку швидкої зміни технологій, забезпеченні відповідності розроблюваних проектів технічним завданням і чинним нормативним документам з проектування, додержанні високої якості продукції. В статье проанализированы основные подходы к определению содержания таких понятий, как «деятельность», «профессиональная деятельность», «профессия», «проект», «проектирование», «проектировочная деятельность». Проектировочная деятельность рассматривается не изолированно, а в аспекте отношения к конкретной профессии. В статье рассматриваются основные задачи и обязанности техников-технологов и раскрывает суть и особенности их целенаправленной подготовки к проектировочной деятельности. Под-черкивается, что качественная подготовка будущих техников-технологов машиностроительного профиля в процессе обучения является необходимой на сегодняшний день. В процессе профессиональной подготовки важным показателем ее качества становится степень развития и владения будущих техников-технологов проектировочными умениями, то есть их готовность к проектировочной деятельности. Делается вывод, что проектировочная деятельность ориентирована на создание или совершенствование существующих и внедрение новых проектов, а готовность будущего специалиста технического профиля оказывается в проектировании на основе владения специальными проектно-конструкторскими знаниями и умениями, использовании современных технологий и средств проектирования, обоснованного выбора и оптимизации при многовариантности решений, учета быстрого изменения технологий, обеспечении соответствия разрабатываемых проектов техническим заданиям и действующим нормативным документам по проектированию, соблюдении высокого качества продукции. The article analyzes the main approaches to the definition of the content of such concepts as "activity", "professional activity", "profession", "project", "design", "designing activity". Designing activities are not considered in isolation but in attitude to a particular aspect of the profession. The article considers the main tasks and duties of technician and reveals the essence and peculiarities of their preparation for the targeted planning activity. It is emphasized that high-quality training of future machine building technician in the learning process is essential today. In the process of training an important indicator of its quality becomes the degree of development and ownership of future technician designing skills, is their willingness to designing activity. The conclusion is that designing activity is focused on the creation or improvement of existing and introduction of new projects, and the willingness of future technical specialists is the design on the basis of ownership of the special planning and design knowledge and skills, the use of modern technologies and design tools, make informed choices and optimization at multi-variant solutions, taking into account the rapid changes in technology, ensuring compliance with development projects' specifications and the current regulations for the design, compliance with the highest quality products.

86-99

Authors: О. Л. Свистак-Яроцька

Стаття присвячена аналізу теоретичних основ екологічної освіти від перших спроб пов`язати стан навколишнього середовища зі станом освіти в кінці ХІХ ст. до сучасного визначення екологічної освіти як необхідної складової освіти для сталого розвитку. Зазначено, що в науковій педагогічній літературі використовуються поняття «природоохоронна освіта» (natural study), «освіта в галузі охорони навколишнього середовища» (conservational education), «екологічна освіта» (environmental education). Відмічено, що обговорення терміну «екологічна освіта» на міжнародному рівні розпочалось в 60-ті роки і було пов`язане зі зростанням усвідомлення світовою громадськістю екологічних проблем. Показано генезис визначення поняття «екологічна освіта», починаючи від першого вживання поняття як педагогічного терміну Томасом Притчардом в 1948 році до початку ХХІ століття. Акцентовано увагу на велику роль міжнародних конференцій з екологічної освіти в Белграді (1975), Тбілісі (1977), Москві (1987) для закладення теоретичних основ здійснення екологічної освіти; на активізацію наукових досліджень, присвячених розробці теорії екологічної освіти після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН в 1982 році «Всесвітньої хартії природи», в якій сказано про відповідальність кожної країни за збереження природи для теперішнього та майбутніх поколінь. Проаналізовано погляди науковців щодо ролі освіти та екологічної освіти зокрема для розвитку суспільства. Зазначено міжнародні події, визначальні для теорії та практики екологічної освіти. Зроблено висновок, що викладені визначення екологічної освіти, цілі і завдання екологічної освіти, численні наукові публікації щодо теоретичних основ екологічної освіти виявляють значне місце екологічної освіти для вирішення проблем довкілля та гармонійного існування людства. Статья посвящена анализу теоретических основ экологического образования от первых попыток связать состояние окружающей среды с состоянием образования в конце ХIХ в. до современного определения экологического образования как необходимой составляющей образования в интересах устойчивого развития. Отмечено, что в научной педагогической литературе используются понятия «природоохранное образование» (natural study), «образование в сфере охраны окружающей среды» (conservational education), «экологическое образование» (environmental education). Также отмечено, что обсуждение термина «экологическое образование» на международном уровне началось в 60-х годах и было связано с ростом понимания мировой общественностью экологических проблем. Показан генезис определения понятия «экологическое образование», начиная от первого употребления понятия как педагогического термина Томасом Притчардом в 1948 году до начала ХХI в. Акцентировано внимание на роль международных конференций по экологическому образованию в Белграде (1975), Тбилиси (1977), Москве (1987) для создания теоретических основ осуществления экологического образования; на активизацию научных исследований, посвященных разработке теории экологического образования после принятия Генеральной Ассамблеей ООН в 1982 году «Всемирной хартии природы», в которой говорится об ответственности каждого государства за сохранение природы для современных и будущих поколений. Осуществлен анализ взглядов ученых на роль образования и экологического образования в частности в развитии общества. Сделан вывод о том, что изложенные определения экологического образования, цели и задания экологического образования, многочисленные публикации, посвященные теоретическим основам экологического образования, определяют значительное место экологического образования для решения проблем окружающей среды и гармоничного существования общества. This article is dedicated to analysis of the theoretical foundations of the environmental education since the first attempts to link environment with the condition of education in the late nineteenth century to the modern definition of environmental education. It is pointed out on the using of approaches to the definitions «environmental education», «natural study», «nature protection», «conservational education», «sustainable development» in scientific pedagogical literature. It is mentioned in the article that the discussion of the term "environmental education" at the international level began in the 1960s and was connected with the increasing world awareness of environmental problems. The article also indicates the genesis of the definition of "environmental education" from the first use of the concept as a teaching period by Thomas Pritchard in 1948 to the beginning of the XXI century. The article focused on the important role of international conferences on environmental education in Belgrade (1975), Tbilisi (1977), Moscow (1987) for creation the theoretical foundations of the implementation of environmental education; research on the development of the environmental education theory after the adoption of the UN General Assembly in 1982, "World Charter for Nature" states the responsibility of each country for the preservation of nature for present and future generations. It was analyzed the views of scientists on the role of education and environmental education in particular for the social development. The international events which are defining the theory and practice of environmental education are mentioned. It is concluded that the definitions of the environmental education, goals and objectives of environmental education, numerous scientific researches on the theoretical foundations of environmental education find a significant place of the environmental education for solving the environmental problems and the harmonious human existence.

110-118

Authors: Н. А. Хміль

У статті наголошується, що професійна готовність майбутнього учителя до використання хмарних технологій у навчально-виховному процесі як цілісне утворення інтегрує в собі мотиваційно-ціннісний компонент, як необхідний та системоутворюючий. Розкривається зміст мотиваційного критерію, який є мірою для оцінки ступеню усвідомлення студентами необхідності опанування хмарних технологій та їх використання для продуктивної організації навчальної, проектної, дослідницької, самостійної та позанавчальної діяльності учнів із метою всебічного розвитку їх особистості. Теоретично обґрунтовуються показники мотиваційного критерію, оцінка яких здійснювалася відповідно до розробленого діагностичного інструментарію: тест-опитувальник для діагностики мотивації досягнення успіху (методика Т. Елєрс), діагностика мотивів навчальної діяльності студентів (методика А. Реан и В. Якунін у модифікації Н. Бадмаєвої), анкета «Педагогічна самооцінка здатності майбутніх учителів до організації навчально-виховного процесу із використанням хмарних технологій» (розроблена самостійно), анкети «Мотивація студентів педагогічного вишу до самоосвіти» (розроблена самостійно). Враховуючи ступінь прояву визначених показників мотиваційного критерію професійної готовності майбутніх учителів, у статті виокремлюються три рівні його сформованості: низький (репродуктивний), середній (рефлексивний), високий (дослідницький). В статье отмечается, что профессиональная готовность будущего учителя к использованию облачных технологий в учебно-воспитательном процессе как целостное образование интегрирует в себе мотивационный компонент, как необходимый и системообразующий. Раскрывается содержание мотивационного критерия, который является мерой оценки степени осознания студентами необходимости освоения облачных технологий и их использования для продуктивной организации учебной, проектной,исследовательской, самостоятельной и внеучебной деятельности учащихся с целью всестороннего развития их личности. Теоретически обосновываются показатели мотивационного критерия, оценка которых осуществлялась в соответствии с разработанным диагностическим инструментарием: тест-опросник для диагностики мотивации достижения успеха (методика Т. Элерс), диагностика мотивов учебной деятельности студентов (методика А. Реан и В. Якунин в модификации Н. Бадмаевой), анкета «Педагогическая самооценка способности будущих учителей к организации учебно-воспитательного процесса с использованием облачных технологий» (разработана самостоятельно), анкеты «Мотивация студентов педагогического вуза к самообразованию» (разработана самостоятельно). Учитывая степень проявления определенных показателей мотивационного критерия профессиональной готовности будущих учителей, в статье выделяются три уровня его сформированности: низкий (репродуктивный), средний (рефлексивный), высокий (исследовательский). The article notes stresses that professional readiness of future teachers to using Cloud technologies in educational process as holistic education integrates a motivational and value component, as important and system-building. The article deals with the contents of motivational criterion which, according to the author, is a measure for assessing students ' awareness of the importance of mastering Cloud technologies and their use for productive training, project, research, self and extra-curricular activities of students, aiming at full development of their personalities. Indicators of motivational criterion are theoretically explained. Their assessment is carried out in accordance with the developed diagnostic tools: a test questionnaire for diagnosing succeed motivation (methodology by Ernst Heinrich Ehlers), diagnosing motives of students’ learning activities (methodology by A. Rean and V. Yakunin with modification by N. Badmaev), a questionnaire “Pedagogical self-assessment of future teachers’s abilities to organizing educational process with Cloud technologies” and “Motivation of University students to self-education” (author’s methodology). Taking into account the degree of certain indicators of motivational criterion in professional readiness of future teachers, there are three levels of its formation: low (reproductive), intermediate (reflexive), high (research).

129-135

Authors: В. Ю. Бугаєва

У статті актуалізовано увагу на проблеми конкурентноспроможності сучасних фахівців ІТ-спеціальності; зауважено на позитивність осучаснення форм і методів їхньої підготовки. Розкрито дефініцію “гейміфікація”, що змістовно представлено на основі реалізації ігрових технологій. Розглядаються загальні відомості використання ігрових інструментів у неігрових процесах. На основі галузевих першоджерел щодо визначення поняття “гейміфікація” та вивчення досвіду науковців та фахівців бізнесу, маркетингу, розробки ігор у статті наведено переваги використання гейміфікації у професійному середовищі, представлені перспективи їх застосування як форми організації навчального процесу. Низкою прикладів з авторського досвіду робота підтверджує доцільність використання гейміфікації у навчанні для підвищення мотивації та залученності до діяльності, формування активної професійної поведінки майбутніх фахівців технічних ВНЗ. Визначено особливості реалізації гейміфікації у навчальному процесі: застосування сервіс-програм для встановлення справедливих рейтингів успішності студентів; функціонування постійного режиму зворотнього зв’язку як умови ефективного управління процесом навчання; створення гейміфікованого простору, в якому користувач спостерігає власний прогрес; формування у користувачів відчуття залученності до діяльності. В статье актуализировано внимание на проблемы конкурентоспособности современных специалистов ИТ-сферы; отмечена позитивность модернизации форм и методов их подготовки. Раскрыто понятие "геймификация", что содержательно представлено на основе реализации игровых технологий. Рассматриваются общие сведения использования игровых инструментов в неигровых процессах. На основе отраслевых первоисточников относительно определения понятия "геймификация" и изучения опыта ученых и специалистов бизнеса, маркетинга, разработки игр в статье приведены преимущества использования геймификации в профессиональной среде, представлены перспективы их применения в качестве формы организации учебного процесса. Рядом примеров из авторского опыта работа подтверждает целесообразность использования геймификация в обучении для повышения мотивации и вовлеченности в деятельность, формирование активного профессионального поведения будущих специалистов технических вузов. Определены особенности реализации геймификация в учебном процессе: применение сервис-программ для установления справедливых рейтингов успеваемости студентов; функционирование постоянного режима обратной связи как условия эффективного управления процессом обучения; создание пространства, в котором пользователь наблюдает собственный прогресс; формирование у пользователей ощущения вовлеченности в деятельность. The article focuses attention on the problems of competitiveness of modern IT professionals speciality; notes positivity of forms and methods modernization in their preparation. Reveals the definition of "gamification" that presents the content that is based on game technology implementation. The use of game tools in nongame processes is under the consideration in the following article. Taking into account the professionally oriented literature concerning the definition of "gamification" and studying the existing experience of researches and specialists in business, marketing, game development the article provides the benefits of using gamification in the professional environment, shows the prospects of their use as a form of educational process. A number of examples from the author's work experience supports the use of gamification in education to improve motivation and promote involvement in work, forming active professional behaviour of future professionals at technical universities. The features of gamification implementation in the educational process are the following: using the service programs for fair ratings of students’ perfomance; functioning of continuous feedback as a condition for effective management of the learning process; creating the gamification environment in which the user is watching his/her own progress; forming the feeling of involvement into work.

149-157

Authors: О. Г. Олексієнко

Вивчення ціннісних орієнтацій студентів сьогодення є актуальним, оскільки майбутній стан суспільства залежить від того, який фундамент цінностей буде закладений у молоді. У статті розглядаються ціннісні орієнтації студентів Донбаського державного технічного університету, які складають основу життєвої мотивації і світогляду особистості. Проаналізовано ряд різноманітних методик щодо ранжирування цінностей у студентів. На основі дослідження встановлено, що домінуючими цінностями у юнаків на даному віковому етапі розвитку особистості є: матеріальне становище, добробут та здоров'я сім’ї, політична та соціальна свідомість. В результаті проведеного опитування виявлено, що процес формування та розвиток ціннісних орієнтацій молоді безпосередньо зв′язаний з появою побоювань щодо перешкод у досягненні найважливіший життєвих цілей. З'ясовано, що найсильніший страх  це залишитись без матеріальних засобів існування, без роботи, житла та сім'ї. Изучение ценностных ориентаций современного студента является актуальным, поскольку будущие направления развития общества зависят от того, какой фундамент ценностей будет заложен у молодежи. В статье рассматриваются ценностные ориентации студентов Донбасского государственного технического университета, которые составляют основу жизненных мотиваций и мировоззрения личности. Проанализирован ряд различных методик ранжирования ценностей у студентов. На основе исследования определено, что доминирующими ценностями молодых людей на данном возрастном этапе развития личности являются: материальное состояние, благополучие и здоровье семьи, политическая и социальная активность. В результате проведенного опроса выявлено, что процесс формирования и развития ценностных ориентаций молодежи непосредственно связан с появлением опасений относительно препятствий в достижении важнейший жизненных целей. Выяснено, что самый сильный страх  это страх остаться без материальных средств к существованию, без работы, жилья и семьи. Studying value orientations of today’s students’ is of great importance because the future state of the society depends on the values foundation established in young people. The value orientations forming the basis for life motivation and personal outlook of Donbass State Technical University students are investigated in the paper. A number of different methods for ranking the students’ values are analyzed. Based on the investigation it is determined that the dominant values for young people at this age stage are financial conditions, family health and welfare, political and social consciousness. As a result of the survey conducted it is discovered that the process of formation and development of young people value orientations is directly connected with appearing the apprehensions about obstacles in achieving the most important life goals. It is clarified that the strongest fear is to be without material means of subsistence, without work, housing and family. Such aspects of the problem as determining the value of the parents, teachers, government and local authorities in the process of formation and development of values and value orientation system in general among students need further scientific development and practical solution.

167-174

Authors: Ю. Г. Барабаш

У статті розглядається поняття іншомовної комунікативної компетенції у контексті професійного розвитку особистості. Автор наголошує на важливості удосконалення іншомовної комунікативної компетенції як обов'язкової умови професійної компетентності фахівця. Розуміння конкретних завдань, мотивація є важливими факторами організації процесу підвищення іншомовної мовленнєвої компетенції. Розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, а саме технологій мобільного навчання забезпечує ефективність, гнучкість, динамічність і доступність навчання. Мобільне навчання посідає вагоме місце у процесі розвитку мовленнєвих вмінь. У дослідженні проаналізовано онлайн ресурси, такі як тести, аудіо та відео матеріали, ігри, словники, мобільні додатки з удосконалення мовленнєвих вмінь. Автор наголошує на використанні мобільних пристроїв, які відіграють важливу роль у нашому повсякденному житті, як потужної ефективної навчальної технології. Запропоновано інші шляхи підвищення рівня мовленнєвої компетенції, такі як навчання в мовних школах, підготовка до міжнародних іспитів. У статті проаналізовано технології навчання й навчальні ресурси. В статье рассматривается понятие иноязычной коммуникативной компетенции в контексте профессионального развития личности. Автор подчеркивает важность совершенствования иноязычной коммуникативной компетенции как обязательного условия профессиональной компетентности специалиста. Понимание конкретных задач, мотивация являются важными факторами организации процесса повышения иноязычной речевой компетенции. Развитие современных информационно-коммуникационных технологий, а именно технологий мобильного обучения обеспечивает эффективность, гибкость, динамичность и доступность обучения. Мобильное обучение занимает важное место в процессе развития речевых умений. В исследовании проанализированы онлайн ресурсы, такие как тесты, аудио и видео материалы, игры, словари, мобильные приложения по совершенствованию коммуникативных умений. Автор делает акцент на использовании мобильных устройств, которые играют важную роль в нашей повседневной жизни, как мощной эффективной учебной технологии. Предложены другие пути повышения уровня речевой компетенции, такие как обучение в языковых школах, подготовка к международным экзаменам. В статье проанализированы технологии обучения и учебные ресурсы. In the article the concept of foreign language communicative competence in the context of professional development of the individual has been considered. The author emphasizes the importance of improving foreign language communicative competence as a prerequisite of professional competence of the expert. Understanding the specific tasks and motivation are important factors in the process of improving foreign language competence. The development of modern information and communication technologies, such as mobile learning technology provides effectiveness, flexibility, agility and accessibility of education. Mobile learning occupies an important place in the development of foreign communication skills. Online resources such as tests, audio and video materials, games, dictionaries, mobile applications to improve foreign communication skills have been analysed in the research. The author emphasizes the use of mobile devices, which play an important role in our daily lives as powerful and effective educational technology. Other ways to enhance communicative competence, such as study in language schools, preparation for international exams have been considered. Training technologies and educational resources have been analysed in the article.

186-194

Authors: В. В. Гаргін

У статті визначено наступні етапи проектно-технологічної діяльності: організаційно-підготовчий етап, на якому перед школярами постає проблема; конструкторський етап, де планується технологія виготовлення виробу; технологічний етап, на якому учні виконують технологічні операції; заключний етап, де здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту. Розглянуто місце проектно-технологічної діяльності в інтелектуальному розвитку дитини, що характеризується високою загальною і спеціальною освіченістю, широким колом і системністю знань про виробництво й природу; культурою розумової праці, умінням користуватися своїми знаннями, застосовувати їх у своїй практичній діяльності. Досліджено способи спільної діяльності учнів та учителя, в ході яких активізується творче мислення дитини, можливість здійснювати вільне обговорення проблемної ситуації. Зроблено висновки, які вказують на те, що, в ідеальному випадку, учні як майбутні технологи, конструктори, дизайнери мають навчатись бачити проблемну область, виходячи з власних потреб чи потреб суспільства і, працюючи над цією проблемою, застосовувати вказані методи творчої діяльності, шукати шляхи вирішення відповідних проблем. В статье исследуются следующие этапы проектно-технологической деятельности: организационно-подготовительный этап, на котором перед школьниками возникает проблема; конструкторский этап, где планируется технология изготовления изделия; технологический этап, на котором учащиеся выполняют технологические операции; заключительный этап, где осуществляется конечный контроль, сравнение и испытание проекта. Рассмотрено место проектно-технологической деятельности в интеллектуальном развитии ребенка, которое характеризуется высокой общей и специальной образованностью, широким кругом и системностью знаний о производстве и природе; культурой умственного труда, умением пользоваться своими знаниями, применять их в своей практической деятельности. Исследованы способы совместной деятельности учащихся и учителя, в ходе которых активизируется творческое мышление ребенка, возможность осуществлять свободное обсуждение проблемной ситуации. Сделаны выводы, которые указывают на то, что, в идеальном случае, ученики, как будущие технологи, конструкторы, дизайнеры должны учиться видеть проблемную область, исходя из собственных потребностей или потребностей общества и, работая над этой проблемой, применять указанные методы творческой деятельности, искать пути решения соответствующих проблем. The article examines following stages of the project-technological activity: organize and preparatory phase, during which the students face the problem; the engineering phase, where the manufacture of products is planned; technological stage, when students perform technological operations; the final stage, where the final inspection, comparison and testing of the project are made. There was considered the place of production-engineering activities in the intellectual development of the child, which is characterized by a high general and special education, a wide range and systematic knowledge about the manufacture and nature; culture of intellectual labor, the ability to use their knowledge and apply them in their practice. There was studied the ways of the joint activity of students and teachers, during which has been activating the creative thinking of a student, the opportunity to exercise free discussions of the problematic situation. The conclusions have been made, which indicate that, in ideal, students as future engineers, constructors, designers must learn to see the problem are a on the basis of their own needs or the needs of society and while working on this problem, should apply these methods of creative activity, seek solutions of the relevant problems.

204-214

Authors: Г. А. Дегтярьова

Акцентовано увагу на тому, що від здатності вчителя самостійно оцінювати професійно-педагогічну діяльності залежить зростання його педагогічної майстерності, зокрема його ІК-компетентності. Самооцінюванню можуть слугувати не тільки опитувальні листи, анкети, тести, а й факторно-критеріальні моделі (кваліметричні), які розроблено на основі вимог, запропонованих Г. Єльниковою і З. Рябовою. Наведено аналіз результатів самооцінювання вчителями філологічних дисциплін власного рівня ІК-компетентності до і після підвищення ними кваліфікації в галузі ІКТ протягом андрагогічного циклу за допомогою факторно-критеріальних моделей до початку формувальних заходів і на завершальному етапі експерименту. Дані констатувального етапу засвідчують, що учасники експериментальної та контрольної груп мають приблизно однаковий рівень ІК-компетентності. За допомогою методів математичної статистики здійснено аналізу вірогідності результатів (середній коефіцієнт kсер. рівнів ІК-компетентності вчителів експериментальної та контрольної груп і його приріст Δkсер., метод порівняння приросту середнього коефіцієнту вищезазначених параметрів вимірювання). Показано, що факторно-критеріальні моделі є адекватним засобом визначення вчителями філологічних дисциплін власного рівня ІК-компетентності. Акцентировано внимание на том, что от способности учителя самостоятельно оценивать профессионально-педагогическую деятельность зависит рост его педагогического мастерства, в частности его ИК-компетентности. Для самооценки могут служить не только опросные листы, анкеты, тесты, но и факторно-критериальные модели (квалиметрические), которые разработаны на основе требований, предложеных Г. Ельниковой и З. Рябовой. Приведен анализ результатов самооценки учителями филологических дисциплин собственного уровня ИК-компетентности до и после повышения ими квалификации в области ИКТ в течение андрагогического цикла с помощью факторно-критериальных моделей до начала експеримента и на его завершающем этапе. Данные констатирующего этапа показывают, что участники экспериментальной и контрольной групп имеют примерно одинаковый уровень ИК-компетентности. С помощью методов математической статистики осуществлен анализ достоверности результатов (средний коэффициент kсер.. уровней ИК-компетентности учителей экспериментальной и контрольной групп и его прирост Δkсер., метод сравнения прироста среднего коэффициента вышеупомянутых параметров измерения). Показано, что факторно-критериальные модели являются адекватным средством определения учителями филологических дисциплин собственного уровня ИК-компетентности. The attention is focused on the fact that the ability of teachers to self-assess professional and pedagogical activity depends on the growth of their pedagogical skills, the IC competence. Self-assessment can serve not only questionnaires, surveys, tests, and factor and criterion model (qualimetrics), which is developed based on the requirements proposed by H. Yelnikova and Z. Ryabova. The analysis of results of self-assessment by teachers of philological disciplines their own level of IC competence before and after improve their qualifications in ICT during andragogues cycle using the factor and criterion model to the beginning of the forming events, and at the final stage of the experiment. The data of the ascertaining stage show that participants in the experimental and control groups have approximately the same level of IC competence. Using the methods of mathematical statistics of the analysis of the reliability of the results (the average ratio kсер. the level of IC competence of teachers in experimental and control groups and increase Δkсер., the method of comparison of the increase in the average ratio of the above-mentioned measurement parameters). It is shown that the factor and criterion model is adequate means of identifying teachers of philological disciplines their own level of IC competence.

227-234

Authors: І. С. Каменська, О. М. Бокшиц

У статті проаналізовано проблеми забезпечення якості знань з охорони праці в процесі підготовки майбутніх фахівців з охорони праці та визначені основні напрямки їх вирішення. Розглянуто функції та права інспектора з охорони праці, які вони повинні своєчасно та повністю використовувати у наглядовій роботі. Визначенні основні поняття дослідження. З’ясовано, що функціональна компетентність є складовою професійної компетентності інспектора з охорони праці і базується на його функціональних обов’язках і ролях. Встановлено, що діяльність майбутнього інспектора з охорони праці вимагає постійного професійного зростання у всіх сферах виробництва, що дозволить підвищити конкурентоспроможність на ринку праці та забезпечити виробництво кваліфікованими фахівцями з охорони праці. В статье проанализированы проблемы обеспечения качества знаний по охране труда в процессе подготовки будущих специалистов по охране труда и определены основные направления их решения. Рассмотрены функции и права инспектора по охране труда, которые они должны своевременно и полностью использовать в надзорной работе. Определены основные понятия исследования. Выяснено, что функциональная компетентность является составляющей профессиональной компетентности инспектора по охране труда и базируется на его функциональных обязанностях и ролях. Установлено, что деятельность будущего инспектора по охране труда требует постоянного профессионального роста во всех сферах производства, что позволит повысить конкурентоспособность на рынке труда и обеспечить производство квалифицированными специалистами по охране труда. In the article the problem of ensuring the quality of knowledge on labor protection in the process of training future specialists for labor protection are analyzed and the main directions of their solution are determined. The functions and rights of labor protection inspector, they must promptly and fully use in the oversight work are considered. The main concepts of the study are defined. It is found that functional competence is a component of professional competence of the inspector for the protection of labor and is based on its functional responsibilities and roles. It is established that the activity of the future inspector for labour protection requires continuous professional growth in all spheres of production, which will enhance the competitiveness on the labour market and ensure the production of qualified labor protection specialists.

248-256

Authors: В. В. Масич

Одним з найважливіших чинників, котрий сприяє продуктивності й успішності професійної діяльності інженера-педагога, є творчість. Творчість є одним із видів діяльності майбутнього інженера-педагога, що спрямований на ефективне вирішення професійних проблем з урахуванням дуального характеру його професійної діяльності, процес якої вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю, а результат має суб’єктивну або об’єктивну значущість. Творчість характеризується через такі ознаки як: продуктивність, новизна, індивідуальна неповторність, оригінальність, особистісна і соціальна значущість, активність і самостійність, прогресивність, наявність суперечності, проблемної ситуації або творчого завдання, наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних) і суб'єктивних (особистісних якостей) передумов для творчості. Творчість органічно пов'язана з пізнанням, відображенням дійсності, законів її розвитку і функціонування і включає: підготовку, дозрівання, осяяння і перевірку. Одним из важнейших факторов, который способствует производительности и успешности профессиональной деятельности инженера-педагога, является творчество. Творчество является одним из видов деятельности будущего инженера-педагога, направленным на эффективное решение профессиональных проблем с учетом дуального характера его профессиональной деятельности, процесс которой отличается новизной, оригинальностью, уникальностью, а результат имеет субъективную или объективную значимость. Творчество характеризуется через такие признаки: производительность, новизна, индивидуальная неповторимость, оригинальность, личностная и социальная значимость, активность и самостоятельность, прогрессивность, наличие противоречия, проблемной ситуации или творческой задачи, наличие объективных (социальных, материальных) и субъективных (личностных качеств) предпосылок для твор-чества. Творчество органично связано с познанием, отражением действительности, законов его развития и функционирования и включает: подготовку, созревание, озарение и проверку. One of the major factors that contributes to the productivity and success of professional activity of the engineer-teacher, is creativity. Creativity is one of the types of future engineers-teachers, which aims to effectively solve professional problems given the dual nature of its professional activities, a process which differs novelty, originality, uniqueness, and the result is a subjective or objective significance. Creativity is characterized by symptoms such as: performance, innovation, individual uniqueness, originality, personal and social significance, activity and independence, progressiveness, the presence of contradictions problematic situation or creative tasks, there is objective (social, material) and subjective (personal qualities) conditions for creativity. Creativity is organically linked with knowledge, a reflection of reality, the laws of its development and operation and includes: preparation, maturation, illumination and verification.

266-273

Authors: І. А. Небитова

У статті розглянуто проблему професійного зростання майбутніх вчителів початкових класів. Проаналізовано погляди знаних вчених на процес професійного зростання. Зазначено умови професійного зростання майбутніх вчителів, що висвітлені у змісті навчання в системі підготовки майбутніх вчителів початкових класів у вищих навчальних закладах. На основі напрацювань відомих науковців визначено сутність поняття "професійне зростання". Проаналізовано складові процесу професійного зростання та їх особливості. Визначено та узагальнено сутність сучасних підходів до професійного зростання майбутніх вчителів початкових класів. Зазначено та проаналізовано етапи професійного зростання майбутніх вчителів початкових класів. Доведено, що актуальність даного дослідження полягає в детальному вивченні професійного зростання майбутніх вчителів початкових класів, оскільки саме професійне зростання є важливим чинником у становленні майбутнього вчителя, як професіонала для його подальшої успішної професійної діяльності. В статье рассмотрена проблема профессионального роста будущих учителей начальных классов. Проанализированы взгляды известных ученых на процесс профессионального роста. Указаны условия профессионального роста будущих учителей, освещены в содержании обучения в системе подготовки будущих учителей начальных классов в высших учебных заведениях. На основе наработок известных ученых определена сущность понятия "профессиональный рост". Проанализированы составляющие процесса профессионального роста и их особенности. Определены и обобщенно сущность современных подходов к профессиональному росту будущих учителей начальных классов. Указаны и проанализированы этапы профессионального роста будущих учителей начальных классов. Доказано, что актуальность данного исследования заключается в детальном изучении профессионального роста будущих учителей начальных классов, поскольку именно профессиональный рост является важным фактором в становлении будущего учителя, как профессионала для его дальнейшей успешной профессиональной деятельности. In the article the problem of professional growth of future primary school teachers. Analyzed the views of prominent scientists in the process of professional growth. These conditions of future teachers professional development that highlights the content of education in training future elementary teachers in higher education. On the basis of developments known scientists the essence of the concept of "professional growth."Components of the process of professional growth and their features. Determined and summarized the essence of modern approaches to professional development of future elementary teachers. These and the stages of professional development of future teachers of primary klasiv. It is proved that the relevance of this study is a detailed study of the professional growth of future elementary school teachers, since professional growth is an important factor in the development of future teachers as professionals for its further successful professional activity.

285-293

Authors: А. В. Пасічніченко

Стаття містить аналіз змісту та методичних аспектів викладання навчальної дисципліни «Психологія дитячої творчості» студентам напряму підготовки 6.010101 - Дошкільна освіта. У статті обґрунтовано актуальність даного курсу, визначено його специфіку, мету, завдання, уміння та навички, якими повинні оволодіти студенти у результаті вивчення даної дисципліни. Зазначено, що програма курсу "Психологія дитячої творчості" складається з таких модулів: «Загальна характеристика творчої діяльності особистості» та «Психологічні особливості дитячої творчості». Детально проаналізовано зміст кожного змістового модуля навчальної дисципліни. У статті розглядаються методичні аспекти організації та проведення лекційних і практичних занять з кусу «Психологія дитячої творчості», визначено їх специфіку. Наголошується на ефективності проблемного викладу матеріалу, використанні у процесі проведення занять дискусій, ділових і рольових ігор, тренінгів, що сприятиме формуванню системи знань, умінь та навичок, які відповідають вимогам сучасності, та дозволять студентам ефективно їх реалізувати у майбутній практичній діяльності вихователя дошкільного навчального закладу. Статья включает анализ содержания и методических аспектов преподавания дисциплины «Психология детского творчества» студентам специальности 6.010101 - Дошкольное образование. В статье обоснована актуальность этого курса, определена его специфика, цели, задачи, умения и навыки, которыми студенты должны овладеть в результате изучения даной дисциплины. Отмечено, что программа курса «Психология детского творчества» состоит из следующих модулей: «Общие характеристики творческой деятельности личности» и «Психологические особенности детского творчества». Детально проанализировано содержание каждого модуля учебной дисциплины. В статье рассматриваются методические аспекты организации и проведения лекционных и практических занятий по курсу «Психология детского творчества», определена их специфика. Подчеркивается эффективность проблемного изложения материала и использование в процессе проведения занятий дискуссий, деловых и ролевых игр, тренингов, которые будут содействовать формированию системы знаний, умений и навыков, соответствующим требованиям нашего времени, и позволяющим студентам эффективно реализовать их в предстоящей практической деятельности воспитателя дошкольного учебного заведения. The article contains analysis of the matter and methodological aspects of teaching students of 6.010101 − Preschool Education training direction the academic discipline “Psychology of children's creativity”. The article substantiates the relevance of the course and defines its specifics, objectives, tasks and skills that students should master as a result of studying the discipline. It is indicated that the course “Psychology of children's creativity” consists of the following modules: “Overview of individual creativity” and “Psychological characteristics of children's creativity”. Detailed analysis of the issues of each content module of the discipline has been represented. The article considers methodological aspects of organizing and conducting lectures and practical classes on the course “Psychology of children's creativity” and determines their specificity. Special attention is given to the efficiency of problem-solving presentation of the material, using discussions, business and role-playing games, trainings during the classes to facilitate the formation of the system of knowledge and skills meeting the requirements of our time and allowing students to implement them effectively into their future practical work as a preschool teacher.

302-312

Authors: А. С. Бондаренко

У статті досліджується післявоєнний період діяльності Харківського державного учительського інституту як самостійного вищого педагогічного навчального закладу; визначено особливості організаційно-педагогічної діяльності учительського інституту за такими напрямами: навчальний, науково-дослідний, організаційний, ідейно-виховний, кадровий; виявлено позитиви і недоліки в роботі учительського інституту у зазначений період. У 1935 р. згідно з Постановою Раднаркому УРСР «Про підготовку педагогічних кадрів, систему педагогічної освіти та мережу педагогічних установ» при ХДПІ створюється дворічний учительський інститут, який у травні 1946 р. був виокремлений у самостійний ВНПЗ. У повоєнний період перед органами радянської влади досить гостро постала проблема нестачі кваліфікованих кадрів у закладах освіти, особливо у школах. Тому Харківський державний учительський інститут був покликаний виконати завдання якісної і короткотермінової (2 роки) підготовки вчителів для 5-7 класів, вихованих у дусі комуністичної ідейності. В статье исследуется послевоенный период деятельности Харьковского государственного учительского института как самостоятельного высшего педагогического учебного заведения; определены особенности организационно-педагогической деятельности учительского института за такими направлениями: учебный, научно-исследовательский, организационный, идейно-воспитательный, кадровый; обнаружены позитивы и недостатки в работе учительского института в обозначенный период. В 1935 г. согласно Постановлению Совета Министров СССР «О подготовке педагогических кадров, систему педагогического образования и сети педагогических учреждений» при ХГПИ создается двухлетний учительский институт, который в мае 1946 был выделен в самостоятельный ВУПЗ. В послевоенный период перед органами советской власти достаточно остро стоит проблема нехватки квалифицированных кадров в учебных заведениях, особенно в школах. Поэтому государственный учительский институт должен был выполнить задание качественной и краткосрочной (2 года) подготовки учителей для 5-7 классов, воспитанных в духе коммунистической идейности. The article examines the postwar period of the Kharkiv State Teachers Institute as an independent higher educational institution; The features of the organizational and educational activities Teachers Institute in the following areas: training, research, organizational, ideological education, personnel; found positives and shortcomings in the Teachers' Institute in the period. In the postwar period before the Soviet authorities rather acute problem of shortage of qualified personnel in educational institutions, especially in schools. In 1935 according to the Decree of People's Commissars of USSR "On the training of teachers, teacher education system and a network of educational institutions" at the Kharkiv State Pedagogical Institute created a two-year Teacher's Institute. One of the priority tasks standing before the Soviet Ukraine in the postwar period was the restoration of secondary education, including completion of the transition to universal seven-year education. So Kharkov state pedagogical institute was designed to do the job quality and short-term (2 years) teacher training for 5-7 classes, educated in the spirit of communist ideology.

322-330

Authors: Ю. В. Кузьменко

У публікації на підставі аналізу історико-педагогічної літератури висвітлено трансформаційні зміни в системі професійної освіти фахівців із трудової підготовки в Україні у період з 1950-х рр. ХХ – початку ХХІ ст.ст. Наголошено, що пошук конструктивних шляхів реформування системи національної освіти неможливий без врахування прорахунків та цінного історичного досвіду діяльності вітчизняних освітніх установ. З’ясовано, що складовими системи підготовки педагогічних кадрів є педагогічні училища, педагогічні інститути і інститути удосконалення вчителів. Установлено, що реформування означеної системи мало свої етапи, а саме: 1950-1958 рр., 1959-1983 рр., 1984-1990 рр., 1991 р. - початок ХХІ ст. Окреслено зміни у змісті навчання вчителів трудового навчання (уведення нових спеціальностей, оновлення навчальних планів, введення нових навчальних дисциплін і видів форм і методів навчання тощо). У результаті дослідження виокремлено ідеї конструктивного історико-педагогічного досвіду щодо формування освітньої складової фахівців із трудової підготовки. В статье на основе анализа историко-педагогической литературы раскрыты трансформационные изменения в системе профессионального образования специалистов по трудовой подготовке в Украине в период с 1950-х гг. ХХ – начало XXI века. Отмечено, что поиск конструктивных путей реформирования национальной системы образования невозможен без учета просчетов и ценного исторического опыта деятельности отечественных образовательных учреждений. Выяснено, что составляющие системы подготовки педагогических кадров это педагогические училища, педагогические институты и институты усовершенствования учителей. Установлено, что реформирование этой системы имело свои этапы, а именно: 1950-1958 гг., 1959-1983 гг., 1984-1990 гг., 1991 г. - начало XXI века. Очерчены изменения в содержании обучения учителей трудового обучения (введение новых специальностей, обновление учебных планов, введение новых учебных дисциплин, форм и методов учебы и т.д.). В результате исследования выделены идеи конструктивного историко-педагогического опыта по формированию образовательной составляющей специалистов по трудовой подготовке. The article is based on an analysis of historical and pedagogical literature about the transformational changes in vocational education experts from labor training in Ukraine during the 1950's of XX - XXI centuries. It is emphasized that the search for constructive ways of reforming the national education system is not possible without errors and valuable historical experience of domestic educational institutions. It was clarified that the components of training teaching staff is teaching school, teaching institutes and institutes of teachers. I t was determined that the designated system of reforms had its stages, namely the 1950-1958, 1959 - 1983, 1984-1990. In 1991 - the beginning of XXI century the changes outlined in the content of teacher training labor training (the introduction of new professions, the updated curriculum, the introduction of new disciplines and of the types of new forms and methods, etc.). The study singled out the constructive ideas of historical and educational experience to form the educational component specialists in labor training.

343-353

Authors: М. Е. Пісоцька

У статті проаналізовані архівні матеріали, що стосуються навчання студентів природничо-математичних спеціальностей педагогічних інститутів УРСР у 50-ті роки ХХ століття. Підкреслено, що в післявоєнний час діяльність вищих навчальних закладів була спрямована на боротьбу з неуспішністю, відсівом студентів, на поліпшення якості професійної підготовки. Наголошено, що в зазначений період викладачі, організуючи аудиторну діяльність студентів, поняття «індивідуалізація навчання» ще не використовували. Розглянуті факти, що свідчать про певний досвід здійснення індивідуалізації навчання студентів природничо-математичних спеціальностей: в процесі організації самостійної діяльності, підготовки до аудиторних занять, на лекціях, семінарських, практичних заняттях, лабораторних роботах, консультаціях, додаткових заняттях. Підкреслено, що однією з особливостей даного періоду є введення факультативів, спецкурсів, спецсемінарів за вибором та на прохання студентів. В статье проанализированы архивные материалы, касающиеся обучения студентов естественно-математических специальностей педагогических институтов УССР в 50-е годы ХХ столетия. Подчеркнуто, что в послевоенное время деятельность высших учебных заведений была направлена на борьбу с неуспеваемостью, отсевом студентов, на улучшение качества профессиональной подготовки. Отмечено, что в указанный период преподаватели, организуя аудиторную деятельность студентов, понятие «индивидуализация обучения» еще не использовали. Рассмотрены факты, свидетельствующие об определенном опыте осуществления индивидуализации обучения студентов естественно-математических специальностей: в процессе организации самостоятельной деятельности, подготовки к аудиторным занятиям, на лекциях, семинарских, практических занятиях, лабораторных работах, консультациях, дополнительных занятиях. Подчеркнуто, что одной из особенностей данного периода является введение факультативов, спецкурсов, спецсеминаров по выбору и по просьбе студентов. The article analyzes the archival materials relating to the teaching students of natural and mathematical disciplines in pedagogical institutes of the USSR in the 50’s of ХХ century. It was stressed, that at that time the activities of higher education institutions was aimed at combating poor academic progress, dropout students, improving the quality of professional training. It is noted that during this period the teachers, while organizing classroom activitiy of the students, did not use the concept of "individualized instruction" yet. It was considered the facts pointing at a certain experience of the individualization of teaching students of the natural and mathematical disciplines: in the organization of independent activity, training for the classroom activities; lectures, seminars, practical classes, laboratory work, consultations, additional classes. It was stressed, that the feature of this period is the introduction of electives, special courses and seminars at the choice and at the request of students. It was stressed, that these were the first steps towards the implementation of the search options of individualization of teaching students in the classroom activities in the second half of the ХХ century.

362-372

Authors: О. М. Царик

У статті проаналізовано стан самоосвіти, наведено основні тенденції, можливості та засоби для самоосвіти, розкрито роль самоосвіти у формуванні культури мовлення особистості в Галичині міжвоєнного періоду ХХ ст. Зазначено, що в Галичині міжвоєнного періоду ХХ ст. існувала необхідність поширення знань серед населення. З’ясовано, що самоуки ділилися своїми знаннями з іншим, писали статті, виголошували реферати. Досліджено, що на формування культури мовлення особистості у першу чергу впливало читання текстів класиків літератури. Зазначено, що інтелігенція впливала на створення належного кола читання серед простих галицьких міщан і селян, поєднуючи естетичний та практичний принципи, за допомогою читання художньої літератури, науково-популярних та довідкових книг. Шкільні читанки, хрестоматії та видання для дорослих теж були зорієнтовані на підвищення культурного рівня особистості. Зроблено висновки про те, що самоосвіта в Галичині міжвоєнного періоду ХХ ст. відбувалася як діяльність для постійного поповнення знань, як процес засвоєння додаткових знань, як компонент системи освіти, як спосіб формування культури мовлення особистості. В статье проанализировано состояние самообразования, изучены основные тенденции, возможности и средства для самообразования, раскрыта роль самообразования в формировании культуры речи личности в Галиции межвоенного периода ХХ в. Отмечено, что в Галиции межвоенного периода ХХ в. существовала необходимость распространения знаний среди населения. Выяснено, что самоучки делились своими знаниями с другими, писали статьи, произносили рефераты. Доказано, что на формирование культуры речи личности в первую очередь влияло чтения текстов классиков литературы. Отмечено, что интеллигенция влияла на создание надлежащего круга чтения среди простых мещан и крестьян Галиции, сочетая эстетический и практический принципы, посредством чтения художественной литературы, научно-популярных и справочных книг. Школьные хрестоматии, хрестоматии и издания для взрослых тоже были ориентированы на повышение культурного уровня личности. Сделаны выводы о том, что самообразование в Галиции межвоенного периода ХХ в. происходило как деятельность для постоянного пополнения знаний, как процесс усвоения дополнительных знаний, как компонент системы образования, как способ формирования культуры речи личности. In the article was made the analysis of the self-education, were studied the major trends, opportunities and tools for self-education, its role in formation the personality culture of speech in Galicia in the interwar period of the twentieth century. Was indicated there was a need to disseminate knowledge among the population. It was found that reading people shared their knowledge with others, wrote articles, essays and proclaimed what they read. However, to proclaim the essay, the individual had to possess the sound knowledge of the subject, the ability to speak and write. The reading of texts of literature classics in schools primarily influenced the formation of individual speech culture in Galicia. The intellectuals influenced the creation of a proper range of reading culture among ordinary Galician burghers and peasants, combining aesthetic and practical principles through reading fiction and popular science and reference books. The analysis of tools and methods revealed that in the formation of speech culture in Galicia during the interwar period of the twentieth century, self-education played an important role. Was concluded that the self-education in Galicia in the interwar period of the twentieth century proceeded as activities for constant updating of knowledge, as a process of learning additional knowledge, as a component of the education system, as a way of creating a personality speech culture.

14-26

Authors: О. П. Демченко

На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного наукового фонду зроблено висновок про недостатню розробленість теоретичних засад соціальної обдарованості з імпліцитно вираженою методологічною базою. Досліджено витоки психолого-педагогічної теорії соціальної обдарованості в філософських концепціях стародавнього світу. Встановлено, що, з одного боку, в поглядах мислителів античності на природу індивідуальних відмінностей і здібностей до певного виду діяльності ідеї про схильності до управління, державної справи, лідерства представлені частково й опосередковано. Такі особистісні характеристики філософи прямо не пов’язують з проявами талану чи геніальності. З другого боку, з’ясовано, що в філософській думці стародавнього світу поступово утверджується висока оцінка лідера, героя, правителя як соціально активної та продуктивної особистості, в психологічному портреті якої прослідковуються ознаки соціальної обдарованості. На основе обобщения зарубежного и отечественного научного фонда сделан вывод о недостаточной разработке теоретических основ социальной одаренности с имплицитно выраженной методологической базой. Исследованы истоки психолого-педагогической теории социальной одаренности в философских концепциях древнего мира. Установлено, что, с одной стороны, в воззрениях философов античности о природе индивидуальных различий и способностей к определенному виду деятельности идеи о склонности к управлению, государственному делу, лидерству представлены частично. Такие характеристики не идентифицируются мыслителями как проявления таланта или гениальности. С другой стороны, выяснено, что в философской мысли древнего мира постепенно утверждается высокая оценка лидера, героя, правителя как социально активной и продуктивной личности, в психологическом портрете которой прослеживаются признаки социальной одаренности. On the basis of generalization of foreign and national science Foundation made the conclusion about the insufficient development of the theoretical foundations of social giftedness expressed with the implicit philosophical and methodological base. Investigated the origins of psycho-pedagogical theories of social giftedness in the philosophical concepts of the ancient world. It is established that, on the one hand, in the views of philosophers of antiquity about the nature of individual differences and abilities to a specific activity ideas on the propensity for office, leadership, represented indirectly. On the other hand, found that in the philosophical thought of the ancient world gradually shifted to the high evaluation of the leader, the hero, the ruler as a socially active and productive individual, in psychological portraits which traced the signs of social giftedness.

36-42

Authors: А. С. Ткачов

У статті відображено результати теоретичного аналізу понять «компетентність» і «компетенція». На основі вивчення наукової літератури представлено різні точки зору щодо трактування вищевказаних термінів та їх зв’язку між собою: сприймання компетентності й компетенції як синонімів; визначення їх близькими між собою за значенням поняттями. З урахуванням різних наукових позицій зроблено висновок про те, що в представленій науковій праці під компетенцію розуміється деякий еталон, суспільно визначені й формально описані характеристики (знання, вміння, якості тощо), які зумовлюють якісне виконання людиною певного виду діяльності в різних ситуаціях. Компетентність у дослідженні подано як особистісне утворення, що являє собою інтегративне поєднання теоретичних знань, практичних умінь і навичок, мотивації, особистісних цінностей, якостей та забезпечує спроможність людини виконувати певну діяльність. В статье отражены результаты теоретического анализа понятий «компетентность» и «компетенция». На основе изучения научной литературы установлено, что ученые высказывают различные точки зрения относительно трактовки вышеуказанных терминов и их связи между собой: восприятие компетентности и компетенции как синонимов; определение их близкими между собой по значению понятиями. С учетом различных научных позиций сделан вывод о том, что в представленной научной работе под компетенцией понимается некоторый эталон, общественно определенные и формально описанные характеристики (знания, умения, качества и др.), которые обусловливают качественное выполнение человеком определенного вида деятельности в различных ситуациях. Компетентность в исследовании представлена как личностное образование, представляющее собой интегративное сочетание теоретических знаний, практических умений и навыков, мотивации, личностных ценностей, качеств и обеспечивающее способность человека к выполнению определенной деятельности. The paper presents the results of the theoretical analysis of the notions “competency” and “competence”. The related scientific literature review has allowed to establish that scholars have different views on the definition of the above mentioned terms and the relation between them: regarding “competency” and “competence” as synonyms; defining them as notions that are close in meaning. The diverse positions of scholars in mind, it has been concluded that within the framework of this research competence is regarded as a sort of reference, socially acknowledged and formally described characteristics (knowledge, skills, qualities, etc.) ensuring that a person perform a particular activity to a good quality in different situations. This paper interprets competency as a personal formation, which is an integrated combination of theoretical knowledge, practical skills and abilities, motivation, personal values and traits that ensure the person’s ability to perform a particular activity.

52-63

Authors: С. О. Доценко

У статті обґрунтовано особливості реалізації системно-діяльнісного підходу на уроках математики початкової школи. Визначено принципи даного підходу: принцип діяльності, безперервності, цілісного уявлення про світ, мінімакса, психологічної комфортності, варіативності та творчості. Зазначено, що діяльність це процес вирішення життєвих завдань людиною, який збуджує її до певних дій для досягнення конкретної мети. Головним підґрунтям є теорія поетапного формування розумових дій П. Гальперіна та Н. Тализіної. Акцентовано увагу на алгоритмізації процесу навчання математики учнів початкових класів. Зазначено, що алгоритм – це чіткий, зрозумілий опис певної послідовності операцій, виконання яких призведе до отримання певного результату. Охарактеризовано умови використання вербальних (словесних) і знакових (графічних) алгоритмів під час виконання математичних завдань. Наведено методи та форми оперативного контролю опанування певного алгоритму: математичні тренажери, сторінки чемпіонів, перегони тощо. В статье обоснованы особенности реализации системно- деятельностного подхода на уроках математики начальной школы. Определены принципы данного подхода: принцип деятельности, непрерывности, целостного представления о мире, минимакса, психологической комфортности, вариативности и творчества. Указано, что деятельность это процесс решения жизненных задач человеком, которая стимулирует его к определенным действиям для достижения конкретной цели. Главным основанием является теория поэтапного формирования умственных действий П. Гальперина и Н. Талызиной. Акцентировано внимание на алгоритмизации процесса обучения математике учащихся начальных классов. Отмечено, что алгоритм ‒ это четкое, понятное описание определенной последовательности операций, выполнение которых приведет к получению определенного результата. Охарактеризованы условия использования вербальных (словесных) и знаковых (графических) алгоритмов при выполнении математических задач. Приведены методы и формы оперативного контроля освоения определенного алгоритма: математические тренажеры, страницы чемпионов, большие гонки и т.п. The article features of realization of systemic-activity approach in mathematics lessons in elementary school. The principles of this approach: the principle of activity continuity, a holistic view of the world, minimal, psychological comfort, variability and creativity. The activity is a process of solving problems in life a man who excites her to certain actions to achieve a specific goal. The main reason is the theory of gradual formation of mental actions by P. Galperin and N. Talyzina. The attention is focused on algorithmization of the process of teaching mathematics of primary school students. It is noted that the algorithm is clear, understandable description of a specific sequence of operations that will lead to obtaining a certain result. Shows the characteristics of the verbal (verbal) and iconic (graphical) algorithms for performing mathematical tasks. The methods and forms of operational control of development of a particular algorithm: mathematical simulators, pages, Champions, racing and the like.

74-80

Authors: К. Ф. Чуб, А. О. Борисенко

У статті окреслено, які основні загрози чатують на школярів при користуванні всесвітньою мережею Інтернет. Розглянуто статистичні результати дослідження проведеного в Україні серед учнів, вчителів та батьків щодо їх поінформованості з питання Інтернет-ризиків. Відзначено досить низький рівень обізнаності з цієї проблеми як серед дорослих так і дітей. Висвітлено основні заходи, які проводяться в нашій країні по реалізації програми «Безпека дітей в Інтернеті». Звернено увагу на те, що найбільшої ефективності по розв’язанню цієї значущої для суспільства проблеми можна досягти лише за умови розуміння її загрози одночасно і вчителями, і батьками, і самими школярами. Зроблено огляд основних вітчизняних Інтернет-ресурсів і навчально-методичних посібників, які присвячені навчанню дітей основам безпечної поведінки у мережі та містять загальні методичні рекомендації для вчителів, а також батьків з формування у школярів компетенцій раціонального та безпечного використання можливостей Інтернету. Вказано основні напрямки розв’язання проблеми Інтернет-безпеки школярів в Україні, аргументовано необхідність консолідації зусиль педагогів, батьків та громадськості в їх реалізації. В статье проанализировано, какие основные угрозы ждут школьников при пользовании всемирной сетью Интернет. Рассмотрено статистические результаты исследования, проведенного в Украине среди учащихся, учителей и родителей относительно их информированности в вопросах Интернет-рисков. Отмечен достаточно низкий уровень осведомленности по этой проблеме как среди взрослых так и детей. Указаны основные мероприятия, которые проводятся в нашей стране по реализации программы «Безопасность детей в Интернете». Подчеркнуто, что наибольшей эффективности по решению этой важной для общества проблемы можно достигнуть лишь при условии понимания ее угрозы одновременно и учителями, и родителями, и самими учащимися. Выполнен обзор основных отечественных Интернет-ресурсов и учебно-методических пособий, которые призваны научить детей основам безопасного поведения в сети и содержат общие методические рекомендации для учителей, а также родителей по формированию у школьников компетенций рационального и безопасного использования возможностей Интернета. Указаны основные направления решения проблемы Интернет- безопасности школьников в Украине, аргументирована необходимость консолидации усилий педагогов, родителей и общественности в их реализации. The main threats for students while using the World Wide Web are outlined in the article. The statistical results of research conducted in Ukraine among students, teachers and parents about their awareness of the issues of Internet risks are considered. Rather low level of awareness of the problem among adults and children are noted. The basic events held in our country for implementation of the program "Child Safety on the Internet" are highlighted. Attention is paid to the fact that the most effective solution for this significant problem for society can be achieved only by means of understanding of the threats by teachers and parents, and students themselves. The review of major national Internet resources and methodological editions that are dedicated to teaching children the fundamentals of safe behavior on the network and contain general guidelines for teachers and parents to form students' competencies of rational and safe use of the Internet is made. The specified basic directions of solving the problem of the Internet Safety of students in Ukraine are given; neccessity of reasonable consolidation the efforts of teachers, parents and the community in their implementation is argued.

90-98

Authors: В. М. Тихонович

У статті розкрито характеристику структури та сутності гуманності, що подано через аналіз зв’язку понять «мораль» і «гуманність», які співвідносяться як родове і видове. Висвітлюється зміст фундаментальних категорій моралі, які виступають першоосновою прояву гуманності особистості у взаємовідносинах: свобода, добро, обов’язок, необхідність. Гуманність особистості визначено як систему установок особистості на соціальні об’єкти, яка представлена у свідомості переживаннями співчуття і співрадості, реалізується у спілкуванні і діяльності в аспектах сприяння, співчуття, допомоги. Розглянуто сутність основних компонентів гуманності, а саме: поваги, чуйності, почуття справедливості, довіри, самокритичності, мужності. Наголошено, що складники у структурі гуманності є не механічною сумою частин, а рухливою системою, компоненти якої вступають у тісну взаємодію, результатом якої виступають нові якості, відсутні в окремо взятих складниках. В статье раскрывается характеристика структуры и сущности гуманности представлена через анализ связи понятий «мораль» и «гуманность», которые соотносятся как родовое и видовое. Определяется содержание фундаментальных категорий морали, которые выступают первоосновой проявления гуманности личности во взаимоотношениях: свобода, добро, долг, необходимость. Гуманность личности определена как система установок личности на социальные объекты, которая представлена в сознании переживаниями сочувствия и сорадости, реализуется в общении и деятельности в аспектах содействия, сочувствие, помощи. Рассмотрена сущность основных компонентов гуманности, а именно: уважения, чуткости, чувства справедливости, доверия, самокритичности, мужества. Акцентировано внимание на том, что составные части в структуре гуманности являются не механической суммой частей, а подвижной системой, компоненты которой вступают в тесное взаимодействие, результатом которого выступают новые качества, отсутствующие в отдельно взятых составляющих. The article reveals the essence such direction of training the teachers for humanistic education of pupils, how their armament in the theoretical knowledge, mastering of which source ensuring of efficiency of practical activity. Characteristic of the structure of humanity as a quality of a personality and its essentiality gives through the analysis connection of communication concepts «Moral» and «Humanity» correlated as gender and specific. Reveals the content of basic categories of moral, which serve a fundamental principle of individual manifestation of humanity in relations: freedom, goodness, duty, necessity. Humaneness of personality determined as a system of personality installations on social objects, which represented in the minds and feelings of compassion gladness implemented in communication and in aspects of promoting, compassion, help. Examine the essence of the main humaneness components how unite of the personality, exactly: respect, responsiveness, fairness, trust, selfcriticism, courage. Accent, those elements in the structure of humaneness is not a mechanical sum of the parts, and a mobile system component, which come into close interaction, which results are the new qualities that are not in individual components.

108-116

Authors: Т. Ю. Уварова

У статті висвітлено етапи та зміст дослідно-експериментальної роботи з реалізації педагогічних умов формування у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації. Визначено суть поняття «педагогічні умови». Визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації Розглянуто процес збагачення змісту урочної діяльності учнів підліткового віку навчальним матеріалом, пов’язаним із висвітленням шляхів досягнення людиною щастя в житті. Наведено приклади організації заходів з позаурочної пізнавальної діяльності підлітків з метою формування у них уявлень про щастя як особистісної самореалізації. Описані форми залучення школярів до спілкування й соціально-корисної діяльності як засобу забезпечення їхньої персоналізації та стимулювання відчуття ними щастя від результатів своєї праці. Доведено, що реалізація визначених та теоретично обґрунтованих педагогічних умов прияє підвищенню ефективності процесу формування у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації. В статье освещены этапы и содержание исследовательско- экспериментальной работы по реализации педагогических условий формирования у подростков представлений о счастье как личностной самореализации. Определена суть понятия «педагогические условия». Определены и теоретически обоснованы педагогические условия формирования у подростков представлений о счастье как личностной самореализации. Рассмотрен процесс обогащения содержания урочной деятельности учащихся подросткового возраста учебным материалом, связанным с освещением путей достижения человеком счастья в жизни. Приведены примеры организации мероприятий по внеурочной познавательной деятельности с целью формирования у подростков представлений о счастье как личностной самореализации. Описаны формы привлечения школьников к общению и социально-полезной деятельности как средства обеспечения их персонализации и стимулирования ощущение ними счастья от результатов своего труда. Доказано, что реализация определенных и теоретически обоснованных педагогических условий способствует повышению эффективности процесса формирования у подростков представлений о счастье как личностной самореализации. The article highlights the stages and content of research and experimental work on the realization of pedagogical terms of formation teenagers’ ideas of happiness as a personality’s self-realization. The essence of the concept «pedagogical conditions» was specified. Determined and theoretically grounded pedagogical conditions of formation teenagers’ ideas of happiness as a personality’s self-realization. The process of enriching the content of educational activity of teenagers’ educational material related to the coverage of the ways to achieve human happiness in life was reviewed. The examples of the organization of events of extracurricular activities to cognitive formation of teenagers’ perceptions of happiness as personality’s self-realization were given. Forms of attracting teenagers’ to communicate and socially useful activity as a means to ensure their personalization and stimulate their sense of happiness on the results of their labor were described. It is proved that the realization of determined and theoretically grounded pedagogical conditions enhances the effectiveness of the process formation teenagers’ ideas of happiness as a personality’s self-realization.

129-138

Authors: Т. В. Батієвська

У статті відображено результати теоретико-експериментального дослідження з проблеми формування художньо-інформаційної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Розкрито сутність поняття художньо-інформаційної компетентності як інтегративної характеристики особистості фахівця та уточнено її структуру, що представлена мотиваційним, теоретичним, практичним та особистісним компонентами. Ознаками сформованості досліджуваної характеристики визначено мотиваційно-ціннісний, інтелектуально- когнітивний, діяльнісно-креативний і особистісно-рефлексивний критерії. Акцентовано увагу на концептуальних засадах формування художньо- інформаційної компетентності в ході реалізації структурно-функціональної моделі проектування навчального процесу на основі інформаційних технологій у фаховій підготовці майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Представлено послідовність реалізації моделі за визначеними етапами та розкрито зміст спеціального впливу на процес формування компонентів досліджуваної характеристики. Установлено, що за результатами експерименту позитивні зміни в рівні художньо-інформаційної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва відбулися в характері професійної спрямованості; ціннісному ставленні до засобів ІТ в досягненні професійних успіхів; якості набутих знань і вмінь, що характеризують сформованість художньо-інформаційної компетентності; характері вияву визначених професійно-особистісних якостей та адекватності їхньої самооцінки. В статье представлены результаты теоретико-экспериментального исследования проблемы формирования художественно-информационной компетентности будущих учителей изобразительного искусства. Раскрыта суть понятия художественно-инфомационной компетентности как интегративной характеристики личности специалиста и уточнена ее структура, которая представлена мотивационным, теоретическим, практическим и личностным компонентами. Признаками сформированности исследуемой характеристики определены мотивационно- ценностный, интеллектуально-когнитивный, деятельностно-креативный и личностно-рефлексивный критерии. Акцентировано внимание на концептуальных принципах формирования художественно-информационной компетентности в ходе реализации структурно-функциональной модели проектирования учебного процесса на основе информационных технологий в профессиональной подготовке будущих учителей изобразительного искусства. Представлена последовательность реализации модели на определенных этапах и раскрыты специальные методы влияния на процесс формирования компонентов исследуемой характеристики. Установлено, что по результатам эксперимента позитивные изменения в уровне художественно-информационной компетентности будущих учителей изобразительного искусства произошли в: характере проявления профессиональной направленности; ценностном отношении к средствам ІТ в достижении профессиональных успехов; качестве приобретенных знаний и умений, которые характеризуют сформированность художественно- информационной компетентности; характере проявления определенных профессионально-личностных качеств и адекватности их самооценки. The results of theoretical and experimental research of the problem of forming the art-informational competence of future fine arts teachers are presented in the article. The concept of art-informational competence as integrative characteristic of personality of specialist has been exposed and its structure was specified. It contains motivational, theoretical, practical and personality components. It has been determined that the signs of formed the art-informational competence are valuemotivational, intellectual and cognitive, procedural and creative, personal reflective criteria. During our research we have analyzed the conceptual principles of forming the art-informational competence in the process of realization the structural and functional model of educational process projecting by means of informational technologies while future fine arst teachers professional training. The equence of realization of the model after the certain stages has been presented; maintenance of influence on the process of forming the components of the investigated description has been exposed. It has been found that according to the results of the experiment the positive changes of art-informational competence of future fine arts teachers took place in: character of professional orientation; attitude toward facilities of ІТ in the achievement of professional success; quality of the achieved knowledge and abilities which characterize formation of art-informational competence; character of display of certain professional and personal qualities and adequacy of their self-appraisal.

148-154

Authors: Ю. І. Завалевський

У статті представляється проблема необхідності забезпечення координації методичних служб ВНЗ та коледжів; аналізується стан науково- методичного забезпечення навчального процесу зазначених закладів; порівнюється робота методичних об’єднань загальноосвітніх шкіл із методичними службами ВНЗ; актуалізується проблема необхідності підвищення професійної методичної компетентності викладача ВНЗ; презентується алгоритм проведення фронтальних перевірок як засобу реального визначення результатів діяльності викладача. В статье представлено эффективный путь профессионального компетентностного роста преподавателя – его задействованность в методической работе. Актуализируется проблема необходимости обеспечения координации методических служб ВУЗ и колледжей; анализируется содержание методической работы в ВУЗе и колледже, состояние научно-методического обеспечения учебного процесса указанных учреждений, перспективы развития координации методической деятельности в межуниверситетском пространстве; сравнивается работа методических объединений общеобразовательных школ с методическими службами ВУЗ и колледжей, функции методической службы ВУЗа; актуализируется проблема необходимости повышения профессиональной методической компетентности преподавателя ВУЗ; презентуется алгоритм проведения фронтальных проверок как способа реального определения результатов деятельности преподавателя. Акцентируется внимание на том, что модернизация развития образования предусматривает необходимость изменения взглядов на роль методической службы как ключевого звена развития профессиональной компетентности преподавателя. The paper presents an effective way to increase the professional competence of the teacher - his involvement in methodological activities. Actualized the problem of the need to ensure coordination method agencies universities and colleges; analyzes the content of methodical work in universities and colleges, the state of scientific and methodological support of educational process these establishments, the outlook for methodological coordination of activities in inter-university space; compared methodical work of associations of secondary schools from teaching university services; detailing the main tasks of methodical teacher of high school and college functions methodical service institutions; actualized the problem of the need to improve the professional competence of the teacher methodological institutions; presented algorithm for frontal inspections as a means of determining the actual performance of the teacher.Attention is drawn to the fact that the modernization of education development includes the need to change attitudes concerning the role of methodical service as a key element in the development of professional competence of the teacher.

164-170

Authors: М. О. Князян

В статті висвітлено проблему формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів. Уточнено суть поняття «загальнокультурна компетентність майбутнього вчителя». Встановлено, що ця компетентність віддзеркалює знання студентів про культурну спадщину різних народів, своєрідність розвитку культурного надбання в різні історичні епохи, вміння інтеріоризувати знання, використовувати цю інформацію для активізації міжкультурної взаємодії в шкільному колективі. Схарактеризовано компоненти загальнокультурної компетентності: мотиваційний, когнітивний, функціональний. Мотиваційний компонент відображає переконання студентів у важливості пізнання культури різних народів, прагнення формувати здатність учнів розвивати національну та світову культуру, активно взаємодіяти з представниками різних етносів. Когнітивний компонент відображає два провідні сегменти: культурний та психолого-педагогічний. Функціональний компонент містить уміння досліджувати та розповсюджувати культуру, забезпечувати міжкультурну взаємодію. В статті представлено приклади творчих завдань з формування зазначених компонентів загальнокультурної компетентності майбутніх учителів. В статье раскрыта проблема формирования общекультурной компетентности будущих учителей. Уточнена сущность понятия «общекультурная компетентность будущего учителя». Установлено, что эта компетентность отражает знания студентов о культурном наследии разных народов, своеобразие развития культурного достояния в различные исторические эпохи, умение интериоризировать знания, использовать эту информацию для активизации межкультурного взаимодействия в школьном коллективе. Охарактеризованы компоненты общекультурной компетентности: мотивационный, когнитивный, функциональный. Мотивационный компонент отражает убеждения студентов в важности познания культуры разных народов, стремление формировать способность учеников развивать национальную и мировую культуру, активно взаимодействовать с представителями различных этносов. Когнитивный компонент отражает два ведущих сегмента: культурный и психолого- педагогический. Функциональный компонент содержит умения исследовать и распространять культуру, обеспечивать межкультурное взаимодействие. В статье представлены примеры творческих заданий по формированию указанных компонентов общекультурной компетентности будущих учителей. The article deals with the problem of formation of future teachers’ general cultural competence. The essence of the concept «future teacher’s general cultural competence» is refined. It was found that this competence reflects the students' knowledge about the cultural heritage of different peoples, the uniqueness of the cultural heritage in various historical periods, the ability to assimilate this knowledge, to use this information for activization of the cross-cultural interaction in the school community. We characterize the components of general cultural competence: motivational, cognitive, functional. The motivational component reflects students’ beliefs in the importance of the knowledge of different peoples’ cultures, the desire to form students’ capacity to develop national and world culture, to cooperate actively with the representatives of various ethnic groups. The cognitive component reflects two major segments: the cultural, psychological and pedagogical. The functional component includes the ability to explore and spread the culture, to provide the cross-cultural interaction. The examples of creative tasks for the formation of these components of future teachers’ general cultural competence are presented in the article.

183-192

Authors: С. Г. Міщенко

У статті представлено проблему підвищення рівня професійної компетентності викладачів у процесі професійної діяльності у коледжах. Визначено особливості організації зазначеного процесу у науково-методичній роботі коледжу відповідно до викладачів з різним педагогічним досвідом. Представлено організаційно-методичні умови розвитку професійної компетентності викладачів коледжу: орієнтованість науково-методичної роботи коледжу на формування у педагогів мотивації до безперервного професійного самовдосконалення; спрямування до створення нових інтегрованих за змістом навчальних курсів з дисциплін фундаментального та спеціального блоків; методичний супровід професійного зростання викладача. Аргументовано наукові засади визначення зазначених умов як таких, що дозволяють активізувати професійне зростання викладачів коледжу. В статье представлена проблема повышения уровня профессиональной компетентности преподавателей в процессе профессиональной деятельности в колледжах. Определены особенности организации этого процесса в научно- методической работе колледжа соответственно преподавателей с разным педагогическим опытом. Представлены организационно-методические условия развития профессиональной компетентности преподавателей колледжа: ориентированность научно-методической работы колледжа на формирование у педагогов мотивации к постоянному профессиональному самосовершенствованию; направленность к созданию новых интегрированных по содержанию учебных курсов по дисциплинам фундаментального и специального блоков; методическое сопровождение профессионального роста преподавателя. Аргументированы научные основы определения представленных условий как таких, которые позволяют активизировать профессиональный рост преподавателя. The article presents the problem of raising the level of professional competence of teachers in the course of professional work in colleges. The features of the organization of the process of scientific and methodical work of college teachers, respectively with a different educational experience. Presents the organizational and methodical conditions of development of professional competence of college teachers: focus of scientific and methodical work of the college on the formation of motivation of teachers for continuous professional self-improvement; orientation to the creation of new integrated on the content of training courses in the disciplines of fundamental and special units; methodical support of professional teacher development. Reasoned scientific basis for determining the conditions presented as the ones that make it possible to strengthen the professional growth of teachers. Empirically proven positive impact on the professional competence of teachers college organizational and methodological conditions oriented scientific and methodical work on the formation of college teachers in continuing professional motivation for self-improvement; direction to create new content for integrated courses in the disciplines of fundamental and special units.

202-210

Authors: Н. А. Перхайло

У статті висвітлено фактори виникнення та розвитку професійного вигорання, а також напрями його профілактики й корекції у майбутніх фахівців соціальної сфери. Синдром професійного вигорання – представлено як явище, що призводить до негативних змін в структурі суб’єкта діяльності, сприяє зниженню ефективності професійної діяльності в соціальній сфері. У статті запропоновано вивчення професійного вигорання як деструктивної тенденції професійного розвитку особистості, динаміки розвитку основних складників цього феномена та механізмів їхнього виникнення. Автором здійснено аналіз різних підходів до визначення факторів та симптомів, висвітлено стадії розвитку синдрому професійного вигорання та виокремлено різні його компоненти. У статті розглянуто основні вияви професійної деформації та синдрому «професійного вигорання» у фахівців соціальної сфери, показано дієві шляхи профілактики та подолання зазначених явищ. Дослідження пов’язані з розробленням конкретної технології формування мобільності випускника у процесі його становлення і розвитку в університеті. В статье освещаются факторы возникновения и развития профессионального выгорания и направления его профилактики и коррекции у будущих специалистов социальной сферы. Синдром профессионального выгорания – представлено как явление, которое приводит к негативным изменениям в структуре субъекта деятельности, способствует снижению эффективности профессиональной деятельности в социальной сфере. В публикации предложено изучение профессионального выгорания как деструктивной тенденции профессионального становления личности, динамики развития основных составляющих данного феномена и механизмов их возникновения. Автором осуществлен анализ различных подходов к определению факторов и симптомов, рассмотрены стадии развития профессионального выгорания и выделены различные его компоненты. В статье рассмотрены основные проявления профессиональной деформации и синдрома «профессионального выгорания» у специалистов социальной сферы,показаны действенные пути профилактики и преодоления обозначенных явлений. Исследования связаны с разработкой конкретной технологии формирования мобильности выпускника в процессе его становления и развития в университете. The article highlights the factors of occurrence and development of professional burnout and its prevention and correction of future social workers. Emotional burnout syndrome is a phenomenon that leads to negative changes in the structure of the subject, promotes reducing of the professional activity’s efficiency in the social sphere. The article suggests a study of professional burnout as a destructive trend of personal professional development, tracking the dynamics of the development of the main components of this phenomenon and mechanisms of their occurrence. The author analyzed different approaches to the definition of factors and symptoms. Stages of emotional burnout syndrome’s development were highlighted and its various components were defined in the article. The article considers the basic manifestation of the deformation and syndrome of «professional burnout» of the professionals of the social sphere. Efficient methods of prevention and overcoming of the stated phenomena are characterized. This research is closely connected with working out the technology of mobility formation for the university graduates within their academic period.

221-232

Authors: О. І. Гришко, Л. П. Клевака

У статті розкрито особливості здійснення діяльності жіночих навчальних закладів Полтавської губернії наприкінці ХІХ – початку ХХ століття з підготовки майбутніх учителів і вихователів. Акцентується увага на тому, що поштовхом для практичної підготовки педагогічних кадрів стало затвердження у 1874 році «Положення про педагогічні класи». Окрема увага приділена поглядам К. Ушинського та Є. Кивлицького щодо жіночої професійної педагогічної освіти. З’ясовано, що у Полтавському інституті шляхетних дівчат, жіночих гімназіях і прогімназіях (державних і приватних) губернії, Полтавському жіночому єпархіальному училищі належної уваги надавали вивченню «Педагогіки», методик викладання предметів початкової ланки освіти. Розкриваються особливості підготовки в педагогічних класах середніх жіночих навчальних закладах Полтавської губернії. Підкреслено важливість проходження педагогічної практики у процесі набуття професійних знань, умінь і навичок майбутніх учителів початкової освіти, виховательок і наставниць в жіночих навчальних закладах Полтавської губернії наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Окреслено особливості організації педагогічної практики на базі власно створеної жіночої недільної школи. В статье раскрыты особенности деятельности женских учебных учреждений Полтавской губернии в конце XIX – начале ХХ века по подготовке будущих учителей и воспитателей. Акцентируется внимание на том, что основанием для практической подготовки педагогических кадров стало утверждение в 1874 году «Положения о педагогических классах». Особое внимание уделено взглядам К. Ушинского и Е. Кивлицкого на проблемы женского профессионального педагогического образования. Установлено, что в Полтавском институте благородных девиц, женских гимназиях и прогимназиях (государственных и частных) губернии, Полтавском женском епархиальном училище особое внимания уделяли изучению «Педагогики», методик преподавания предметов начального звена образования. Раскрываются особенности подготовки в педагогических классах средних женских учебных учреждениях Полтавской губернии. Подчеркнута важность прохождения педагогической практики в процессе приобретения профессиональных знаний, умений и навыков будущими учителями начального образования, воспитательниц и наставниц в женских учебных учреждениях Полтавской губернии в конце XIX – начале ХХ века. Раскрыты особенности организации педагогической практики на базе собственно созданной женской воскресной школы. The article deals with peculiarities of activities of female education institutions of Poltava province at the end of 19th – beginning of 20th centuries concerning the training of future teachers and educators. It is emphasized that the impetus for the practical training of teaching staff was the adoption of ‘Regulations of teaching classes’ in 1874. A special attention is paid to the views of K. Ushynsky and Y. Kyvlytskyi as for female professional teacher education. It was found that in Poltava Institute of Noble Ladies, girls' school and high school (public and private) of the province, Poltava diocesan women's college due attention was given to the study of ‘Pedagogy’, methods of teaching elementary-level education subjects. Features of preparation in pedagogical classes in secondary female education institutions in Poltava province are revealed. The importance of pedagogical practice in the process acquisition of professional knowledge and skills of future teachers of primary education, kindergarten teachers and mentors in female education institutions in Poltava province at the end of 19th – beginning of 20th centuries is emphasized. The peculiarities of teaching practice organization based in its own female Sunday school.

244-253

Authors: Н. М. Кушнарьова

У статті розроблено та теоретично обґрунтовано педагогічну модель підготовки майбутніх учителів технологій до розвитку технічного мислення учнів у процесі конструювання та моделювання швейних виробів. Підкреслено, що педагогічна модель відображає всі складові досліджуваного нами процесу – мету, принципи, педагогічні умови, етапи підготовки, зміст, організаційні форми, технології, компоненти, критерії, рівні готовності та результат. Системно проаналізовані взаємозв’язок та взаємозалежність структурних компонентів моделі, що сприятимуть підвищенню ефективності підготовки майбутніх учителів технологій до розвитку технічного мислення учнів у процесі конструювання та моделювання швейних виробів. Розроблено педагогічну модель підготовки майбутніх учителів технологій до розвитку технічного мислення учнів у процесі конструювання та моделювання швейних виробів. Визначено та обґрунтовано мету, зміст, умови, етапи підготовки, компоненти та показники підготовленості майбутніх учителів технологій до розвитку технічного мислення учнів у процесі конструювання та моделювання швейних виробів, а також виділено чотири рівні підготовленості майбутніх учителів до педагогічної діяльності. В статье разработана педагогическая модель подготовки будущих учителей технологий к развитию технического мышления учеников в процессе конструирования и моделирования швейных изделий. Подчеркнуто, что педагогическая модель отображает составляющие исследуемого нами процесса – цель, принципы, педагогические условия, этапы подготовки, содержание, организационные формы, технологии, компоненты, критерии, уровни готовности и результат. Системно проанализированы взаимосвязь и взаимозависимость структурных компонентов модели, которые способствуют повышению эффективности подготовки будущих учителей технологий к развитию технического мышления учеников в процессе конструирования и моделирования швейных изделий. Разработанa модель подготовки будущих учителей технологий к развитию технического мышления учеников в процессе конструирования и моделирования швейных. Определено и обосновано цель, содержание, условия, этапы подготовки, компоненты и показатели подготовленности будущих учителей технологий к развитию технического мышления учеников в процессе конструирования и моделирования швейных изделий, а также выделено четыре уровня подготовленности будущих учителей к педагогической деятельности. Іn the article it is developed and theoretically grounded the model of pedagogical training of future teachers of technology to the development of technical thinking of students in the design and modeling of garments. A pedagogical model displays all the components we investigated in the process: the purpose, principles, pedagogical conditions, stages of preparation, content, organizational forms, technologies, components, criteria and levels of preparedness and result. The system analyzes the relationship and interdependence of structural components of the pedagogical model that will improve the efficiency of training of future teachers of technology to the development of technical thinking of students in the design and modeling of garments. It was created the pedagogical model of training future teachers of technology to the development of technical thinking of students in the design and modeling of garments. It was defined and justified the purpose, content, conditions, stages of preparation, components and indicators of readiness of the future teachers of technology to the development of technical thinking of students in the design and modeling of garments and identified four levels of preparedness of teachers to educational activities.

266-275

Authors: Л. М. Макар

У статті розглядається контингент учнів ПТНЗ, що мають проблеми у поведінці. Стверджується, що для учнів з «проблемною» поведінкою має проводитися спеціальна робота колективом педагогів, однак на це не відведено спеціальних годин, а проведення традиційних «класних годин» є вкрай недостатнім. Розглянуто суть поняття «девіантна поведінка», причин та чинників обумовленості відхилення поведінки, типологічних особливостей учнів девіантної поведінки професійно-технічних навчальних закладів. Пропонує концентрувати увагу на чотирьох поняттях: делінквентність, девіантність, тяжковиховуваність і педагогічна занедбаність, оскільки вони найбільш поширені в психолого-педагогічній літературі і, окрім того, є ключовими для дослідження. В статье рассматривается контингент учащихся ПТУ, имеющих проблемы в поведении. Утверждается, что для учеников с «проблемной» поведением должна проводиться специальная работа коллективом педагогов, однако на это не отведено специальных часов, а проведение традиционных «классных часов» крайне недостаточным. Рассмотрены сущность понятия «девиантное поведение», причин и факторов обусловленности отклонения поведения, типологических особенностей учащихся девиантного поведения профессионально-технических учебных заведений. Предлагается концентрировать внимание на четырех понятиях: делинквентность, девиантность, тяжело воспитываемый и педагогическая запущенность, поскольку они наиболее распространены в психолого- педагогической литературе и, кроме того, являются ключевыми для исследования. The article examines the contingent of vocational school students with behavioral problems. The argues that for students with "problematic" behavior must be carried out a special operation team of teachers, but it does not set aside specific hours, and holding traditional "classroom hours" woefully inadequate. The essence of the concept "deviant behavior" causes and factors conditioning the behavior deviations, typological features of deviant behavior of pupils in vocational education. It was revealed that the personal version of maladjustment limited range of available forms of interpersonal communication (difficulty in relationships with classmates, engineering and teaching staff, non-compliance with internal regulations and vocational behavioral norms). Disadaptation by type narrowing the spectrum osobistisnihafektivnovolovihpristosovnihmozhlivosteysposterigaetsya mainly with behavioral and characterological deviations within the pathological and similar disorders (accentuation, disease specific, responses to trauma, disabilities, self-esteem). The proposes to focus on four concepts: delinquency, deviance, it is difficult to educate and educational neglect, because they are most common in psychological and pedagogical literature, and, moreover, are the key to the study.

284-294

Authors: І. О. Яблочнікова

У цій публікації розкрито сукупність організаційних аспектів, що стосуються здійснення підготовки та формування професійної компетентності магістрів фінансової сфери у вищих навчальних закладах країн Європи, зокрема, у Хорватії та Чорногорії, а також з`ясовано можливість запозичення відповідного позитивного досвіду закордонних колег у систему вищої освіти України. В данной публикации раскрыта совокупность организационных аспектов, касающихся осуществления эффективной подготовки и успешного формирования профессиональной компетентности магистров финансовой сферы в вузах европейских стран, в частности – Хорватии и Черногории. Уделено внимание государственному и частному секторам образовательных услуг. Автором обосновано возможность заимствования положительного опыта зарубежных коллег в деле подготовки высококвалифицированных экономистов, в частности, магистров-финансистов в Украине. This publication discloses a set of organizational aspects related to the implementation of effective training and successful education of professional competence of masters of finance in higher education institutions of the European countries. In particular, attention is paid to training of financiers in universities in Croatia and Montenegro. The author of the marked features of this activity, both in the public sector institutions providing educational services, as well as private. Also identified universities, which implement training of masters-financiers and content of the programs. It is noted that the Master's program-finance at various universities may differ materially. These differences relate to and focus attention on specific issues of the activity of the financier, and the number of academic hours denominated loans are scheduled institution under the relevant programs. In the publication the author reviewed the aspects that are common to the system of higher education of Europe, as well as available-significant differences. Such nuances, according to the author, are largely determined by the current economic situation in these countries and the real level of socio-economic relations in society, as well as centuries-old traditions of the national implementation of the activities in the field of education. In addition, the author has established the possibility of borrowing the existing positive experience of foreign colleagues in the implementation of training of highly qualified economists, in particular, Masters financiers in Ukraine.