Vìsnik Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo pedagogìčnogo unìversitetu ìmenì G.S. Skovorodi. Fìlosofìâ

3-7

Authors: А.О. Сошніков

Стаття присвячена філософсько-концептуальному осмисленню процесів музейної діяльності в епоху постмодерна. Сьогодні музей, як інститут, що демонструє оригінали, дає дезорієнтовану суб’єкту відчуття чогось незмінного й вкоріненого. У сучасному суспільстві музей є практично єдиним закладом, здатним утримувати у своїх стінах пам'ять про минуле, зберігати культурну спадщину, а також вирішувати проблему ментальної адаптації людини до мінливого світу. Музеї намагаються втілити у своїй експозиції максимальну наближеність до певної історичної епохи, віддаленій від теперішнього часу, роблячи домінуючим «ефект занурення». Припускається, що людина, заглиблена у музейне середовище, отримає можливість «виключатися» з реалій сьогоднішньої повсякденності та долучатися до реалій минулого, і знаходячи у цьому процесі підґрунтя до розуміння свого майбутнього. У століття технічного відтворення, віртуалізації і симуляції люди відвідують музей у пошуках предметів-оригіналів, того, що унікально і наділено ознаками «справжнього буття», дає відчуття чогось незмінного й вкоріненого. Для людини постмодерну, яка живе у світі копій і симулякрів, значення символів культури як відносно сталих орієнтирів серед загальної мінливості не тільки не зменшилося, а, навпаки, зросло. Статья посвящена философско-концептуальному осмыслению процессов музейной деятельности в эпоху постмодерна. Сегодня музей, как институт, что демонстрирует оригиналы, дает дезориентированному субъекту ощущение чего-то неизменного и укоренившегося. В современном обществе музей является практически единственным учреждением, способным удерживать в своих стенах память о прошлом, сохранять культурное наследие, а также решать проблему ментальной адаптации человека к меняющемуся миру. Музеи пытаются воплотить в своей экспозиции максимальную приближенность к определенной исторической эпохе, отдаленной от настоящего, делая доминирующим «эффект погружения». Предполагается, что человек, углубленный в музейную среду, получит возможность «выключаться» из реалий сегодняшней повседневности и участвовать в реалиях прошлого, находя в этом процессе основания к пониманию своего будущего. В век технического воспроизведения, виртуализации и симуляции люди посещают музей в поисках предметов-подлинников, того, что уникально и наделено признаками «подлинного бытия», дает ощущение чего-то неизменного и укоренившегося. Для человека постмодерна, который живет в мире копий и симулякров, значение символов культуры как относительно устойчивых ориентиров среди всеобщей изменчивости не только не уменьшилось, а, наоборот, возросло. The article is devoted to the philosophical and conceptual interpretation of the processes of museum activity in the postmodern era. Today the museum, as an institution that demonstrates originals, gives the disoriented subject a feeling of something unchanging and entrenched. In modern society, the museum is practically the only institution capable of retaining in its walls the memory of the past, preserving the cultural heritage, and also solving the problem of a person's mental adaptation to a changing world. The museums try to realize in their exposition the maximum closeness to a certain historical epoch far from the present, making the "immersion effect" dominant. It is assumed that a person deepened in the museum environment will have the opportunity to "turn off" from the realities of today's everyday life and participate in the realities of the past, finding in this process a basis for understanding his future. In the age of technical reproduction, virtualization and simulation, people visit the museum in search of original items, that which is unique and endowed with signs of "true being" gives a sense of something unchanging and entrenched. For a postmodern person who lives in the world of spears and simulacra, the significance of cultural symbols as relatively stable landmarks among the universal variability has not only not diminished but, on the contrary, increased.

18-23

Authors: Л.О. Петрова

У статті аналізується сутність поняття професійної відповідальності як провідної професійно-моральної якості військового керівника. Обґрунтовано, що професійна відповідальність військового керівника виступає у ролі інтегративної якості, що виявляється у здатності приймати обґрунтовані рішення у сфері управлінської діяльності, сумлінності у їх реалізації та готовність відповідати за їх результати та наслідки. Вибір управлінських рішень військового керівника залежить не тільки від інтелектуального, але й морально-етичного потенціалу особистості. В статье анализируется понятие профессиональной ответственности как ведущего профессионально-нравственного качества военного руководителя. Обосновано, что профессиональная ответственность военного руководителя выступает в роли интегрального качества, проявляется в способности принимать обоснованные решения в сфере управленческой деятельности, добросовестности в их реализации и готовности отвечать за их результаты и последствия. Выбор управленческих решений военного руководителя зависит не только от интеллектуального, но и морально-этического потенциала личности. The article analyzes the concept of professional responsibility as the leading professional and moral quality of the military leader. It is substantiated that the professional responsibility of the military leader act as integrative quality, manifested as ability to make informed decisions in the sphere of management environment, conscientiousness in their implementation and readiness to be responsible for their results and consequences. The choice of managerial decisions of a military leader depends not only on the intellectual, but also on the moral and ethical potential of the individual. The military leader should always remember that in the modern political situation, when the world has accumulated huge arsenals of mass destruction weapons, his personal responsibility for the security of the Motherland and for the future of all mankind grows many times. Responsibility is one of the key qualities of the military leader personality, acts to many other qualities of a person as a system-forming quality, serves as a cause and condition for their implementation. It is substantiated that the synthesis of intellectual, emotional and volitional components allow the military leader to predict, to foresee the consequences of his actions, and provides a readiness to answer for them.

36-44

Authors: В.С. Ігнатко

Аналізується природа та основні сфери життєвого простору людини; підкреслюється, що економічний простір – це відношення між економічними процесами суб'єктів господарювання та сукупним економічним процесом щодо формування можливих результатів економічної діяльності; елементами, що утворюють економічний простір є: матеріальна база, сукупний економічний процес (діяльність, відносини), економічний час, економічна конкуренція тощо; автор наголошує на базовій суті економічного сегменту життєвого простору людини. Анализируется природа и основные сферы жизненного пространства человека; подчеркивается, что экономическое пространство - это отношение между экономическими процессами субъектов хозяйствования и совокупным экономическим процессом по формированию возможных результатов экономической деятельности; элементами, образующими экономическое пространство являются: материальная база, совокупный экономический процесс (деятельность, отношения), экономическое время, экономическая конкуренция и тому подобное; автор отмечает базовой сути экономического сегмента жизненного пространства человека. The article analyzes the nature and scope of basic human living space; it is emphasized that economic space is the relationship between economic processes of business entities and total economic process on the formation of possible outcomes of economic activity; elements that constitute economic space are: material base, total economic process (activity, relationships) economic time, economic competition, etc; author underlines the basic fact of economic segment of human living space. The article analyzes human activity that takes place in time and space, in nature and society, in the objective environment and in the world of spiritual and moral values. The latest is covered most adequately by the concepts of human ―living space‖. The literature describes this space as objective and semantic world in which the human living space takes place. Human living space is a system of necessary and sufficient ties (relations) to carry out its activities, the system consists of a objective and social types of relationships. Objective connections are connections with the object of activities and with the objective conditions for its implementation. Social connections are connections with others that arise as a result in a process of activities and accompany this process. Objective and social relationships occur as a result of human activity in the social space, where one of the main areas is the economic sphere as the production of material goods, an area in which the activities that take place are aimed to meet the satisfaction of human’s material needs. The structure of social life is based on the economic subsystem which is a major factor in the development, the basis of society structure since in solving different levels of economic issues in this area human meets the satisfaction of its needs and ensure his own existence.

53-60

Authors: Ю.Ю. Кобзева

Статья представляет собой попытку рассмотрения жанровой формы эссе как факта философской антропологии, так как речь идет об экзистенциализации философско-антропологических размышлений. Эссе стало не только инновационной художественной формой, но и возможностью для множества авторов XX-XXI веков способом обретения личной языковой автономии, интуиции, овеществленной эмоции, проблематизации опыта Другого. Основная интенция эссе – это обращенность взгляда пишущего на себя, это опыт, поставленный на самом себе. Эссе как форма коммуникации объединяет и объективизирует в себе следующие интеллектуальные процедуры: первая – это саморефлексия, вторая - интерпретация и третья предвтавляет собой проблематизацю как интеллектуальную процедуру. Стаття є спробою розглянути жанрову форму есе як факт філософської антропології, так як мова йде про екзистенціалізацію філософсько-антропологічних роздумів. Есе стало не тільки інноваційною художньою формою, а й можливістю для безлічі авторів XX-XXI століть способом набуття особистої мовної автономії, інтуїції, яка виражена в емоціях, в проблематизації досвіду Іншого. Основна інтенція есе − це спрямованість погляду того кто пише на себе, це досвід, який він ставить на самому собі. Есе як форма комунікації об'єднує і об'ективізує в собі такі інтелектуальні процедури: перша − це саморефлексія, друга, дослідницька і третя інтелектуальна процедура являє собою проблематизацію. This or that era are constantly forming in the minds of contemporaries the most probable constants of an image of an individual and their life path. For philosophical anthropology as an independent science, a person appears as a certain anthropological integrity. Philosophical anthropology of the XXI century deconstructs former too abstract, schematic, familiar, and predictable image of a person. The central issue is not as much a problem of an individual as the problem of their self-determination. This article is an attempt to review the essay as a fact of philosophical anthropology. The essay grew not only in an innovative art form, but for multiple authors of the XX-XXI centuries it grew into a way of gaining personal mental and linguistic autonomy, intuition, materialized emotions, and problematization experience of Others. In the works of Adorno, Deleuze, Berdyaev, Losev, Meyer, Shestov, Shpet, Kierkegaard, Nietzsche, Freud, Camus, Sartre, and Foucault it is observed a radical reassessment of the scientific, strictly logical knowledge about individual, the issue of rootedness of a human in objective reality, an attempt to "cover" the life of man in its concreteness. The image of an abstract ―general-man‖ appeared too abstract, mechanistic, predictable, which mismatches the deepest human passions and emotions. The XX century brought us lots of brilliant samples of literary and philosophical essays. Among them is ―What is Literature?‖ by Jean-Paul Sartre, ―The Myth of Sisyphus‖ by Albert Camus, ―The Image of Proust‖ by Walter Benjamin, and many others. These authors are known as philosopher-writers famous particularly due to their essays. The idea in the essay is developed in the most unexpected and opposite directions, covering the entire field of opportunities. Neither mono-language, no any method can no longer seriously claim to be complete mastery of reality, to displace other preceding methods. All codes, languages, schools of philosophy, art schools are now signs of cultural language, together showing the new polyphonic works of the human spirit. Therefore contemporary art, literature, and philosophy, constantly mix different genres and methods, concepts and images from different eras and systems, creating a cultural metalanguage alphabet, moving towards its universal application.

68-79

Authors: О.Д. Джура

У статті обґрунтована теза, що професійна орієнтація молоді у своїй основі повинна мати не матеріальні, а духовні цінності. Матеріальні інтереси, такі як особиста вигода від професійної діяльності або виконання соціально значущих ролей, мають бути підпорядковані духовним цінностям – самореалізації особистості, інтеграції та розвитку суспільства, забезпеченню основних прав і свобод усіх членів суспільства, утвердження індивідуальної та колективної гідності. Усі ці цінності утверджує освіта, однак професійна орієнтація надає їм конкретики і прагматичної спрямованості. Завданням педагогічних працівників є виховання майбутніх фахівців таким чином, щоб, залишивши школу, вони були здатні привносити в життя красу, розповсюджуючи її на працю, на стосунки між людьми. Головні елементи духовної культури неможливо формувати окремо один від іншого. Вони є взаємопов’язаними між собою. Згадуючи про екологію, ставлення людини до довкілля, не можна обминути питання про красу живого й неживого у світі, про обов’язок людини перед природою. Підґрунтям естетичного виховання школярів має стати викладання дисциплін художнього циклу, яке триває протягом усього шкільного життя учня. Однак, на різних етапах навчання воно повинно здійснюватись по-різному і щодо змістовних акцентів, і в організаційній площині – з урахуванням логіки самого предмету та вікових особливостей дітей. Художній розвиток школярів – це складова системи естетичного виховання, яке починається з раннього дитинства. Головне завдання трудового виховання й профорієнтаційної діяльності зокрема – сформувати в кожного учня загальну налаштованість на сумлінну творчу працю, спрямувати його вбік духовного вибору професій. В статье обоснован тезис, что профессиональная ориентация молодежи в своей основе должна иметь не материальные, а духовные ценности. Материальные интересы, такие как: личная выгода от профессиональной деятельности или выполнения социально значимых ролей, должны быть подчинены духовным ценностям – самореализации личности, интеграции и развитию общества, обеспечению основных прав и свобод всех членов общества, утверждению индивидуального и коллективного достоинства. Все эти ценности утверждает образование, однако профессиональная ориентация придает им конкретику и прагматическую направленность. Задачей педагогов является воспитание будущих специалистов таким образом, чтобы, закончив школу, они были способны привносить в жизнь красоту, распространяя ее на труд, на отношения между людьми. Главные элементы духовной культуры невозможно формировать отдельно друг от друга. Они взаимосвязаны между собой. Вспоминая об экологии, отношении человека к окружающей среде, нельзя обойти вопрос о красоте живого и неживого в мире, об обязанности человека перед природой. Основой эстетического воспитания школьников должно стать преподавание дисциплин художественного цикла, которое продолжается в течение всей школьной жизни ученика. Однако, на разных этапах обучения оно должно осуществляться по- разному и с разными содержательными акцентами, а в организационной плоскости – с учетом логики самого предмета и возрастных особенностей детей. Художественное развитие школьников – это составляющая системы эстетического воспитания, которое начинается с раннего детства. Главная задача трудового воспитания и профориентационной деятельности в частности – сформировать у каждого ученика общую настроенность на добросовестный творческий труд, направить его в сторону духовного выбора профессий. The article substantiates the thesis that the vocational guidance of young people basically should not have material but spiritual values. Material interests, such as the personal benefit of the professional activity or the performance of socially significant roles should be subordinated to spiritual values – self-identity, social integration and social development, implementation of human rights and fundamental freedoms of all members of society, strengthening of the individual and collective dignity. All these values are strengthen due the education, but vocational guidance provides them with concrete and pragmatic orientation. The task of the teaching staff is to educate future professionals so that, having left school, they were able to bring to life the beauty, spreading it to work, to relationships between people. The main elements of spiritual culture can not be formed apart from one another. They are interconnected with each other. Speaking of the environment, human attitude to the environment, nobody can avoid the question of the beauty of living and non-living world, human duty to nature. The basis of aesthetic education in schools should be the teaching of the disciplines of artistic cycle that should last throughout the school life of the student. However, at various stages of training it should be done in different ways, emphasis on different content and in the organizational aspect – to be based on the logic of the subject and age characteristics of children. The artistic development of students is a component of aesthetic education that begins in early childhood. The main task of labor education and career guidance activity in particular – to form each student's overall readiness for honest creative work, to direct him/her to the spiritual choice of profession.

90-99

Authors: А. Линовицька

Навчальний процес розглядається як система суб’єкт-суб’єктних відносин, де кожен із учасників, досягаючи певного рівня свободи, разом з тим, усвідомлює свою місію, роль і відповідальність; автор підкреслює, що успіх в освіті можливий лише за умови усвідомлення кожним суб’єктом педагогічного процесу міри власної свободи та відповідальності; свобода і творчість учня і вчителя в навчальному процесі обумовлені рамками навчального плану; і все ж, як учитель, так і учень, намагаючись реалізувати власну індивідуальність і унікальність, реалізувати допитливість і креативність, нерідко виходять за його межі; усвідомлене співвідношення свободи і відповідальності якраз і відокремлює творчість від свавілля, забезпечує легітимність навчання. Учебный процесс рассматривается как система субъект-субъектных отношений, где каждый из участников, достигая определенного уровня свободы, вместе с тем, осознает свою миссию, роль и ответственность; автор подчеркивает, что успех в образовании возможен лишь при условии осознания каждым субъектом педагогического процесса меры собственной свободы и ответственности; свобода и творчество ученика и учителя в учебном процессе обусловлены рамками учебного плана; и все же, как учитель, так и ученик, пытаясь реализовать собственную индивидуальность и уникальность, реализовать любознательность и креативность, нередко выходят за его пределы; осознанное соотношение свободы и ответственности как раз и отделяет творчество от произвола, обеспечивает легитимность обучения. Teaching process is seen as a system of subject-subject relations when each of the participants, is reaching a certain level of freedom but also is aware of his mission, role and responsibilities; the author emphasizes that success in education is possible only if each subject of educational process realizes the measure of personal freedom and responsibility; freedom and creativity of student and teacher in the classroom depend on the scope of the curriculum; and yet teacher and student, trying to realize their own individuality and uniqueness, curiosity and creativity often go beyond it; conscious correlation of freedom and responsibility separates work from self-will, providing the legitimacy of training. Democratization of education management is a manifestation of level of freedom and responsibility awareness of heads of educational institutions and the state in the educational process and lies in creation of optimal conditions for the development and formation of a person as a subject of activities and public relations, which carries them according to resistant hierarchical system of personal humanistic values. Implementation of the democratization of education provides support, protection of personality, development of human in person and the development of its mechanisms of self-realization, selfdevelopment, autoreflection, self-regulation, self-defense, self-education and self-training that are required for the formation and strengthening of a distinctive personal self-image and dialogic, safe mean of interaction with people, nature, culture and civilization.

114-122

Authors: О.В. Бурлука

Досліджено самоосвітню активність європейського середньовіччя, що в цей період існувала в контексті загальних питань навчання і виховання. Самоосвіта, насамперед, була спрямоване на одержання знань про Бога і на виховання почуттів і души людини. Самоосвіта особистості розглянута як форма передачі соціокультурних зразків, що виробляються традицією, досвідом розвитку цієї епохи і пов'язані із процесами інтеріоризації знання, яке є семантичною реальністю і упорядковується в ціннісно- смислових структурах. Індивідуалізм і психологізм середньовіччя виявився у вивільненні особистості, у прагненні до самопізнання й самовдосконалення, для того щоб наблизиться до Бога. Доведено, що релігійна стратегія була визначальною і мала регулятивний вплив на всі форми соціальної активності людини, тому філософія, наука, право являли собою тільки подальшу розробку абсолютних заповідей християнства. Інтегруюча функція релігійної самоосвітньої діяльності стала однією з основ соціального життя. Зміна соціальної ролі освіти, виникнення інституту вищої освіти, підвищило статус самоосвіти і становлення нових стратегій самоосвіти особистості, диференціація самоосвітніх моделей залежала від статусу особи, характеру праці і виду економічної діяльності. Домінуючою технологією залишалася комунікативна, технологія самоосвітнього читання, як читання рукописних книг, що були доступні тільки для обраних представників прогресивних верств населення і знаті. Исследована самообразовательная активность европейского средневековья, которая в этот период существовала в контексте общих вопросов обучения и воспитания. Самообразование, в первую очередь, было направленное на получение знаний о Боге и на воспитание чувств и души человека. Самообразование личности рассмотрено как форма передачи социокультурных образцов, которые производятся традицией, опытом развития этой эпохи и связаны с процессами интериоризации знания, которое является семантической реальностью и упорядочивается в ценностно-смысловых структурах. Индивидуализм и психологизм средневековья был представлен в высвобождении личности, в стремлении к самопознанию и самосовершенствованию, для того, чтобы приблизится к Богу. Доказано, что религиозная стратегия являлась определяющей и имела регулятивное влияние на все формы социальной активности человека, потому философия, наука, право являли собой только дальнейшую разработку абсолютных заповедей христианства. Интегрирующая функция религиозной самообразовательной деятельности стала одной из основ социальной жизни. Смена социальной роли образования, возникновения института высшего образования, повысило статус самообразования и становления новых стратегий самообразования личности, дифференциация самообразовательных моделей зависела от статуса личности, характера труда и вида экономической деятельности. Доминирующей технологией оставалась коммуникативная, технология самообразовательного чтения, как чтения рукописных книг, что была доступна только для избранных представителей прогрессивных слоев населения и знати. Self-education activity that to medieval Europe existed in the context of general questions of studies and education is investigational. A self-education, first of all, was sent to the receipt of knowledge about God and on education of feelings and soul of man. The self-education of personality is considered as a form of transmission of sociocultural standards, that is produced by tradition, experience of development of this epoch and related to the processes of introduction of knowledge that is semantic reality and put in order in valued-semantic structures. Individualism and psychological of middle ages found presentation in freeing of personality, in aspiring to selfknowledge and self-perfection, in order that will get around God. It is well-proven that religious strategy was qualificatory, and had регулятивное influence on all forms of social activity of man, therefore philosophy, science, a right was shown by itself only further development of absolute commandments of christianity. The integrating function of religious self-education activity became one of bases of social life. Changing of social role of education, origin of institute of higher education, promoted status of self-education and becoming of new strategies of self-education of personality, differentiation of self-education models depended on status of man, character of labour and type of economic activity. Dominant technology was remained by communicative, technology of the self-education reading, as reading of the handwritten books, that was accessible only for the select representatives of progressive layers of population and gentlefolks.

132-141

Authors: М.О. Дроботенко

У контексті сучасних медіа-філософських розмірковувань, можна виділити декілька концепцій філософії медіа. З одного боку, філософія медіа сприймається як нова фундаментальна дисципліна у рамках канону академічної філософії. З іншого боку, проект філософії медіа пов'язаний з новою орієнтацією філософського саморозуміння. Прагматична філософія медіа може бути визначена як активний міждисциплінарний підхід, «теоретична службова дисципліна» для мистецтва і гуманітарних наук, комунікації і засобів масової інформації, який слугує «реабілітації прагматичного самоврядування розуміння сучасної академічної філософії». В опціях освіти і виховання становлення і розвиток медіа філософії пов'язаний з осмисленням перехід від освітньої культури, яка була сформована за допомогою друкованого слова і усної мови до форми освітньої практики, в якій функціонує та набуває центрального значення мультимедійне середовище Інтернету. У зв’язку з цим визначається ще одне проблемно-тематичне поле для філософії медіа: сформулювати відповіді на означені вище виклики медіа для освіти, сформувати принципи Інтернет-орієнтованої освітньої культури, здійснити аналіз підґрунтя та перспектив розвитку медіа-освіти в епоху Інтернету, здійснити внесок у формування нової структуризації освітнього медіа-ландшафту В контексте современных медиа-философиських рассуждений, можно выделить несколько концепций философии медиа. С одной стороны, философия медиа восприни- мается как новая фундаментальная дисциплина в рамках канона академической философии. С другой стороны, проект философии медиа связан с новой ориентацией философского самопонимания. Прагматическая философия медиа может быть определена как активный междисциплинарный подход, «теоретическая служебная дисциплина» для искусства и гуманитарных наук, коммуникации и средств массовой информации, который служит «реабилитации прагматического самоуправления понимания современной академической философии». В опциях образования и воспитания становление и развитие медиа философии связано с осмыслением перехода от образовательной культуры, которая была сформирована с помощью печатного слова и устной речи в форму образовательной практики, в которой функционирует и приобретает центральное значение мультиме- дийнаяе среда Интернета. В связи с этим определяется еще одно проблемно-тематическое поле философии медиа: сформулировать ответы на указанные выше вызовы медиа для образования, сформировать принципы интернет-ориентированной образовательной культуры, осуществить анализ оснований и перспектив развития медиаобразования в эпоху Интернета, осуществить вклад в формирование новой структуризации образова- тельного медиа-ландшафта. In the context of modern media phil osophical considerations, there are several concepts of the philosophy of media. On the one hand, the philosophy of media is seen as a new fundamental discipline within the canons of academic philosophy. On the other hand, the project of the philosophy of media is associated with the new orientation of philosophical self-understanding. Pragmatic philosophy of media can be defined as an active interdisciplinary approach, "theoretical officer discipline" for the arts and humanities, communications and media, which serves as a "rehabilitation of pragmatic self-management of understanding modern academic philosophy." In education and training the establishment and development of media philosophy is associated with understanding the transition from education culture, formed by means of the printed word and the spoken language to educational practice, in which the multimedia environment of the Internet operates and acquires central importance. In this regard, another thematic field for the philosophy of media is determined: find answers to the expressed-above challenges of media for education, to form the principles the Internet-oriented educational culture, to analyze the background and perspectives of media education in the era of Internet, to contribute to the formation of a new structuring of educational media landscape.

153-161

Authors: Ю.І. Опанасюк

Дистанційне навчання в Україні є надзвичайно актуальним з огляду не тільки на велику кількість бажаючих здобути вищу освіту, але й підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку тощо. Сьогодні вищими навчальними закладами країни пропонуються різні навчальні курси в режимі реального часу, які ґрунтуються на розбіжних освітніх платформах. Однак за ступенем використання систем віртуальної освіти їх можна розподілити на ті, робота яких будується виключно на інтернет-технологіях та ті, котрі поєднують традиційні форми з технологічними інтернет-нововведеннями. Сьогодні в Україні переважають вищі навчальні заклади, в яких наявні факультети дистанційної освіти та можливість отримати знання практично з усіх дисциплін або спеціальностей на окремих факультетах цих навчальних закладів. Отож, спостерігається своєрідна спадкоємність дистанційного навчання з традиційною системою освіти, що має не тільки позитивні, але й негативні наслідки для здобуття знань. Дистанционное обучение в Украине является чрезвычайно актуальным, учитывая не только на большое количество желающих получить высшее образование, но и повысить квалификацию, пройти переподготовку и тому подобное. Сегодня высшими учебными заведениями страны предлагаются различные учебные курсы в режиме реального времени, основанные на расходящихся образовательных платформах. Однако по степени использования систем виртуального образования их можно разделить на те, работа которых строится исключительно на интернет-технологиях и те, которые сочетают традиционные формы с технологическими интернет-новшествами. Сегодня в Украине преобладают высшие учебные заведения, в которых имеются факультеты дистанционного образования и возможность получить знания практически по всем дисциплинам или специальностей на отдельных факультетах этих учебных заведений. Так, наблюдается своеобразная преемственность дистанционного обучения с традиционной системой образования, имеет не только положительные, но и отрицательные последствия для получения знаний. Distance Learning in Ukraine is extremely important not only because of the large number of people wishing to get higher education, but also to improve their skills or be retrained and so on. The interest in obtaining the specialty is increasing distantly and qualitative characteristics of experts differ only by positive aspects: confidence in their own strength, easy collective adaptation, the ability to self-educate. At the same time distance learning technologies can be seen as a natural stage in the evolution of the traditional system of education from chalkboards to electronic boards and computer training systems, from books library to e-library, from ordinary classroom to a virtual classroom. The effectiveness of distance learning is based on the fact that those who are being taught feel the need for further study, and don’t feel pressure from the outside. They have the opportunity to work with educational materials in the mode and volume that suits them directly. The effect is largely dependent on how regularly a student is studying. Consistent implementation of control and diagnostic tasks as well as final work, and also a support in all questions from the coordinating teacher ensures the systematic learning. Today the country's higher education institutions offer various courses in real time, based on divergent educational platforms. However, the degree of use of virtual education can be divided into those that work based entirely on web technologies and those that combine traditional forms of web technological innovations. In modern Ukraine we are able to see the domination of universities with faculties of distance education and the opportunity to gain knowledge from almost all disciplines or professions in some faculties of this educational institutions. So there is a kind of continuity of distance learning with traditional education system that got not only positive but also negative consequences for the acquisition of knowledge.

170-181

Authors: О.Ю. Жигилевич

Бізнес-освіта є одним із сучасних і найбільш перспективних напрямів надання економічної освіти у широкому сенсі слова, а саме як філософії господарства. Навіть побіжний огляд фахової економічної літератури показує, що сам академічний статус бізнес-освіти і досі залишається до кінця не проясненим. Бізнес-освіта нерідко розглядається також як елемент менеджмент-освіти, тобто особливий підвид теорії управління. Крім того, бізнес-освіта являє собою особливий і надзвичайно важливий, у певному сенсі парадигмальний приклад освіти упродовж усього життя. Кінцевою метою економічної освіти є оволодіння економічною теорією як формування у студента системи економічних знань, тоді як бізнес-освіта своєю кінцевою метою має, передусім, підготовку успішного бізнесмена (бізнесвумен). Економічна освіта потрібна як керівникам великих державних підприємств та організацій, так і виконавцям-підлеглим, тоді як бізнес-освіта потрібна більшою мірою для ведення власної, приватної справи. Бізнес-освіту у світі надають переважно недержавні, приватні навчальні заклади – у більшості випадків численні бізнес-школи. В Україні бізнес-освіта і досі не врегульована належною мірою законодавчо: поняття бізнес-освіти відсутнє у Законі України «Про вищу освіту». Як на державному, так і на приватному рівні бізнес-освіта повинна набувати все більшою мірою міжнародний характер. Це є більш, ніж природно в умовах глобалізації. Приклад бізнес-освіти свідчить про те, що це спосіб підтримання власної конкурентоздатності у бізнесі. LLL (life long learning) – це постійне повернення бізнесмена до ресурсу освіти для розширення власного кругозору, опанування останніми новинками у різних сферах задля якомога вищої (в ідеалі на рівні «шести сигм») ефективності власного бізнесу. Бизнес-образование является одним из современных и наиболее перспективных направлений предоставления экономического образования в широком смысле слова, а именно как философии хозяйства. Даже беглый обзор профессиональной экономической литературы показывает, что сам академический статус бизнес-образования до сих пор остается до конца не просветленным. Бизнес-образование нередко рассматривается также как элемент менеджмент-образования, то есть особый подвид теории управления. Кроме того, бизнес-образование представляет собой особый и очень важный, в определенном смысле парадигмальными пример образования в течение всей жизни. Конечной целью экономического образования является овладение экономической теорией как формированием у студента системы экономических знаний, тогда как бизнес-образование своей конечной целью имеет, прежде всего, подготовку успешного бизнесмена (бизнесвумен). Экономическое образование нужно как руководителям крупных государственных предприятий и организаций, так и исполнителям-подчиненным, тогда как бизнес-образование нужно в большей степени для ведения собственного, частного дела. Бизнес-образование в мире оказывают преимущественно негосударственные,частные учебные заведения – в большинстве случаев многочисленные бизнес-школы. В Украине бизнес-образование до сих пор не урегулировано в должной мере законодательно: понятие бизнес-образования отсутствует в Законе Украины «О высшем образовании». Как на государственном, так и на частном уровне бизнес-образование должно приобретать все в большей степени международный характер. Это более чем естественно в условиях глобализации. Пример бизнес-образования свидетельствует о том, что это способ поддержания собственной конкурентоспособности в бизнесе. LLL (life long learning) – это постоянное возвращение бизнесмена к ресурсу образования для расширения собственного кругозора, овладение последними новинками в различных сферах для как можно более высокой (в идеале на уровне «шести сигм») эффективности собственного бизнеса. Business education is one of the most modern and perspective directions of the providing of an economic education in the broadest sense, namely as a philosophy of the economy. Even a cursory survey of professional economic literature shows that the very status of academic business education is still not fully clarified. Business education is also often seen as part of management education like an unique subspecies of management theory. In addition, business education is a special and very important, in a sense of the paradigm example of the life long learning. The ultimate goal of economic education is the mastery of economic theory as the formation of student as master in the system of economic knowledge, while business education has the ultimate aim, above all, in growing up of a successful businessman (businesswoman). Economic education is needed for leaders of large state enterprises and organizations and their staff, while business needs more education for those who do their own, private affairs. Business education in the world is provided mainly by non-governmental, private schools – in most cases, by many business schools. In Ukraine, business education is still not adequately regulated by law: the concept of business education is absent in the law of Ukraine "On Higher Education". As at the public, so at the private level of business education it should acquire increasingly international character. It is more than natural in the context of globalization. Example of business education suggests that it is a way to maintain their own competitiveness in business. LLL (life long learning) is a permanent return of the businessmen to the educational resources to expand their own horizons, mastering the latest innovations in various fields for the highest possible (ideally at the "Six Sigma") effectiveness of own business.

189-200

Authors: С.П. Шостя

Аналізуються формування цифрової грамотності у системі сучасної середньої освіти та кардинальні зміни у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, що призводять до встановлення принципово нової конфігурації освітньої системи. Акцентовано увагу на тому, що комп’ютер виступає фактором зміни підходів до методів і змісту в сучасній освітній системі. Здійснено розгляд сукупності проектів формування цифрової грамотності за критерієм доступності для учнів комп'ютерів та інших засобів ІКТ як об’єктів для вивчення у навчальних закладах середньої освіти, а саме: «безмашинна інформатика»; комп’ютер як унікальний об’єкт вивчення; фрагментарна комп’ютеризація; глобальні корпоративні проекти; «BYOD» (Bring your own device) та позашкільне навчання інформатики. Окреслено головні підходи освітньої філософії у проектах вивчення у шкільній освіті комп’ютерних наук як широкої науково- технологічної галузі знань. Визначено, що кожна форма впровадження комп’ютерних наук (інформатики) в освіті є проектною зміною освітньої системи, для здійснення якої планується розробка нового змісту навчальної дисципліни, визначається її вплив на загальний рівень якості знань учнів, взаємозв’язок із іншими навчальними предметами, підготовка педагогічних кадрів та забезпечення відповідними ресурсами. Пропонується вдосконалення проектів формування цифрової грамотності та інформатизації освіти на основі філософського аналізу цілей і змісту навчання комп’ютерних наук (інформатики) у навчальному закладі та з урахуванням множинності факторів освітнього процесу. Анализируются формирование цифровой грамотности в системе современного среднего образования и кардинальные изменения в сфере информационно- коммуникационных технологий, которые приводят к установлению принципиально новой конфигурации образовательной системы. Акцентировано внимание на том, что компьютер выступает фактором изменения подходов к методам и содержания в современной образовательной системе. Осуществлено рассмотрение совокупности проектов формирования цифровой грамотности по критерию доступности для учащихся компьютеров и других средств ИКТ как объектов для изучения в учебных заведениях среднего образования, а именно: «безмашинная информатика»; компьютер как уникальный объект изучения; фрагментарная компьютеризация; глобальные корпоративные проекты; «BYOD» (Bring your own device) и внешкольное обучение информатики. Определены главные подходы образовательной философии в проектах изучения в школьном образовании компьютерных наук как широкой научно- технологической отрасли знаний. Определено, что каждая форма внедрения компьютерных наук (информатики) в образовании является проектной изменения образовательной системы, для осуществления которой планируется разработка нового содержания учебной дисциплины, определяется ее влияние на общий уровень знаний учащихся, взаимосвязь с другими учебными предметами, подготовка педагогических кадров и обеспечения соответствующими ресурсами. Предлагается совершенствование проектов формирования цифровой грамотности и информатизации образования на основе философского анализа целей и содержания обучения компьютерных наук (информатики) в учебном заведении и с учетом множественности факторов образовательного процесса. In the article the formation of digital literacy in the modern system of secondary education and dramatic changes in information and communication technologies, leading to the establishment of a radically new configuration of the educational system are analyzed. The attention to the computer as a factor of changing approaches to the methods and content in the modern educational system is emphasized. We took into consideration the complex of projects of forming digital literacy by the criterion of accessibility of computers for students and other ICT tools as objects for study in educational institutions of secondary education, namely: "machineless science"; PC as a unique object of study; fragmented computerization; global corporate projects; «BYOD» (Bring your own device) and after-school learning science. The main approaches to educational philosophy in the draft study in school education in computer science as a broad scientific and technological knowledge are outlined. It is determined that every form of implementation of computer science education is a project change of the educational system, for which it is planned to develop a new discipline’s content, defined by its effect on the overall quality of students' knowledge, the relationship with other subjects, teachers training and providing adequate resources. The improvement projects of forming digital literacy and informatization of education based on the philosophical analysis of the objectives and content of teaching computer science in school and taking into account the multiplicity of factors educational process are proposed.

212-219

Authors: К. Захаренко

Інформаційна безпека це спроможність системи протистояти випадковим або навмисним внутрішнім і зовнішнім загрозам. Сьогодні суспільству доводиться забезпечувати захист суб’єктів від негативного інформаційного впливу. Водночас інформаційна безпека переважно пов’язується з діяльністю держави, бо саме вона за допомогою різних політичних інститутів здійснює заходи щодо убезпечення життєдіяльності громадян. Отож, доцільною є організація інформаційної безпеки суспільства, держави та окремої особистості. В систему інформаційної безпеки мають бути залучені не тільки фахівці з інформаційних технологій, але й вітчизняні вчені з різних галузей науки, а також представники бізнесових структур. до її вирішення, як складової національної безпеки. Розробляючи й упроваджуючи нові ідеї, знання і політику в сфері інформатизації, вони активно впливають на стан економічної, політичної, оборонної та інших складових національної безпеки України. Информационная безопасность это способность системы противостоять случайным или преднамеренным внутренним и внешним угрозам. Сегодня обществу приходится обеспечивать защиту субъектов от негативного информационного воздействия. В то же время информационная безопасность преимущественно связывается с деятельностью государства, потому что именно она с помощью различных политических институтов осуществляет меры по обеспечению безопасности жизнедеятельности граждан. Так, целесообразной есть организация информационной безопасности общества, государства и отдельной личности. В систему информационной безопасности должны быть привлечены не только специалисты по информационным технологиям, но и отечественные ученые из разных областей науки, а также представители бизнес-структур, к ее решению, как составляющей национальной безопасности. Разрабатывая и внедряя новые идеи, знания и политику в сфере информатизации, они активно влияют на состояние экономической, политической, оборонной и других составляющих национальной безопасности Украины. Information security is the ability of the system to resist accidental or intentional internal and external threats. Today the society has to ensure the protection of its subjects from the negative informational effects. However, informational security is mainly associated with the activities of the state, because through the various political institutions it takes measures to the security of its citizens life. Therefore, the organization of informational security of society, the state and the individual is expedient. The system of informational security should involve not only informational technology experts, but also local scientists from different fields as well as representatives of businesses to cope with it as with part of national security. By developing and introducing new ideas, knowledge and policy in the field of informatization, they actively influence the state of economics, politics, defense and other components of national security of Ukraine. The article analyzes the degree of informational space development in modern society as one of the most important indicators of civilization level in modern state. Scientists and experts arguing about the social value of information point that information is not only a knowledge but also a power. Informational security is the ability of the system to resist accidental or intentional internal and external threats - the ability to ensure the protection of subjects from negative informational effect, thereby it is primarily associated with the activities of the state, because in most cases we are talking about some unauthorized informational activities. So, undoubtedly, the main institution - the agent of informational security - is the state that via a number of some policy institutions takes measures to ensure safety.